Політичні партії активно впливають на діяльність органів державної влади,
економіку, соціальні процеси, відносини між країнами. Вони є одним із базових
інститутів сучасного суспільства, без якого не можливе функціонування
представницької демократії, яка потребує розвинутих і добре організованих
партій. За їх відсутності посилюється загроза виникнення авторитарного режиму.
Демократія забезпечується участю партій у виборах, позаяк
на багатопартійних виборах зіштовхуються не амбіції особистостей, а інтереси
суспільних груп. Партії нині є невід'ємною частиною всієї демократичної
системи, особливо парламентської демократії, оскільки парламентська робота
здійснюється переважно через партії.
Багатопартійність є певною гарантією проти корупції, зловживань владою,
своєрідним способом контролю державних діячів.
Завдяки партіям антагонізм, властивий відносинам між суспільством і
державою, утримується в безпечних для соціальної стабільності межах.
Трансформуючи почуття соціального незадоволення в позитивні політичні цілі,
партії спрямовують стихійну його енергію в русло конституційної боротьби за
досягнення цілей через участь у державному управлінні.
Перспективи посттоталітарного розвитку колишніх соціалістичних країн, у тому
числі України, пов'язані зі становленням політичних партій. Відсутність сильних
партій, які легітимне представляють інтереси основних соціальних груп у відносинах
з державою, нібито ставить державу над суспільством і розв'язує їй руки у
виборі політики. Однак це ілюзія, бо замість політичне організованих опонентів, з якими можна вести діалог і шукати консенсус, владі за таких
обставин протистоїть стихійна маса людей. Слабкість партій неминуче обертається
безсиллям держави, яка позбавляється зворотного зв'язку з масами і втрачає
контроль над політичним процесом.
Вплив політичних партій на маси, а отже, і завоювання владних позицій у
суспільстві визначається такими чинниками:
— наявністю приваблюючих ідеологій, які визначають цілі розвитку,
відображають інтереси мас;
— організаційною оформленістю, мобільністю організаційних структур,
здатних реалізовувати намічені цілі;
— рівнем компетентності, авторитетності партійних керівників (вождів,
лідерів, функціонерів);
— достатньою масовістю й активністю рядових членів партії;
— вмінням практично організувати діяльність партії в конкретній історичній
ситуації;
— вмінням відобразити гострі суспільні проблеми в зрозумілих масам
конструктивних лозунгах;
— наявністю достатніх коштів для діяльності ідейно-пропагандистських і
культурних центрів партії, для оприлюднення її політики через засоби масової
інформації.
Суспільно-політична роль партій виявляється в їхніх функціях. У політології
існують різні підходи щодо обсягу, змісту і суті функцій політичних партій.
Наприклад, американський політолог К. Лоусон
зазначає, що сферою діяльності партії може бути уся сфера політики і будь-яку
функцію політичної системи може виконувати партія. Інші політологи розцінюють
партії як звичайні організації, які у своїй діяльності не піднімаються вище
рівня активності «груп тиску» або «груп інтересів».
Американський політолог Дж. Брайс
виділяє такі функції партій: підтримка одностайності між членами партії;
рекрутування нових прихильників; стимулювання ентузіазму виборців, акцентуючи
увагу на численності партії та важливості її мети; інформування виборців про
політичні питання, які вирішує партія, про особисті достоїнства вождів і
недоліки суперників; відбір кандидатів на певну посаду.
У політології фігурують й інші функції партій: організація громадської
думки з питань, які торкаються життєвих інтересів нації; мобілізація виборців
навколо партійних кандидатів; виховання громадської думки і дедалі активніше
виконання партіями «загальноосвітньої ролі в
процесі політичної соціалізації»; забезпечення неперервності політичних зв'язків
між парламентом і народом; формування разом з іншими політичними інститутами
механізму державного і громадського управління, забезпечення стабільності
влади; створення сприятливих умов для послідовної зміни складу уряду за дво-
і багатопартійної системи.
Важливими є функції соціальної інтеграції, політичної соціалізації,
оскільки партії завжди небайдужі до політичні настроїв своїх членів і
прибічників, від чого залежить їхня підтримка, участь у реалізації політики
партії. Наприклад, американський політолог Ф. Сорауф
вважає, що партії беруть участь у політичній соціалізації шляхом передачі
політичних цінностей та інформації нинішнім і майбутнім виборцям.
Особливу роль у життєдіяльності партії відіграє функція політичного
рекрутування (кадрова). Вона передбачає підбір і висунення кадрів як для
партії, так і для інших організацій, які належать до політичної системи, у тому
числі висунення кандидатів у представницькі органи влади й у виконавчий апарат
держави. Авторитет партії в суспільстві залежить від того, наскільки ефективно
вона реалізовує функцію вироблення політики і здійснення політичного курсу.
Обсяг і ефективність реалізації цієї функції залежить від місця партії в
політичній системі.
Отже, до основних функцій партій належать:
— з'ясування,
формулювання і обґрунтування інтересів великих суспільних груп, представлення
цих інтересів на державному рівні;
— активізація та об'єднання великих суспільних груп;
— формування ідеології та політичних доктрин;
— участь у формуванні політичних систем, їх спільних принципів,
компонентів;
— участь у боротьбі за владу в державі і формування програм її діяльності;
— участь у здійсненні державної влади;
— організація політичної боротьби, спрямування її в цивілізоване русло;
— інституціоналізація політичних конфліктів;
— формування громадської думки;
— політичне виховання суспільства або його частини;
— формування політичної еліти: підготовка й висунення кадрів для апарату
держави, керівників громадських організацій, зокрема профспілок;
— рекрутування та соціалізація нових членів.