“Типологія інструментів фондового ринку”

 

 

План лекції:

 

1.             Принципи класифікації цінних паперів.

2.             Пайові цінні папери.

3.             Інструменти позики.

4.             Похідні цінні папери.

 

1. Перше питання лекції.

Нагадаємо структуру фондового ринку (ринку цінних паперів – РЦП).

 

 

Інструменти фондового ринку – це особливі види фінансових документів, якими виступають цінні папери.

А що таке цінні папери?

У статті 1 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” (1991р.) визначено (занотувати):

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

 

Нагадаємо, що в Україні законодавчо визначені такі види цінних паперів:

·           акції;

·           облігації внутрішніх державних та місцевих позик;

·           облігації зовнішніх державних позик;

·           облігації підприємств;

·           казначейські зобов’язання;

·           ощадні сертифікати;

·           векселі;       

·           приватизаційні папери;

·           похідні цінні папери (деривативи).

Указом Президента України “Про інвестиційні фонди та інвестиційні ком­панії” до цінних паперів (ЦП) віднесені також інвестиційні сертифікати.

Існують ще платіжно-розпорядчі фінансові документи, які законодавчо до цінних паперів ще не віднесені. Це компенсаційні сертифікати, кредитні договори, чеки, коносаменти, майнові варанти (на відміну від фондових варантів).

Коносамент – документ, що посвідчує право його власника розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем і отримати його після перевезення.

Варант – посвідчує право його власника розпоряджатися майном, зазначеним у варанті.

Але похідні від коносаменту чи варанту – це вже фондові інструменти.

Як же класифікуються цінні папери?

Перш за все це три основні групи ЦП:

·           пайові ЦП (інструменти власності);

·           боргові ЦП (інструменти позики);

·           похідні ЦП (деривативи).

Крім того, усі ЦП можна класифікувати за загальними ознаками та характеристиками, які можуть бути застосовані до будь-якої групи ЦП. А саме:

·           за формою випуску;

·           за формою обліку та обігу;

·           за строками випуску;

·           за прибутковістю та правами, які вони надають.

Типологія ЦП за формою випуску:

·           документарна форма випуску ЦП;

·           бездокументарна форма випуску ЦП.

Документарні ЦП – ЦП встановленої форми та з встановленими чинним законодавством реквізитами, які випускаються з дотриманням певних вимог їх виготовлення.

Бездокументарні ЦП – ЦП, випуск та обслуговування обігу яких здійснюється на депозитарних рахунках в Національній депозитарній системі, а також знерухомлені ЦП. Права власності на такі ЦП підтверджуються виписками з депозитарних рахунків.

  Переваги бездокументарної форми: економія для емітента при випуску ЦП (один бланк акції чи сертифіката акції коштує від 25 центів до 1,5 дол. США в залежності від ступенів захисту та якості паперу); використання сучасних технологій обігу ЦП; прискорення і здешевлення перереєстрації прав власності.

Типологія ЦП за формою обліку та обігу :

·           іменні ЦП;

·           ЦП на пред’явника.

Перехід прав власності на іменні ЦП засвідчується передавальним записом (індосаментом) на іменному цінному папері (при документарній формі) та внесенням змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

ЦП на пред’явника обліковуються емітентом тільки кількісно. Вони обер­таються вільно. З передачею ЦП на пред’явника однією особою іншій до нового власника переходять усі права, які надаються цими ЦП.

Типологія ЦП за строками випуску:

·           безстрокові ЦП;

·           строкові ЦП:

- довгострокові (від 5 років);

- середньострокові (1-5 років);

- короткострокові (до 1 року).

Типологія ЦП за прибутковістю:

·           прибуткові ЦП;

·           безприбуткові ЦП.

Прибуткові ЦП:

·           дивідендні;

·           процентні;

·           безпроцентні (спеціальні або цільові);

·           дисконтні;

·           кумулятивні.

Безприбуткові ЦП:

·           конвертовані;

·           приватизаційні.

Детальніше про ці відмінності – при розгляді основних груп ЦП.

 

2. Пайові цінні папери.

Пайові ЦП – ЦП, які засвідчують дольову участь у статутному фонді товариства, надають їх власнику право на участь в управлінні товариством, право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та участь у розподілі майна при ліквідації товариства.

 

До них відносяться:

·           акції акціонерних товариств;

·           приватизаційні папери;

·           інвестиційні сертифікати.       

Приватизаційні папери – особливий вид державних ЦП, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації част­­­ки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Це:

·           приватизаційні майнові сертифікати;

·           житлові чеки;

·           земельні бони.

Сюди можна віднести і компенсаційні сертифікати, які цінними паперами законодавчо не визначені.

Інвестиційні сертифікати – пайові ЦП, як правило, без установленого строку обігу, які засвідчують право їх власника на частку капіталу інституту спільного інвестування (інвестиційні фонди та компанії) і право на одержання прибутку у вигляді дивідендів. Номінальна вартість сертифікату повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції інвесткомпанії.

Найбільшу питому вагу на РЦП займають акції.

Акція – пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що за­свід­чує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, під­тверджує членство в товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції випускаються акціонерними товариствами (АТ).

Акція має грошову вартість.

Номінальна вартість довільно встановлюється при формуванні АТ та фік­сується на бланку акції. Як правило:

величина статутного фонду АТ

Номінальна вартість = -------------------------------------------

кількість випущених акцій

 

чиста вартість активів АТ

Балансова вартість = --------------------------------------------

кількість розповсюджених акцій

 

Курсова (ринкова) вартість акцій визначається величиною попиту і пропозиції на ці акції на РЦП. Тобто це поточна вартість акцій на торгах фондової біржі.

В АТ усі акції повинні мати лише одну номінальну вартість, яка фіксується при його реєстрації. На вторинному ринку номінальна вартість прак­тич­но нічого не значить; значення має курсова вартість.

 

Види акцій:

 

Про документарну та бездокументарну форми випуску вже йшлося.

 

Акції іменні та на пред’явника.

Облік іменних акцій ведеться у книзі реєстрації акцій. До неї заносяться відомості про час придбання кожної акції, прізвище власника, кількість акцій у кожного акціонера. Якщо АТ нараховує менше 500 акціонерів, воно може вести реєстр самостійно. Якщо більше 500 – повинне передати ведення реєстру незалежному реєстратору.

По акціях на пред’явника у книзі реєстрації реєструється їх загальна кількість.

Прості та привілейовані акції.

Прості акції – акції, прибуток від яких залежить від чистих доходів підприємства та його дивідендної політики.

Власник простої акції має право брати участь в управлінні АТ (право голосу на зборах акціонерів). Розподіл прибутку між власниками простих акцій здійснюється пропорційно вкладеному капіталу – в залежності від кількості акцій, якими вони володіють.

Приклад. Акціонерним товариством випущено і розповсюджено 20 тис. простих іменних акцій. За результатами роботи за рік вирішено, що на дивіденди буде спрямовано 100 тис. гривень. Тоді дивіденд на одну акцію складе 5 гривень. Акціонер, який володіє 10 акціями, отримає 50 гривень.

Власники простих акцій мають переважне право на придбання акцій нових емісій АТ – щоб не “розмивалася” їх частка в акціонерному капіталі товариства. При цьому акціонер може придбати нові акції за номіналом, а продати по ринковому курсу, якщо він буде вищим.

При ліквідації АТ власники простих акцій мають право на частку його активів лише після задоволення усіх інших зобов’язань товариства, погашення заборгованості перед власниками облігацій та привілейованих акцій.

Привілейовані акції випускаються на суму до 10% статутного фонду акціонерного товариства. Власники цих акцій не мають права брати участь в управлінні товариством (не мають права голосу на зборах акціонерів).

Чому ж ці акції називаються привілейованими?

Вони надають їх власникам переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у відшкодуванні своєї долі капіталу при ліквідації АТ.

Привілейовані акції дають право на одержання щорічного доходу, як правило, у вигляді твердого процента від їх номінальної вартості. Якщо за рік чистого прибутку АТ на це не вистачає, то дивіденди виплачуються з резервного фонду.

Привілейовані акції бувають таких видів:

·           кумулятивні: дають їх власникам право не лише на поточні, а й на раніше не виплачені дивіденди;

·           некумулятивні: акціонери втрачають дивіденди за період, за який виплата дивідендів не оголошується;

·           з пайовою участю: акціонери одержують додаткові дивіденди до фіксованого процента, якщо дивіденди по простих акціях перевищують процент;

·           конвертовані: можуть обмінюватися на певну кількість простих акцій;

·           з коригованою ставкою дивідендів: на відміну від акцій з фіксованим процентом дивіденди по цих акціях коригуються відповідно до змін процентної ставки по державних цінних паперах;

·           відзивні: акціонерне товариство має право викупити такі акції за ціною з надбавкою до номіналу.

І ще один вид акцій – безоплатні акції. Якщо акціонерне товариство збільшує статутний фонд, воно випускає додаткову емісію акцій, які без­оплат­но розподіляються між існуючими акціонерами пропорційно їх внеску. Це і є безоплатні акції.

 

3. Третє питання лекції.

Інструменти позики – це боргові цінні папери.

Боргові ЦП – ЦП, за якими емітент несе зобов’язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, та виплатити доход чи надати інші майнові права, які не надають їх власникам права на участь в управлінні підприємством.

До боргових ЦП відносяться:

·           облігації усіх видів;

·           казначейські зобов’язання;

·           ощадні сертифікати;

·           векселі.

Державні казначейські зобов’язання – вид цінних паперів на пред’яв­ника, що розміщуються серед населення виключно на добровільних засадах, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов’язань:

·           довгострокові – від 5 до 10 років;

·           середньострокові – від 1 до 5 років;

·           короткострокові – до 1 року.

Рішення про випуск перших двох видів приймає Кабінет Міністрів України, короткострокових казначейських зобов’язань – Міністерство фінансів України.

Ощадні сертифікати (депозитні сертифікати) – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника коштів на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Вони бувають строкові (під певний процент на визначений термін) або до запитання; іменні та на пред’явника. Іменні сертифікати вільному обігу не підлягають.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця (особа, що видала вексель) сплатити після настання обумовленого строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Два види векселів: простий, переказний.

Простий містить зобов’язання векселедавця сплатити власнику векселя після вказаного терміну визначену суму.

Переказний вексель (тратта) містить письмове розпорядження векселедержателя, що адресоване платнику, сплатити третій особі повну суму у зазначений термін.

В обігу на УФБ знаходяться векселі Національного диспетчерського центру та Пенсійного фонду України.

Серед усіх боргових ЦП найбільшу питому вагу займають облігації. Це строкові боргові зобов’язання з фіксованим процентом, за допомогою яких державні і місцеві (муніципальні) органи та підприємства мобілізують фінансові ресурси.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість облігації в передбачений строк з виплатою фіксованого процента.

Види облігацій за емітентами:

·           облігації внутрішньої державної позики (ОВДП);

·           облігації зовнішньої державної позики (ОЗДП)

·           облігації внутрішніх місцевих позик (муніципальні облігації);

·           облігації підприємств (корпоративні облігації).

Емітентом ОВДП і ОЗДП виступає держава в особі Кабінету Міністрів України, який може делегувати це право Міністерству фінансів України.

Приклад. Наведемо приклад державної позики ФРН 1993 року.

 

Емітент облігацій:	Федеративна Республіка Німеччина
Дата випуску:	20.07.1993
Номінальна вартість облігації:	100 марок ФРН
Процентна ставка:	6,75%
Строк погашення:	20.07.2003

 

Графік платежів за процентами і погашення суми:

 

Дата	Виплата процентів	Погашення	Виплати
20.07.94	6,75	-	6,75
20.07.95	6,75	-	6,75
20.07.96	6,75	-	6,75
20.07.97	6,75	-	6,75
20.07.98	6,75	-	6,75
20.07.99	6,75	-	6,75
20.07.00	6,75	-	6,75
20.07.01	6,75	-	6,75
20.07.02	6.75	-	6,75
20.07.03	6,75	100 м	106,75 м
			167,50 м

Емітенти муніципальних облігацій – місцеві Ради народних депутатів (на УФБ – розміщення та погашення облігацій Київської міської і Херсонської обласної позик).

Корпоративні облігації можуть випускати підприємства усіх форм власності. Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій. Випуск облігацій підприємств для формування або поповнення статутного фонду і для покриття збитків, пов’язаних з їх господарською діяльністю, заборонено законодавчо (ст.11 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”).

Розрізняють облігації процентні і цільові. Доход по процентним облігаціям сплачується у відповідності до умов їх випуску, якими передбачаються розмір і терміни виплати процентів.

Доход по облігаціях цільових позик не виплачується. Їх власникам по закінченню терміну обігу облігації надається можливість придбати відповідні товари, під які випущені облігації.

Крім того, класифікацію облігацій можна провести за такими характеристиками:

По іменних облігаціях їх власникам виплати здійснюються безпосередньо. Власники облігацій на пред’явника мають пред’явити відривний купон для отримання чергової виплати.

Гарантовані облігації забезпечуються оголошеною заставою нерухомого майна або інших фондів, що дає впевненість у погашенні облігацій у встановлений термін.

Незабезпечені облігації відповідною заставою не підкріплені.  

Серійні облігації погашаються послідовно по серіях через певні інтервали часу.

Ординарні облігації викупаються одночасно у встановлену дату. Приклад державних облігацій ФРН – це ординарні облігації. Якби це були серійні облігації з 10% -ним щорічним погашенням, то графік виплат виглядав би так:

 

Дата	Виплата процентів	Погашення	Виплати
20.07.94	6,75 м	10 м	16,75 м
20.07.95	6,08 м	10 м	16,08 м
20.07.96	5,40 м	10 м	15,40 м
20.07.97	4,73 м	10 м	14,73 м
20.07.98	4,05 м	10 м	14,05 м
20.07.99	3,38 м	10 м	13,38 м
20.07.00	2,70 м	10 м	12,70 м
20.07.01	2,03 м	10 м	12,03 м
20.07.02	1,35 м	10 м	11,35 м
20.07.03	0,68 м	10 м	10,68 м
			137,15 м

 

Видно, що прибуток за ординарними облігаціями вищий, але щорічні виплати більші по серійних облігаціях.

Облігації з правом дострокового погашення можуть за ініціативою емітента викупатися раніше зафіксованого кінцевого терміну.

Компенсовані облігації за бажанням власника можуть в будь-який момент вільно обмінюватися на готівкові гроші.

Конвертовані облігації за бажанням власника можуть обмінюватися на інші цінні папери емітента. Як правило, це прості акції.

 

4.Четверте питання лекції.

Похідні цінні папери (деривативи) – ЦП, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом та / або зобов’язанням на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного контрактом, цінних паперів, інших фінансових та / або товарних ресурсів.

Розрізняють валютні, товарні та фондові деривативи.

Валютні деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є валютні ресурси.

Товарні деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є товарні ресурси.

Фондові деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є цінні папери, а також відокремлені права на одержання та передплату акцій.

До фондових деривативів належать:

·           опціони;

·           ф’ючерси (ф’ючерсні контракти);

·           фондові варанти;

·           депозитарні свідоцтва ( розписки).

Оскільки деривативи будуть детально розглянуті в окремому спецкурсі, обмежимося лише їх визначенням.

Опціон – стандартизований терміновий біржовий контракт, що засвідчує право однієї особи придбати у іншої особи чи продати іншій особі визначену кількість цінних паперів у визначений в контракті строк у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Продавець опціону несе безумовне і безвідкличне зобов’язання щодо продажу (придбання) ЦП протягом строку дії опціону.

Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) ЦП.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Ф’ючерс (ф’ючерсний контракт) – стандартизований терміновий біржовий контракт, що засвідчує зобов’язання щодо придбання (продажу) визначеної кількості цінних паперів у визначений в контракті час у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Покупець (продавець) ф’ючерсу має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.

Ф’ючерс не може вільно обертатися поза біржею.

Форвард (форвардний контракт) – стандартизований терміновий позабіржовий контракт, що засвідчує зобов’язання щодо придбання (продажу) визначеної в контракті кількості цінних паперів у визначений в контракті час у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Покупець (продавець) форварду має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.

Організація обігу форвардів на вторинному ринку здійснюється на фондових біржах шляхом відкритої пропозиції до продажу цих контрактів.

Фондовий варант – різновід опціону, який випускається емітентом щодо власних цінних паперів і дає його власникам право на придбання акцій чи боргових цінних паперів цього емітента у визначений строк за певною ціною.

Порядок емісії та обігу фондових варантів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Контроль за обігом фондових варантів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особам, які не зареєстрували жодного випуску своїх акцій чи боргових цінних паперів, здійснювати емісію фондових варантів забороняється.

Фондові варанти випускаються у документарній формі.

Депозитарне свідоцтво (розписка) є похідним цінним папером, випущеним учасником Національної депозитарної системи України, що встановив кореспондентські відносини з іноземною фінансовою установою, який свідчить про право власності інвестора – резидента України на певну кількість депонованих в цій іноземній фінансовій установі акцій чи облігацій емітента, що не є резидентом України.

Додаткові вимоги щодо емісії та обігу депозитарних свідоцтв (розписок) можуть встановлюватися нормативними актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на підставі відповідних правил, визначених міжнародними договорами за участю України та чинним законодавством.