Первісна доба була найтривалішою в історії людства. За
найновітнішими даними науковців, людина з'явилася в теплих сприятливих умовах
Євразії та Африки понад 3 мли років тому. Людство пройшло шлях від зародження
людини як біологічного виду до сучасного фізичного типу, від первісного
людського стада до родової та сусідської громад, племен та їхніх союзів,
зародження державності, виникнення на рубежі IV — III тис. до н.
е. стародавніх цивілізацій.
Матеріальна культура первісного суспільства поділяється
на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), бронзовий і ранній залізний віки.
Найважливішими рисами первісної доби були перехід від привласнюючого
до відтворюючого господарства, існування роду як господарської одиниці, який
поділявся на великосімейні виробничі колективи, громади спільної власності па
землю.
Палеоліт, або давній кам'яний вік (3 млн. — 10 тис. років
тому), був найважчим і найдовшим періодом, який збігся з льодовиковим періодом
в історії Землі. Протягом цього періоду знаряддя праці еволюціонували від палки-копалки
і примітивних кам'яних знарядь до мікролітів (невеликих відщепів і пластин),
складних знарядь з вкладками, списометалки. Поширилось використання кістки і
рогу. Кількість тинів знарядь досягла 100. Головними заняттями населення були
збиральництво, загінне полювання, рибальство. Людина навчилася видобувати та
підтримувати вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням. З'явилися
постійні житла.
Знайдено залишки господарсько-побутових комплексів, що
складалися з жител, які нагадують курені, накриті шкурами звірів, ділянок, де
обробляли кремінь, кістку, ріг, вогнищ і ям-сховищ. Тогочасна людина полювала
на мамонтів, носорогів, коней, зубрів, биків, лосів, оленів, птахів.
У мезоліті (середньому кам'яному віці) утвердилися
сучасні природнокліматичні умови. Великі звірі вимерли. Люди були змушені харчуватися
дрібними тваринами, птахами. Поряд із збиральництвом і полюванням одним з
головних занять було рибальство вудкою. Тоді ж були винайдені гарпуни, лук,
стріли, рибальські голки, плетені сітки, тенета. Великого значення набуло
річкове збиральництво (ловля раків, молюсків). Зроблено перші спроби приручити
диких тварин. Виник найдавніший транспорт — водний (колоди, плоти з них,
човни, видовбані з стовбурів дерев). Для мезоліту характерний високий рівень
виготовлення мікролітів. З'явилися макроліти — кам'яні знаряддя для обробки
дерева, зокрема сокири.
Перехідною епохою від мезоліту до неоліту був
протонеоліт. Щодо умов ведення господарства цей період характеризувався
виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого
і зародженням відтворюючого господарства, яке розпочалося з тваринництва.
Першими прирученими тваринами були собака, бик і свиня. В цей час зародилося
землеробство і виникли перші постійні поселення.
Неоліту (новому кам'яному віку) притаманне утвердження
різних галузей відтворюючого господарства. Цей процес дістав назву
"неолітична революція". Складовою частиною цієї епохи був мідний вік,
або енеоліт, коли відтворююче господарство стало домінуючим.
Ріллю обробляли дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним
наконечником, пізніше — ралом. Зерно на борошно мололи кам'яними зернотерками
(жорнами). Збіжжя жали кістяними або крем'яними сернами. Розводили велику і
дрібну рогату худобу, коней, свиней. Розвивалося общинне ремесло.
Використовувався перший штучний матеріал — кераміка. Збереглося чимало
цегляного посуду, випаленого з глини, оздобленого чорним, білим та жовтим
орнаментами, жіночі статуетки прародительок. Для щоденного вжитку використовували
миски, немальовані горщики сірого кольору. Зародилося
прядіння і ткацтво, з'явився ткацький верстат. У неоліті остаточно завершилося
формування техніки обробки каменю (шліфування, пиляння, свердління), вдосконалилися
лук і стріли, з'явилися кам'яні сокири. Виник наземний транспорт — лижі, віз,
сани, волокуша. Худобу використовували як тяглову силу. Наслідком неолітичної
революції стала досить розвинена система обміну.
За мідним віком настав бронзовий, який охопив Ш— II тис. до й. е.
на Стародавньому Сході, а в Європі — II тис. до й. е.
Визначальними рисами цього періоду були існування відтворюючого господарства,
швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства, виділення скотарських
племен. Високим був рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та бронзоливарного.
Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та
регіонального характеру. Обмінювалися мідь, бронза, золото, бурштин, фаянс,
сіль.
Перехід до виробництва заліза на межі II — І тис. до н.е.
став визначальним моментом початку раннього залізного віку. У Західній Європі
він поділявся на два періоди: гальштадський (900 —
500 рр. до її. е.) і латенський (500 р. до н. е. —
початок нашої ери). Для гальштадської культури
характерними були співіснування бронзових і залізних знарядь праці, перехід
від мотики до сохи та плуга. У латенський період
з'явилися залізні серпи, плужні лемеші, розвивалися ремесла, особливо
ковальство, ювелірна справа, гончарство. На початку нашої ери на території,
завойованій Римом, латенську культуру змінила так
звана провінційна римська культура.
Основними ремісничими професіями були ковалі, зброярі,
гончарі, будівельники. Зразки їхніх виробів знайдено у великій кількості як в
розкопаних поселеннях, так і в могильниках. Виявлено чимало ремісничих
майстерень, у тому числі ковальських, гончарських, ювелірних. Серед знайдених
виробів найчастіше зустрічаються залізні сокири, серни, ножі, рибальські
гачки, наконечники списів, стріл, бронзові пряжки, браслети, шпильки, посуд,
античні прикраси, кераміка, намиста, амфори.
Удосконалення знарядь праці, розширення виробництва їх з
металу, поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремесло, виробництво
додаткового продукту створили економічні умови для виникнення держав. Перші з
них утворилися на Стародавньому Сході (Єгипет, Індія, Месопотамія) на зламі
неоліту і бронзової доби.
Отже, на ранній стадії господарства первісної доби
переважало полювання, рибальство, збирання плодів. Згодом у зв'язку з
удосконаленням знарядь праці (гарпуни, скребки, луки, сокири, човни, молоти,
серпи, списи) почалась обробка шкур, глиняного посуду, виникло образотворче
мистецтво, будівництво наземних споруд. Протягом бронзового та залізного віків
відбулись великі зрушення в розвитку продуктивних сил. Появився ткацький
верстат, розвинулося скотарство, а особливо землеробство. Між ними виник перший
поділ праці, налагодився економічний обмін між окремими родами, общинами,
племенами.