Мусульманські релігійно-політичні рухи

ІСЛАМСЬКИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ

 

Виявляється він у радикальному та войовничому не­прийнятті прихильниками традиційного ісламу прин­ципів, форм та цілей будь-якої його модернізації, оновлення, неухильне відстоювання ісламських традицій. Ха­рактерні риси його — протидія процесам загальної відкри­тості мислення, діяльності, життєвих форм, протиставлен­ня їм абсолютної переконаності у власній непогрішимості, непорушності сповідуваних ідеалів, засудження будь-яких альтернатив їм, відсторонення від решти суспільства.

Сучасний ісламський фундаменталізм постає як кате­горична й непримирима вимога радикальної ісламізації суспільства на всіх рівнях — політичному, економічному, духовно-культурному.

Розрізняють три категорії ісламських фундаменталістських течій.

 

радикальний фундаменталізм

Представники його вдаються до військової боротьби проти існуючої влади, насильства, терору та ін. Об'єктами їх боротьби є не тільки уряди, а й іноземці: журналісти, дипломати.

 

ПОМІРКОВАНИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ

Вплив його прибічників найбільш помітний у сільській місцевості. Багато уваги вони приділяють роботі шкіл, лікарень, благодійній діяльності, прагнучи проілюструвати й змоделювати ісламський дух та етику.

 

легальний фундаменталізм

Представники його намагаються легально увійти в парламент, місцеві органи влади, здійснити соціальну ре­форму, втілюючи в життя ісламський ідеал в межах чин­ного законодавства. У Лівані в 1992 р. вони здобули пере­могу на парламентських виборах, ймовірна була перемога і в Алжирі, але там вибори було відмінено.

Насправді розбіжність між цими рухами не завжди чітко окреслена. Інколи угруповання об'єднують різні ме­тоди з метою адекватного реагування на зміни ситуації. Навіть палестинський "Хамаз" визнає тимчасове пере­мир'я з "ворогами", не відмовляючись від "священної війни".

 

ІСЛАМСЬКИЙ ЕКСТРЕМІЗМ

Йому властива схильність до крайніх поглядів і надзви­чайних дій у політиці та ідеологічному протиборстві, нетолерантність, не сприйняття й неприйняття інших думок, позицій та уподобань, релігійна нетерпимість до норм, принципів та цінностей неісламського суспільства.

Ідеологи його стверджують, що сучасні мусульманські суспільства втратили свій ісламський характер і насправді є суспільствами джахілії¹. Така оцінка поєднується з різкою критикою правлячих режимів та їх політики. Вона вихо­дить з того, що політична еліта країни — невірні. Щодо ос­новної маси населення деякі представники екстремізму стверджують, що невірні — всі, крім членів їх групи, інші ж вважають, що, попри помилковість переконань, біль­шість населення можна вважати мусульманами.

Прихильники ісламського екстремізму наголошують на необхідності негайних радикальних дій, в тому числі насильства, заради встановлення "ісламського порядку", можливого тільки внаслідок приходу до влади "істинних" мусульман. Відповідність таких дій законодавству не суттєва, оскільки головними вважаються лише норми шаріату (їхній власній інтерпретації).

Сучасний ісламський екстремізм є і релігійним, і політичним — релігійно-політично орієнтованим екс­тремізмом. Ґрунтуючись на релігії, він ставить перед собою політичну мету, активно діючи саме на політичній арені.

 

ІСЛАМСЬКИЙ ТЕРОРИЗМ

Він є однією з форм релігійно-політичної боротьби, в тому числі насильницькими методами, через дес­табілізацію суспільства, державно-політичного ладу в країні.

Релігійна основа його виявляється в індивідуальній мотивації, фанатизмі членів угруповань. Вона визнає акції, спрямовані на самогубство, а загибель під час джихаду — прямою дорогою в рай. Тому більшість терористів не тільки готові, а й прагнуть загинути в такий спосіб, вбачаючи в терористичному акті не стільки засіб досяг­нення визначеної мети, скільки своє особисте спасіння в релігійному сенсі. Він вважається формою служіння Ал­лаху.

Тероризм у будь-яких його проявах неприйнятний. У правовому суспільстві неприпустимою є сама ідея застосу­вання сили, нагнітання загрози життю людей.

 

Іслам в Україні

Перші відомості про іслам, мусульманський світ наші предки отримували під час торговельних подорожей і військових походів. Арабські купці діставалися до Києва, подорожуючи на північний захід, але постійної арабської колонії у Києві не було. Цей етап ознайомлення Русі-України з ісламом має своєрідну кульмінацію. Йдеться про вибір віри великим київським князем Володимиром (X ст.). Згідно з літописними відомостями, у полі зору Во­лодимира були іслам, християнство та іудаїзм. Володимир почав "випробування віри" через особливі посольства. За допомогою одного з цих посольств і відбулося ознайом­лення київського владики з ісламом на землях Булгарстану (Поволжя). Надалі ж мусульмани, які з'являлися час від часу на наших землях, зустрічалися вже з християнізова­ною Руссю. Першими мусульманами на її теренах були представники народів, які кочували від Приазов'я до До­ну.

У XI ст. на службі в київського князя була кіннота з мусульман-печенігів. Першу мечеть в Україні було зведе­но в м. Остеню за велінням князя Костянтина Острозько­го (XVI ст.) для татар-мусульман, що були у нього на службі. Після прийняття ісламу Золотою Ордою в 20-х ро­ках XVI ст. у Києві протягом 40 років постійно перебувала група мусульман-ординців.

Поява ісламу в Криму пов'язана з приходом монголо-татар у 1223 р., там був утворений улус (намісництво) Зо­лотої Орди. Осілий тюркський етнос іслам прийняв дещо пізніше. Після завершення золотоординського періоду Кримський улус виокремився в самостійне державне утво­рення, на основі якого і виникло незалежне татарське хан­ство.

 

'Джахілія — "перед ісламське варварство" — мусульманський термін, який вживався раніше стосовно перед ісламського стану суспільства, зокрема Аравії до пророцтв Мухаммеда. Його також вживають щодо будь-якого неісламського суспільства (особливо сучасного), висловлюючи різко негативне ставлення до нього.

 

 

У 1475 р. почався новий період в історії ханства. Турки-османи, вторгнувшись на Кримський півострів, підпо­рядкували собі кримськотатарську державу. Правителі Криму стали підвладними Стамбулу, який вимагав не­ухильного дотримання законів шаріату. Під впливом ісла­му сформувалися національна культура кримськотатарського народу, його побутові й сімейні традиції, мова, спосіб життя, система виховання дітей.

Крим як один з форпостів мусульманської цивілізації відіграв помітну роль у поширенні ісламу на південноук­раїнських землях. Однак ознайомлення українців з основ­ними ідеями ісламу, з мусульманським способом життя відбувалося за гострих збройних конфліктів. Коли вони згасали, налагоджувалися торгівля, спільне використання природних угідь, татар приймали козаками в Запорозьку Січ, а деякі козаки роками жили в Криму.

Політичні діячі України в пошуках виходу зі скрутних політичних ситуацій часом звертали погляди на південь, до сусідів-мусульман. У лютому 1648 р. у Бахчисараї було укладено союз між українським гетьманом Богданом Хмельницьким і Кримським ханом Ісламом-Гіреєм III. A в 1654 р. Хмельницький розмірковував про встановлення державного протекторату Туреччини над Україною. При­хильником турецької орієнтації був гетьман Петро Доро­шенко (1627-1698).

Особливо делікатним є питання щодо українців-мусульман. Літературні джерела свідчать про осідання ук­раїнців з числа полонених в Туреччині. Вони, прийнявши іслам, ставали домоправителями, ковалями, садівниками. Частина невільників залишалася в Криму. Адаптувалися в мусульманському середовищі й ті, хто поселявся з метою заробітку, — аргати.

Мусульманські громади в різний час існували в Хаджибеї (Одеса), Азанеї (Азов), Акермані (Білгород-Дністровський), Ачи-Калс (Очаків), Кам'янці-Подільському.

У 20—30-х роках XX ст. в Україні під тиском радянсь­кої влади було закрито мечеті, мусульманські школи — мектеби і медресе, майже весь мусульманський актив було репресовано. У 1944 р. з Криму було виселено майже 189 тис. татар.

Нормалізація життя мусульманських громад почалася в Україні з проголошенням незалежності.

Нині іслам в Україні репрезентований трьома Духов­ними управліннями - ДУМК, ДУМУ, ДЦНМГУ.

 

ДУХОВНЕ УПРАВЛІННЯ МУСУЛЬМАН КРИМУ (ДУМК)

Кадіат (Духовне управління) мусульман Криму ство­рено у 1991 р. зі статусом Мухтасібату — канонічно са­мостійної адміністративної одиниці, очолюваної імамом-мухтасібом. Першим муфтієм Криму було обрано хаджі Сеїджаліля Ібрагімова. Кадіат об'єднує віруючих переваж­но з кримських татар сунітського напряму.

У релігійному аспекті ДУМК визнає авторитет муфтія. Головною метою вважає втілення в життя вимог Корану, поширення вчення Пророка Мухаммеда, створення умов для виконання мусульманами їхнього обов'язку перед Ал­лахом.

 

духовне управління мусульман україни (ДУМУ)

Створено 9 вересня 1992 р. на чолі з громадянином Лівану Шейхом Ахмедом Тамімом. Видає газету "Міна­рет" російською й арабською мовами та окремі сторінки іншими мовами. У 1994 р. засновано Київський ісламсь­кий університет, який має п'ять факультетів, де навчають­ся студенти різних національностей.

ДУМУ має науково-дослідний центр, який підготував 25 брошур та посібників з ісламу російською мовою, а та­кож підручники арабською та англійською мовами для дітей шкільного віку.

Головна мета — об'єднання навколо себе всіх мусуль­ман України, пропаганда та поширення ісламу, втілення в життя вимог Корану та ін.

 

ДУХОВНИЙ ЦЕНТР НЕЗАЛЕЖНИХ МУСУЛЬМАНСЬКИХ ГРОМАД

україни (ДЦНМГУ)

Очолює його Рашид Брагін. Центр знаходиться у До­нецьку, має представництво в Києві — "Ісламський куль­турний центр". У Києві виходить газета "Аль-Баян", яка, окрім суто мусульманської тематики, висвітлює й етноісторичні питання життя татар.

Нині іслам — найпоширеніша після християнства релігія в світі. Мусульмани живуть у більш як 120 країнах, в 35 становлять 95—99 відсотків населення, у 28 — іслам є державною релігією (Іран, Пакистан та ін.).