Структура
держави — система органів і установ, які виконують внутрішні й зовнішні функції
держави.
Вона охоплює:
— органи державної влади, які поділяються на представницькі, як
правило, законодавчі(парламент);
— органи державного управління, тобто виконавчо-розпорядчі (система
міністерств, відомств, адміністративні установи на місцях);
— президента як главу держави, який в керівництві державою
безпосередньо взаємодіє з представницькими та виконавчо-розпорядчими органами;
— органи правосуддя, покликані забезпечити торжество законів у
державі;
— контрольно-наглядові органи, до яких належать прокуратура, різноманітні
контрольні відомства;
— органи охорони громадського порядку (міліція, поліція) та органи
державної безпеки.
Важливе місце в структурі держави посідають збройні сили, а також
надзвичайні органи, які створюються в екстремальних умовах (війна, стихійне
лихо) на певний час. Компетенція і повноваження надзвичайних органів зумовлюються
конкретними цілями і завданнями, задля яких вони створюються. Складовою системи
державних органів є виправні заклади тощо.
Державні органи суттєво відрізняються від органів недержавних,
громадсько-політичних організацій. Тільки державні органи в межах своєї
компетенції виступають офіційними виразниками інтересів усього суспільства.
Вони наділені повноваженнями, що дають змогу діяти не тільки завдяки засобам
переконання, а й державного примусу. Проте свою владу держава реалізує в
тісній взаємодії з громадсько-політичними інститутами. Особливо це стосується
відносин державних органів і політичних партій.
Серед політологів побутують різні погляди щодо класифікації функцій
держави. Загальноприйнятним є поділ їх на внутрішні
та зовнішні.
Внутрішні функції:
— правотворча — творення і прийняття законів та інших юридичних норм
(законодавство).
— правоохоронна — контроль і нагляд за виконанням правових норм і застосування
за необхідності примусових заходів; захист прав і свобод громадян, створення умов для їх безпеки, громадського
порядку тощо;
— економічно-господарська — захист економічної основи суспільства,
існуючого способу виробництва, різноманітності форм власності; регулювання
господарської діяльності, ринкових відносин; державне управління економікою;
— соціальна — регулювання відносин між соціальними та етнічними
спільнотами, запобігання соціальним конфліктам і протистоянням та їх усунення;
узгодження інтересів і потреб індивідів та соціальних груп; ефективна
демографічна політика;
— культурно-виховна — регулювання і розвиток системи освіти,
культури, науки, фізичної культури і спорту, виховання моральності, гуманізму,
загальнолюдських та національних цінностей;
— екологічна — захист довкілля, розумне використання природних
ресурсів, формування екологічної культури. Зовнішні функції:
— оборонна — захист країни від зовнішнього нападу, посягань на
територіальну цілісність держави;
— дипломатична — відстоювання і реалізація національних інтересів
держави та її громадян у міжнародному житті; здійснення самостійної зовнішньої
політики;
— співробітницька — розвиток економічних, політичних, культурних
відносин між державами; поглиблення інтеграційних процесів на
загальнолюдській, регіональній та політичній основі.