У процесі трансформації політичної та економічної систем в Україні триває
пошук ефективної моделі розвитку економіки. Очевидно, що нова економічна
система не може бути «чистим» капіталізмом, який переважав усередині XIX ст. Тим більше що в розвинених країнах домінують змішані суспільства. У них
взаємодіють ринок як засіб підвищення ефективності економіки і система
коригування ринку як засіб досягнення оптимально справедливого розподілу
доходів через структуру соціального законодавства.
Модель економічного розвитку України передбачає поетапне здійснення
цілеспрямованої, науково обґрунтованої програми виходу з кризи шляхом
поєднання регулюючого впливу державних органів на економіку і запровадження
ринкових відносин. Ключовим чинником у створенні економічної сфери, сприятливої
для підприємницької діяльності, є держава, яка, не втручаючись у діяльність
приватних підприємств, управляє ринком і підтримує його, стримує негативні
тенденції через відповідні юридичні важелі — програми оподаткування, монетарну
політику. Держава покликана дбати про поєднання приватних і суспільних
інтересів.
Здійснюючи стратегію виходу з економічної кризи, важливо брати до уваги, що
перехід суспільства від тоталітарного устрою до демократичного не відбувається
за кілька років. Економіка України потребує суттєвих структурних змін, а це
неможливо без формування механізму відтворення цілісної національної економіки
(за роки незалежності так і не вдалося його сформувати). Тому потрібні
всебічно обґрунтована концепція економічних реформ, відповідні управлінські
структури, професійно підготовлені кадри, які б досконало володіли механізмами
перетворення сучасної економіки. У ситуації, коли першочерговим завданням є
розв'язання проблем модернізації економіки і прискорення темпів розвитку
країни, існує спокуса встановити авторитарний режим.
Та застосування авторитарних методів управління матиме лише тимчасовий
успіх. А формування соціальне орієнтованої економіки неможливе без утвердження
демократичної, соціальної, правової держави.
З огляду на реалії й особливості суспільного життя в Україні, становлення
та розвиток її політичної системи характеризуватимуть такі параметри:
— подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин шляхом відкриття
максимального простору для самоуправління суспільства на всіх рівнях його
соціально-політичної організації;
— побудова справді демократичної, соціальної, правової держави з ефективно
діючим парламентом, професійним висококваліфікованим урядом, незалежними судовими
органами;
— формування інститутів громадянського суспільства як співтовариства
вільних людей і їх самодіяльних організацій, політичних партій, рухів,
профспілок, кооперативів, асоціацій;
— розвиток політичної свідомості та політичної культури суспільства й
особистості як на загальнодержавному, так і на побутовому рівні;
— забезпечення необхідних умов для вільного розвитку нації загалом і
кожного етносу зокрема, формування та підвищення національної свідомості й
самосвідомості, національної культури;
— удосконалення діяльності ЗМІ, підвищення їх ролі в регулюванні політичних
відносин, управлінні суспільством, формуванні політичної свідомості та
політичної культури суспільства і кожного громадянина;
— своєчасне самооновлення політичної системи з урахуванням внутрішнього та
міжнародного становища України (постійна самоадаптація).
Гармонізація політичної системи українського суспільства разом з
ефективними економічними перетвореннями покликані забезпечити політичну та
економічну безпеку держави, високий життєвий рівень її громадян.
Запитання.
Завдання
1. Назвіть і
проаналізуйте нові соціально-політичні інститути, юри-дично
закріплені в Конституції України 1996 р.
2.
Охарактеризуйте кризові явища в процесі становлення політичної системи
України.
3. Які
особливості перехідного етапу українського суспільства? Співставте
їх із суспільно-політичним досвідом інших пострадянських країн.
Теми
рефератів
1. Загальні
тенденції розвитку політичних систем перехідного типу.
2. Кризовий
розвиток політичної системи України та шляхи його подолання.
3.
Національна ідея та її вплив на формування політичної системи України.
4. Розвиток
політичної культури як засіб забезпечення стабільності політичної системи України.
Література
Безпека
економічних трансформацій: 36. матеріалів «круглого столу». — К., 2000.
Геєць В. М. Державність України: на шляху до громадянського
суспільства // Віче. — 1995. — № 5.
Державне
управління: теорія і практика. — К., 1998.
Кисіль С. П.
Центральні органи виконавчої влади України: стан і розвиток. — К., 1999.
Михальченко М., Самчук 3.
Україна доби межичасся: Блиск та убозтво куртизанів. — Дрогобич, 1998.
Ніколаєва М.
І. Трансформація політичної системи України: Інституціо-нальний
аспект // Політологічний вісник: Збірник наукових праць, Вип. 6. — К., 2000.
Паніка Н. В.,
Головаха Є. І. Тенденції розвитку українського
суспільства (1994—1998): соціологічні показники. — К., 1999.
Політична
система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку. — К.,
1998.
Політичні
структури та процеси в сучасній Україні: Політологічний аналіз. — К., 1995.
Порівняльний
аналіз політичіних структур Австрії і України. —
Львів, 1996.
Реформування
державного управління в Україні: проблеми і перспективи. — К., 1998.
Рудич Ф. М. Чи багато влади потрібно владі? (Україна в
контексті трансформацій політичних структур у країнах СНД і Балтії, Центральної
і Східної Європи). — К., 1998.