ТЕМА7

ГРОШІ ТА ГРОШОВИЙ ОБІГ

1.ПОХОДЖЕННЯ, СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

 

Мінова вартість як

форма вираження

вартості

У попередній темі мова йшла про те, що вартість - це внутрішній зміст процесу обміну. Отже, її не можна побачити в самому товарі, визначити з допомогою якогось фізич:ного чи хімічного аналізу. З якого б боку ми не розглядали, наприклад, ручку, якою пишемо, побачити її вартість нам не пощастить. Вартість може лише проявитися у вигляді мінової вартості, тобто певної кількісної пропорції, в якій один товар обмінюється на інший. Мінова вартість - єдино можлива форма вираження вартості. В умовах розвинутої товарної (ринкової) економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші являють собою загальну форму, в якій виражаються вартості всіх товарів. Але як людство "винайшло" таку форму?

Економісти довгий час не могли вирішити проблему походжен­ня й сутності грошей. З приводу цього відомий англійський політик минулого століття У.Гладтсон сказав, що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися в тому, що таке гроші. Одні економісти стверджували, що гроші - резуль­тат угоди, свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші "впроваджуються" державою в якості інструменту для виміру цін товару. Треті вважали, що золото й срібло є грішми за своєю природою, незалежно від характеру суспільних відносин. Четверті взагалі не вбачали різниці між товарами й грішми. Проте, жодна з цих теорій не давала дійсного наукового з'ясування природи грошей як економічної категорії. В дійсності ж гроші не є результатом суб'єктивних дій людей, державних органів. Вони виникли в процесі об'єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості - мінової вартості.

Історично перші акти обміну виступа­ли у вигляді обміну одного товару на інший. Припустимо, 1 вівця обмінювалася

Проста або випадко­ва форма вартості

на 1 кам'яну сокиру. Спочатку це був випадковий, епізодичний обмін у первісних людей. Так, подібні відносини спостерігав відомий український мандрівник Міклухо-Маклай у папуасів Нової Гвінеї. "У папуасів берега Маклая, - писав він, - немає ні торгівлі, ні впорядкованого обміну. Якщо декілька жителів прибережного села відправляються в інші прибережні села, на острови або до жителів гір, то вони забирають з собою все, що в них є в надлиш­ку, й несуть з собою у вигляді подарунка. При поверненні вони отримують відповідні подарунки, які складаються з продуктів, що є в тому селі".

Але вже в цій формі вираження вартості (вартість вівці вира­жалася через вартість сокири), яка отримала назву простої або випадкової, ми бачимо, що товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношенню до другого товару й тому знаходиться у відносній формі вартості (вівця). Другий же товар, споживна вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться в еквівалентній формі вартості (сокира). Схематично це можна представити так:

                                      Товар    =    Товар

                                        ІА               ІБ

                 Відносна форма                Еквівалентна форма

 

Слід зауважити, що еквівалентна роль товару "Б" не є його природною властивістю. В цьому ми переконуємося, помінявши товари місцями. Тоді товар ^иА" почне виконувати роль еквівален­та. Отже, все вирішує місце, яке займає товар у міновому відно­шенні. Звідси випливає дуже важливий висновок: товар-еквівалент - не породження природи, не продукт домовленості між людьми, не винайдений державною владою. Він є результатом стихійних дій товаровиробників. Обмінюючи продукти своєї праці, вони виражають їхню вартість єдино можливим способом - через інші товари, які в силу цього й виступають в еквівалентній формі. Ці висновки повністю можуть бути застосовані не лише до простої, але й до всіх наступних форм вартості, включаючи й грошову.

Повна або розгор­нута форма вартості

У міру подальшого розвитку обміну на зміну простій формі вартості приходить повна або розгорнута форма вартості. В ній товару, що знаходиться у відносній формі

вартості, протистоять багато інших товарів-еквівалентів, через які

він може виразити свою вартість. Наприклад:

Велика кількість товарів-еквівалентів свідчить про розши­рення сфери обміну. Обмін стає регулярним явищем. Разом з тим мінові пропорції все більшою мірою починають визначатися вартостями товарів, тому що обмін перестає бути обміном подарунками, як переважно при простій формі вартості, а набуває характеру ділових господарських стосунків, в основу яких закла­дається затрачена праця.

Проте, коли в обмін систематично у великих кількостях ста­ли надходити продукти праці, виникли певні труднощі. Напри-

Відносна форма Еквівалентна форма

клад, власникові товару "А" потрібен товар "Б^", а власникові товару "БІ" не потрібен товар "А", він хоче придбати товар "Б₂". Безпосередній обмін у такому випадку відбутися не може. Власник товару "А" повинен поміняти його спочатку на товар "Б₂", а потім "62" - на товар "Бх". Безумовно, це значно ускладнювало процес обміну. Про труднощі такого обміну свідчить приклад, який наводить відомий англійський мандрівник В. Камерон¹⁴⁶¹ з практи­ки свого подорожування по Африці. "Забавно було бачити, - пише він, - як мені довелося платити плату за найом човна на ринку в Кавелі, на березі Тангайнакі. Агент Саіда вимагав плати слоновою кісткою, якої в мене не було; тоді я дізнався, що Магомет ібн-Саліб має слонову кістку й бажає за неї мати сукно; проте ця звістка принесла мені ще мало користі, доки, нарешті, я не почув, що Магомет ібн-Гаріб має сукно й бажає мати дріт. На щастя, він у мене був і, таким чином, я дав Магомету ібн-Гарібу необхідну кількість мідного дроту, він передав Магомету ібн-Салібу сукно, а

¹⁴⁶¹ В. Камерон у 1873-75 рр. пересік Центральну Африку.

Загальна форма вартості

цей, у свою чергу; дав агентам Саіда слонову кістку; тоді лише я

отримав від останнього право користуватися човном".

У результаті потреб обміну стихійно появ­ляється один товар, у якому починають вимі­рювати свою вартість усі інші товари. Повна

або   розгорнута   форма   вартості   поступається   місцем   загальній

(еквівалентній) формі вартості:

Товари Товар А1

Еквівалентна форма

Відносна форма

Товар, за яким закріплюється властивість безпосередньо обмі­нюватися на будь-який інший товар, отримав назву загального еквівалента. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різні продукти (худоба, хутро, шкіра, слонова кістка, зброя), а з розвитком рабовласництва -раби. Практично такий товар стає грішми, правда, ще в досить недорозвиненому вигляді.

Але й ця форма вираження вартості не вирішувала всіх супере­чностей обміну. По-ІГерше, товар-еквівалент, набувши подвійної споживної вартості (одна - задоволення потреб в обміні, друга -задоволення потреб людей у споживанні), з одного боку, як загаль­ний еквівалент повинен постійно знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживна вартість вилучатися з обміну й надходити в споживання. Наприклад, якщо вівця виступала в ролі товару-еквівалента, вона повинна була постійно знаходитися в обміні, обслуговуючи акти купівлі-продажу. Але ж вирощується вівця для того, щоб з неї мати вовну й м'ясо. В цій якості вона не може тривалий час перебувати в обміні. Потреби споживання вимагають вилучення ЇЇ з обігу. По-друге, в силу першої суперечності, а також через інші причини товар-еквівалент часто змінювався. Це викли­кало серйозні труднощі в обміні. По-третє, недоліком загальної форми вартості було й те, що товар, який виступав загальним еквівалентом, виконував цю роль на відносно невеликій території. Так, наприклад, у першій третині 19 ст. (за свідченнями дослідни­ків Африки) кожна область Абіссінії мала свій загальний еквіва-

Грошова форма вартості

лент, до якого входили намисто, пляшки, тютюн, чорний перець, пакети товстих швейних голок, тканини, куски кам'яної солі.

У зв'язку з цим поступово майже скрізь, де людство дійшло в своєму розвитку до викорис­тання в обміні товару-еквівалента, ця роль почала закріплюватися за металом - бронзою, залізом, а потім сріблом і золотом. Так з'являється грошова форма вираження вартості. Вона має такий вигляд:

                                                          Золото

Відносна форма Еквівалентна форма

З прикладу ми бачимо, що грошова форма вартості відрізняєть­ся від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріплюється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми. Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю природою. Воно стає ними лише в результаті тривалого історичного процесу розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості, впродовж якого людство перепробувало в цій якості різні товари й зупинилося на золоті. Чому? Тому, що як благородний метал воно досить тверде, тугоп­лавке, кислототривке. Золото за своїм складом однорідне, його зручно ділити на частини. Нарешті, золото - досить трудомісткий метал і тому має високу вартість.

Сутність грошей

                         Отже, гроші виникли не як плід свідомої домовлено­сті людей грошового обігу   

                          й не в результа­ті декретування їх державою, а як товар, що виконував роль загального еквівалента. Тобто, гроші - це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції загального еквівалента. А виконувати цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втіленням людської праці.

З появою грошей весь товарний світ остаточно розколовся на два полюси: на одному полюсі гроші як втілення суспільної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці. В результаті обмін товарів на гроші - це, по суті, визнання суспільством індивідуальних, приватних затрат праці.

Звідси випливають три важливих висновки, які характеризу­ють сутність грошег: по-перше, гроші - це історично визначена, властива товарному виробництву форма економічних зв'язків між товаровиробниками, й тому ми повинні сприймати їх не просто як річ, що спрощує мінові операції, а як суспільні відносини людей, виражені через гроші. По-друге, гроші служать засобом стихійного обліку кількості й якості суспільної праці товаровиробників, що здійснюється на ринку. По-третє, гроші являють собою інструмент, за допомогою якого абстрактному змісту вартості надається реаль­ність, конкретність, дійовість.

З появою грошей з'являється й ціна. Ціна - це грошове вира­ження вартості. Як грошове вираження вартості ціна не обов'язково повинна збігатися з вартістю. Вона може бути вищою або нижчою від вартості. Механізм коливання ціни навколо вартості буде розглянуто далі.

 

2. ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

 

Гроші як міра вартості

Сутність грошей проявляється в їхніх функ­ціях. Першою й найбільш: важливою є функція грошей як міри вартості. В ній безпосередньо виражена роль грошей як загального еквівалента. Сутність її полягає в тому, що за допомогою грошей вимірюється вартість усіх інших товарів. Зрозуміло, що виконувати таку функцію може лише той товар, який має власну вартість. І таким товаром,як показав попередній розгляд розвитку форми вартості, стали з 4-3 ст. до н.е. благородні метали - золото й срібло, а з другої половини 19 ст. монопольне становище закріпилося за золотом.

Історія свідчить, що спочатку гроші виконували функцію міри вартості у вагових вимірах, тобто, в золотниках, унціях, фунтах¹⁴⁷¹, грамах золота або срібла. Але це викликало певні труднощі, пов'язані з тим, що кожного разу при здійсненні акту купівлі-продажу необхідно було зважувати грошовий матеріал. Тому споча­тку банки, а пізніше державні органи стали фіксувати певну вагову кількість срібла або золота у вигляді грошової одиниці з поділом її на дрібні частини. Наприклад, долар СІЛА має 100 центів, гривня України - 100 копійок, англійський фунт - 100 пенсів і т.д.

Певна вагова кількість золота, прийнята за грошову одиницю, називається масштабом цін. З введенням у грошовий обіг паперо­вих грошей, вони, не маючи своєї власної цінності, отримували її лише

тому, що заміняли в обігу цю певну вагову кількість золота.

 

¹⁴⁷¹ Одиниці маси: золотник-4,3г; унція-28,35 г (аптекарська-31,1 г); фунт-400 г.

 

 

Зокрема,  долар  СІНА  після   1973   р.   =0,736735   г  чистого  золота, радянський рубль =0,987412 г,англійський фунт до 1978 р. =2,49 г.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Тобто, при­сутність їх при визначенні ціни в грошах не обов'язкова, тому що відома фіксована величина грошового матеріалу (золота), закладе­ного в грошову одиницю, яка діє в даній державі.

Вартість товару оцінюється не заради спортивного інтересу, а для того, щоб відбулася його реалізація. Тобто, товар

Гроші як засіб обігу

повинен перейти від продавця до покупця. І тут гроші виступають у ролі посередника в своїй реальній формі. Тобто, вони повинні бути в наявності. В цій якості гроші виконують функцію засобу обігу, опосередковуючи мінові відносини між людьми з приводу купівлі-продажу необхідних їм товарів (послуг).

Виконання грішми цієї функції, з одного боку, розв"язує супе­речності безпосереднього товарообміну, бо не потребує збігу актів купівлі-продажу ні в часі, ні в просторі. З іншого боку, поява грошей поглиблює суперечності ринкової економіки, оскільки купівля-продаж товарів може розриватися в просторі і в часі. Продавши свій товар, товаровиробник не зобов'язаний тут же купувати інший. Це створює формальну затримку в процесі збуту товарів, тому що коли за продажем не настає купівля, то в іншого виробника товар не буде реалізованим. Отже, він не зможе купити товар у третього виробника і т.д. Цим створюється формальна можливість криз надвиробництва товарів.

У третій своїй функції гроші виступають як засіб утворення скарбів або нагрома­дження. Як вона розуміється? В деяких випадках гроші вилучаться з обігу. Об'єктивно це зумовлено потребами ринкової економіки. По-перше, щоб застрахувати себе від різних випадковостей ринку, кожен товаровиробник повинен мати можливість купувати інші товари незалежно від того, коли й за яких умов будуть реалізовані його власні товари. Для цього необхідно мати грошовий резерв, що передбачає його тимчасове вилучення з обігу. По-друге, придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.) теж передбачає попереднє нагромадження грошей, а отже, й вилучення їх з обігу.

Коли влада грошей у суспільстві досягла певного розвитку, з'явилися люди-лихварі, для яких нагромадження грошових скарбів стало якоюсь мірою самоціллю. Гроші вилучалися з обігу, ховалися в скринях, закопувалися - перетворювалися на скарби.

Гроші як засіб нагромадження

При обігу золота скарби виступали своєрідним резервуаром, з допомогою якого здійснювалося стихійне регулювання кількості грошей, необхідних длл обігу. Як тільки потреби обороту в грошах зростали, вони вилучались із скарбів і починали функціонувати в якості засобу обігу. І навпаки, коли потреба в них зменшувалася, золоті гроші залишали сферу обігу й перетворювалися у скарби.

Згодом варварський спосіб нагромадження скарбів поступається місцем прагматичному нагромадженню, основний принцип якого зводиться до того, щоб якомога частіше пускати гроші в обіг, для того, щоб одержувати все більший і більший прибуток. Гроші, що вилучаються з ділового обороту, підприємці зберігають у банках. Банки стають резервуарами, в яких акумулюються грошові засоби не лише підприємців, але й інших верств населення, центрами, звідки гроші випускаються в обіг і куди вони повертаються знову. Але навіть і за умов розвинутої банківської системи спостерігається посилене прагнення представників бізнесу нагромадити й утримати в своїх руках якомога більше золотих скарбів. Це відбувається навіть за умови, що зберігання золотих запасів у багатьох країнах світу оголошено державною монополією й основна маса скарбів зосере­джена поки що в центральних банках і державних казначействах.

Функцію грошей як засобу утворення й нагромадження скарбів може виконувати лише наявне золото. В умовах паперово-грошового обігу (мова про нього далі) мають теж місце спроби нагромадження (збереження) поруч із золотом і паперових грошей. Проте в результаті інфляційних процесів вони швидко знеціню­ються. Прикладом є катастрофічне знецінення грошових нагрома­джень населення України в період 1992-1995 рр., що знаходилися на рахунках ощадного банку країни. Це яскраво підтверджує висновок про неможливість заміни золота паперовими грішми в функції засобу утворення скарбів.

З   розвитком   товарного   обігу  час  реалізації

Засіб платежу

товарів   все   частіше   відривається   від   часу   їх

оплати. Це означає, що перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментноіо передачею грошей за цей товар покупцями продавцю. Товари продаються в кредит, тобто з опла­тою в майбутньому. Продавець у таких відносинах стає кредито­ром, покупець - боржником, а гроші починають виконувати функцію засобу платежу.

Необхідність такої функції грошей породжена як відмінностя­ми в часі виробництва й умовах реалізації окремих товарів, так і сезонністю виробничих затрат або заготівель сировини в деяких галузях виробництва (в сільському господарстві, лісозаготівельній промисловості, на підприємствах, що переробляють сільськогоспо­дарську сировину і т.д.). З часом гроші починають виконувати цю функцію й поза сферою товарного обігу: при сплаті ренти, подат­ків, комунальних послуг, тобто скрізь, де вони переходять з рук у руки, не опосередковуючи рух товарів.

У сучасних умовах, особливо в розвинутих країнах світу, фун­кція грошей як засобу платежу набула особливого значення. Вона все більше й більше витісняє функцію грошей як засобу обігу. Гроші як засіб обігу, як правило, обслуговують лише дрібний роздрібний оборот, тоді як у гуртовій торгівлі, й тим більше в міжнародній, вони функціонують переважно в якості засобу платежу. Це пов'язано з широким розвитком кредитних відносин і банківської справи, а також появою на цій основі нового знаряддя обігу - кредитних грошей (мова про них далі).

Розвиток функції грошей як засобу платежу загострює супере­чності ринкової економіки й посилює її негативні риси. Зокрема, посилюючи залежність товаровиробників один від одного, вона посилює формальні можливості для виникнення економічних криз. Достатньо одному або декільком боржникам не сплатити гроші в строк, як це може викликати серію неплатежів і банк­рутств підприємств, товаровласників, пов'язаних  між собою борговими зобов'язаннями. Яскравим прикладом перетворення цієї формальної можливості криз на реальну, є ситуація, яка склалася в Україні через масові взаємні неплатежі суб'єктів господарської діяльності в 1992-1996 рр. В переважній частині підприємства країни фактично стали банкрутами, що, по-перше, спровокувало настання глибокої економічної кризи, а по-друге, перешкоджає тепер виходу з неї.

        З розвитком міжнародного поділу праці товарний обіг виходить за рамки національних       

                                 кордонів. Відповідно й гроші починають обслуговувати міжна­родну торгівлю, виходять на світовий ринок. У цій функції вони виступають як світові гроші. Виходячи на світову арену, гроші виступають у своєму первозданному вигляді - в злитках золота.

У світовому обороті гроші функціонують насамперед як засіб платежу. Це зумовлюється тим, що розрахунки між країнами здійснюються, як правило, не за кожною угодою (торговельною чи фінансовою), а шляхом заліку боргових зобов'язань через банки.

 

Необхідність перевозки золота з'являється лише у випадку виник­нення заборгованості, яка не покривається шляхом взаємних розрахунків.

Схема 5                             

            Функції грошей

                   Функції

         Міра вартості

Засіб нагромадження

               Засіб обігу

             Засіб платежу

             Світові гроші

 

Незважаючи на те, що природі світових грошей відповідає їх функціонування в формі золотих зливків, у практиці міжнародних розрахунків застосовуються й грошові знаки окремих держав. Причому роль замінників світових грошей виконується валютою тієї країни, яка в певний період посідає провідне місце в світових економічних зв'язках. Так, до першої світової війни в ролі світової валюти функціонував переважно англійський фунт стерлінгів. Згодом ця роль перейшла до американського долара.

 

З.ГРОШОВИЙ ОБІГ

 

      Гроші виступають основним інструментом функці­онування ринкової економіки. Це                

                               обумовлюється тим, що вони опосередковують усі економічні відносини

людей   з  приводу  купівлі-продажу  результатів  їхньої  діяльності.

Свої функції гроші виконують у результаті безперервного руху в

сфері обігу..

Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова

система  -  це форма організації грошового обігу,  яка історично

формується   в   країні   й   закріплюється   її  законами.   Ця  система

включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:

а) масштаб цін національної грошової одиниці, якій забезпечує її купівельну спроможність;

б) певний порядок карбування національних монет;

в) емісія державних грошових знаків і порядок їхнього обігу (забезпечення, випуск, вилучення);

г) організація й регламентація безготівкового обороту;

д) організаційні центри грошового обігу (міністерство фінансів (казначейство), центральний емісійний банк).

Сучасна грошова система е результатом багатовікового процесу розвитку товарного виробництва. Як вона сформувалася? Історії відомо три типи загальних еквівалентів: товарний, металево-чеканний та емісійний (вексельно-депозитний). Тобто, спочатку грішми були товари (товаро-гроші) - худоба, зерно, хутро, при­краси тощо. Згодом в якості грошей стали виступати благородні метали (золото, срібло). Основним видом грошей цього періоду були монети^[48] І, нарешті, виникають кредитні гроші в формі паперових грошей (казначейські білети, банкноти) - банківських рахунків, чеків, кредитних карток, електронних грошей.

Відповідно до цього формувалися й грошові системи. Якщо на першому етапі, коли в якості грошей виступали товари, про грошову систему мови не могло бути, то двом останнім типам загальних еквівалентів (металево-чеканному й емісійному) відпові­дають і два види грошових систем: металева й кредитно-грошова. Див. схему 54.

Схема 54

                                                     Становлення сучасної грошової системи

 

   Типи загальних                                                  Форма грошей                               Грошова система

       еквівалентів

 

       Товарний                                           Товари (худоба, хутро, прикраси)            Товарно-грошова

 

 

Металево-чеканний                                 Благородні метали в формі монети          Металево-грошова

 

 

Емісійний (вексель­но-депозитний )                     Кредитні гроші                            Кредитно-грошова

 

Розквіт металевого грошового обігу припадає на епоху "золотого стандарту", тобто, період золотого монометалізму, який найбільшого розвитку набув у 20-ті рр. XIX ст. в Англії й став у 70-ті рр. міжнародним. Золотий монометалізм проіснував у національному грошовому обігу до 30-х, а в міжнародному - до 70-х рр. XX ст., поступившись місцем нерозмінним на золото кредитно-паперовим грошам.

Золоті монети в період золотого стандарту вільно вироблялися різними країнами й вільно обмінювались між ними. На золоті монети також вільно обмінювалися паперові й кредитні гроші, які знаходилися паралельно із золотими грішми в обігу. Це забезпечу­вало стійкість валютних курсів[^49] бо ціна золота й золотий паритет^[50] збігалися.

Після першої світової війни (починаючи з 1924 р.) в країнах, які мали значні золоті запаси (Великобританія, Франція, Японія), вводиться золотозливковий стандарт. В інших країнах, які не мали достатньої кількості золота (Німеччина, Австрія, Данія та ін.), - золотодевізний^[51]стандарт. Що це означає?

При золотозливковому стандарті банкноти обмінювалися на золото в зливках. Обмін здійснювався на великі суми. У Франції, наприклад, - на суму не меншу 215 тис. франків, що відповідало зливку золота вагою 12,7 кг. При золотодевізному стандарті банкноти спочатку обмінювалися на валюту інших країн (у яких був золотозливковий стандарт), а потім на золоті зливки. Такий обмін відбувався в основному при погашенні дефіциту платіжного балансу^[51].

На початку 30-х рр. золотий стандарт практично перестав існу­вати. В 1944р. Бреттон-Вудська міжнародна конференція, на якій був утворений міжнародний валютний фонд (МВФ), поклала початок нової валютної системи, основаної на золотодоларовому  стандарті. Це означало, що головною резервною валютою, через яку здійснювалися кінцеві міжнародні розрахунки, був визнаний долар США. Долар практично став представником золота в обігу.

 

¹⁴⁸¹ Монета - зливок металу точно визначеної форми й ваги, що використовується як засіб обігу й платежу. Назву, форму, вагу й цінність монети встановлює держава.

1⁴⁹І Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових

одиницях інших країн.

¹⁵⁰¹ Золотий паритет - вагова кількість чистого золота в національній валюті,

встановлена державою.

¹⁵¹¹ Девізи - платіжні засоби (перекази, чеки, акредитиви) в іноземній валюті, які

використовуються в міжнародних розрахунках.

¹⁵²¹   Платіжний  баланс   -   співвідношення   між  сумою   платежів,   здійснених даною

державою за кордоном, і сумою надходжень до неї з-за кордону за певний період (рік).

 

Це було зумовлено тим, що США ще з 1934р. взяли на себе зо­бов'язання обмінювати долари на золото ціною 35 дол. за одну тройську унцію¹⁵³¹. Отже, золотий паритет (вміст) долара складав 31,1035:35-0,888671 г золота.

Відповідно до цього члени МВФ стали встановлювати курс сво­їх валют спочатку по відношенню до долара, а потім перераховува­ти його на золото. Але така система трималася відносно недовго. Високі темпи інфляції та хронічний дефіцит платіжного балансу США викликали у 60-х рр. недовіру до долара, а на початку 70-х рр. - його девальвацію¹⁵⁴¹. В грудні 1971 р. офіційна ціна на золото була піднята до 38 дол. за унцію, й золотий вміст долара впав до 0,8185 г (31,1035:38). У лютому 1973 р. ціна на золото піднімаєть­ся до 42,22 дол. за унцію, й долар девальвує вдруге до 0,7367 г.

Зміна золотого вмісту долара вже не мала практичного значен­ня через те, що з 1971р. США відмовилися обмінювати долари на золото, й золотодоларовий стандарт перестав існувати. Всі операції з золотом почали здійснюватися за цінами вільного ринку. Все це знайшло відображення в рішеннях МВФ, який з 1978р. відмінив офіційний золотий вміст долара і ввів плаваючий курс валют, який існує й тепер.

                Відтоді золото й гроші розійшлися. Золото стало ринковим товаром     незалежно від   тієї чи іншої валюти, і ціни на нього формуються на ринку залежно від попиту й                          пропозиції. Гроші теж стали самостійним товаром, їхня цінність тепер визначається не золотим вмістом, а купівельною спроможністю, інтернаціональною вартістю, а також попи­том і пропозицією.

Кредитно-грошова система суттєво відрізняється від попередньої металево-грошової системи. Якщо товарні гроші або гроші з благородних металів виконували роль загального еквівалента через те, що були втіленням людської праці, тобто мали вартість, то кредитні гроші отримують "вартість" лише тому, що обертаються, тобто, тому, що заміщають в обігу реальні гроші. Отже, кредитно-паперові гроші - це всі види грошей, які не мають внутрішньої товарної вартості. Іноді їх називають фідуціарними грішми, тобто, основаними на довір'ї.

 

^І53І Тройська  унція - стара міра аптекарської ваги, яка дорівнювала 31,1035 г чистого золота.

¹⁵⁴¹ Девальвація - зменшення золотого вмісту грошової одиниці; зниження курсу паперових грошей щодо золота або іноземних валют.

Кредитні гроші - узагальнююче поняття. До них входять різні види грошей, які об'єднуються в дві великі групи: готівкові й безготівкові (депозитні) гроші.

        Готівкові гроші - це переважно паперові гроші у вигляді банкнот і    казначейських білетів. До них відносяться й різного роду грошові сурогати:    держав­ні цінні папери, колишні українські купони й розмінна (білонна)   монета.

Паперові гроші - це грошові знаки, які випускаються в обіг з метою заміни металевих грошей. Вперше паперові гроші з'явилися в Китаї. Зокрема, про них згадує мандрівник Марко Поло, який відвідав Пекін у 1286 р. У Західній півкулі їх починають викорис­товувати спочатку в Північно-Американських колоніях Велико­британії в кінці 17 ст. За часів Великої Французької революції масовий їх випуск розпочався в Європі. В Росії перші паперові гроші (асигнації) були випущені в обіг при Катерині II у 1769 р. Спочатку паперові гроші виступали у вигляді казначейських білетів, тобто грошових знаків, які випускалися державним казначейством для власних потреб і наділялися примусовою купівельною спроможністю. Починаючи з 17 ст., паперовий обіг поповнюється банківськими білетами - банкнотами.

Банкнота - це вексель банку. Спочатку банкноти випускалися комерційними банками й були розмінними на золото. З середини XIX ст. зселяються нерозмінні банкноти, випуск яких доручаєть­ся державою центральним емісійним¹⁵⁵¹ банкам. Саме нерозмінна банкнота і є основою сучасної грошової системи. Основою для емісії банкнот є: по-перше, вартість товарної маси, що виробляєть­ся в країні; по-друге, боргові зобов'язання держави перед центра­льним банком у вигляді урядових цінних паперів; по-третє, запаси іноземної конвертованої валюти.

Різновидом паперових грошей (за своєю природою) є білонна або розмінна монета. Це така монета, в якій вартість металу, витраченого на її карбування, менша зазначеного на ній номіналу. Білонна монета в країнах Заходу випускається казначейством (міністерством фінансів) у розмірах, визначених Центральним емісійним банком. Загальний обсяг цих грошей дорівнює приблиз­но 1% загальної суми грошей, що знаходяться в обігу.

¹⁵⁵¹ Емісія (латин. - випуск) - випуск паперових грошей (банкнот, казначейських білетів), цінних паперів.

 

 

 

Безготівкові                          

   Безготівкові або депозитні гроші - це най- більш розповсюджений вид  

гроші                               кредитних грошей, на    як припадає до 90% всієї грошової маси країни. Основою

                               цього підвиду кредитних грошей є депозит - тимчасово вільний грошовий капітал, поміщений на поточний рахунок банку. Отже, номінальне їх функціонування можливе лише в тій еконо­міці, в якій широко розвинута кредитна й • банківська справа. Яким чином безготівкові гроші обслуговують ринковий оборот? Є декілька способів. Див. схему 55.

Схема 55

Способи обслуговування ринкового обороту безготівковими грішми

Способи  —

Перерахування коштів з розрахункового рахунку платника на рахунок кредитора в банку

Пряме перерахування на рахунок постачальника коштів з позичкового рахунку платника

Зарахування взаємних вимог підприємців

Платежі з коштів, спеціально заброньованих

           Рух безготівкових грошей здійснюється за допомогою пев­них кредитних засобів обігу й платежу. Це векселі, платіжні доручення (інкасо¹⁵⁶¹) при акцептній'⁵⁷¹ формі розрахунків та банківські перекази, розрахункові чеки різних видів (звичайні, акцептовані, з лімітованих або нелімітованих книжок), акреди­тиви, кредитні картки, електронні гроші. На чековий оборот у розвинутих країнах світу припадає майже 90% депозитного обігу. Див. схему 56.

Схема 56

Векселі                                Платіжні доручення           Розрахункові чеки

		Засоби обігу
Акредитиви		Електронні гроші	Кредитні картки

                                 Кредитні засоби обігу й платежу

Електронні гроші не є новим різновидом грошей. Це ті ж самі безготівкові гроші, але в основі їхнього обігу лежить нова технологія, яка дозволяє переказу­вати гроші й реєструвати інформацію про ці перекази безпаперовим способом за допомогою електронних розрахункових систем. Існує декілька каналів використання електронних грошей: автоматизована розрахункова плата; система автоматизованого касира й система терміналів. Автоматизована розрахункова плата являє собою мережу банків, пов'язаних одним обчислювальним центром. Автоматизований касир дозволяє проводити без участі людини ряд грошових операцій: отримання готівкових грошей, приймання вкладів, перекази з рахун­ку на рахунок. Електронна система розрахунків у торговельних точках включає операції з дебетними й кредитними картками, а також з чеками, вона здійснюється через спеціальні пристрої - термінали. При здійсненні операцій картка встановлюється у відповідний термінал, і сума покупки, отриманих послуг або готівкових грошей автоматично списується. Одночасно в пам'ять картки вносяться відомості про час, місце та характер операцій. Відповідні відомості зберігаються в пам'яті магазинного або банківського комп'ютера. Протягом дня ця інформація в автоматичному телефонному режимі передається до банку, де й здійснюється остаточне перерахування на рахунки.

Сучасні зміни в

грошовому обігу            У буденному житті сутність і роль сучасних грошей у багатьох                                                                

                                            випадках 

   трактується із застарілих позицій. Особливо це стосується безготівкових грошей 

   і ролі золота в грошовому обігу. Між іншим, розвиток ринкових відносин вніс суттєві зміни в їхній зміст. Що мається на увазі?

1. Гроші насамперед сприймаються як банкноти, тобто кольорові папірці, на яких написана їхня вартість. Насправді ж, як було показано, такі гроші складають лише малу частину того, що під цим

 поняттям приховано, - 10-15%. Банкноти й розмінна монета (в т.ч. і казначейські білети) - це готівкові гроші в обігу, з допомогою яких обслуговуються дрібні угоди, в основному між роздрібними магази­нами та індивідуальними покупцями. Основна ж маса угод (до 90%) у ринковій економіці здійснюється через банківські рахунки. Лише так розраховуються між собою підприємства й організації, так обслуговуються й індивідуальні покупки, якщо оплата здійснюється за допомогою чекових книжок, кредитних карток або електронних грошей. Структура сучасних грошей показана в схемі 57.

Схема 57 Структура сучасних грошей

Державні		Приватні
Готівкові		Безготівкові (депозитні)
Банкноти центра­льного емісійного банку	Білонна монета	Поточні рахунки II       Квазі-гроші в комерційних       (термінові ощадні банках           1         рахунки)

10% 90% 2. І досі панує думка, що паперові гроші мають золотий вміст, тобто заступають в обігу певну кількість золота. В дійсності в основі сучасного грошового обігу не лежить ні золото, ні будь-який інший товар. Грошова маса в розвинутих країнах сьогодні формується на основі кредиту. Це означає, що банківська сфера, відкриваючи кредит підприємствам, організаціям, окремим особам, тим самим "викидає" в господарську систему додаткову кількість загальних купівельних засобів, створює нову грошову масу.

Процес демонетації золота розпочався ще після першої світової війни. Але офіційного статусу він набув з прийняттям Ямайської валютної угоди в 1975 р.^І58і, згідно з якою з 1 квітня 1978 р. золотий вміст національних валют (золотий паритет) був скасова­ний. Нині золото як грошовий матеріал ніде в світі в обігу не використовується.

Отже, якщо раніше золотий курс (ціну) національної грошової одиниці визначала держава, виходячи з золотого запасу та інших активів країни, то тепер курс національної валюти визначається купівельною спроможністю, виходячи з оцінки кошика відповід­них споживчих товарів, на які в кожній країні встановлюються свої ціни в національних грошових одиницях. Таким чином, курси національних валют визначаються співвідношенням цін у цих валютах за кошик з однаковим набором товарів.

¹⁵⁸¹ Багатостороння угода членів Міжнародного валютного фонду про реформу міжнародної валютної системи.

Приклади

1. Розрахунок валютного курсу, виходячи із золотого паритету. Вміст золота в американському доларі після 1973р. складав 0,737 г, радянському рублі - 0,987 г. Виходячи з цього, валютний курс долара був

0,737

————— = 0,75 руб. 0,987

2. Розрахунок валютного курсу, виходячи з вартості споживчих кошиків.

Ціна споживчого кошика з набором певних товарів у США складає, припустимо, 100 дол. Ціна цього кошика з аналогічними товарами в Україні дорівнює 135 гривням. Отже, курс долара до гривні буде

135

——— = 1, 35 гривні

100

Проте валютний курс визначається не лише купівельною спро­можністю грошей, але й попитом на них. Річ у тім, що в сучасних умовах, коли гроші відірвалися від золотого вмісту й функціону­ють переважно як кредитні гроші, тобто на депозитній основі, зростання попиту на них приводить до зростання їхньої цінності, незалежно від зміни їхньої купівельної спроможності й навпаки. Тому, наприклад, при розрахунковому валютному курсі долара до гривні (умовно) 1,35 він фактично продається за 1,8 гривні й більше. Високий попит на долар в Україні породжений недовірою до реформаторської діяльності владних структур і прагненням населення захистити свої заощадження від знецінення. В результа­ті складається парадоксальна ситуація ^: іноземна валюта (долар США) витіснила національну валюту. Так, до грошової реформи (вересень 1996 р.) в Україні, за експертними оцінками, знаходило­ся більш як 10 млрд. доларів, що в купонному еквіваленті склада­ло майже 2 квадрильйони купонів, в той час як готівкових купоно-карбованців в обігу було лише 40 трильйонів.

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

 

1. Основні властивості простої або випадкової форми вартості. Як ви розумієте відносну й еквівалентну форму товару?

2. Повна або розгорнута форма вартості, її особливості.

3. Загальна та грошова форми вартості. Чим вони відрізняють­ся від простої та розгорнутої?

4. В силу яких властивостей золото стає грішми?3

5. Сутність грошей і ціна.

6. Як ви розумієте функцію грошей як міри вартості? Яка різ­ниця між мірою вартості й масштабом цін?

7. Який зв'язок існує між формальною можливістю економіч­них криз і функцією грошей як засоба обігу?

8. Як гроші виконують функцію утворення скарбів? Які саме гроші можуть виступати в цій ролі й чому?

9. Гроші як засіб платежу. Яке значення має ця функція в су­часному грошовому обігу?

10. Що таке грошова система, які типи грошових систем ви можете назвати?

11. Золотий стандарт і його різновиди.

12. Що таке плаваючий курс валют, у зв'язку з чим і коли він виник?

13. Як визначається цінність сучасних грошей?

14. Готівкові гроші та їхні види.

15. Безготівкові гроші та їхні види.

ЗАДАЧІ

1. Золотий паритет долара на початку 20 ст. складав 1,5 г зо­лота, рубль Росії - 0,774 г. Після 1973 р. золотий паритет долара понизився до 0,737 г, а паритет рубля з 1961 р. складав 0,987 г. Необхідно розрахувати: а)курси долара до рубля; б)зміну курсу долара до рубля за названий період.

2. За станом на 1971 р. золотий паритет фунта стерлінга скла­дав 2,480 г золота, французького франка - 0,160 г, швейцарського франка - 0,218 г, рубля - 0,987г. Яким був курс долара до цих валют при умові, що його золотий паритет складав 0,888 г?

3. Ціна споживчого кошика з набором певних товарів на 01.10.96 складала (умовно) у СІЛА - 250 дол., у Німеччині - 300 марок, в Україні - 80 гривень. Яким був розрахунковий валютний курс гривні до долара й марки? Чим викликана розбіжність розрахункового курсу з реальним (1:1,80)?

4. Нормальне співвідношення між готівковими й безготівкови­ми грішми в обігу - 1:9. В Україні всередині 1997 р. це співвідно­шення складало 4:6. Пояснити: а)чим були викликані такі зміни; б)як таке співвідношення між готівковими й безготівковими грішми впливає на економіку?