§ 28. Розділові знаки при звертаннях

Звертання, вставні та вставлені компоненти ускладнюють ре­чення додатковим повідомленням про віднесеність висловлюваного до об'єктивної дійсності. На письмі вони виділяються розділовими знаками, а в усному мовленні — інтонацією і характеризуються .такими специфічними особливостями: не є членами речення; не

-відповідають на жодне питання; не пов'язуються ні сурядним, ні підрядним зв'язком із членами речення; деякі з них утворились із речень з різною мірою втрати предикативності.

Ускладнюваяьні компоненти речення вживаються для того, щоб привернути увагу до висловленої думки або виразити» своє ставлення до неї.

Звертання — це слово (або сполучення слів), що називає особу або предмет, до яких спрямоване мовлення: Земле!*. Тобі я на рану не висиплю солі — я окроплю твою рану цілющим зерном. (Ол.); Не запізнись, друже. Пам'ятай... (Довж.).

Звертання найчастіше виражене іменником у кличному відмін­ку, як у наведених вище прикладах, або співзвучним із називним: Київ мій, ти у серці завжди (Сос.).300

    Звертання може бути виражене також прикметником,-дієприк-* метником, числівником, ужитим у значенні іменника: А може, за­раз ти не в полі, любий, а десь у теплому гостиннім домі (Ткач.); Другий, вперед!

Звертання можуть уживатися без пояснювальних слів або з ними, тобто бути непоширеними або поширеними: Всю кров тобі, Вітчизно, завжди готові ми віддати (Сос.); Моя Вітчизно до­рога, яка в тобі горить снага! (Мал.).

Звертання ускладнюють здебільшого спонукальні й питальні речення. Вони можуть уживатися на початку, в середині й у кінці речення.

1. Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома: Зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам (Укр.).

2. Якщо звертання вживається в кінці речення, то перед ним Ставиться кома, а після нього — той знак, якого вимагає інтонація речення в цілому: Вставай же, сонце! Слався, дух творчості люд­ської! (Важ.); Де зараз ви, кати мого народу? (Сим.).

3. Якщо звертання вживається в середині речення, то воно з обох боків виділяється комами: Як ти любиш, серце мас рвійне, почуттями тільки і живеш, то радієш ти, а то спокійне, то печаль в тобі без краю й меж (Ткач.).

    4. Якщо звертання, що стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, то після нього пишеться знак оклику, а наступне слово починається з великої літери: Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину... Не можна любити народів, ^других, коли ти не любиш Вкраїну!.. (Сос.).

5. Якщо перед звертанням стоять вигуки о, ой, то вони від звертання комами не відділяються: О дні зими, зливайтесь в день один! Хай непомітно час для мене лине (Ткач.).

6. Якщо звертання повторюються або вони однорідні, то вони розділяються знаком оклику (і пишуться з великої літери) або ко­мою: Дніпро, Дніпро! Ти покохав, як матір, Україну, ти рідним братом її став і братом до загину (Олесь); Мій коханий! Птах мій сонцекрилий!.. Чом так мало бачимось цю зиму (Ткач.).

Вправа 126. Напишіть протокол загальник зборів студентів вашої групи з таким порядком денним: 1. Звіт старости групи про результати зимової екза­менаційної сесіТ. 2. Про розподіл стипендій. Вправа 127. Напишіть рішення зборів студентів вашої групи про від­значення кращих студентів-відмінників.

Вправа 128. Доберіть синоніми до слова сказати і складіть з ними речення.

Вправа 129. Вставте потрібні літери; поясніть правопис поданих слів.

ас..м..ляц..я, апенд..ц..т, ас..гнац..я, Ч..л.., апельс..н, Єг.пет, к..пар..с, д..намізм, пац..єнт, фабр..ка, ф..нанси, дец..метр, діапазон, акс,.ома, ш..фр, х..рург, Палестина, Алж..р, ауд.:єнц..я, д..алект..ка, на..вний, граф..к, такс.., деф..с, кул..нар..я, д..спансер, пс..вдонім, Р..м, інф..н..т..в.

Вправа 129. Запишіть слова, опускаючи дужки, поясніть правопис. Значення поданих слів запам'ятайте.

І(н,ин)овація — нововведення: 1) внески коштів в економіку, що забезпечує зміну поколінь техніки й технології; 2) сучасні до­слідження в різних галузях на основі нових підходів;

ло(т,тт) — партія товару. Широковживаний термін на пуб­лічних торгах. Пропонований до продажу товар розбивається на ло(т,тт)и;

бі(л,лл)ь — законопроект, що вноситься на розгляд законо­давчих органів, іноді — чинний закон;

д(и,і)лер — член фондової біржі (окрема особа, фірма) й банк з функціями купівлі-продажу валют, цінних паперів, дорогоцінних металів;

(і.и)нсайдер — особа, яка володіє конфіденційною діловою ін­формацією завдяки своєму службовому становищу;

ко(л,лл)ізія — зіткнення протилежних поглядів, прагнень, ін­тересів;

бестсе(лгііл)ер — книга, що користується особливим попитом, видана великим накладом;

д(і,и )фамація — опублікування в пресі або проголошення по радіо, телебаченню відомостей, що ганьблять кого-небудь; '

 а(т,тт)аше — 1) офіційна особа, зарахована до дипломатичного представництва як спеціаліст в якій-небудь галузі, наприклад вій­ськовій; 2) молодший дипломатичний ранг;

ж(и,і)ро — передатний підпис на векселі, чеку, розпорядженні клієнтові банку про перерахування суми на рахунок третьої особи.

Вправа 136. Замініть визначений синонімам* — словами іншомовного

тгоходження. Поясніть їх написання.

І. 1. Збройний напад однієї чи кількох держав на іншу держа­ву для захоплення її території, політичного чи економічного під-» горядкування її народу. 2. Музичний супровід. 3. Явище обману зору» слуху внаслідок психічного розладу. 4. Яскраве освітлення будинків, вулиць, парків з метою прикраси. 5. Частина стіни, сте­лі, прикрашена орнаментом, що заповнюється, як правило, жи­вописним чи скульптурним зображенням. 6. Скорочення, що ви­користовуються в усному та писемному мовленні. 7. Поєднання кількох (не менше трьох) музичних звуків різної висоти, що сприй­маються як звукова єдність. 8. Вираження чогось абстрактного, будь-якої думки, ідеї в конкретному образі. 9. Оскарження судової постанови у вищій судовій інстанції. 10. Сценічна постанова, по­будована на перебільшено комічних положеннях. 11. Той, що не дотримується панівної релігії, інакомислячий. 12. Помилкове уяв­лення, викликане оманою відчуттів, викривлене сприйняття дій­сності. 13. Маса товару з упаковкою, тарою.

Довідка: агресія; акомпанемент; галюцинація; ілюмінація; панно, абре­віатура; акорд; алегорія; апеляція; буфонада; дисидент; ілюзія; брутто.

II. 1. Звання, що присвоюється шашкісту та шахисту найвищої кваліфікації. 2. Пригнічений психічний стан. 3. Нереальний, який не існує в дійсності. 4. Систематичне зібрання однорідних пред­метів. 5. Вітер, що періодично змінює свій напрям: улітку дме з моря, узимку — із суходолу. 6, Протидія, опір будь-якій політиці, чиїмось діям, поглядам. 7. Крита галерея (як правило, між па­ралельними вулицями) з рядами магазинів або контор, 8. Спор­тивне змагання на автомобілях або мотоциклах за заданим режи­мом руху. 9. Зони тропічних степів, що розташовуються по обидва боки від екватора, вкриті трав'янистим покривом у сукупності з окремими деревами. 10. Багатий заміський будинок, дача, оточена садом.

Довідка- гросмейстер; депресія; ірреальний, колекція; мусон; опозиція; пасаж; ралі; савани; вілла

Вправа 131. Перепишіть слова, розкриваючи дужки. Запам'ятайте значен­ня цих слів, правильно використовуйте Тх у мовленні. Із запропонованими словами складіть речення. «     1. А(н,нн)отація — нотація:

    а(к,нн)отація — коротка, стисла характеристика змісту кшги,

статті тощо: вичерпна а(н,нн)отація, написати а(н,нн)отацію;

йотація — 1) система умовних позначень (напр., у музиці, шахах); шахова нотація, вивчати нотацію; 2) (розм.) догана, по­вчання, висловлені людині, яка допустила якийсь промах: нудна нотація, вислуховувати нотацію.

2. А(ф,фф)ект — е(ф,фф)ект:

І      а(ф,фф)ект — (психол.) короткочасне бурхливе переживання Уиодини, сильне нервове збудження, іноді до знепритомніння (силь­ний а(ф,фф)ект; бути у стані а(ф,фф)екту);

е(ф,фф)ект — І) результат, наслідок яких-небудь дій, заходів (економічний е(ф,фф)ект, е(ф,фф)ект від лікування); 2) сильне * враження, спричинене кимось або чимось (дешевий ефект, погоня за ефектом).

3. Гу(м,мм)анізм — гу(м,мм)анність:

гу(м,мм)ашзм — 1) ідейна течія епохи Відродження, яка ма-І,ра на меті визволення людини від гніту, утвердження моральних ; прав людини на земне щастя, вільне виявлення бажань і прагнень , (риси гу(м,мм)анізму); 2) світогляд, пройнятий любов'ю до лю­дини, піклуванням про її благо, повагою до її гідності (высокий . гу(мгмм)анізм, проповідувати гу(м,мм)анізм);

гу(м,мм)анність — людяність (гу(м^ш)анність лікаря, фор-I мувати гу(мгмм)анність).       4. Депре(с,сс)ія — репре(с,сс)ія:

депре(с,ее)ія — 1) застій в економік» (депре(с,сс)ія вироб­ництва); 2) пригнічений психічний стан людини (душевна де-пре(с.сс)ія); 3) зона зниженого атмосферного тиску (депре(с,сс}ія в циклонах);

 репре(с,сс)ія — покарання з боку державних або адміністра-I тивних органів (нечуеані репре(с,сс)ії, в умовах жорстоких ре-І~ пре(с,сс)ій).

   5. Ди(с,сс)онанс — а(с,сс)онанс:

 ди(с,сс)онанс — 1) неузгоджене звучання (ди(с,сс)онане ); 2) рима, в якій не збігаються наголошені голосні (вірш,  написаний ди(с,сс)онансом); 3) розлад, неузгодженість | (ди(с,сс)онанс партнерів);

а(с,сс)онанс — повторення у віршах голосних; неточна рима, в якій збігаються лише наголошені голосні (використовувати а(с,сс)онанс).

6. Е(м,мм)іграція — і (м,мм)іграція — міграція:

е(м,мм)іграція — 1) масове переселення з батьківщини до іншої країни, тривале перебування за межами батьківщини вна­слідок переселення (трудова є(м, мм)іграція);

 2) сукупність е(м,мм)ігрантів, що живуть у якійсь країні (єврейська е(м,мм)іграція);

і(м,мм)іграція — 1) в'їзд іноземців у певну країну на постій­не або тривале проживання (і(м,мм)іграція профашистських еле­ментів); 2) сукупність і(м,мм)ігрантів, що живуть у якійсь країні (російська і(м,мм) іграція);

міграція — переселення, переміщення (міжнародна міграція, міграція хімічних елементів).

7. Інтерпе(л,лл)яція — інтерпо(л,лл)ящя:

іитерпе(л,лл)яція — (політ.) у парламентах — письмовий за­пит урядові з якогось важливого питання, після обговорення якого приймається відповідна ухвала (відповідати на інтерпе(л,лл)яцію%

інтерпо(л,лл)яція — 1) (спец.) — неавторська вставка піз­нішого походження в літературному або іншому тексті, якої немає в оригіналі (слушна інтерпо(л,лл)яція); 2) знаходження у математиці й статистиці проміжного значення якоїсь змінної величини на ос­нові ряду сусідніх відомих значень (лінійна інтерпо(л,лл)яція).

 Кла(с,сс)ичний — кла(с,сс)ний — кла(с)сс)овий:

кла(с,сс)ичний — 1) пов'язаний з давньогрецьким, давньо­римським світом, з його культурою; античний; який красою по­дібний до статуї стародавніх греків і римлян; правильний (класична література; класичний профіль), 2) який стосується класицизму, одного з основних напрямів європейської літератури й мистецтва XVII — початку XIX ст., зразком для якого було давньогрецьке й давньоримське мистецтво (кла(с,сс)ичний стиль, кла(с,сс)ична ар­хітектура); 3) створений класиком, видатним письменником, ді­ячем мистецтва, науки, спорту то що; зразковий; (розм.) чудовий; найкращий (кла(с,сс)ична спадщина, кла(с,сс)ичний нокаут);

кла(с,сс)ний 1) який стосується класу як підрозділу по­чаткової або середньої школи (кла(с,сс)ний керівник; кла(с,сс)ні збори); 2) який має високий професійний або спортивний розряд, рівень; майстерний (класний спеціаліст);       кла(с,сс)овий — який стосується суспільних класів; їх вза­ємовідносин, ідеології та ін. (кла(с,сс)овий ворог, кла(с,сс)ова по­літика).

9. Ко(л,лл)едж — ко(л,лл)еж — ко(т,тт)едж:

ко(л,лл)едж — вищий навчальний заклад в Англії, США та .деяких інших країнах;

ко(л,лл)еж — середній навчальний заклад у Франції, Бельгії, Швейцарії та деяких інших країнах;

ко(т,тт)едж — невеликий заміський будинок для однієї сім'ї.

      10. Стре(с,сс) — стру(с.сс):

стре(с5сс) — (книжн.) загальна реакція організму на дію вну­трішніх або зовнішніх подразників (психічний стре(с,сс))\

стру(с,сс) — 1) різкий коливальний рух, поштовх (струс по-.верхні Землі); 2) (перен.) надзвичайно сильне переживання, глибоке зворушення (внутрішній струс).

Вправа 132. Із поданого тексту випишіть слова Іншомовного походження і поясніть 'їх правопис.

 Давайте подивимось правді у вічі. Ми знаємо не значення цих «лів — кожного окремо, а місце їх у реченні, дуже приблизно — ситуацію, в якій вони звичайно вживаються. Перевіримо це на собі. Ось ряд слів: тактовний, коректний, галантний, імпозантний, рафінований. Що можна сказати одразу? Скажемо, що це слова, якими характеризують поведінку людини, дають їй загалом по­зитивну оцінку (тобто ми окреслили ситуацію, в якій вони вжи­ваються).

А тепер спробуйте розкрити значення кожного з цих слів — окремо. Чим відрізняється тактовність від коректності? Чи всяка галантна людина обов'язково при цьому й імпозантна?

Тактовний — той, у кого добре розвинуте почуття міри, це почуття вже підкаже йому, як поводитись у певній ситуації; як правило, це людина делікатна, вона вміє триматися належним чи-йом у кожній ситуації;

коректний — ще є слово коректор (посада), иоректура (правка), корективи — всі вони від латинського «виправлений», «виправ­ляти»; отже, коректний — який знає правила поведінки, ввічливий;

галантний — так кажуть про людину не просто ввічливу, а вишукано ввічливу, люб'язну, привітну (переважно про чоловіків у минулому: «галантний кавалер»);

імпозантний — справляє враження своєю зовнішністю, личний, поважний, показний, статечний (звідси імпонувати — ви­кликати повагу; справляти враження своїм виглядом; подобатися).

Про когось кажуть наївний, а про когось рафінований. Що кра­ще, що гірше? «Рафінований» без уточнення — слово нейтральне, воно означає «очищений від сторонніх домішок», а про людину — «витончений». Може бути «рафінований інтелігент» — це висока похвала, а може бути й «рафінований злочинець» (А. Коваль),

Вправа 133. Перепишіть речення, поставте розділові знаки при звертаннях. Схарактеризуйте звертання за морфологічним вираженням, за будовою, за місцем у структурі речення.

1. Гордою, сміливою бурею бурхливою встань народе зрадже­ний як один, устань: з гімном — перемогами новими дорогами підемо на брань (Чум.). 2. Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, що світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за зло­чин, то як же жити люди на землі? (Кост.). 3. Боюсь твоїм очам відкрити душу. Ти чорнобривий пильно не дивись. Тепер із болем забувать я мушу того, хто так, як ти, дививсь колись (Ткач). 4. В < мене ім'я України моєї з сонцем погожим з'єдналось навік. Друзі Погляньте сьогодні на неї — вся вона — ніби проміння потік (Ткач). 5. Ой сонечку-батечку догоди, догода! А ти земле-матінно уроди, уроди! (Олесь). 6. Мій рідний сину бійся нічиїх, вони зав­жди безликі і холодні (Крищ.). 7. Моя біографія друзі сягає в дале­кі ті дні, коли мене бусол на лузі підкинув батькам навесні (Віл). 8. Приймай мене мій ярий світе в свої журу чи благодать, щоб разом плакать, і радіти, і все, що буде, розділять (Крищ.). 9. Впа­ди нещасний та убогий і заридай! Бо вколо — тьма (Тел.). 10. Ти постаєш в ясній обнові, як пісня, линеш рідне слово. Ти наше диво калинове кохана материнська мово (£іл.). 11. Мій красеню Дніп­ре Наче хмари, сірим стаєш ти від осінньої імли (Ткач). 12. Мати мати не журися, не сумуй, не проклинай... Я і сам ходжу, як сму­ток, з серцем, змученим украй... 13. О слово рідне орле скутий чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, дітьми без-пам'ятно забутий. 14. О моя дитино вік твій — місяць май. 15. Спи дитиночко кохана баю, люлі, бай. А ти місяцю до рана в колисоньку сяй. 16. Спи ж мій малесенький годі гулять... Зайчики білі давно уже сплять (3 те. О. Олеся). 17. Співуча, солов'їна мово-мамо перед тобою — сонячні мости (Шут.).

вправа 134. Поставте Іменники Дніпро, зима, мати, батечко, пташка в югочжому відмінку та введіть Тх у речення як звертання. Поясніть пунктограми.

Вправа 135. Прочитайте вірш, знайдіть у ньому звертання. Поясніть роз­ділові змахи.

Пробач

Пробач, мій дню, що був похмурим,

Пробач, мій рух, що кволим був,

Пробач, любове, що в зажурі

Твое ім'я на мить забув.

Пробач мені, серпневий степе,

Бо завинив, здасться, знов

ї на побачення до тебе

Я не збирався, не прийшов.

Пробач мені, далекий друже,

Що згадку затягай дими,

Хоч у свої серця байдужість

Не смієм поселяти ми.

Пробач мені, дитинства хато,

Що не озвавсь на тихий плач...

Стою німий і винуватий,

Зігнутий зболеним «пробач».

(В. Крищенко)

Вправа 136. Запишіть текст під диктовку. Звірте написане з надрукованим. Знайдіть у тексті звертання, визначте, чим вони виражені. Поясніть пунктограми при звертаннях.

Що ми залишаємо в серцях своїх синів, батьки? — запитаю я сам у себе, у своїх ровесників — батьків і матерів, виходячи з підлітками в похід до витоків радості їхнього дитинства й отроцтва.

Я закликаю всіх батьків і матерів: ходімо разом з нашими діть­ми до витоків радощів їхньої юності, покажемо їм ці витоки, нехай вони всім серцем відчують, якою дорогою ціною здобуті їхні ра­дощі. Утвердимо в серцях своїх синів, дорогі батьки і матері, те, що стало для них святинею, — самовіддану любов до Вітчизни. Повторимо, дорогі батьки, у своїх синах і дочках нашу чесну, важку, красиву молодість, наші ідеали, наші мрії про щастя, про добробут наших родин.

Зробіть, дорогі батьки й учителі, так, щоб кожна дитина про­йшла шлях — від першої пригорщі землі для садіння яблуні до першого достиглого яблука, — і ви переконаєтесь, що ця роман­тична, одухотворена добрими почуттями праця облагороджує лю­дину.

Семирічні хлопчики, яких я двадцять років тому зустрів на порозі школи і які тоді були соромливі, тулилися до материнської руки, — стали дорослими людьми. І щоразу, коли приводить свого сина батько, якого я знав з колиски, я в думці питаю молодого батька:

— Що ти залишив у серці свого сина, батьку? Ти повторив себе в своєму синові — в нього твої очі, твоє волосся, твої рухи...

Але чи зможеш ти повторити в ньому свою душу, чи зможеш створити людину, таку ж красиву, як ти, і красивішу, ніж ти?

Кожному молодому батькові, який переживає незабутні почуття хвилювання в ті хвилини, коли син робить перший крок по цій стежині, хочеться сказати: залиш, дорогий батьку, в серці сина свого моральне і духовне багатство поколінь.

Залишимо, дброгі батьки, в серцях наших синів усю красу на­вколишнього світу, все багатство сердець наших предків (В. Сухо-мпинський).

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке протокол?

2. Хто підписує протокол загальних зборів (нарад)?

3. На які види поділяються протоколи за обсягом фіксованих у них відомостей?

4. Які реквізити використовуються під час'написання протоколу?

5. Що таке витяг з протоколу?

6. Що таке резолюція? З яких частин вона складається?

7. За яких умов у словах іншомовного походження пишеться н?

8. За якими правилами у словах, запозичених з інших мов, вжи­ваються подвоєні букви? У яких групах слів?

9. Як позначається роздільна вимова в іншомовних словах?

10. Від чого залежить уживання апострофа чи м'якого знака для позначення роздільної вимови?

11. Що таке звертання?

12. Які розділові знаки ставляться при звертаннях?

13. Прочитайте текст і визначте його основну думку

Звертання пане, пані вживається в дипломатичній та офіційній сферах.

Є у нас іще одне звертання, яким не всі, на жаль, уміють ко­ристуватися. Це слово колега. Воно узвичаїлося в середовищі  учених, зрідка — юристів; так звернутися може лише лю­дина однакового статусу (не може сказати «колега» студент до професора, але можуть так сказати студенти один до одного). Слово це останнім часом активізувалося і, як кажуть, «розпливлося», втратило чіткі контури. Раніше це звертання поширювалося лише на так звані інтелігентні професії — лікар, учитель, юрист, тепер на всі — без достатніх підстав.

Вибираючи найпридатнїший для певної ситуації тип звертання для встановлення контакту, ми при цьому — часто несвідомо — користуємося ще одним могутнім засобом, який нам дала природа. Цей засіб — інтонація.

Інтонація, накладаючись на певну форму звертання, доповнює й конкретизує його основну барву. Інтонація й наголос можуть унести потрібний нам емоційно-експресивний відтінок у будь-яку форму найменування — повну, офіційну, а чи скорочену, спрощену (А. Коваль).

Ывога! Культура мовлення!

Як висловити здивування О! Невже? Це не так? Не може бути? Та невже? Уявіть собі тільки! Хто б міг подумати? Я не можу повірити цьому. Як дивно!

Як Ви мене здивували! Подумати тільки!

Запам'ятайте відповідники стійких виразів!

зробити зауваження на вимогу

на думку керівництва попередній розгляд надати можливість подати довідку припинити листування

поставить на вид  по требованию по усмотрению начальства предварительное рассмотрение предоставить возмбжность представить справку прекратить прения по докладу прибегать к суровым мерам привлекать к ответственности привлекать к работе приглашать к столу пригодный (к чему) при жизни призывать к порядку прийти в себя прийти к решению прийти к согласию прийти к убеждению принимать во внимание принимать в шутку ; принять решительные меры приступить к обсуждению

дебати по доповіді

вдаватися до суворих заходів

притягати до відповідальності

залучати до роботи

просити до столу

придатний (до чого)

за життя

закликати до порядку

отямитися; опритомніти

вирішити

дійти згоди, порозумітися

переконатися

брати до уваги

сприймати як жарт

вжити рішучих заходів

розпочати обговбрення

Запам'ятайте!                 

Згідно з рішенням — відповідно до рішення Для передавая значення відповідності синтаксичними засо­бами в сучасній українській літературній мові є дві нормативні прийменниково-відмінкові форми: згідно з  орудний відмінок імен­ників, відповідно дородовий відмінок іменників.

 

§ 29. Звіт

Звіт — це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статис­тичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові — на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу.

Схема звіту така:

1) у заголовку, крім слова Звіт, подаються відомості про те, яка організація чи установа звітує, за який період, за який вид роботи;

2) у вступній частині вказується коло завдань, які було по­ставлено перед організацією чи установою за звітний період;

3) наступна частина звіту має містити точний опис виконаної роботи із зазначенням позитивних і негативних прикладів; 4) у звіті мають бути висновки, пропозиції, перспективи на майбутнє;

5) підпис відповідальної особи установи чи організації або 'службової особи, яка писала звіт;

6) дата складання звіту;

7) печатка установи (якщо це потрібно).

 Звіт має характеризуватися чіткістю побудови, логічною по­слідовністю викладу матеріалу й містити вичерпні відповіді на всі запитання схеми, а також узагальнення і висновки.

Якщо звіт дуже великий за обсягом, частини його матимуть заголовки, які повинні бути короткими й відповідати змістові.

Звіт допомагає вивчити, перевірити й узагальнити чиюсь ро­боту, знайти в ній позитивне та негативне, зробити висновки, на­мітити перспективи. '

 Зразок звіту:

Звіт

про педагогічну практику з 10.02,99 по 22.03.99 студентки філологічного факультету Доценко І.

 Педагогічну практику проходила у 115-й школі м. Киева. У школі було створено всі умови для проходження практики. Всі вчителі української мови й літератури мають великий стаж ро­боти, високу фахову й методичну підготовку. Шкільні кабінети української мови й літератури достатньо обладнані технічними засобами навчання, забезпечені наочними посібниками, науковою, навчальною та методичною літературою. Протягом усього пе­ребування в школі я мала змогу отримувати консультації як від учитглів-предметників і класних керівників, так і від адміністрації школи.

Під час практики провела 12 контрольних уроків і 5 уроків, які спеціально не оцінювались. Усі уроки були обговорені з учителем і методистом. Практика у школі допомогла виробити багато прак­тичних умінь і навичок. Я навчилася:

1) проводити уроки різних типів з української мови й літе­ратури;

2) перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати та ана­лізувати їх;

3) планувати роботу з розвитку мовлення;       

4) працювати над наочністю у класі, виготовляти дидактич-ц ний матеріал для уроків;

5) організовувати позакласну роботу з української мови та"^ літератури;

6) проводити класні години.

Під час проведення уроків як із мови, так і з літератури з подання нового матеріалу, в його закріпленні особливих труднощів не було. Складніше проводити уроки аналізу контрольних робіт чи диктанту, а також уроки з розвитку мовлення.

За час педагогічної практики проводила позакласну роботу зі спеціальності: лінгвістичну вікторину, тиждень української мови. До шевченківських свят «В сім'ї вольній, новій...» випустила з уч­нями стіннівку.

Які ж труднощі були під час практики?

1. Не завжди могла підвести учнів до сприйняття наочності та організувати роботу з нею. Найчастіше наочність виконувала лише ілюстративну функцію, а не була важливим органічним еле­ментом уроку.

2. Важко встановлювати зв 'язок уже вивченого учнями ма­теріалу з тим, що вивчається, а також показувати перспективу практичного його використання.

3. Не завжди вдало могла визначити виховну мету уроку, хоча протягам уроку її забезпечувала.

4. Не завжди враховувала психічний і фізичний стан дітей на уроці й намагалася утримувати увагу зауваженнями до класу. Висновки:

1. Педагогічна практика поглибила, закріпила знання з фахових і психолого-педагогічних дисциплін, здобуті в інституті, та дала-змогу застосувати їх на практиці.

2. Виробила вміння проводити різні типи уроків, застосову­вати різні методи й форми роботи, які активізують пізнавальну діяльність учнів.

3. Закріпила впевненість у правильності вибору професії й фа­ху, викликала прагнення вивчати спеціальні та психолого-педа-гогічні дисципліни у вузі, вдосконалювати свої педагогічні здіб­ності, розширювати свою ерудицію.

4. Дала змогу відповідно до знань з педагогіки, психології й фізіології проводити навчально-виховну роботу з дітьми середа нього шкільного віку.

     5. Показала функції класного керівника й дала змогу випро­бувати себе в них.

6. Дала змогу протягам шести тижнів спостерігати за на­вчально-виховною роботою в школі, аналізувати її й робити вис­новки.

22.03.99 (підпис)