§ 22. Доповідні й пояснювальні записки

Доповідна записка — це письмове повідомлення на ім'я керівника установи, організації, в якому описується певний факт, певна подія, повідомляється про виконання окремих завдань, службових доручень.

Доповідна записка укладається з ініціативи її автора або за. вказівкою керівника. Розрізняють внутрішні доповідні за­писки, що адресуються керівникові установи або підрозділу, де працює укладач, і з о в н і ш н і, що адресуються керівникові ви­щої організації. Доповідні записки бувають також інформаційного, звітного й ініціативного характеру.

Зміст доповідної записки повинен бути точним і лаконічним; найкраще поділити його на частини. В кінці подаються чітко сфор­мульовані висновки й пропозиції. Доповідні записки пишуть від руки чи передруковують.

Пояснювальна записка — це письмове пояснення ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівників (най­частіше порушення дисципліни, невиконання роботи) на вимогу керівника. Інколи це вступ до якогось документа (плану, звіту, про­екту).

За формою доповідна і пояснювальна записки близькі й містять такі реквізити:

1) посаду, прізвище та ініціали керівника, якому подається до­повідна записка;

2) назва документа;

3) заголовок;

4) зміст записки;

5) посаду, прізвище та ініціали особи, яка подає записку, її підпис;

6) дату складання записки.

Якщо ці документи не виходять за межі установи, то вони можуть оформлятися на звичайному аркуші паперу, а якщо ске­ровуються до іншої установи, то їх пишуть на бланку і звичайно реєструють.

Зразки доповідної та пояснювальної записок:

Кафедра культури української мови ДОПОВІДНА ЗАПИСКА 25.09.95 №34-12/243

Про збільшення кількості годин

Деканові фізико-матема-тичного факультету доц. Кравчуку О. П.

Мовна культура — один з найважливіших показників нашої духовної культури. Усне й писемне мовлення кожної людини свід­чить про рівень її освіченості, інтелігентності.

Щоб грамотно говорити й писати, потрібно передусім по­стійно вивчати рідну мову, вдосконалювати знання, набуті в се­редній школі. Писемне мовлення студентів І курсу хибує числен­ними відхиленнями від орфографічних і пунктуаційних норм укра­їнської мови. Заняття з практичного курсу допомагають повто­рити й удосконалити знання студентів з орфографії та пунктуації української мови, виробити навички грамотного письма. Значна частина занять з української мови зорієнтована на вдосконалення зв 'язного мовлення. На жаль, таких занять лише дві години на тиждень. Просимо деканат розглянути це питання й збільшити кількість тижневих годин на вивчення рідної мови. Адже мова — генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє й забезпечує буття нації у вічності.

Завідувач кафедри      (підпис)

М С. Стельмах

Дефектологічний факультет Деканові дефектологічного

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА факультету

21.07.95 №13                     проф. Матвійчуку К. Є.

Про порушення навчальної дисципліни

Студенти 14-і групи спеціальності «Сурдопедагогіка і укра­їнська мова» не з 'явилися на заняття з педагогіки (П пара) тому, що відвідували виставку комп 'ютерів. Виставку організувала на­уково-виробнича фірма «Інтеграл» і запросила студентів на 11-ту годину.

Староста 14-ї групи (підпис)

В. І. ГнаткевичІнформаційні документи

 

§ 23. Зміни приголосних при словотворенні

При творенні нових слів та їх форм певних фонетичних змін  зазнають деякі приголосні. Ці зміни відтворюються і на письмі.

1. Перед суфіксами -сыфш), -ств(о) змінюються приголосні [з], [к], [ч], [ц], [х], [ш], [с]:

а) х, ш, с + -ськ(мм), -ств(о) = -ськ(ий), -сіив(о): птах — пта­ство, товариш — товариський, товариство, Одеса — одеський;®) г,ж,з + -ськ(ий), -сиів(о) = -зьк(т), -зтв(о): Париж — паризький, Ладога — ладозький, боягуз — боягузтво, Кавказ — кавказький;

в) к, ч, ц + -ськ(им), -сиів(о) = -цьк(ий), -цтв(о): козак — ко­зацький, викладач — викладацький, молодець — молодецький, мо­лодецтво.

Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) зазнають змін лише у вимові, а на письмі зберігаються: брат — братський.

Примітка. У деяких прикметниках, утворених від іменників іншомовно­го походження, приголосні [г], [к], [де], [ш] перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) не змінюються: козах — казахський, Карабах — карабахський, тюрк — тюркський.

1.     При творенні іменників із суфіксом -ин(а) змінюються:

 а) групи приголосних -цьк- — на -чч-: козацький — козаччина, донецький —Донеччина (але: галицький —Галичина);

б) групи приголосних -ськ-, -ск-, -сок- — на -щ-: полтавський

— Полтавщина, віск — вощина, пісок — піщина.

3. При творенні іменників та прикметників із суфіксом -ан-групи приголосних -ск-, -Іик- змінюються на -щ-([шч]): віск — вощаний, вощанка; дошка — дощаний.

4. При творенні багатьох форм дієслів II дієвідміни групи при­голосних -ск-, -сія- змінюються на -щ-([шч]), а -зк- на -меч- вереск

— верещати, простити — прощати, брязк — бряжчати.

5. При творенні форми вищого ступеня прикметників та при­слівників за допомогою суфікса -ш(ий) приголосні [г], [ж], [з] змінюються на [зягч], а приголосний с — на [иіч] (орф. щ): дорогий

— дорожчий, дужий — дужчий, високий — вищий (вище); але: легкий — легший (легше). Це стосується також дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: вужчати, дужчати.

6. Приголосні основи [к], [ц] перед суфіксом -н- змінюються на -ч-: вік — вічний, вічність, вічно; молоко— молочний; місяць

— місячний; пшениця — пшеничний.

Примітка. Виняток становлять слова: торішній, дворушник, соняшник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні «бідолашний»), мірошник.

 

§ 24. Розділові знаки при уточнювальних членах

речення

Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або пояснюють той член речення, з яким вони пов'язані однією син­таксичною функцією і пов'язуються лише інтонацією або інтона­цією й пояснювальними словами тобто, або, цебто, а саме тощо.

Комою відокремлюються:

1) означення, що уточнюють попередні означення: Море синє, аж чорне, тільки білою піною б 'є об берег (Код.); Вода в такий час була майже гаряча, значно тепліша від ранкового повітря, бо серпень ранками вже давав знати свій характер (Збан,).

Уточнювальні означення можуть відокремлюватися також ти­ре: У неї в хаті завелось багато всяких вузликів із насінням — великих і малих — і раз у раз щось сушилося на вікнах (Коц.);

2) обставини (місця, часу та ін.), виражені прислівниками чи іменниками, які уточнюють попередні обставини: Ще мить — і вибух десь тут, зовеш поруч. На спину летять грудки землі, в лице б'є туга повітряна хвиля.. (Коз.); Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись (Мал.); Се було літом, у жнива (Коц.);

Примітка Часто відокремлення таких обставин залежить від бажання автора інтонаційно підкреслити їх уточнювальшш характер. Якщо такої інтонації немає, обставини комами не виділяються.

3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомо­гою слів або, тобто, себто, а саме, наприклад: Родичами польо­вого жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джур-бай, або степовий жайворонок (Смог.); На Поліссі трапляються «вижари», тобто болота, які ніколи не замерзають (Дем,);

4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допо­могою слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: У деяких міс­тах Японії, зокрема у містах Удзумі, влаштовують свято про­водів журавлів (3 журн.); Приємно було всім, особливо перемож~ цям конкурсу.

Уточнювальні члени речення слід відрізняти від однорідних.

Вправа 112. Напишіть доповідну записку проректорові з навчальної роботи пропозицією внести зміни до навчального плану.

Вправа 113. Напишіть доповідну записку про виконану роботу під час Ш рудового семестру.

Вправа 114. Напишіть пояснювальну записку про порушення трудової дисципліни студентами вашої групи.

Вправа 115. За поданим початком допишіть доповідну записку.

Студентське наукове             Проректорові товариство                                                 з наукової роботи ДОПОВІДНА ЗАПИСКА                  доц. Іванченку 1.1.Л     03.05.95 № 13-18/148

Про наукову студентську конференцію Студентка IV курсу філологічного факультету_______ успішно виступила на_________________________

Голова студентського

наукового товариства        (підпис)       І. К. Пилипчук

Вправа 116. Від поданих слів утворіть нові слова за допомогою суфіксів , -сл»в(о).

Черемош, Дрогобич, Прага, француз, убогий, Воронеж, таджик, Волинь, Черкаси, киргиз, Козелець, Владивосток, товариш, Бахмач, Золотоноша, Рига, Гамбург, Кременчук, Кривий Ріг, тюрк, гігант, боягуз, чуваш, Полісся, латиш, декабрист, студент, казах, ткач, Случ, багач, Балхаш, Прилуки, інтелігент, Іртиш, матрос, Гаага, волох, чех, Галич, Санкт-Петербург.

Вправа 117. Перекладіть російські слова українською мовою, залишіть І поясніть їх правопис. Перевірте написання за словником.

Миргородский, калужский, острожский, уральский, волжский, измаильский, гадячский, одесский, узбекский, кременчугский, чер­кесский, французский, персидский, мозамбикский, запорожский, сивашский, тюркский, ужгородский, суэцкий, овручский, иракский, арзамасский, кагарлыкский.

Вправа 118. Від поданих прикметників утворіть іменники за допомогою суфікса -ин(о}. З'ясуйте, в яких словах відбулися зміни.

Батьківський, вінницький, гайдамацький, чернівецький, га­лицький, Хмельницький, солдатський, рекрутський, козацький,

львівський, житомирський, уманський, канцелярський, обива­тельський, партизанський, мадярський, гуцульський, донецький, полтавський, смоленський.

Вправа 119. Утворіть вищий ступінь порівняння прикметників, поясніть зміни приголосних.

Глибокий, дужий, дорогий, близький, легкий, слабкий, висо­кий, молодий, багатий, тонкий, тяжкий, далекий, короткий, швид­кий, низький, товстий, поганий, рідкий.

Вправа 120. Поставте замість крапом пропущені літери ч або ш. Поясніть правопис слів.

Торі..ній, півні..ний, соня..ник, соня..ний, шнеки..ний, мі-ро..ник, да..ник, СИНТЄТИ..НИЙ, гусеничний, ОДИНИ..НИЙ, серде..ний, двору..ник, врані..ній, ру..ниця, яє..ний, ру..ний, міся..ний, рі. кий, нару.лшкм, сма..ний, ні..ний.

Вправа 121. Перепишіть речення, поставте замість крапок пропущені букви у словах, поясніть правопис цих слів.

1. Давньою україн..кою мовою написані коза..кі державні до­кументи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох — від Івана Вишенського до Григорія Сковороди (Па&л.). 2 У ба-тра..кій вбогій хаті народився я на світ (Нех ). З Живучи в па-ри..кому кварталі, мріючи про битву в чужині, він згадав завої..кі сині далі і свої дитячі милі дні (Мол.). 4. У дитячому серці жила Укра'їна — материн..кі весечі та журні пісні, та за мову мужч .ку не раз на коліна довелося у школі ставати мені (Павл ). 5. Згари­щем сіл і руїнами міст гра6іжли..кий шлях свій позначив фашист (Баж). 6. Каштани пра. кі в лвіті не важко уявити (Ющ.), 7. У бій з фашист .кими танками незабаром вступили артилеристи (Гонч.). 8. Перебуваючи на засланні, Тарас Григорович Шевченко близько ознайомився з життям кирги..кого і казахского народів, їх усною творчістю, звичаями (3 газ.). 9. Нові часи народжували нові пісні, в яких чувся відгомін старих коза..ких дум і водночас билося тре­петне серце нового революційного віку (Цюпа). 10. Ніхто не забуде матро..ких імен, укриється квітом могила зелена, їх подвиг шу­мітиме в ставі знамен (Нех.).

Вг.рааа 122. Перепишіть речення, вставляючи замість крапок літери ч або ш(щ). Поясніть правопис цих слів.Інформаційні документи

    МІСЯ..НИМ ШЛЯХОМ ПІШОВ Я ІЗ ДОМу, —— СОНЯ..НИМ ШЛЯХОМ

прийшов (Сос.). 2. Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, тор ні хазяї {Рил.). З, Ві..на слава народові, трудівнику й герою, що мостить міст у майбутнє золотий (Рил.). 4, Довкша, скільки кинеш оком, слався безмежний моло..ний сніг (Гуц). 5. В серде..нім співі та розмові щирій як непомітно відпливає час (Ющ). 6. Ціле літо цід Данило живе на пасіці в лісах, і увесь рік пахне во.,иною, медом і травами (Стельм). 7. Другий ранок навколо гармати грим­лять, і серде,.на земля корінням вивертається, застеляється трупом (Стельм.).

Вправа 123. Перепишіть речення, поставте необхідні розділове знаки. Підкресліть уточнювань  члени речення.

1. Край берега у затишку прив'язані чозни (Гл.). 2. Лелеки або чорногузи прилітають до нас навесні з півдня. 3. Великої шкоди суднам завдають айсберги тобто плавучі крижані гори (3 підруч­ника). 4. Щось промайнуло в сутіні за мостом під вербою (Довж.). 5, ї голос його щирим відгуком забринів у селянських серцях особ­ливо в серцях молоді (Стельм.). 6. Від мами я позаписував і ви­вчив напам'ять немало пісень в тім числі також повний весільний цикл (Фр.). 7. Є сотні мов, а правда лиш одна. На всій землі від краю і до краю (Рил.). 8. Хлопець досить успішно склав екзаме­ни з усіх предметів у тому числі з української мови (Тют.). 9. Ста­немо тут на узліссі і послухаємо пташиних пісень (Коп,). 10. Кві­ти особливо пальми і аспарагуси відразу навіяли життя у мертві кімнати (Вільде). 11. Корнієва хата край села на пагорбі (Самч.). 12. Я повний приязні до сонця і йду просто на нього лице в лице (Коц.) ІЗ. А там на Україні, в холонучих садах ще світяться жор­жини з крижинками в очах (Серд.). 14 Перед дуплом на порозі своєї хижа сич струснув із себе краплі дощу і повільно, вайлувато пробрався на постіль з пір'я та сухого листя (Тют.).

Вправа 124. Складіть речення, використовуючи подані словосполучення ролі уточнювальних членів.

До сходу сонця; на березі Чорного моря; найближчою дорогою; особливо пшениця; тобто наука про Всесвіт; навіть у посушливі роси.

Вправа 125, Випишіть речення з відокремленими членами, що мають уточнювальне значення і вводяться в речення за допомогою слів тобто,

зокрема, наприклад, у тому числі із «Науково-практичного коментар* Кри­мінально-процесуального кодексу УкраТни».

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке доповідна записка?

2. Які типи доповідних записок розрізняють?

3. Що таке пояснювальна записка?

4. Які реквізити містять доповідна й пояснювальна записки?

5. Які приголосні і як змінюються при творенні слів за допомогою суфіксів -сыт-, -оте-?

6. Які суфікси з'являються у новоутворених словах?

7. Які звуки перед суфіксами -сыт, -ста- не змінюються?

8. Які приголосні звуки та за якої умови змінюються при творенні ступеневих форм прикметників і прислівників? Як вони позначаються на письмі?

9. Які зміни відбуваються при творенні іменників за допомогою суфікса -ин- від прикметників?     

 10. Які члени речення бувають уточнювапьними?

11. Коли при уточнювальних означеннях і прикладках ставиться кома, а коли — тире?

12. Які розділові знаки ставляться при уточнювальних обставинах?

13. Запишіть тексти під диктовку. Визначте, в яких словах відбулися фонетичні зміни при словотворенні, та поясніть розділові знаки при уточнювальних членах речення.

І. Соняшник — сонях — солноворот. Яке гарне ім'я у нього! У ньому є «сонечко» в усіх європейських мовах: одні кажуть «со­нячна квітка», другі «повернутий до сонця», треті «той, що ди­виться на сонце». Росіяни кажуть под-солн-ух, білоруси — вороти-сонце, українці — соняш-ник, а це — сонях, солноворот.

Ім'я у нього й справді сонячне, а до того ж — прозоре, зро­зуміле кожному.

Іспанці привезли соняшник в Європу як дивовижну квітку, яка повертає голову за сонцем. У 1510 році його посіяли в Мадрид­ському ботанічному саду серед інших квітів і милувалися ним. Його дарували вельможам і світським дамам, ставили у дорогоцінні вази, прикрашали ним сади і палаци.

Цар Петро І навчався в Голландії корабельної справи, коли побачив соняшник. Він надіслав соняшника до Петербурга, нака­завши вирощувати цю «заморську квітку» в квітниках. Так «за­морська квітка» потрапила спочатку на панські клумби, а потім і на селянські квітники та городи. У 1841 році доля соняшника була вирішена. А сталося це так. Селянин-кріпак із села Олексіївна

Воронезької області на прізвище Бокарєв посіяв на своєму городі

соняшники, а восени з насіння спробував збити олію на ручній

олійниці. До цього олію робили з конопляного насіння. Олія з

соняшника виявилася дуже смачною, сподобалася всім, хто її у

Бокарєвих їв. Цей день у житті соняшника можна вважати пере-

( ломним: він став з квітки-забавки солідною олійною рослиною

 (3 підручника).

     II. Батькові джерела

     Стоїть батькова хата над яром, на високому підсипку між ряс­ним клечанням саду і світить звідти на вулицю білими латками стін. Від хати, старої, кособокої, стіни повгиналися під вагою рудої од моху стріхи: не видно струмка в яру і жовтих купин з осокою не видно. Але як лерейти вулицю й минути розлогі черешні діда Степана, — його обійстя навпроти, — гостро блисне кривизна ручаю внизу, ніби серп, зронений кимось у зарості жалкої кропиви. Де-не-де поміж отими купинами розкидані блакитні люстерка — то надсилу дихають до неба замулені джерела. Віддавна, ще од війни, б'ється їхня знервована нетерпля чість жити, а люди ми­нають байдуже. Ніколи, мабуть, людям.

І щоразу, як приїжджаю вряди-годи до брата на коротку гос­тину, гіркий щем закрадається в серце, болять мені ті джерела. Тож кожного досвітку, тільки-но благословиться на день, іду за хату й дивлюся на яр Із серпом ручаю, що жебонить тихцем, бо не хоче чомусь висохнути. Сягаю поглядом далі, за росяні видолинки, — немовби дитинство шукаю. Там воно, коло тих очей землі, по-чаткувалося і тут, побіля хати, з батькових долонь спиналося у світ, повний незнаної зваби (О. Гижа).

§ 25. Протокол

Протокол — це один з найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад. У протоколах відбиваються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в ре­зультаті обговорення.

Протокол веде секретар або інша спеціально призначена особа. Протоколи загальних зборів (нарад) підписують голова й секретар, а протоколи засідань комісій — усі члени президії.

За обсягом фіксованих даних протоколи поділяють на:        

С т и с л і, в яких записано лише ухвалу або поширену резолюцію, а також зазначено номер, дату, назву організації, кількість присутніх, порядок денний. Під рубрикою «Слухали» — назва пи­тання, хто висловився.

П о в н і, в яких записуються виступи доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань. У докладний протокол заносять також запитання доповідачеві та конспективний запис виступів під час обговорення.

Стенографічні, де всі виступи, репліки, запитання й відповіді записуються дослівно.

Протокол має такі реквізити:

1) назву виду документа, яку пишуть посередині рядка;

2) порядковий номер протоколу;

3) назву зборів, конференції, засідання, наради Із зазначенням їх характеру (загальні збори, виробнича нарада, розширена нарада);

4) назву установи, підприємства чи організації, де відбулися збори, конференція;

5) дату проведення зборів, засідання, наради, яку пишуть нижче від назви організації з лівого боку. У цьому ж рядку з правого боку пишуть місце проведення (назву міста);

6) кількісний склад учасників, який пишуть з нового рядка. При великій кількості присутніх на засіданні їх список складають окре­мо й додають, а в протоколі зазначають лише загальну кількість. Якщо кількість учасників сягає 10 — 12 осіб, то вказують усіх при­сутніх;

7) посади, прізвища, ініціали керівників зборів, конференції, наради (голови, секретаря, членів президії);

8) порядок денний, тобто питання, що їх розглядають на збо­рах, нараді або конференції. Питання у порядку денному форму­люють у називному відмінку;

9) текст;

10) перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сто­рінок;

11) підписи керівників зборів, засідання, конференції (голови й секретаря).

Основний текст протоколу поділяється на розділи, які відпо­відають пунктам порядку денного. Кожний розділ містить: «Слу­хали», «Виступили», «Ухвалили». Слово «Слухали» друкується великими літерами, після нього ставиться двокрапка, У наступному рядку з абзацу вказують іні-. ціали та прізвище доповідача (у називному відмінку), тему до­повіді. Далі викладається основний зміст доповіді або вказується, що текст додається.

Так само оформляється розділ «Виступили».

У розділі «Ухвалили» повністю записується прийняте рішен­ня, яке може складатися з одного чи кількох пунктів або з кон­статуючої частини й резолюції.

Якщо на зборах проводяться вибори таємним голосуванням, результати оформляються окремими протоколами лічильної комісії: в одному зазначається склад комісії, а в другому — результати голосування.

Результати голосування з кожної кандидатури записуються так: ^. За Василишина Ю.Г. — 50 голосів, проти — 0, утримався — І.

Текст протоколу має бути точним, лаконічним, складеним на основі виступів, повинен усебічно характеризувати обговорюване питання з додержанням змісту й форми викладу, позиції учасників .сторін.

Крім повного протоколу, є ще коротка форма — витяг з прото­колу. У витягу вказують прізвища та ініціали тих, хто виступив (без викладу виступів), а також зміст прийнятих рішень. Витяг із про­токолу підписують голова й секретар засідання. У протоколі роб­лять помітку про зроблений витяг, а також зазначають, кому його вручено чи надіслано.

 Зразок протокол у:

Протокол №8

загальних зборів студентів II курсу

природничо-географічного факультету

10.05.92

ІІЬлова. Литвиненко С. В. Секретар. Шульга В. О.

Присутні: декан факультету доц. Кулик В. П., доц. Куценко А. А, доц. Кучер П. І., асистенти: Зазимко Б. М., Литвин Ф. С., студенти IIкурсу. Порядок денний:

1. Підготовка студентів до виробничо-польової практики.

2. Робота з озеленення й опорядження навколишньої території,

1. СЛУХАЛИ:

Куценко А. А. Інформація керівника виробничо-польової прак­тики.

ВИСТУПИЛИ:

Зазимка Б. М. вніс пропозицію поділити студентів на підгрупи,чітко визначити кожному завдання й години роботи на ділянці.

Литвин Ф. С. відзначив, що до початку практики треба під­готувати рослини, реактиви.

УХВАЛИЛИ:

1. Усім студентам взяти участь у виробничо-польовій практиці

2. Доручити керівникові практики скласти графік робіт.

3. Поділити студентів на групи й визначити час роботи на ділянці.

 

Голова зборів (підпис)             С. В. Литвиненко   Секретар                   (підпис)             В. О. Шульга       

 

Зразок витягузпротоколу:

Витяг з протоколу № 5 засідання кафедри української мови 18.01.96

Присутні: завкафедрою проф. Луценко А. А., доц. Коломієць Ф. С доц. Марченко Ю. Ю„ доц. Токарева А. М., ст. викл. Ткаченко Л. В., асист. Шумейко Л. Б., асист. Лепеха 1.1., аспірант Крикун С. В.

2. СЛУХАЛИ:

Крикун С. В. —затвердження теми кандидатської дисертації.

УХВАЛИЛИ:

1. Затвердити тему кандидатської дисертації аспірантки Крикун Світлани Василівни у такому формулюванні «Темпора-тивна синтаксема у структурі простого речення».

2. Призначити науковим керівником проф. Луценка Анатолія Антоновича.

Завідувач кафедри (підпис)             А. А. Луценк& Секретар                             (підпис)             /. /. ЛепехаІнформаційні документі

§ 26. Резолюція

 Резолюція — це документ, який фіксує рішення, по­станову. Найчастіше резолюцію приймають на зборах, з'їздах, кон­ференціях; її вміщують у кінці протоколу або пишуть окремо й додають до нього.

Резолюція складається із вступної (констатуючої) і директивної частин. У констатуючій частині спочатку відзначають досягнення з питання, шо розглядається, а потім указують недоліки. У ди­рективній (резолютивній) частині роблять узагальнені висновки, оцінюють роботу, визначають конкретні заходи з кожного питання, спрямовані на виконання поставлених завдань, усунення виявлених недоліків, зазначають відповідальних осіб.

§ 27. Правопис слів іншомовного походження

Правопис й, і, ї

Написання й, і, ї в словах іншомовного походження підлягає фонетичному принципу української орфографії і регулюється та-кими правилами.

І. Буква и пишеться:

1 . У загальних назвах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед літерами, що позначають приголосні звуки: динамо, директор, титан, фізика, система, цистерна, жирафа, трикотаж (правило дев'ятки).

2. У власних назвах:

а) у географічних назвах, шо закінчуються на -ика, -иди: Аме­рика, Африка, Арктика, Антарктида, Флорида;

6) у географічних назвах після шиплячих приголосних: Алжир, Вашингтон, Чикаго, Чилі;

в) у географічних назвах зі звукосполученням -ри: Париж:, Рига, Рим, Мадрид, Великобританія, Крит;

г) в окремих словах, узвичаєних з и: Єгипет, Єрусалим; Пале­стина, Сизрань, Сицилія, Сирія, Братислава, Бразилія, Аргентина, Скандинавія, Тибет.

II. Буква і пишеться:

1. На початку слова як у загальних, так і у власних назвах: інститут, ідея, інтернаціональний, Індія, Іспанія, Ібрагім.Правопис е, е

1. Після літер, що позначають тверді приголосні, пишеться е: декан, легенда, телефон.

2. На початку слова здебільшого пишеться е: етап, ескадрон, але в деяких словах пишеться є: Єгипет, Європа, Єва.

3. Після а, о, у в середині слів пишеться е: поет, силует, фа­етон (але траєкторія).

4. Після апострофа, м'якого знака е, і, й пишеться є: п 'єдестал, портьєра, гігієна, феєрія (але: діез, деескалація).

5. В іншомовних префіксах де-, ре- завжди пишеться е: де­націоналізація, реконструкція.

Вживання апострофа

Апостроф у словах іншомовного походження пишеться:

1. Після букв, що позначають губні приголосні б, п, в, м, ф, шиплячі ж, ч, ш, задньоязикові г, к, х та після р перед я, ю, є, ї: інтерв 'ю, прем 'ера, миш 'як, Х'юстон, бар 'єр, кар 'єр.

2. Після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед ю, є~. ін 'єкція, ад 'ютант, суб 'єкт, кон 'юнктура. Апостроф не пишеться:

1. Якщо я, ю, є позначають м'якість попереднього приголос­ного: гравюра, пюре, бюро, кювет.

2. Перед по: курйоз, серйозний.

Вживання м'якого знака

М'який знак пишеться:

1. Після м'яких приголосних д, т, з, с, л, н перед я, ю, е, £ ее: конферансьє, більярд, ательє, досьє, портьєра, медальйон.

 2. Після л перед наступним приголосним (відповідно до ви­мови): альбом, альбатрос, фільм.

3. Відповідно до вимови у кінці слів: магістраль, автомобіль, стиль, марганець.

Подвоєння приголосних

1. У загальних назвах іншомовного походження, на відміну від російської мови, приголосні не подвоюються: група, Колектив,

бароко, беладона, бравісимо, клас, інтермецо, стакато, сума, фор­тисимо, шасі, лібрето (винятки: бонна, брутто, нетто, ванна, манна, мотто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, дурра, мірра).

2. При збігові однакових приголосних префікса й кореня, якщо в українській мові існує слово без цього префікса: ірраціональний, апперцепція, ірреальний, контрреволюція, імміграція, інновація.

3. У власних назвах і похідних від них словах подвоєння збе­рігається, якщо воно є в тій мові, з якої запозичене: Марокко, Гол­ландія, Ніцца, Руссо, Торрічеллі, Шіллер.