“Ринок цінних паперів як серцевина ринкових відносин”

 

 

План лекції:

 

1.             Ринкова економіка як саморегулівна система.

2.             Ринок цінних паперів у системі ринкових відносин.

3.             Типологія фондових ринків та фондових інструментів.

 

1. Перше питання лекції почнемо з простого прикладу

У серпні йде підготовка до нового навчального року. І в магазинах з’я­вля­ються зошити, олівці, інше. Перед новим роком – ялинкові прикраси.

Тобто в потрібний час в магазинах є все те, що якраз зараз потрібне.

Чому?

Відповідь: спрацьовує економічна система.

При цьому необхідно відповісти на три питання:

·           що потрібно виробляти і в якій кількості;

·           як і хто буде виробляти;

·           для кого (для чого) виробляти?

На ці питання відповідь дає економіка.

Західні (а вже й наші) економісти виділяють три типи економічної системи:

1) адміністративна (командно-адміністративна);

2) ринкова;

3) змішана (ринкова з державним регулюванням).

У чистому вигляді сьогодні перших двох практично не існує. В більшості країн – ринкова економіка з більш або менш жорстким державним регулюванням.

 

Основи ринкової економіки:

1) Багатоукладність економіки, різноманітність форм власності.

Форми власності:

·           державна;

·           колективна (акціонерна, кооперативна);

·           приватна.

Приватна власність – не панацея. Головне у формі власності – її економічна ефективність:

·           приватна власність ефективна у малому бізнесі – торгівлі, сфері послуг (у нас фермерство не спрацьовує – фермери об’єднуються у кооперативи, інші форми колективного господарювання);

·           базові галузі промисловості – тут важлива корпоратизація, акціонування, коли самі члени трудового колективу стають співвласниками підпри­ємства (“народний капіталізм”, по суті – ринковий соціалізм);

·           державне регулювання, приватизація і реприватизація (націоналізація). У Франції, приклад, приватні (акціонерні) прибуткові підприємства націоналізуються, а збиткові державні підприємства акціонуються.

 

2) Система ціноутворення.

Ціна – виражена у грошових одиницях вартість товарів та послуг.

        

Чим вища ціна, тим більша пропозиція і менший попит, відповідно і обсяги виробництва.

При збільшенні попиту (попит 2) при тій же пропозиції збільшуються ціна та обсяги виробництва.

Ціна визначається точкою пересічення прямих попиту і пропозиції. Тобто ринок сам визначає ціну співставленням попиту і пропозиції.

 

3) Конкуренція.

Збільшення попиту на певний товар приводить до збільшення кількості його виробників. З’являється конкуренція. Те ж саме у сфері послуг (СТО автомобілів різних марок).

Що дає конкуренція?

·           Змушує виробників виробляти товарів більше по більш низькій ціні. (Кредо Генрі Форда – випускати якомога більше автомобілів по якомога дешевій ціні).

·           Для досягнення цієї мети стимулює розвиток науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень у виробництво. Впровадження енергозберігаючих, екологобезпечних технологій для виробництва конкурентоспро­можної продукції.

·           Змушує торгівлю і сферу послуг збільшувати обсяги продажу товару та підвищувати якість обслуговування.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновки, що ринкова економіка:

·           є системою, що саморегулюється (виробляється те, що потрібне у даний час);

·           сприяє структурній перебудові економіки (розвиваються найбільш перспективні і прибуткові галузі);

·           механізмом ціноутворення приводить ціну товару у відповідність з попитом і пропозицією на нього;

·           сприяє переміщенню капіталу з однієї галузі в іншу.

В Україні ринкова економіка знаходиться на стадії становлення.

Її завдання:

·           створення багатоукладної економіки з метою підвищення ефективності виробництва;

·           розвиток підприємницької діяльності, формування “середнього класу”;

·           насичення ринку товарами та послугами і підвищення їх якості;

·           фінансова та макроекономічна стабілізація, економічне зростання;

·           стабілізація і поступове зниження цін, зростання добробуту населення.

 

2. Друге питання лекції

Ринкові відносини постійно потребують мобілізації капіталу, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів.

Це здійснюється на фінансовому ринку.

Розглянемо структуру ринку взагалі.

 

 

Видно, що фінансовий ринок знаходиться у центрі усіх ринкових відносин.

Структура фінансового ринку:

 

 

         Знову-таки у центрі фінансової системи знаходиться ринок цінних паперів (РЦП). Цінні папери є похідними від вартості основних фондів підприємств і компаній, тому, як свідчить світова практика, у фінансовій сфері РЦП відіграє більш важливу роль, ніж грошово-кредитний ринок, перевищуючи останній за обсягами у середньому втричі.

         Ось чому РЦП по праву називають серцевиною ринкових відносин.

         Розглянемо структуру РЦП.

 

 

Фондові інструменти (складові РЦП) розглянемо у третьому питанні лек­ції.

А зараз про функції РЦП.

Ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє:

·           акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери;

·           структурній перебудові економіки шляхом перерозподілу капіталу з однієї галузі в іншу;

·           позитивній динаміці соціальної структури суспільства, створенню “се­ред­нього класу”;

·           підвищенню достатку громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами;

·           підготовленості населення до ринкових відносин.

3. Переходимо до розгляду третього питання лекції.

 

РЦП розділяється на первинний і вторинний.

На первинному РЦП відбувається розміщення нових емісій (випусків) ЦП. Емітент може розміщувати їх самостійно, через фондову біржу, через фінансових посередників або через андеррайтінгову групу (синдикат).

На вторинному РЦП відбувається обіг вже розміщених ЦП, коли інвестори можуть вільно їх продавати та купувати(як правило – через фінансових посередників).

 

За принципами організації РЦП розділяється на:

·           біржовий (брокерський) РЦП. В Україні 5 ФБ: УФБ, ДФБ, КМФБ, ПФБ, УМВБ;

·           позабіржовий (ділерський) РЦП;

·           неофіційні (“чорні”) РЦП.

Брокерська компанія здійснює купівлю-продаж ЦП (як правило) на фондовій біржі від імені та за рахунок своїх клієнтів.

Ділерська компанія здійснює купівлю-продаж ЦП (як правило) на позабіржовому ринку від свого імені та за свій рахунок.

У багатьох країнах (Франція, Данія) позабіржові ринки взагалі відсутні. У деяких країнах позабіржові ринки організаційно оформлюються і стають офіційними (NASDAQ у США, KOSDAQ у Республіці Корея). У нас – Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС).

На позабіржовому ринку в обігу знаходяться акції дрібних підприємств, акції “з голубими смужками” – великих підприємств, перш за все загальнонаціонального значення, – котируються лише на фондовій біржі. У нас – основна маса ЦП обертається на позабіржовому неорганізованому ринку ( продовження тіньової економіки).

 

Рівні ринку цінних паперів:

·           світові (інтернаціональні) ринки;

·           національні ринки;

·           регіональні ринки.

 

Інструменти РЦП (види цінних паперів, визначені законодавством);

·           акції;

·           облігації внутрішніх державних та місцевих позик;

·           облігації зовнішніх державних позик;

·           облігації підприємств;

·           казначейські зобов’язання;

·           ощадні сертифікати;

·           векселі;

·           приватизаційні папери;

·           похідні цінні папери (деривативи).

Детально про ЦП – в наступній лекції.

 

Ринок інструментів власності:

·           акції акціонерних товариств;

·           приватизаційні папери (приватизаційні майнові сертифікати; житлові чеки; земельні бони).

 

Ринок інструментів позики:

·           облігації усіх видів;

·           казначейські зобов’язання;

·           ощадні сертифікати;

·           векселі.

 

Ринок похідних ЦП (деривативів) :

·           опціони;

·           ф’ючерси;

·           форварди;

·           фондові варанти;

·           депозитарні розписки.

Розвиток Українського ринку цінних паперів стримується рядом об’єк­тивних та суб’єктивних факторів. До об’єктивних чинників відносяться:

·           кризовий стан української економіки;

·           відставання існуючої законодавчої та нормативно-правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому;

·           відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення до фондового ринку, викликана діяльністю багатьох трастів та інвесткомпаній;

·           відсутність на ринку інвестиційно привабливих цінних паперів стабільно працюючих і прибуткових підприємств;

·           низькі доходи більшої частини населення, що стримує появу масового дрібного інвестора;

·           практична відсутність на фондовому ринку інституційних інвесторів – пенсійних фондів, страхових компаній тощо;

·           відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення, у тому числі в цінних паперах.

В той же час без розвитку ринку цінних паперів подолати економічну кризу неможливо. РЦП – та ланка ланцюжка перетворень, яка дає можливість здійснити фінансову стабілізацію та перейти до впевненого економічного зростання.