Розділ 2 економічний розвиток провідних

КРАЇН СВІТУ в XIX — на початку XX ст.

2.1. ПРОМИСЛОВИЙ Переворот

Промисловий переворот — це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну перемогу індустріальної цивілізації над аграрною (феодалізмом).

Промисловий переворот — це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні. Першою його здійснила Великобританія в останній третині XVIII ст. — середині XIX ст. Хоча передумови промислового перевороту визріли вже в середині XVIII ст., буржуазна революція вказала шлях швидкому розвиткові індустріального суспільства. Аграрний переворот і політика обгороджування створили резерв робочої сили, необхідної для розвитку фабричної промисловості. Протягом XVIII ст. було обгороджено 3,3 млн., за два десятиліття

XIX ст. — 3 млн. акрів землі; без землі залишилося 1,5 млн. селян. Економічне життя країни визначав єдиний широкий національний ринок, що стимулював розвиток промисловості, сільського господарства. Мануфактурний процес досяг високого рівня спеціалізації, диференціації, удосконалилися знаряддя праці. З'явилися спеціалізовані мануфактури для виробництва знарядь праці. Однак мануфактура грунтувалася па технічній базі ремесла та ручній праці.

Значні кошти, які англійська буржуазія отримувала внаслідок панування у світовій торгівлі, експлуатації колоній і работоргівлі, вкладалися в промисловість. Вони забезпечували застосування винаходів, їх швидке поширення. Сільське господарство успішно годувало міста і промислові селища. Одночасно воно було споживачем промислових виробів.

Важливу роль відігравало географічне розташування: Великобританія знаходилася в центрі світових торгових шляхів. Доступні береги і велика кількість рік створювали стабільні господарські комунікації. Острівне розміщення оберігало країну від спустошливих війн. Зростало використання сировинних ресурсів (вовни, кам'яного вугілля, залізної руди). Володіючи найкращим торговим флотом, Великобританія імпортувала товари з усіх країн світу. Промисловий переворот прискорила і конкуренція. Металургія країни залежала від імпорту заліза з Росії та Швеції. Дешевий індійський ситець загрожував бавовняній промисловості, для якої технічна база була також потрібна, щоб завоювати і витіснити з ринків вироби з сукна.

Політика протекціонізму та меркантилізму англійського уряду створила політичні передумови для промислового перевороту.

Технічний прогрес передував промисловому перевороту та відбувався в ході його розвитку. Він почався в текстильній, поширився в металургійній промисловості, енергетиці, на транспорті. Механік Д. Кей удосконалив ткацький верстат "летючим човником" (винайдений у 1733 р., але поширився після 1760 р.). Тесляр і винахідник Д. Уайтт у 1733 р. застосував витяжний валик для прядіння. Цей процес пришвидшився після винаходу прядки Д. Харгривсом (1765 р.), на якій можна було працювати з 16—18 веретенами. В 1767 р. Т. Хайс, застосовуючи витяжні валики, створив прядильний верстат, що працював па водяному двигуні (ватерна машина). Важливе значення мала мюль-машина С. Кромнтона (1779 р.), яка поєднала переваги і принципи роботи прядки "джениі" та ватерної машини. Вона давала топку, міцну бавовняну пряжу, що конкурувала з індійською. Невідповідність між механічним прядінням і ткацтвом була розв'язана винайденням у 1785 р. механічного ткацького верстата С. Картрайта, що підвищив продуктивність праці майже у 40 разів. Велике значення для текстильної промисловості мали винаходи в'язальної, тюлевої, мереживної, ситценабивної машин. У Франції Ж. Жаккар винайшов верстат для виготовлення шовкових великовізерунчастих тканин (1805 р.), Ф. Жирар — льонопрядильну машину (1810 р.). Відомий французький хімік К. Л. Бертолле відкрив метод відбілювання тканин за допомогою хлору та способи їх фарбування. Використовуючи метод Леолана, почали добувати соду з морської солі.

У металургії перша ніч для виплавлення чавуну на коксі була розроблена А. Дербі ще в 1709 р., однак лише в 50-х роках розпочалося їх будування. У 1784 р. Г, Корт отримав патент на ніч для пудлінгування заліза (переділ чавуну на ковке залізо). Були освоєні прокатні вальці, що збільшили продуктивність праці в металургії в 15 разів.

Революцюиізуючу/ роль у розвитку промисловості відігравав винахід парової машини Дж./Уаттом (1769 р.), удосконаленої в універсальну ма-

85шипу подвійної дії (1784 р.). Це дало змогу широко використовувати вугілля як основне паливо, ліквідувало залежність від водяного двигуна, відкрило для промисловості нові регіони країни. На ЇЇ основі американець Р. Фултон в 1807 р. створив пароплав, англієць Дж. Стефенсон в 20-х роках XIX ст. — паровоз. Токарно-гвинторізний верстат Моделі (1797 р.), свердлильна машина Уілкінсона стали основою металообробного виробництва.

Перші фабрики (підприємства, що застосовували системи машин) виникли в шовковій (приблизно в 1717 р.) і бавовняній (в 20-х роках XVIII ст.) галузях промисловості. Проте вони існували недовго. У 1769 р. англійський підприємець Аркрайт, викравши і запатентувавши винахід Т. Хайса, побудував першу прядильну фабрику в Кромфорді. Цей факт знаменував початок промислового перевороту, а бавовна почала визначати ритм британської економіки XIX ст. в цілому.

В 1785 р. було анульовано патент Аркрайта, і будівництво фабрик у бавовняній промисловості стало масовим: 1790 р. — 150, 1868 р. — 2543 з 32 мли прядильних і 379 тис. ткацьких верстатів. Виробництво ситцю зросло в 50 разів (з 40 млн. до 2025 млн. ярдів), ціна готового продукту зменшилася в 5 разів, рівень прибутку в кінці XVIII ст. становив сотні відсотків доходу. Індійські тканини були витіснені з внутрішніх і зовнішніх ринків. У 20-х роках XIX ст. були механізовані всі підгалузі бавовняної промисловості (панчішно-в'язальна, виготовлення мережива, тюлі) та виробничі процеси (білення, фарбування, друкування). Механізація суконної, швейної, галантерейної, паперової, поліграфічної галузей завершилася після 1850 р.

В англійській металургії технічне переоснащення почалося в середині XVIII ст. За 1750 — 1770 рр. було побудовано 27 домен на коксі та закрито 25 па деревному вугіллі. Застосування пудлінгування забезпечило кількісну і якісну першість англійського металу в XIX ст. Виплавлення чавуну зросло: в 1780 р. - 80 тис. т, 1820 р. - 250 тис. т, 1850 р. - 2,7 млн т, в 1872 р. — 6,7 млн. т.

Важливим показником успіхів промислового перевороту було поширення парових машин. У 1782 р. паровий молот з'явився на металургійному заводі, в 1785 р. парова машина була встановлена на бавовняній фабриці. В 1820 р. у Сполученому Королівстві (Великобританії та Ірландії) працювало 320 парових машин Уатта потужністю 5200 к. с., в 1840 р. — 620 тис. к. с., в 1870 р. — 4 млн. к. с. (парова к. с. була еквівалентна силі 21 людини).

Промисловий переворот зробив неминучими зміни у засобах транспорту та зв'язку. Були поліпшені сухопутні шляхи, знайдено спосіб твердого покриття. У 20—30-х роках XIX ст. почали використовувати парові машини на залізничному та водному транспорті. На цей час у Великобританії існувала система чавунних рейкових шляхів (без паровоза), що досягала сотні льє, її використовували для перевезення вугілля. Перша дослідна залізниця Стоктон — Дармінгтон була побудована в 1828 р., а залізниця між Манчестером і Ліверпулем — у 1829 р., яка мала комерційне значення. Прискорилися темпи будівництва каналів, протяжність яких в 1825 р. досягла 500 миль. У 1814 р. почалося пароплавне сполучення річок Великобританії, а морське — в 30-х роках XIX ст., будівництво океанських суден — в 40 —50-х роках. У 60-х роках XIX ст. ці види транспорту стали пануючими. Про їх зростання свідчать такі дані:

Роки

Потужність парових двигунів, тис. к. с.

Протяжність, тис. км

Тоннаж пароплавів, тис. т

у промисловості

на залізницях

пароплавів

1840

350

180

1,4

1870

940

2100

1000

1203

У перші десятиліття XIX ст. з'явилися машинобудівні заводи з виготовлення обладнання для текстильних, паровозобудівних підприємств. У 50—60-х роках XIX ст. істотною ознакою машинобудування став випуск засобів виробництва. Промисловий переворот завершився.

Промислова революція змінила економічну географію Великобританії. З'явилися нові промислові райони. Ланкшир і Манчестер стали центрами бавовняної промисловості, що працювали на привізній сировині. Бавовна, переважно з США, постачалася через Ліверпуль. Другим за значенням центром бавовняної промисловості був район Глазго. В західному Йоркширі розвивалася суконна промисловість на місцевій вовні та кам'яному вугіллі. Південний Уельс, Середня Шотландія, Західний Мідленд були основними центрами видобування вугілля та важкої промисловості. Лондон з 2,5 млн. населення став світовим банківським і торговельним центром. Обсяг промислового виробництва протягом першої половини XIX ст. зріс у 4 рази. Темни приросту промислової продукції за десятиліття були досить високими — 6%. Провідна роль належала легкій промисловості. В середині XIX ст. у текстильній, швейній галузях працювало понад третину зайнятих у промисловості. Передувала бавовняна промисловість, що давала 1/3 англійського експорту. У вугільній, металургійній, машинобудівній індустрії Великобританія зайняла панівне становище у світі, відіграваючи роль "майстерні світу". В 1840р. її частка у світовому промисловому виробництві досягла 45%. Із збутом промислових товарів колоніальна імперія не мала проблем.

Перемога машинного виробництва дала поштовх до формування соціальної структури індустріального суспільства. Промисловий пролетаріат становив 45,5% зайнятого населення. Урбанізація перетворила Великобританію на країну міст і фабричних поселень, 3/4 населення промислових міст становили робітники і ремісники. В сільському господарстві в 4810 р. було зайнято 35%, а в 1850 р. — 21 % населення.

Головною особливістю промислового перевороту у Франції був його порівняно затяжний характер. Почався він пізніше, ніж у Великобританії (1805 — 1810 рр.), а завершився у кінці 60-х років XIX ст. У роки Директорії та імперії Наполеона (1804 — 1814 рр.) уряд активно підтримував французьку промисловість і торгівлю, прагнучи створити для неї найбільші переваги. В 1810 р. створено Раду в справах фабрик і мануфактур, а в 1811 р. — окреме Міністерство мануфактур і торгівлі. У текстильній промисловості поширилися "дженпі", мюль-машини, верстати Жаккара, машини Жирара. Промислове виробництво зросло в 1,5 раза, виплавлення чавуну, видобуток залізної руди та вугілля — в 2, продукція металообробної промисловості, суконної — в 4 рази. Континентальна блокада (введена в 1806 р.), що закрила французький і європейський ринки для англійських промислових товарів, прискорила становлення тих галузей французької промисловості, що грунтувалися на континентальній сировині (суконна, полотняна, швейна, взуттєва, хімічна, металообробна). Однак криза охопила ті галузі, що працювали на колоніальній сировині (бавовняну, цукрову) або експортували товари. Через відсутність англійських машин загальмувалася механізація виробничих процесів. Це призвело до уповільнення темпів промислового перевороту.

У період реставрації монархії Бурбонів (1815—1830 рр.) і Липневої монархії (1830 — 1848 рр.) промисловий переворот прискорився. Зростали темпи механізації текстильної промисловості. У 1848 р. у бавовняній галузі працювало 116 тис. верстатів з 3,5 мли веретен, у шовковій — 90 тис., з яких 2/3 знаходилися в Ліоні — центрі цієї галузі. Зріс обсяг металургійного виробництва. У 1846 р. половину чавуну та 2/3 заліза виплавляли з використанням кам'яного вугілля. Його добували 4,4 мли т на рік, імпортували 2—2,5 мли т. У 30-х роках фабрична промисловість поширилася у суконному, дзеркальному, керамічному, хімічному виробництвах, поліграфії. Почали виробляти цемент, свічки, світильний газ, залізні ліжка, металевий посуд.

Більша частина механічних верстатів працювала на дешевих гідравлічних двигунах. У 1820 р. було лише 39 парових двигунів, з них 27 в текстильній промисловості. Запровадження їх прискорилося в ЗО—40-х роках: 1830 р. — 600 потужністю 10 тис. к. с., в 1848 р. — 4,8 тис. потужністю 62 тис. к. с. У 1841 р. в промисловості з'явився перший паровий молот, у 1848 р. потужність парових молотів досягала 3—4 тис. к. с. Поширення набули парові ткацькі верстати. У 20-х роках XIX ст. зародилося французьке машинобудування. Будували парові двигуни, машини для текстильної промисловості. В металообробній промисловості запроваджували механічні верстати. У 1842 р. рейки залізниць виготовляли 13 заводів. За розмірами промислової продукції Франція в середині XIX ст. займала друге місце в світі, після Великобританії. Однак її технічний рівень і конкурентоспроможність залишалися ще низькими. Переважали мануфактури, маленькі майстерні кустарного типу. У Ліоні в 1831 р. 750 мануфактур давали роботу 8 тис. майстрам, па яких працювало 50 тис. підмайстрів. Дрібне виробництво панувало у виготовленні одягу, парфюмерії, продуктів харчування, предметів розкоші. Таке становище пояснювалося слабким впливом торгово-промислової верхівки, повільним розвитком сільського господарства. У 1814 р. був виданий закон, що дозволяв вивозити вовну з Франції. Це викликало подорожчання вовни і негативно вплинуло на виробництво сукна. Було запроваджено високе ввізне мито на залізо, чавун, сталь, худобу, вовну.

88Темпи промислового розвитку гальмувалися відставанням у залізничному будівництві. На початок 1848 р. у Франції експлуатувалось лише 1931 км залізниць. Уряд ігнорував інтереси промисловців. Торгово-промисловий кредит був обмежений. Панувала і збагачувалася фінансова верхівка за рахунок лихварства, фінансових афер, біржових спекуляцій.

Вирішальний етап промислового перевороту розпочався після революції 1848—1849 рр. Фабричне виробництво охопило майже всі галузі промисловості: текстильну, металургійну, хімічну, гірничу машинобудування. В легкій промисловості понад половину прядильних веретен приводили в рух автоматичні машини або парові двигуни. Загальний обсяг промислової продукції за 1851 — 1865 рр. зріс майже у 2 рази, виробництво чавуну — в З, виплавлення сталі — у 8 разів. У промисловості і на транспорті кількість парових двигунів зросла з 7,7 до 27,8 тис. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км. Виникло об'єднання власників металургійних підприємств — "Коміте де Форж" (350 доменних і 1000 пудлінгових печей). Залізничні товариства об'єдналися в 6 компаній. У 1855 р. в Парижі було організовано Всесвітню промислову виставку. Проте значну роль в промисловості продовжувало відігравати ручне виробництво. Переважали невеликі підприємства з 2—4, в металургії — близько 20 робітниками. 1

Важка промисловість Франції відставала від англійської, німецької, американської. Таке становище в індустрії значною мірою пояснювалося напуванням фінансової верхівки, тяжінням банківської системи до лихварства, біржової спекуляції, державних і зовнішніх позик. Світова економічна криза 1857 р., торговий договір з Великобританією (1860 р.), що зменшував або скасовував мито для англійських товарів, промисловий застій початку 60-х років також призводили до відставання французької промисловості.

Промисловий переворот у Німеччині почався з великим запізненням — у 30-х роках XIX ст. Повільність економічного розвитку пояснювалася політичною роздробленістю німецьких земель, пануванням феодальної системи землеволодіння, що стримувало формування вільної робочої сили, збереженням цехової системи. Створення Митного союзу (1833 р.), уніфікація монетного обігу і вагових систем прискорили формування та розширення національного рийку.

На початковому етані, що охоплював період з 30-х — до 50-х років XIX ст., істотні зміни відбувалися в легкій промисловості: бавовняній і шовковій — в Саксонії, суконній — в Рейнському районі та Прусії. За 1834 — 1838 рр. було побудовано 45 нових фабрик, за 1833 — 1846 рр. — лише в Сілезії 8 бавовняних та 128 льонопрядильних фабрик. На початку 40-х років застосовувалося кілька сотень жакардових ткацьких верстатів л

Значних успіхів досягла гірнича промисловість. У середині XIX ст. добували більш як 3 мли т вугілля, виплавляли 200 т чавуну. Особливо швидко розвивався Рейнсько-Вестфальський промисловий район, в якому було зосереджено четверту частину промислових робітників Німеччини. Однак Це була мануфактурна промисловість. У 1846 р. з 200 домен Рейнсько-Вестфальського району тільки 32 працювали на кам'яному вугіллі, а нудлінгові печі були на 9 заводах. Парові двигун поширилися практично в 30 40-х роках. У 1822 р. працювало 2 парові машини, в 1847 р. їх стало 1139 потужністю 21,7 тис. к. с. Першу залізницю протяжністю 12 км було побудовано в 1835 р. Довжина залізниць у 1848 р. досягла 2,5 тис. км. У 40-х роках капіталовкладення в будівництво залізниць становили 450 мли марок. Використовували переважно англійські паровози. Продукція німецьких паровозобудівних заводів була незначною (38 паровозів з 429, що використовувалися у 40-х роках). Працювало чотири заводи локомотивів: два в Берліні, Хемниці, Касселі. Кількість пароплавів зросла з 4 до 90.

Для цього періоду характерні досягнення німецької техніки: установка для швидкого книгодрукування (1814 р.), кам'яноточильиа машина (1835 р.), циліндрично-точильний (1803 р.), горизонтальний (1807 р.), набивний (1836р.) верстати. В цілому за важливими економічними показниками Німеччина відставала від Великобританії: за видобутком вугілля — в 11 разів, виплавленням чавуну — в 5,6 раза, потужністю парових двигунів — в 5 разів, протяжністю залізниць — в 2 рази. В усіх галузях переважало дрібне виробництво. Промислове населення Прусії становило 11 %. Загальна чисельність промислових робітників на транспорті, в торгівлі дорівнювала 1 мли. Німеччина залишалася сільськогосподарською країною. На ЇЇ ринку панували англійські промислові товари.

Промисловий переворот у Німеччині завершився в 50 —70-х роках XIX ст. після революції 1848—1849 рр. Його темпи характеризують такі економічні показники: продукція важкої промисловості, виплавлення чавуну, споживання бавовни зросли у 3 рази, видобуток вугілля — у 4, потужність парових двигунів — у 9 разів, протяжність залізниць — у 3,3 раза (19,6 тис. км). У 1861 — 1870 рр. випуск засобів виробництва збільшився на 23%, засобів споживання — на 9%. Машинне виробництво перемогло. Внаслідок інтенсивного грюндерства (засновування) лише в Прусії утворилося 395 акціонерних компаній з капіталом у 2,4 млрд. марок.

Важливими галузями німецької промисловості стали гірнича, металургійна (на 9/10 працювала на коксі), хімічна, машинобудівна, воєнна. Виняткове значення мало залізничне будівництво, капіталовкладення в яке у 1870 р. становили 4 млрд марок. Воно ліквідувало економічну роз'єднаність Німеччини, перетворило її на країну європейського транзиту, стимулювало піднесення вугільної та металургійної галузей, сприяло зростанню товарообігу. Німецька індустрія розвивалася на базі вітчизняного устаткування, застосовуючи останні технічні новинки, її вироби успішно конкурували з англійськими на внутрішньому та зовнішньому ринках. На основі відкриття в 1865 р. німецькими спеціалістами способу отримання барвників з кам'яного вугілля сформувалася анілінова промисловість. Почало розвиватися калійне виробництво. З'явилася нова галузь — електротехнічна, що обслуговувала телеграф і електричну сигналізацію. Фірма "Сіменс і Гальське" прокладала телеграфні лінії не лише в Німеччині, а й у Великобританії, Росії, Африці.

Економічному піднесенню Німеччини сприяла боротьба за її об'єднання, що завершилася утворенням у 1871 р. імперії па чолі з прусським королівством. На початку 70-х років Німеччина стала аграрно-промисловою державою. У промисловості було зайнято 1,5 млн. осіб. Переважала легка промисловість (2/3 продукції). Передовою на той час була галузева структура важкої промисловості. Значну роль відігравали ремесла і домашня промисловість, в яких працювало 2 млн. осіб. За рівнем економічного розвитку Німеччина продовжувала відставати від Великобританії та Франції, однак випереджала останню за потужністю важкої промисловості.

В Австрійській імперії, де напували феодальні порядки, промисловий переворот здійснювався повільно. Промисловість відігравала незначну економічну роль, ремісниче та мануфактурне виробництво було пов'язане з домініальним господарством. Європейські війни па початку XIX ст., політика Відня щодо обмеження будівництва нових підприємств (1802 — 1811 рр.) підірвали економіку країни. Розвивалася лише чеська промисловість, що стала постачальником товарів для армії Наполеона. З початку 20-х років XIX ст. почалася механізація австро-чеської текстильної промисловості. Із застосуванням коксу виробництво чавуну до революції 1848 р. зросло в 2 рази. Поширилося використання парових машин: у 1830 р. їх нараховувалось 11, в 1850 р. — 900, в середині 60-х років — 2000. У Чехії розвивалися такі галузі, як цукро-, пивоваріння, харчова промисловість. У кіпці 50-х років з'явилися перші акціонерні підприємства. Австрія побудувала першу залізницю в 1829 р., але протяжність залізниць в 1846 р. дорівнювала всього 148 км. У 50-х роках уряд дозволив приватне будівництво залізниць. У 1840р. Дунайському пароплавному товариству належало 17 пароплавів.

Американська промислова революція була частиною розвитку світового індустріального господарства, її початковий етап виявився лише після англо-американської війни 1812—1815 рр. Промисловий переворот почався в умовах несформованості системи мануфактурного виробництва, значного розвитку ремесла та домашньої промисловості. Механізація та будівництво фабрик почалися в текстильній галузі. Першу бавовняну фабрику було побудовано в 1790 р. у Провіденсі (штат Айленд) емігрантом, англійським механіком С. Слейтером. Оскільки англійські закони забороняли вивозити креслення й деталі машин, він по пам'яті відтворив ватерну машину Аркрайта. У 1832 р. працювало 795 бавовняних фабрик з 1200 веретенами, що забезпечили потреби країни в ситці. В 1860 р. американська бавовняна промисловість, що налічувала 5,2 мли механічних веретен, за обсягом виробництва посіла друге місце в світі після англійської. Діяло 1700 текстильних фабрик з паровими двигунами. В 20 —30-х роках XIX ст. почалася масова механізація суконної, борошномельної, спиртової, цукрової, тютюнової галузей.

Перші сталеплавильні та прокатні заводи були побудовані в 1816 р. поблизу Пітсбурга. Однак загальний обсяг виробництва чорних металів був недостатнім. США імпортували залізо з Швеції та Росії. Лише з другої половини 30-х років розвиток металургії та добувної промисловості прискорився. В 1837 р. побудували першу домну па кам'яному вугіллі (в 1847 р. їх було 50), за 1847 — 1857 рр. — ще 100. У кінці 40-х років почали використовувати кокс для виплавлення чавуну, антрацит для пудлінгування. За 1830 — 1850 рр. видобуток кам'яного вугілля зріс з 0,3 до 6,3 мли т, виробництво чавуну — з 0,2 до 0,6 мли т. Особливістю промислового перевороту було широке використання дешевих водяних і повільне запровадження парових двигунів, у 1838 р. їх нараховувалося 1100.

Революціонізуюче значення для розвитку американської індустрії мав промисловий переворот на транспорті. Почали будувати шосейні дороги. У 1807 р. на річці Гудзон з'явився перший у світі пароплав, побудований Р. Фултоном. У 1860 р. на річках Міссісіпі, Огайо ходило понад тисячу пароплавів. Велике господарське значення мало спорудження каналів, протяжність яких в 1850 р. становила 5950 км. Перша залізниця Балтимор — Огайо почала працювати в 1830 р., в 1850 р. її протяжність досягла 15 тис. км.

Машинобудування розвивалося повільно. Перший завод з виробництва парових машин з'явився в 1803 р. у Філадельфії. Проте американська промисловість на початку XIX ст. працювала в основному па англійських машинах. Перша машинобудівна компанія "Порт-Річмонд-Компані", що виготовляла парові машини та обладнання, була створена в 1828 р. Швидко розвивалося виробництво сільськогосподарських машин, пароплавів. У 50-х роках машинобудування працювало на основі власного верстатобудування.

Інтенсивна механізація, нестача і дорожнеча робочої сили стимулювали швидке впровадження винаходів. За законом про патенти (1790 р.) винахідники протягом 14 років мали монополію на свої винаходи. За 1790 — 1800 рр. кількість патентів становила 276, у 1840—1850 рр. — 6480. Були винайдені бавовноочисна (1793 р.), циліндрична ситценабивна, парова Івенса (1803 р.) машини, пароплав Р. Фултона (1807 р.), фосфорний сірник (1836 р.), косарка Мак-Корміка (1836 р.), комбінована молотарка з віялкою Хейрема, швейна машина (1841 р.), паровий молот Насміта (1842 р.), вулканізація каучуку (1844 р.), пневматична шипа (1845 р.), ротаційна машина (1846 р.), бесемерівський процес (1856 р.), турбіна (1849 р.), револьверний (1854 р.), шліфувальний (1865 р.), фрезерний (1867 р.) верстати, друкарська машина (1867 р.). Ці винаходи дали поштовх розвитку нових галузей і підгалузей промисловості: швейної, збройної, електротехнічної тощо. Головною ознакою машинобудування США стала стандартизація.

У 50-х роках XIX ст. в промисловості північно-східної частини США запанувала фабрична система. Обсяг промислової продукції з 1827 по 1860 р. збільшився в 8 разів, капіталовкладення зросли з 50 мли до 1 млрд. дол. У 1859 р. вартість продукції промисловості перевищила сільськогосподарську. За переписом 1860 р. у промисловості було зайнято 1,3 мли осіб. За обсягом промислового виробництва США зайняли друге місце в світі після Великобританії. Однак промисловий переворот завершився лише на Півночі, де випускали 75% промислової продукції країни. Південь залишався аграрним районом з рабовласницьким плантаційним господарством. Забезпечуючи текстильну галузь сировиною, воно разом з тим гальмувало індустріалізацію країни. В 1860 р. із загальної суми національного багатства США в 16 млрд. дол. на Північ припадало 68,7, па Південь — 31,3%. Населення Півночі становило 20 мли осіб, Півдня — 12 млн., зокрема 4 млн. рабів.

Вартість промислової продукції за 1810—1850 рр. зросла лише в 3 рази. Добувалося 3 % світового виробництва залізної руди, 8 % — вугілля, текстильна промисловість налічувала 300 тис. веретен (6% усієї кількості). Рабовласницьке господарство було мало пов'язане з внутрішнім ринком. Основну масу бавовни продавали у Великобританію, де купували промислові товари. Це гальмувало утворення загальнонаціонального ринку США. Конфлікт загострювався внаслідок боротьби між Північчю і Півднем за необжиті та родючі землі на Заході, за керівництво політичним розвитком країни.

Громадянська війна 1861 — 1865 рр., яка одночасно була буржуазною революцією, закінчилася перемогою Півночі. З 1 січня 1863 р. було скасовано рабство на території Півдня, ліквідовано політичну і економічну роз'єднаність США, створено сприятливі умови для розширення внутрішнього ринку. В 60 —80-ті роки завершився промисловий переворот на всій території США. Особливо сприятливим для економіки був період промислового піднесення 1867— 1873 рр. За цей період було побудовано 200 домен па мінеральному наливі, потужність вугільних шахт зросла в 2 рази. На 1870 р. усі галузі промисловості були оснащені механічними двигунами потужністю 2346 тис. к. с., в основному паровими.

З'явилися нові галузі: електротехнічна, гумова, нафтодобувна та нафтопереробна. Значних успіхів досягло машинобудування, зокрема у виробництві сільськогосподарської техніки, локомотивів. Розвиток верстатобудування дав можливість масово виробляти різні машини. Посилилося значення стандартизації. Про динаміку американської промисловості свідчать такі дані. За 1860—1870 рр. видобуток вугілля зріс у 2,4 раза, виплавлення чавуну — у 2, видобуток нафти — 10, протяжність залізниць — 1,8 раза. У 1859р. основний капітал, вкладений у промисловість, становив 1010 мли дол., в 1869 р. — 1695 мли дол. Кількість промислових підприємств за 1850—1870 рр. збільшилася з 123 до 252 тис., робітників — з 957 до 2053 тис. У сільському господарстві США в 1860 р. використовували машини на суму 246 мли дол., в 1880 р. — 406 мли дол. Співвідношення легкої і важкої промисловості змінювалося: в 1860 р. — 2,4 : 1, 1880 р. — 1,8 : 1. Вартість промислової продукції в 1880 р. перевищувала вартість сільськогосподарської в 2,5 раза.

Значну роль у прискоренні промислового розвитку США відіграв імпорт капіталів із Європи, насамперед з Великобританії. З 1790 по 1860 р. ввіз іноземного капіталу в США оцінювався в 500 мли дол. У 1873 р. іноземна заборгованість США досягла 1500 млн. дол.

Важливе значення мали територіальна експансія США і швидке зростання населення країни. За 70 років (1783—1853 рр.) територія США збільшилася в 3 рази — з 890 тис. до 3 млн. кв. миль. За 40 років (1820 — 1860 рр.) населення країни зросло з 9638 тис. до 31 443 тис. осіб (більш як у 3 рази). Цьому сприяла масова імміграція з Європи. Якщо за 1790 — 1860 рр. в'їхало 5353 тис. чол., в основному з Ірландії, Німеччини, Великобританії, то за 1860— 1870 рр. в США приїхало приблизно 5 млн. чол. Більшість з них були молоді кваліфіковані спеціалісти, які активно включалися в економічну структуру країни.

93Отже, промисловий переворот, що почався в останній третині XVIII ст. і завершився в 60—80-х роках XIX ст., охопив Великобританію, США, Німеччину, Францію, інші європейські країни. Було сформовано аграрно-промислове господарство, створено економічні передумови для утвердження індустріальної цивілізації. Оскільки хід промислового перевороту мав свої особливості в кожній країні, рівень їх економічного розвитку, місце в світовому виробництві були різними, що видно з таких даних:

Показник

Великобританія

Німеччина

Франція

США

Населення, млн. осіб

22,7

40,8

36,9

38,7

Індекс промислового розвитку (1913р. = 100%)

21,2

33,3

11,6

Частка у світовому промисловому виробництві, %

Видобуток вугілля, мли т

110,4

29,3

Виробництво чавуну, мли т

1,4

1,2

1,7

Виробництво сталі, мли т

0,2

0,08

0,7

Споживання бавовни, мли т

1080

80,6

134,6

264

Протяжність залізниць, тис. км

19,6

14,4

Потужність парових двигунів, ти:, к. с.

4000

583

1500

Місце за сумарним обсягом вартості промислової продукції

Важливим підсумком промислового перевороту було створення національних фінансово-кредитних систем, що забезпечували потреби індустріального розвитку.

У Великобританії провідна роль залишалася за Англійським банком (1694 р.), що був не лише урядовим банком, а й приватним. Після впровадження золотого стандарту (1797 р.) його білети стали замінником золотої монети. Кількість приватних банків зросла з 290 в І797 р. до 650 в 1810 р. З 1826 р. закон дозволяв утворювати акціонерні банки, у 1836 р. їх стало 70. Однак лише в 1854 р. вони були допущені в Розрахункову палату (1773 р.) і повністю брали участь в обігу грошей і кредиту. Зросло значення Фондової біржі. Це дало змогу залучити 100 мли ф. ст. у промислове виробництво. У 60-х роках XIX ст. у національну економіку англійські банки вкладали приблизно 50% інвестицій.

Фінансовий капітал у Франції розвивався швидше порівняно з промисловістю і торгівлею. У 1800 р. було створено Французький банк, у 1818 р. — Ощадний банк. Цінність білетів Французького банку, що були в обігу, збільшилася за 1815 — 1830 рр. з 41 до 234 млн. фр. Зросла кількість цінних паперів па біржі: в 1814 р. — 4, в 1830 р. — 38 видів. Створені банки: Товариство рухомого кредиту (1852 р.), Товариство поземельного кредиту (1850 р.), Національна облікова контора (1854 р.), Ліонський кредит (1864 р.), Товариство розвитку торгівлі та промисловості (1864 р.). Паризька біржа перетворилася на грошовий ринок європейського масштабу. Позиковий капітал Франції за кордоном становив 10 млрд. фр.

У США банки виникли в кінці XVIII ст. У 1860 р. функціонував 1601 банк практично в кожному місті. У 1816 р. було засновано Державний банк США з капіталом 35 мли дол. Диктуючи умови кредиту для купівлі землі, він захопив значні її масиви, а потім продавав за спекулятивними цінами. Це викликало загальне незадоволення, і в 1836 р. цей банк було скасовано. Державні вклади розподілили між банками штатів.

У 50 — 70-х роках набула розвитку банківська система у Німеччині. Лише в Прусії за цей час виникло 20 акціонерних банків з капіталом 94,7 млн. марок.