У праці "Аграрне питання і "критики" Маркса" (1901 р.) Ленін критикує "закон спадної родючості грунту", розглядаючи основу утворення капіталістичної земельної ренти, виділяє два види монополії на землю (як на об'єкт господарства і монополію приватної власності на землю), в результаті яких утворюється диференціальна рента І і II, а також абсолютна рента.

  Критикуючи концепцію стійкості дрібного селянського господарства, Ленін показав процес утворення великих господарств у Росії. Розглядаючи питання техніки у сільському господарстві, він показав, що ступінь розвитку індустріалізації в сільському господарстві нижчий, ніж у промисловості. Ленін розробив теоретичні основи націоналізації і муніципалізації землі, обгрунтував учення про два шляхи розвитку капіталізму в сільському господарстві, показавши, що аграрне питання на той час було основним у соціально-економічному розвитку Росії. Ленін вважав, що в результаті націоналізації знищується абсолютна рента, а отримувачем диференціальної ренти буде держава. Згодом, у 1914 p., Ленін повертається до аграрної проблеми у роботі "Нові дані про закони розвитку капіталізму у землеробстві", де показав розвиток капіталізму в сільському господарстві на прикладі трьох районів США – промислової півночі, колонізованого заходу і рабовласницького півдня.

  Підсумковою працею Леніна щодо аналізу сучасного йому суспільства була праця "Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму" (1916). Опрацювавши велику кількість даних, Ленін розкрив економічні особливості та основні тенденції капіталістичної економіки. Він вважав, що сучасне йому суспільство – імперіалізм – слід розглядати як особливу стадію у розвитку капіталістичної соціально-економічної формації, що колосальний ріст великих підприємств посилює процес концентрації виробництва і на цій основі відбувається заміна вільної конкуренції монополією.

  Розкриваючи закономірності "найвищої стадії розвитку капіталізму", Ленін дійшов висновку, що сучасна йому епоха – це епоха загострення протиріч капіталізму на його найвищій стадії і підготовки соціалістичної революції.

  У своїй теорії соціалізму Ленін показав, що соціалізм – це державно-монополістична структура, дія якої спрямована на користь усього народу. Державно-монополістичний капіталізм (ДМК), на думку Леніна, особливо посилює свої позиції в період воєн. Ленін розглядав ДМК як особливу форму капіталізму, для якої є характерним найвищий ступінь усуспільнення виробництва; переплетіння приватних і державних монополій; зрощення державного апарату з монополіями. ДМК, на його думку, є найважливішою передумовою соціалізму, яка готує умови для суспільного регулювання економіки.

  Створюючи вчення про соціалізм, Ленін розробляв питання співвідношення економіки і політики, підкреслюючи, що економіка є фундаментом, а політика є концентрованим виразом економіки.

  Ряд праць присвячено економічній структурі перехідного періоду до соціалізму. У праці «Про ліву дитячість і про дрібнобуржуазність» Ленін дає характеристику п'яти укладів, існуючих у господарстві Росії: патріархальний, дрібнотоварний, приватногосподарський капіталізм, державний капіталізм, соціалізм.

  Економічна програма побудови соціалізму була висвітлена у працях: «Загрожуюча катастрофа і як з нею боротися» та «Чи утримають більшовики державну владу?» (1917). У них Ленін обгрунтував необхідність націоналізації банків, об'єднання банків в один, державний банк; націоналізації синдикатів; скасування поняття комерційної таємниці; примусового синдикування; примусового об'єднання населення у споживчі товариства. Ленін вважав за необхідне націоналізацію землі, банків, промисловості, створення сучасної крупної промисловості, сільського господарства, орієнтованих на найновіші досягнення НТП.

  У вченні про кооперацію Ленін розкрив переваги кооперації у перетворенні дрібних господарств у великі, розглядаючи кооперацію як форму державного капіталізму. Він писав про кооперацію як соціалістичну форму господарства за умови панування державної власності і диктатури пролетаріату («Про кооперацію», 1923 p.).

  Ленін відкинув і піддав критиці намагання М. Бухаріна, Л. Троцького (радянські партійні і політичні діячі) та їх прихильників ліквідувати теоретичну економічну науку, довівши необхідність існування політичної економії в будь-якому суспільстві. Розробляючи питання про власність, Ленін дав аналіз державної (загальнонародної) і кооперативної форм власності.

  Леніну належить і теоретична розробка основ учення про соціалістичне планування. Планомірність, за Леніним, – це свідоме підтримання пропорційності економіки. Леніну належить також розробка питань про співвідношення поточних і перспективних планів, про облік і контроль, директивне планування, організацію праці, соціалістичне змагання.

  Нові терміни і поняття

  Суспільний товар. Загальнонародна власність. Кооператив, кооперація. Кооперативна власність. Імперіалізм. Вивезення капіталу. Концерн. Націоналізація і муніципалізація землі. Концентрація виробництва. Державно-монополістичний капіталізм. Монополія на землю. Планомірність.

  Подумай і дай відповідь

  1. Як визначає В. Ленін предмет політекономії?

  2. З чим пов'язував Ленін розвиток ринку?

  3. Відомо, що В. Ленін розробив теоретичні основи націоналізації і муніципалізації землі. У чому їх зміст?

  4. Чому, на думку Леніна, державно-монополістичний капіталізм є най-важливішою передумовою соціалізму?

  5. Які уклади, що існували у господарстві Росії, виділяє В. Ленін?

  6. Планомірність, за Леніним,– це свідоме підтримання пропорційності економіки. Як ви це розумієте?