Розвиток суспільства свідчить, що протягом тривалих історичних періодів,
які охоплюють сутнісно різні суспільні способи виробництва, зберігаються окремі
спільні форми економічного життя, зокрема господарювання. Наприклад, за час
свого існування людство використовує лише три форми суспільного виробництва —
натуральну, товарну і безпосередньо суспільну. В докапіталістичних формаціях
панувала натуральна форма виробництва, але вже в період розпаду первісного ладу
зароджується товарна. У сучасному світі в усіх розвинутих країнах товарна
форма виробництва домінує, витіснивши натуральну. Водночас зростає роль безпосередньо
суспільної форми. Крім того, у цих країнах залишилися невеличкі острівці
натурального господарства. Зростає роль товарного виробництва і в економічному
житті слаборозвинутих країн Азії, Африки та Латинської Америки, де ще
переважає натуральна економіка. Все це переконує, що товарне виробництво має
високу адаптивну здатність до різних типів і форм економічної власності та
способів виробництва. Ця форма організації суспільного виробництва теж не
вічна. На зміну їй прийде вища і досконаліша — безпосередньо суспільна, яка
діалектична заперечить товарну та натуральну форми.