Чупринка Григорій Оврамович народився 15 листопада 1879 р. в містечку Гоголеві на Чернігівщині в селянській родині. Навчався в Гоголівській народній школі, в Київській та Лубенські гімназіях. Був ув’язнений за участь в революції 1905 р. З 1910 р. постійно жив у Києві. Застрелений чекістами, які провадили облаву в Броварському лісі, коли вертався в Гоголева до Києва. Це сталося 28 серпня 1921 р. Відтоді виникла фальшива версія про участь Г.Чупринки у Всеукраїнському повстанському комітеті, чого насправді не було.
О ні, Поет – не гладіатор,
Що бавить натовп цирковий!
Поет – пророк, Поет – новатор
І вільний мучень життьовий.
В людських ганебних наріканнях
Огнистим цвітом він цвіте
І в світових сліпих блуканнях
До правди впевнений іде.
Г.Чупринка – автор поетичних збірок “Огнецвіт” (1909), “Метеор” (1910), “Ураган” (1910), “Сон-трава” (1911), “Білий гарт” (1911), “Контрасти” (1912), “Поезії: В 3 т.” (1918), поеми “Лицар-Сам” з додатком дев’яти поезій (1913). Його лірика засвідчила підпорядкованість українського слова музичному ритму, силу звукового образу, естетизацію мови, імпресіоністичну настроєність “сяйва мрій”. Вона, як і лірика інших модерністів – М.Вороного, О.Олеся, мала великий вплив на сучасників, розкривала нові можливості української поезії.
Останній звук моєї ліри…
Останній звук моєї ліри
Не буде криком безпорадним,
Не буде стогоном зневіри,
А гімном радісно-принадним
Того співця, що лине і ирій
Перед морозом повновладним.
Той звук лишить благословіння
Співцям весни, співцям прийдешнім,
Пророкам вільного творіння,
Серцям палким, умам безмежним,
Що власним полум’ям горіння
Освітять путь мерцям тутешнім.
