Душевна краса Наталки Полтавки за однойменною п’єсою І.Котляревського.

Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769р. у м. Полтаві в сім’ї канцеляриста. Він перший класик нової української літератури періоду її становлення, поет, драматург, перекладач, театральний і громадський діяч. У своїх творах автор змалював цілу галерею яскравих, художньо переконливих персонажів поеми – людей мужніх, витривалих, хоробрих, небайдужих до краси життя і вірних почуттю та обов’язку, тим самим зобразив український народ, націю як реальну історичну силу, за якою майбутнє. Такі п’єси автора як: „Наталка Полтавка” та „Москаль-чарівник” стали творами нової української драматургії з її новим героєм – представником простого народу, який утверджує гуманістичні засади людського життя.
На початку ХIХ століття на Україні шкільний і домашній поміщицький театри доживають свій вік; на заміну їм приходить професійний театр з професійними акторами. В 1804 році перший театр нового типу виник у Києві, а згодом і в Полтаві. Виставлялися переважно комедії російською мовою і про російське „панське життя”. Тому стимулом для написання Котляревським його визначної п’єси „Наталка Полтавка” стало прагнення поповнити репертуар молодого театру, яка б відтворювала дійсне життя українського народу правдиво і барвисто.
Схожi сюжети можна зустрiти у багатьох народних пiснях i у драматургiї, що iснувала до I. Коляревського, - в iнтермедiях та вертепних драмах. Але порiвняно з ними "Наталка Полтавка" зробила великий крок уперед. Розвиток дiї, мова, повноцiннiсть зображуваних образiв та iдейне узагальнення свiдчать про яскраву майстернiсть Котляревського-драматурга.
Основна тема твору – показ життя сільської бідноти в епоху розладу феодально-кріпосницького ладу. Ідейний зміст п’єси – оспівування і утвердження громадянської та особистої моралі, виробленої народом; викриття й засудження аморальної панівної верхівки. Твір дуже багатогранний, він поєднує в собі безліч кумедних, разом з тим і драматичних, трагічних ситуацій. Сам сюжет п'єси, створений на життєвiй ситуацiї, що вiдбиває реальнi взаємини мiж селянами, досить простий: багатий пан возний Тетерваковський, користуючись своїм становищем, хоче одружитися з бідною дівчиною Наталкою, але вона любить Петра, за якого не може піти заміж через його бідність. Але й за возного дівчина йти не хоче, бо він старий для неї і вона його не любить, також боїться, що возний буде її зневажати через бідність.
У творі Тетерваковський - возний – хабарник, який упевнений, що світ побудований на брехні і люди тільки обманюють один одного. Основний закон співжиття для нього – панування сильного над слабким. Не тільки хабарництво, а й казнокрадство для возного – це норма життя. Він виправдовує всіх шахраїв, хабарників і казнокрадів, бо сам теж розбагатів за рахунок „винужденних подарочків”.
Здається, що за таких умов це замкнене коло приречене на страждання його героїв, але розв’язка має щасливе закінчення - Наталка виходить заміж за свого коханого.
Постать головної героїнi - Наталки - зворушує i приваблює своїми чеснотами. Вона змальована як iдеал селянської дiвчини. Наталка увiбрала в себе усi найкращi риси жiнки: скромнiсть, чеснiсть, доброту, сердечнiсть та душевну силу. Разом з тим вона красива, розумна, моторна, дотепна, окрім того шанує матір і всіх старших себе, трудяща і завзята рукодільниця. Працьовитість дiвчини пiдкреслюється тим, що протягом усiєї п'єси вона не сидіть без діла: то шиє, то йде по воду. Наталка не шукає матерiального достатку, навпаки, на її думку в заможного чоловiка бiдна жiнка: "буде гiрше наймички, буде крiпачкою". Треба бути непересiчною особистiстю, щоб наважуватися виступати проти розповсюджених цінностей i захищати свої.
Також Наталка здатна до глибокої критичної оцiнки людей, а власнi вчинки дівчини доводять, що її слова не якась вiдсторонена вiд життя теорiя - Наталка i дiє так, як мислить: помiрковано, але рiшуче. Хоча це зовсiм не заважає їй мати почуття гумору - протягом п'єси вона неодноразово промовляє влучнi та дотепнi слова. Загалом мова Наталки гарна, багата i спiвуча, сповнена мудрими народними прислiв'ями.
Особисто Наталка вільна, але матеріальна незабезпеченість стає причиною її трагічного становища. Прагнучи добитися для доньки щастя й багатства, Терпилиха гнівається на впертість доньки, стає не милосердною і навіть жорстокою. Для неї щастя - в достатках. Вона вважає, що прагнення Наталки одружитися з Петром – результат легковажності і недосвідченості молодої дівчини. Тільки після довгих благань і материних сліз, Наталка вимушена погодитися вийти замiж за Тетерваковського, але це не зрада власних принципiв, вона має вагому причину піти на самопожертву. Та глибоке й вірне почуття до Петра спонукає її за всіх умов залишатися вірною тільки йому.
Здатнiсть Наталки наполягати на своєму найвиразнiше проявляється, коли повертається її коханий Петро. Тут вже вона готова вiдкинути не лише якiсь практичнi мiркування, а навiть усi традицiйнi звичаї, й виступити проти волi старших - адже йдеться про її кохання: "Коли Петро мiй вернувсь, то я не ваша, добродiю", - заявляє Наталка при всiх i твердо стоїть на своєму. Незламна воля i сильний характер дозволяють їй перемогти в боротьбі за своє щастя.
Другим образом у п’єсі, що бореться за своє кохання є Петро. Він вірний у коханні, і ладен зробити все для Наталки. Так, він чотири роки поневірявся в наймах, складав останню копійку, аби тільки бути поруч з нею. Ідеал щастя для Петра такий же, як і у Наталки – дружне, трудове життя з коханою людиною. Спільні й такі риси в цих двох образах, як чесність, працьовитість, співчуття до інших.
Образ Петра не є дуже типовим. Петро надто чутливий, м’якохарактерний, нерішучий і слабовільний як на бурлаку – заробітчанина. Він не здатний до впертої боротьби за щастя, не наважується йти проти „узаконеного порядку”, проти старших і владних. Але такі дії Петра пояснюються тим, що він здатний відмовитися від власного щастя в ім’я благополуччя дорогих йому людей – Терпилихи і Наталки. Та прагнення обох закоханих бути разом все ж таки здійснюється.
На мою думку, риси характеру Наталки - не просто риси окремої особи, чи то просто iдеальної жiнки, йдеться не лише про неї. Живо та реалiстично змальований образ, незважаючи на пiдкреслену iндивiдуалізованість, насамперед є узагальненням найкращих людських рис усього українського народу. Мені здається, що Котляревський створив його, щоб оспiвати високi моральнi та розумовi якостi низiв тогочасного суспільства, відобразити їхню високу духовність. Я вважаю, що цим видатний поет i драматург висловив свою вiру в народ i оптимiзм щодо його майбутнього. Й зображуючи перемогу Наталки ще раз пiдкреслив вiру в перемогу загальнолюдських гуманiстичних принципiв.
Особисто для мене вона уособлює не тільки ідеал жіночої краси, поміркованості та розуму, але й доводить як важливо боротися за своє кохання. Наталка, на мою думку, здійснила надзвичайний вчинок, пішовши на ризик і переступивши усі заборони. Дуже важливо пам’ятати, що коли мова йдеться про особисте щастя, треба бути сильною особистістю та прислухатися до своїх власних бажань. Людина сама знає, що для неї важливіше – гроші й матеріальний достаток, чи щастя поряд з коханим.