Реферат на тему:
СТАТУТИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Життя і діяльність Збройних Сил України визначаються військовими статутами, у яких викладено зміст загальних і посадових обов'язків військовослужбовців.
Статути Збройних Сил України — це зведення законів військової служби, на основі яких проходять повсякденне життя, виховання, навчання, бойова діяльність військ; у них роз'яснюється, як воїн має нести військову службу і навчатися військової справи, якими морально-бойовими якостями він повинен володіти, щоб бути надійним і вмілим захисником Батьківщини.
Статути зобов'язують військовослужбовців сумлінно вивчати військову справу, бойову техніку і зброю, запам'ятовувати все, чого їх навчають командири (начальники); зразково виконувати показані їм військові прийоми. Положення і вимоги статутів є обов'язковими для всіх військовослужбовців Збройних Сил України.
Статути Збройних Сил України поділяються на загальновійськові статути та статути родів військ.
Загальновійськовими статутами Збройних Сил України е: Статут внутрішньої служби Збройних Сил України; Дисциплінарний статут Збройних Сил України; Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України; Стройовий статут Збройних Сил України.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України визначає повсякденне життя і діяльність військовослужбовців у військовій частині, загальні обов'язки військовослужбовців і взаємовідносини між ними, правила внутрішнього розпорядку у військовій частині і її підрозділах, обов'язки основних посадових осіб військової частини та її солдатів (матросів).
Дисциплінарний статут Збройних Сил України викладає суть військової дисципліни, її вимоги, встановлені в армії види заохочень і стягнень, дисциплінарні права командирів (начальників), а також порядок подання військовослужбовцями заяв, пропозицій і скарг.
Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України визначає організацію і порядок несення гарнізонної та вартової служб, права й обов'язки посадових осіб цих служб.
Стройовий статут Збройних Сил України визначає дії підрозділів і частин у пішому строю і на машинах, у розгорнутих, похідних строях і передбойових порядках, а також обов'язки військовослужбовців у строю та ін.
Військовослужбовці та взаємовідносини
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Військовослужбовець Збройних Сил України е захисником своєї Батьківщини — незалежної, самостійної України. Військовослужбовець особисто відповідає за захист і недоторканність держави.
Військовослужбовець повинен неухильно дотримуватися Конституції і законів України та Військової присяги; бути дисциплінованим, чесним, хоробрим, дорожити честю і славою Збройних Сил, своєї військової частини і гідністю свого військового звання.
Військовослужбовець має виявляти повагу до командирів (начальників) і старших, сприяти їм у підтриманні
порядку та дисципліни, суворо додержувати правил військової ввічливості та військового вітання, завжди одягатися за формою, чисто й охайно.
Військовослужбовець зобов'язаний твердо знати і сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та свої обов'язки; постійно вдосконалювати військові і технічні знання; знати і берегти зброю, бойову та іншу техніку; зберігати військове і народне майно; виявляти розумну ініціативу.
Про все, що сталося з військовослужбовцем, і про зроблені йому зауваження він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому командирові (начальникові).
Права та обов'язки військовослужбовців, що випливають з умов військової служби, крім статутів, визначаються законами України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також тимчасовими положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Військовослужбовці мають усю повноту соціально-еко-номічних, політичних та особистих прав і виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією і законами України.
За вчинені правопорушення військовослужбовці несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.
ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ, ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ І ФОРМА ОДЯГУ
Кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному присвоюється військове звання відповідно до закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
Встановлено такі військові звання Збройних Сил України:
у Сухопутних (материкових) і Військово-Повітряних силах — солдати, сержанти, прапорщики, офіцери, генерали;
у Військово-Морських силах — матроси (солдати), старшини (сержанти), мічмани, офіцери, адмірали, генерали (табл. l)v
Знаки розрізнення на форменому одязі військовослужбовців Збройних Сил України відповідають їх персональному званню. Це — погони і петлиці, нагрудні знаки, знаки на головних уборах, погонах і петлицях, канти, лампаси.


Таблиця 1 ПЕРЕЛІК ВІЙСЬКОВИХ ЗВАНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
На погонах сержантів і старшин пришиваються нашивки відповідно до військового звання, а на петлицях прикріплюються відповідні емблеми. Обов'язковим атрибутом знаків розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України є тризуб — символ незалежної України.
Форма одягу військовослужбовців України встановлюється наказом міністра оборони (див. вклейку).
НАЧАЛЬНИКИ ТА ПІДЛЕГЛІ
За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими.
За військовими званнями начальниками є:
сержанти і старшини — для солдатів і матросів однієї з ними військової частини;
прапорщики і мічмани — для сержантів і старшин, солдатів і матросів однієї з ними військової частини;
молодші офіцери — для сержантів і старшин,
солдатів і матросів;
старші офіцери з військовими званнями «підполковник», «капітан 2-го рангу», «майор», «капітан 3-го рангу» — для прапорщиків, мічманів, сержантів, солдатів і матросів; генерали, адмірали, полковники, капітани 1-го рангу — для молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, солдатіві матросів.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника і ставитися до нього з повагою; якщо підлеглий вважає, що стосовно нього вчинено неправомірні дії, він повинен виконати наказ, а після цього може подати скаргу.
Начальники -~ це посадові особи, яким статути надають певні права і обов'язки щодо підлеглих. Начальники, яким військовослужбовці підлеглі за службою, зокрема і тимчасово, стають прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий командир називається безпосереднім начальником.
Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням не виступають відносно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими. Старшинство визначає військове звання. Старші за військовим званням мають право вимагати від молодших за званням додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання.
Молодші за званням повинні беззастережно виконувати всі вимоги старших. У разі спільного виконання службових обов'язків військовослужбовцями, що не підлягають один одному, коли їх службові стосунки не визначені командиром (начальником), старший із них за посадою, а за рівних посад — старший за військовим званням є начальником.