Спiвзвучнiсть поезiї Iвана Франка з народнопiсенною творчiстю
   У древнiм Львовi    Чи в Криворiвнi    Пiснi Франковi,    Слова чарiвнi.    / О. Ющенко /
Протягом вiкiв пiсня живе серед людей, поруч з людьми. То весела, то сумна, то мужня, то лагiдна, вона супроводжує нас протягом життя. Це дуже добре знав Iван Франко - пiснi сильно вплинули на його творчiсть.
Франко народився в Галичинi, серед чарiвної карпатської природи, серед своєрiдних i поетичних людей з незайманими душами, з їх поезiєю та пiснею. Перш за все вiн чув пiснi вiд своєї матерi.
Потiм пiсня увiйшла в його твори - ми зустрiчаємо в них народнi мелодiї, фольклорну лексику, особливi художнi засоби. Досить згадати лише назви творiв Франка: "Ой, що в полi за димове?", "Ой, рано я, рано устану...", "Мiсяцю, князю...", "Ой, жалю мiй, жалю..." тощо. Та й слова "пiсня", "дума" присутнi в багатьох заголовках поезiй Франка: "Народна пiсня", цикл "Скорбнi пiснi", "Дума про Наума Безумовича" та багато iнших.
Близька до народнопiсенної лексика Франкових творiв. Земля, наприклад, у нього "всеплодющая мати". "Тяжко-важко вiк свiй коротати", "души золотiї", "по чистому полю", "неси мене, коню" - хiба не в народних пiснях ми зустрiчали вже цi словосполучення? Цей список можна продовжувати на багато сторiнок. З пiсень прийшли в його вiршi образи червоної калини або зеленого явора.
Пiсенне звучання поезiй Каменяра обумовлюється i вiдповiдними вiршовими розмiрами. "Бойовий" ямб та хорей творять мелодiку енергiйної, маршової пiснi:
   Голос духа чути скрiзь:    По купних хатах мужицьких,    По версатах ремiсницьких,    По мiсцях недолi й слiх.    ("Гiмн" - ямб)
Розложисто, мов вiдлуння в Карпатах, звучать вiршi-пiснi, написанi трискладовими розмiрами:
   Земле моя, всеплодющая мати,    Сили, що в твоїй живе глибинi,    Краплю, щоб в бою сильнiше стояти    Дай i менi.    ("Веснянка V" - дактиль)
Якщо ми звернемося до змiсту поезiї Франка, то помiтимо i зовнiшнiй, i внутрiшнiй зв'язок з народною творчiстю. В деяких творах прямо використано теми народних легенд, переказiв, казок, повiр'їв.
Чарiвною пiснею пiвденноукраїнських степiв звучить Франкова поема "Євшан-зiлля", бiблiйну легенду має в пiдгрунтi сюжету поема "Мойсей", "Цар i аскет" базується на iндiйськiй легендi. Назви "Сучасна приказка" або "Легенда про вiчне життя" кажуть самi за себе.
Цiлком спiвзвучнi з народними (i за формою, i за змiстом) i такi твори, як "Червона калина, чого в лузi гнешся..." або "Ой ти дiвчино, з горiха зерня...".
Знаходимо ми i такий типовий саме для української народної творчостi прийом, як троєкратнiсть повторення певних елементiв:
"Що одна недоля - то серце м'яке", - починається вiрш, але початки другої i третьої строфи продовжують перелiк: "А що друга недоля - то хлопський рiд", "А що третя недоля - то горда душа".
Кожна пiсня-вiрш повинна, за глибоким переконанням Франка, ви-тiкати з життя цiлого народу. "В пiснi те лиш живе, що життя дало" - говорить вiн. Й оскiльки поет був у першу чергу бiйцем, то й пiсню вiн вважав зброєю:
   Кожна пiсня моя - вiку мого день,    Протерпiв її я - не зложив лишень.
У тих пiснях, де народна пiсня не накладала вiдбиток на форму, її вплив можна було побачити через iнше: пiснi завжди вiдображали сподiвання народу, його мрiї. Цього принципа I. Франко завжди притримувався.
   Нi, друже мiй, не та година!    Сучасна пiсня - не перлина,    Не гошпитальнеє лежання -    Вона вся пристрасть i бажання,    I вся огонь, i вся тривога,    Вся боротьба i вся дорога,    Шукання, дослiд i погонi    До мет, що мчать на небосклонi    (Посвята до "Лiсової iдилiї")
Таку пiсню творив Франко.
Отже, пам'ятаймо, що "пiсня i праця - великi двi сили", бо вони вчать нас жити по правдi, берегти духовнiсть. Саме тому, як писав колись великий Кобзар, Тарас Шевченко:
Наша пiсня, наша дума не вмре - не загине.