Сучасне світове господарство
Мета: Дати поняття світового господарства .

План.
Натуральне господарство.
Товарне виробництво.
Сутність товару.
Теорії вартості та їх різновиди.


Однією з найважливіших рис сучасного економічного розвитку є інтернаціоналізація господарського життя, яка полягає у формуванні стійких всебічних взаємовідносин у міжнародній сфері на ґрунті міжнародного поділу праць (МПП). МПП – це пряме продовження суспільного поділу праці всередині країни, це процес спеціалізації окремих країн, об’єднань, підприємств на виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевої продукції.
МПП розвивається по двох напрямах: виробничому і територіальному. В свою чергу виробничий напрям ділиться на вертикальний (різні виробники утворюють лінійний технологічний ланцюжок і виконують ряд послідовних технологічних операцій) і горизонтальний (виготовлення окремими виробниками компонентів, з яких потім збирається технічно чи технологічно складений виріб). В територіальному аспекті МПП передбачає спеціально окремих країн на виробництві окремих продуктів чи їх частин для світового ринку. Історично МПП виник як система, основною структурною одиницею якої були національні економіки і світогосподарські зв’язки зводились до міжнародної торгівлі. Дальший розвиток МПП приводить до переростання світового ринку у світове господарство. Формується двоїста структура світового господарства: з одного боку – це система взаємопов’язаних національних економік, а з іншого – транснаціональних корпорацій (ТНК). ТНК зараз стали головною ланкою у системі світогосподарських зв’язків. ТНК – це багатонаціональні корпорації, які зосередили в своїх руках виробництво і збут продукції на світовому ринку.
Сьогодні достатньо стійко проглядається така структура світового господарства:
світові ринки товарів і послуг;
світові ринки капіталів;
світові ринки робочої сили;
міжнародна валютна система;
міжнародна кредитно-фінансова система.
Крім того, інтернаціоналізація інтенсивно розвивається у сферах інформації, науково-діяльних і конструкторських робіт (інжиніринг, консалтинг). Формуються єдині науково-інформаційні проекти.
Суб’єктами світового господарства є:
держави з їх національними економіками;
ТНК;
міжнародні організації та інститути (міжнародні банки, виробничо-торгові об’єднання);
інтеграційні угрупування.
Таким чином, світове господарство – це система національних економік окремих країн, об’єднаних міжнародним поділом праці, торгово-виробничими та науково-політичними зв’язками.
Основним спонукальним мотивом розвитку світогосподарських зв’язків є прагнення їх учасників отримати економічні вигоди від участі в МПП. Ще меркантилісти вважали, що міжнародна торгівля є джерелом багатства. А.Сміт та Д.Рікардо розробили теорію порівняльних витрат. Закон Д.Рікардо гласить: країна повинна спеціалізуватись на виробництві певного товару і експортувати його, якщо відстань між витратами виробництва цього товару і вишими витратами виробництва інших товарів більша, ніж у інших країнах. Цю теорію продовжили у ХХ ст.. шведські вчені Б.Гекшер і Б.Олін та британський вчений М.Поршер.
Міжнародна торгівля здійснюється у вигляді експорту (вивезення товарів для продажу на світовому ринку) та імпорту (ввезення товарів у країну). На основі світових цін, за якими утворюється збут товарів на світовому ринку, утворюється вартість експорту і вартість імпорту. Сума обсягу експорту та імпорту товарів утворюють торговий оборот країни. Це один з головних показників включення країни у світову торгівлю.
Різниця між вартістю експорту та імпорту утворює торговий баланс країни. Якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, то баланс торгівлі активний, якщо навпаки – пасивний. При пасивному торговому балансі країна вимушена виплачувати значну суму валюти, а при активному – одержувати її. Тому кожна країна намагається підвищити конкурентоспроможність своїх товарів, щоб розширити експорт, і по можливості, стримувати імпорт товарів.
З торговим балансом тісно пов’язаний платіжний баланс (ПБ). ПБ – це співвідношення між сумою платежів, одержаних країною з-за кордону та сумою платежів, здійснених нею за кордоном за певний відрізок часу. Всі ці платежі здійснюються валютою або золотом. ПБ буває активним і пасивним.
Держава здавна регулювала експорт та імпорт товарів. Державне регулювання історично прийняло дві форми – економічний протекціонізм та вільна торгівля (фрітредерство). Економічний протекціонізм – джерело захисту внутрішнього ринку країни від іноземних товарів, стимулювання вітчизняної економіки і розширення експорту товарів.
Найголовнішим засобом протекціонізму є митні платежі, а також тарифи – платежі за транспортування імпортних товарів, квоти – обумовлені обсяги товарних поставок, ліцензії – дозвіл на ввезення товарів.
Вільна торгівля – форма державного регулювання зовнішньої торгівлі, яка ґрунтується на відміні митних платежів, тарифів та ліцензій. Це торгівля без кордонів.
Міжнародна торгівля здійснюється, як правило, в кредит. Після закінчення строку кредиту, розрахунки проводяться золотом або валютою. Але країни можуть домовлятися між собою про взаємне погашення своїх боргів. Система зв’язку взаємних виплат називається клірингом. Коли країни наперед домовляються про взаємні погашення боргів шляхом поставки товарів. Така система називається бартерною торгівлею. Бартерна торгівля та кліринг є інструментами державного регулювання зовнішньої торгівлі.
Паралельно з інтернаціоналізацією процесів на мікрорівні відбувається інтернаціоналізація макроекономічних процесів, що проявляється в міжнародній економічній інтеграції.
Міжнародна економічна інтеграція – це процес обопільного пристосування і об’єднання національних економік двох і більше країн.
Характерні риси інтеграції:
міжнародне регулювання економічних процесів;
поступове формування на місці відокремлених народногосподарських комплексів певного регіонального міждержавного господарського комплексу;
розширення можливостей міждержавного переміщення товарів, робочої сили, фінансових ресурсів у межах даного району;
зближення внутрішніх економічних умов учасників інтеграційних об’єднань, вирівнювання (їх економічного розвитку).
Існують такі види інтеграційних об’єднань:
зона вільної торгівлі (учасники обмежуються відміною митних обмежень у взаємній торгівлі);
митний союз – вільне переміщення товарів і послуг в середині об’єднання доповнюється єдиним митним тарифом щодо третіх країн);
спільний ринок – ліквідовуються усякі бар’єри між країнами не лише для переміщення товарів, а й робочої сили і капіталів;
економічний союз – включає спільний ринок (проведення єдиної економічної політики);
валентний союз – економічний союз, що базується на єдиній банківській системі і на єдиній валюті.
Найвищої зрілості інтеграційні процеси досягли в Західній Європі, де в 1949 р. виник “спільний ринок” 96 країн), спочатку я к митний союз, а потім – спільний ринок. З 1995 р. він став Європейським Союзом, включає зараз 16 країн, вводиться єдина валюта – євро.
Тенденція до міжнародної економічної інтеграції посилюється. У січні 1995 р. утворено митний союз, у який увійшло 6 країн. Прийнято рішення і про утворення митного союзу у Північній Америці – у складі США, Мексики і Канади.
Україна теж прагне інтегруватись в ЄС.
Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації – це установи, які створені на базі багатосторонніх Угод між державами. Найважливішу роль серед них відіграють МВФ і МБРР, який є головною установою Групи Світового банку. Утворений в 1944 р. Україна вступила у МВФ в 1992 р. МВФ утворено з метою регулювання валютних відносин між країнами-членами МВФ, він має відігравати подвійну роль:
стежити за виконанням своїми членами правил поведінки у галузі валютно-фінансових відносин;
надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують
При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які потім втілюють у програми перебудови економіки (Принципи обумовленості). Кожна країна, що входить в МВФ вносить внески.
Ставши членом МВФ, Україна водночас ввійшла до Світового банку.
Для України важливі членство у МВФ.
Україна поки що не має реального доступу на міжнародні фінансові ринки, тому зовнішне фінансування може отримати в МВФ
політика фонду, яка пов’язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабільність соціально-економічної ситуації в Україні
Відносини України з країнами колишнього СРСР будуються за трьома типами програм:
програма системної трансформації економіки;
“стенд-бай” – програма короткострокового фінансування (12-13 місяців), спрямована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабільності;
програма розширеного фінансування 3 роки - більше уваги структурним реформам.
Світовий банк – група споріднених організацій, до яких входять:
- Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
- Міжнародна асоціація розвитку;
- Міжнародна фінансова корпорація та ін.
Офіційні цілі Світового банку – зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються.
Світовий банк зосереджується на середньо- та довгострокових проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн.
МБРР концентрує увагу на перетвореннях на мікрорівні.
Європейський банк реконструкції та розвитку є регіональним міжнародним банком, створений в 1991 році. Мета – сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок та розвиток приватної підприємницької діяльності у країнах з Центральної та Східної Європи.
Європейська валютна система – організаційно-економічна форма відносин країн ЄС у валютній сфері, створена в 1979 році з метою стабілізації валютних курсів регіоні.