CУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
Слово “суверенітет” походить від латинського “suveranus”, що в перекладі буквально означає “правитель”, “володар”, “Той, що є носієм верховної влади”, “Той, що має в руках найвищу владу”. Як таке, поняття “Суверенітет” з’явилося в період становлення націй”, в епоху буржуазних революцій. Вперше “суверенітет” як наукове поняття і політико-правовий принцип використав у другій половині ХVІ століття відомий французький суспільно-політичний діяч і юрист Жан Боден (1530-1596) для обґрунтування верховенства і повновладдя національної централізованої держави. Його концепція згодом одержала свій розвиток у працях Т.Гобса (1588-1679), Дж. Локка (1632-1704), Жан-Жака Руссо (1712-1778) та ін.
Слід розрізняти поняття “національний суверенітет” і “Державний суверенітет”.
Суверенітет держави значною мірою відрізняється від суверенітету нації, народу. Якщо суверенітет нації (національний) суверенітет характеризує властивості нації, її політичну свободу, територіальну, культурну, мовну самостійність, повноправність у самовизначенні та формуванні своєї державності, то державний суверенітет (суверенітет держави) характеризує властивості державної влади – верховенство і незалежність та виявляється в практичній діяльності держави, її органів.
Верховенство – суверенна властивість державної влади. Верховенством підкреслюється визначальне становище державної влади стосовно будь-яких владних відносин, які можуть виникати у процесі діяльності державних і громадсько-політичних організацій.
Верховенство проявляється у властивості державної влади встановлювати у суспільстві загальний правопорядок, правоздатність громадських організації, політичних партій, посадових осіб, громадян, а також подавати їм конкретні права та обов’язки.
Такі суверенні властивості, як єдність, повновладдя, необмеженість, самостійність також суттєво характеризують природу державної влади від будь-якої іншої влади в середині держави, що своєю чергою можливе лише при такому її стані, коли вона є єдиною.
Самостійність державної влади означає, що вона незалежно визначає засоби і форми здійснення своєї діяльності, коло повноважень органів держави.
Верховенство державної влади передбачає її незалежність в середині держави. Проте в галузі зовнішніх зносин властивість незалежності набуває самостійного значення. Оскільки тут уже не можна говорити про верховенство державної влади, тут мова йде про незалежність державної влади від влади інших держав.
В основі державного суверенітету лежить національний і народний суверенітет, тобто в умовах демократичних країн в основі державної влади лежить повновладдя нації (національний суверенітет) повновладдя народу (народний суверенітет), а тому можна говорити про зв’язки, з одного боку, державного суверенітету, а з другого – суверенітету нації, народного суверенітету.
Суверенітет України
Верховна Рада Української РСР 16 липня 1990 р., виражаючи волю української нації, всього народу України проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зв’язках. У прийнятній Декларації про державний суверенітет України зазначається, що Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кодонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Україна здійснює захист і охорону національної державності українського народу. Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угрупувань чи окремих осіб переслідуються за законом.
З серпня 1990 р. Верховна Рада Української РСР як вищий представницький орган суверенної держави прийняла закон “Про економічну самостійність України”. Цей закон на основі Декларації про державний суверенітет України визначає зміст, мету і основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави, а також механізм господарювання. Регулювання економіки і соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи України.
Який же зміст економічної самостійності України?
Насамперед, зазначимо, що економічна самостійність є необхідною умовою державного суверенітету України.
Україна як економічно самостійна держава сама визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах народу України; здійснює управління економічними процесами з метою відродження і всебічного розвитку соціальної та культурної сфери, задоволення потреб громадян України у матеріальних, соціальних та духовних благах, охорони навколишнього середовища; визначає структуру народного господарства, пріоритетні напрями господарської діяльності, форми і методи господарювання та управління суспільним виробництвом.
Здійснює фінансово-бюджетну, грошово-кредитну, цінову, інвестиційну, науково-технічну і зовнішньоекономічну політику. Усі розташовані на території України підприємства, установи та організації становлять її народногосподарський комплекс.
Економічна самостійність України покликана забезпечити:
умови життя народу України, гідно сучасної цивілізації, задоволення його соціальних і культурних запитів;
підпорядкування суспільного виробництва потребам та інтересам людини, створення умов для вільної творчої праці і самоствердження особи;
соціальну захищеність кожного громадянина України;
зростання національного багатства;
розвиток науки, досягнення передового технологічного рівня виробництва;
рівні можливості вільного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку всіх громадян, які проживають на території України;
досягнення економічної безпеки, створення здорових і безпечних умов житті і праці.
Основними принципами економічної самостійності України є:
власність народу республіки на її національне багатство та національний дохід;
різноманітність і рівноправність форм власності та її державний захист;
децентралізація власності і роздержавлення економіки;
повна господарська самостійність і свобода підприємництва усіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів України;
самостійність регулювання грошового обігу;
захищеність внутрішнього ринку.
Наступник кроком на шляху утвердження суверенітету українського народу було проголошення Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 р. незалежності України і створення самостійної української держави України. Отже, 24 серпня та 1 грудня 1991 р. увійшли в історію України як дати, коли питання української державності було вирішено остаточно.
Україна стала суверенною державою.
28 червня 1996 р. Верховною Радою України була прийнята Конституція України, яка в ряді статей і положень знову ж таки затвердила суверенітет України.