Вступ
Економічний розвиток України в сучасних ринкових умовах все більше визначається ефективністю підприємницької діяльності її громадян. Законом України “Про підприємництво” встановлено, що “Підприємництво - це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею з метою одержання прибутку”.
Таким чином, однією з найважливіших рис підприємницької діяльності визнаються ризикові умови її здійснення. Ризикованість є визначальною рисою характеру кожної підприємницької діяльності, оскільки навіть у словнику Володимира Даля термін “ризикувати” (ризик) пояснюється як підприємництво.
Підприємництво існує давно і мало місце в усіх попередніх суспільно-економічних формаціях. Характеризуючи стан економічних відносин, які склалися ще в період феодального ладу, польські економісти висловлювали думку про те, що вся сукупність ведення вже тоді будь-якої господарської діяльності поділялася на окремі підприємницькі дії, в результаті чого кожна господарська операція здійснювалася у межах будь-якого окремого підприємства. У цих умовах кожен підприємець був не лише власником засобів і предметів праці, а й керівником виробничого процесу. Тільки він власними засобами і коштами пппокривав затрати на виробництво і пов”язаний з ним ризик та у кінцевому рахунку самостійно розпоряджався виготовленою продукцією.
Ризик – це економічна категорія в діяльності суб’єктів господарювання, пов’язана з подоланням невизначеності, конфліктності в ситуаціях оцінювання, управління, неминучого вибору. Оцінка ризику є багатовимірною величиною, що характеризує можливі відхилення від цілей, від очікуваного результату, можливі збитки з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих чинників, прямих і зворотних зв’язків.
Об’єктивність ризику проявляється в тому, що ця категорія відображає реально існуючу невизначеність і конфліктність в господарській діяльності Сучасна інтерпритація ризику – це не лише збитки, яких можна зазнати під час реалізації комерційного рішення, а й можливість відхилення від цілей, заради яких приймалося рішення. Тобто сучасний ризик визначається не стільки збитками, скільки відсутністю відсутністю сподіваних позитивних результатів. Ризик породжується невизначеністю і конфліктністю, які існують незалежно від того, чи усвідомлюємо ми їх чи ні, ураховують його способи, які приймають рішення, чи ні.
Ступінь ризику залежить і від ставлення до невизначеності й конфлікту, до зумовленого ними ризику суб’єкта прийняття рішення: схильності, несхильності, байдужості. Тому всі чинники невизначеності, конфліктності та зумовленого ними ризику поділяються на об’єктивні та суб’єктивні.
Отже, ризик виникає тоді, коли приймаються рішення в умовах невизначеності, конфліктності, а особо, яка приймає рішення, зацікавлена в результаті рішення. Ризик являє собою діалектичну єдність об’єктивного і суб’єктивного. Він пов’язаний із творчістю, з пошуком нових підходів і методів діяльності. Важливими є такі характеристики ризику, як суперечливість, альтернативність, правомірність, невизначеність.
Розглядаючи суперечливість ризику, необхідно наголосити на її прояві в різних аспектах. Ризик, з одного боку, зорієнтований на отримання позитивних для системи прийняття рішень результатів ефективними способами в умовах невизначеності й конфліктності в ситуації неминучого вибору. Ця характеристика ризику має важливі економічні і соціальні наслідки. З іншого боку, управлінський ризик може призвести до несприятливих соціально-економічних наслідків, бо оцінка чи вибір альтернативи базується на неповній, нечіткій, недостовірній на момент прийняття рішення інформації.
Важливою складовою ризику в комерційній діяльності є його правомірність, оскільки ризик іманентно притаманний комерційній діяльності, але при цьому необхідно, щоб урахувався та виконувався певний механізм, який регулює правовий аспект прояву ризику. Критеріями обгрунтованості тут виступають законодавство, юридичне право і, на мій погляд, передусім морально-етичні норми. Ці критерії тягнуть за собою встановлення відповідних функцій, повноважень, відповідальності, компетенції, а також створення відповідної системи якісних і кількісних показників оцінювання.
Об’єктивно економічна діяльність і комерція не можливі без певного ризику, котрим вони обтяжені. Навіть абсолютна бездіяльність в бізнесі обтяжена ризиком невикористаних можливостей, закопаних талантів.
Розділ 1. Комерція в умовах ризикових ситуацій
1.1 Формування теорії ризику та її вплив на розвиток підприємництва
На думку відомого німецького спеціаліста у галузі ризику Пауля Браесса як з позиції страхувальників, так і страховиків поняття ризику є центральним пунктом їх взаємовідносин. Разом з тим, як випливає із сучасних досліджень суспільних відносин, проблема ризику набирає щораз більшого загальноекономічного значення, оскільки ризик сприймається одним з образотворчих чинників сучасного і особливо майбутнього суспільства. Ряд авторів вбачає у цьому навіть зміну політико-економічних акцентів і започаткування процесу формування на базі сучасного “індустріального суспільства” його новітньої фази – “суспільства ризику” Причину таких змін економічної орієнтації сучасного суспільства німецький економіст, колишній президент Інституту світового господарства з Кельна Герберт Гірш вбачав у тому, що головна проблема майбутнього господарського зростання буде виявлятися не стільки у зростаючій потребі на засоби для фінансування нових інвестицій, скільки у необхідності резервування капіталу з метою забезпечення тих потреб, які будуть викликані ризиками. Відомі в Україні фінансисти Е. Нікбахт та А. Гроппелі підкреслюють, що “… наголос тепер робиться на пошукові шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів і на інвестування коштів в активи чи проекти, що приносять високі доходи за найменшого ризику”. Прояв такої тенденції вигідно відрізняє економічний устрій розвинутих країн від решти країн світу. Так, польські спеціалісти вже наприкінці 80-х років стверджували, що істотна відмінність, яка існувала тоді між ситуацією у Польщі і високорозвинутих індустріальних країнах, була в тому, що в тих останніх вже тоді найбільшою проблемою ставало не відчуття потреб у коштах взагалі, а лише відсутність чи тільки нестача венчурного, авангардного, інноваційного капіталу – тобто коштів, які повинні перебувати у розпорядженні підприємств протягом тривалого часу і які призначені для фінансування ризикових заходів. Така ситуація сьогодні дедалі більше стає відчутною і актуальною для України, що загострює увагу до проблеми ризику.
Ряд спеціалістів з теорії ризику висловлюють переконання, що вже у найближчій перспективі світове суспільство очікує суттєва трансформація. Її наслідком стане те, що воно будуватиме свою економічну стратегію розвитку не тільки з урахуванням ризику, а й навіть на базі управління ризиком.
Самий тільки опис імовірного ризику без викладення в бізнес плані тих заходів, які можуть його мінімізувати, це марнування часу й місця. Тому в конкретному бізнес-плані треба докладно пояснити, як можна зменшити ризики і втрати.
Концепсія управління ризиками має включати такі компоненти:
1. оцінкуступеня ризику, тобто визначення потенційних негативних наслідків прийнятих рішень, а також побічних ефектів, здатних негативно вплинути на кінцевий результат;
опрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки;
розробку заходів для нейтралізації або компенсації можливих негативних наслідків тієї чи іншої діяльності.
Аналіз ризику полягає в одержанні необхідних даних для прийняття управлінських рішень про доцільність участі в певному бізнесовому проекті і розробці засобів для захисту від можливих фінансових утрат. З метою врахування потенційного ризику конкретного бізнес-плану корисними можуть бути дані про наслідки впливу можливих факторів ризику, які були помічені під час втілення в життя аналогічних проектів.
Реагування на можливі негативні наслідки ринкової діяльності передбачає розробку організаційних та операційних процедур запобіжного характеру. Ці процедури включають конкретні рекомендації для певних дій у разі виникнення несприятливих наслідків.
Зрозуміло, що треба не тільки уникати невиправданого ризику, а й ніколи не ризикувати понад власну ліквідність, якомога точніше визначаючи майбутні наслідки ризикової діяльності.
1.2. Комерційний ризик, його сутність та особливості визначення
Ризик – це можливе понесення збитку внаслідок заняття комерційною діяльністю. Комерсант ризикує багато чим. Але в той же час наявність чинника ризику є могутнім стимулом підвищення відповідальності за комерційні рішення, що приймаються, економії коштів і ресурсів.
Комерційний ризик виникає як наслідок ризикованої комерційної операції. Крім того, може бути ризик, пов”язаний з діями конкурентів; ризик, пов”язаний зі зміною ціни; ризик, пов”язаний з непередбаченими політичними подіями, що мають важкі наслідки для торгового бізнесу.
Крім цього, в практиці торгового бізнесу можуть виникнути:
ризик втрати товару від пожежі та іншого стихійного лиха;
ризикзнищення або псування вантажу при транспортуванні;
ризик втрати товару від недбалості працівників підприємства (бій);
ризик від ймовірної нечесності службовців, що може нанести матеріальний збиток фірмі;
ризик невиконання договірних зобов”язань партнера (контрагента), від чого залежить прибуток підприємства;
ризик припинення ділової активності підприємства.
Як уже зазначалося, будь-який економічний процес є функціональною залежністю великої кількості чинників. У зв'язку з цим настання тієї або іншої події в економічному житті цілком передбачуване і залежить лише від з'ясованості взаємодій, що існують. Чим більше прогнозована система, тим більше чинників впливають на неї, тим вужчий горизонт обізнаності і більше помилок у прогнозуванні настання тієї або іншої події. Саме тому оцінка ринкової кон'юнктури як моментної події має ймовірнісний характер.
Ступінь (можливість) настання передбачуваної події прийнято зв'язувати з поняттям ризику. Ризик на ринку визначається непевністю у досягненні результату як наслідку множини малопередбачуваних дій учасників ринку. Ступінь ризику завжди пов'язаний з горизонтом з'ясування досліджуваного економічного процесу і діями, спрямованими на досягнення результату. У підприємця завжди є вибір: не ризикувати і чекати, поки події відбудуться, або ризикнути і випередити конкурентів. У першому випадку прибуток може бути мінімальним або його не буде взагалі, у другому — прибуток може бути максимальним. Важливо лише визначити ступінь допустимості ризику, за межею якої ризик перетворюється на нерозважливість. Ступінь ризику визначається рівнем ризику. Рівень ризику — ймовірна, слабовимірювана величина, що визначає можливість настання тієї або іншої події за певної послідовності дій.
Наприклад, в АКБ "Промінвестбанк" рівень процентних ставок на поточних депозитах становить 3% річних. Цей банк дуже великий, і можливість його банкрутства незначна.
В АКБ "Контакт" рівень процентних ставок на аналогічних внесках становить 6% річних, банк невеликий і характеризується високим ступенем ризику позикових операцій.
Ціни на акції АТ "Інвестнафтопродукти" постійно підвищуються, у середньому на 1,5% щомісяця. Підприємець має вільні засоби — 25 000 ум. гр. од., і перед ним постає завдання оцінити рівень ризику від короткострокового (до 1 року) прибуткового вкладення цих засобів в АКБ "Промінвестбанк" або в АКБ "Контакт".
У першому випадку прибуток за рік становитиме всього 7750 ум. гр. од (25 000 • 0,03), при цьому ризик дуже незначний.
У другому випадку можливий прибуток у два рази більший, ніж у першому — 1500 ум. гр. од. (25 000 • 0,06), проте якщо ризик щодо одержання відсотків на внесок підвищується згодом, то ризик повернення самого внеску достатньо високий через непевність становища банку.
У третьому випадку, якщо тенденція до зростання курсової ціни акції збережеться протягом року, то інвестор тільки за рахунок збільшення ціни одержить прибуток, що у три рази перевищуватиме прибуток за першим варіантом. Проте у випадку несприятливої кон'юнктури він може не тільки не одержати прибутку, а й не продати самі акції.
Отже, кожний із наведених випадків має відповідний рівень інвестиційного ризику, і підприємець має деякий вибір. Така ситуація найбільш характерна для комерційних ризиків на конкурентних ринках. Для монополізованих ринків можливі ситуації з обмеженою кількістю варіантів або альтернативним вибором.
Економічна діяльність дуже різноманітна, і кожен варіант її здійснення має свій ризик реалізації.
В економічній літературі описуються різноманітні варіанти класифікації ризиків. Зупинимося на найважливіших із них з погляду кон'юнктурних досліджень.
За рівнем комерційні ризики прийнято поділяти на припустимі, неминучі, надмірні та неприпустимі. При цьому можливість результату може значно варіювати. Рівень ризику тісно пов'язаний із розмірами втрат при невдалому ході події. Чим менші втрати, тим більше можна ризикувати, і навпаки. Зрештою, рівень втрат визначає можливість або неприпустимість певного ризику.
Залежно від вибору варіантів комерційні ризики можна розділити на різноманітні, альтернативні і пов'язані з єдиним варіантом. В останньому випадку підприємець діє за принципом: "пан або пропав". Альтернативний варіант припускає одержання прибутку у випадку ризику або відмову від проведення операції. Найчастіше у господарській практиці зустрічаються ризики, що припускають будь-які засоби реалізації угоди з різноманітним рівнем втрат і прибутків.
Для кожного суб'єкта ринку існує власний комерційний ризик: для продавця, покупця, інвестора, емітента, посередника фондового ринку та ін.
Комерційні ризики можна класифікувати також за рівнем втрат: ризик повної або часткової втрати від здійснення угоди; ризик збанкру- тувати; інфляційний ризик; фінансовий ризик тощо.
Оскільки в економічному житті усе взаємопов”язане то ризики можуть створювати єдиний ланцюжок: невдача в одній справі може розкрутити спіраль провалів і викликати лавину небезпек.
Водночас, оскільки у більшості випадків комерційні ризики різноманітні, то є й засоби запобігання їм або зниження наслідків. Загальна назва цих методів - страхування ризиків.
До найзагальніших варто віднести такі види страхування:
— диверсифікацію ризиків;
— страхування подій і їх результатів;
— лімітування;
— постійне дослідження ринкової кон'юктури накопичення інформації про стан ринку.
Законодавством встановлено, що комерційна діяльність є ризиковою. Так, багато рішень з підприємництва приймаються в умовах невизначеності, коли напрям дій треба вибирати із декількох можливих варіантів, реалізацію яких важко передбачити.
Основними характеристиками ризику виступають:
- ризик наявний завжди на всіх етапах діяльності підприємства;
• повне усунення ризику неможливе внаслідок причин як суб'єктивною характеру (наприклад, відсутність нової інформації, постійний розвиток ринків та економіки країни в цілому тощо).
Отже, ризик є об"єктивно неминучий елемент будь-якого господарського рішення внаслідок того, що невизначеність неодмінна риса умов господарювання.
Для розуміння суті комерційного ризику фундаментальне значення має зв”язок ризику і прибутку. Так, підприємець готовий ризикувати в умовах невизначеності, бо поряд з ризиком втрат існує можливість додаткових прибутків. Ще Й. Шумпетер стверджував, що навіть, коли ризики не враховуються в господарському плані, вони все ж стають джерелом, з одного боку, збитків, а іншого-прибутків. Можна також вибра-
ти рішення, які містять менше ризику, але при цьому меншим буде і прибуток, який отримують підприємці. Таким чином, ризик ймовірність (загроза) втрати підприємством частини прибутків у результаті здійснення визначеної виробничої або фінансової діяльності.
Основними причинами, які є джерелом комерційного ризику, виступають:
• раптові непередбачувані зміни у зовнішньому середовищі, які сталися і впливають на діяльність підприємства (зміна цін, зміна в податковому законодавстві, коливання валютного курсу тощо);
• зміни відносин підприємства з його контрагентами (можливість укласти більш вигідний договір, положення або скорочення строку дії договору, більш привабливі умови діяльності, зміна партнерів по бізнесу та ін.), що тягне за собою зміни досягнутих раніше домовленостей або відмови від них;
• зміни, які відбуваються всередині самого підприємства (невідповідність рівня кваліфікації працівників підприємства запланованим завданням, раптовий вихід з ладу основних виробничих фондів та ін.).
Наявність комерційного ризику - це зворотній бік економічної свободи і подальший розвиток ринкових відносин в Україні дедалі посилюватиме невизначеність, що зумовить зростання комерційного ризику.
Ліквідувати невизначеність майбутнього у комерційній діяльності неможливо, бо вона є елементом об'єктивної дійсності.
До цього часу ми звертали увагу лише на об'єктивний бік комерційного ризику. Однак окремі вчені розробляють суб'єктивний підхід до ризику. Оскільки підприємець оцінює ситуацію, формує багато можливих результатів і представляє ймовірність їх здійснення, робить вибір із множини варіантів, то ризик завжди суб'єктивний. Крім цього, сприйняття ризику залежить від кожної конкретної людини. Для одного підприємця дана величина ризику є прийнятною, тоді як для іншого -неприйнятною. Ризикових рішень, звичайно, уникають підприємці консервативного типу. З огляду на дану обставину є дві форми такого підприємництва. По-перше, це комерційні організації, засновані на старих господарських зв'язках, які уникають ризику, пристосовуючись до нових умов господарювання.
По-друге, новостворені малі підприємства, які характеризуються розвинутими горизонтальними зв'язками. Такі підприємці ризикують, маневруючи ресурсами, швидко знаходячи нових партнерів.
У прийнятті підприємцем рішення, пов'язаного з ризиком, важливу роль відіграє його поінформованість, досвід, кваліфікація.
Принципове рішення про прийняття ризикового проекту для підприємця залежить від його переваг між очікуваною прибутковістю, вкладених у цей проект коштів та їх надійністю (отримання прибутку).
Отже, комерційний ризик - загроза того, що підприємець понесе втрати у вигляді додаткових втрат або отримає доходи нижче того, на які він розраховував.
Комерційний ризик виконує в господарській діяльності чотири типи функцій: інноваційну, регулятивну, захисну та аналітичну. Інноваційну функцію комерційний ризик виконує, стимулюючи пошук нетрадиційних рішень проблем, які постають перед підприємцем. Світовий досвід показує, що більшість підприємств є конкурентоздатними на основі інноваційної економічної діяльності, пов'язаної з ризиком.
Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивна і деструктивна.
Конструктивна форма регулятивної функції ризику полягає в тому, що здатність ризикувати - один із шляхів успішної діяльності підприємця (подолання бар'єрів, які заважають перспективним нововведенням).
Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб”єктивізму, коли рішення приймаються в умовах неповної інформації. В цьому випадку ризик виступає дестабілізуючим фактором.
Отже, рішення слід реалізувати на практиці, якщо нони є обгрунтованими.
Захисна функція ризику знаходить вираження в тому, що коли для підприємця ризик - природній стан, то нормальним повинно бути і терпеливе відношення до невдач. Ініціативним, підприємливим господарникам необхідн6ий соціальний захист, правові, економічні гарантії, що стимулюють виправданий ризик.
Аналітична функція комерційного ризику полягає в необхідності вибору одного з можливих варіантів рішень у зв'язку з чим підприємець аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні і найменш ризикові.
Аналізуючи функції комерційного ризику, слід підкреслити, що незважаючи на значні втрати, які зумовлює ризик, він є також джерелом потенційного прибутку. Тому основним завданням підприємця є не відмова від ризику взагалі, а вибір рішень, пов'язаних з ризиком на основі об'єктивних критеріїв.
1.3 Види комерційних ризиків
Складність класифікації комерційних ризиків полягає в їх різноманітності. Так, існують визначені види ризиків, починаючи від пожеж, стихійного лиха і аж до змін у законодавстві, яке регулює підприємницьку діяльність. Поряд з цим, економічний і політичний розвиток держави породжує нові види ризику.
Існує декілька підходів. Так, Й. Шумпетер виділяє два види комерційного ризику:
• ризик, пов'язаний з можливим технічним провалом виробництва, сюди ж відноситься також небезпека втрати благ, породжена стихійними лихами;
• ризик, зумовлений відсутністю комерційного успіху.
Інші вчені-економісти розрізняють вже три види ділового ризику:інфляційний, фінансовий, операційний. Однак, вважаю, що зазначенівище класифікації ризиків недостатньо відображають їх розмаїття.Найбільш повною і обгрунтованою є наступна класифікація ризиків,які виникають у малому підприємництві.
І - ризик, пов'язаний із господарською діяльністю;
II - ризик, пов'язаний з особистістю підприємця;
III - ризик, зумовлений недостатньою інформацією про стан зовнішнього середовища.
Оскільки ймовірність виникнення останнього ризику обернено пропорційна тому, наскільки підприємство інформоване про стан зовнішнього середовища по відношенню до свого підприємства, він є найбільш важливим в сучасних умовах господарювання. Нестача інформації про партнерів, конкурентів - джерело втрат для підприємця.
Ризик, пов'язаний з особистістю підприємця, визначається тим, що всі підприємці володіють різними знаннями, майстерністю, досвідом ведення підприємницької діяльності, різними вимогами до рівня ризикованості окремих угод.
Слід врахувати також у господарській діяльності інші види ризиків. Так, за сферою виникнення комерційні ризики поділяються на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх ризиків відносять ризики, безпосередньо не зв'язані із діяльністю підприємця. Це, зокрема, непередбачені зміни законодавства, яке
регулює комерційну діяльність, інфляційний тиск тощо.
Джерелом внутрішніх ризиків є саме підприємство. Це ризики, пов'язані з неефективним менеджментом, помилковою маркетинговою політикою, а також виступають результатом внутрішньофірмових зловживань.
Основними із внутрішніх ризиків є кадрові ризики, пов'язані із професійним рівнем і рисами характеру співробітників малого підприємства.
За рівнем прийняття рішень виділяють два типи комерційного ризику:
• макроекономічний (глобальний) ризик;
• мікроекономічний (локальний) ризик.
У сучасних умовах господарювання основну частину ризику несуть комерційні організації. Так, самостійно визначаючи свої капіталовкладення, укладаючи угоди зі споживачами, постачальниками, вони повністю приймають на себе, пов'язаний з цими рішеннями комерційний ризик.
З точки зору тривалості у часі комерційні ризики можна поділити на короткотермінові і постійні. До групи короткотермінових відносяться ті ризики, які загрожують підприємцю протягом певного відрізку часу, наприклад, транспортний ризик, коли збитки можуть виникнути під час перевезення вантажу, або ризик неплатежу за конкретною угодою.
До постійних ризиків відносять ті, котрі безперервно загрожують комерційній діяльності в даному географічному районі або у визначеній галузі економіки, наприклад, ризик неплатежу в країні з недосконалою правовою системою або ризик руйнації (наприклад, зсуву грунту) будівель в районі з підвищеною екологічною небезпекою.
Оскільки основне завдання підприємця ризикувати розумно, не переходячи тієї межі, за якою можливе банкрутство підприємства, виділяють такі види ризиків: допустимий, критичний і катастрофічний.
Допустимий ризик – загроза повної втрати прибутку від певного проекту або комерційної діяльності в цілому. Отже в даному випадку втрати можливі, але їх розмір менший очікуваного підприємницького прибутку.
Тому, незважаючи на ймовірність ризику, цей вид діяльності зберігає свою економічну доцільність.
Критичний ризик пов'язаний із небезпекою втрат у розмірі здійснених затрат на реалізацію даного виду комерційної діяльності або окремої угоди.
Розрізняють критичний ризик першого ступеня, який пов'язаний із загрозою отримання нульовою доходу, але при заміщенні матеріальних затрат підприємцю. Критичний ризик другого ступеня, пов'язаний із можливістю втрат в розмірі повних витрат у результаті здійснення підприємницької діяльності.
Під катастрофічним розуміють ризик, який характеризується небезпекою, загрозою втрат у розмірі, який дорівнює або перевищує вартість майна підприємця.
Катастрофічний ризик зумовлює банкрутство підприємства, бо в даному випадку можлива втрата не лише вкладених коштів підприємцем у визначений вид діяльності або в конкретну угоду, але і його майна. Це має місце у ситуації, коли підприємство отримувало зовнішні позики під очікуваний прибуток; при виникненні катастрофічного ризику підприємець повертає кредит із власних коштів.
За ступенем правомірності комерційні ризики поділяють на виправдані і невиправдані ризики. Для розмежування виправданого і невиправданого ризику необхідно врахувати, в першу чергу, ту обставину, що межа між ними в різних секторах малої економіки різна. Розрізняють також дві групи ризику: динамічний і статичний.
Динамічний - ризик непередбачених змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень або непередбачених змін ринкових чи політичних обставин. Такі зміни можуть зумовити як втрати, так і додаткові доходи.
Статичний - ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення шкоди власності, а також втрат доходу через недієздатність організації, цей ризик зумовлює лише втрати. Отже, наведена класифікація ризиків дозволяє правильно ідентифікувати конкретний ризик, а значить, і управляти ним.
