Мета. Ознайомити вихователів груп спеціального призначення з вивченням феномена агресії дітей, агресивними проявами і тенденціями поведінки, питанням профілактики агресивності, формами роботи з агресивними дітьми-дошкільнятами.
Однією з актуальних проблем, яка стоїть перед педагогами, є проблема агресивності дітей. Психологи-дослідники дедалі більше приділяють уваги вивченню самого феномена агресії, агресивним проявам і тенденціям поведінки, питанням профілактики агресивності. Нерідко трапляється, що обділені професійною педагогічною турботою саме ті діти, які найперше її потребують. Це, як правило, агресивні діти, які постійно стикаються з проявами неповаги до себе в сім’ї брутальністю, тобто діти зі складною долею, педагогічно занедбані, нерідко з фізичною та розумовою відсталістю. “Важким” дітям насамперед найбільше потрібно уваги, турбота про їхнє емоційне здоров’я і психолого-педагогічна допомога. Оскільки ж ефективність виховання значною мірою зумовлена впливом соціального довкілля вивчення особистості має супроводжуватись діяльністю педагога з корекції впливу цього середовища (сім’ї, ставлення до дитини в групі).
В.С.Сухомлинський категорично заперечував такий шлях виправлення, як виставлення назовні недоліків з надією, що дитина зможе критично оцінити свою поведінку та змінити її. Таке виховання вражає самолюбство, почуття власної гідності, гордість дитини. Тому в роботі з агресивним дітьми необхідно використовувати такі засоби психологічного впливу на дитину, які б не викликали в них реакції внутрішнього опору на дії педагога.
Необхідно пам’ятати, що дуже часто серед агресивних дітей помічається низький рівень інтелектуальних здібностей, неуважність, слабка пам’ять: вони занадто повільні, або, навпаки, дуже імпульсивні. А тим часом наявність відхилень у психічному розвитку часто стає причиною сильних перевантажень дітей, емоційного дискомфорту, конфліктних стосунків з батьками, педагогами, втрати інтересу до навчання.
Крім використання вправ корекційно-виховного характеру використовуються завдання для розвитку мислення, уваги, пам’яті, сприймання. Вікові психологічні особливості дітей дошкільного віку такі, що для підтримання в них постійної уваги, необхідної працездатності під час занять їм потрібно добирати різноманітні вправи та змінювати форми роботи. На кожному заняття 2-3 серйозні вправи або гри на корекцію агресивної поведінки та ще 4-5 невеличких завдання на розвиток пізнавальних процесів. Кожне заняття має таку структуру:
Розминка (рухливі ігрові вправи).
Велика гра (розвивальні ігри).
Розслаблення (рухливі ігри).
Завдання та типи вправ:
1.Бесіда. Під час бесід педагог може запропонувати дітям пригадати випадки, коли вони були роздратовані, ображені, налякані, обурені: з’ясовує, чому це сталось і радить, що їм потрібно було зробити, щоб уникнути цих неприємних почуттів. Але слід пам’ятати, що дитину необхідно сприймати такою, яка вона є, і зауваження про агресію спрямувати не на сому дитину, а на негативну ситуацію.
Агресивні діти мають невдалу звичку діяти, а потім думати.
Крім прямого обговорення, одним із найкращих засобів є рольова гра, в якій дитина отримує роль іншої людини.
2.Рольове програвання.
У грі можна відтворити ситуацію, яка мала місце, або спрогнозувати можливу ситуацію.
Ось кілька ситуацій:
Два сердитих хлопчики.
Хлопчики посварили. Вони мають сердитий вигляд. Під час цієї вправи потрібно відпрацьовувати з дітьми найприйнятніші засоби висловлення своїх почуттів.
Діалог “Так”. Двоє дітей сідають у центрі кола і починають діалог. Один з них промовляє будь-яку фразу. Другий повинен не заперечувати, а висловити згоду.
“Перевтілення”. Дитині пропонується уявити себе кішкою, горобчиком або якоюсь річчю і поміркувати: щоб змогла розповісти кішка, над якою знущається хлопчик; горобчик, якому хуліган підбив крильце.
Ефективними є вправи в яких діти разом з вихователем “виховують” вигаданого персонажа.
3.Самопізнання.
Уважність до інших. Один з дітей сідає спиною до групи. Він має детально описати зовнішність когось з дітей групи. Вправа навчає бути уважнішими один до одного.
Найкраща риса. Всі діти сідають у коло й по черзі називають найкращі риси характеру.
Скажи мені, хто твій друг.
4.Самовиховання.
Ласкаві імена. Дітям пропонується пригадати, якими пестливими іменами їх називають рідні, близькі люди, знайомі.
Мої добрі справи. Дитина повинна пригадати, яку конкретну добру справу вона зробила вчора і що відчула.
Острів плакс. Мандрівник (один з дітей) раптом опинився на чарівному острові, де живуть плакси. Він намагається їх заспокоїти.
Образотворча діяльність.
Дуже ефективним засобом корекції агресивної поведінки дітей є так звана “терапія мистецтвом”. Вона дає змогу виразити агресивні почуття у соціально прийнятій манері. Малювання, ліплення є безпечними засобами розрядити напруження.
Фізичні вправи.
Щоб позбутися адресності у дітей, необхідно, аби вони робили різноманітні фізичні вправи і насамперед, для дихання. Відомо, що стримування дихання – ефективний засіб уникнути глибоких переживань: гніву, печалі, страху. Дуже корисними є рухливі вправи та ігри: ходіння по канату, перетягування канату, біг з перешкодами, естафета. Дуже корисно надавати дітям змогу пострибати. Крім групових форм роботи, неодмінно треба застосовувати й індивідуальні.
Психогімнастика.
В казках живуть різні герої і люди і звірі і інші чарівні істоти:
Лисичка – хитрунка;
Змучений дід, що не може витягнути ріпку;
Плаче бабуся, що мишка розбила яєчко;
Котиться веселий колобок.
Голос з-за ширми (вовк) “Колобок, колобок, я тебе з’їм.
Мама: Вовчику, що ти такий злий сьогодні?
Давай заспокойся і подивись казочку про колобка. А артистами будуть наші рученята.
(Пальчикова казка “Колобок”)
Педагогу необхідно використати весь свій досвід, знання та психологічну компетентність для з’ясування найефективнішої стратегії колекційної роботи в кожному конкретному випадку.
