Міністерство освіти України
Коломийський педагогічний коледж Прикарпатського університету імені Василя Стефаника

Р Е Ф Е Р А Т
з предмету "Природознавство"
на тему:
Виховання екологічної свідомості.
Правові аспекти екологічного виховання
Студентки групи
3-А курсу
педагогічного відділення
Бойчук Ірини
м.Коломия
1999 рік
ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ
У тій кризовій екологічній ситуації, в якій перебуває наша країна (та й світ у цілому), школа не має морального права виховувати споживацьке ставлення до природи. «Розруха не в навколишньому світі, розруха в головах!» — говорив відомий літературний персонаж — професор Преображенський (М.Булгаков, «Собаче серце»). Однак більшістю людей екологічна криза уявляється, як щось зовнішнє по відношенню до людини, а не породжене нею самою. Духовний чорнобиль породив Чорнобиль екологічний. І вирішення екологічних проблем — це насамперед зміна свідомості.
Екологічна свідомість, — це сукупність уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв'язки у системі «людина — природа» і в самій природі, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею.
Донедавна як у світі в цілому, так і в нашій країні формувалась екологічна свідомість антропоцентричного типу. Це така система уявлень про світ, згідно :» якою вищу цінність являє людина, а природа має цінність постільки, оскільки вона цінна для людини;
метою взаємодії з природою є задоволення потреб людини, а характер взаємодії визначається «прагматичним імперативом»: правильним і дозволеним є те, що корисне людині і людству; діяльність з охорони навколишнього світу продиктована віддаленим прагматизмом — необхідністю зберегти природне середовище, щоб ним могли користуватися майбутні покоління,
До яких екологічних наслідків це призвело — ми вже знаємо. Тому на даному етапі розвитку суспільства постає потреба у формуванні екологічної свідомості ексцентричного типу. Це така система уявлень про навколишній світ, відповідно до якої вищу цінність являє собою гармонійний розвиток людини і природи, що є елементами єдиної системи;
метою взаємодії з природою є максимальне задоволення як потреб людини, так і природи, а характер взаємодії визначається екологічним імперативом: правильним і дозволеним с. те, що не руйнує екологічну рівновагу; етичні норми і правила однаковою мірою поширюються на взаємодію як між людьми, так і зі світом природи; діяльність з охорони природи продиктована необхідністю зберегти її заради неї самої.
Екологічна освіта й виховання молодших школярів здійснюється, як відомо, на міжпредметній основі. Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як «Ознайомлення з навколишнім», «Природознавство» та «Читання». Зміст чинних програм дає змогу сформувати у дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні уміння і навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою, природою і людиною.
Щоб надати процесу ознайомлення дітей з природою чіткої екологічної спрямованості, програми слід удосконалити, на нашу думку, у таких напрямках:
1) усунути антропоцентричний підхід до вивчення матеріалу;
2) у пояснювальній записці до програми виділити такі завдання, як: розвиток особистої відповідальності за стан збереження природної рівноваги навколишнього середовища, вироблення екологічно грамотної поведінки у природі, засвоєння етичних норм у ставленні до членів суспільства та об'єктів природи та ін.;
3) передбачити формування у молодших школярів елементарних, але науково достовірних екологічних уявлень та понять, розкриття існуючих у природі закономірностей, доступних для дітей цієї вікової категорії.
Для розуміння учнями необхідності збереження природної рівноваги, як того вимагає програма з природознавства, уже в початкових класах слід підвести школярів до усвідомлення загальної закономірності — «Все — взаємопов'язане» (один із законів екології Коммонера). Так, під час екскурсії з теми «Природа рідного краю» 3 (2) клас — розкриваємо у доступній для дітей формі суть цієї закономірності. Учитель пропонує дітям назвати серед оточуючого їх довкілля те, що належить до природи;
відшукати об'єкти та предмети неживої і живої природи; акцентує, що людина — складова частина живої природи. Звертає увагу школярів на залежність життя на Землі від Сонця (використовує загадки: «В небі я труджуся, знає мене кожен. Я на всіх дивлюся, на мене ж — не можна»; «Всі його люблять, всі на нього чекають, а хто подивиться — кожен скривиться» тощо). Вислухавши відгадки, вчитель уточнює, що життя на Землі без Сонця неможливе: якщо перестане світити Сонце, то зелені рослини загинуть, бо вони не можуть жити без тепла і світла;
тваринам і людям нічим буде живитись. Все живе замерзне від нестерпної холоднечі. Проте цього не станеться, бо Сонце — зірка, яка випромінює у простір силу-силенну тепла і світла. Його поперечник у 109 разів більший від поперечника Землі, але на небі ми бачимо Сонце маленьким, оскільки відстань до нього від Землі — 150 млн. км. Температура сонячної поверхні — 6000 градусів, а біля центру — 15 млн. градусів. Вчені підрахували, що Сонце світитиме ще мільярди років.
«Чи лише тепло і світло потрібне живим істотам» — запитує вчитель і в ході бесіди підводить дітей до висновку про значення для життя організмів води, повітря, грунту, рослин, тварин; про вплив діяльності людини. «У природі все взаємопов'язане» — узагальнює вчитель і пропонує виявити серед довкілля наступні взаємозв'язки: рослини — грунт;
комахи — квіти рослин; птахи — комахи; птахи — повітря; людина — рослини та ін.
Для кращою усвідомлення цієї закономірності проводиться екологічна гра «Павутинка». Учитель розподіляє ролі, кожній дитині прикріплює табличку з відповідною назвою чи малюнком. учні стають у коло, один з них тримає клубок ниток і розпочинає гру: «Я липа, мені потрібне Сонце»... Інші учні продовжують по черзі: «Сонце нагріває повітря», «Повітрям дихає білочка», «Білочка їсть горішки ліщини», «На ліщині живуть комахи», «Комах їдять жаби», «Жаб поїдають лелеки», «Лелеки приносять радість людині», «Людям потрібне Сонце»... Перший гравець тримає кінець нитки, а клубок кидає «Сонцю», від нього він мандрує до «Повітря», «Білочки», «Ліщини»... і так доти, поки всі гравці не будуть взаємопов'язані між собою клубком ниток. На завершення гри вчитель пропонує ситуативні завдання:
«Що трапиться, якщо... (Менше тепла і світла буде надходити від Сонця, бо його закриють хмари диму»;
«Всіх комах знищать за допомогою отрутохімікатів»;
«Нерозумні діти повбивають жаб» і т.п.), підводячи дітей до висновку про необхідність підтримання природної рівноваги і небезпеку її порушення внаслідок діяльності людини.
Як підсумок, учитель наголошує, що існуючі у природі взаємозв'язки вивчає наука екологія. Вчені-екологи основним завданням людства вважають збереження нашої планети Земля і життя на ній, а для цього треба вивчати природу, підтримувати існуючу в ній рівновагу.
Робота з конкретизації загальної закономірності «Все — взаємопов'язане» продовжується, зокрема, під час вивчення умов життя рослин, середовищ існування тварин та способів їх живлення, природних угруповань та агроценозів (ліс, луки, поле, сад та ін.). При цьому варто застосовувати такі методи та методичні прийоми, як: екологічне моделювання та прогнозування, екологічні ігри, розв'язування екологічних задач та ін. Доречно змоделювати з учнями ланцюги живлення та харчові мережі, природні угруповання, сезонні картини природи, екологічний стан компонента природи і природної системи..."
Моделювання у початкових класах потребує створення і використання спеціальних засобів навчання як для фронтальної, так і для індивідуальної або парної роботи учнів. Так, у ході динамічного моделювання відповідні ілюстрації почергово, у разі потреби, вставляються у кишеньки таблиці-основи. Необхідна інформація (чинники середовища існування, окремі ланки ланцюга живлення, складові природного угруповання) подається не одразу, а поступово, невеликими частинами, що дозволяє акцентувати увагу дітей на кожній деталі, сприяє кращому розумінню і засвоєнню матеріалу. Ланцюги живлення можна змоделювати і у вигляді підвісних картинок, з'єднаних між собою, на кожній з яких зображено ту чи іншу ланку ланцюга (наприклад, шишка сосни чи ялини, білка, куниця). Ілюстрації бажано наклеїти на картоні, з'єднавши їх за допомогою дротяних гачків. Така динамічна модель, з якою будуть працювати діти, допоможе їм краще усвідомити суть існуючих взаємозв'язків.
Можна застосувати і вербально-знакове моделювання, коли замість ілюстрацій використовуються слова-символи, наприклад: ялина — шишкар — яструб. Доцільно запропонувати школярам різні варіанти роботи зі знаковими моделями, зокрема, такі — допишіть ланцюги живлення:
г
б
1)
а - гусениця білана капустяного; 6 — капуста; в -шпак; г — яструб.
в
б
2)
а — пшениця; б — польова миша; в — лисиця; г -блохи.
Можна поєднати динамічне моделювання і вербально-знакове, наприклад, запропонувати одному учню, використовуючи ілюстрації, скласти ланцюг живлення (чи нескладну харчову мережу), іншому — записати схему ланцюга в зошиті чи на дошці.
Для усвідомлення учнями того, що етичні норми | правила поширюються як у стосунках між людьми так і зі світом природи, основна роль належить художньому слову, а, отже, урокам читання. Так, слова із поезії «ІЦоглик» П.А.Гра6овського: «Не то пташки, мили дітки, — шкода навіть черв'яка» — можуть стати ключовими у формуванні гуманного ставлення молодших школярів до всього живого. Пройти емоційну школі — школу виховання добрих почуттів (В.Сухомлинський) допоможуть дітям і твори А.Дрофаня «На велику воду», Н.Забіли «Журавлик», В.Сухомлинського «Не з» бувай про джерело», А.Хоружого «Плакучий бук» та ін.
Працюючи над поезією А.Костецького "Не хочу" вчитель наголошує, що все живе має право на жити так само, як і людина («І стеблинку, гілку чи травинку я не ображу — це страшенний гріх!»), а охороні ти природу треба заради неї самої («Метелика лов» ти я не хочу; він — квітка неба, хай живе собі!»)..
Використовуючи фрагменти художніх творів, учитель може запропонувати школярам розв'язати ту чи іншу екологічну задачу, ознайомлює їх із правилами екологічно грамотної поведінки у природі не у формі моралізування, а надаючи їм право вибору варіанта поведінки, змогу умотивувати його. З цією метою можна використати твори Є.Гуцала «Зайці», В.Носака «Несподівана зустріч», О.Копиленка «Весна в лісі», В.Кави «Він живий», А.Бортняка «Зламана гілка» та ін. За допомогою цих творів можна створити такі педагогічні ситуації, які матимуть значний виховний вплив, сприятимуть формуванню підструктури відповідального ставлення дітей до природи, бо без цього їхні знання є лише «інтелектуальним баластом».
І, нарешті, досягнути успіхів у формуванні екологічної свідомості ексцентричного типу можна лише тоді, коли підростаюче покоління оволодіє стратегіями і технологіями взаємодії з природою. Адже свідомість формується у процесі діяльності. Що треба зробити, щоб допомогти природі, школярі довідуються з творів О.Вишні «Вдячні шпаки», 0.Левченка «Якщо допоможемо», О.Довженка «Матусин город», В.Скуратівського «Лелечина криниця» та ін. І обов'язково слід залучати дітей до посильних для їхнього віку природоохоронних справ, бо без цього наявність навіть адекватних уявлень і понять, сформованість відповідального ставлення до природи не забезпечить вирішення екологічних проблем, оскільки людина буде безпорадною при реалізації своїх знань у практичній діяльності.