Тема: Регулювання виробничого процесу.
План.
Завдання регулювання виробничого процесу.
Завдання та принципи роботи диспетчерських служб.
Управління виробництвом в АСУВ.
Завдання регулювання виробничого процесу.
В умовах переходу до ринкових відносин які потребують швидкої і гнучкої реакції на зміни в потребі споживачів на той чи інший вид продукції необхідно забезпечити чітку і безперебійну роботу підприємства і внутрішньопідприємицьких підрозділів при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів.
Це забезпечує ритмічна праця і рівномірний випуск продукції.
Ритмічна праця – це праця коли за однакові проміжки часу виконується однаковий або рівномірно збільшується об’єм роботи на тому чи іншому робочому місці, участку, цеху, в цілому на підприємстві.
Рівномірний випуск продукції – це систематичне повторення випуску продукції рівними або рівномірно збільшуючими частинами у відповідності з встановленими графіком роботи.
Як правило ритмічна робота дає рівномірний випуск продукції.
Реалізація плану в-ва на підприємстві, тобто його виконання досягається всіма структурними підрозділами. На результати роботи кожного підрозділу підприємства впливають різні фактори. Для нормального ходу процесу в-ва необхідно виявити і попередити ті фактори, які негативно впливають на в-ва або приводять до його зриву.
Ця обставина потребує постійного контролю за ходом в-ва.
Виробничий процес повинен весь час регулюватися, а це можливе тільки при оперативно-виробничому плануванні (ОВП).
ОВП забезпечує виконання таких завдань:
деталізація і розділ виробничої програми і інших показників плану економічного і соціального розвитку по місцю і часу їх виконання. А це в свою чергу дасть змогу забезпечити рівномірну загрузку обладнання, виробничі площі, робочу силу, строки поставок по договорах, координацію і доведення завдань до цехів, участків, бригад і робочих місць з вказанням термінів їх виконання
розробка прогресивних календарно-планових нормативів
забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, оснасткою, інструментами
складання графіків руху предметів праці в часі і просторі і доведення їх до виконавців
координація роботи суміжних цехів, участків, бригад, робочих місць
контроль і регулювання ходу в-ва.
Завдання та принципи роботи диспетчерських служб.
Метод безперервного нагляду, контролю і регулювання виробничого процесу, який оснований на календарних планах і який використовує технічні засоби для збору і аналізу інформації, отримав назву диспетчеризації.
Завдання диспетчеризації:
оперативний облік ходу виконання встановленого графіка в-ва і змінних завдань
виявлення, аналіз і усунення причин відхилень від встановлених графіків
прийняття оперативних заходів для попередження і усунення відхилень
координація поточної діяльності взаємозв’язаних ланок
забезпечення робочих місць заготовками, остнасткою, інструментом.
Основні принципи роботи диспетчерської служби – оперативність і профілактика. Оперативність передбачає постійну, всесторонню інформацію про хід в-ва. Профілактика заключається в попередженні появи негативних відхилень.
Основне завдання диспетчеризації – це попередження негативних відхилень. Чим швидше будуть виявлені причини, тим оперативніше будуть прийняті заходи по їх усуненню, тим вище рівень диспетчеризації на підприємствах, гарантія рівномірної роботи.
Загальнозаводську диспетчерську службу очолює головний диспетчер заводу, який являється замісником начальника виробничо-диспетчерської служби. Безпосередню роботу здійснюють змінні чергові диспетчери підприємства.
Головний документ, згідно якого ведеться робота є змінно-добові завдання по випуску продукції, відомість дефіцитних деталей, диспетчерський журнал.
Склад і характер диспетчеризації залежить від типу в-ва. В масовому в-ві основним об’єктом є забезпечення ритму АЛ і контроль за графіком випуску продукції. У випадках зривів диспетчер повинен виявити причини неполадок і прийняти оперативні заходи для їх усунення.
На передових підприємствах, де робота окремих агрегатів повинна контролюватися, диспетчерські пульти обладнанні телевізорами, або диспетчер має оперативний зв’язок з робочими місцями.
В умовах серійного в-ва основними об’єктами диспетчеризації є рівень складських заділів, які комплектуються по різних виробах, терміни запуску і випуску деталей, забезпечення робочих місць інструментом і заготовками.
В одиничному в-ві об’єкти диспетчеризації і контролю – терміни виконання робіт по окремих замовленнях, забезпечення робочих місць заготовками і інструментом.
В цехах диспетчерський контроль очолює старший диспетчер, який являється головним в регулюванні і контролі для забезпечення ритмічної роботи цеху.
На практиці диспетчеризація направлена лише на ліквідацію відхилень, які носять профілактичний, попереджувальний характер.
З введенням АСУ появились реальні можливості підвищувати ефективність диспетчеризації. Це забезпечується автоматичним отриманням і обробкою первинної інформації про хід в-ва, що дозволяє швидко усувати недоліки.
Оперативність диспетчеризації в багатьох факторах залежить від оснастки підрозділів диспетчерської служби.
Технічні засоби диспетчерських служб:
отримання, обробка, аналіз і зберігання інформації
передача інформації
наглядне зображення інформації
виробнича сигналізація
Для зв’язку між заводською і цеховою диспетчерськими службами існує телефонний зв’язок, який відрізняється від звичайного тим, що в ньому використані комутатори, які дають змогу вести розмову одночасно з рядом точок (абонентів).
Зв’язок між диспетчером і робочими місцями ведеться за допомогою сигналізації. Пошукова сигналізація дозволяє робочим не покидаючи робочих місць інформувати диспетчера про виробничі упущення.
Управління виробництвом в АСУВ.
В АСУВ важливу роль має підсистема оперативно-виробничого планування і управління в-вом. В підсистемі вирішується широкий круг завдань по оперативно-виробничому плануванню.
Завдання “Розрахунок номенклатурних графіків – завдань по заказах” передбачається складання графіків. В графіку показано, звідки цех повинен отримати і куди здати кожну деталь, а також кількість деталей.
Завдання “Розрахунок планових об’єктів робіт і замовлень” визначається трудомісткість робіт по заказах в розрізі цехів, участків і видів робіт. Вирішення цього завдання дозволило поліпшити планування загрузки обладнання.
Завдання “Розрахунок планової загрузки технологічного обладнання по цехах” розраховується коефіцієнт загрузки обладнання по цехах і видах робіт.
Завдання “Розрахунок місячних оперативно-календарних планів змінним і старим майстром виробничих участків”, включають перелік деталей, які необхідно виготовити, їх кількість і номера маршрутних листів. Всі деталі в плані розгорнуті по операціях у відповідності з маршрутним технологічним процесом і вказівкою по операційній трудомісткості.
Завдання “Оперативний облік об’ємів виконаних і залишених робіт по цехах, участках в розрізі замовлень і груп обладнання” і “Облік складу комплектації збірного цеху готовими виробами” служать для отримання інформації про хід виробничого процесу.
АСУВ дає змогу економічно підготувати вихідні дані для вирішення завдань і зменшення об’єму вхідної оперативної інформації.
Оперативна перфекарта містить слідуючі реквізити – номер, шифр замовлення, код деталі, планова кількість, код цеху, код технологічної операції, розряд роботи, норми часу і розцінки. Такі перфокарти готуються на кожну деталеоперацію і видаються в цех разом з технологічною документацією. Така документація підтверджує здачу готової продукції на склад.
В результаті вирішення комплексу завдань по оперативно-виробничому плануванню, підрозділ заводу здійснює оперативне управління в-вом, отримує необхідну інформацію, яка дозволяє підвищити рівень і якість виробничого планування і управління.
Виробничо-диспетчерський відділ отримує графіки подетального складу замовлень з переліком виробів, які необхідно випустити, інформацію об’ємів виконаних і незавершених робіт по замовленнях за декаду в розрізі цехів, участків і технологічних операцій, інформацію про стан укомплектованості станками і автоматичними лініями, готовими деталями.
Виробничо-розподільче бюро цеху має номенклатурні графіки – завдання по замовленнях, а також інформацію про виконання робіт по них.
Виробничому майстру видаються подетально-коопераційні плани, а також оперпрограми про виконання завдань кожним робітником і про нарахування відрядної заробітної плати.