Тема: Комплексна підготовка виробництва до заміни продукції (технології).
План.
1.Організаційно – економічна підготовка виробництва:
а) організаційна;
б) економічна.
2.Організація промислового освоєння продукції.
1.Організаційно – економічна підготовка продукції.
Організаційно – економічна підготовка виробництва включає комплекс мір по організації і плануванню виробництву нової продукції і забезпечення процесу її виготовлення всім необхідним. Вона складається з таких стадій:
складання плану – графіку і кошторису розходів на технічну підготовку виробництва;
визначення потреби в додатковому обладнанні, робочих кадрах, матеріальних і енергетичних ресурсах;
розробка планових калькуляцій на нові деталі, вироби;
оформлення договірних відносин з постачальниками, споживачами;
створення нормативної бази;
організація праці і зарплати;
визначення економічної ефективності нової продукції.
Існують економічні і соціальні критерії нової продукції.
Економічні – економія праці ( зниження трудомісткості, ріст продуктивності праці):
економія матеріальних ресурсів;
технічний рівень і якість продукції;
корисний ефект на одиницю потужності;
окупність;
прибутковість.
Соціальні – показники, які характеризують поліпшення умов праці, безпеку і вигоду в експлуатації, охорона навколишнього середовища, створення кращих умов для життєдіяльності людей, підвищення кваліфікації працівників, рівня механізації праці в виробництві і при експлуатації нової продукції.
На всіх стадіях вирішуються питання спеціалізації і кооперації цехів і виробничих участків, визначаються календарно – планові нормативи для оперативно виробничого планування, проектується організація і обслуговування робочих місць основного і допоміжного виробництва, вибираються найбільш раціональні форми і системи оплати праці, розраховуються відповідні матеріальні, трудові і фінансові параметри, проектуються організація ремонтного, інструментального, енергетичного, транспортного і складського господарства.
Економічна підготовка виробництва передбачає також розробку необхідних нормативів для планування конструкторського і технічного підготовкою виробництва. Вона здійснюється паралельно і виконується всіма функціональними підрозділами підприємства.
Економічні аспекти – це перегляд планово – економічної інформації, норм і нормативів, форм документації, діючої системи планування, облік і оцінка діяльності підприємств з врахуванням специфіки нової продукції і розробка нормативів трудових затрат по періодах освоєння.
На етапі організаційно – економічної підготовкивиробництва проводяться роботи соціально – психологічного характеру,які забезпечують соціально – психологічну підготовку працівників до створення нової продукції. Ця робота заключається в роз’ясненні в колективі про необхідність створення і освоєння нової продукції для виживання і стабільної роботи підприємства в умовах ринку, в інформуванні працівників про необхідність проведення професіональних, кваліфікаційних і організаційних перетворень при створенні і освоєнні нової продукції, в мобілізації адміністрацією всього підприємства його творчих можливостей на створення і випуск нових конкурентноспроможних виробів в наймеш короткі терміни і при найменших затратах живої праці. Проведення цих робіт створює благополучний соціально – психологічний клімат в колективі і підвищує ефективність виробництва.
В оцінці якості виробу, що проектується все більше значення набирає ергономічна характеристика.
Ергономіка – дисципліна, яка комплексно вивчає трудову діяльність людини в системі людина – техніка – середовище СЛТС з метою забезпечення безпеки, ефективності і комфорту.
Передумови виникнення і розвитку ергономіки послужили проблеми зв’язані з впровадженням і експлуатацією нової складної техніки і технології.
Предметом ергономіки являється трудова діяльність людини в процесі взаємодії з технічними системами і в умовах впливу факторів зовнішнього середовища.
Основний об’єкт вивчення ергономіки система людина – техніка – середовище СЛТС. Признаками ергономічної якості являється повна безпека для людини, висока ефективність і задоволення працівника змістом, характером і результатом своєї праці.
2.Організація промислового освоєння нової продукції.
Важливу роль в прискоренні технічної підготовки виробництва, скорочення затрат і циклу створення і освоєння нової продукції повинна зіграти реалізація мір і економічних програм по переходу підприємств на роботу в умовах ринку.На всіх еиапах технічної підготовки виробництва напрямками прискорення є:
1) стандартизація;
2) уніфікація;
3) нормалізація;
4) типізація технологічних процесів;
5) застосування автономіки і електроніки;
6) планування і управління.
Стандартизація – вимоги до виробів повинні бути такі, що при проектуванні нових виробів повинні в першу чергу використовуватися стандартні деталі і вузли, які виготовлені на спеціальних заводах.
Уніфікація – раціональне скорочення конструкцій виробів, розмірів і параметрів, різновидів технологічних операцій і процесів, номенклатури обладнання інструменту, матеріалів при зниженні трудомісткості її розробки, оформлення, обліку і зберігання.
Нормалізація – це використання в конструкціях відомих і раніше розроблених деталей нормальній – болти, гайки, шайби, шпильки, винти – які в широкому асортименті виготовляються по інших заводах або в власних цехах підприємства.
Типізація технологічних процесів – це використання типових технологічних процесів, які освоєні раніше.
Застосування автоматики і електроніки скорочує затрати на підготовку виробництва, знижує трудомісткість і дає змогу підприємству в найкоротші строки вийти на ринок з комерційною конкурентноспроможною продукцією.
Необхідний етап підготовки виробництва являється освоєння нової продукції, яка являє собою сукупність різних процесів і робіт, в процесі яких здійснюється перевірка і відробка конструкцій і технлогій до встановлення типічних вимог, освоєння нових форм організації виробництва. Під час освоєння нової продукції досягаються планові об’єми виробництва, застосовуються намічені економічні показники і техніко – економічні параметри нової продукції.
Період освоєння нової продукції починається з виготовлення дослідного зразку і завершується серійним виробництвом продукції.
Періоди освоєння нової продукції:
1) перевірка нової конструкції – це сукупність робіт по перевірці, наладці і доведення конструкції виробу і технології її виготовлення до вимог, зафіксованих в технологічній документації з внесенням необхідних змін і уточнень;
2) наладка виробництва – це перехід від дослідного зразка до серійного виробництва. В цей період проводиться робота по стабілізації виробництва і праці;
3) в період досягнення проектних економічних показників виконуються роботи зв’язані з доведенням норм розходу матеріальних ресурсів, трудомісткості, с/в до проектного рівня за рахунок кваліфікації працівників, зниження витрат від браку.
В процесі освоєння випуску нових видів продукції є три види освоєння:
Технічне освоєння – початком являється отримання виробничими підрозділами технічної документації і дослідного зразка одночасно з завданням приступити до промислового виготовлення.
Закінчення - досягнення технічних параметрів конструкції, визначеної стандартами або технічними умовами.
Виробниче освоєння – здійснюється в процесі наладки виробництва і закінчується в умовах, коли всі виробничі ланки підприємства забезпечують виконання встановлених об’ємів випуску продукції при заданій якості і необхідній стійкості виробництва.
Економічне освоєння нової продукції – це досягнення основних проектних економічних показників. Затрати на виробництво перших виробів в декілька раз перевищують затрати на серійну партію продукції. Дальше проходить різке зниження затрат. З часом темпи зниження уповільнюються і стають незначними.
РКПП РКТ РТПП К’ОС КОС
Характер наростання витрат ОА – розходи на конструкторську підготовку до точки РКПП на технологічну підготовку, яка додається до попередньої РКТ і організаційна підготовка сумується до двох попередніх РТПП. В результаті повного і високоякісного проведення підготовки виробництва і відносно невисокої початкової собівартості починається освоєння. Зниження собівартості іде по пологій кривій КОС і планова собівартість точка Е досягається відносно швидко, період освоєння DE.
При неправельній організації і підготовці виробництва має місце передчасне освоєння нової продукції точка С. Підготовка ще повністю не завершена, а вже має місце передчасне освоєння. На початку собівартість S’ вища від собівартості S крім того проходить різьке коливання собівартості. Крива освоєння К’ОС. Планова собівартість досягається не в точці Е, а пізніше. Період освоєння розтягується і він рівний СР. При переході на випуск виробів існує дві основні форми:
виробництво З зупинкою
Без зупинки
В кожній з цих форм існує по три методи переходу на нову продукцію:
послідовний;
паралельний;
паралельно – послідовний.
