Твір “Ой у полі жито”
Загальні відомості про твір та його авторів
Пісенна творчість – одне з найбільших надбань народного мистецтва. Народна пісня виникла в часи, ще до виникнення мови.
Пісня нерозривно, тісно зв’язана з життям, пісня – це дзеркало життя народу, це історія. ХІІ-ХV ст. була важливим для українського народу. Заключався цей етап в боротьбі проти ряду іноземних поневолювачів.
Якраз в цьому творі “Ой у полі жито” і відображено боротьбу українського народу проти поневолювачів – це турків, татар, та польської шляхти.
Твір “Ой у полі жито” оброблений і надрукований С.Орфеєвим у 1949 році.
Хоровий жанр: хор а сapello.
Відомості про життя і творчість композитора
Серафим Дмитрович Орфеєв народився 15 травня 1904 р. в селі Крутчинська-Байгода, Уманського повіту, Воронежської губернії.
З 1924 по 1928 рік навчається в Воронежському музичному технікумі по класу контробаса.
В 1932 р. закінчив музично-драматичний інститут, як композитор і педагог-теоретик.
З 1934 по 1941 рр. – асистент кафедри композиторів в Одеській консерваторії.
В роки Великої Вітчизняної війни командував артилерійським взводом, був тяжко поранений.
З 1945 р. живе в Одесі. Доцент кафедри композиторів, з 1951 р. – директор Одеської консерваторії. З 1951 р. – член КПРС.
Творчість: чотири квартети для фортепіано і скрипки, хори без супроводу на слова М.Лермонтова, І.Франка, А.Малишка, романси на слова Т.Шевченка, обробки народних пісень різних народів.
Літературний текст
В пісні “Ой у полі жито” розповідається про тугу дівчини за коханим, який загинув у бою з ворогами, за свободу свого Народу.
З самих перших рядків літературного тексту:
“Ой у полі жито, копитами збито,
Під білою березою козаченька вбито.”
ми бачимо, що йдеться про один з багатьох ратних подвигів українського козацтва, волелюбного і безстрашного у боротьбі з ворогом. З слідуючи рядків літературного тексту ми дізнаємось про нещасливу долю української дівчини, яка втратила коханого, яка полакує його на полі бою.
Автор тексту показує всю трагедію дівчини, яка зустрічається з коханим, але вбитим, весь її розпач, душевний біль втрати близької людини.
В пісні показано в образі дівчини – весь український народ, який на ті часи оплакував своїх батьків, синів, братів, вбитих ворогами. На прикладі дівчини автор тексту хоче показати окрему людську долю, на яку припало чимало нещастя, горя, а також покалічених доль, яких на той час було дуже багато.
Тема твору: змалювання трагічної картини – загибелі козака, та безмірної розпачі дівчини над тілом коханого.
Ідея твору: прославлення безмежної відданості і вірності рідній землі, аж до пожертвування життям в боротьбі за кращу долю свого народу.
Образи: образ дівчини-нареченої та образ вбитого козака.
Форма викладу: драматичний вірш.
Музично-виражальні засоби
Жанр твору: історичний, лірико-драматичний твір.
Форма твору: куплетно-варіаційна.
Характеристика мелодії
У обробці народної пісні С.Орфеєв використав тему народної пісні. Мелодія по характеру протилежна і наспівна, дуже добре піддається для розробки поліфонічної фактури.
В народній мелодії використані такі ритмічні вартості:
Голосоведіння мішане: замітне поєднання висхідного з низхідним.
Також трапляється і стрибкоподібне голосоведення:
Протягом всієї обробки композитор зберігає основне ритмічне зерно:
Ладові особливості
Вся мелодія постійно, без відхилень проходить у фа#-мінорі (opis-moll).
В середній варіації, гармонізуючи мелодію композитор використовує в акорді другу понижену ступінь, проте мелодія від початку до кінця проходить в натуральному мінорі.
Роз приділення муз.-тематичного матеріалу між хоровими партіями
В більшості випадків основна мелодія зберігається в партії сопрано, але так як фактура має підголосків стиль викладу, та основна тема на короткі моменти переходить в інші партії. Ось так проводить основну тему тенор:
В 22 такті тему ведуть баси:
Цікава тема роз приділення голосів відбувається в коді. Основна тема перегукується то в партії тенора, в партії сопрано, то в партії баса.
Ладотональні особливості
Весь твір проходить в одній тональності від початку до кінця фа дієз мінор (fis-mool). З допомогою гармонізації композитор використовує різні лади. Найбільше звучить fis-moll натуральний. У 18-21 тактах звучить фригійський лад.
Гармонічний аналіз
Отже, із вище поданих гармонічних послідовностей робимо такий висновок, що гармонія використана в даному творі проста. Функції переважають прості, в основному виді та в різних оберненнях.
Цікаво спостерігати, що протягом всього твору композитор майже не використовує домінантових функцій. Навіть в кінці твору каденція тагальна, без використання домінанти.
Характеристика фактури
В творі використаний мішаний стиль викладу. Є моменти, де використовується гомофонний стиль викладу, але в основному переважає підголоскові поліфонія, прикладом може бути 10-15 такти або коди:
Взаємозв’язок фактури із змістом
Всі засоби музичної виразності, які є в даному хоровому творі служать для глибокого відображення слів. Найбільш вагомий музичний засіб – тема. Як зазначилась, даний твір є однією з багатьох народних, відомих пісень, і має сумний скорботний характер і дуже тонко передає трагічні події того нелегкого періоду в історії нашої України.
В обробці С.Орфеєва мелодія набула великого збагачення, так як композитор дуже вдало підібрав фактурний виклад, гармонізацію твору, загальну музичну розробку в трьох варіаціях. За допомогою цього всього, дуже яскраво змальовується кульмінаційний момент: “Як підняла китаєчку, тай заголосила”.
Композитор дуже вдало написав коду. Вона звучить, як загальна розв’язка всіх драматичних подій. З допомогою підголосків, драматичний подій. З допомогою підголосків, драматичний подій, тема поступово “розливається” і зникає у невеселих, сумних роздумах.
Вокально-хоровий аналіз
Тип і види хору: хоровий твір написаний для мішаного чотириголосого хорового складу. В оригінальній партитурі є роздвоєння басової партії, в оранжированій партитурі роздвоєння хорових партій немає.
Діапазон:
Теситурні умови
В цілому слід сказати, що діапазон хорових партій в цілому творі вигідний. Композитор використовує в найбільшій мірі середню партитуру.
Сопрано. Якщо порівняти робочий діапазон партії сопрано із діапазоном, який використовується в даній партитурі, то слід сказати, що недовантажені верхня і середня партитури на терцію. В основному партія базується на середній теситурі. Голосоведіння зручне, вокально вигідне.
Альт. Альтова партія характеризується аналогічно, як і партія сопрано. І верхня, і нижня теситури недовантажені на терцію, згідно робочого діапазону. У вокальному відношенні партія написана зручно.
Тенор. В порівнянні з партією сопрано і альта, тенор ще у більш вигідному положенні – базується тільки на середній теситурі. У верху і внизу згідно робочого діапазону недовантажений на ч.4.
Бас. В теситурному відношенні у найскладніших умовах перебуває партій баса. Робочий діапазон майже відповідає використаному.
Теситурно-динамічні співвідношення
Теситурно-динамічні співвідношення у хоровому творі – прямопропорційні. З наростанням теситури голосових партій зростає і динаміка. Можна спостерігати, що кредендування співпадає з інтонаційною випуклістю фраз. проте є динамічні контрасти, які виконуються незалежно від теситурної високти голосів, наприклад 18-19 такти контрастують з 20-21 тактами.
Роль різних партій в творі
Так як виклад хорової партитури поліфонічний, то не завжди ведучу роль відіграє партія сопрано. Композитор основну роль і тему періодично проводить в різних голосах, тому ведуча роль із супроводжуючою, періодично міняється.
Особливості інтонації
Твір в інтонаційному відношенні не складний. Вище зазначалося, що в творі відсутні модуляція, відхилення, майже весь твір виконується в одному натуральному мінорі. Лише в двох тактах понижено ІІ ст., яку слід виконувати обережно, з відчуттям фригійського ладу. В цілому слід сказати, що мінорний лад має тенденцію до пониження і слід гостро інтонувати І ст. і V ст. Всі інші ступені ладу інтонуються згідно інтонування мінорного ладу.
Диригентсько-виконавський аналіз
Даний твір написаний у трьохдольному розмірі ( EMBED Equation.3 ) і тому схема тактування буде на три:
В хоровому творі зустрічаються такі технічні складності як: вступи, знаття, ферноти, довгі тривалості, динаміка, та інші відхилення.
Так як хоровий твір має поліфонічний стиль викладу, є велика кількість вступів. Вступи в основному на першу долю, тому попереджаючим жестом завжди буде третя доля.
Лише в коді вступ для сопрано виконується в другій половині першої долі. Тут замахом служитиме перша цієї ж долі:
Зняття виконуємо лише в середині хорового твору, та у самому закінченні. Тут слід сказати, що всі кінцівки фраз злучуються з наступними підголосковими ходами в різних голосах, які не дають зробити загальної цезури.
Такі підголоскові зв’язки вимагають в найбільшій мірі використовувати ланцюгове дихання. Зняття в середині та в кінці твору виконується на третій долі:
Підголоскові фактура твору вимагає від диригента умілого ведення тематичної лінії, яка часто переходить з одного голосу в інший.
В основному при диригуванні даного твору рухи повинні бути повільні, плавні. Починаючи твір партією сопрано, в повільному темпі, на динаміці рр, тому і відповідним повинен бути замах до вступу. Руки знаходяться в середній позиції, за допомогою лівої руки показую наростання і спад динаміки.
В п’ятому такті роблю показ вступу для партії альта. Після повторення даної частинки твору необхідно зробити незначні зрушення в динаміці, спочатку невеличке наростання і спад. В дев’ятому такті ставлю фермату, доводжу звучання хору до рр і знімаю. Після знаття показую вступ тенору. В одинадцятому такті показую вступ сопрано і альту. Показати цей вступ потрібно за допомогою зміни позиції рук.
Першу перекличку тенор, сопрано і альт виконують на динаміці р, другиу на динаміці mp.
В тринадцятому такті необхідно зняти тенорову партію (знімаю від себе) і показати в чотирнадцятому такті вступ сопрано і альту.
В п’ятнадцятому такті вступають бас і тенор, показую їм вступ за рахунок зміни позиції рук. В сімнадцятому такті ставлю фермату і знімаю весь хор.
В вісімнадцятому такті вступає весь хор і для того, щоб всі одночасно вступили, даю чіткий замах. Ця частина твору проходить на динаміці f. Для того, щоб показати хорові, що вступити потрібно на f, необхідно винести руки вперед і дати активний замах. В двадцять першому такті знімаю весь хор. Після цього знову даю активний замах. Цього вимагає динаміка і зміст тексту даної частини. Показую вступ басу і тенору, в слідую чому такті даю замах для вступу всім іншим голосом.
Кульмінаційний момент даного твору – “Як підняла китаєчку, - заголосила”. Він вимагає відповідного виконання, тому дану частину потрібно виконати на динаміці ff і в трішки зрушеному темпі. При повторенні даної частинки твору динаміка міняється на рр., потрібно підкреслити кожне слово, кожен склад.
Саме закінчення твору, тобто кода, проходить у повільному темпі. З кожним тактом спадає динаміка і сповільнюється темп. В самому кінці твору ставлю фермату і знімаю на динаміці рр.
Хоровий твір виконується на українській мові. Загальне правило, як і для інших мов – виконувати слова чітко і виразно. Особливо слід звернути увагу на коротку вимогу шиплячих звуків:
жито, вийшла, червоною, ...
Щодо орфоепії, то українські слова, на відміну від слів інших мов, як пишуться, так і вимовляються, тому особливих орфоепічних правил тут не потрібно.
При виконанні твору слід велику увагу звернути на штучне відкриття закритих складів. В такому випадку приголосну з кінця попереднього складу переносимо на початок наступного складу. Це робимо для звукової кантилени, яка необхідна при співі.
че-рво-но-ю
ки-та-йко-ю
ли-че-нько
Висновок
Хоровий твір С.Орфеєва “Ой у полі жито”, відомий в наш час, так як виконується різними хоровими колективами. Його значення можна визначити з різних позицій. По-перше, він має велике повчальне значення і естетичне для співака-виконавця. Адже виконуючи його співак розвиває робочий діапазон, удосконалює інтонаційні навики, а також чуття хорового строю. Здобуває навики інших важливих елементів хорової техніки: дихання, звукоутворення, динаміка і т.д.
Неабияке значення має твір для диригента. В даному творі він удосконалює техніку подачі вступів, знаття, показ різноманітної динаміки, філірування звуку, тощо. Та найважливіше значення твір має для слухача, так як з великою силою розкриває трагізм людського життя, історію українського народу.
Композитор дуже вдало зробив обробку твору. Відповідними засобами він домігся дуже природнього розкриття загальної драматургії. Твір часто можна почути в живому виконанні. Від доступний і самодіяльним колективам. Написаний просто і тим дуже цінний і цікавий для всіх.
