Цей чоловік рекомендацій не потребує. Покоління 60-х знає його популярні естрадні пісні, музику до кінофільму «Тіні забутих предків». Його «Мелодія» стала справжнім інструментальним шлягером. А для музичного світу Мирослав Скорик — класик української музики, композитор універсального обдарування.
Мирослав Скорик - народний артист України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв України, професор, кандидат мистецтвознавства, завкафедрою композиції Львівської консерваторії, голова Львівського відділення Спілки композиторів, секретар Спілки композиторів України і завкафедрою історії української музики Київської консерваторії та керівник Центру музичної україністики.
Мирослав Михайлович неохоче згадує своє дитинство. У роки сталінських репресій його родину, як і багато інших, було вислано до Сибіру, в далеке шахтарське місто Анджеросуджинськ.
М.Скорик виростав у сім’ї, де любили й зналися на музиці. Мої батьки трохи грали на різних інструментах. До них часто навідувалася всесвітньо відома співачка Соломія Крушельницька, сестра його бабусі. Вона й запримітила, що Мирослав володів абсолютним музичним слухом. Саме з її підказки батьки й віддали його до музичної школи. А потім було навчання у Львівській, Київській та Московській консерваторіях. Уже тоді почав творити фортепіанні композиції. Їх охоче включали до свого репертуару відомі українські й російські виконавці. Здобутки Мирослава Скорика помітив і високо оцінив композитор Дмитро Шостакович. Ще й зараз він зберігає в своєму архіві його лист, в якому він прихильно поставився до його творчості.
Слава Скорика - композитора бере початок ще з шістдесятих років. Він першим вніс в українську легку музику ритми джазу і року. Окрім серйозної музики кантат та концертів, які вивчаються сьогодні у всіх музичних закладах України, Мирослав Скорик є автором музики до фільмів , серед яких найпопулярніші "Тіні забутих предків" за повістю Коцюбинського, "Царівна" Ольги Кобилянської, "Кам"яний хрест" Лесі Українки.
На запитання чи пише Скорик зараз, він відповідає: — Так, я й тепер іноді пишу пісні. Про сучасну естрадну музику в Україні, на жаль, дуже невисокої думки. Не можу назвати практично жодного естрадного композитора, який був би мені цікавий. Більше того, нині пісні пишуть переважно самі виконавці. Усе-таки раніше був чіткий розподіл: композитор писав музику — виконавець виконував. Адже не кожен співак може бути композитором. Їхні пісні досить примітивні, у них дуже коротке життя. Впродовж останніх 30 років в Україні з’явилося дуже багато яскравих композиторів, котрі пишуть дуже цікаву музику. Приємно, що тепер у нас немає поділу на лівих і правих. Хоча іноді штучно зчиняється гвалт: «Ці — авангардисти, а ті — не авангардисти!» Дурниці! Просто нині кожен може писати так, як він хоче, висловлювати свою думку. А судитиме вже публіка. І критики, що інколи не дуже бажано, бо не завжди критики щось тямлять. Але так було за всіх часів.
М.Скорик — один з організаторів міжнародного музичного фестивалю «Контрасти», який щороку проходить у Львові. Попри дуже напружений життєвий ритм, композитор продовжує активні творчі пошуки.
Світова прем'єра опери українського композитора Мирослава Скорика "Мойсей", поставленої Львівським Державним Академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької, поза сумнівами, стала однією з найпомітніших подій у культурному житті України впродовж останнього часу.
Оргкомітет загальнонаціональної програми „Людина року – 2003“, організованої суспільно-громадським фондом „Дзвони майбутнього“, назвав імена кращих українців за підсумками минулого року. Серед лауреатів – був відомий львівський композитор Мирослав Скорик, якого відзначено у номінації „Діяч мистецтва року“.
А вже цього 2004 року Мирославу Скорику присвоїли звання “Львів’янин року”. За таке рішення міські депутати на сесії проголосували одноголосно.
