СВІТОВЕ ГОСП-ВО, ЙОГО СТРУКТУРИЗАЦІЯ Й ОСОБЛ-СТІ РОЗВИТКУ.
Розвиток світ. ринку товарів призвів на зламі 19-20 ст. до інтенсифікації міжнар. ек. спілкування, яке стало поступово виходити за межі міждерж. обміну товарами. Розвиток виробничих сил і зростання фін. к-лу призвели до виникнення світ. госп-ва.
Найбільш поширене визначення: Світ. госп-во (world economy)- сук-сть нац. господарств, взаємопов’язаних с-мою МПП, ек-них і політ. відносин.
Більш повне трактування світ. госп-ва (СГ) визначає його як ек. с-му, що самовідтворюється на рівні ПС, виробничих відносин і певних аспектів надбудівних відносин тією мірою, в якій нац. госп-ва, що входять до неї, мають певну схожість на кожному з 3-х названих рівнів.
Отже, СГ являє собою певну с-му. Основою виникнення і існ-ня цієї с-ми є її цілісність, яка передбачає ек. взаємодію всіх складових частин с-ми на достатньо стійкому рівні. СГ відноситься до числа досить складних с-м, які характериз-ся множинністю (численністю елементів с-ми), ієрархічністю і структурністю.
Відносини між окремими елементами СГ формують певні рівні. Виділяють:
- м/н-ний рівень (його формують відносини між державами і він регул-ся м/н-ними правилами і нормами);
- транснац-ний рівень (його утворюють відносини між ек. потоками, які виходять за межі нац. кордрнів).
Структуризація СГ. Найрухомішою частиною СГ є світ. ринок, що являє собою сферу обмінних відносин між країнами та між іншими суб’єктами СГ, які пов’язані між собою участю у МПП.
На основі різноманітних критеріїв у СГ виділяється певна кількість підсистем. Мегасистемами (найбільш великими) є 3 групи нац. економік: (пром. розвинуті країни, (країни з перехідною ек-кою; (країни, що розвиваються.
Функціональними елементами суч. с-ми СГ є: науково-технічна сфера, виробничо-інвестиц. д-сть, сфера м/н\ного обігу (світ. торгівля); валютно-фін. і кредитні відносини.
Особливостями розвитку сучасного світ. госп-ва є:
розвиток міжн. переміщення факторів вир-ва, передусім у формах вивезення-ввезення к-лу, роб. сили і технології;
зростання на цій основі міжн. форм вир-ва на п/п-вах, розташованих в декількох країнах, в першу чергу в рамках ТНК;
ек. політика країн, що передбачає підтримку міжн. руху товарів і факторів вир-ва на двох- і багатосторонній основі;
виникнення ек-ки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждерж. об’єднань;
зростання інтенсивності регіон. інтеграц. процесів, що призводить до виникнення великих ек. просторів та вилучення відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів вир-ва, але, з інш. боку, призводить до поділу СГ на окремі сектори внаслідок створення відносно замкнутих торг.-ек. блоків та інтеграц. угруповань;
поступова зміна ек. основи суч. цивілізації; індустр. модель розвитку витісняється постіндустр-ною, ноосферно-космічною, суть якої визнач-ся формуванням “ек-ки розуму”, “ек-ки думки”.
2. ФОРМИ ТІ РІВНІ МЕВ.
МЕВ мають яскраво виражений системний х-р. МЕВ-це с-ма ек. зв’язків з приводу вир-ва, розподілу, обміну і спож-ня, що вийшли за межі нац. кордонів.
Отже, сучасні МЕВ є с-мою ек. звязків, які характеризуються:
виходом за межі нац-них госп-в;
взаємодією фіз. і юр. осіб, держав і міжнар. орг-цій;
визначеністю форм;
різними рівнями глибини існ-ня, функц-ня, здійснення.
Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- й мікрорівні, макрорівень-це рівень державних і міждержавних міжнар. процесів, метарівень-це міжнар. звязки галузевого й регіон. значення, мікрорівень-це, відповідно, рівень звязків між фірмами різних країн.
Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.
При цьому виділяють такі 4 рівні:
1) Міжнар. ек. контакти. Це-найпростіші, одиничні, випадкові ек. зв’язки, що мають епізодичний х-р і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам.
2) Міжнар. ек. взаємодія. Це-добре відпрацьовані стійкі ек. звязки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнар. ек. угодах і договорах, заключених на доволі тривалий період часу.
3) Міжнар. ек. співробітництво. Це-міцні й тривалі звязки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових ек. договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів МЕВ.
4) Міжн. ек. інтеграція. Це-вищий рівень розвитку МЕВ, який характериз-ся взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої держ. політики як у взаємних ек. відносинах, так і у відносинах з треріми країнами.
Кожен вищий рівень не являє собою щось протилежне до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить в собі більшість ознак нижчого.
Розглядаючи стр-ру МЕВ, можна виділити також форми МЕВ: (міжн. валютні відносини; (міжн. фін.-кредитні відносини; (міжн. виробниче співробітництво; (міжн. науково-техн. співробітництво; (міжн. трудові відносини (світ. ринок труд. ресурсів); (міжн. торгівля товарами; (міжн. торгівля послугами (світ. ринок послуг); (міжн. транспортні відносини.
При цьому, слід зазначити що осн. формами МЕВ є : (міжн. торгівля, (міжн. рух капіталу, (міжн. міграція роб. сили.
Міжн. торгівля є провідною формою МЕВ. Міжн. торгівля являє собою обмін товарами і послугами між державно оформленими нац-ними госп-вами.
Міжн. рух капіталу-це його переміщення між країнами світу в пошуках більш вигідної сфери прикладення.
Міжн. міграція роб. сили-це процес її стихійного чи організованого переміщення в межах нац-ного або міжн-ного ринків праці, зумовлений х-ром розвитку ПС і виробничих відносин, дією ек. законів.
Міжн. валютні відносини є специф. формою МЕВ: вони, з одного боку, забезпечують норм. реалізацію інших форм МЕВ, а з іншого боку, мають власні мех-зми саморозвитку.
3. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ’ЄКТІВ МЕВ.
Суб’єкти МЕВ-це учасники міжн. ек. явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх ек. інтересів.
Класифікувати суб’єктів МЕВ можна по-різному. Напр., можна їх поділяти за критерієм рівнів. Суб’єкти мікрорівня -це п/п-ва, фірми, фермерські госп-ва, окремі особи. На метарівні діють регіони, галузі ек-ки, котрі займаються ЗЕД. Для макрорівня характерні зв’язки між д-вами, між групами держав, між д-вами та міжн. орг-ціями.
Ділять суб’єктів на фіз. і юр. особи.
Фіз. особи-це право- і дієспроможні особи, які у міжн. відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені й не представляють ніяких фірм.
Юр. особи-це орг-ції, фірми, корпорації, які займаються ЗЕД й відповідають наступним ознакам, що установлюються законод-вом відповідної країни:
- постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть мінятися;
- наявність власного майна, відособленого від його учасників;
- право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися обєктами власності;
- право від свого імені бути позивачем у суді й арбітражі;
- самостійна майнова відповідальність.
Юр. особи поділяються на юр. особи публ. права та юр. особи приватн. права.
Суб’єктами публ. права вважаються такі особи: (держава як скарбниця, як верховна влада; (підрозділи держ. апарату й держ.-територіальних обєднань; (сусп.-політ. угрупування й орг-ції держ. значення.
Суб’єктів визначають ще за критеріями способів привласнення й відповідальності. Виділяють юр. осіб приватн. права: (тов-ва з необмеж. відп-стю; (тов-ва з обмеж. відп-стю; (АО; (командитні тов-ва; (одноосібні п/п-ва.
Суб’єктами МЕВ виступають різні об’єднання: фіз. осіб; юр. осіб; фіз. і юр. осіб.
Особливою є участь у МЕВ такого їх суб’єкта як держава. Держава-це суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй тер-рії та незалежністю по відношенню до інших держав.
Як суб’єкт МЕВ держава виконує подвійну функцію:
1) вона через уповноважені органи може бути безпосереднім учасником міжнар. операцій;
2) через нормативно-законодавче регул-ня, розвиток інфрастр-ри держава може сприяти (або заважати) міжнар. д-сті інш. субєктів.
Міжнар. орг-ції беруть участь в МЕВ в залежності від їх цілей, завдань тощо. МО поділяються:
за юр. природою: міжурядові, позаурядові;
за складом учасників: універсальні, регіональні;
за масштабом д-сті: заг. х-ру, спец. компетенції;
за х-ром д-сті: оперативно діючі, координуючі, консультативні;
за терміном д-сті: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.
Гол. суб’єктами МЕВ на сьогодні є міжнар. п/п-ва або корпорації, серед яких виділяють багатонац-ні та ТН корпорації.
4. ПРИНЦИПИ МЕВ І ПОЛІТ СЕРЕД-ЩЕ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ.
Розглядаючи усю сук-сть принципів розвитку МЕВ, доцільно розділяти їх на 2 групи: загальні і специфічні.
Заг. принципи розвитку МЕВ:
1. Еволюційність міжнар. ек. процесів, без силового навязування співробітництва, без підштовхування до цього.
2. Системність розвитку МЕВ, тобто комплексний розвиток с-ми МЕВ, рівномірний розвиток усіх її взаємодіючих елементів і звязків.
3. Еквівалентність обміну, тобто взаємовигідність ек. звязків для 2-х і більше партнерів.
Деякі автори ще виділяють такі гол. принципи М