В умовах ведення ринкового господарства докорінно змінюються підходи, що до планування та його ролі в процесі розширеного відтворення в порівнянні з централізовано керованою економікою, а це породжує нові форми планування фінансово – господарської діяльності підприємств.
Нині підприємства самі зацікавлені в тому, щоб реально уявляти своє фінансове становище не тільки сьогодні, а й на найближчу перспективу. Це необхідно для того, щоб ефективно розвивати свою господарську діяльність і своєчасно виконувати свої зобов’язання перед державою, партнерами по бізнесу та іншими господарськими суб’єктами.
В системі нових форм планування фінансово – господарської діяльності важливе місце відводиться системі складання бюджетів підприємств, які орієнтовані на отримання оптимального прибутку і збереження позицій підприємства на ринку товарів та послуг.
В основі побудови системи бюджетів підприємств повинні лежати науково – обґрунтовані принципи тому, що вони визначають характер та зміст діяльності підприємства, створюють умови для їх ефективної роботи і зменшується можливість впливу негативних факторів на процес виробництва та реалізації продукції.
Слід зазначити, що нині серед вітчизняних та зарубіжних вчених та практиків економістів не має єдиної точки зору, що до принципів, які слід покласти в основу складання бюджетів підприємств, а це в значній мірі впливає на якість процесу бюджетування, яке все ширше починає застосовуватись підприємствами України.
Проведений аналіз точок зору ведучих вітчизняних і зарубіжних економістів, що до принципів побудови бюджетів підприємств та практичний досвід роботи підприємств дозволяє стверджувати, що процесу бюджетування притаманні слідуючи принципи: єдності, координації, участі, безперервності, гнучкості, точності, пристосування до потреб ринку, повноти, відповідальності і матеріальної зацікавленості,
- принцип єдності, передбачає що планування повинно мати системний характер і являє собою сукупність взаємозв’язаних елементів, які розвиваються в одному напрямку заради спільної мети;
- принцип координації, який виявляється в тому, що неможливо планувати діяльність одного підрозділу фірми без взаємозв’язку з іншими підрозділами і всілякі зміни в планах однієї структурної одиниці повинні відобразитись в планах інших;
- принцип участі означає, що кожен структурний підрозділ та кожен спеціаліст компанії незалежно від посади, яку він займає і виконуваних ним обов’язків приймає участь в складанні бюджетів підприємств;
- принцип безперервності відображається в тому, що планування повинно здійснюватись систематично в межах встановленого циклу і розроблені плани повинні безперервно змінювати один одного;
- принцип гнучкості тісно пов’язаний з попереднім принципом і проявляється в тому, що надає планам можливість змінюватись при виникненні непередбачених обставин;
- принцип точності, передбачає, що плани підприємства повинні бути конкретизовані і деталізовані до такої степені, до якої дозволяють зовнішні та внутрішні умови діяльності підприємства;
- принцип пристосування до потреб ринку – важливо враховувати кон’юнктуру ринку і залежність підприємства від наданих кредитів;
- принцип повноти полягає в тому, що розроблення бюджету має охоплювати всі сторони діяльності та усі підрозділи підприємства. На підприємстві можуть розроблятися різні види бюджетів;
- принцип відповідальності, концентрується виключно не величинах, які піддаються впливу і передбачає передачу кожному підрозділу відповідальності за виконання його частини бюджету разом з повноваженнями втручання в необхідному випадку в ситуації з відповідними коректуючими заходами.
Безумовно принцип відповідальності сприяє усвідомленню працівниками свого обов’язку перед компанією і розуміння суті і значення своїх вчинків, узгодження їх з обов’язками і завданнями, що виникають в зв’язку з потребами компанії.
Слід зазначити, що принцип відповідальності, з нашої точки зору, повинен поєднуватись з принципом матеріальної зацікавленості тому, що матеріальне стимулювання сприяє трудовій цілеспрямованій діяльності колективів, бо створює імпульси, які спонукають працівників підприємств до більш якісної праці в розрахунку на винагороду.
Застосування в практичній діяльності підприємств вище приведених принципів складання бюджетів дозволить значно покращити якісні параметри їх діяльності.
Бюджет має бути. Навіть якщо в компанії працює лише 5-6 осіб. Це інструмент поліпшення виживання, яким ніколи не пізно оволодіти. Бюджет насправді - це ваша путівна мапа, з якою ви звіряєтеся, чи не збилися з правильного шляху. Як виміряти правильність роботи компанії? Тільки звіряючи отримані фінансові результати з бюджетом. Саме з бюджетом ви порiвнюєте квартальні чи річні прибутки та витрати і в такий спосіб контролюєте роботу. Поширений погляд: наша фінансова та бухгалтерська звітність робиться бухгалтерами для податкової та має суто фіскальний характер. Її аналіз - справа, що не має жодного сенсу.
Проте бюджетування - це можливість розмовляти однією мовою з іноземним чи внутрішнім інвестором. Якщо підприємство не може надати фінансовий звіт для аналізу кредитору чи інвестору, той, відповідно, не може зрозуміти, як організовано справу і чи варто вкладати гроші в підприємство, навіть якщо воно зовні має пристойний вигляд.
Інвестору на відміну від податкової не потрібен фіскальний звіт, цей "посмертний зліпок підприємства". Його цікавить майбутнє підприємства.
Ще 10 років у нас існувало "радянське" розуміння бюджетування, згідно з яким бюджет був інструментом "для когось", а не для самого підприємства. Це призводило до специфічних особливостей роботи. Наприклад, не витратити всі гроші згідно з бюджетом було так само погано, як і перевитратити їх.
Питання, "як заробити гроші і отримати прибутки", керівництво цікавило мало, бо ж було поняття планово-розрахункового прибутку, який отримували не за продані на ринку товари, а вираховували на папері, виходячи з вироблених товарів.
До того ж бюджети завжди спускалися "згори" до планових відділів, тобто середня і найнижча управлінські ланки підприємства не брали участі в бюджетному процесі.
Усі ці звички фінансисти принесли iз собою у 1991-92 рр. до бізнес-сфери.
Коли ж підприємцю слід братися до бюджетування?
Взагалі, підприємці роблять це завжди, навіть не усвідомлюючи цього. Через прості розрахунки на пальцях. І уникнути цього процесу неможливо. Пам'ятаєте вислів: "Якщо ви не займаєтеся політикою, то вона займеться вами"? Так і з бюджетом: якщо основа бізнесу - підприємницька жилка людини, то бюджетування - похідна, вміння перевести ідеї в цифри, які можна порівнювати між собою кількісно.
Для прикладу: кожний видавничий проект починається з оцінювання бюджету. Так, бюджет проекту, що має термін реалізації 6 місяців, розрахувати легше, тож його і наведемо для наочності.
На першому кроці оцінювання ми записуємо постійні видатки, які здiйснює фірма, навіть якщо не працює, - оренда приміщення, витрати на зарплату персоналу, включаючи відрахування до бюджету, комунальні платежі, адміністративні витрати i телефон. У нас відповідно - 300, 2200 та 500 гривень щомісяця. На період проекту це становитиме 18 тис. грн.
Окремо рахується амортизація власного обладнання чи плата за оренду чужого обладнання - скажімо, це 6 тис. гривень.
Далі оцінюємо видатки на виробництво книги та її реалізацію, враховуючи, що цикл виробництва триватиме 1 місяць і 5 місяців - реалізація продукції. Ці видатки, що включають папір, послуги друкарні та інші видавничі витрати, наприкінці першого місяця проекту становитимуть 36 тис. грн.
Далі ми запланували реалізувати 90% накладу за період 4,5 місяця. Витрати на реалізацію (перевезення, зберігання на складі, реклама тощо) становлять 400 грн щомісяця плюс 2000 грн додатково на заходи з реклами та просування.
Отже, маємо 3,8 тис. за цією статтею та загальний бюджет з усіх видатків 57,8 тис. гривень. Це бюджет витрат.
Джерело доходу одне - від реалізації 10 тис. накладу книги на ринку та в мережі магазинів. Ураховуючи, що реально ми реалізуємо 90% накладу за цей термін, а інше розтягнеться ще на півроку, і те, що після сплати податків маємо отримати грошей не менше, ніж вклали з невеликим чистим прибутком, беремо за орієнтир суму в 60 тис. гривень.
Будь-який бізнес має відповідати одній елементарній умові: він мусить забезпечити прибуток не менший, ніж просте розміщення відповідної суми на банківському депозиті або в цінних паперах. Тому варто розглядати альтернативний варіант вкладення грошей не в книгу, а на депозитний рахунок під 50% річних.
Ці 60 тис. через півроку перетворяться на 75 тисяч гривень. Отже, маю отримати після реалізації та виплати ПДВ і решти податків ці гроші - інакше все виробництво не має сенсу.
Практика засвідчує, що для цього потрібно реалізувати весь наклад книги, який становить 10 тис. одиниць, десь за 100 тис. і відповідно 90% - за 90 тис. грн.
Отримуємо пристойну ціну книжки для реалізаторів - 10 гривень.
Виконання бюджету з доходу контролювати важче, адже він залежить більше від зовнішніх чинників - попиту ринку, дистрибуції, інфляції гривні. Тому ще трохи потрібно завищити ціну - до 11 гривень, щоб мати можливість опустити до 10 чи не опускати в разі "стрибка" курсу долара (адже ціна паперу завжди прив'язана до долара), і передати на реалізацію.
Далі складається план грошових надходжень від реалізації накладу на бюджетний період у 4,5 місяця, скажімо, по 2000 одиниць щомісяця, і на наступні півроку - допродаж залишків накладу. Це бюджет з доходів.
Прорахувати бюджет iз чистого прибутку, на який впливають фактори, пов'язані з виплатами податків, терміном виконання проекту та іншими непередбаченими чинниками важче, але теж можна на етапі планування. Це можна робити для того, щоб оцінити різні сценарії розвитку подій та їхні наслідки у фінансовому плані на проект.
У даній практиці на етапі виконання проекту ці попередні оцінки дозволяють багато разів змінювати тактику реалізації накладу чи стратегію виробництва інших продуктів, щоб усе-таки не втратити гроші.
Адже і інфляцію ми переживали, і періоди, коли попит завмирав і коли заднім числом змінювали правила гри податківці. Однак таке бюджетування прибутку потребує добрих знань чинного податкового законодавства, банківської справи та ринкової кон'юнктури і навряд чи може бути рекомендоване малим підприємцям, непрофесійним фінансистам. За наведеним прикладом, чистий прибуток реально становив усього 2215 гривень.
