Хворі із захворюваннями серцево-судинної системи можуть скаржитися на болі в ділянці серця і за грудиною, серцебиття, відчуття перебоїв в роботі серця, задишку, появу набряків і інші симптоми.
Болі в ділянці серця - одна із найбільш характерних ознак. Причини болю можуть бути різні. Це і пораження коронарних судин (найбільш небезпечна причина, яка веде до розвитку інфаркту міокарду, кардіогенного шоку), неврози, пораження плеври, перикарду міжреберних нервів, м'язів, хребта, органів черевної порожнини. При болях внаслідок коронарної недостатності характерні ознаки: приступоподібний характер болів, локалізація болю за грудиною, поширення болю в ліву руку, лопатку, плече, шию, виникнення болю або внаслідок фізичного чи нервового перенапруження або у старшому віці вночі, або вдень у спокої.
Допомога:
Негайно викликати лікаря.
Посадити або положити хворого, забезпечивши йому повний фізичний і психічний спокій.
Дати хворому нітрогліцерин (1 таблетку під язик або 1-2 краплі 1% розчину нітрогліцерину на цукор під язик), і 30-40 крапель валокардину всередину.
Поставити на ділянку серця гірчичники.
Дія нітрогліцерину наступає через 1-3хв. Якщо болі не проходять, можна повторити дачу нітрогліцерину.
Задишка при захворюваннях серця виникає внаслідок вмісту підвищеного вуглекислого газу в тканинах, яке виникає від застою крові в них. Характерним для серцевої задишки є її підсилення в горизонтальному положенні і зменшення у вертикальному.
Допомога:
Надати хворому півсидяче положення із опущеними ногами, негайно обмежити фізичну активність хворого, заспокоїти його. Провести оксигенотерапію шляхом подачі кисню через катетер або через маску.
Сильно виражена задишка (серцева астма) - одна із грізних ознак гострої серцевої недостатності. Приступ задухи виникає несподівано: дихання стає часте (30-40 в хв.), клекочуче, чутне на відстані, деколи виділяється рожеве пінисте харкотиння.
Допомога:
Покласти хворого в пісидяче положення з опущеними ногами, негайно викликати лікаря, дати нітрогліцерин під язик, виміряти АТ, дати дихати кисень з піногасником (замість зволоження через 96% спирт) накласти на ноги (15 см нижче пахової складки), на руку –10 см нижче плечевого суглобу. Через, кожні 15-20 хв один із жгутів знімають і накладають на вільну кінцівку. Перетискають жгутами тільки вени, а артеріальний пульс нижче місця стискування повинен зберігатися. Якщо приступ серцевої астми появився вдома, хворого госпіталізують в спеціалізованій машині швидкої допомоги.
Набряки при захворюваннях серця розвиваються від скупчення рідини в тканинах в першу чергу у ходячих хворих на стопі, гомілках, а у лежачих - на поререку. При значних набряках - вони можуть поширитися на все тіло (анасарка), а набрякова рідина скупчується в порожнинах – плевральній (гідроторакс), черевній (асцит), перикарді (гідроперикард). Причиною набряків є підвищення тиску у венулах і порушення водно-солевого обміну.
Догляд за хворими із набряками полягає в старанному догляді за шкірою, тому що можливість появи у таких хворих пролежнів дуже велика (порушене живлення тканин із-за застою в них крові), слідкуванням за діурезом та водним балансом, строго дотримуватися дієти, виключити введення ліків в сідничну ділянку (застій крові і ліки погано всмоктуються), давати хворим сечогінні засоби.
Гіпертонічним кризом називають різке підвищення у хворих гіпертонічною хворобою артеріального тиску, що супроводиться головним болем, особливо в потилиці, головокружінням, шумом в голові, нудотою, інколи блювотою, миготінням мушок перед очима.
Допомога:
Виміряти артеріальний тиск, положити хворого із припіднятим головним кінцем, забезпечити повний фізичний і психічний спокій, дати приплив свіжого повітря, поставити гірчичники на потилицю і ікроножні мязи, зробити горячі або гірчичні ніжні ванни, холодний компрес до голови, підготовити необхідні лікарства, викликати лікаря.
Непритомність - це короткочасна втрата свідомості, яка обумовлена гострою недостатністю кровенаповнення судин головного мозку. Причиною його є сильні нервово-психічні подразнення (переляк, вигляд крові, больові подразнення), при перевтомі, хвилюванні, в душному приміщенні. Хворий відчуває головокружіння, нудоту, в нього темніє в очах, він втрачає свідомість. Хворий блідий, покритий холодним потом, кінцівки холодні, слабкий частий пульс. В неускладнених випадках непритомність триває не більше 20-40 сек.
Допомога:
Хворого положити без подушки, або припідняти ніжний кінець ліжка, звільнити грудну клітку від стискуючого одягу, збризнути обличчя і груди хворого холодною водою, піднести до носа хворого ватку, змочену нашатирним спиртом, розтерти скроні і груди руками, прикласти до ніг грілку, накрити і підготовити необхідні лікарства.
Колапс - це прояв гострої судинної недостатності із різким зниженням артеріального тиску і розладами периферичного кровообігу. Появляється слабість, головокружіння, шум в вухах. Свідомість переважно зберігається, але хворі заторможені, майже не реагують на зовнішні подразники. Шкіра холодна, покрита холодним липким потом. Через деякий час губи, пальці рук і ніг стають синюшні. Риси обличчя загострені, пульс ниткоподібний, систолічний тиск нижче 80 мм рт. ст., а діастолічний визначити не вдається.
Допомога:
Негайно викликати лікаря. Хворому забезпечити повний спокій, горизонтальне положення в ліжку без підголовнина із припіднятим ніжним кінцем. Хворого потрібно прикрити вовняною ковдрою, до ніг грілки, дати приплив свіжого повітря, підготовити необхідні лікарства (кофеіну натрію бензоату або сульфокамфокаіну або кордіаміну).
Одним із важких ускладнень захворювань серця є хронічна серцево-судинна недостатність. Її ознаки, це: задишка, набряки, виражений ціаноз, перебої в роботі серця, серцебиття. Догляд за хворими з цією патологією полягає:
Слідкувати за вагою тіла і кількість випитої рідини, вимірювати діурез в хворого та водний баланс, профілактика пролежнів, дотримуватися дієти (стіл №10), зокрема вживати продукти багаті солями калію (картопля, курага, капуста, інжир) і кальцію (молоко, молочні продукти), які мають сечогінну дію. Харчування невеликим порціями, часте. Не вводити препарати в сідничний м'яз із-за порушеного всмоктування. Слідкувати за роботою кишечника (не допускати запорів).
Пульс - це поштовхоподібні коливання стінок артерій, зумовлене викиданням крові із лівого шлуночка в артеріальну систему. Характер пульсу залежить від діяльності серця і стану артерій. Він змінюється при психічному збудженні, фізичній роботі, коливаннях навколишньої температури, залежить від віку, пори доби, статі. Характеризує пульс: частота, ритм, наповнення і напруження. Частота пульсу - це кількість пульсових коливань за 1 хв. У здорової людини дорівнює 60-80 за 1 хв. Частота пульсу понад 80 – називають тахікардією, а частоту менше 60 – брадікардією. Частота пульсу у фізіологічних умовах залежить від слідуючих факторів:
від віку: у новонароджених – 120-140
фізичної роботи, статі (у жінок пульс на 5-10 частіший), від психічного стану, часу доби (підчас сну пульс сповільнюється). Підвищення температури тіла на 1 прискорює пульс на 8-10 за хв. У здорової людини серце скорочується ритмічно, з однаковими інтервалами між пульсовими хвилями.
При захворюваннях серцево-судинної системи часто виникають аритмії.
Екстрасистолічна - це позачергове скорочення серця з послідуючою компенсаторною паузою. Вони можуть бути поодинокі та зустрічатися через одне, два, три і більше скорочень серця.
Миготлива аритмія - порушення закономірності ритму і наповнення пульсу. Пульсові хвилі виникають хаотично, безладно. При миготливій аритмії характерний дефіцит пульсу - різниця між серцевими скороченнями і пульсом. Тому при миготливій аритмії обов'язково рахують крім пульсу і частоту серцевих скорочень. Підрахунок проводять протягом 1хв.
Наповнення пульсу - ступінь наповнення кров'я артерій підчас систоли серця. Воно залежить від кількості крові, яку викидає серце (лівий шлуночок) в артеріальне русло. При доброму наповнений -висока пульсова хвиля, при поганому - малі пульсові хвилі.
Напруження пульсу - ступінь опору артерії натиску пальця, залежить від тиску крові в артерії, що зумовлене діяльністю серця (кількість крові) і тонусу судинної стінки. Напр., при гіпертонічній хворобі тонус артеріальних судин підвищений, судину стиснути важко, пульс тут суде напружений. твердий. При різкому падінні артеріального тиску, напр. при колапсі, досить легко натиснути на артерію, як пульс зникає такий пульс називають м'який, ниткоподібний.
Артеріальний тиск - це тиск крові на стінки судини. Вимірювання AT дає уявлення про силу скорочення серця, приплив крові в артеріальну систему, опір і еластичність периферичних судин. Є максимальний (систолічний) тиск, який виникає в момент систоли серця, коли пульсова хвиля досягає найвищого рівня і мінімальний (діастолічний) тиск, який виникає в кінці діастоли серця підчас спадання пульсової хвилі, і пульсовий (різниця між систолічним і діастолічним тиском). Нормальні цифри артеріальвого тиску лежать в межах від 100-140 максимальний і 90-60 мінімальний. Величину AT вимірюють з точністю до 5 мм рт.ст. Підвищення AT навивають гіпертонією або артеріальною гіпертензією, а зниження - гіпотонією або артеріальною гіпотензією. Рівень артеріального тиску в межах норми може змінюватися залежно від фізичної праці, збудження, приймання їжі, віку, часу доби. Зокрема змінюється систолічний тиск, тому щь на величину діастолічног тиску не впливають зовнішні фактори. Для оцінки про різні патологічні процеси величина діастолічного тиску має більше діагностичне значення, ніж систолічного. Пульсовий тиск в нормі коливається від 40 до 30 мм рт. ст. Підвищення його буває при підвищенні систолічного тиску, а зниження - при порушенні скорочуючої активності міокарду (інфаркт). Вимірювати AT по правилам потрібно вранці, натще, лежачи. При одноразовому епізодичному вимірюванні АТ довідуються про випадковий тиск, який може бути вище основного. Вимірювати AT необхідно декілька разів, так як у нервових людей воно різко коливається.



Методична розробка
теоретичного заняття по сестринській справі
Тема: Догляд за хворим із патологією органів травлення.
І. Тема: Догляд за хворими із патологією органів травлення.
ІІ. Обгрунтування теми:
Захворювання органів травлення відносяться до патологій, які переважно мають хронічне протікання і тому дуже важливо знайти особливості їх протікання для попередження виникнення різних ускладнень та вміти проводити догляд при тих чи інших проявах шлунково-кишкової патології.
ІІІ. Мета заняття.
Навчальна
- Знати: 1. Які основні симптоми при захворюванні шлунково-кишкового тракту?
2. Які особливості болю при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, та його причини?
3. Що таке диспептичні розлади?
4. Яка симптоматика шлунково-кишкової кровотечі?
5. Які покази до промивання шлунку?
6. Які є клізми, та які покази до їх проведення?
7. Що таке метеоризм?
Вміти: 1. Провести догляд за хворим при болях в животі?
2. Провести догляд за хворими при нудоті, печії, блювоті.
3. Надати допомогу хворому при шлунково-кишковій кровотечі.
4. Промити шлунок.
Провести очисну, сифонну, послаблюючі, живильні, лікувальні клізми
Застосувати газовідвідну трубку.
Виховна мета:
1. Виховати в студентів почуття професійної відповідальності.
2. Виховувати в студентів елементи медичної етики і деонтології.
IV. Тип уроку:
Лекція (засвоєння нових знань)
V. Міжпредметні зв’язки.
Забезпечуючі: анатомія з фізіологією, фармакологія, сестринська справа.
Забезпечувальні: терапія, хірургія, акушерство, інфекційні х-би.
VІ. Місце проведення: медичне училище, кабінет терапії.
VІІ. Тривалість занаття: 2 години.
VІІІ. Література: І.М. Шевчук “Сестринська справа”. ст. 168-180
2. С.А. Мухіна “Общий уход за б-ми”. ст. 222-206, 213-214.
3. В.В. Мурашко “Общий уход за б-ми” ст. 160-172, 184
хід заняття
Матеріали для закріплення
Запитання
Які симптоми патології шлунково-кишкового тракту?
Які є причини болю в животі?
Яка тактика середнього медпрацівника при болях в животі.
Що таке “диспептичні розлади”?
Яка допомога при блюванні?
Які прояви шлунково-кишкової кровотечі?
Що таке “метеоризм”?
Яка тактика середнього медпрацівника при “метеоризмі”.
Які є клізми?
Виклад лекції
ПЛАН
Симптоми при захворюванні органів травлення.
Болі в животі, їх причини та тактика середнього медпрацівника при болях в животі.
Диспептичні розлади, їх причини, тактика середнього медпрацівника при них.
Шлунково-кишкова кровотеча, причини, тактика середнього медпрацівника при шлунково-кишковій кровотечі.
Промивання шлунку, покази, протипокази, способи промивання.
Клізми, покази, протипокази до їх проведення.
Застосування газовідвідної трубки, покази, протипокази до застосування.
Основними проявами захворювань шлунково-кишкового тракту є болі в животі, диспептичні прояви, порушення стільця, шлунково-кишкові кровотечі.
Болі в животі, є одним із основних симптомів захворювань шлунково-кишкового тракту. Причини і характер болів в животі можуть бути різноманітні. Для захворювань шлунку і двенадцятипалої кишки (виразкова хороба, гастрит) характерні болі, які звязані з прийманням їжі (натще, через 30 хв., 2 год. після приймання їжі), нічні болі. Болі, які зв’язані із захворюваннями кишечника, не зв’язані із прийманням їжі. За характером вони переважно тупі, ниючі, інколи ріжучі. Локалізуються вони переважно в середніх відділах живота. Перед тим, як хворому надати першу медичну допомогу, необхідно розпитати хворого про характер болів, їх зв’язок із прийманням їжі, вияснити, чи є диспептичні розлади. До приходу лікаря, потрібно положити хворого, на живіт, дати міхур з льодом. Категорично забороняється давати хворому грілку і обезболюючі засоби.
Диспептичні розлади проявляються у вигляді відрижки, печії, нудоти, блювоти, відчуття переповнення шлунку після приймання їжі.
Відрижка – несподіване мимовільне виділення із шлунку в порожнину рота газів або невеликої кількості шлункового вмісту. Вона може бути наслідком прокотовтування надмірної кількості повітря (аерофагія) при швидкій їжі, неврозах, при застоях їжі в шлунку. Вона може бути повітрям, кисла, протухлим.
Печія – відчуття печії за грудиною або в епігастральній ділянці, яке деколи поширюється вверх аж до глотки. В її виникненні часто причиною є закидування кислого вмісту шлунку у стравохід. Зустрічається при гастритах із підвищеною кислотністю. Для того, щоб позбутися печії, необхідно хворим випити півсклянки лужної мінеральної води, молока або питтєвої соди із паленою магнезією. Для повної ліквідації цього симптому, необхідно лікувати основне захворювання.
Блювота – мимовільне викидування вмісту переважно шлунку, через рот, а інколи і ніс. Часта блювота приводить до виснаження хворого, обезводення, втраті мікроелементів, зокрема калію. Вона часто зустрічається при виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки, гострому панкреатиті, раку шлунку і інших захворюваннях. При блювоті шлункового походження передує нудота, слинотеча, переважно вона приносить хворому полегшення. При блювоті мозкового походження полегшення, як правило, не наступає. При блювоті медична сестра повинна бути біля хворого, спостерігаючи за його станом і надаючи йому допомогу, щоб не допустити аспірації блювотних мас.
Нудота, переважно передує блювоті, але може спостерігатися і без неї. Відчуття нудоти часто супроводжується побліденням обличчя і сильною слюнотечею. При захворюваннях шлунку, вона буває часто після приймання їжі, особливо жирної, при пониженій секреції шлунку.
Для зменшення нудоти, хворому можна дати мятні краплі, смоктати кусочок лимону, випити 0,5 % розчин новокаїну, проковтнути кусочки льоду.
Шлунково-кишкова кровотеча зустрічається при виразковій хворобі, раку шлунку, цирозі печінки, травмах, отруєннях кислотами, геморой, рак прямої кишки і інші захворювання. Симптоми різноманітні і залежать від масивності кровотечі. При невеликих кровотечах спостерігається короткочасна слабкість, блювота кровю, якщо кровотеча з шлунку, пізніше виділяється кал чорного кольру, дьогтеподібний (мелена). Такий кал говорить про кровотечу в шлунку або 12-палої кишки. Якщо кровотеча з товстого кишечника, то кал зафарбований кровю в червоний колір. Хворому із кровотечею створюють повний фізичний і психічний спокій, строгий постільний режим (транспортують обережно, причому головний кінець повинен бути опущений), холод на епігастральну ділянку, або на живіт, кровозупинні засоби.
Промивання шлунку проводять при: захворюваннях шлунку, отруєнні, непрохідності кишечника. Воно може здійснюватися зондовим і беззондовим шляхом. Беззондовий шлях полягає в тому, що хворому дають випити 2-3 склянки теплої води, розчину соди, підсоленої води із послідуючим штучним викликанням блювоти, натискуючи на корінь язика. Такий метод протипоказаний при отруєнні кислотами, лугами, в хворих, які знаходяться в непритомному стані. Хворому в непритомному стані, вводити в шлунок може тільки лікар реаніматолог, який володіє технікою інкубації трахеї. Промивання шлунку протипоказане хворим гіпертонічною хворобою, стенокардією, цирозом печінки, виразковою хворобою шлунку і 12-палої кишки і іншими хворобами.
Клізми – це введення в нижній відрізок товстої кишки різних рідин з лікувальною та діагностичною метою. Є клізми: очисні, сифонні, послаблюючі, лікувальні і живильні. Очисна клізма застосовується при запорах, підготовці до операцій, родів, рентгенологічного дослідження шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура, нирок, хребетного стовпа і кісток тазу, при підготовці до ендоскопічного дослідження кишок, перед проведенням лікувальної та живильної клізми.
Протипокази: гострий апендецит, гострі запальні захворювання товстої кишки є нахилом до кровотеч, тріщин випадіння прямої кишки, розпад пухлини прямої кишки, апендецит, перші доби після операції на кишечнику.
Сифонну клізму застосовують при відсутності ефекту від очисної, при кишковій непрохідності, отруєнні, підготовці хворого до операції на товстому кишечнику.
Послаблюючі клізми (олійна, гіпертонічна, емульсійна) застосовують при стійких запорах і неефективності очисної клізми, у перші дні після операцій на органах черевної порожнини, після родів.
Лікувальні клізми служать для введення в пряму кишку деяких ліків. Вони є місцевої і загальної дії. Клізми місцевої дії переважно застосовують в мікроклізмах (максимальна кількість до 200 мл), мають протизапальну і обволікаючу дію. Клізми загальної дії використовують у випадках, коли ліки не можна ввести через рот або парантерально.
До 200 мл ліки можна вводити у мікроклізмах, а більше 200 мл – крапельним шляхом.
Живильні клізми теж можна вводити як у мікроклізмі так і крапельним способом.
При накопиченні великої кількості газу в кишках (метеоризмі), у пряму кишку вводять газопровідну трубку. Протягом доби трубку можна вводити 2-3 рази через певні проміжки (1 годину). Виведення газів із кишечника можливе і при очисній клізмі. Газопровідну трубку застосовують, коли ні спеціальна дієта, ні приймання активованого вугілля або настою ромашки не дає ефекту, а метеоризм значно турбує хворого.