1. сутність поняття планування.
Планування – це процес формування цілей, визначення пріоритетів розвитку м-дів засобів їх досягнення параметрів взаємодії між членами п-ва а також вибір та розподіл матеріальних фінансових і трудових ресурсів інших організаційно-техн., ек-чних, та мотиваційних рішень які забезпечать досягнення поставлених завдань. Планування д-ті п-ва зводиться до розробки плану. План – це деяка задача з визначеними вихідними даними результатами обумовленим м-дом і способом їх досягнення. План п-ва дозволяє: оцінити практичні можливості п-ва для досягнення поставлених цілей; забезпечує пошук ефективних шляхів для виконання поставлених завдань; виявлення зони потенційних загроз та можливих непередбачуваних наслідків у плановому періоді4 зменшує ризик у прийнятті управлінських рішень; створює основу для оцінки в-т в-ва визначає необхідні всі види ресурсів для рівномірної та безперебійної роботи п-ва. Планування – це управлінський процес обґрунтування цілей д-ті п-ва визначення способів і м-дів досягнення поставлених цілей на основі комплексу робіт при раціональному використанні наявних трудових фінансових матеріальних ресурсів.
2.сутність та структура об’єктів планування.
Згідно з-ну України про п-во об’єктами планування можуть бути: господарська, в-ча, комерційна чи посередницька д-ть; соц.д-ть п-ва; екологічна д-ть п-ва. Господарська д-ть – гол.завд.п-ва є його в-ча або господарська д-ть яка направлена на задоволення потреб окремого споживача чи суспільства в цілому з метою отримання максимального прибутку. Досягнення цієї мети можливе лише на основі в-ва і реалізації п-ції. Процес в-ва та реалізації п-ції відбувається безперервно тому всі стадії в-ва або стадії ТП необхідно скоординувати в часі та просторі що може бути зроблено на основі плану. Тому планування на п-ві охоплює розробку системи показників які х-ють взаємозв’язок процесів в-ва та реалізації п-ції у визначені терміни по кожному структурному підрозділі та п-ву в цілому. Соціальна д-ть – ця д-ть забезпечує мови для відтворення сил виробника та задоволення або реалізації його потреб. Вона включає: забезпеч.п-вом політики оплати праці; створення безпечних умов праці; створення умов для відтворення культурних, сімейних, побутових потреб працівників. Екологічна д-ть – у процесі в-ва п-ва наносять певну екологічну шкоду НПС. Планування екологічної д-ті п-ва направлено на зниження та компенсацію негативного впливу в-ва на НПС. Входить: відшкодування збитків за викиди стічних вод водоймищ; за викиди шкідливих речовин в атмосферу; за забруднення земельних ділянок; за утилізацію відходів. Фінансування всіх заходів пов’язане з нанесенням шкоди НПС проводиться за рахунок власних коштів п-ва.
3. форми планування та види планів.
В плануванні виділяють 3 методологічні сторон6и: 1) соціально-економічна; 2) методологічна; 3) організаційна. Соціально-ек-чна сторона планування основана на пізнанні ЕК-чних законів, відображає ЕК-чну політику держави та всіх соціальних процесів розширеного в-ва. Методологічна – розробляє сукупність п-пів, м-дів планування соціальних та ЕК-чних процесів на п-ві та в державі. Організаційна – розробляє структуру планових органів на п-ві та в державі визначає технологію розробки всіх видів планів, тобто є інструментом планування. Плани поділяють на : 1)директивні-це процес розробки планів які мають силу юрид закону є обов’язкові для виконання.2)індикативне-це найпоширеніша в світі форма державного планування це засіб реалізації соц-екон політики держави та основним м-дом впливу на функціонування ринкової економіки. Завдання індикативного плану наз індикаторами. Індикатори-це параметри які х-ють етап та напрями розвитку е-ки держави розробл органами державного управління в ході формування соц-е-чної політики які встановлюють форми впливу на всі господарські процеси. 3) перспективне-охоплює період від 5 до 20 років, визначає довгострокову стратегію п-ва його соц, техн., та економічний розвиток; 4) поточне-охоплює період до 1 року деталізує тактичні завдання для кожного структурного підрозділу включає в себе піврічне квартальне місячне добове планування; 5) Стратегічне- це процес здійснення сукупності систематизованих взаємопов’язаних робіт по визначенню стратегічних напрямів д-ті п-ва чи держави; 6) тактичне –це процес створення передумов пошук внутрішніх можливостей на п-ві для реалізації стратегічного плану; 7) оперативно-календарні-основним завданням є конкретизація основних показників тактичного планування з метою організації планомірної та ритмічної роботи всіх структурних підрозділів п-ва. В процесі оперативно-календарних планування визначають: час виконання окремих операцій по виготовленню певних вузлів по окремих цехах та дільницях п-ва; відбувається оперативна підготовка в-ва шляхом замовлень та постачання на окремі робочі місця необхідні матеріали та інструменти; ведеться систематичний контроль та облік використання всіх матер в структурному підрозділі. Крім цього види планування класифікують за критеріями: 1)за ступенем охоплення:загальне(охоплює всі аспекти проблеми); часткове(охоплює певні завдання); 2)за об’єктом планування: цільове планування(визн стратегічні і тактичні цілі); планування засобів(визн обладнання персонал фінанси для виконання поставлених цілей) програми планування(розробляє програми); 3) за глибиною планування: агрегативне(обмежене завданими контурами); детальне(розбивка виготовленої деталі чи товару на певні складові елементи); 4) координація в часі: послідовне(це послідовний процес розробки плану розбитий на декілька етапів); погоджене(при затвердженні одного етапу можна приступати до виконання іншого).
4. система планових показників планування.
Показник плану- це форма кількісних та якісних параметрів і завдань внесених в план для стимулювання більш раціон введення в-чої чи господарської д-ті п-ва з найменшими затратами. Система показників відображає процес прийняття планових рішень, процес в-ва розподілу та реалізації п-ції. Ці показники плану ЕК-чного і соц.розвитку за своїм призначенням формою та змістом поділяють на:1)натуральні і вартісні(натуральні-х-ють матеріальне в-во вимір в одиницях які відображають основні фізичні властивості товару та його призначення; вартісні-є одиницею обчислення ефективності в-ва валового продукту, визнач затрати суспільно-необх праці на в-во одиниці п-ції);2)кількісні і якісні(кількісні-визнач обсяги розміри або масштаби в-ва, якісні-х-ють в плані ефективності функціонування окремих ланок в-ва і п-ва в цілому);3)абсолютні і відносні(абсолютні-х-ють планові завдання в абсолютних величинах обчислюються в натуральному і вартісному виразах, відносні-показують динаміку та структуру зміни абсолютних величин вимірюються у % та питомих вагах);4)затверджені і розрахункові(затверджені-є основою в плануванні являють собою форму доведення планів розвитку п-ва до виконавців є формою затвердження та контролю за їх виконанням, розрахункові-носять аналітичний та інформаційний х-тер і в більшості випадків використав для обґрунтування планових рішень при їх затвердженні);5) норми та нормативи(норма-це науково-обгрунтована величина затрат будь-якого ресурсу необхідних для виготовлення одиниці п-ції виконання певного виду робіт чи надання послуги заданої якості в умовах планового періоду, норматив-х-зує ступінь використання ресурсів або його питомої ваги на одиницю роботи або на одиницю об’єму, система норм та нормативів-це комплекс науково-обгрунтованих матер фін трудових норм їх формування оновлення і використання при розробці планових документів).
6. принципи планування.
Принципи планування-це осн вих. Дані, положення правила формування обґрунтування і організації планових документів. Основними п-пами в плануванні є: п-п науковості-всі планові документи повинні розроблятися на основі законів соц і ЕК-чного розвитку; п-п соціальної справедливості та задоволення суспільних потреб- означає що в плануванні необхідно виходити з інтересів окремої людини та суспільства в цілому;підвищений ефект в-ва- передбачає виконання всіх цілей та завдань д-ті п-ві з найменшими витратами та з максимальною економією суспільно-необхідної праці на виготовлення одиниці п-ції; пропорційності та збалансованості-реалізація даного п-пу передбачає еквівалентний обмін результатів в-чої д-ті у всіх сферах народного господарства, рівновагу попиту та пропозиції по всіх галузях в-ва, раціональне співвідношення між розумними потребами і наявними ресурсами; пріоритетності- серед всіх поставлених перед п-вом завдань і напрямів вибирають першочергові без виконання яких неможливе вирішення планових завдань; погодження цілей-передбачає погодження поточних завдань із стратегічними.
7. методи планування.
Методи планування- являють собою сукупність способів і прийомів за допомогою яких забезпечується розробка і обґрунтування планових документів. Основними м-дами є: 1)балансовий-призначається для збалансування суспільних потреб і ресурсів для забезпечення необхідної пропорційності і координації в розвитку різних товарів виробництв галузей територій;2)нормативний-оснований на вивченні і використанні при розробці планових документів науково обґрунтованих норм і нормативів використанні матер трудових фінансових ресурсів;3)програмно-цільовий-передбачає розробку цільових комплексних програм і призначений для обґрунтування планових рішень на макроекономічному рівні розвитку народногосподарських рішень;4)м-ди контролю-основані на п-пах і формах ЕК-чного стимулювання та адміністративно-правової відповідальності;5)м-ди математичної статистики;6)м-ди прийняття перед планових рішень.
8. м-ди прийняття перед планових рішень.
Дані м-ди використовуються на прогнозоаналітичному етапі планування і поділяють на:1)загальні-визначають методологічну логічну систему процесів обґрунтування планових документів основу їх складають системний та ЕК-чний аналізи (системний-це упорядкований цілеспрямований пілхід пошуку ефективних шляхів вирішення складних проблем, це сукупність способів і м-дів дослідження складних ЕК-чних процесів які дозволяють підготувати та обґрунтувати управлінські рішення;ЕК-чний-призначений для реєстрації пояснення та використання у плановій роботі результат фінансово-господ д-ті досліджуваних обєктів);2)конкретними м-дами наз м-ди отримання і аналізу вихідної планової інформації. До них відносять:м-д ЕК-чних групувань-дозволяє обєднати об’єкти аналізу в однорідні групи або угрупування і визначає вплив взаємопов’язаних факторів на них; м-д прямого рахунку – визначаються показники виходячи з науково-обгрунтованих норм витрат різних видів ресурсів; м-д співвідношень(індексів)- суть у його порівнянні будь-яких показників в часі по регіонах по періоду; м-д структуризації – оснований на поетапному розподілі загальних цілей д-ті п-ва на складові елементи; м-д соціологічних досліджень – є інструментом вивчення соц явищ і процесів. Поділяють на:описи, опитування, анкетування, аналіз; м-д експертних оцінок – використовується для отримання інформації від групи фахівців по досліджуваній проблемі.
9. балансовий м-д у плануванні.
Баланс – це система показників в якій одна частина що х-зує ресурси за джерелом надходження= іншій частині , яка х-зує розподіл цих ресурсів за всіма напрямками їх використання. Тобто сутність балансу- це забезпечення відповідності між ресурсами і потребою в них. У макроекономіці збалансованість – це сукупність пропорцій між: в-вом і споживанням;ресурсами і їх використанням; попитом і пропозицією; матеріальними і фінансовими потоками. Балансовий м-дозначає – що план в-ва продуктурозв галузі ЕК-ки в цілому обгрунтов шляхом розробки балансів в яких попередньо визначають потребу у всіх видах ресурсів та джерела задоволення цих потреб тобто вони балансуються. В системі балансів виділяють: матеріальні, трудові, фінансові баланси. Матеріальний баланс – це плановий документ який відображає забезпечення оптимального співвідношення наявності і потреби у засобах в-ва і ресурсах. За допомогою цих балансів забезпечується в-во необхідними матеріальними ресурсами. Матеріальні баланси поділяються на: одно продуктові, багато продуктові, матеріальний баланс в натуральних показниках, у вартісних показниках, натурально-вартісні баланси. Одно продуктові баланси розробляються по конкретних видах матеріалів і повинні забезпечувати рівність між необхідними обсягами ресурсів по джерелах отримання та напрямками розподілу. Зведені баланси – являють собою сукупність одно продуктових об’єднаних за певною ознакою, технологічною належністю чи призначенням. Комплексні – розробляються по групах взаємозамінних матеріальних ресурсів для однієї або декількох галузях народного господарства. Міжгалузеві – служать для збалансування в-ва конкретних видів п-ції в різних натуральних одиниція виміру. Вони одночасно є одно продуктовим, оскільки розраховуються на один вид ресурсу. Такі баланси є:універсальні і локальні. Якщо один і той же ресурс використовується в різних галузях нар.госп. то такий баланс наз-універсальним, і напаки, якщо викор ресурсу носить обмежений х-тер то баланс наз локальний. Вартісний матеріальний баланс – це баланс у вартісному виразі узагальнені та універсальні завжди багато продуктові розробляються на рівні галузі. Натурально –вартісний – розробляється по групах однорідної п-ції в умовних одиницях.
10. нормативний метод планування.
Нормативний м-д – це один із м-дів розробки прогнозних планових документів на основі використання типових норм та нормативів. Норма – це максимально допустима в-т матеріалів палива енергії живої праці необхідні для виготовлення одиниці п-ції. Норматив – це відносний показник який х-зує міру використання ресурсу або встановлюють величину чи значення конкретної норми на виконання конкретної роботи. Групи норм і нормативів: норми в-т живої праці, норми в-т предметів праці, нормативи організації в-ва, нормативи освоєння в-чих потужностей, нормативи використання засобів праці, нормативи руху фінансових коштів. Система норм і нормативів – це комплекс науково обґрунтованих матер фін трудових норм організації їх підготовки м-ди їх розробки та контролю на всіх рівнях прогнозно-планової роботи. Класифікація норм і нормативів: 1)за терміном дії:перспективні(використовуються для розробки стратегічних планів); поточні(використовуються для розробки тактичних планів д-ті та визначення потреби в кожному виді ресурсу); оперативно-в-чі(на їх основі розробляють цехові щоденні завдання вони служать для визначення розцінок та тарифів оплати праці).2) за х-ром розширення: цехові та заводські(розробляються на конкретному п-ві); галузеві(розробляються та використовуються на рівні галузі); міжгалузеві(розробляються на певні види робіт які виконуються в однакових або типових умовах в різних галузях в-ва); 3) за ступенем деталізації: специфіковані(являють собою норму в-т конкретного матеріалу на виготовлення конкретної продукції); зведені(розробляються по певній номенклатурі ресурсів які об’єднують за певною ознакою або технологічною належністю).4) за об’єктом планування: готова п-ція, напівфабрикати, види робіт або послуг.5) за м-дами розробки: розрахунково аналітичні(основані на вивченні факторів які визначають витрату ресурсу та вплив кожного із них або їх сукупності на в-во одиниці п-ції); дослідні(встановлюють норми та нормативи в-т ресурсу на основіі оглядів лабораторних досліджень); дослідно-статистичні(основані на встановлення норм і нормативів по фактичних витратах живої праці і матеріалів на виготовлення одиниці п-ції за даними попереднього періоду);6)за агрегатною належністю: детальні вузлові групові індивідуальні. Індивідуальні норми розробляються на етапі конструкторської документації по виготовленню того чи іншого вузла. Групові носять узагальнюючий х-тер і відображають витрати однорідної п-ції на виготовлення п-ції в номенклатурних групах.






11. програмно-цільовий м-д в плануванні.
Програмно-цільовий м-д – це спосіб формування системи планових показників для вирішення важливих нар.госп.проблем. його суть полягає у виборі основних цілей соц.-екон.розвитку держави або п-ва в розробці основних заходів визначення м-дів необхідних цільовій комплексній програмі для досягнення поставлених цілей. Цей м-д оснований на Цільова комплексна програма – це документ у якому наводять цілі і завдання комплекс в-чих соц.-екон. завданьм-дів та заходів направлених на реалізацію найбільш ефективним шляхом поставлених завдань при мінімальних витратах матеріальних трудових фінансових ресурсів. Поділяють на: соціально-економічні – направлені на вирішення проблем соціального захисту населення стабілізацію матеріального і культурного рівня життя населення, науково-технічні – передбачає вирішення наукових і технічних завдань з використанням досягнень науки і техніки, в-чо-економічні – направлені на вирішення основних проблем у в-ві, територіальні – передбачає комплексне освоєння нових територій чи регіонів або їх перепрофілювання, організаційно-господарські – направлені на вдосконалення організації управління господарськими системами або територіально-в-чими комплесами., екологічні.
12. структура, показники виробничої програми.
Виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції визначає необхідний обсяг виробництва у плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості та вимогам збуту. Вона обгрунтовує завдання, щодо введення нових виробничих потужностей або незавершеного виробництва, визначає чисельність персоналу потребу у транспорті, комунікаціях.Підприємства формують виробничу програмі на основі держ. замовлення, замовлень споживачів, виявлених в процесі вивчення споживчого попиту. Державне замовлення доводиться тим підприємствам, які випускають продукцію, що має важливу н/г та стратегічне значення для держави.Отримання таких замовлень проводиться на конкурсній основі по бізнес–планах. Виробнича програма складається з 2–х розділів:плану виробництва в натуральних показниках;плану виробництва у вартісному виразі;1. Містить показники випуску продукції визначеної номенклатури та якості у фізичних одиницях виміру.При випуску однакових по призначенню видів продукції, але які містять різні споживчі властивості чи технічні характеристики використовуються умовно натуральні одиниці виміру. Однак плани в натуральних показниках не дозволяють визначити загальний обсяг і структуру виробництва на багатопрофільних диверсифікованих підприємствах. Тому розраховуютьчя плани виробництва у вартісному виразі.2. План виробництва у вартісному виразі характеризують такі показники:реалізована продукція (валовий доход);товарна продукція;влова продукція;Реалізована продукція, яка відправлена підприємством, оплачена покупцем або збутовою організацією. Обчислюється за формулою:Qp=СУМА(Qmi+- ?Qnзі+-?Qпві) Qmi – обсяг товарної прордукції і–го виду в оптових цінах підприємства ?Qnзі – залишки готової порпдукції і–го виду на складу підприємства на початок і кінець планового періоду ?Qпві – залишки готової продуції і–го виду відвантаженої споживачам, але неоплачуваної споживачем на початок і кінець планового періодуn – кількість видів товарної продукціїРеалізована продукція характеризує валовий дохід підприємства у плановому періоді, який визначається як добуток оптової ціни на кількість одиниць проданого товару Др.=Ор=СУМАЦі*Qnі Ці–оптова ціна і–го виду продукції Qnі –плановий обсяг продажу і–го виду продукції в натуральних показниках Крім валового доходу план може передбачати отримання середнього доходу, тобто це величина коштів, які отримало підприємство від продажу одиниці продукції чи послуги. Др.(середнє)=СУМАЦі*Qпл/СУМА Qпл = СУМА Ці=Ці(середнє)Тобто якщо в плановому періоді передбачена зміна ціни на товар то середній дохід буде рівний середній ціні.Плановий обсяг товарної продукції розраховується за формулою:Qті=СУМА(Qплі*Ці)+СУМАQпрі) Qплі –план випуску і–ї продукції в натуральних показниках Ці –оптова ціна одиниці і–го виду продукціїn–кількість видів товарної продукції Qпрі –обсяг послуг та робіт промислового характеру m–кількість видів робіт промислового характеру Валова продукція включає вартість всієї виготовленої продукції і виконаних робіт чи послуг в т.ч. незавершеного будівництва. Вона оцінюється в порівняльних цінах. Обсяг валової продукції розраховується за формулою:Qві=Qті+(Qнк-Qнп)+(Qік-Qіп); Qнк-Qнп–залишки незавершеного виробництва у вартісному виразі відповідно на початок і кінець планового періоду; Qік-Qіп –залишки інструментів і остатки власного виробництва на кінець і початок планового періоду. Чиста продукція характеризує новостворену на підприємстві віртість, в яку не входять витрати підприємтсва на закупівлю сировини і матеріалів, а також амртизаційні відрахування, які включені в собівартість продукції. В чисту продукцію включають витрати на ОП і прибуток підприємства.Qчі=Qрі-Вм-А або Очі=Взп+П Вм–матеріальні витрати А–аморт. відрахування на повне відновлення основних фондів EMBED Equation.3 Взп –заробітна плата П–прибуток від реалізації продукції. Умовно–чиста продукція включає амортизаційні відрахування і розраховується за формулою:Qучі=Взп+П+А Показники умовно –чистої продукції служать основою для аналізу структури виробничої програми планування ФОП.
13. Планування виробничої потужності підприємства.
Планування випуску продукції є основним розділом річного плану оскільки інші забезпечують його виконання. Такий план розробляють в натуральних і вартісних показниках.План випуску прдукції будь–якого підприємства розробляється на основі:Можливого випуску продукції в залежності від наявних виробничих потужностейПопиту на вироблену проукціюВиробнича потужність підприємства — це потенційно максимально можливий випуск продукції необхідної якості в номенклатурі передбаченій на основний період при повному використанні обладнання та виробничих площ при заданому режимі роботи, прийнятій технології та організації праці.Виробнича потужність визначається потужністю основних виробничих підрозділів і її можна поділити на:Перспективну ПроектнуДіючу Перспективна виробнича потужність відображає очікувані зміни в номенклатурі продукції, технології і організації виробництва закладені в плані.Перспективна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, заданої при проектувані або реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною оскільки розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи.За період проектування 1–2 роки будівництва 2–5 років і освоєння потужностей 1–2 роки номенклатура продукції значно зміниться, а також зміниться і технічна характеристика обладнання. Тому вводять поняття діюча потужність.Діюча потужність підприємства (цеху, лінії) відоброжає потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально–можливу кількість продукції передбачену планом номенклатури. Вона носить динамічний характер і змінюється у відповідності з орг–техн розвитком в–ва.Діючу потужність характеризують:Потужність на початок планового періодуПотужність на кінець планового періодуСередньорічна потужністьПри визначенні вхідної потужності враховують:Проведення заходів щодо зниження вузьких місць протягом планового періодуЗбільшення кількості обладнання або заміною його на більш потужнеПерерозподіл робіт між окремими виробничими підрозділамиМожливість збільшення змінносьі роботи обладнання або дільницьВихідна потужність підприємства визначається:Призначена при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації вузьких місць в–ваВведення в дію нових потужностей в т.ч. за рахунок реконструкції, модернізації, а також за рахунок впровадження заходів спрямованих на підвищення ефективності в–ва Середньорічна потужність визначається з врахуванням планової суми амортизаційної фондовіддачі, плати за основні фонди рентабельності.Середньорічна потужність обчислюється як середньозважена величина шляхом додавання до вхідної потужності середньорічного приросту і віднімання середньорічного вибуття потужностей. Мср=Мвх+-1/12СУМА?Мі(12-і) Мвх –вхідна виробнича потужність ?Мі –приріст “+” або вибуття “–” виробничої потужності в і–му місяці
14. Розрахунок балансу часу при плануванні виробничих потужностей.
На виробничу потужність впливає цілий ряд факторів основними з яких є:Товар(конструктивно технологічні характеристики, серійність, масовість виробництва тощо)Предмети праціЗасоби праціПрофесійно-кваліфікаційний склад працюючих Перераховані фактори у взаємодії визначають трудомісткість продукції, завантаження обладнання, фонд робочого часу. Принципова залежність виробничих потужностей від перерахованих факторів має вигляд: М=СУМАФч/tі*Qі*qі Фч –фонд робочого часу з вироблення одиниці технологічної лінії ti EMBED Equation.3 –затрати часу на виготовлення одиниці продукції Qі –обсяг виробництва продукції і-го виду виготовленого за одиницю часу qі –питома вага і-го типу продукції в загальному випуску продукції підприємства. В залежності від витрат часу, які враховують при розрахуванні виробничих потужностей розрізняють:Календарний фонд часу. Номінальний фонд часу Дійсний або робочий фонд часу. Календарний фонд часу - рівний добутку календарних днів у плановому періоді на кількість годин в робочих змінах і на кількість змін. Для періоду в один рік при 3-х змінній роботі та 8 год робочому дню рівний КФЧ=365*3*8=8760 годин Номінальний фонд часу визначається режимом роботи підприємства і рівний добутку числа робочих днів у плані на кількість годин в робочих змінах. При 6 денній роботі та 8 год. робочому дню НФЧ=(365-53)*8=2496 годин Дійсний фонд часу рівний НФЧ за вирахуванням витрат часу на плановий попередні ремонти. ФРЧ одного працівника рівний НФЧ за вирахуванням втрат часу на прогули, по хворобі.






15. Розрахунок завантаженості виробничого обладнання.
Після розрахунку цехових планів завантаження визначають ступінь відповідності виробничих програм кожного робочого місця. Вирішення складається з розрахунку дійсного фонду часу роботи обладнання та часу необхідного для виконання запланованої для цеху виробничої програми. В результаті порівняння цих величин визначають: Коефіцієнт завантаження обладнання Пропускна спроможність обладнання Резерв чи дефіцит обладнання. Для дискретних виробництв коефіцієнт завантаження рівний: Кв=F/Fo F–станкоємність виробничої програми Fo–дійсний фонд часу роботи обладнання, який визначається за формулою :Фо=Фн*S*(100-tрем)*То/100*Np Фн –НФРЧ обладнання при роботі в одну зміну; tрем –час або витрати часу на ремонт обладнання та його профілактику S –фактична змінність роботи обладнання То –час роботи обладнання Np –кількість місяців в розрахунковому періоді. Станкоємність виробничої програми визначається:F=f*Qд*(100-Рч)*(100+tп)/Рпрог*100 f–станкоємність деталооперацій на 1–цю нормування Qд–план виготовлення деталооперації Рч–процент зниження працеємності tп–витрати часу на переналадку обладнання Рпрог –прогресивний % виконання нормативного виробітку Коефіцієнт пропускної спроможності обладнання визначається за формулою:Кп=0,85=Nk/F Nk–кількість днів в календарному році Резерв чи дифіцит обладнання в одиниці продуктивності рівний:
-+?F=0.85Фо-Fi Для галузей з безперервним процесом виробництва коеф. Завантаження обладнання визначається як відношення річного обсягу в–ва продукції до суми добутків добової продуктивності одиниці обладнання на річний фонд часу одиниці обладнання .Кз=Qp/СУМА(Фр*Но) Qp –виробнича програма по і–му обладнанню або річний обсяг в–ва продукції Фр –річний фонд часу роботи одиниці обладнання Но –добова продуктивність роботи одиниці обладнання в натуральних показниках.
16. Завдання та зміст плану МТЗ.
План МТЗ повинен розв’язати питання повного забезпечення в-ва всіма необх. мат. рес-ми, сировиною, комплектуючими для виконання плану в-ва. В ході розробки плану МТЗ в-ва в першу чергу визначають потребу в кожному окремо взятому ресурсі, визначають джерела його одержання та розробляють баланс всіх ресурсів по підприємству. Крім того в даному плані визн. заходи, направлені на економію даних видів ресурсу та його раціонального використання. Економія мат. рес-ів, чи зниження їх витрат на од. прод-ї дозволяє п-ву знизити собів. та збільшити прибуток. План МТЗ склад з 2-х частин: 1)Розрахунок потреби у всіх видах рес-ів. 2)Розробка балансу МТЗП.
Розрахунок потреби вкл.: 1) визначення потреби в рес-ах та сировині, комплектуючих для всіх структурних підрозділів під-ва. 2)визначення потреби в мастильних матеріалах, паливі, енергії. 3)визн. потреби в обл.-ні, машинах та агрегатах. Потреби в мат. рес-ах визн. за осн. Напрямками виробничо-госп. дія-ті, відповідно до прогресивних норм викор. цих рес-ів з врах. плану орг.-тех. розвитку п-ва.
Баланси МТЗ розробл. У вигляді річних, кварт., місячних планів, які визначають потребу в рес-ах та джерелах їх отримання. Вихідними даними для розробки цього плану є: 1)Плановий обсяг в-ва прод-ї в асортименті та номенклатурі. 2)Ін форм про кон’юнктуру ринку. 3)Норми та нормативи витрат мат. рес-сів. 4)Аналіз витрат мат рес-ів у звітному періоді. 5)План орг-тех. розвитку п-ва.
План МТЗ є основою для заключення договорів з постачальниками даних видів матеріалів.
17. Планування потреби в ресурсах на основне виробництво
Потреба в сировині та матеріалах для випуску готової продукції при встановлених на п-ві нормах їх витрат розраховують методом прямого рахунку. Якщо один і той самий вид матеріалу використовується для виготовлення декількох виробів, то потреба в ньому обчислюється як: EMBED Equation.3де Нi – норма витрати матеріалу на виготовлення і-го виду продукції,Qі – обсяг виробництва і-го виду продукції в плановому періоді, n – кількість видів продукції, для виготовлення якої використовують даний матеріал. При п-ні виготовлення нової прод., норми витрат матеріалу для якої не встановлені, потреба в ньому розраховується методом аналогії. При цьому нові вироби прирівнюються за допомогою відповідних коеф. до виробів, які мають обґрунтовані норми витрат матеріалу: РМ = Нб * Qі * кі Нб – норма витрати матеріалу на базовий виріб Qі – плановий обсяг випуску нової продукції кі – коеф., який враховує особливості використання даного матеріалу на виготовлення нового виробу. При багатономенклатурному виробництві потреба в матеріалах визначається по типовому представнику, тобто по виробу, який найб. повно відображає витрати м-лу на всю номенклатуру прод. При цьому потреба рівна: РМ = Нт * Qі Нт – норма витрат даного матеріалу на типовий виріб в номенклатурі Qі – в-ча програма випуску всіх виробів даної номенклатури Якщо в період розрахунку потреби в матеріалі на п-ві відсутні дані про обсяги виробництва та норми витрат м-лу, то потреба в них визначається методом динамічних коефіцієнтів: РМ = Рфакт * ІВП * ІЗН Рфакт – фактична потреба в даному м-лі за минулий період ІВП – індекс зміни в-чої програми в пл.періоді ІЗН індекс середнього зниження норм витрат м-лу в пл.періоді

19 Потреба в матеріалах на ремонт будівель, обладнання, інструменті, мастильних матеріалах
Потреба в мастильних матеріалах визначається з врахуванням специфіки їх використання за формулою: EMBED Equation.3 Нм – норма витрат мастильних матеріалів на одну станко-годину роботи обладнання; Nо – кількість одиниць працюючого обладнання ТПЛ. – планова к-сть робочих днів роботи обладнання в році; tз – тривалість робочої зміни в годинах. kз – коефіцієнт змінності роботи обладнання Річна потреба в інструменті визначається з урахуванням його виду, режиму роботи та підготовки до в-ва: EMBED Equation.3 tм – машинний час роботи даним інструментом для виготовлення одиниці продукції Qі – річна програма випуску продукції в натур.показниках L – довжина робочої частини інструменту, мм l – довжина частини інструменту, яка сточується за одну заточку, tЗ – час роботи інструменту між двома заточками, Потреба в матеріалах на ремонт обладнання залежить від виду і кількості обладнання, яке необхідно ремонтувати, та виду ремонтних робіт: EMBED Equation.3 kО. – коефіцієнт, який враховує витрату матеріалів на міжремонтне обслуговування даного виду обладнання НК – норма витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті обладнання R1, R2, R3 – сума ремонтних одиниць обладнання, які підлягають відповідно капітальному, середньому і малому ремонтам kС.К – коефіцієнт, що характеризує співвідношення витрат матеріалу при середньому та капітальному ремонтах kМ.К – аналогічно при малому та капітальному ремонтах. Потреба в матеріалах на ремонт будівель на плановий період визначається виходячи з питомої ваги матеріальних витрат в загальній вартості ремонтних робіт: EMBED Equation.3 Qрем – обсяг ремонтних робіт в пл.періоді, грн. УЗ – питома вага матеріальних витрат в ремонтних роботах, % УМ – питома вага даного матеріалу в загальних матеріальних затратах,% ЦМ – планова ціна даного матеріалу, грн.

20. Планування потреби в обладнанні та зап.частинах до нього
Відмінні особливості визначення потреби в обладнанні та зап.частинах до нього в порівнянні з матеріальними витікають з різниці їх участі в процесі в-ва. Обладнання переносить свою вартість на готову продукцію по частинах і практично не змінює своїх фізико-хімічних властивостей, тоді як матеріал після використання втрачає свою вартість і створює новий продукт з абсолютно новими властивостями та технічними х-тиками. Потреба в новому обладнанні для заміни зношеного або застарілого визначається на основі доцільності його заміни, модернізації чи кап.ремонту. Потреба в додатковому обладнанні для збільшення в-чих потужностей визначається на основі розрахунку необхідної к-сті обладнання для виконання в-чої програми. Ця к-сть обладнання рівна: РОБЛ = ? (Нi * QПЛ.) / (ФК * кНВ ) Нi – норма часу на виконання одиниці і-го виду робіт QПЛ – обсяг робіт, який необхідно виконати в пл.періоді ФК – корисний або дійсний фонд часу роботи даного виду обладнання кНВ – коеф.виконання норм виробітку Якщо розрахована потреба більше наявної на підприємстві к-сті обладнання, то дефіцит обладнання необхідно закупити, а якщо – менше, то продати, здати в оренду. Потреба в запасних частинах для забезпечення роботи наявного обладнання встановлюється на основі прогресивних норм їх витрат та к-сті працюючого обладнання. Залежно від конкретних особливостей роботи обладнання, норми витрат запчастин встановлюють на основі середніх на 100 машин або на основі даних про заміну окремої деталі в процесі експлуатації. По нормам витрат запчастин на ремонт обладнання потреба в них визначається: РЗ.Ч. = (НЗ * m * n * tЗ.) / кВ НЗ – норма витрат запчастин на 1 машину чи одиницю обладнання при однозмінній роботі m – к-сть запчастин одного найменування, які входять в 1 машину чи одиницю обладнання n – середньорічний списковий парк обладнання чи машин tЗ – змінність роботи обладнання кВ – коеф., чкий враховує можливість відновлення запчастин на власному в-ві Якщо відновили перший раз, то кВ = 2, ще раз, кВ =3… Якщо норма витрат встановлена на 100 або 1000 одиниць обладнання, то в знаменнику ф-ли необхідно ставити відповідно 100 або 1000.








18. Планування потреби в м-лах для виконання плану незавершеного в-ва
Потреба в матеріалах для виконання плану незавершеного виробництва розраховується з врахуванням тривалості технологічного циклу і планового випуску продукції за формулою: РНВ = ?(QОЧК – QПЛ.П) * Нi QОЧК – очікуваний обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду; QПЛ.П – обсяг незавершеного виробництва на початок планового періоду; Нi – норма витрати матеріалу в незавершеному виробництві. При наявності даних про кількість окремих деталей в незавершеному виробництві потреба в м-лах визначається за детальними нормами, а якщо такі дані відсутні, то за укрупненими показниками норм витрат м-лу на 1тис.грн. незавершеного в-ва. В даному випадку використовується коеф., за допомогою якого корегують суму незавершеного в-ва: КНВ = ((ГК – ГП)* 100) / Qі ГК, ГП – сума незавершеного в-ва на кін. та поч.пл.періоду Qі – програма випуску товарної продукції Потреба в матеріалах в капітальному будівництві розраховується з врахуванням джерел надходження м-лів для будівельно-монтажних робіт, а потреба на ремонтно-експлуатаційні роботи, де використовуються в основному допоміжні матеріали, розраховується через облікову одиницю, яка найб.повно відображає ступінь витрат даного м-лу.
21. Планування потреби в матеріалах та утворення вир.запасів.
планування потреб у вир. Запасах є – складовою частиною планування МТЗ п-ва в період між черговими партіями постачання матеріалів. Запаси та сировина на складах п-ва повинні бути мінімальні, однак вони повинні забеспечити ритмічну та бесперервну роботу п-ва. Величина вир.запасу може вимірюватись в нат.величинах або днях використання. Вир.запаси скл-ся: транспортного, підготовчого, технологічного, страхового, поточного,сезонного запасів.Зв = Зтр+Зп+Зт+Зпот+Зс+Зстр Зтр – транспортні запаси – к-ть мат.запасу, яка знаходиться в дорозі від постачальника до п-ва і яка визнач.як різниця часу між рухом матеріалу від постачальника до п-ва. Зп – підготовчі запаси – для забеспечення в-ва в період кількісної та якісної підготовки матеріалів до в-ва. Зт – тех.запаси – утворюються коли до початку запуску матеріалів у в-во провести його сортування, фасування.
Зпот – поточні запаси – осн частина вир.запасу яка призначена для забеспечення в-ва в період між 2 черговими надходженнями матеріалів на склад п-ва в умовах рівномірності постановок та величиною відвантаження партії. Зс – сезонні запаси. Зстр – страховий запас – призначений для забеспечення в-ва при повному використанні поточного запасу і взатримці надходження чергової партії матеріалів з різних причин або непередбачуваних стихійних лихах. Величина осн.поточного зап-су визн.залежністю:Зпот=(З1*t1*(З1+Q1)*t2+…+(З1+...Qn+1)tn+1)-ax)/?t З1- запас на початок планового періоду Q1,Q2,Qn+1- обсяги постачання матеріалу, ресурсу в певних періодах планового року. t1,t2,tn+1 – інтервали часу між суміжними поставками матеріалу в плановому періоді. а – службове використання матеріалу на п-ві. х-сума днів використання даного ресурсу в зростаючому порядку, яка рівна: x=?t EMBED Equation.3 t рівне: ?t=(t1+t2+…+tn+1) Розмір або величина перехідного запасу на плановий період в натуральномк виразі визнач.залежністю: Зп=Ні*Рз / Тпл Ні – норма вир.запасу і-го матеріалу на початку планового періоду. Рз – потеба в даному запасі на запланований обсяг в-ва. Тпл – к-ть днів в плановому періоді.
23. Баланс мат.ресурсів на п-ві.
Розробка балансу матеріальних ресурсів є ост.етапом підготовки плану МТЗ. В балансі мат.ресурсів визнач.потреба в кожному з них, джерела і розміри покриття потреби в ресурсах, кылькысть мат.якы необхыдно завести зы сторони. В заг.вигл.баланс матер.ресурсів визнач.рівністю: Рвп+Рмв+Рре+Рк+Рз=Qоч+Qнв+Qвр+Qст Рвп – потреба в матеріалі на викон.вир.програми. Рмв - потреба в матеріалі на поновлення незав.в-ва Рре – потреба в матеріалах на ремонтно-експл.потреби. Рк – потреби в матеріалах на капітальне будівництво. Рз – потреба в матеріалах на спів.перехідних запасів. Qоч – очікуваний залишок матеріалів на початок планового періоду Qнв – залишок матеріалів в незавершеному в-ві на початок планового періоду. Qвр – величина мобілізації внутрішніх ресурсів. Qст – величина завезених матеріалів зі сторони. Оформл-ся баланс у вигляді таблиці: На основі балансу заповн.форм постачання матеріалів і комплектуючих по п-ву зі сторони.







22 . планування потреби в незавершеному в-ві.
Для забеспечення бесперебійної і ритмічної роботи п-ва необхідно створити нормативну величину незав.в-ва на випадок аварій або непередбачуваних випадків. Величина незав.в-ва розр-ся в натуральному показнику з врахуванням типу вир-ва та його функцій. Нормативна величина незав.в-ва на кінець планового періоду при масовому типах в-ва розр-ся за залежністю:НВНв= EMBED Equation.3 n1 – к-ть роб.місяців n2 – к-ть одночасно оброблювальних матеріалів n3 – к-ть деталей, які знаходяться між техн.операціями. Рі – величина транспортної партії Сі – собівартість 1 виробу N – к-ть днів в плановому періоді. При сирійному в-ві нормативна величина незав.в-ва залежить від середньодобового випуску прод-ії, тривалість в-чого циклу, коефіцієнт готовності виробу для виробництва. Для визначення використання залежністю:НВНс= EMBED Equation.3 Qі – плановий випуск і-того виду продукції в натуральному вигляді. Ті – к-ть роб.днів в плановому періоді. kі – коефіцієнт зростання матеріалів в-т на виготовлення і-ого виду продукції. Сі – собівартість 1-ці і-го виду продукції. tці – тривалість вир.циклу виготовлення 1 продукції. Коефіцієнт зростання мат.витрат – відношення середньої собівартості виробу в незав.в-ві до собівартості готового виробу в осн.в-ві, цей коефіцієнт рівний: ki = Смі+0,5*(Сі-Смі)
Смі – вартість мат.витрат собівартості і-ого виробу. Сі
Сі – собівартість і-того виробу.
При одиничному типі в-ва нормативна величина незав.в-ва залежить від коефіцієнта готовності виробу та його собівартості. Ця величина рівна:НВН0=Рц-Сі
tці Тц – к-ть днів з моменту запуску воробу у вир-во до початкового або кінцевого планового періоду.

24.Сутність стратегічного планування.
Стратегічне планування є інструментом, за допомогою якого формується система цілей функціонування підприємств, об’єднуються зусилля всього колективу для їх досягнення. Стратегічне планування являє собою набір процедур і рішень з допомогою яких розробляють стратегію підприємства, яка забезпечує досягнення цілей підприємства. Основним завданням є забезпечення нововедень, організаційних змін у складі структури управління, необхідних для забезпечення життєдіяльності п-ва. Функціональна структура страт. планування включає 4 види діяльності: адаптація до зовнішнього середовища; розподіл ресурсів; координація та регулювання; організаційні зміни. Адаптація до зовнішнього середовища – це пристосування п-ва до зміни ринкових умов господарювання, яке несе в собі як можливості росту, так і загрозу руйнування. Завдання даної функції полягає у пристосуванні господарського механізму п-ва до ринкових умов, використання наявних переваг п-ва у конкурентній боротьбі. Розподіл ресурсів – стратегія функціонування п-ва, будується на розширенні масштабів підприємницької діяльності та задоволенні ринокового попиту, на ефективному використанні матеріальних, енергетичних, фінансових, трудових ресурсів, їх розподіл та постійне зниження витрат. Ефективний розподіл ресурсів між різними сферами діяльності та пошук оптимальних комбінацій їх раціонального використання є важливою функцією страт. планування. Координація та регулювання-дана функція погоджує зусилля всіх стуктурних підрозділів п-ва в досягненні мети, поставленої стратегічним планом. Тому всі розділи страт. плану повинні бути узгоджені по ресурсах, структурних підрозділах, виконавцях і функціональних процесах. Таке узгодження забезпечується формуванням системи показників, а також наявністю в апараті управління відповідного підрозділу, який відповідає за координацію зусиль працівників п-ва усіх рівнів. Організаційні зміни – ця функція передбачає проведення різних організаційних перетворень на п-ві, спрямованих на вдосконалення системи управління: формування нової структури управління; перерозподіл та уточнення функцій окремих виконавців; заперечення до управління кваліфікованих фахівців; впровадження ефективної системи стимулювання.









25.Типи стратегій.
Зміст і вибір стратегій залежить від ситуацій, в яких занходиться п-во. До можливих ситуацій належить така, коли п-во визначає сектор і концентрує свої сили на задоволенні потреб конкретних клієнтів. В іншому випадку п-во спеціалізується на виробництві певного виду продукції. Це призводить до того, що покупці обирають дану марку навіть якщо ціна на товар досить велика. П-во може досягати лідерства в результаті мінімізації витрат виробництва. Низькі витрати дозволяють тривалий час не підвищувати ціну на свою продукцію. При цьому п-во повинне володіти високими технологіями та організацією виробництва. Виходячи з можливих ситуацій можуть формуватися різні типи стратегій, основними серед яких є: стратегія росту; стратегія скорочення. Стартегія росту передбачає зростання п-ва на існуючому ринку за рахунок введення нової продукції без зміни технології її виробництва, зростання п-ва за рахунок впровадження нової технології вир-ва, шляхом створення дочірніх п-в з постачання сировини та матеріалів, що може зменшити залежність п-ва від коливання цін на сировину. Стратегія росту може також забезпечуватись в результаті встановлення контролю над структурами, які знаходяться між п-вом та кінцевим споживачем; за рахунок вир-ва продукції технологічно непов’язаної вир-вом старого товару і яка реалізовується на нових ринках; за рахунок концентрації вир-ва, об’єднання п-в, створення концернів. Стратегію скорочення використовують коли необхідно провести реструктуризацію п-ва або підвищити ефективність вир-ва в умовах спаду попиту на продукцію. Сутність стратегії полягає у зниженні витрат, що дозволяє дещо стабілізувати положення п-ва на ринку за рахунок зниження собівартості продукції, звільнення працівників, зниження обсягів вир-ва, закриття потужностей. Інший підхід полягає в тому, що п-во змушене продавати або закривати одне чи декілька своїх відділень. Реалізація такої стратегії є досить болюча для п-ва та його працівників. Однак в ряді випадків є єдиною для збереження п-ва.
26.Структура і технологія стратег. планування.
Страт. планування слід розглядати як динамічну сукупність взаємопов’язаних управлінських процесів, які виникають одні з одного і можуть бути представлені у вигляді алгоритму: 1 – визначення призначення п-ва 2 – оцінка зовнішніх факторів 3 – оцінка внутрішніх факторів 4 – розробка варіантів альтернативних рішень 5 – обгрунтування та вибір оптимального рішення 6 – впровадження оптимального рішення 7 – оцінка результатів впровадження Визначення призначення п-ва – процес полягає у встановленні змісту діяльності п-ва, його призначенні, ролі і місця в ринковій економіці; характеризує напрям діяльності, виходячи з ринкових потреб, особливостей продукції та конкурентних умов. Оцінка стану зовнішнього середовища передбачає вивчення впливу на п-во таких його елементів як сутність політичних процесів та стан економіки країни, особливості правового регулювання, природного середовища, науково-технічний рівень тощо. Аналіз безпосередньо зовнішнього середовища включає визначення покупців, конкурентів, ринку робочої сили. Оцінка стану внутрішньої структури дозволяє визначити сильні та слабкі сторони п-ва, внутрішні можливості на які п-во може розраховувати в конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей. Внутрішнє середовище досліджують по таких напрямках: кадровий потенціал, організація управління, маркетинг, фінанси. Розробка варіантів альтернативних рішень виявляє новий склад варіантів рішень, встановлює максимально можливий набір варіантів, кожен з яких пов’язують з умовами та ресурсами, враховують обмеження, які можуть вплинути на рішення. Серед факторів, що впливають, важливе значення мають такі: зобов’язання п-ва; наявність фінансових ресурсів; забезпечення кваліфікованим персоналом. Зоб’язання п-ва перед кредиторами, постачальниками, основними споживачами є вирішальними при виборі стратегії діяльності п-ва, вони будуть певний час впливати на реалізацію нової стратегії, а, отже, їх необхідно враховувати в розробці страт. плану. Реалізація тієї чи іншої стратегії завжди пов’язана з певними фінансовими витратами. Тому п-ва, які мають достатні фін. ресурси або доступ до них при воборі стратегії перебувають у вигідніших умовах. Наявність висококваліфікованого ІТП – вирішальний фактор, що передбачає перехід до нових технологій та випуску нової продукції. Обгрунтування та вибір оптимального рішення – цей процес є основним у страт. плануванні, оскільки в ньому приймається рішення про те, як буде п-во досягати своєї мети. В одних і тих самих умовах оптимальними можуть бути різні рішення для різних п-в. Для здійснення вибору оптимального варіанту рішення застасовує формалізовані та неформалізовані методи. До формалізованих матодів відносять економіко-математичні методи та методи дослідження операцій. Під операцією розуміють будь-яку систему заходів, які об’єднані в одне ціле. Методи дослідження операцій дозволяють одержати наукове обгрунтування рішення, що важливо на етапі страт. планування. Основним методом дослідження операцій є моделювання задач і моделей, розподілені на окремі класи в залежності від типу та характеристики попередньої. Найбільш досліджені такі типи операцій: операції розподілу ресурсу, раціональне використання матеріальних, енергетичних, трудових, фінансових ресурсів; операції встановлення зносу та заміни обладнання на п-ві; операції розміщення нових та розвиток діючих п-в; операції дослідження використання різних видів транспорту та різних типів транспортних засобів; операції масового обслуговування; операції управління запасами; операції розробки розкладу планування; конфліктні операції.
27. Зміст, функції та структура поточного планування.
Поточне планування займає проміжне місце між стратегічним та оперативним планом і є засобом реалізації страт. планів. Поточне планування – це розгорнута програма виробничої, господарської, економічної, соц. діяльності колективу п-ва, направленої на виконання завдань страт. плану при повному раціональному використанні всіх видів ресурсів. Особлива увага в поточному плані приділяється показникам ефективності та якості роботи, підвищенню конкурентоспроможності продукції, росту продуктивності праці, економії ресурсів та зниженню собівартості. Перехід п-ва до ринкових умов господарювання передбачає: встановлення прямої залежності між споживанням ресурсів, ефективністю роботи, доходом, які п-во формує та розподіляє; самостійне забезпечення технологічного, виробничого, організаційного розвитку п-ва за рахунок власних джерел фінансування; повна економічна відповідальність власників п-в та трудового колективу за результати виробничо-господарської діяльності; самостійне формування стратегії і тактики свого розвитку на основі потреб ринку. Розглянуті положення передбачають відповідну перебудову системи поточного планування. Поточне планування носить багатофункціональний характер і в цілому він сприяє виконанню 3 функцій управління: прогнозування; координація; контроль. Добре складений план повинен містити мету, яка повинна бути досягнена п-вом в плановому періоді, що неможливо без прогнозування. Координація дій – це функція, що встановлює певні пропорції між видами діяльності п-ва. Тому створити основу для координації зусиль усього колективу п-ва. Забезпечення ефективного контролю на основі системи звітності про виконання плану, оцінки результатів роботи всіх структурних підрозділів, забезпечує організацію управління в умовах появи відхилень від нормального процесу вир-ва Поточний план складається з розділів: дослідження ринку та визначення на ньому місця п-ва; обгрунтування виробничої програми, планування обсягів вир-ва та реалізації продукції; план МТЗ діяльності п-ва; план кадрового забезпечення діяльності п-ва; план соціальної діяльності п-ва; фінансовий план.
28. Оперативно-виробниче планування (ОВП).
Оперативно-виробниче планування – це процес доведення до безпосередніх виконавців виробничих завдань на різні періоди, що створились в плановому періоді. Основною задачею ОВП є конкретизація стратегічних і поточних планів з метою забезпечення виконання планових завдань по випуску продукції при максимальній ефективності вир-ва. При складанні ОВП здійснюється нормативно-плановий розрахунок: визначення тривалості виробничого циклу виготовлення виробів або їх партій, календарних термінів подачі деталей на робочі місця, графіки запуску або випуску продукції (одиничне вир-во); визначення розмірів серії виробів і партії деталей, періодичність запуску або випуску виробів (серіне); розрахунок циклових і міжопераційних запасів, ритму вир-ва, графіків роботи поточних ліній (масове вир-во). В усіх випадках здійснюється розрахунок пропускної здатності взаємопов’язаних цехів і дільниць. ОВП поділяється: 1) міжцехове; 2) внутрішньоцехове; 3) міждільничне; 4) внутрішньодільничне. В системі ОВП важливу роль відіграє розрахунок найбільш раціонального завантаження обладнання і виробничих площ. Часто вирішення цієї проблеми зводиться до перевірки відповідності оперативного завдання потужності цеху. Виникнення відхилень від календарних планів-графіків потребують коректування і оперативного регулювання процесу вир-ва. Ці задачі вирішує диспетчеризація, яка є частиною виробничого плану. Диспетчеризація включає такі види робіт: безперервний збір та облік інформації про хід виконання розроблених і прийнятих до виконання ОВП; виявлення відхилень від планових завдань та аналіз причин відхилень; прийняття керівниками п-ва та виробничого підрозділу оперативних заходів, спрямованих на ліквідацію причин, що негативно вплинули на хід виробничого процесу.











29. Зміст та завдання плану по праці та персоналу.
Головним завд. плану по праці та персоналу є: 1)розрахунок чисельності працюючих по всіх структурних підрозділах,розрядах,проф.належності; 2) визначення фонду ЗП та середньомісячної ЗП для всіх категорій працівників; 3)розрахунок економії чисельності прац. по техніко-економ. факторах:
- структурні зрушення в в-ві; - заміна старого обладнання новим; - модернізац. та механізац. в-ва; - зміна обсягів в-ва; - зміна номенклатури/асортименту продукції. При розробці плану по праці та персоналу необхідно вирішити завдання: 1.забезпечити ріст продуктивності праці над темпами росту середньої ЗП; 2.досягти економії фонду ЗП шляхом: - зменшення чисельності працюючих; - введення нових технологій в-ва;- збільшення фонду роб.часу. 3.встановлення оптимальних пропорцій між чисельністю працюючих, зайнятих в сфері в-ва, порівняно з чисельністю управлінського персоналу. Вихідними даними для розрахунку чмисельн. працюючих та фонду ЗП є: виробнича програма п-ва; стратегічний план розвитку п-ва; кількісний та якісний склад працюючих за звітн. період; норми та нормативи чисельн. працюючих та ЗП. Планування потреби пов”язане з організацією, структурою управління п-вом, яка формується виходячи з поставлених стратегічних цілей та ф-цій управління. Виходячи з цього кожний працівник на своєму робочому місці повинен виконувати певну функцію в встановлених обсягах та у визначений термін. Отже основним завд.розділу тактичного плану по праці та персоналу є: формування чисельності відповідно до виробничої програми; фор-ня та розподіл фонду ЗП для всіх категорій прац; підвищ. продуктивності прці за рах. нововведень.
30. Планування росту продуктивності праці на п-ві.
Продуктивність праці(ПП)- ефективність затрат праці та робочої сили, яка визначається кількістю продукції виготовленої в одиницю робочого часу при заданій технології в-ва та організації праці на п-ві. Тобто продуктивність-це витрати праці на одиницю продукції або відношення Q/T - це виробіток чи T/Q - трудоємність праці де Q- обсяг продукції T- затрати праці на весь обсяг вигот. Продукції На п-ві визначають погодинний, денний та місячний виробітки. Погодинний виробіток-ділення виготовленого обсягу прод. на кільк. годин яку повинні відпрацювати всі працівники в план. періоді. Він характеризує ПП за відпрацьований час. Місячний виробіток- ділення виготовленого обсягу прод. на середньоспискову чисельн. працюючих на п-ві. Денний виробіток- ділення виготовленого обсягу прод. на кільк. людино-годин які повинні відпрацювати всі працівники за даний період часу. Загальна методика розрахунку темпів зростання ПП передбачає розгляд техніко-організаційних факторів які впливають на її зміну.
31. Методика розрахунку впливу техніко-організац. факторів на прод. прці.
Послідовність розрахунку впливу техніко-організац факторів на темпи зростання ПП: 1) Обчислюють вихідну чисельність працюючих на план. період по запланованому обсягу в-ва при умові збереження базисного виробітку продукції (при умовах в-ва минулого року).Ця чисельн. визнач. залежностями: Чвих = QТі / qбаз Чвих – чисельність працюючих на плановий період QТі – плановий обсяг в-ва товарної прд. і-го виду прийнятий в розрахунок продуктивності праці qбаз – виробіток продукції на 1 середньоспискового прац. в базовому періоді Чвих = Чбаз * Кпр / 100 Чбаз – чисельність працюючих робітників в баз. Періоді Кпр - темпи зростання обсягів в-ва прод. в план. періоді,% 2) По кожному з техн-організац. виходячи з призначення даного фактору обчислюють економію чисельн. працюючих. Економіяпо всіх факторах з відповідними знаками складає загальну по п-ву економію працюючих. Визначають плановий приріст прд. праці за рах. впровадж. організ-техн. Заходів ?ППі = Э / (Чвих ? Эі ) *100% ?ППі – приріст ПП по кожному техн-організац фактору Чвих - чисельність працюючих на плановий період Эі – економія чисельн. працюючих по техн-організац факторах Э – заг. сума зміни чисельності працюючих по техн-організац. факторах.











51. Розрахунок економії чисельності працівників за факторами.
1.Структурні зрушення у в-ві. Зміна обсягів в-ва в структурних підрозділах в загальному обсязі по п-ву. Необхідність розрахунку впливу даного фактору на виробіток продукції обґрунтовується тим, що в різних структурних підрозділах різні темпи зростання в-ва. Вплив структурних зрушень на продуктивність праці визначається залежністю: Эср = ? Чбаз * Кпр / 100 ? Чвих Эср - відносна економія чисельності працюючих за рахунок впливу структурних зрушень у виробництві, чол.; Чбаз - чисельність працюючих робітників в окремих структурних підрозділах в баз. періоді
Чвих – вихідна чисельність працюючих вцілому по п-ву Кпр - темпи зростання обсягів в-ва прод. по окремих підрозділах в план. періоді,%
2. Підвищення технічного рівня виробництва (механізація, модернізація виробництва, зміна конструкцій та технічних характеристик виробів, впровадження нових видів матеріалів, впровадження передової технології). Економія чисельності за рахунок модернізації та впровадження нового обладнання, нових технологій розраховується за формулою: ЭМ = ? 1 - NО.заг / (NО.1 + NО.2 (1+ Кпр1 / 100* k 1 )+ NО.3 (1+ Кпр2 / 100* k 2 )) ?* Чвих * У/100 ЭМ – відносна економія чисельності за рахунок заміни старого обладнання новим, чол.; NО.заг. – загальна кількість обладнання, шт.; NО.1 – кількість обладнання, що не підлягає технічному вдосконаленню, шт.; NО.2, NО.3 – кількість обладнання яке підлягає заміні новим, шт.; КПР1, КПР2 – темпи зростання продуктивності праці відповідно нового і модернізованого обладнання, %; k 1, k2 – коефіцієнти, які враховують термін дії нового і модернізованого обладнання; У – питома вага працівників, які обслуговують нове і модернізоване обладнання, в загальній чисельності працюючих, %. Коефіцієнти k2 і k3 визначаються діленням кількості місяців дії нового і модернізованого обладнання на кількість місяців планового періоду. 3. Економія робочої сили зі зміною трудоємності продукції визначається за формулою: ЭТР = (Т0 - Т1) * QПЛ *kt / Фн * kнв Т0 і Т1 – трудоємність одиниці продукції до і після впровадження заходів, нормо-годин; QПЛ – обсяг випуску продукції в плановому періоді, шт.; kt – коефіцієнт терміну дії заходу розраховується як відношення часу тривалості заходу до корисного фонду робочого часу підприємства; Фн – корисний фонд робочого часу робітника у плановому році, годин; kнв – коефіцієнт виконання норми виробітку працюючого.
4. Економія чисельності працюючих за рахунок зміни кількості робочих днів в плановому періоді, (тривалість відпусток, зменшення невиходів на роботу по хворобі, ліквідація прогулів), обчислюється за формулою: ЭР.Д = Чвих (ФПЛ - Ф1) * У / Ф1* 100 ФПЛ – кількість роб. днів 1-го робітника у плановому періоді, днів; Ф1– кількість роб. днів 1-го робітника у звітному періоді, днів; У – питома вага робітників у загальній чисельності працюючих, %. 5. Економія чисельності працюючих за рахунок зміни обсягів виробництва в план. періоді обчислюється за формулою: ЭВП = Чвих (Кпр - Кр) / 100 ЭВП – економія чисельності за рахунок зміни обсягів виробництва, чол.; Кпр і Кр – темпи зростання відповідно обсягів виробництва та чисельності робітників, %; 6.Економія робочої сили зі зміною асортименту продукції обчислюється за формулою: ЭА = (Тбаз – Тпл) * QПЛ *kt / Фпл * kнв Тбаз і Тпл– питома трудоємність на 1000 грн продукції відповідно в баз. та план. Роках QПЛ – обсяг випуску продукції в плановому періоді, шт.; Фпл – плановий фонд робочого п-ва kнв – коефіцієнт виконання норми виробітку в план. році по п-ву. Загальна економія працюючих по всіх факторах визначається за формулою: Эзаг = Эс.р + Эм + Э ??? Величина зростання продуктивності праці по кожному окремому фактору обчислюється за формулою: ?ППс.р = Эс.р / (Чвих – Эзаг )* 100 і т.д Загальний приріст прод. праці : ?ППзаг = ?ППс.р + ??? +?ППА












52. Розрахунок повної трудоємності робіт на виконання плану в-ва
Трудомісткість розраховується на 1 прод. та на весь товарний випуск продукції п-ва. Розрізняють трудомісткість: планову –затрати праці на виготовлення одиниці прод. або на виконання певного обсягу робіт по змінених нормах в план. періоді в результаті впровадження орг-техн. заходів. нормативну - затрати праці на виготовлення одиниці прод. або на виконання певного обсягу робіт по діючих на п-ві нормах. фактичну - затрати праці на виготовлення одиниці прод. або на виконання певного обсягу робіт по фактичних затратах праці. За видами затрат праці які включають в трудомісткість розрізняють: технологічна виробнича (Твир) повна (Тпов) обслуговування в-ва (Тобс) управління в-вом (Тупр) Тпов = Твир (1 + Кс) Кс – відношення числа спеціалістів, службовців та ін. категорій до числа робітників п-ва. Кс = Чс / Чр Чс - чисельність службовців Чр – чисельність робітників Твир = Ттех (1+Кв) Кв - відношення числа допоміжних роб. до основних робітників п-ва Кв = Чд / Чо Ттех = Твід (1+ Кв) Твід – трудоємніст відрядних робіт Кв – відношення числа погодинників до числа відрядників. Тоді : Тпов = Ттех (1+Кв) (1 + Кс)= Твід (1+ Кв ) (1+Кв) (1 + Кс) Виробнича трудоємність робіт склад. З технологічної трудоємності в-ва та з трудоємності робіт по обслуговуванню даного в-ва: Твир = Ттех + Тобсл В свою чергу трудоємність по обслуговуванню в-ва склад. з трудоємності обслугов. нового технологічного процесу татрудоємності обслугов. в-ва вцілому: Тобсл = Тобсл + Тобсл ТП Трудоємність обслуговування основного технолог. процесу включають затрати часу допоміжного персоналу зайнятих по транспортних та розвантажувально-навантажувальних роботах, на регулювальних, контрольних роботах, роботах по прийманню, зберіганню, видачі матеріалів на організаційно-технол. роботах та трудоємності підсобних робіт. Тобсл ТП =Ттр + Тр + Тзб + Тот + Та + Тп Трудоємність обслуговуючого в-ва вцілому включає трудоємність робіт по підтриманню обладнання та механізмів в робочому стані, по виготовленню інструментів та остнастки, по енергозбереженню, по підтримці в роб. стані буд., споруд, по забезпеч. охорони праці та техніки безпеки: Тобсл В = То + Тос + Тс + Тб + Топ Склад трудоємності управління включ. затрати праці спеціалістів об”єднані за ф-ціями: 1. лінійне керівництво основним в-вом; 2. розробка вдосконалення конструкції виробів; 3. технологічнапідготовка в-ва; 4. забезпечення в-ва інструментами та остнасткою; 5. вдосконалення організац. в-ва та управління; 6. ремонтне і енергетичне обслуговування; 7. організац. праці та ЗП; 8. оперативне управління в-вом; 9. стратегічне та тактичне план-ня; 10. бух.облік; 11. матеріально-техн. забезпеч.; 12. маркетинг та збут продукції; 13. комплектуванн та підготовка кадрів; 14. заг. документовиробництво. Тупр =Тл + Тв + Ттп + Тін + Ту + Тре + Тпп + ... Повна трудоємність затрат праці в цілому по п-ву рівна: Тпов = Ттех +Тобсл + Тупр На другому етапі визнач. планова трудоємність вигот. прод. яка обчисл. як різниця між величиною повної трудоємності в баз. періоді та запланованим зниженням трудоємності робіт за рах. проведення техніко-організац. Заходів Тпл = Тбаз ? Эт Тбаз - повна трудоємність продукції у баз. періоді,нормо-год Эт – зниження т-ті виконання робіт в пл. році Якщо в разі проведення орг-техн. заходів зменшується норма часу на виконання будь-якої роботи чи виготовлення 1-ці прод чи зниж. трудоємності можна визначити за залежністю: Эт = (Н1?Н2)* QПЛ * kт Н1,Н2 – норми часу на виготовлення 1-ці продукції відповідно до та після впровадження техн-організац. Заходу QПЛ – плановий випуск продукції даного виду в натур. показниках, шт.; kт – коеф. термінудії даного заходу Трудоємність робіт може знизитись за рах. зменш. чисельності працюючих в план. році і буде рівна: Эт = (Чб?Чпл)* QПЛ * kт Чб, Чпл - нормована чисельн. персоналу відповідно в баз. та план. роках після впровадж. Заходу Весь розрахунок планової технолог. трудоємності ведуть в табличній формі.
32. Планування потреби в персоналі
Планування потреби в персоналі необхідне для визначення чисельності робітників по всіх категоріях, розрядах та професіях необхідних для виконання виробничої програми, для обслуговування обладнання машин та будівель а також для визначення чисельності персоналу управління в-вом. Весь персонал п-ва поділ. на 2 групи: промислово-виробничий – всі працівники основних, допоміжних, транспортних підрозділів п-ва, а також працівників охорони, управління зайнятих в основному в-ві. невиробничий – працівники які незайняті в основному в-ві, астворюють умови для нормального функціон-ня п-ва та умови для забезпечення основного в-ва. До них відносять прац. побутового, медично-санітарного обслуговування. При плануванні чисельності персоналу п-ва перш за все складають баланс робочого часу середньоспискового працівника по кожному окремо взятому структурному підрозділу.





33. Визначення планової к-ті робітників для виконання в-чої програми
Чисельність робітників необхідно для виконання запланованого обсягу робіт визнач. на основі пл.-вої технолог. трудоємності вигот. продукції. Чр = Ттехпл / (Фн пл. * kнв ) Ттехпл - план. технологічна трудоємність вигот. прод. в нормо-год. Фн пл - плановий номінальний фонд роб. часу вцілому по п-ву kнв – середньорічний коефіцієнт виконання норми виробітку одним середньосписковим працівником. Якщо на дільниці або в цеху випускається однорідна продукція одного виду або асортименту, то планова чисельність робітників визнач. по нормах виробітку одного працівника. Чн = QПЛ /( Нв * Фн пл. * kнв ) QПЛ - плановий обсяг випуску однорідної продукції, шт Нв – годинна норма виробітку 1-го працівника Чисельність робітників необхідних для обслуговування машин та механізмів визнач. по середнім нормам обслугов. даного виду обладн. 1 працівником: Чексп = (Nзаг * n * kc) / Но Nзаг –к-ть машин облад. інших об’єктів, які підлягають експлуатац. Обслуговуванню n –число змін роботи п-ва на добу kc – коеф. приведення явочної чисельн. працівників до спискової Но – норма обслуговування або к-ть обладн. машин чи механізмів, які підлягають обслуговув. 1 працівником Коеф. приведення явочної чисельн. працівників до спискової визнач. відношенням номінального фонду роб. часу до к-ті робочих днів в році Kc = Фн /Nд Nд – кількість робочих днів в році При плануванні чисельності до проміжн. прац., для яких не можна встановити норми обслуг. або обсяги робіт вик-ся к-ті роб. місць, тобто Чдоп = Nm * n * kc Nm – к-ть роб. місць для проміжних працівників Планув. к-ті спеціалістів і управлінців проводять на основі трудоємності управління, нормативного методу числа роб місць і співвіднош. к-ті робітників на 1 робітника. Основний метод розробки нормативів для чого весь управлінський персонал класифікують на групи залежно від виконуваних ними ф-цій. По кожній з ф- цій визнач. основні фактори, які вплив. на чисельність персоналу і за допом. методів матем. статистики встановл. ф-нальні залежності типу: Нупр = kч * x a * у в * z c Нупр - норматив чисельності управлінців по даній ф-ції управління kч - коеф. взаємозвязку нормативу чисельності управлінців з чисельним значенням даного фактору x,у,z – чисельне значення основних факторів для даної ф-ції управління а,в,с – показники степеня при чисельному знач. Фактора На практиці планування чисельн. керівників визнач. по нормативах управління(число підлеглих), а спеціалістів по нормативах чисельності на 100 підлеглих Сума чисельності роб-ків, керівних пр=ків і спеціалістів по всіх структурних підрозділах визнач. загальну чисельність промислово-вир-го персоналу або її обчисл. за ф-ою: Чпвп =( QПЛ /qбаз ) * Эt QПЛ - вир-ча прогама або план. обсяг вир-ва продукції qбаз – виробіток продукції у баз. році на 1 середньо-спискового робітника Эt – економія чисельності працюючих по техніко-організаційних факторах в план. Році Загльна чисельність промислово-вир-ого персоналу можна визнач. на основі повної технол. трудоємності вир-чої програми: Чпвп =( (Ттехбаз / Фбаз * kнв) + Чабс ) ? Эt Ттехбаз- розрахунково-технолог. трудоємність вир. програми план. року , яка обчислена по технолог. трудоємності базового року Фбаз –КФРЧ 1 працівника в базовому році На основі план. чисельності персоналу обчисл. частку можливого приросту в-ва продукції за рахунок збільш. продуктивності праці. Приріст= ??Q = (1- (?Чпвп /?QПЛ ))*100 ?Q - частка приросту обсягу продукції за рахунок збільш. ПП ?Чпвп - частка приросту чисельності промислово-вир-го персоналу ?QПЛ – плановий приріст обсягу продукції Вивільнення персоналу чи додаткова потреба визнач. шляхом порівняння розрах. планової чисельності працівників по п-ву з його фактичною
34. Цілі та завдання планування ОП на підприємстві.
Гол. Завданням план-ня ОП є забезпечення виконання кінцевих результатів та показників в-ва, встановлення безпосередньої залежності обсягів ОП від обсягів в-ва. При цьому необхідно виконати наступні завдання: 1)гарантувати працівникам винагороду за еквівалентно вкладену працю.2)створити стимули для підвищення якості праці.3)забезпечити зростання ПП порівняно з темпами росту сер.ЗП.4)забезпечити пропорції в ОП по всіх категоріях працюючих відповідно рівню кваліфікації та профес. залежності. Планування ЗП відбувається на основі єдиної тарифної системи, яка складається з тарифної ставки 1-го розряду та єдиного класифікатора професій. Використовуючи єдину тарифну систему п-во самостійно встановлює сер.ЗП кожному працівнику, яку оформляють в індивід. трудовому договорі. Що стосується доплат та премій, вони визначаються радою трудового колективу відповідно до внеску кожного працівника в кінцеві результати. Якщо рівень інфляції перевищує величину, закладену в держ. бюджеті, то ЗП підлягає індексації.






35. Склад або основні статті ФОП.
Податкова система вимагає єдиного підходу до форм-ня системи ОП на п-ві та до складу витрат на ОП. У зв’язку з тим, ФОП включає: 1)виплати ЗП за виконаний обсяг робіт, виходячи з відрядних розцінок та тарифних ставок, а також посадових окладів у відповідності з прийнятими на п-ві формами та системою ОП. 2)вартість продукції, яку видають працівникам в якості еквівалентної оплати. 3)витрати у відповідності із законодавством, вар-ть чергових та позачергових відпусток. 4)вар-ть безкоштовно наданих п-вом(спецодяг, талони на харчування, певними умовами проживання). До складу витрат, які не включ. до ФОП відносять: 1)премії, які видані за рахунок фонду спец. призначення.2)винагороди за результатами праці за рік.3)матер. допомога працівникам та службовцям 4)надбавки до пенсій, 5)одноразові допомоги ветеранам праці та війни.6)компенсаційні виплати у зв’язку з підвищенням рівня інфляції чи цін.7)дивіденди, які виплачує п-во по акціях. Осн. статтею витрат є ЗП, яку поділяють на номінальну та реальну. Номінальна ЗП–це сума грош. коштів, яку отримав працівник за виконану роботу або за певний період часу. Реальна ЗП-це к-ть матер. благ, яку може придбати працівник за виконану роботу при даному рівні номінальної ЗП.
36. Планування фонду ЗП на п-ві. Планування ФЗП повинно визначити: 1)величину річної ЗП по п-ву. 2)Сер. ЗП по всіх категоріях працюючих. 3)величину надбавок службовцям за роботу в нічний час, надбавок за шкідливі умови в-ва та ін. Плановий ФЗП-це сума грош. коштів, передбачених на пл. період для виплати працівникам та службовцям по тарифних ставках, відрядних розцінках, прямій та ін. доплат до ЗП. Вихідними даними для планування даного фонду є: 1)вир-ча програма або план випуску продукції. 2)дані про трудоємність продукції. 3)розцінки на од. продукції. 4)тарифна система (прийнята на п-ві). 5)штатний розклад. 6)нормативи або норми обслуговування. 7)законодавчі акти по праці та ЗП. Для розрахунку планового ФЗП викор-ть наступні методи: 1)укрупнений. 2)метод прямого рахунку. 3)нормативний. 4)поелементний. При укрупненому методі пл. ФЗП визнач-ся залежністю: ФЗПпл.=ФЗПбаз.*kp±Эt*сер.ЗПбаз. де kp=QTi(пл.)/QTi(баз.). сер.ЗПбаз.-сер.ЗП 1 прац-ка в базовому періоді без виплат з фонду матер.допомоги. Эt-економія чисельності працюючих по техн-організ. факторах. Метод прямого рахунку. Даний метод оснований на визначенні пл. чисельності персоналу по категоріях та їх сер.ЗП, тобто ФЗПпл.=?сер.ЗПпл.і*Чпл.рі. сер.ЗПпл.і-середньорічна ЗП і-го працівника даної категорії даного розряду в пл. періоді. Чпл.рі-чисельність персоналу і-ї категорії даного розряду в пл. періоді. Нормативний метод. При даному методі ФЗП визнач-ся із нормативу затрат ЗП на од. обсягу продукції в пл.періоді: ФЗПпл.=Qпл.*Нзп. Нзп-плановий норматив ЗП на 1грн. Або на 1 нормо-годину продукції. Нзп=(ФЗПбаз./Qбаз.)*(100+?сер.ЗПбаз./100+?ППбаз.). ФЗПбаз.-базисний ФЗП промисл.-виробничого персоналу; Qбаз.-фактичний обсяг вир-ва в баз. році; ?сер.ЗПбаз-плановий сумарний приріст сер.ЗП по відношенню до баз.року; ?ППбаз.-плановий сумарний приріст ПП по відношенню до баз.року. Плановий приріст сер.ЗП визнач-ся виходячи з впливу факторів зростання ПП на зміну ЗП і який рівний: ?сер.ЗП=??ППі*Нзп. ?ППі-плановий приріст ПП по і-му фактору; Нзп-норматив приросту сер.ЗП на 1% зростання ПП по і-му фактору. Поелементний метод. Даний метод передбачає план-ня ФЗП для різних категорій працюючих з врахуванням характеру їх роботи та прийнятих форм ОП на п-ві.















37. Розрахунок планового фонду погодинної ЗП працівників.
Основою розрахунку годинного ФЗП є фонд прямої ЗП, який в свою чергу склад-ся з відрядної оплати по розцінках та погодинної оплати по тарифу. Фонд прямої ЗП працівників по відрядних розцінках визнач-ся залежністю: ФЗПвід.=?Qпл.*Рвід. Qпл.-планова к-ть і-го виробу; Рвід.-відрядна розцінка за і-й виріб. Відрядна розцінка за 1 виробу=сумі відрядних розцінок по всіх операціях, передбачених технолог. процесами на виготовлення 1 виробу. Відрядна розцінка в одиничному та дрібносерійному в-ві визнач-ся як добуток тарифної ставки по розряду на норму часу, необхідну для виготовлення 1 продукції. В дрібносерійному в-ві фонд прямої відрядної ЗП визнач-ся на основі пл. технологічної трудоємності та сер. годинної ставки: ФЗПвід.=?Ттехн.(пл.)*сер.СТ; Ттехн.(пл.)-планова технологічна трудоємність виготовлення продукції; сер.СТ-сер. годинна тарифна ставка, яка визнач-ся: сер.СТ=(?СТі*Ур)/100. СТі-годинна тарифна ставка і-го розряду; Ур-питома вага працівників і-го розряду в заг. Чисельності працівників по п-ву. Тарифний ФЗП основних та допоміжних працівників з погодинною формою ОП визнач-ся на основі сер. тарифної ставки планового фонду робочого часу та чисельності працюючих: ФЗПтар.=сер.СТ*Фпл.*Чр. Чр-чисельність працівників; Фпл.-плановий фонд роб. Часу 1-го працюючого. Крім ЗП по тарифу та відрядної по розцінках, обчислюють сер.приробіток, який визначає всю ЗП понад встановлену тарифну ставку: ПЗвід.=(ФЗПтар.*Кн.в.)/100. ПЗвід.-сума відрядного приробітку понад встановлену тарифну ставку; Кн.в.-плановий % виконання норми виробітку. За виконання норми виробітку працівникам нараховують премії, розмір яких встановлюють по групам працівників, виходячи з відрядної (тарифної) ЗП та % премії, прийнятого на п-ві для цих категорій працюючих. ПЗпр.=(ФЗПвід.*Кпр.)/100 або ПЗпр.=(ФЗПтар.*Кпр.)/100. Кпр.-% премії до тарифної ставки або відрядної розцінки, прийнятий на п-ві для даної категорії працюючих. Доплата за роботу у нічний час рівна: ПЗн.=Фн.*сер.СТ*kн. Фн-к-ть годин нічної роботи; kн.-коеф. доплат до тарифної ставки за кожну годину нічної роботи. Доплата бригадирам та майстрам за керівництво бригадою рівна: ПЗбр.=ЗПбр.*Чбр.*Кбр. ЗПбр.-ЗП бригадиру по тарифу встановленому на пл. період; Чбр.-к-ть бригадирів на п-ві; Кбр.-розмір доплат бригадиру за керівництво бригадою у % до встановленої тарифної ставки.
38. Визначення загального ФЗП по п-ву. Денний ФЗП 1 працівника визнач-ся на основі годинного фонду з врахуванням к-ті годин в роб. зміні, тобто: ФЗПдн.=ФЗПгод.*N. N-к-ть годин в роб. зміні. Для визначення місячної ЗП крім ФЗПдн. необхідно врахувати всі доплати. Доплата за основні та додаткові відпустки рівна: ПЗвід.=ФЗПдн.*(tвід./Тпл.). ФЗПдн.-денний ФЗП 1-го працівника; tвід.-сер. тривалість відпустки; Тпл.-к-ть роб. днів 1-го працівника в пл. періоді. Місячний ФЗПвизначається формулою: ФЗПміс.=ФЗПдн.*Nм. Nм.-к-ть відпрацьованих днів у місяці 1-м працівником. Заг. ФЗП по п-ву рівний сумі ФЗП промислово-виробничого персоналу та невиробничого персоналу: ФЗПпід.=ФЗПпв+ФЗПнв.
39. Планування середньої ЗП на п-ві.
При плануванні ЗП встановлюють сер.ЗП по всіх категоріях працюючих, яку поділяють на середньогодинну, середньоденну та середньомісячну. Середнього динна ЗП визначається діленням планового фонду годинної ЗП на к-ть людино-годин, які необхідно відпрацювати працівникам в пл. періоді. Вона характеризує сер. розмір ЗП на 1 годину роботи 1 працівника. Середньоденна ЗП розраховується діленням планового фонду денної ЗП на к-ть людино-днів, які необхідно відпрацювати в пл. періоді працівнику. Середньомісячна ЗП визначається діленням планового фонду місячної ЗП на середньоспискову к-ть працівників в пл. періоді. При плануванні сер.ЗП по п-ву в цілому до її складу необхідно включити виплати з фонду матеріального заохочення (за виключенням сум одноразових допомог та премій за енергозбереження та економію матеріалів). Сер. ЗП визначається розрахунково-аналітичним методом з врахуванням наступних факторів: 1)підвищення мінімуму ЗП; 2)зміна умов праці; 3)скорочення втрат роб. часу; 4)зростання ПП. Для кожного з перерахованих факторів обчислюють відповідний індекс, на який перемножується середньомісячна ЗП. Крім того, при обчисленні сер. ЗП необхідно враховувати: 1)рівень вартості життя; 2)фінансовий стан п-ва; 3)заборгованість перед кредиторами.
40. Зміст та завд плану по в-тах.
Витрати в-цтва-сукупність затрат в грош формі на в-цтво і реаліз про-ції,торговельні,посередницькі, фін операції та ін види невиробн діяльності.В-ти на в-цтво і реаліз про-ції х-зують собівартість про-ції,яка в свою чергу показує ефективність використ п-вом матер і фін рес.Мета планування в-т-забеспечення зрост прибутків та підвищ рентаб в-цтва на основі раціон використання всіх видів ресурсів.Розділи плану по в-там: 1.Розрах зниження собів про-ції.2.Розрах в-т на в-цтво п-ції.3.Калькуляція в-т на 1-цю про-ції.



41. Планування зниження собів про-ції на промисл п-вах.
Відбув відпов до х-ру в-цтва прції та основних показн собів, які прийняті на п-ві.Виходячи з цього розрах: 1.Зниження собів пр-ції, яка підлягає порівнянню.2.Зниж в-т на 1грн товарної про-ції.3. Зниж собів про-ції по техніко-економ факторах.1.Зниж собів про-ції , яка підляг порівнянню.До порівняльної про-ції віднос всі її види,виготовлені п-вом у звіт періоді.Для визнач зниж собів товарної про-ції, що підлягає порівнянню,всі її види оцінюють по плановій собів та середньоріч собів за звіт період.Різниця між цими двома величинами являє собою економію від зниж собів, а її відношення до обсягу порівнювальної тов про-ції по середньоріч в-сті за звіт період дасть відсоток зниження собів.2.Зниж в-т на 1грн товарної про-ції.Якщо асортимент про-ції на п-ві широкий, то розрахунок зниж собів ведуть по в-там на 1грн тов про-ції.Ці в-ти розрах,як віднош обсягу тов про-ції по собівартості до обсягу цієї про-ції в оптових цінах.Відсоток зниж в-т на 1грн про-ції:ЗQт= (ЗQтбаз-ЗQтпл)/ ЗQтбаз*100. ЗQт- в-ти на 1грн товар про-ції у план і баз роках.
43. Планування зниж собів по техн-економ ф-рах.
Дане планування дозволяє пов’язати план по собів з планом техн і організац розвитку п-ва.Розрахунок ведуть в послідовності : 1.Визн в-ти баз року на 1грн.
Як віднош собів тов про-ції баз року до обсягу тов про-ції баз року. ЗQтбаз=СQтбаз/Qтбаз.2.Перемноживши в-ти баз року(ЗQтбаз) на обсяги тов про-ції план року (Qтплан), отримаємо собів про-ції при збереженнї умов в-ва баз року(СQT). СQT= ЗQтбаз* Qтплан. 3. Визнач економію, яку отрим в план році під впливом техн-економ ф-рів.Эt=Эм+Эзп+Эс+Эср+Эов+Эа+Эп. 4.Від собів тов про-ції план року, обчисленої по рівню в-т баз року вираховують суму економії , тобто знаходять вартість тов про-ції в цінах. 5. З отриманої виличини віднімають суму можливої зміни оптових цін на матер рес(Эц). ЗQтбаз= СQтбаз/ Qтбаз>СQт= ЗQтбаз*Qтбаз> Эt= Эм+Эзп+Эс+Эср+Эов+Эа+Эп>СQт-Эті>СQт пл.= СQт±Эц>ЗQт пл= СQт пл/ Qтплан>(дельта)ЗQт.
43. Розрах економії в-т по окремих техніко-економ факторах.
Економія в-т по цих ф-рах склад з зменшення в-т матер рес на 1-цю про-ції та зменш в-т на оплату праці.1.Економія:Эм=(Но*Цо-Н1*Цо)*Qпл
Но, Н1- норми в-т сировини і матеріалів на 1-цю про-ції відпов до і після впровадж данного заходу.Ц- ціна 1-ці сиров чи матер. Qпл-К-сть про-ції виготовл п-вом з початку введення данного заходу до кінця року.2.Зменш в-т на ЗРП та відрахування в фонд соц захисту в результаті зменш трудоємності робіт на виготовл 1-ці про-ції:Эзп=(То*СТо-Т1*СТ1)*(1+Кдоп/100)*(1+Сз/100)* Qплан. То, Т1-трудоємність виготовл 1-ці про-ції в нормо-год до і після впровадж заходу. СТо,СТ1-середньогод тарифна ставка 1-го працівника до і після впровадж заходу. Кдоп- сер% додаткової ЗРП для даної категорії прац. Сз-% відрахувань у Фонд соц захисту (38% від ФЗРП по п-ву).3.При вивільненні працівн або їх переведенні в штатний розпис з погодинної форми опл праці економія в-т рівна:Эв=[Чв*ЗПв+(1+ Сз/100)]*tв. Чв-к-сть вивільнених прац. ЗПв-середньоміс ЗРП для даної категорії прац, які переведенні з погод форми опл праці на посадовий оклад. tв –число місяців з моменту проведення данного заходу до кінця року. 4. Зміна спеціалізації в-ва призв до економії в-т: Эс=[Сі-(Ц+Ттр)]*Qі. Сі- собів виготовл окремого виробу. Ц- оптова ціна данного виробу у баз році. Ттр- трансп в-ти на 1-цю відпов виробів. Qі- обсяг в-цтва данного виробу пл року. 5.Зниж собів за рах структурних зрушень у в-ві:Эср=(Сб*Qб/Цб* Qб)*( Сб* Qпл/ Цб* Qб)* Цб* Qпл. Сб- собів пр-ції у баз році,грн. Цб- опт ціна виробу у баз році. Qб,Qпл- обсяги в-ва у пл і баз роках в натур показн. 6.Зниж собів за рах зміни обсягів в-ва:Эов= (Сб*Уп баз*^ПП)/100. Уп баз-питома вага УПВ в собів тов про-ції у баз році у%. ^ПП- темпи приросту тов про-ції у пл році в порівн з баз у %.7.Економія на амортизац відрахування: Эа=(Абаз/Qтбаз- Апл/ Qт пл.)* Q пл..
Абаз,Апл-загал сума амортиз відрах за ОФ п-ва. Qт- Обсяг в-ва тов про-ції,грн. 8.Сума перехідної на план рік економії від впровадж заходів в попер році.
Эп=[(Взмо*Q1+Взм1* Q1)/(Q0+Q1)- Взм1]*Qпл. Взм- змінні в-ти на 1-цю про-ції до і після впровадж данного заходу. Q1,Q0-к-сть про-ції вигот в баз році до і після впровадж в пл і баз році.
44. Планування амортизаційних відрах і пасивів п-ва.
Амортиз відрах- джерело фін ресурсів п-ва.Призначені для фінансування в-т повяз з простим розширенням і відновл Оф п-ва.Сума амортиз відрах визн із середньоріч в-сті ОФ та середн норми відрахувань по певній групі ОФ.Аі=(Фпл*На)/100. Фпл-середньоріч планова в-сть ОФ, які амортизуються. На- Сер факт норма амортиз відрах по звіту за попер період. На= (Аі факт/Ффакт)*100. Аі факт- сума факт нарахувань амортизації по звіту за мин рік. Ффакт- факт в-сть ОФ ,амортиз в мин році. До пасивів віднос грош кошти ,які не належать п-ву,але які постійно знах в його обліку:заборгов по ЗРП прац, відрах в позабюджетні фонди, заборгов перед постач за поставлені матер і рес.
Мінім заборгованість по ЗРП визн:Smin=ЗП доб*tз. ЗП доб-середньодоб ЗРП,яка=віднош річного фонду ЗРП по п-ву до365 днів. Tз-Число днів min розриву між днем виплати ЗРП і ост датою місяця за яку вона виплачується.
Заборгованість по відрах в позабюдж фонди повяз з ФОП визнач: SФонд= Smin*Кф/100. Кф-сумарний % відрах позабюдж фонди .Заборгов постач планується в розмірі 50% від величини min заборгов по балансу попер року.
45. Планування витрат і відрахувань.
Витратна частина фінансового плану (статті): 1.Відрахування у фонди накопичення, споживчий і резервний; 2.Вільний прибуток, який залишається у розпорядженні п-ва; 3.Амортизація, яка належить п-ву; 4.Інші витрати. Ці витрати пов язані з розшир. і розвитком виробництва із витратами на соц., культурні і побутові потреби колективу. Фонд накопичення призначений для: 1.фінансування капітальних вкладень 2.приросту обор. Засобів 3.проведення НДР 4. сплати % довгостр. Кредитів Фонд споживання – для виплат: 1.винагорода за рез. роботи за минулий рік; 2.надання одноразової допомоги працівникам; 3.культ-побутове обслуговування працівників; 4.дотації працівникам; 5.ремонт і будівництво житл. приміщень, дитсадків. Резервний фонд: 1.компенсації недоотриманих прибутків від комерційної діяльності за рахунок фактору ринку і відшкодування збитків нанесених не передбач. ситуаціями чи стихійними лихами.
46. Планування рентабельності роботи п-ва
Рентабельність продукції – відношення валового чистого прибутку до суми витрат пов язагих з реалізацією товарної продукції: Rn = Пв/Вр
Рентабельність капіталу – відношення прибутку до середньорічної вартості основного і оборотн. виробничого капіталу. Рентабельність продажу – відношення чистого прибутку до суми отриманої виручки від реалізованої продкції. Rр = Пr/Др
47. Цілі та завдання фінансового планування.
Фінансовий план – це документ, який відображає обсяги надходжень та витрат грошових коштів, фіксує баланс доходів та витрат підприємства, включаючи платежі в бюджет в плановому періоді. В процесі фінансового планування необхідно:визначити джерела та розміри власних фінансових ресурсів;обгрунтувати необхідність залучення зовнішніх фінансових ресурсів (випуск цінних паперів, отримання кредиту);визначити загальну потребу підприємства в фінансових ресурсах та визначити потребу вресурсах на всі види діяльності підприємстваФінансове планування проводить на підприємстві планово-економічний або фінансовий відділи, які виконують слідуючі функції:розробляють проекти фінансових планів;встановлюють планову суму амортизаційних відрахувань;складають план розподілу розподілу балансового прибутку;розробляють оперативні плани реалізації продукції в грошовій формі;забезпечують виконання фінансових, кредитних, касових планів.Основна мета фінансового планування – це збалансування витрат підприємства з йогог фінансовими можливостями.
49.Планування рентабельності підприємства.
Ефективність виробничої програми характеризують показники:
рентабельність продукції;
рентабельність продажу;
рентабельність капіталу.
Рівень рентабельності виробничої програми залежить від 3 осн факторів:
зміна структури вир програми планового року в порівнянні з базовим;
зміна собівартості продукції;
ціна реалізації продукції в плановому році в плановому періоді
рентабельність продукції – відношення валового чистого прибутку до суми витрат, пов’язаних з реалізацією продукції.
50. перевірка фінансового плану
критерієм вірності фінансового плану є дотримання наступних співвідношень: величина перевищення доходів над витратами повинна бути рівна сумі перевищення платежів з бюджетом над асигнуваннями з бюджету, а величина перевищення витрат над доходами – величині перевищення асигнувань з бюджету над платежами в бюджет.













48. Зміст фінансового плану підприємства.
Фінансовий план підприємства складається у вигляді балансу доходів і витрат, а також розрахункових форм для визначення статей балансу.Баланс доходів і витрат складається з таких розділів:доходи та надходження засобів;витрати та відрахування засобів;платежі в бюджет;асигнування з бюджету.Фінансовий план складається на основі таких вихідних даних:фактичні дані бухгалтерського балансу на перше число планового періоду;показники плану виробництва та реалізації продукції;кошторис затрат на виробництво;дані про обсяги інвестицій;відпускні ціни;норма амортизації;ставки платежів в бюджет.Планування доходів та надходжень.Планування доходів проводять на основі розрахунку раху грошових потоків для забезпечення контролю за їх використання в господарській діяльностіДжерелами доходів та надходжень є:прибуток від виробничо-господарської діяльності:амортизаційні відрахування;пасиви підприємства.I. ПРИБУТОК. План по прибутках складається в цінах виробництва в плановому році та в цінах і умовах виробництва попереднього року. Кінцевим фінансовим результатом діяльності будь-якого підприємства є балансовий прибуток, який складається прибуток від реалізації продукції;прибуток від реалізації основних фондів, які не використовуються у виробництві;фінансові результати комерційної діяльності.Прибуток від реалізації продукції розраховується по окремих видах господарської діяльності, а величина прибутку від реалізації і-ого виду продукції рівна: EMBED Equation.3 EMBED Equation.3 виручка від реалізації і-ого виду продукції в цінах підприємства. EMBED Equation.3 відрахування в позабюджетні фонди. На акцизний податок. Сі повна собівартість і-ої реалізованої продукції.Залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду розраховують виходячи з середньодобового випуску продукції та нормативу запасу готової продукції в днях використання: EMBED Equation.3 EMBED Equation.3 середньодобовий випуск продукції Н0норматив залишку товарної продукції на складі.Величина доходу по кожному виду продукції розраховується на основі плану виробництва, відпускних цін підприємства та кошторису витрат: EMBED Equation.3 Повний обсяг прибутків від реалізації даного виду готової продукції становить:
Пі =ДQi – Oфі- На - ПДВ
Загальний плановий прибуток від реалізації складається з суми прибутків від загальної реалізації продукції по всіх видах.Прогнозний обсяг прибутку визначається на основі фактичного прибутку базового року з врахуванням індексу інфляції: EMBED Equation.3
Розрахунок прибутку від реалізації і-ого виду продукції по підприємству ведуть в табличній формі:Планування витрат та відрахувань.У витратну частину фінансового плану включають наступні статті:Відрахування в фонди накопичення, споживання, резервний фонд;Вільний прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства;Амортизація, яка належить підприємству;Інші витрати.Даний розділ фінансового плану відображає тільки ті витрати підприємства, які пов’язані з розширенням, соціально-культурними та побутовими потребами колективу та з витратами які фінансуються за рахунок прибутку підприємства.Фонд накопичення призначений для фінансування капітальних вкладень приросту оборотних засобів виробництва, наукових досліджень та сплати відсотків по довгострокових кредитах.Фонд споживання передбачає покриття наступних витрат:Винагороди трудовому колективу за результатами роботи за рік;Надання одноразової допомоги членам трудового колективу;Культурно-побутове обслуговування членів колективу;Будівництво і ремонт капітальних будівель;Дотації працівникам.Резервний (страховий) фонд призначений для компенсації недоотриманих доходів від комерційної діяльності за рахунок фактору ризику та покриття витрат, пов’язаних з непередбаченими нештатними ситуаціями.