У ринковій економіці основним обмеженням планованих обсягів виробництва товарів і послуг служить рідкість ресурсів. Внаслідок великої рідкості економічних ресурсів і межі, який вони ставлять перед всякою виробничою діяльністю, обсяг виробництва на кожному підприємстві обмежується багатьма факторами. Для всіх видів продуктів, що випускаються і застосовуваних ресурсів існує крива виробничих можливостей (рис. 5.9). Кожна точка на цій кривій представляє максимальний обсяг виробництва двох продуктів (П 1 і П 2 ). Щоб здійснити найкращі варіанти виробництва двох товарів на підприємстві, необхідно забезпечити повну зайнятість усіх наявних ресурсів. Можливі поєднання на кривій випуску товарів П 1 і П - (дві тисячі триста сімдесят одна) 2 ____2371____ в точках А, Б, С, Д, Е та інших визначають максимальні їх кількості, які можна отримати при повному використанні наявних ресурсів. Всі точки, що знаходяться поза кривої виробничих можливостей, є або недосяжними (К - за межами кривої), або не приводять до повного використання ресурсів (L - в межах кривої). Конкретним виразом виробничих можливостей кожного підприємства є його виробнича потужність. Вона характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції, робіт і послуг у запланованій номенклатурі при повному використанні всіх наявних економічних ресурсів на основі застосування прогресивної технології, передових форм і методів організації праці та виробництва.
Виробнича потужність визначає рівень виробництва продукції, товарів і послуг, ступінь стримування обсягу випуску або верхня межа продажу продукції. У кінцевому підсумку виробнича потужність означає здатність підприємства виробляти свою продукцію протягом заданого періоду робочого часу. Верхній її межу обумовлений наявністю виробничих площ, технологічного обладнання, трудових ресурсів, матеріалу та капіталу. Виробнича потужність може бути виражена в одиницях продукції, маси товарів, лінійних величинах, рублях, людино-годинах і інші показники. Прийнято розрізняти теоретичну, практичну, нормальну і інші види виробничої потужності [71. С. 40]. Теоретична виробнича потужність являє собою обсяг господарських операцій, який може бути досягнутий в ідеальних умовах роботи з мінімально можливими негативними результатами. Це максимально можливий вихід продукції, званий паспортної виробничою потужністю підприємства. Практична виробнича потужність визначає найвищий рівень виробництва, який досягається при збереженні прийнятної ступеня ефективності з урахуванням допустимих або неминучих втрат робочого часу, пов'язаних з ремонтом обладнання та режимом роботи підприємства. Нормальна виробнича потужність характеризує середній рівень господарської діяльності, достатній для задоволення попиту на вироблені підприємством товари та послуги протягом ряду років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зростання або скорочення. Планова виробнича потужність відповідає річний нормальної виробничої потужності підприємства. В умовах ринку керівництво підприємств і фірм може встановлювати в процесі поточного планування верхня межа виробничої потужності, беручи до уваги існуючі технічні, економічні та соціальні фактори. Верхня межа виробничої потужності підприємства визначається на ринку внутрішніми, а не зовнішніми чинниками. Основним завданням вітчизняних машинобудівних підприємств у сучасних умовах є підйом виробництва і насичення внутрішнього ринку високоякісною технікою з подальшим виходом на світовий ринок. Її успішне здійснення, як свідчить наш перехід до ринку, припускає не тільки повну економічну свободу виробників і самостійність підприємств у плануванні виробничо-фінансової діяльності, але і вільний доступ до всіх виробничих ресурсів, а також відповідний платоспроможний попит, доступні ціни та тарифи на товари, роботи та послуги [54. С. 65]. До найважливіших економічних ресурсів, що широко використовується в процесі виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг на підприємствах всіх форм власності, відносяться в першу чергу засоби виробництва і предмети праці. Як відомо, на підприємстві величина цих виробничих ресурсів обмежена безліччю різних факторів і показників. Отже, планування виробничої програми, як було раніше встановлено, повинно грунтуватися на повному використанні всіх видів ресурсів підприємства, головними з яких є приємним технологічні машини та матеріали. Повне використання технологічного обладнання означає відповідність планованої виробничої програми підприємства або підрозділу його виробничої потужності. Правильне планування виробничої потужності має важливе значення не тільки в раціональному використанні ресурсів, але і в стабілізації виробництва і насиченні ринку необхідними товарами. У ринкових умовах виробнича потужність по своїй суті визначає річний обсяг пропозиції підприємства, що враховує наявність і використання ресурсів, рівень і зміна діючих цін і інші фактори. Виробнича потужність і пропозиція характеризують існуючу на підприємстві технологію і організацію виробництва, склад і кваліфікацію персоналу , а також динаміку їх зростання і перспективи розвитку. Будучи величиною динамічною, виробнича потужність повинна бути збалансована з виробничою програмою, або, кажучи ринковим мовою, необхідно досягнення рівноваги між попитом і пропозицією на продукцію та послуги. Цю вимогу необхідно неодмінно врахувати при плануванні виробничої потужності підприємства або його підрозділу. При перевищенні попиту над пропозицією необхідно в проектах планувати відповідний приріст виробничої потужності. Виробнича потужність встановлюється на початок планового періоду (вхідна) і кінець цього терміну (вихідна). Вхідна потужність визначається з урахуванням наявних на початок року виробничих фондів, робочої сили та інших ресурсів, а вихідна - на кінець року з подальшим коректуванням при відповідному зміну техніки і технології. У планових розрахунках застосовується показник середньорічний потужності, що визначається за формулою
де М СР - середньорічна потужність, шт. / рік; М вх - вхідна потужність; М ст - вводиться потужність; М виб - вибуває потужність; Т п - період часу (кількість місяців) відповідно введення і вибуття потужності. У загальному вигляді річна величина виробничої потужності підприємства або його підрозділу визначається ставленням відповідного фонду часу роботи обладнання до трудомісткості одиниці продукції за формулою
де М п - виробнича потужність, шт. / рік; Ф еф - ефективний річний фонд часу роботи обладнання, хв; Т шт - трудомісткість одиниці роботи або продукції, хв / шт. На підприємствах машинобудування виробнича потужність встановлюється за провідним цехам, в яких зосереджена найбільша частина чинного технологічного обладнання. У цьому випадку річна потужність зазвичай визначається по кожній групі технологічно взаємозалежного обладнання за формулою
де М о - виробнича потужність групи технологічного обладнання цеху, шт. / рік; З про - кількість одиниць обладнання даної групи; Ф се - ефективний фонд часу роботи одного верстата на рік; Т шт - трудомісткість одного виробу або представника. На основі розрахунку виробничої потужності окремих одиниць і груп обладнання, ділянок і цехів підприємства виявляються так звані «вузькі» і «широкі» місця і плануються заходи щодо вирівнювання потужності, в тому числі за рахунок введення нового обладнання. Завершується процес планування виробничої потужності визначенням коефіцієнта її використання, представляє собою відношення річного обсягу випуску продукції до середньорічним значенням потужності:
де К m - коефіцієнт використання виробничої потужності ; N r - річний обсяг випуску продукції; М СР - середньорічна потужність. - (2 442) При плануванні потреби виробничих ресурсів, крім потужності та показників її використання, визначається також кількість необхідних матеріальних ресурсів. Річна потреба в основних видах матеріалів розраховується виходячи з прогресивних норм його витрати на одиницю продукції і запланованого обсягу випуску продукції. ____2442____ Планування потреби матеріальних ресурсів ведеться по кожному виду, марки та розміру матеріалу для всієї номенклатури продукції, робіт і послуг, вироблених цехом або підприємством. Розрахунки можуть виконуватися як в натуральних, так і вартісних вимірниках. У вартісному вираженні загальну потребу підприємства в матеріальних ресурсах можна визначити за формулою
де Р м - річна витрата матеріальних ресурсів, руб.; П - номенклатура продукції, що випускається; Н р - норма витрати матеріалу на деталь, кг / шт .; Ц м - ціна матеріалу, руб. / кг; В про - вага (маса) реалізованих відходів, руб. / кг; Ц 0 - ціна реалізованих відходів, руб. / кг; N r - річний обсяг випуску продукції, шт. При плануванні матеріальних ресурсів, крім річної потреби, встановлюється також величина (норматив ) виробничих (поточних) запасів матеріалів. Розрахунки можна виконати одним із двох способів: 1) діленням річної потреби на число постачань матеріалів на рік; 2) множенням середньодобового витрати матеріалів на норму їх запасу (кількість днів). Всі отримані розрахунково-планові показники потреби виробничих ресурсів необхідно звести в табл. 5.4.
Таблиця 5.4
Потреба матеріальних ресурсів
Найменування матеріалу Норма витрати, кг / шт Ціна матеріалу, руб. / кг Вартість матеріалу за вирахуванням відходів, тис. руб. Коефіцієнт використання матеріалу
Сталь 1,0 5,0 500 0,70
Чавун 2,0 3,0 600 0,75
Латунь 0,5 20,0 400 0,86
Коефіцієнт використання матеріальних ресурсів визначається відношенням ваги (маси) деталі до ваги (маси) заготовки. Отримані значення коефіцієнтів по деталях-представникам характеризують як ефективність застосування ресурсів, так і рівень діючої технології та кваліфікації персоналу. План виробничої потужності підприємства, що містить показники розвитку виробничого потенціалу і потреби матеріальних ресурсів, визначає не тільки плановий обсяг виробництва, але й продажу продукції, товарів і послуг на ринку.
