ЗМІСТ РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПАТ «ВОЛИНЬ-ЦЕМЕНТ» 5 1. 1. Організаційне забезпечення системи управління фінансами 5 2.2. Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами 11 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВА ПАТ «ВОЛИНЬ-ЦЕМЕНТ» 15 2.1. Управління грошовими потоками ПАТ «Волинь-Цемент» 15 2.2. Управліня прибутком на підприємстві ПАТ «Волинь-Цемент» 19 2.3. Управління активами на підприємстві ПАТ «Волинь-Цемент» 21 2.4. Управління капіталом на підприємстві ПАТ «Волинь-Цемент» 28 2.5. Аналіз фінансового стану підприємства на підприємстві ПАТ «Волинь-Цемент» 31 2.6. Аналіз можливості банкрутства підприємства 35 ВИСНОВКИ 43 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 45 ДОДАТКИ 47 РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПАТ «ВОЛИНЬ-ЦЕМЕНТ» 1. 1. Організаційне забезпечення системи управління фінансами Фінансовий менеджмент є невід'ємною складовою частиною загальної системи управління підприємством. Тому його організаційне забезпечення має бути інтегроване з загальною структурою управління підприємством. Таке поєднання дозволяє забезпечити координацію дій системи фінансового менеджменту з іншими управлінськими системами підприємств і підвищити ефективність контролю за реалізацією прийнятих рішень по фінансових аспектах. Система організаційного забезпечення фінансового менеджменту являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямків його фінансової діяльності і несуть відповідальність за результати цих рішень. Загальні принципи формування організаційної системи управління підприємством передбачає створення двох центрів управління за ієрархічною і функціональною ознаками. Ієрархічна будова центрів управління підприємством передбачає виділення різних рівнів управління. На даний час найбільш поширеними є двох або три рівневі системи управління, де перший рівень представлений апаратом управління підприємством в цілому, а наступні – управлінськими службами його окремих структурних одиниць та підрозділів. Функціональна будова центрів управління підприємством ґрунтується на диференціації за функціями управління або видами діяльності. При функціональній будові центрів управління підприємством обидва ці підходи можуть бути використані окремо або в комплексі. Але досвід показує, що найбільша ефективність організаційної системи фінансового менеджменту досягається за умови використання функціональної будови центрів управління. Існує два основних підходи до функціонального розмежування центрів управління. Перший – принцип незалежної діяльності функціональних центрів управління; другий – принцип взаємопов'язаної діяльності функціональних центрів управління. В межах взаємодії з іншими системами управління організаційне забезпечення фінансового менеджменту може бути інтегроване в загальну систему управління підприємством на підставі перелічених підходів. В той же час в системі організаційного забезпечення фінансового менеджменту використовується принцип взаємопов’язаної діяльності його внутрішніх функціональних центрів управління. Це пов’язано з високим рівнем взаємозв’язку окремих аспектів фінансової діяльності, які визначають необхідність комплексного підходу до розробки багатьох управлінських рішень в цієї галузі. Функціональна будова центрів управління фінансовою діяльністю суттєво відрізняється на підприємствах різних масштабів (мале, середнє, велике, крупне). На малих підприємствах функціональні центри управління, як правило, не створюються. Функції цього управління в зв’язку з незначним обсягом діяльності покладаються на власника малого підприємства, його директора чи бухгалтера. На середніх підприємствах функції фінансового управління покладаються на спеціального фінансового менеджера, який знаходиться в складі функціонального економічного підрозділу, чи на спеціалізований фінансовий структурний відділ, який здійснює управління всіма основними аспектами фінансової діяльності. На великих підприємствах функції фінансового управління покладаються на фінансового директора, якому підпорядковано два-три функціональних структурних підрозділи. На крупних підприємствах створюється найбільш диверсифікована система функціональних фінансових структурних підрозділів, які підпорядковані фінансовій дирекції. Сучасний досвід організаційного забезпечення фінансового менеджменту в компаніях США і Західної Європи показує, що в структурі комплексу спеціалізованих фінансових служб обов'язково є бухгалтерія. В цих країнах традиційно статус фінансового директора вище статусу головного бухгалтера, який підпорядковується фінансовому директору, а не генеральному. В нашій країні ситуація протилежна - як правило, головний бухгалтер має вищий статус (а відповідно і пріоритетне право підпису в фінансових документах) ніж фінансовий директор. Поряд з традиційною інтеграцією системи фінансового управління з загальною системою управління підприємством в рамках єдиної інтегрованої організаційної структури в останні роки на практиці використовуються й інші, більш прогресивні форми такої інтеграції. Одною з таких форм є концепція управління окремими напрямками фінансової діяльності підприємства на основі “центрів відповідальності”. Ця концепція, розроблена американським економістом Дж. Хіггінсом, отримала широке практичне використання в управлінні формуванням власних фінансових ресурсів, грошовими потоками, інвестиціями і деякими іншими аспектами фінансової діяльності підприємства. Центр відповідальності являє собою структурний підрозділ підприємства, який повністю контролює ті чи інші напрямки фінансової діяльності, а його керівник самостійно приймає управлінські рішення і в рамках цих напрямків несе повну відповідальність за досягнення планових (або нормативних) показників, що характеризують стан фінансової діяльності цього підрозділу. Як видно із цього визначення, права керівника підрозділу – центру відповідальності, пов’язаного з окремими аспектами управління фінансової діяльності в межах цього підрозділу, паритетно кореспондують з мірою його відповідальності при контролі з боку вищестоящої структури (органа) фінансового управління. Розбіжності в функціональному спрямуванні діяльності таких структурних підрозділів, їх місця в організаційній структурі фінансового управління дозволяє виділити чотири типи центрів відповідальності на підприємстві: центр витрат, центр доходу, центр прибутку і центр інвестицій. Центр витрат – це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за витрачання коштів у відповідності з доведеним йому бюджетом. В силу функціонального напрямку своєї діяльності такий структурний підрозділ не може самостійно впливати на обсяг доходів, а також на суму прибутку. Прикладом центру витрат є постачально-заготівельний чи виробничий підрозділ підприємства. Центр доходу - це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за формування доходів у встановлених обсягах. В силу функціонального напрямку своєї діяльності такий структурний підрозділ не може самостійно впливати на весь обсяг витрат по продукції, яка реалізується, а також на суму прибутку. Прикладом центру доходу є збутовий підрозділ підприємства. Центр прибутку - це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність за доведені йому завдання по формуванню прибутку. В силу функціонального напрямку своєї діяльності такий структурний підрозділ повністю контролює як формування доходів від реалізації продукції, так і обсяг витрат на її виготовлення. Прикладом центру прибутку є структурний підрозділ із закінченим циклом виробництва та реалізації окремих видів продукції. Центр інвестицій – це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність за використання наданих йому інвестиційних ресурсів і отримання необхідного прибутку від інвестиційної діяльності. Основним контролюючим показником при цьому є рівень прибутку на інвестований капітал. Прикладом центру інвестицій є дочірня фірма підприємства чи відокремлений в його складі спеціальний структурний підрозділ, який здійснює виключно інвестиційну діяльність. Формування системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту на підставі центрів відповідальності передбачає наступний алгоритм дій: Основні етапи формування системи організаційного забезпечення фінансового управління на підставі центрів відповідальності: ( Дослідження особливостей функціонування окремих структурних підрозділів з позиції їх впливу на окремі аспекти формування та використання фінансових ресурсів, ( Визначення основних типів центрів відповідальності в розрізі структурних підрозділів підприємства. ( Формування системи прав, обов’язків і міри відповідальності керівників структурних підрозділів, визначених як центри відповідальності. ( Розробка та доведення центрам відповідальності планових (нормативних) фінансових завдань у формі поточних чи капітальних бюджетів. ( Забезпечення контролю виконання встановлених завдань центрами відповідальності шляхом отримання відповідної інформації (звітів), її аналізу і встановлення причин відхилень. Побудова системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту шляхом створення центрів відповідальності різних типів залежить від багатьох факторів – обсягів діяльності підприємства, багатофункціональності цієї діяльності, чисельності персоналу, організаційної структури виробництва, організаційно-правової форми діяльності та інших. Тому визначення чисельності та складу центрів відповідальності потребує індивідуального дослідження для кожного підприємства. Сформовані центри відповідальності повинні бути укомплектовані кваліфікованими менеджерами, здатними не тільки забезпечувати виконання встановлених завдань, але й розробляти пропозиції вищестоящим органам управління по підвищенню ефективності формування та використання фінансових ресурсів в межах контрольованої ними діяльності підрозділів. На підприємстві ПАТ «Волинь-Цемент» фінансовий відділ складається з кількох груп, за якими закріплені визначені функції. Начальник відділу безпосередньо підпорядкований керівництву підприємством (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Структура фінансового відділу ПАТ «Волинь-Цемент» Дана структура фінансового відділу в цілому відповідає змісту тієї фінансової роботи, яку необхідно виконувати на підприємстві для фінансування всіх затрат підприємства і здійснення розрахунків. Але вона значною мірою консервує недоліки, властиві управлінню підприємством в доринкових умовах господарювання. Такими недоліками є: зведення фінансової роботи на підприємстві до чисто оперативних завдань (оформлення розрахункових і платіжних документів, організація розрахунків з іншими підприємствами тощо); обмеження прав підприємств в області фінансового планування; стягнення значної частини амортизаційних відрахувань і прибутку міністерствами в централізовані фонди і їх перерозподіл між іншими підприємствами. 2.2. Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами Все розмаїття відносин, в яке підприємство вступає з суб’єктами зовнішнього середовища, базується на фінансовій інформації про це підприємство, що дозволяє оцінити можливість практичної реалізації своїх економічних інтересів у взаємовідносинах з ним. Фінансова інформація представляє собою набір даних (в систематизованій певним чином формі) про стан: господарських ресурсів, зобов’язань і фінансових джерел фірми; рівня прибутку і витрат, що дозволяють судити про очікувані доходи і пов’язані з ними ризики; оборотів фірми і якості її активів; обсягу і якості потоків грошових коштів. Кожне підприємство розпоряджається трьома потоками фінансової інформації: нормативною, плановою і фактичною. Однак, зовнішньому користувачу доступні лише фактичні дані про фінансовий стан підприємства. Ця обставина ускладнює задачу користувача з розрахунку рівня ризиків, оскільки найбільш надійний спосіб оцінки рівня ризику, ніж дистанції між плановими і фактичними даними, зовнішньому користувачу недоступний. В умовах ринкової економіки попит на фінансову інформацію дуже високий. Щоб задовольнити такі різноманітні інформаційні потреби всіх зацікавлених сторін, сучасне підприємство мусить конструювати упорядковані потоки своєї фінансової інформації, її систематизоване подання в залежності від змісту запиту відповідної групи споживачів з точки зору її корисності. З іншого боку, фінансова інформація, яка є продуктом праці вищого менеджменту кожного підприємства, формується, виходячи з ідеї раціонального управління фінансами. Це об’єктивне за своєю природою переважне право вищого менеджменту підприємства формувати фінансову інформацію безперечно нехтує інтересами інших користувачів. Саме ця обставина – головна причина появи асиметрії фінансової інформації. Складне переплетіння інтересів різних користувачів інформації спричиняє побудову фінансової інформації на певних принципах, що грунтуються на об’єктивних аргументах і максимально задовольняють інтереси всіх користувачів. Витоки фінансової інформації визначаються дворівневим характером обліку: виробничого, що відображає рух товарних потоків; фінансового, що відображає рух фінансових потоків. Інтеграція цих потоків інформації, представлена у вигляді форм фінансової звітності, є ключем до задоволення найбільш важливих вимог, що висуваються до фінансової інформації різними користувачами. Успішність роботи лінійних та функціональних керівників та спеціалістів залежить від різних видів забезпечення їх діяльності: правового, інформаційного, технічного тощо. Одним з ключових елементів цієї системи виступає інформаційне забезпечення. Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами – це сукупність інформаційних ресурсів і способів їх організації, необхідних та придатних для реалізації аналітичних процедур, які забезпечують фінансову сторону діяльності підприємства. Систему інформаційного забезпечення на підприємстві ПАТ «Волинь-Цемент» можна зобразити наступним чином (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами Перший блок – це закони, постанови та інші нормативні акти, положення і документи, які, насамперед, визначають правову основу фінансових інститутів, ринку цінних паперів. Документи, представлені в цьому блоці, мають обов’язковий для виконання характер. До другого блоку входять нормативні документи державних органів (Міністерства фінансів України, НБУ тощо), міжнародних організацій та інших фінансових інститутів, які містять вимоги, рекомендації та кількісні нормативи в сфері фінансів до учасників ринку. Не всі документи цього блоку є обов’язковими для виконання. Третій блок включає в себе бухгалтерську звітність, що в умовах ринку є найбільш інформативним та надійним джерелом, яке характеризує майновий та фінансовий стан підприємства. Склад та структура звітності періодично змінюються. Система підготовки і представлення статистичних даних у фінансовій сфері (четвертий блок) є виключно важливою для становлення та розвитку ринкових відносин. Цей розділ інформаційного забезпечення ще не набув належного розвитку в Україні, але, як свідчить досвід західних країн, саме він є найбільш вагомим для прийняття фінансових рішень. Зокрема, інформація цього блоку дуже важлива для юридичних і фізичних осіб, які безпосередньо зайняті операціями на ринку цінних паперів. П’ятий блок (несистемні дані) включає в себе відомості, які або не мають безпосереднього відношення до інформації фінансового характеру, або виникають поза будь-якою інформаційною системою. До першого типу належать офіційна статистика загальноекономічної спрямованості, дані аудиторських компаній тощо. До другого типу належать дані, надруковані в різних засобах масової інформації, неофіційні дані тощо. Удосконаленню інформаційного забезпечення системи управління фінансами сприяють досягнення в області комп’ютеризації. Персональні ЕОМ вже широко застосовуються в інформаційних процесах як на самому підприємстві, так і між підприємством та зовнішнім середовищем. Комп’ютери значно підвищили обсяг інформації, скоротили час на її передачу і підвищили її якість. Сьогодні інформація перетворилась на один з основних ресурсів зростання продуктивності праці. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВА ПАТ «ВОЛИНЬ-ЦЕМЕНТ» 2.1. Управління грошовими потоками ПАТ «Волинь-Цемент» Грошовий потік підприємства - сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю. Метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом збалансування обсягів надходження і використання грошових коштів та їх синхронізація в часі. Визначення та аналіз грошових надходжень та виплат від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Аналіз грошових надходжень та виплат від операційної діяльності проведемо з використанням прямого методу, який передбачає визначення чистого грошового потоку за формулою: ЧГПо = РП + Іно – Зтм – ЗП – ППб – Іво; (2.1) де РП - сума грошових потоків від реалізації продукції, Іно- інші надходження від операційної діяльності, Зтм - кошти, виплачені за придбання товарно-матеріальних цінностей, ЗП - заробітна плата оперативного персоналу і АУП, ППб- сума податкових платежів і в позабюджетні фонди, Іво - інші витрати операційної діяльності. Розрахунок ЧГП від операційної діяльності проведемо в таблиці 2.1. За інвестиційною діяльністю сума чистого грошового потоку в узагальненому вигляді розраховується як різниця між сумою реалізації окремих видів необоротних активів, фінансових інвестицій і сумою їх придбання у звітному періоді. (2.2) де Роз, Рна, Рдфі – сума реалізації вибувших основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфелю підприємства; Рва – сума повторної реалізації викуплених власних акцій; Дп – сума дивідендів, одержаних підприємством по довгостроковим фінансовим інструментам інвестиційного портфелю; Поз, Пна – сума придбаних основних засобів і нематеріальних активів; (НКБ – сума приросту незавершеного капітального будівництва; Пдфі – сума придбаних довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфелю; Ва – сума викуплених власних акцій підприємства;
Таблиця 2.1 Розрахунок чистого грошового потоку ПАТ «Волинь-Цемент» у 2008-2010 рр. за прямим методом Показник 2008 2009 2010
Сума грошових потоків від реалізації продукції, РП 644779,7 838956 428725
Інші надходження від операційної діяльності, Іно 61116,4 79417 472460
Кошти, виплачені за придбання товарно-матеріальних цінностей, Зтм 356770,3 499444 417528
Заробітна плата оперативного персоналу і АУП, ЗП 19209,8 23941 23058
Сума податкових платежів і в позабюджетні фонди, ППб 204720,2 216673 87876,2
Інші витрати операційної діяльності, Іво 76467,4 188628 461246
ЧГПо 48728,4 -10313 -88523
За фінансовою діяльністю сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, залучених із зовнішніх джерел, і сумою основного боргу, а також дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства (2.3) де Двк – сума додатково залучених зовнішніх джерел власного (акціонерного) чи пайового капіталу; Ддк – сума додаткових довгострокових кредитів і позик; Дкк – сума додатково залучених короткострокових кредитів і позик; БЦФ – сума коштів від безоплатного цільового фінансування; Вобд – виплати основного боргу по довгостроковим кредитам; Вобк – виплати основного боргу по короткостроковим кредитам і позикам; Дза – сума дивідендів, виплачених акціонерам на вкладений капітал.
Аналіз динаміки позитивних, негативних та чистих грошових потоків підприємства. Коефіцієнтний аналіз. Розрахунок абсолютних, відносних відхилень та коефіцієнтів проведемо в таблиці 2.2. З наведених в табл.2.2 розрахунків видно тенденцію зростання позитивного та негативного грошових потоків ПАТ «Волинь-Цемент» протягом у 2009 р., але у 2010 ситуація змінюється позитивні грошові потоки зменшуються а негативні й далі зростають. У 2008 році маємо додатний грошовий потік, що свідчить про приплив коштів до підприємства, але у 2009 і 2010 роках маємо від’ємне значення чистого грошового потоку, що вказує на відплив ресурсів з підприємства, різка зміна динаміки – на погіршення його фінансового становища. Коефіцієнт "якості" чистого грошового потоку надає узагальнюючу характеристику структури джерел формування чистого грошового потоку. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням частки чистого прибутку в його формуванні за рахунок зростання обсягів операційної діяльності. Він має нестабільний характер, а в 2009 році взагалі від’ємне значення, що свідчить про зменшення частки прибутку у чистому грошовому потоці. Що негативно характеризує ситуацію на підприємстві. Таблиця 2.2 Показники управління грошовими потоками ПАТ «Волинь-Цемент» за 2008-2010 рр. № п/п Показники 2008 2009 2010 Відхилення, тис. грн. Відхилення, %
2009-2008 2010-2009 2009/2008 2010/2009
Вихідні дані для розрахунку коефіцієнтів
1. Чистий прибуток від реалізації продукції, Прч 183354 144178 -6655 -39176 -150833 -21 -105
2. Виплати за позички та кредити підприємства, К 60764 57277 461139 -3487 403862 -6 705
3. Зміна запасів ТМЦ, що входять до складу активів 4283,3 9216,7 -7638 4933 -16855 115 -183
2.2. Управління прибутком на підприємстві ПАТ «Волинь-Цемент» Головною метою управління прибутком є забезпечення збільшення добробуту власників підприємств на цей момент і у перспективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства. Виходячи з головної мети, система управління прибутком дає змогу вирішувати такі завдання: ? забезпечення максимізації розміру прибутку, що формується відповідно до ресурсного потенціалу підприємства; ? забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем прибутку і допустимим рівнем ризику; ? забезпечення високої якості прибутку, що формується; ? забезпечення виплат необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства; ? забезпечення формування відповідного обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства на майбутній період; ? забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства; ? забезпечення ефективності програм участі персоналу щодо прибутку. Для забезпечення чіткої дії механізму управління прибутком підприємства необхідно проаналізувати чинники впливу на прибуток підприємства. В табл. 2.3. проаналізуємо показники управління прибутком підприємства ПАТ «Волинь-Цемент». З даних табл. 2.3 видно, що постійні витрати зростають значно вищими темпами ніж змінні, що свідчить про розподіл коштів підприємства нераціональним способом, що призведе до необґрунтованого підвищення собівартості продукції. Причому вже змінні витрати на 1 грн. продукції зростають. Підприємству доцільно переглянути такий розподіл коштів. Таблиця 2.3 Показники управління прибутком підприємства за 2008-2010 рр., тис. грн. № п/п Показники 2008 2009 2010 Відхилення, тис. грн. Відхилення, %
2009/2008 2010/2009 2009/2008 2010/2009
1. Обсяг виробництва, В: вартісне вираження 640496,7 829739 436363 189242 -393376 30 -47
2. Загальні витрати 492208 773345 957380 281137 184035 57 24
3. Виручка від реалізації, В 644779,7 838956 428725 194176 -410231 30 -49
Дія операційного (виробничого, господарського) важеля проявляється у тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації завжди приводить до більшої зміни величини прибутку. Операційний важіль показує, у скільки разів може змінитися значення прибутку при збільшенні (зменшенні) обсягу продажів. Коефіцієнт операційного левериджу - показник, який характеризує співвідношення постійних і змінних операційних витрат підприємства, а відповідно й інтенсивність впливу на операційний прибуток підприємства. Чим вище значення К.о.л. на підприємстві, тим більшою мірою воно спроможне прискорити темпи приросту операційного прибутку щодо темпів зростання реалізації продукції. Інакше кажучи, за однакових темпів приросту обсягу реалізації продукції підприємство, що має більший К.о.л., за інших рівних умов завжди буде швидше нарощувати суму свого операційного прибутку порівняно з підприємством із меншим значенням цього коефіцієнта. Цей показник зростає протягом досліджуваного періоду що ставить підприємство в більш вигідне становище. Рентабельність продукції знижується у 2009 і 2010 р.р. на 40 і 106% відповідно. Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства. Цей показник також знижується у 2009 і 2010 р.р. на 48 і 103% відповідно. Це підтверджує вище отримані висновки і свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. 2.3. Управління активами на підприємстві ПАТ «Волинь-Цемент» Важливим показником діяльності є стабільність фінансового стану підприємства, яка залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. При цьому, основними напрямками аналізу є вивчення за даними балансу (ф.№1) вартості усього майна підприємства (підсумок активу балансу-валюта балансу) і суми джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату. Таблиця 2.4. Аналіз складу майна ВАТ "Волинь-цемент" за 2008-2010 роки, тис. грн. Показники Період Відхилення абсолютне Відхилення відносне
З даних табл. 2.4 можна зробити висновок, що у 2009 році вартість майна у розпорядженні підприємства становила 883248 тис. грн., тобто порівняно з попереднім 2008 роком збільшилась на 188548,2 тис. грн., а у 2010 році, порівняно з 2009 р. на 334299 за рахунок: - збільшення необоротних активів у 2009 р. на 211561 тис. грн., у 2010 р. на 300774 тис. грн., та їх частки до майна на 28% і 12% - зменшення оборотних активів у 2009 р. на -23191,9 тис. грн., а у 2010 р. збільшення на 33007 тис. грн., та зменшення їх частки до майна на -28% і -12%. Частка оборотних активів у майні підприємства щороку знижується, а частка необоротних активів, навпаки, зростає, що є досить негативним явищем для підприємства. Таблиця 2.5. Структура необоротних активів ВАТ "Волинь-цемент" за 2008-2010 роки, тис. грн. Показники 2008 2009 2010 Відхилення
Абсолютне Відносне
2009/ 2008 2010/2009 2009/ 2008 2010/2009
1 2 4 6 8 9 10 11
Необоротні активи всього, в т.ч. 112213 323774 624548 211561 300774 189 93
у % до необоротних активів 0,026 0,009 0,005 -0,0169 -0,0043 -65 -48
Рис. 2.1. Структура необоротних активів Таблиця 2.6. Структура оборотних активів ВАТ "Волинь-цемент" за 2008-2010 роки, тис. грн. Показники Період Відхилення абсолютне Відхилення відносне
у % до оборотного капіталу 54 32 19 -21 -13 -40 -40
Рис. 2.2. Структура оборотних активів З табл. 2.7 видно, що основну частку необоротних активів займає незавершене будівництво, маючи прогресуючий характер по роках. Також значною є частка основних засобів, але вона скорочується на 61% у 2009 і на 35% у 2010 році. Така ситуація негативно відображає управління фінансами на підприємстві, оскільки значна частка коштів вкладена і не приносить дивідендів уже протягом трьох років. Аналізуючи структуру оборотних активів помітно, що їх збільшення у 2009 році відбулося через зростання часки запасів на 4% і дебіторської заборгованості на 18% порівняно з 2008р., а зменшення у 2010 році відповідно через зменшення по цих же статтях на 3% і 1% відповідно. Також, спостерігається зменшення грошових коштів у 2009 р. на 9% і зростання у 2010 році 16% відповідно, що свідчить про стабілізацію становища на підприємстві. Інформація щодо стану руху та ефективності використання основних засобів підприємства наведена у табл. 2.7. Як бачимо з табл. 2.7. коефіцієнт зносу пропорційно зменшується щороку у 2009 р. на 0,02, у 2010 р. на 0,04, що свідчить про зменшення частки зносу. Коефіцієнт оновлення у 2009 році знизився на 1%, а у 2010 році зріс на 8% за рахунок введення основних виробничих фондів на 9200 тис. грн. більше, ніж у попередньому році. Коефіцієнт вибуття з 2008 по 2010 рік сталий і дорівнює 1%. Темпи росту коефіцієнту вибуття значно менші, ніж коефіцієнту оновлення, що є позитивною тенденцією. Це підтверджує коефіцієнт приросту, значення якого у 2009 році порівняно з 2008 роком зросло на 766%, а у 2010 році порівняно з 2009 на 85%, що зумовлено купівлею нового обладнання. Фондовіддача зросла у 2009 році на 1,44 грн./грн. у зв’язку з тим що вартість продукції зросла на 188528 тис. грн., а у 2010 році вартість продукції зменшилась на 439031 тис. грн., що призвело до зниження фондовіддачі на 9,1 грн./грн. Таблиця 2.7 Показники управління активами підприємства за 2008-2010 рр., тис. грн. № п/п Показники 2008 2009 2010 Відхилення, тис. грн. Відхилення, %
2009/2008 2010/2009 2009/2008 2010/2009
Необоротні активи
1 Середньорічна вартість основних засобів, Озср 59,53 69,34 89,97 9,81 20,63 16 30
Фондомісткість у 2009 році порівняно 2008 роком зменшилась на 0,01 грн./грн., а у 2010 році у порівнянні з 2009 зросла на 0,08 грн./грн., що свідчить про те, що підприємство почало краще працювати і зменшилась потреба в основних виробничих фондах. Фондоозброєність праці зросла у 2009 році на 9,81 грн./грн., у 2010 на 20,63 грн./грн. за рахунок суттєвого збільшення залишкової вартості основних виробничих фондів (тобто сталої частки зносу і підвищення коефіцієнту оновлення). Ефективне використання фінансових ресурсів визначається їх оборотністю, тобто фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства — прибуток і обсяг реалізованої продукції — безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів. Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами. По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання. По-друге, з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції. По-третє, прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообігу коштів змушує прискорити оборот на інших стадіях. Швидкість обороту активів знижується, а термін обороту зростає, що й призвело до зниження прибутку у 2010 році. Це є негативною тенденцією і потребує негайного вирішення. 2.4. Управління капіталом на підприємстві ПАТ «Волинь-Цемент» У табл. 2.8. наведено аналіз джерел коштів, які вкладено в майно підприємства. Таблиця 2.8 Аналіз капіталу підприємства ПАТ "Волинь-цемент" за 2008-2010 роки, тис. грн. Показники Період Відхилення абсолютне Відхилення відносне
У 2009 і 2010 роках відбувається зростання капіталу ПАТ "Волинь-цемент" на 188548 тис. грн., одночасно зі збільшенням власного капіталу на 144178 тис. грн., і разом з тим на підприємстві зменшуються частка запозичених коштів на 1% у 2009р., а у 2010р. зростає на 29%, з чого можна зробити висновок, що основним джерелом формування майна у 2009 році є власні кошти підприємства, а вже в 2010р. власний і позиковий з деякою перевагою позикового капіталу. З табл. 2.9 видно, що більше 90% власного капіталу складає нерозподілений прибуток. Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби. Але зі звітності підприємства видно, що резервний фонд не поповнювався, статутний капітал не збільшився, отже можна припустити, що нерозподілений прибуток спрямовується на виробничі потреби підприємства, але у 2010 році підприємство отримує збиток, що свідчить про неякісне управління фінансами. Таблиця 2.9 Аналіз власного капіталу підприємства ПАТ "Волинь-цемент" за 2008-2010 роки, тис. грн. Показники Період Відхилення абсолютне Відхилення відносне
З даних таблиці видно, що вартість майна підприємства у 2010 р. зросла на 334299 тис. грн. за рахунок зростання запозичених коштів на 340954 тис. грн. і зростанні їх часки у майні підприємства на 29%. Така ситуація зумовлена тим, що у 2010 році ПАТ "Волинь-цемент" взяло довгостроковий кредит а частка його власних коштів знизилась на 6655 тис. грн., у зв’язку з кризою. Таблиця 2.11 Показники управління капіталом підприємства за 2008-2010 рр., тис. грн. № п/п Показники Методика розрахунків 2008 2009 2010 Відхилення, тис. грн. Відхилення, %
Співвідношення позикового капіталу і власного. Цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Його значення, дорівнює 0,23 у 2008р., 0,14 у 2009 і 1,14 у 2010 роках. Це означає, що на кожну 1 грн власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 23 коп. позикових коштів у 2008р., 14 коп. у 2009 і 114 коп. у 2010 роках. Зниження рівня цього показника у 2009р. означає зменшення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто відповідне підвищення фінансової стійкості, а підвищення у 2010р. навпаки про погіршення фінансової стійкості підприємства і залежність від кредиторів. Коефіцієнт автономії визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. У 2008 і 2009 р.р. він рівний 0,74 і 0,75 відповідно що ілюструє незначну залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, а у 2010 році цей показник знижується до 0,46, що свідчить про підвищення залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування і є негативним чинником. Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства. В нашому випадку цей показник знижується у 2010 році на 48%, що додатково підтверджує зроблені вище висновки, ілюструючи неефективність управління фінансами на підприємстві у 2010 році. Рентабельність власного капіталу показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника – головне завдання управління підприємством. Якщо чистий прибуток і власний капітал мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність, не менша 20%. У 2008 і 2009 р.р. цей показник рівний 69 і 35% відповідно, але у 2010 році -2%. Це негативно характеризує фінансовий менеджмент підприємства. Натомість кредиторська заборгованість постійно збільшується, і особливо зростає у 2010 році, що відображає негативну ситуацію на підприємстві. 2.5. Аналіз фінансового стану підприємства на підприємстві ПАТ «Волинь-Цемент» Аналіз динаміки коефіцієнтів поточної ліквідності проведений в табл. 2.12. показує, що в 2008 - 2010 роках підприємство може покрити заборгованість за рахунок власного капіталу. Причому коефіцієнт покриття в 2008 році знижується на 2,326 порівняно з 2008 р., а в 2010 знову зростає на 1,38 порівняно з 2009 р. За рахунок майбутніх надходжень підприємство може погасити заборгованість у 2008 - 2010 роках на 348%, 125% і 151% відповідно, що є вищим граничної межі. Аналіз динаміки коефіцієнтів абсолютної ліквідності показує, що негайно підприємство може погасити заборгованість у 2008 - 2010 роках на 212%, 52,7% і 58,2% відповідно, що також перевищує граничну межу. Таблиця 2.12 Аналіз коефіцієнтів ліквідності ПАТ "Волинь-цемент" Показники Рік Відхилення
Рис. 2.3. Динаміка коефіцієнтів ліквідності за 2008 – 2010 роки по ПАТ "Волинь-цемент" У 2010 році коефіцієнти поточної, швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності зросли, що свідчить про наявність вільних коштів, а отже, підвищує мобільність управління і швидкість реакції підприємства у кризових ситуаціях. Таблиця 2.13. Аналіз забезпеченості підприємства ВАТ "Волинь-цемент" власними коштами № Показники Рік Відхилення
8. Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел 0,90 1,00 0,51 0,10 111 -0,49 51
З рис.2.4 видно, що коефіцієнт фінансової незалежності з 2008 і 2009 роках більший 0,5, це означає, що ПАТ "Волинь-цемент" є стабільним, а у 2010 році він рівний 0,46, що нижче норми нормі. Отже, станом на 2009 рік підприємство можна вважати не стійким. Коефіцієнт фінансової залежності з 2008 і 2009 роках менший від нормативного значення 2,0, що свідчить про незалежність підприємства від позикових коштів і фінансову стабільність, але у 2010 році цей показник рівний 2,19 що може свідчити про появу довгострокових зобов’язань. Коефіцієнт фінансового ризику динамічно змінюється: в 2008 році він набуває значення 0,12, в 2009 - 0,03, в 2010 – 0,99, що менше 2,0 – це свідчить про забезпеченість підприємства власними коштами, і фінансову стійкість. Але, разом з тим і підвищення фінансового ризику у 2010 році. Коефіцієнт маневреності власного капіталу у всіх роках значно нижчий нормативного значення, що свідчить про використання позикового капіталу для фінансування поточної діяльності. Взагалі, цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку - капіталізовано.
Рис. 2.4. Динаміка коефіцієнтів фінансової стійкості Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами характеризує співвідношення власного капіталу і оборотних активів. Цей коефіцієнт у всіх роках має додатне значення, це означає те, що оборотний капітал профінансований за рахунок власних оборотних активів, але спостерігається теденця до зниженя, що є досить негативним явищем. Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел у 2008 – 0,9, 2009 рівний 1 і в 2010 – 0,51, що вище нормативного значення 0,5 і свідчить про абсолютну незалежність підприємства від зовнішніх капіталовкладень. Фінансовий стан підприємства є стабільним хоча й погіршився у 2010 році через появу довгострокових зобов’язань. 2.6. Аналіз можливості банкрутства підприємства В табл. 2.14 проведемо аналіз можливості банкрутства за моделлю Альтмана. За 5 факторною моделлю Альтмана (1968 р) (Z1 = 1,2 Х1 + 1,4 Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4 + 0,999Х5) та Модифікованою моделлю Альтмана (1973 р. ) для компаній, акції яких не котирувались на біржі (Z критичне =1,23) (Z2 =0,717 Х1 + 0,847 Х2 + 3,107Х3 + 0,42Х4 + 0,995Х5). Х1 – відношення власного оборотного капіталу до сукупних активів, Х2 - відношення нерозподіленого прибутку до сукупних активів Х3 – відношення прибутку до виплати відсотків , податків до сукупних активів, Х4 – співвідношення між власним і залученим капіталом Х5 – відношення виручки від продажу продукції до сукупних активів. Якщо Z менше 1,8, ризик банкрутства високий, 1,9 ?Z?2,7 – імовірність середня, 2,8 ?Z ?2,9 – невелика, вище 3,0 – СПД має стійкий фінансовий стан. Дискримінантна модель розроблена російськими економістами на базі 5 факторної моделі Альтмана (1968 р.) (Z3 =1,2 Х1 + 1,4 Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4 + 1Х5) Х1 – відношення оборотного капіталу до активів, Х2 - відношення резервного капіталу та нерозподіленого прибутку до активів, Х3 – відношення прибутку до оподаткування до сукупних активів, Х4 – відношення статутного та додаткового капіталу до позичкових зобов’язань, Х5 – відношення виручки від реалізації до активів. Таблиця 2.14 Прогнозування банкрутства за Альтманом Показники Рік
2008 2009 2010
Х1 0,69 0,41 0,29
Х2 0,74 0,75 0,46
Х3 0,70 0,01 0,25
Х4 4,39 7,17 0,88
Х5 1,79 0,78 0,95
Z1 8,58 6,64 3,30
Оцінка можливості банкрутства стійкий фінансовий стан стійкий фінансовий стан стійкий фінансовий стан
Модифікована модель Альтмана (1973 р. ) для компаній, акції яких не котирувались на біржі Z2 =0,717 Х1 + 0,847 Х2 + 3,107Х3 + 0,42Х4 + 0,995Х5
Z2 6,91 4,74 2,70
Оцінка можливості банкрутства стійкий фінансовий стан стійкий фінансовий стан невелика
Дискримінантна модель розроблена російськими економістами на базі 5 факторної моделі Альтмана (1968 р.) Z3 =1,2 Х1 + 1,4 Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4 + 1Х5
Х1 0,69 0,41 0,29
Х2 0,74 0,75 0,46
Х3 0,70 0,01 0,25
Х4 0,02 0,02 0,00
Х5 1,79 0,78 0,95
Z3 5,97 2,36 2,78
Оцінка можливості банкрутства дуже низька висока можлива
Дискримінантна модель розроблена на базі 5 факторної моделі Альтмана, що застосовується у західній практиці фінансового аналізу Z4 = 3,ЗК1 +1,0К2 + 0,6Кз+1,4К4+1,2К5
К1 0,70 0,01 0,25
К2 1,79 0,78 0,95
К3 4,39 7,17 0,88
К4 0,00 0,00 0,00
К5 0,69 0,41 0,29
Z4 7,55 5,60 2,66
Оцінка можливості банкрутства дуже низька дуже низька висока
Дискримінантна модель розроблена на базі 5 факторної моделі Альтмана, що застосовується у західній практиці фінансового аналізу (Z4 = 3,ЗК1 +1,0К2 + 0,6Кз+1,4К4+1,2К5) де К1=Прибуток до сплати відсотків і податків / Активи К2= Виручка від реалізації/ Активи К3=Ринкова вартість власного капіталу/ Залучений капітал К4= Реінвестований прибуток / Активи К5= Власні обігові кошти/ Активи Залежно від значення Z прогнозується можливість банкрутства: до 1,8 — дуже висока; від 1,81 до 2,7 — висока; від 2,8 до 2,9 — можлива; понад 3,0 — дуже низька. Точність прогнозу в цих моделях протягом одного року становить 95 %, двох років — 83 %. Це досить висока точність, але недолік моделі полягає в тому, що її, по суті, доцільно використовувати тільки щодо великих компаній, які котирують свої акції на біржах. Тому використовувати дані моделі для вітчизняних підприємств не завжди доцільно. Я видно з проведених розрахунків результуючий показник дещо відрізняється в залежності від способу обчислення. Проте, в загальному, можна зробити такі висновки: Підприємство має незадовільну структуру балансу, оскільки частка оборотних активів зменшується. Рентабельність активів знижується, тому у найближчі 6 місяців можливість банкрутства існує, хоча й невисока. Імовірність банкрутства підприємства, загалом, дуже низька. Модель Р.Ліса (Z5 = 0,063 Х1 + 0,092 Х2 + 0,057Х3 + 0,001Х4) Х1 – відношення оборотного капіталу до всіх активів, Х2 - відношення прибутку від реалізації до всіх активів, Х3 – відношення нерозподіленого прибутку до всіх активів, Х4 – співвідношення між власним і позичковим капіталом Критичне значення Z 0,037 Дж. Таффлер і Г. Тішоу розробили чотирифакторну модель оцінки платоспроможності. За Z > 0,3 рівень фінансового стану вважається високим, а ймовірність банкрутства невеликою. За Z < 0,3 рівень фінансового стану вважається низьким, а ймовірність банкрутства – високою. Але для моделі Дж. Таффлера і Г. Тішоу питання надійності вагових коефіцієнтів для оцінювання фінансового стану в умовах вітчизняної економіки залишається відкритим. Модель Таффлера і Тішоу (Z6 = 0,53 Х1 + 0,13 Х2 + 0,18Х3 + 0,16Х4) Х1 – відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань, Х2 - відношення оборотних активів до зобов’язань, Х3 – відношення між короткостроковими зобов’язаннями і активами, Х4 – відношення виручки від реалізації до сукупних активів. Критичне значення Z = 0,2 До принципово іншого класу моделей скорингового аналізу належить п’ятифакторна модель У. Бівера оцінки фінансового стану підприємства з метою діагностики банкрутства за наступними показниками: - рентабельність активів; - питома вага позикових коштів у пасивах; - коефіцієнт поточної ліквідності; - частка чистого оборотного капіталу в активах; - коефіцієнт Бівера (КБ = чистий прибуток – амортизація / позикові кошти). Таблиця 2.15 Моделі прогнозування платоспроможності підприємства Показники Рік
Оцінка можливості банкрутства дуже низька дуже низька дуже низька
Модель Таффлера і Тішоу Z6 = 0,53 Х1 + 0,13 Х2 + 0,18Х3 + 0,16Х4
Х1 9,05 0,30 5,05
Х2 4,08 3,93 0,56
Х3 0,08 0,10 0,08
Х4 1,79 0,78 0,95
Z6 5,63 0,81 2,92
Оцінка можливості банкрутства дуже низька дуже низька дуже низька
Модель Бівера К = (Ф 220 + Ф 260) /(П480 + П 620)
Ф 220 183353,9 144178 -6655
Ф 260 4944,2 7160 6048
П480 31084 0 393241
П 620 29680 57277 67898
К 3,099 2,642 -0,001
Оцінка можливості банкрутства Сприятливо Сприятливо 1 рік до банкрутства
Вагові коефіцієнти для індикаторів у моделі У. Бівера не передбачаються і підсумковий показник фінансового стану не розраховується. Отримані значення індикаторів порівнюються з їх нормативними значеннями, розрахованими У. Бівером для трьох видів фірм: для благополучних компаній; для компаній, збанкрутілих протягом року; для фірм, що стали банкрутами протягом п’яти років [1]. Модель Бівера (К = (Ф 220 + Ф 260) /(П480 + П 620) ) Ф 220 – чистий прибуток (ф.№2), Ф 260 –амортизація (ф.№2), П480 - довгострокові зобов’язання (ф№1), П 620 – поточні зобов’язання (ф№1). Критичне значення 0,1 ? К ? 0,2 Таблиця 2.16 Система показників У. Бівера для діагностики банкрутства [2] Показники Значення показника
Сприятливо 5 років до банкрутства 1 рік до банкрутства
За моделлю Р.Ліса та моделлю Таффлера і Тішоу ймовірність банкруцтва по всіх роках дуже низька, а за моделлю Бівера (коефіцієнтом поточної ліквідності) у 2010 році маємо високу можливість банкруцтва. Як уже зазначалось, системи прогнозування банкрутства, що розроблені зарубіжними і вітчизняними науковцями, включають в себе декілька ключових показників, які характеризують фінансовий стан підприємства. На їх основі, в більшості з названих методик, розраховується комплексний показник ймовірності банкрутства з ваговими коефіцієнтами біля індикаторів [2]. Таблиця 2.17 Показники прогнозування платоспроможності і банкрутства підприємства за 2008-2010 рр. № п/п Показники 2008 2009 2010 Відхилення, тис. грн. Відхилення, %
6. Модель Таффлера і Тішоу, Z6 5,63 0,81 2,92 -4,81 2,10 -86 259
7. Модель Бівера, К 3,099 2,642 -0,001 -0,46 -2,64 -15 -100
Тому питання про застосування моделі для економіки України залишається відкритим, оскільки її використання ускладнене через нестачу інформації, передусім аналітичного блоку. Вагові коефіцієнти моделі не є надійними для оцінки фінансового стану вітчизняних підприємств. Що підтверджують вище наведені розрахунки. Спільною для всіх систем є тенденція до зниження результуючих показників у 2009 і 2010 роках. З наведених в табл.2.2 розрахунків видно тенденцію зростання позитивного та негативного грошових потоків ПАТ «Волинь-Цемент» протягом у 2009 р., але у 2010 ситуація змінюється позитивні грошові потоки зменшуються а негативні й далі зростають. У 2008 році маємо додатний грошовий потік, що свідчить про приплив коштів до підприємства, але у 2009 і 2010 роках маємо від’ємне значення чистого грошового потоку, що вказує на відплив ресурсів з підприємства, різка зміна динаміки – на погіршення його фінансового становища. Постійні витрати зростають значно вищими темпами ніж змінні, що свідчить про розподіл коштів підприємства нераціональним способом, що призведе до необґрунтованого підвищення собівартості продукції. Причому вже змінні витрати на 1 грн. продукції зростають. Підприємству доцільно переглянути такий розподіл коштів. З табл. 2.7 видно, що основну частку необоротних активів займає незавершене будівництво, маючи прогресуючий характер по роках. Також значною є частка основних засобів, але вона скорочується на 61% у 2009 і на 35% у 2010 році. Така ситуація негативно відображає управління фінансами на підприємстві, оскільки значна частка коштів вкладена і не приносить дивідендів уже протягом трьох років. Аналізуючи структуру оборотних активів помітно, що їх збільшення у 2009 році відбулося через зростання часки запасів на 4% і дебіторської заборгованості на 18% порівняно з 2008р., а зменшення у 2010 році відповідно через зменшення по цих же статтях на 3% і 1% відповідно. ВИСНОВКИ Фінансовий менеджмент є невід'ємною складовою частиною загальної системи управління підприємством. Тому його організаційне забезпечення має бути інтегроване з загальною структурою управління підприємством. Таке поєднання дозволяє забезпечити координацію дій системи фінансового менеджменту з іншими управлінськими системами підприємств і підвищити ефективність контролю за реалізацією прийнятих рішень по фінансових аспектах. Система організаційного забезпечення фінансового менеджменту являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямків його фінансової діяльності і несуть відповідальність за результати цих рішень. Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами – це сукупність інформаційних ресурсів і способів їх організації, необхідних та придатних для реалізації аналітичних процедур, які забезпечують фінансову сторону діяльності підприємства. Грошовий потік підприємства - сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю. Метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом збалансування обсягів надходження і використання грошових коштів та їх синхронізація в часі. З табл. 2.7 видно, що основну частку необоротних активів займає незавершене будівництво, маючи прогресуючий характер по роках. Також значною є частка основних засобів, але вона скорочується на 61% у 2009 і на 35% у 2010 році. Така ситуація негативно відображає управління фінансами на підприємстві, оскільки значна частка коштів вкладена і не приносить дивідендів уже протягом трьох років. Аналізуючи структуру оборотних активів помітно, що їх збільшення у 2009 році відбулося через зростання часки запасів на 4% і дебіторської заборгованості на 18% порівняно з 2008р., а зменшення у 2010 році відповідно через зменшення по цих же статтях на 3% і 1% відповідно. Швидкість обороту активів знижується, а термін обороту зростає, що й призвело до зниження прибутку у 2010 році. Це є негативною тенденцією і потребує негайного вирішення. Фінансовий стан підприємства є стабільним хоча й погіршився у 2010 році через появу довгострокових зобов’язань. Проте, в загальному, можна зробити такі висновки: Підприємство має незадовільну структуру балансу, оскільки частка оборотних активів зменшується. Рентабельність активів знижується, тому у найближчі 6 місяців можливість банкрутства існує, хоча й невисока. Імовірність банкрутства підприємства, загалом, дуже низька. За моделлю Р.Ліса та моделлю Таффлера і Тішоу ймовірність банкруцтва по всіх роках дуже низька, а за моделлю Бівера (коефіцієнтом поточної ліквідності) у 2010 році маємо високу можливість банкруцтва. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Економіко-математичні моделі оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання: монографія / О.М. Тридід, О.Г. Тижненко, Л.О. Тижненко. – К.: УБС НБУ, 2009. – 213 с. 2. Дубинская Е.С. Анализ современных моделей и методик прогнозирования кризисного состояния предприятия / Е.С. Дубинская // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії. – 2009. - №2 (16). – С. 84-89. 3. Жалко О.В. Банкрутство як наслідок впливу фінансової кризи на господарську діяльність підприємств / О.В. Жалко // Університетські наукові записки. Економіка. – 2010. - №2. – С.163 – 173. 4. Рзаєва Т.Г. Зарубіжні методики визначення ймовірності банкрутства підприємства / Т.Г. Рязаєва, І.В. Стасюк // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - №3. Т.1. – С.177 – 181. 5. Баранцева С. Стратегія управління прибутком як регулятор діяльності підприємства// Торгівля і ринок України. – 2002, вип. 14, т. 2. – С. 81-86. 6. Зінченко Т. Управління прибутком і рентабельністю підприємства в умовах ринкової економіки// Вісті. ДВ. – 2005. – 1 липня. 7. Кривицька О.Р. Планування прибутку підприємства// Фінанси України. – 2005, № 6. – С. 12-16. 8. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с. 9. Субботович Ю.Л. Прибуток у господарській діяльності підприємницьких структур// Фінанси України. – 1999, № 12. – С. 39-47. 10. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Фінансовий менеджмент» (для студентів за спеціальностями 7.050104 та 8.050104 «Фінанси» денної і заочної форми навчання)/ Мельник Л.В, Подлевський А.А. – Рівне: НУВГП. – 2011. – 28 с. 11. Господарський кодекс України: Офіційний текст. – К.: Кондор, 2004. – 208 с. 12. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91, із змінами і доповненнями. 13. Закон України "Про банкрутство" від 14.05.92, зі змінами і доповненнями. 14. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91, зі змінами і доповненнями. 15. Закон України "Про підприємництво", прийнятий Верховною Радою України 07.02.1991 р. // Голос України №44, 1991 р. зі змінами і доповненнями. 16. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р. // Голос України № 86, 1991 р. із змінами і доповненнями. 17. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спец. 7.050.106 Облік і аудит. / За ред. проф. Ф.Л.Бутинця. – Житомир: ПП "Рута", 2003. - 680с. 18. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2008. – 483 с. 19. Мочаліна З.М. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення модуля дисципліни „Фінансовий менеджмент” – Харків: ХНАМГ, 2006. ? 157 с. ДОДАТКИ
