РЕФЕРАТ
на тему:
Організаційні форми підприємництва в країнах
з розвинутими ринковими відносинами
П Л А Н
Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу. Особливості створення, переваги та недоліки різноманітних організаційно-правових форм підприємницької діяльності.
Правові форми організації підприємницької діяльності.
Акціонерні компанії.

Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу. Особливості створення, переваги та недоліки різноманітних організаційно-правових форм підприємницької діяльності.
Підприємницьку діяльність можна виконувати на основі створення індивідуального (одноосібного, як це прийнято в західних країнах) підприємства або через створення підприємства в формі товариства або спілки.
Індивідуальне (одноосібне підприємство - це підприємство, яке є власністю однієї людини, яка несе повну відповідальність як за ведення бізнесу, так і за наслідки, пов’язані з цією діяльністю. Підприємництво в цій формі може здійснюватись як на основі підприємства, яке має статус юридичної особи так і на базі підприємства, яке не є юридичною особою.
Справа в тому, що в цілому ряді країн для внесення підприємства в торговий реєстр (регістрація підприємства), т.е. для процедури, пов’язаної з одержанням статусу юридичної особи, необхідно дотримуватись вимоги закону. В основному це відноситься до мінімально допустимого розміру підприємства (частіше всього статутного капіталу) і зайняття діяльністю, не забороненою законом.
Юридичною особою є ділове підприємство, яке має власний статут, рахунок в банку і занесення в торговий (державний) реєстр, т.е. які пройшли процедуру офіційного затвердження. Якщо займаються підприємницькою діяльністю на основі підприємства без статусу юридичної особи, необхідно мати дозвіл займатись яким-небудь промислом. В нашій країні підприємницька діяльність без реєстрації заборонена.
Підприємництво, яке ведеться без наймання робочої сили, реєструється як індивідуальна трудова діяльність. Світова практика говорить, що малий бізнес – є основа економіки, але по об’єму виробництва, чисельності занятих, в цілому – ведуче місце належить великим підприємствам. Між великими і малими підприємствами знаходиться велика кількість середніх підприємств.
Класифікація підприємств, в залежності від кількості занйятих, в кожній країні ведеться по різному. В Росії і Україні таким критерієм вважається кількість зайнятих. До суб’єктів малого підприємства відносять таких індивідуальних підприємців, які ведуть свою діяльність без створення юридичної особи, а також організацій зі статусом юридичної особи з обмеженою кількістю працюючих (сюди входять і працюючі на основі договору підряду) до 15 чоловік незалежно від профілю їх діяльності.
При розгляді проблеми організаційно-правової форми підприємства (особливо при його створенні) потрібно мати на увазі, що приватне підприємство може вестись на індивідуальній і правовій основі. Індивідуальне підприємство передбачає здійснення певної форми економічної активності від свого імені і під свою відповідальність, яка в цьому випадку трактується як повна і необмежена (відповідає не тільки майном підприємства, а й власним). Що примушує ділових людей займатись індивідуальним підприємством? Психологічне відчуття повної свободи дій і прийняття рішень на свій розсуд, намагання виглядати зі сторони значною особою.
Колективною називають таку форму підприємницької діяльності, яка ведеться через об’єднання осіб або капіталів і ведеться від імені підприємства (юридичної особи, а не окремих фізичних осіб), які несуть колективну відповідальність і мають колективний прибуток, розділений між його учасниками. Колективне підприємництво передбачає певну форму кооперації (об’єднання осіб або капіталів).
Колективне підприємництво може здійснюватись на статутній або договорній основі. Статутна форма передбачає обмеження відповідальності положеннями, вказаними в статутні підприємства. Об’єднання капіталів на статутній основі зв’язано з об’єднанням коштів, під якими ми розуміємо грошову і майнову форми. Така форма не передбачає об’єднання діяльності самих осіб, які прийняли рішення про об’єднання коштів (товариство з обмеженою відповідальністю).
Договірна форма звичайно пов’язується з необмеженою відповідальністю і не передбачає, як правило, державної реєстрації (надання підприємству статусу юридичної особи). Об’єднання капіталів на договірній основі виникає при заснуванні повного товариства (його учасники несуть необмежену солідарну відповідальність по зобов’язаннях товариства всім своїм майном). З точки зору правових наслідків повне товариство відноситься до небажаних форм об’єднання, так як не передбачає обмеження відповідальності.
Картель – об’єднання підприємців, учасники якого домовляються:
про розміри виробництва;
про ринки збуту;
про умови продажу;
про ціни;
про сроки виплат і т.д.
Консорціум - тимчасова угода між декількома банками або промисловими підприємствами для спільного розміщення займів, проведення широкомаштабних фінансових операцій, здійснення великого промислового будівництва.
Концерн – об’єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані контролю і керівництву групі або одному підприємцю.
Трест – об’єднання підприємців характерне тим, що входящі в нього підприємства повністю втрачають свою виробничу, комерційну, юридичну самостійність і підпорядковані єдиному органу правління.
Форми здійснення приватної підприємницької діяльності
Підприємницька діяльність на Україні відбувається також і різних організаційно-правових формах.
В загальному її можна поділити на три великі групи: індивідуальна, партнерська, корпоративна. Всі наявні форми підприємств поділяються на 3 групи в залежності від: 1) форми власності;
2)обсягів господарського обороту та кількості працівників;
3) способом їх об’єднання.
Форми власності – індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, комунальне та державне підприємство.
Обсяги обороту – у промисловості та капітальному будівництві мали підприємств чисельність працюючих до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб, у галузях невиробничої сфери – до 25, у роздрібній торгівлі – до 15 осіб. Залежно від способу об’єднання розрізняють асоціації, корпорації, концерни.
Зокрема концерн, як статутне об’єднання підприємств створюється на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців. Головна мета такого об’єднання полягає в тому, щоб фірми, прагнучи вистояти в умовах нерівномірного розвитку економіки, проникають в нові для себе галузі і сфери розширюють асортимент товарів та послуг, поступово перетворюються в багатогалузеві комплекси.
Значного поширення в процесі реформування власності корпоратизації та акціонування підприємств набули господарські товариства.
Закон України “Про господарські товариства” визначає поняття й види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, права і обов’язки їх учасників та засновників. Господарськими товариствами визначаються підприємства, організації, установи, що створені на засадах угоди юридичними особами та громадянами через об’єднання їх майна та спільну підприємницьку діяльність із метою одержання прибутку.
Види господарських товариств: акціонерні, ТзОВ, тов-ва з додатковою відповідальністю, повні, командитні.
Акціонерне товариство, ТзОВ і тов-во з додатковою відповідальністю створюється і діє на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство – на підставі установчого договору. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і мету його діяльності, склад засновників і учасників, найменування і місце знаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків і збитків, склад і компенсацію органів товариства і порядок винесення ними рішень.
Особливості створення та функціонування
акціонерних компаній
Акціонерні компанії з точки зору індивідуального підприємця, є оптимальною формою організаційно-правового оформлення підприємницької діяльності, т.ч. по зобов’язаннях товариства акціонер не несе відповідальності. Він несе відповідальність тільки в розмірі свого внеску в статутний фонд.
Розрізняють відкриті і закриті акціонерні компанії (товариства).
Якщо акції не можуть вільно продаватись на фондовому ринку, то називаються ЗАТ, › 50 осіб повинно трансформуватись у відкрите шляхом перереєстрації.
Корпорація – це акціонерне товариство – це така форма об’єднання підприємств (або власників капіталу для спільного ведення господарської діяльності шляхом об’єднання капіталу з метою одержання прибутку.
Акція – це документ, цінна бумага, яка випускається акціонерним товариством, яка посвідчує паєвий внесок її власника в статутний фонд товариства і дає йому право на одержання дивіденда.
Дивідент – це прибуток (частина загального прибутку акціонерного товариства, який одержує власник акцій).
Акції мають мінімальну вартість, зазначену на самій акції, емісійну ціну по якій вони продаються на первинному ринку, реальну (ринкову) ціну, по якій акції оцінюються на вторинному ринку цінних бумаг, балансову ціну, яка визначається на основі документів фінансової звітності акціонерного товариства.
Замовниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи і громадяни. Засновники несуть солідарну відповідальність по зобов’язаннях, які виникли до реєстрації акціонерного товариства. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити об’яву про намір створити акціонерне товариство, зробити підписку на акції, провести установчі збори, зареєструвати акціонерне товариство.
Акції купуються учасниками при створення акціонерного товариства на основі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій в зв’язку зі збільшенням статутного фонду – з товариством.
При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у ВАТ), або розділом всіх акцій між засновниками (у ЗАТ).
Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в любому випадку зобов’язані бути власниками акцій на сумму не ‹ 25% статутного фонду і терміном не ‹ 2-х років. Засновники акціонерного товариства публікують повідомлення про майбутню відкриту підписку, в якій вказують його фірмову назву, цілі і терміни діяльності товариства, склад засновників, дата проведення установчих зборів, розмір установчого фонду номінальна вартість акцій, їх кількість і види, переваги і пільги засновників, склад майна, який вносять засновники і натуральній формі, назву банківської установи, номер розрахункового рахунку, на який віднесені початкові внески. Термін підписки не може перевищувати 6 місяців.
Особи, які бажають купити акції, повинні внести на рахунок товариства не ‹ 10% вартості акцій, на які вони підписались, після чого засновники видають їй письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій. У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розповсюджуються серед засновників, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не ‹ 50% найманої вартості акцій. Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, перевищуючих статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.
Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, зв’язаних з його господарською діяльністю. Установчі збори акціонерного товариства скликаються в строк, вказаний в повідомленні, але не пізніше 2-х місяців з моменту закінчення підписки на акції. Засновницькі збори визначаються правомочними, якщо в них приймають участь лиця, які підписались › чим на 60% акцій, на які проведена підписка. Голосування проводиться 1 акція – 1 голос. На зборах вирішують питання про вибори ради акціонерного товариства, виконавчих і контрольних органів, а також про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства. Приймається ¾ голосів присутніх. Виконавчим органом акціонерного товариства, яке виконує керівництво його діяльністю є правління або інший орган, передбачений статутом.
Роботою правління керує голова правління, який призначається або вибирається у відповідності до статуту. Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління АТ ведеться ревізійною комісією, які вибирають із числа акціонерів.
Л і т е р а т у р а:
Основы предпринимательского дела (Благородный бизнес) под ред. Ю.М. Осипова. – М.1992 ст. 304 – 320.
В.Хойер. Как делать бизнес в Европе. М: 1992, ст.232-240
Реглин Д., Лискан М. Современный бизнес в 2-х томах М:1995.