Національний університет водного господарства та природокористування
УДК 330.123.3:334.716
КП
№ державного реєстру
Юлія Жук
33022, м. Рівне, вул. Чорновола, 55а
Звіт
про науково-дослідну роботу
«Рівень використання ОВФ,
їх стан та ефективність виробництва»
19 травня 2009 Ю.Жук
Рукопис закінчено 19 травня 2009
РЕФЕРАТ
Об'єктом дослідження є підприємство, основні виробничі фонди та їх вплив на функціонування та ефективність виробництва.
Підвищення ефективності використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі.
Мета науково-дослідної роботи – дослідити вплив рівня використання ОВФ, вплив на їх стан рівня фондовіддачі, зношенності та придатності ОВФ та ефективності виробництва. Також ознайомитися з методикою впровадження заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві. За допомогою розрахунків обґрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також розрахувати величину ефекту від здійснення необхідних господарських операцій.
Використані такі методи дослідження: статистичне спостереження, зведення, групування, індекси, метод кореляційного аналізу, коефіціенти детермінації та кореляції.
Результати дослідження дають нам змогу встановити залежність між рівнем використання ОВФ, їх станом та ефективністю виробництва.
Економічна ефективність досягається за рахунок збільшення частки амортизаційних відрахувань з одиниці продукції.
Практичне значення даної роботи полягає в обгрунтуванні залежності ефективності виробництва підприємства від рівня використання та стану ОВФ.
Я вважаю, що дана тема є дуже актуальною, тому буде доцільним її впровадження та викостання результатів дослідження за допомогою таких методів як апробація ( оприлюднення ) та публікація.А проведені мною дослідження зможуть ефективно використовуватись на підприємстві, приносити велику користь, оскільки задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. А обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються.
ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ,ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ, ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА, РІЧНИЙ ЗНОС, ФОНДОВІДДАЧА, ПРИДАТНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ,ЗНОШЕНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ, ОНОВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА, ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВ.[1, ст. 218]
ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………………………..4
1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання ОВФ підприємства.
1.1 Основні виробничі фонди пілприємства як економічна категорія….6
1.2 Механізм впливу використання ОВФ підприємства на його господарську діяльність…………………………………………………………8
1.3 Підвищення ефективності використання ОВФ підприємства і його вплив на ефективність виробництва……………………………………………9
2. Дослідження впливу рівня використання ОВФ, їх стан та ефективність виробництва.
2.1 Методика наукового дослідженя …………………………………….11
2.2 Характеристика об'єкта дослідження і вихідної інформації………..12
2.3 Дослідження впливу рівня використання ОВФ та фондовіддача…..14
2.4 Дослідження впливу стану ОВФ на ефективність виробництва…...18
2.4.1 Дослідження впливу зношенності ОВФ на ефективність виробництва……………………………………………………………………...18
2.4.2 Дослідження придатності ОВФ підприємства на ефективність виробництва……………………………………………………………………...19
Висновок ………………………………………………………………………...23
Перелік посилань ………………………………………………………………..24
Додаток А………………………………………………………………………...27
Додаток Б..............................................................................................................28
Стаття……………………………………………………………………………..29
ВСТУП
Основні фонди – це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру свого спрацювання. Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання ОВФ. ОВФ в часі характеризуються такими основними показниками: коефіцієнт використання календарного часу, коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт змінності, коефіцієнт використання внутрізмінного часу.Підприємство – це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості.
Велика роль відводиться проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня їх використання у часі.
Задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. Проте, обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються.
Таким чином, підвищення ефективності використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі.
Крім того, поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві. Так, у собівартості продукції витрати по утриманню і експлуатації ОВФ становлять близько 25 %. Поліпшення використання ОВФ зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах по утриманню і експлуатації ОВФ – амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, а це веде і до збільшення прибутку підприємства.
Підвищення ефективності використання ОВФ також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою зменшення обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на ці цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання ОВФ реалізується значно швидше, ніж від повних капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання ОВФ зменшує витрати від їх морального зносу.
Таким чином, в умовах ринкової економіки, коли відтворення ОВФ підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечення стабілізації виробництва.
Мета даної науково-дослідної роботи – ознайомитися з методикою впровадження заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві. За допомогою розрахунків обґрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також розрахувати величину ефекту від здійснення необхідних господарських операцій.
Робота складається з вступу, двох розділів та висновків.
Перший розділ знайомить з такими поняттями як економічна ефективність, основні фонди. Дає їх характеристику, допомагає зрозуміти роль ОВФ у діяльності підприємства, а також проводить коротке ознайомлення з основними показниками ефективності використання ОВФ на підприємстві.
У другому розділі обраховуються показники, пов’язані з використанням ОВФ на підприємстві, також досліджується вплив рівня фондовіддачі, зношенності та придатності ОВФ на ефективність виробництва.
1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання ОВФ підприємства.
1.1 Основні виробничі фонди пілприємства як економічна категорія.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Під основними засобами розуміють сукупність матеріальних коштів, які формує і утримує підприємство з метою використання їх в процесі виробництва або постачання виробів, надання послуг, здавання в оренду іншим юридичним особам, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій: очікуваний термін використання яких бічьше одного року або операційного циклу, якщо останній довший за рік.
Основні фонди - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (надалі послуги) частинами, в міру свого спрацювання.
Основні фонди - це найбільш активна частина основних засобів підприємства, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі виготовлення продукції (надання послуг). Співвідношення окремих видів (груп) основних виробничих фондів, виражених у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві характеризує їх видову (технологічну) структуру.
На підставі даних про видову (технологічну) структуру основних фондів судять про прогресивні зміни в складі основних засобів, які відбуваються під впливом багатьох факторів.
Найбільш вагомими серед них слід виділити такі:
* науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень вирооництва;
* прогресивні форми організації виробництва;
* відтворювальна структура капітальних вкладень при формуванні нових основних фондів;
* розміщення підприємства і його кооперовані зв'язки;
* вартість будівництва нових об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
В інтересах суспільства і окремих підприємств є досягнення такої видової (технологічної) структури основних фондів, яка дозволяє здійснювати ефективну організацію процесів виготовлення продукції (надання послуг) високої якості та конкурентноспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому поряд з намаганнями збільшувати активну частину основних фондів підприємства, яка характеризує підвищення його технічного рівня, треба постійно дбати про необхідну кількість і утримання в належному стані інших груп основних засобів. Досягнення оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів дає змогу досягти злагодженого функціонування підприємств і високих результативних показників їх діяльності.
1.2 Механізм впливу використання ОВФ підприємства на його господарську діяльність.
Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці.
Однієї з найбільш важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.
Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов’язане з рішенням двох важливих взаємопов’язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння.Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом.
На окремих підприємствах важливим показником використання оборотних фондів є витрати сировини на одиницю готової продукції в натуральних показниках, коефіцієнт використання матеріалів; коефіцієнт використання площі матеріалів (шкіра, тканина тощо); коефіцієнт використання об’єму матеріалу (пиломатеріали); коефіцієнт корисної дії використання палива тощо. Як відомо, оборотні засоби знаходяться у постійному русі, переходять у процесі кругообороту із однієї форми в іншу. Чим швидше проходить цей рух, тим менше часу оборотні засоби знаходяться на кожній окремій стадії кругообороту, тим швидше вони можуть вступити у новий кругооборот, тим менші розміри оборотних засобів необхідно для виконання певного обсягу робіт. Економічне значення оборотності оборотних засобів полягає в тому, що від неї залежить розмір коштів, що їх потребує підприємство при даних обсягах виробництва і реалізації продукції.
Для характеристики оборотності оборотних засобів на підприємстві використовують такі показники:
коефіціент оборотності
тривалість одного оборту
коефіціент завантаження
крефіціент ефективності ОВФ
коефіціент використання
Підвищення ефективності використання ОВФ підприємства і його вплив на ефективність виробництва.
Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів.
Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок йото поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції; підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання.
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, збільшувати заробітну плату, здійснювати оплату постачальникам тощо. Тому підприємство зацікавлене у збереженні, раціональному використанні та прискоренні оборотності оборотних засобів.
Прискорення оборотності оборотних засобів позначає збільшення кількості обертів оборотних засобів, від чого залежать і інші показники використання.
Основними шляхами прискорення оборотності оборотних засобів є:
Зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції;
Поліпшення матеріально-технічного забезпечення підприємства;
Вивчення ринку продукції підприємства, що буде сприяти прискоренню реалізації продукції;
Поліпшення тривалості виробництва продукції, якщо дозволяють технічні умови;
Зменшення дебіторської заборгованості;
Зміцнення платіжної дисципліни тощо.
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху.
Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох десятиріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається за рахунок того, що достатньо часто змінюється “начинка” підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівнянні з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці може використовуватись на протязі строку, що залишився до виводу їх з експлуатації). Зменшує потребу в основних виробничих фондах використовування вторинної сировини. Кращому їх використанні сприяє організація чіткого обліку, контролю, аналіз використання, нормування та інші міри організаційно-економічного характеру.
2. Дослідження впливу рівня використання ОВФ, їх стан та ефективність виробництва.
Методика наукового дослідження.
Дослідження проведено з техніко-економічним обгрунтуванням, яке наведено в додатку А.
Збір вихідної інформації та фактів, систематизація і оформлення результатів здійснюється на основі методології, тому кожен дослідник повинен мати уявлення про методологію і її використання у наукових дослідженнях.
На основі визначеної методології дослідник вибрав відповідні методи пізнання дослідження.
Методи – це проблеми, за допомогою яких дослідник вивчає ті чи інші явища і процеси.
Методи поділяються на :
аналізу
синтезу
спостереження
індукції
У даній науково-дослідній роботі використовуються такі методи:
* для збору вихідної інформації використовується статистичне спостереження
* для опрацювання вихідної інформації використовують зведення, групування, індекси, метод кореляційного аналізу, коефіціент детермінації та кореляції.
Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є:
економічне групування;
середні і відносні величини;
графічні прийоми;
кореляційний аналіз;
індексний метод;
безповторна вибірка;
- дисперсійний аналіз
2.2 Характеристика об'єкта дослідження і вихідної інформації.
Об'єктом дослідження є підприємство.
Основні фонди - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (надалі послуги) частинами, в міру свого спрацювання.
В дослідженні використовувалась без повторна вибірка. За результатами розрахунків об’єм вибірки становить:
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3
таблиці 2.2.1
2.3 Дослідження впливу рівня використання ОВФ та фондовіддача.
Потрібно дослідити вплив рівня фондовіддачі ОВФ на рівень виробництва.
Фондовіддача – це показник ефективності використання ОВФ.
Фвід=O\Бв
Обчислюється як відношення обсягу випущеної продукції до балансової вартості ОВФ (первісної).
Ефективність виробництва характеризується витратами виробництва на 1 грн. проданої продукції.
таблиці 2.3.1
На основі розрахунків будуємо ранжирований ряд залежності ефективності виробництва від рівня фондовіддачі ОВФ.
Таблиця 2.3.2
На основі отриманих даних будуємо графік:
Лінійний коефіцієнт кореляції визначається за формулою:
Будуємо таблицю для визначення коефіцієнта кореляції:
Таблиця 2.3.3
SHAPE \* MERGEFORMAT
0,1646*0,0579
-0,0045 r
?
r = -0,046
EMBED Equation.3
Таким чином, коефіцієнт кореляції буде коливатися від -0,2543 до 0,1623.
Оскільки коефіцієнт кореляції знаходиться в межах від -0,2543 до 0,1623 , то зв’язок помірний. Якщо коефіцієнт фондовіддачі збільшується то і ефективність виробництва теж збільшується.
2.4 Дослідження впливу стану ОВФ на ефективність виробництва.
2.4.1 Дослідження впливу зношеності ОВФ на ефективність виробництва.
Стан ОВФ характеризується показниками коефіцієнту зносу та коефіцієнтом придатності.
Із збільшенням коефіцієнту зносу, ОВФ збільшує їх продуктивність, а відповідно зменшується обсяг виробництва продукції, що призводить до збільшення собівартості одиниці продукції( збільшуються витрати на 1грн проданої продукції).
Ефективність виробництва визначається витратами на 1 грн проданої продукції.
Розрахунок показників стану ОВФ та ефективність виробництва наводиться в таблиці
Таблиця 2.4.1
Будуємо ранжирований ряд залежності між коефіцієнтом зносу та коефіцієнтом придатності
Таблиця 2.4.2
Аналіз результатів дослідження проводимо на основі групування.
І=(2,09-1,36)/3=0,24
Таблиця 2.4.3
Рис. - Вплив коефіцієнта зносу на 1 грн. продукції
Оскільки коефіцієнт кореляції r<0, то зв’язок між коефіцієнтом зношеності основних фондів і ефективністю виробництва - обернений. Оскільки коефіцієнт кореляції r<0.1, то зв’язок дуже слабкий. Чим більша буде зношеність ОВФ, тим меншою буде ефективність виробництва і навпаки.
2.4.2 Дослідження придатності ОВФ підприємства на ефективність виробництва.
Для аналізу результатів дослідження використовують метод кореляційних зв'язків.
Таблиця 2.4.4
На основі отриманих даних будуємо графік :
Рис- Вплив коефіцієнта придатності на 1 грн. продукції
Оскільки коефіцієнт кореляції r>0, то зв’язок між коефіцієнтом придатності з основних фондів і ефективністю - прямий.
Тобто, із збільшенням коефіцієнту придатності ефективність виробництва збільшується.
Таблиця 2.4. 5
Кореляційна таблиця зв’язку між коефіцієнтом придатності і ефективністю виробництва
Для визначення тісноти зв’язку визначимо коефіцієнт кореляції – r.
Обчислимо лінійний коефіцієнт кореляції ( за раніше відомою формулою 2.8):
Підставляємо дані у формулу і отримуємо:
EMBED Equation.3
Розрахунковий коефіцієнт кореляції є додатній, а це означає, що між показниками існує прямий зв'язок. Оскільки коефіцієнт кореляції знаходиться в межах 0,3- 0,7, то зв’язок між коефіцієнтом зносу і ефективністю виробництва – середній.
Dx = R2 = 0.096 значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля, це свідчить про низький рівень адекватності оціненої моделі статистичним даним. Зміна придатності на 9,6% пояснюється зміною ефективності виробництві на 90,4% - іншими факторами.
Визначимо похибку коефіцієнта кореляції (за формулою 2.9):
EMBED Equation.3
Отже, значення коефіцієнта кореляції знаходиться в межах від 0,19 до 0,31.
Виконуємо перевірку статистичної значимості коефіцієнта кореляції, для цього використовуємо критерій Ст’юдента, розрахункове значення якого обчислюється (за формулою 2.10, відповідно):
Обраховуємо значення:
EMBED Equation.3 ;
Визначаємо критичне значення, яке дорівнює 2,1 (Додаток1). Оскільки теоретичне значення менше за критичне tR < tкр ,1,64<2,1, то зв'язок буде несуттєвим. Шукаємо рівняння регресії.
Параметри EMBED Equation.3 і EMBED Equation.3 обчислюються (за формулами: 2.11, 2.12, 2.13)
EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 ;
EMBED Equation.3 Ух= 0,278 х-0,707- рівняння регресії.
Висновок: в результаті проведених досліджень одержано таку інформацію: з отриманих результатів дослідження можна зробити висновок, що із зростанням придатності основних фондів витрати на 1 грн. проданої продукції збільшуються.
Як підсумок слід сказати, що, вплив придатності основних фондів на ефективність виробництва підприємства вагомий. В процесі проведення досліджень було досліджено, що із зростанням придатності основних фондів витрати на одиницю виробленої продукції перебувають в прямій залежності, тобто із зростанням придатності основних фондів вони збільшуються
Щоб детальніше визначити залежність між коефіцієнтом придатності і ефективністю виробництва проведемо групування за коефіцієнтом придатності. Формуємо межі групування.
I = EMBED Equation.3
Отже, тепер можна побудувати статистичне групування по 25 підприємствах, виділивши 4 групи з рівними інтервалами.
Таблиця 2.4.6
Групування вибіркової сукупності (підприємств) за придатністю
Висновок: Таким чином, найбільша кількість підприємств входить до другої групи, де придатність становить від 0,54 до 0,61. Ця група складає 40% від загальної кількості підприємств у вибірці. В першій групі спостерігаються найменші витрати на 1 грн. проданої продукції, оскільки там найменша кількість підприємств. Придатність основних виробничих фондів збільшується із збільшенням витрат на одну грн що є загальноприйнятим явищем.
ВИСНОВОК
В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов’язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, економічне значення основних фондів підприємства полягає в тому ,що вони є матеріально-технічною базою підприємства, від обсягу якої залежить обсяг виробленої продукції, соціальне значення полягає в тому, що вони створюють відповідні умови праці є важливим фактором відтворення робочої сили, величина і підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства загалом економісти відводять велику роль проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, адже вони є важливим суб’єктом економіки країни , саме матеріально-технічна база в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції.
Підприємство – це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості.
Поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві.
Тема науково-дослідної роботи є дуже актуальною, оскільки підприємство – це важлива функціонуюча одиниця нашої економіки, а її розвиток впливає на стан країни. І чим ефективніше буде функціонувати підприємство, тим більш могутнішою буде наша держава.
Таким чином, підвищення ефективності використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
Гордійчук А.С, Стахів О.А Основи наукових досліджень,- Рівне, 2008.
Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства. -Рівне: РДТУ, 2000
Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: підручник.- К.: КНЕУ, 2001
Кулішов В. В, Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник,- ІС: Ніка-центр, 2002
5. Білуха М.Г. “Основи наукових досліджень” Підручник для студентів економічної спеціальності “ [текст] / М.Г. Білуха. – К: 1997– 271 с.
6. Гордійчук А. С, "Економіка підприємства” Навчальний посібник[текст] /А.С. Гордійчук, О.А Стахів . – Рівне, РДТУ, 1999 – 247 с.
7. Примак Т. О. “Економіка підприємства” Навчальний посібник[текст] /Т.О.Примак; Вікар: Київ ,2001-208 c.
8. Бондар Н.М.” Економіка підприємства” Навчальний.посібник [текст] /Н.М. Бондар – К.: Видавництво А.С.К., 2004-356с.
9. Конспект лекцій зі статистики.
10. Шегда.А.В “Економіка підприємства” Навсальний посібник [текст] / А.В.Шегда; Знання-прес: K: 2003-3025с.
11. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного – Вид 2-ге. – К.: КНЕУ, 2000.
12. Швидененко. О.Г “Економіка підприємства” Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін [текст] / О.Г.Швиданенко К.: КНЕУ, 2000-245с.
ДОДАТОК А
Техніко-економічне обгрунтування теми науково-дослідної роботи „ Рівень використання ОВФ, їх стан та ефективність виробництва ”.
Актуальність теми.
Мета дослідження – дослідити вплив рівня використання ОВФ, їх станів на ефективність виробництва підприємства.
Завдання дослідження
дослідити вплив рівня використання та ефективність виробництва;
дослідити вплив придатності ОВФ та ефективність виробництва;
Наукова гіпотеза – передбачає вплив рівня використання та стану ОВФ на ефективність виробництва.
Наукова новизна – буде встановлено конкретна залежність(модель), з рівнем використання ОВФ, їх станом та ефективністю виробництва.
Характеристика об'єкта дослідження.
Вихідна інформація
Методи збору вихідної інформації.
Методи опрацювання вихідної інформації: групування, визначити абсолютні величини, середні величини, відносні величини, дисперсний аналіз, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, індекси, кореляції(створення моделі).
Витрати на проведення науково-дослідної роботи.
Практичне значення роботи – впровадження результатів досліджень забезпечать умови для підвищення ефективності виробництва.
Оприлюднення результатів: наукова конференція, шляхом публікації, на семінарах.
Економічна ефективність – досягається за рахунок збільшення частки амортизаційних відрахувань з одиниці продукції.
Термін виконання роботи – 2011р.
Місце впровадження результатів дослідження.
Додаток В
Таблиця випадкових чисел
УДК 336.226.142.4 :332.15
Жук Ю.О студентка ІІ курсу ФЕіП (Національний університет водного господарства та природокористування., м. Рівне)
«Вплив стану основних виробничих фондів
підприємства на його господарську діяльність»
Економіка як наука має справу з суттєвими ознаками, з показниками, які відображають суттєві сторони суспільного життя, суспільного виробництва.
У даній роботі я проводила такі розрахунки як: групування, середнє лінійне відхилення та інші.
Вплив стану ОВФ підприємства на його господарську діяльність використовує загальний метод пізнання, який вимагає розглядати явища і процеси в їх взаємозв”язку і розвитку, вивчати перехід від кількісних змін до якісних, вияснити внутрішні протиріччя як джерело розвитку і як процес боротьби нового зі старим.
Economic as science deal with substantial signs, with indexes, which represent the substantial sides of public life, public production.
In this work I conducted such calculations as: groupings, determined mound and median, average linear rejection and other.
The influence state of enterprise is a agriculture as socio- economic science use a general method piznannya which requires to examine the phenomena and processes in their interaction and to development, to study a transition vide quantitative changes to high- quality, to find out self-contradictions as source of development and as a process of fight of new with an old.
ВСТУП
Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників. Під аналізом розуміється засіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей. Зміст аналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція анализу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І накінець - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності. Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства.
Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів ( активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.
В аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив, їхній взаємозв'язок і структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємства і т.п. Аналіз основних показників, які комплексно характеризують виробничо-господарську діяльність. Ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів характеризується кількісним співвідношенням інтенсивних і екстенсивних факторів. Показниками екстенсивного розвитку є кількісні показники використання ресурсів: чисельність працюючих, величина використаних предметів праці, об’єм основних виробничих фондів, величина амортизації та авансованих оборотних засобів. Показники інтенсивного розвитку – якісні показники використання ресурсів: продуктивність праці, матеріаловіддача, матеріало місткість, фондовіддача, фондомісткість, кількість оборотів оборотних засобів або коефіцієнт закріплення оборотних засобів. Процес екстенсивного нарощування виробничого потенціалу є необхідним, але обмежується фінансовими можливостями підприємства. Економічно виправданим є таке нарощування виробничого потенціалу, яке супроводжується більш високим проростом фінансових результатів. Визначальним напрямком мобілізації резервів виробництва є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності, та використання виробничого потенціалу. Кінцеві результати діяльності формуються під дією як інтенсивних так і екстенсивних факторів. Особливістю інтенсивного і екстенсивного використання ресурсів є їх взаємозамінність. Так нехватку робочої сили можна поповнити підвищенням продуктивності праці. Оцінка результатів інтенсифікації включає таку систему розрахунків:
а) визначення динаміки показників інтенсифікації; б) Визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів в розрахунку на 1% приросту обсягу виробництва; в) розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва; г) розрахунок відносної економії виробничих ресурсів; д) комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності
виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого
використання діючих ОВФ підприємства. Ці процеси, з одного боку, сприяють
постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства,
а, з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без
додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за
рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування
виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання ОВФ того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання ОВФ підприємства можна умовно побілити на дві групи:
1) збільшення екстенсивного завантаження;
2) підвищення інтенсивного навантаження.
Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.
По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування
обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.
По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не
потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.
Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого
устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного
протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10-15% робочого часу.
Це спричиняється:
- неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць;
- незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування;
- раком робітників тих чи інших професій;
- перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомнотранспортними засобами тощо.
Для підприємств ряду галузей індустрії, і передусім машинобудування,
надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування.
В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці.
Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного
господарства на 10-15 і більше відсотків.
Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання
ОВФ має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій знарядьпраці.
До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності
устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових
технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних
галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску – у хімічній промисловості тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.
Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на
підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування
та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що
уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного
використання ОВФ можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5-6 років. Проте технічно та економічно обгрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної – за один рік і навіть швидше.
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має
передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного
використання ОВФ, усього майна підприємств. Дійова система таких
колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку.
Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми
роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Загальні характеристики основних фондів.
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється
в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за
своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не
можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.
Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні
ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.
Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у
виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість
переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.
Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної
сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг).
Структура та класифікація ОВФ.
До основних фондів невиробничого призначення належать фонди, які не беруть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, які забезпечують соціальні умови виробництва. До них відносять:
- житлово-комунальні помешкання;
- побутові, спортивні приміщення;
- будинки та устаткування медичних закладів;
- дитячі дошкільні заклади;
- багаторічні насадження та ін.
Усі ці приміщення, будинки тощо є основними фондами невиробничого
призначення лише тоді, коли вони перебувають на балансі підприємства і сааме підприємство забезпечує їх утримання, експлуатацію і проведення ремонтів.
До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь
у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 98 % загальної вартості основних фондів підприємства.
Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі
виробництва. У зв'язку з цим важливе значення має їх поділ на активну та
пасивну частини.
До активної частини основних виробничих фондів (ОВФ) відносять
комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).
До пасивної частини ОВФ належать усі інші види фондів, які не беруть
безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для
виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини ОВФ (будинки, споруди тощо).
Відношення вартості окремих видів (груп) ОВФів, виражене у відсотках,
до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну)
структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів Тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників:
- виробничо-технологічних особливостей підприємства;
- науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня
виробництва;
- ступеня розвитку різних форм організації виробництва;
- відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових
основних фондів;
- вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на
технологічне устаткування;
- територіального розміщення підприємства та ін.
Звичайно, для суспільства не байдуже, яким є співвідношення між
різноманітними видами ОВФ, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, чи у виробниче
устаткування, яке визначає потужність підприємства. Здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічного оснащення, тим більше можливостей мають підприємства щодо збільшення випуску продукції при однаковому обсязі ОВФів. Але, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини оновлених фондів негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання ОВФів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами.
Структура ОВФ, як структура матеріально-технічної бази
підприємства, має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті
транспортні засоби становлять 60-70%; будівлі, споруди та передавальні
пристрої – 20-25%; силові, робочі машини та устаткування – 3-5%, тоді як в
інших галузях економіки питома вага транспортних засобів становить 2-4% від загальної вартості ОВФ.
Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення ОВФ підприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, згідно з якою всі ОВФ за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види.
У практиці господарювання з метою спрощення обліку ОВФ до оборотних фондів відносять інструменти та інвентар за строком експлуатації до одного року і вартістю до сто одиниць національних грошей, а також усі спеціальні інструменти та пристрої, спеціальний одяг та взуття незалежно від строки використання й вартості.
Видова класифікація ОВФ використовується чинними системами
бухгалтерського обліку та статистики. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію, виокремлюючи три групи основних фондів:
Перша – будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й передавальні
пристрої;
Друга – автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні,
електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для
автоматичного оброблення інформації, телефони, інше офісне обладнання;
Третя – основні фонди, не включені до першої та другої груп.
Щодо всієї сукупності промислових підприємств України, то в
загальному обсязі ОВФ питома вага окремих їхніх видів протягом останніх років коливалась у межах: будівель і споруд – 45-47%; машин і устаткування – 40-42%; у тім числі робочих – 30-32%; транспортних засобів – 2,5-3%. На підприємствах і організаціях аграрного сектора частка в загальній вартості сільськогосподарських ОВФів приблизно становила: будівель, споруд і передавальних пристроїв – 64-65%; силових і робочих машин і устаткування – 14-16%; робочої та продуктивної худоби – 10-12%; багаторічних насаджень – 5- 6%; транспортних засобів – 3-4% (у с/г робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження виокремлюються у самостійні види ОВФ). Загальна тенденція динаміки технологічної структури ОВФ характеризується поступовим збільшенням питомої ваги їхньої активної частини.
Оцінка основних виробничих фондів.
Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої
вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу
основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних
показників господарської діяльності підприємства за певний період.
У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацьовуванням
засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів
оцінки основних фондів. ОВФ підприємства оцінюється: залежно від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану ОВФів – за повною або залишковою вартістю.
Первісна вартість основних фондів – це фактична їхня вартість на
момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.
Відновлена вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворення
за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна
вартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті
самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою
вартістю ОВФ виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточного регулювання процесу відтворення ОВФів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення порівнянності вартісної оцінки ОВФів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.
Повна (первісна й відновлена) вартість ОВФ – це вартість у новому, не
зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.
Залишкова вартість ОВФ характеризує реальну їхню вартість, іще не
перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої
послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між
повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання ОВФ. Залишкова вартість ОВФ на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОВФ.
Балансова вартість групи ОВФ підприємства на початок розрахункового
року (БВоф) обчислюється за формулою:
БВоф = БВо + Вновф + Вкр + Врек – Вв - АВо,
де БВо – балансова вартість групи ОВФ на початок року, що передував
звітному;
Вновф – витрати на придбання нових ОВФ;
Вкр – вартість здійснення капітального ремонту ОВФ;
Врек – витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;
Вв – вартість виведених з експлуатації ОВФ протягом року, що передував звітному;
АВо – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.
Для визначення первісної (балансової) вартості ОВФ на початок
наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення дію та вибуття протягом звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття ОВФ у звітному році.
Показники використання ОВФ.
Показники використання ОВФів здебільшого поділяються на дві великі
групи:
- натуральні;
- вартісні.
Інколи додатково виокремлюють ще одну групу показників – умовно-
натуральних.
До натуральних показників належить показник продуктивності за одиницю часу роботи устаткування, машин чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./год.; км/год.; т/год. тощо). Вона заноситься у технічний паспорт основного фонду.
Проте натуральні показники використання ОВФ не дають змоги реально оцінити ступінь використання ОВФів різних видів. Неможливо порівняти продуктивність, наприклад, доменної печі та металорізального верстата. Тому на деяких підприємствах застосовують умовно-натуральні показники. Їх сутність зводиться до того, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі розраховуються індекси зведення, з урахуванням яких вивчається продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних одиницях.
Натуральні й умовно-натуральні показники використання ОВФ
обчислюються стосовно активної їх частини. Але визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо – майже неможливо. Тому для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовуються вартісні показники.
Вартісні показники можна поділити на три основні групи:
1. Показники, які характеризують технічний стан ОВФ;
2. Показники, які характеризують технічне оснащення підприємства;
3. Показники, які характеризують ефективність використання ОВФ
підприємства.
Показники ефективності.
Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність
ОВФ, охоплює два блоки: перший – показники ефективності і відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий – показники рівня використання ОВФ у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Чинна система показників ефективності відтворення ОВФ в Україні
потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Визначення коефіцієнтів відтворення ОВФ за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.
Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів –
екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи
збільшення обсягу експлуатованих ОВФ. Інтенсивне оновлення передбачає зміну діючих ОВФ новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих ОВФ не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.
Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення ОВФ
доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення
(співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період);
коефіцієнт оптимальності вибуття ОВФ (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).
Показники, що характеризують рівень ефективності використання ОВФ, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже з самої назви.
З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ
найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни.
Техніко-економічне старіння основних фондів – це процес знецінення
діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва. Старіння властиве передусім знаряддям праці та транспортним засобам і зв'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.
Ступінь техніко-економічного старіння того чи іншого засобу праці
можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) Ктес, що його розраховують за формулою
Ктес = 1 – ((В1 / В0) х (П0 / П1)) ,
де В0,В1 – повна вартість (ціна) застосовуваного й нового засобів
праці;
П0,П1 – відповідно продуктивність тих самих засобів праці або
витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко- експлуатаційний показник). Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10-15 або 20 років.
Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь
праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми
відтворення. Між окремими видами спрацювання й старіння засобів праці та формами їхнього відшкодування існує певний взаємозв'язок .
У міру розвитку техніки, удосконалення технології та організації
виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба переглядати та уточнювати.
Забезпечення нормального відтворення основних фондів потребує
правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці.
Для здійснення правильної амортизаційної політики важливим є знання
можливих методів амортизації основних фондів.
Метод рівномірної (лінійної) амортизації передбачає перенесення
балансової вартості основних фондів на собівартість продукції, що
виробляється (послуг, що надаються), протягом амортизаційного періоду
(нормативного строку служби) засобів праці за однаковими нормами
амортизаційних відрахувань. Згідно з чинним законодавством України щорічні норми амортизаційних відрахувань за першою, другою і третьою группами основних фондів становлять відповідно 5,25 і 15%.
Строки експлуатації
Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від
строків експлуатації передусім активної частини основних фондів, тобто від
періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до первісного
технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення
періоду експлуатації по різному впливають на ефективність відтворення та
використання знарядь праці.
Скорочення строків експлуатації машин (устаткування), з одного боку,
уможливлює прискорення їхнього оновлення, тобто зменшення техніко- економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно- експлуатаційних витрат, а з іншого – призводить до збільшення собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.
Продовження періоду функціонування машин і устаткування дає змогу
зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок
цього спрямувати більше ресурсів для розширеного їхнього відтворення, Але спричиняє зниження сукупної продуктивності діючих знарядь праці, значне збільшення витрат на їхнє утримання та експлуатацію.
Саме тому строки експлуатації машин і устаткування мають бути
оптимальними, тобто, такими, що забезпечують найменші затрати суспільної праці на їхнє виготовлення й використання у виробничому процесі протягом усього періоду функціонування. Найбільш поширеною є методика визначення оптимальних строків експлуатації виробничого устаткування за мінімальною величиною так званих питомих затрат суспільної праці на одиницю корисного ефекту (наприклад, сумарної продуктивності устаткування за різних строків його функціонування). Проте результати спеціальних досліджень свідчать, що найбільш істотний вплив на економічно доцільний строк експлуатації устаткування справляють два фактори – щорічний розмір амортизації та
середньорічні ремонтні витрати.
Розширене відтворення основних фондів
Нагромадження та оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції й розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств у цілому).
Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення
відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення
існуючих виробничих площ) комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації й заміни фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства є здійснюваним за єдиним проектом повним або частковим переобладнанням виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу експлуатацію котрих визнано недоцільною. Під розширенням діючого підприємства заведено розуміти спорудження його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій
тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.
Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозв'язаними елементами єдиного відтворювального процесу, які доповнюють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей
нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробничо-господарської діяльності.
ВИСНОВКИ
Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на протязі року, забезпеченості підприємства матеріально- технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання ОВФами робочого часу характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу.
Щоб підвищити його рівень і, відповідно, зробити можливим підвищення ефективності використання ОВФ, необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде у відповідній кількості реалізовуватись продукція нашого підприємства. Такі заходи дозволять збільшити терміни роботи та використання ОВФ (вмежах 5%-30%), а це, відповідно, обов”язково вплине на рівень ефективності виробництва.
Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на
підприємствах пропонується проведення наступних заходів:
- покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що
передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад
підприємства;
- забеспеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних
частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням.
Потрібно розширювати зв”язки з підприємствами-постачальниками
основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання ОВФ в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання ОВФ.
Підприємство – це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості.
РЕЦЕНЗІЯ
Вплив фондовіддачі на господарську діяльність підприємства на сьогоднішній день є дуже актуальним питанням. У цій статті докладно охарактеризоване це питання, наведені найпоширеніші методи її виміру та недоліки. Використання основних фондів визнається ефективним, якщо відносний приріст фізичного обсягу продукції чи прибутку перевищує відносний приріст вартості основних фондів за аналізований період.
Ріст фондовіддачі веде до відносної економії виробничих основних фондів і до збільшення обсягу продукції, що випускається. Розмір відносної економії ресурсів і частка приросту продукції в результаті росту фондовіддачі визначаються спеціальним розрахунком.
У статті також наведені основні проблеми сьогодення , що пов’язані з фондовіддачею та їх вирішення. Наведені фактори, що впливають на ефективність виробництва підприємства.
В даній статті було розкрито питання впливу фондовіддачі на ефективність виробництва. Теоритичні аспекти свідчать, що між фондовіддачею та ефективністю виробництва спостерігається обернений звязок, тобто чим більшою буде фондовіддача, тим меншими будуть витрати на одну гривню виготовленолї продукції. Практично цього автор недослідив, проте ми могли це спостерігати виконувавши розрахункм в звіті.
Автор прослідив певні методи обчислення фондовіддачі, та виявив найефективніший з них.
До представленої наукової статті є певні зауваження стосовно оформлення та посилань, що, в свою чергу, не зменшує цінність роботи в цілому.
Щодо стилю викладання наукової праці, то автор міркував з наукової точки зору, додержуючи при цьому єдності змісту і форми праці.
Результати дослідження містять досить переконливу інформацію, що можуть мати практичну цінність.
Стаття опрацьована не в повному обсязі та потребує подальшого дослідження. Можливе дослідження впливу фондовіддачі на інші показники, такі як: продуктивність виробництва, собівартість продукції.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Економічна теорія у 2-х книгах. Кн. 1. Макроекономіка:навчальний посібник (За ред. З.Г.Ватаманюка та С.М.Панчішина) – К.:Заповіт, 2005р.
2. Т.О.Примак. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. – Київ,2004р
3. Економіка підприємства. Підручник. профессора С.Ф.Покропивного. – Київ, 2001 р.
4. Самуельсон П. Економіка. Львів.,Світ. 2005р.
