ЗМІСТ
TOC \o "1-2" ВСТУП………………………………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА..…....4
1.1. Необхідність управління потенціалом підприємства…………………………………………...4
1.2. Особливості, основні вимоги та важелі управління формуванням потенціалу……………….6
1.3. Діалектика розвитку потенціалу підприємства та концептуальні підходи до управління ним……………………………………………………………………………………………………..10
1.4. Загальна модель функціонування системи управління потенціалом підприємства…………12
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА І РІВНЯ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ..........………………………………..……………………………………………13
2.1. Загальна характеристика підприємства..……………………………….………………………13
2.2. Оцінка вартості потенціалу підприємства та показники його використання………………..16
РОЗДІЛ 4. ВИЗНАЧЕННЯ РІШЕННЯ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДУ "КВАДРАТ ПОТЕНЦІАЛУ"26
РОЗДІЛ 5. ОБГРУНТУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………………………………………….29
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………………...36
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………..37
ДОДАТКИ
ВСТУП
Успішна діяльність на ринку багато в чому визначається потенціалом підприємства. При цьому вирішальну роль в економічному та соціальному розвитку не лише будь-якого підприємства, але і держави відіграє потенціал, якай в значній мірі і визначає економічну могутність держави в цілому. Тому удосконалення управління економічним потенціалом - є вважливим завданням підприємства
Однак розвиток в Україні глибокої кризи призвів до деградації промислово - виробничих основних фондів, значного погіршення технічного стану та використання організаційно-технічного потенціалу. За майже десять років ринкових перетворень в країні відбуваються складні соціально – економічні процеси, які також негативно впливають на стан потенціалу.
Технічний стан та низька ефективність використання наявного організаційно – технічного потенціалу підприємств в умовах реформування економіки свідчать про необхідність здійснення з боку держави рішучих заходів по підвищенню технічного рівня виробничого апарату на основі економічних методів управління.
Тому тема роботи є надзвичайно актуальною, особливо з огляду на її практичну спрямованість на дослідження галузі хлібобулочних виробів. Посилення конкуренції на ринку хлібопекарської продукції поряд з рядом проблем у розвитку галузі та погіршенням економіко-політичної ситуації в Україні вцілому визначило необхідність запровадження на підприємствах управління їх потенціалом.
Під час дослідження було поставлено мету дослідити теоретичні підходи до розуміння поляття потенціалу підприємства, його формування, розвитку та управління ним. Передбачено застосувати елементи управління потенціалом на виробничому підприємстві-обєкті досліджень.
Для досягнення вказаної мети були поставлені наступні завдання:
дослідити теоретичні основи управління потенціалом підприємства;
здійснити оцінку вартості потенціалу підприємства та рівня його використання;
оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства
визначити управлінське рішення щодо вдосконалення потенціалу підприємства за допомогою графоаналітичного методу «Квадрат потенціалу»;
обґрунтувати перспективи розвитку потенціалу підприємства.
Об’єктом дослідження є ВАТ “Поліссяхліб”, що функціонує у хлібопекарній галузі.
Предмет дослідження – механізми обґрунтування заходів щодо управління потенціалом підприємства відповідно до можливостей підприємства щодо їх здійснення.
Інформаційною базою дослідження виступають статистичні дані щодо основних показників розвитку галузі хлібопродуктів та економіки країни загалом, статистична звітність ВАТ “Поліссяхліб”, навчальні посібники та підручники з управління потенціалом та загального менеджменту.
В дослідженні використані методи групування, порівняння, аналізу та синтезу, визначення показників діяльності підприємства, побудови таблиць і графічного матеріалу.
Практична цінність дослідження полягає у розробленні пропозицій щодо підвищення ефективності використання потенціалу підприємства, використання яких забезпечить підприємству отримання очікавих вигід та довгострокову рівновагу діяльно.
В процесі дослідження було узагальнено існуючі підходи до визначення поняття потенціал підприємства та управління ним.
На основі проведених досліджень рівня потенціалу ВАТ “Поліссяхліб”, його використання та оцінки його конкурентоспроможності, запропоновані заходи щодо управління потенціалом підприємства, реалізація яких на практиці дозволить досягти підвищення ефективності функціонування підприємства, врівноважити його потенціал та забезпечити його розвиток та ефективне використання.
Запропоновані заходи щодо підвищення конкурентоспроможності потенціалу ВАТ “Поліссяхліб”, що забезпечить досягнення переваг у конкурентній боротьбі, що ведеться у галузі, що є досить важливим для підприємства з огляду на її загострення на сучасному етапі.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Необхідність управління потенціалом підприємства
Термін “потенціал” у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова “potentia” і означає “приховані можливості”, які в виробничій практиці завдяки праці можуть перейти в реальну дійсність.
Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такій спосіб корпоративні та суспільні інтереси.
Потенціал підприємства – це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал підприємства характеризується наступними рисами:
Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.
Можливості підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів та резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так лише підготовлених для використання.
Потенціал підприємства визначається не тільки наявними ресурсними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу щодо його використання і отримання максимального доходу.
Рівень і результати реалізації підприємницького потенціалу, а саме: обсяги виробленої продукції або отриманого прибутку визначаються також формою підприємництва і організаційною структурою управління.
Спираючись на основні характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається наступними характеристиками:
обсягами та якістю наявних ресурсів: кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами, матеріальними запасами, фінансовими ресурсами і нематеріальними ресурсами – патентами, ліцензіями, інформацією, технологією;
можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, іншими словами їх освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;
інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності
можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати і оновлювати організаційні структури підприємства);
інноваційними можливостями щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентноспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;
фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю та внутрішньою і зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів).
Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.
Для цілей аналізу потенціалу підприємства в цілому його варто розділити на чотири категорії базовий, що забезпечує підприємству можливість досягнення основних комерційних цілей, створення економічних цінностей і одержання при цьому прибутків, пов'язаний з конкурентними перевагами підприємства; прихований – активи, що не являють конкретної переваги на сьогоднішньому етапі, хоча в перспективі можуть трансформуватися в базові кошти: кадровий потенціал, накопичений досвід роботи в певній сфері бізнесу; збитковий потенціал харакреризується споживанням ресурсів без отримання прибутку; пересічний потенціал характеризується наявністю в підприємства активів, що забезпечують ефективне використання інших потенціалів (ефективна система управління збутом, фінансами).
Зміни, що відбуваються в зв'язку з розвитком ринкових відносин в економіці країни, обумовлюють необхідність формування кожним підприємством стратегічних цілей, визначення ресурсів і розроблення плану дій з їх досягнення. Економічний потенціал є стратегічним ресурсом підприємства, який забезпечує його сталість у неадекватних умовах макросередовища, дозволяє нейтралізувати негативний вплив зовнішніх чинників. Тому одним із основних стратегічних завдань менеджменту є управління потенціалом підприємства.
Під управлінням потенціалом підприємства розуміється процес прийняття і здійснення управлінських рішень, спрямованих на раціональне використання, оптимізацію і нарощування економічного потенціалу підприємства з метою досягнення поставлених цілей і забезпечення стійкого функціонування і розвитку підприємства. Основними задачами управління економічним потенціалом підприємства є його формування, використання і відтворення.
Управління потенціалом у сучасних умовах підпорядковане системі принципів:
достатність для забезпечення конкурентоспроможності й стратегічного розвитку;
адаптивність до змін зовнішнього й внутрішнього середовища;
стабільність, обумовлена життєвим циклом підприємства й заданим періодом часу;
саморегулювання й саморозвиток відповідно до динаміки внутрішнього середовища;
гнучкість для забезпечення конкурентоспроможності й розвитку підприємства.
Управління потенціалом підприємства включає етапи:
1) формування інформаційного забезпечення та виявлення структури потенціалу:
виділення процесів і ресурсів, що входять до складу потенціалу: загальної системи управління, служби маркетингу, інноваційних змін та складових виробництва продукції;
встановлення місії та цілей організації;
оперативне управління ресурсами на основі ситуаційного ресурсно-функціонального підходу;
2) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища з метою виявлення конкурентних переваг та слабких сторін підприємства;
3) формування методики діагностики потенціалу: кількісна оцінка складових потенціалу, аналіз помилок і похибок, аналіз життєвого циклу підприємства та його продукції;
4) виявлення синергетичного впливу елементів один на одного та проведення інтегральної оцінки конкурентоздатності підприємства (конкурентоспроможності продукції, конкурентних переваг та споживчої цінності);
5) формування загальної та локальних стратегій зміцнення й розвитку потенціалу підприємства (планування поточної діяльності, стратегічне планування виробничої програми);
6) використання механізму контролінгу з метою коригування поставлених цілей;
7) моніторинг використання потенціалу з метою забезпечення економічної стабільності.
Таким чином, управління процесом формування потенціалу підприємства в умовах нестабільності та непередбачуваності подій є надзвичайно важливим, адже дає змогу проаналізувати вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища та передбачити наявність потенційних загроз і можливостей їх усунення.
Забезпечення ефективного управління потенціалом підприємств дасть змогу сформувати сучасні, інтегровані у світову промисловість макротехнологічні комплекси, здатних в умовах інтеграції та глобалізації розв'язувати завдання щодо забезпечення основних секторів реальної економіки інноваційно-ефективною продукцією власного виробництва, а також збільшення обсягу її експорту.
1.2. Особливості, основні вимоги та важелі управління формуванням потенціалу
Формування потенціалу підприємства - це процес ідентифікації та створення спектру підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення.
Процес формування потенціалу підприємства є одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства.
При формуванні потенціалу підприємства слід враховувати загальні постулати:
потенціал підприємства - це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними;
потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупуванням;
під час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів;
потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;
елементи потенціалу підприємства мають функціонувати oднoчaсно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;
усі елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з іншого - вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;
складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.
Структура потенціалу підприємства — це відносно стійкий спосіб організації елементів потенціалу, що розкриває його будову, елементний склад, спосіб формування та розвитку. Відповідно до цього саме поняття “структура потенціалу” має характеризуватися такими основними рисами: стійкість, стабільність, гнучкість, пропорційність, збалансованість тощо
Об’єктні складові потенціалу пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі у процесі функціонування. До них належать: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.
Інноваційний потенціал – сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.
Виробничий потенціал – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення і використання факторів виробництва з метою максимізації обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. До його складу входять:
Потенціал землі та природно-кліматичні умови обумовлюють можливість підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.
Потенціал основних фондів - наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.
Потенціал оборотних фондів- частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, палива, енергії, допоміжних матеріалів, конструкцій), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення та витратах майбутніх періодів.
Потенціал нематеріальних активів - це можливості підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.
Потенціал технологічного персоналу- здатність робітників виготовляти продукцію або надавати послуги чи виконувати роботи.
Фінансовий потенціал – обсяг власних, позичених, залучених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат. Основними складовими фінансового потенціалу є інвестиції, які необхідні для простого і розширеного відтворення.
Відтворення потенціалу підприємства - це процес безперервного відновлення всіх його складових. Просте відтворення здійснюється в незмінних обсягах для відновлення спожитих факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування. Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток факторів виробництва та інших складових потенціалу, котрі забезпечують вищу результативність його діяльності. У межах розширеного відтворення відокремлюють.
Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктних складових. До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:
Науково-технічний потенціал – узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, у тому числі науково-технічних кадрів, які є в розпорядженні підприємства для розв'язання науково-технічних проблем.
Управлінськнй потенціал - це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. У найзагальнішому вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.
Потенціал організаційної структурн управління - це загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв'язків між ними.
Маркетинговнй потенціал - це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал .
Широка інтерпретація поняття «логістика» як комплексної функції забезпечення підприємства вихідними факторами виробництва на всіх стадіях його діяльності дає змогу в складі цієї функції виокремити: по-перше, доставку необхідних засобів виробництва (послуг) на територію підприємства від зовнішніх контрагентів (логістика постачання); по-друге, доставку тих чи інших видів виробничих ресурсів безпосередньо на місця їх переробки чи використання в необхідних обсягах та в певний час (логістика виробництва); по-третє, забезпечення пунктів збуту готовими виробами і фірмовими послугами (логістика розподілу чи збуту).
На особливу увагу в структурі потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали. Усі вони не підлягають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести чи то до суб'єктних, чи то до об'єктних складових.
Трудовий потенціал - це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Це поняття дає змогу, по-перше, оцінити рівень використання потенційних можливостей як окремо взятого працівника, так і сукупності працівників у цілому, що є необхідним для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого й уречевленого факторів виробництва.
Інфраструктурний потенціал - збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу. За гіпертрофованого розвитку інфраструктурні складові потенціалу підприємств можуть виконувати роботи чи надавати певні послуги стороннім організаціям та іншим суб'єктам ринку.
Інформаційний потенціал - це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийнятгя управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та поширення інформаційних ресурсів.
У зв'язку з тим, що формування потенціалу підприємства є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію з зовнішнім середовищем і забезпечення високої якості реалізації, важливо визначити, які саме фактори обумовлюють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість і ефективність використання.
Очевидно, що в основі побудови системи цих факторів повинен лежати принцип сфери впливу на елементи потенціалу, відповідно до якого усі фактори можна класифікувати на зовнішні і внутрішні відносно формування та розвитку потенціалу.
До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил тощо. Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, політичний тиск.
Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові умови на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виході із системи (умови конкуренції безпосередньо в галузі). Перший фактор пов'язаний з вартістю забезпечення кожного елемента потенціалу ресурсами, яка є альтернативною вартістю цих ресурсів, тобто цінністю тих альтернативних можливостей, від яких довелося відмовитися через спрямування ресурсів в той, а не інший елемент потенціалу з метою максимального досягнення цілей. Другий фактор означає, що для завоювання міцних ринкових позицій потенціал підприємства повинний відповідати необхідним конкурентним властивостям продукції (ціні, якості, технічним характеристикам, сервісу, гарантіям). Так, за умов посилення конкуренції підприємство повинне сфокусувати свої зусилля на максимальній реалізації наявного потенціалу та створенні нового за рахунок своєчасного виявлення слабких позицій конкурентів. Інновації з боку конкурентів вимагають, як правило, адекватного реагування шляхом створення та реалізації нових можливостей.
До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура.
Рішення щодо формування потенціалу орієнтовані на майбутнє і тому базуються на певних передумовах, які визначаються потребами клієнтів і впливають на якість «виходу», пов'язані з конкурентами, тому що ресурсний потенціал підприємства втрачає свою цінність саме під їх тиском, пов'язані з загальноприйнятими настановами всередині підприємства (внутрішні передумови).
Економічний потенціал є інтегральною моделлю потенціалів, яку можна представити як багаторівневу структурну модель. Ефективне використання економічного потенціалу означає можливість для підприємства одночасно і раціонально використовувати всі наявні ресурси для досягнення високих кінцевих результатів і задоволення потреб в якісній продукції.
З використанням перерахованих властивостей, підходів, факторів і передумов запропонована багаторівнева структурна модель формування потенціалу підприємства (рис 1.1). Матеріальною основою є фінансові ресурси, відбиті в балансі підприємства, а величина потенціалу – це результат їхніх сукупних зусиль, виражений потенційним прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства.
Застосований підхід до формування величини економічного потенціалу припускає виділення проміжних рівнів узагальнення потенційних можливостей підприємства.
Нижнім рівнем є виробничий потенціал, що представляє здатність виробничої системи виробляти матеріальні блага, використовуючи ресурси виробництва та формується як результат використання і взаємодії техніко-технологічного, інформаційного, інфраструктурного, організаційного, кадрового елементів, а результатом його реалізації є фактичний і потенційний обсяг виробництва продукції.

Рис. 1.1. Модель формування потенціалу підприємства
Сполучною ланкою між нижнім виробничим і загальним інституціональним рівнями виступає ринковий потенціал, який формується як результат прояву компетенцій виробництва (виробничого потенціалу) та рівня ділової активності підприємства, необхідних для задоволення потреб ринку в певному обсязі продукції в умовах існуючого маркетингового середовища. Результатом реалізації ринкового потенціалу є фактичний і потенційний обсяг продажів.
Господарський рівень характеризується потенційним обсягом продажу.
Економічний потенціал формується на інституціональному рівні, характеризується потенційним обсягом прибутку, який залишається у розпорядженні у підприємства і складається із інноваційного, господарського і фінансового потенціалів.
Таким чином, структурна модель формування потенціалу підприємства показує, що потенціал будь-якого рівня виникає як результат взаємодії ресурсів, що його забезпечують, і компетенцій.
Структуру ресурсів економічного потенціалу можна класифікувати за двома ознаками.
– за ступенем належності ресурсів підприємству( внутрішні і зовнішні ресурси).
– за ступенем реалізації ресурсу в господарському процесі (фактичні і умовні ресурси).
Для оцінки ресурсів потенціалу застосовується система часткових показників, що охоплює всі наявні в розпорядженні підприємства ресурси: основні фонди, матеріальні запаси і витрати, трудові і фінансові ресурси. Кожен показник виконує одну з трьох функцій:
характеризує рівень забезпеченості підприємства тим або іншим видом ресурсу стосовно загальної суми його активів;
здійснює специфічну функцію з характеристики поведінки даного виду ресурсу в умовах функціонування, що змінюються;
визначає ступінь ефективності на кожну гривню витрат, вкладених у виробництво.
Визначення економічного потенціалу підприємства здійснюється на основі структурної моделі діяльності і досягнутої норми накопичування в звітному періоді. Величина економічного потенціалу підприємства може бути виражена через показник потенційного прибутку, що характеризує взаємозв’язок економічного і виробничого потенціалів.
1.3. Діалектика розвитку потенціалу підприємства та концептуальні підходи до управління ним
Потенціал підприємства у науковій літературі досить часто розглядається як економічна система (упорядкована сукупність господарських зв'зків і відношень, які встановлюються в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання продукції та послуг).
Потенціал підприємства як економічну систему можна розглядати з різних точок зору, грунтуючись на ресурсній концепції (як сукупність ресурсів та зв'язків між ними), функціональній (як сукупність функцій, які забезпечують реалізацію здібностей і можливостей), ресурсно-цільовій (як сукупність ресурсів та здібностей щодо досягнення певних результатів, цілей) та інших концепціях. Залежно від завдань, які ставить перед собою дослідник, кожна з них має право на існування через свою відносність.
Якщо провести аналогію у виділенні елементів потенціалу як відкритої економічної системи з підприємством, то, відповідно до такої концепції, потенціал описується такими системоутворюючими характеристиками: 1) зовнішнім оточенням - входом (постачальники ресурсів), виходом системи (клієнти), зв'язком із зовнішнім середовищем, зворотним зв'язком; 2) внутрішньою структурою - сукупністю взаємозалежних ресурсів і компетенцій, що забезпечують за допомогою реалізації бізнес-процесів переробку входу у вихід і досягнення цілей системи (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Потенціал підприємства як економічна система
Характерними рисами розвитку потенціалу підприємства як економічної системи є:
комплексність проблем і необхідність їхнього вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних, управлінських і інших аспектів;
ускладнення розв'язуваних проблем і об'єктів;
зростання кількості зв'язків між об'єктами;
динамічність ситуацій, що змінюються;
дефіцитність ресурсів;
підвищення рівня стандартизації й автоматизації елементів виробничих і управлінських процесів;
глобалізація конкуренції, виробництва, кооперації і т. д.;
• посилення ролі управлінського фактора й ін.
При цьому використовуються такі основні наукові підходи:
1. Системний підхід передбачає на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу - товару або послуги: що робити, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, у які терміни, за якою ціною? Параметри виходу повинні бути конкурентоспроможними. Потім визначаються параметри входу: які потрібні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення вимог до організаційно-технічного потенціалу підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці й управління) та параметрів зовнішнього середовища (політичного, економічного, технологічного, соціально-демографічного, культурного середовища країни й інфраструктури даного регіону). Зворотний комунікаційний зв'язок необхідний для адаптації потенціалу до зміни вимог клієнтів, параметрів ринку, появі новинок тощ.
Для забезпечення високої якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу) необхідно забезпечити високу якість ресурсів і інформації на вході, високу якість реалізації процесу та взаємодії з зовнішнім середовищем: оцінка якості «виходу» дорівнює нижчій оцінці попередніх елементів. При цьому спочатку формулюються вимоги до «виходу» системи, потім - до «входу» і зовнішнього середовища і в кінці - до реалізації внутрішніх бізнес-процесів.
2. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію можливостей підприємства на споживача, формування елементів потенціалу повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні конкурентоспроможності та конкурентних переваг і т. д. При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв формування потенціалу підприємства є підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів та економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.
3. Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб, які розглядаються як сукупність функцій, які потрібно виконати для їх задоволення. Після визначення функцій (маркетингові, наукові дослідження, постачання, виробництво) визначається кілька альтернативних варіантів формування потенціалу для їхнього виконання та вибирається той, що забезпечує максимальну ефективність сукупних витрат. Застосування даного підходу дозволяє найбільш повно задовольняти нові потреби і забезпечувати стійку конкурентну перевагу.
Відтворювальний підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншої ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів. Основним елементом даного підходу є обов'язкове застосування бази порівняння (показників кращої аналогічної продукції, скоректованих до початку освоєння нової продукції) в процесі планування відтворювального процесу.
Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.
Нормативний підхід полягає у встановленні для найважливіших елементів потенціалу нормативів якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об'єктів, параметрів ринку і т. д.; ефективності використання ресурсного потенціалу; щодо розробки й ухвалення управлінських рішень. Встановлені нормативи повинні відповідати вимогам обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.
7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.
Інтеграційний підхід націлений на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.
Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.
Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.
Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування.
Поведінковий підхід грунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.
Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу.
Структурний підхід у процесі розвитку потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значимості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.
1.4. Загальна модель функціонування системи управління потенціалом підприємства
Для того, щоб потенціал підприємства зміг здійснювати безперервний і постійно відновлюваний процес виробництва продукції, він сам також повинний безперервно і постійно відтворюватись. Причому в кожен даний момент часу характеристики відновленого потенціалу повинні відповідати особливостям і обсягам продукції, що виробляється.
Ця умова буде забезпечуватися з найбільшою повнотою тільки в тому випадку, якщо всі або найважливіші елементи виробничого потенціалу будуть відтворюватися усередині системи з урахуванням циркулюючої в ній інформації як про стан окремих елементів і їхніх взаємозв’язків, так і при співвідношенні характеристик – складових виробничого потенціалу і техніко-економічних параметрів сформульованих цілей і задач.
При управлінні потенціалом варто враховувати два типи закономірностей:
формувальні – закономірності розвитку, які спричиняють перехід системи в ін. якісний стан;
регулювальні – закономірності функціонування, сприяють стабілізації наявного рівня якості с-ми.
Існує два напрямки нарощування потенціалу: зовнішній, пов'язаний з залученням ресурсів на підприємство ззовні, та внутрішній –пошук і реалізація внутрішніх резервів підприємства, що включає виявлення резервів; їх сумарна оцінка та аналіз результатів нарощування потенціалу.
Всі елементи потенціалу спрямовані на досягнення загальної мети. Цілісність потенціалу забезпечується його реалізацією в процесі формування і використання принципів спільності і єдності цільової функції для виробничого потенціалу та для кожного його елемента та спільності критерію ефективності функціонування і розвитку елементів виробничого потенціалу і самого потенціалу в цілому.
Взаємодія між елементами потенціалу в процесі виробництва досягається встановленням зв’язків між ними, що забезпечують їх спільне функціонування, у результаті якого утворюються нові якості, що не властиві об’єктам взаємодії.
Особливість розвитку потенціалу підприємства як системи полягає в його пристосованості до удосконалення шляхом безпосереднього і систематичного використання наукових ідей і досягнень. Прогресивні виробництва мають більш широкі перспективи розвитку. Чим нижче рівень прогресивності елементів потенціалу, тим він консервативніше, тим у більшій мірі його якісний ріст здійснюється екстенсивним шляхом за рахунок нарощування “силових зусиль” і завищених витрат виробничих факторів.
Для розвитку потенціалу підприємству необхідно накопичити визначений мінімум техніки, тобто критичну масу, здатну викликати ланцюгову реакцію технічного саморозвитку. Необхідно створити у сфері матеріального виробництва визначені технічні структури, здатні акумулювати нововведення.
Завдяки гнучкості підприємство спроможне переорієнтовувати виробничу систему на випуск нової продукції, використовувати інші види матеріалів тощо без істотної зміни її матеріально-технічної бази. Ця властивість формується на основі нестабільності ринкової обстановки, зростанні коливань обсягу і структури попиту.
Порядок проведення оцінки використання потенціалу включає етапи розрахунку обсягових показників діяльності; переходу від обсягових показників до структурних; аналізу їхньої динаміки; розрахунку показників потенціалу; оцінки використання потенціалу; визначення резервів.
Динаміка фінансових ресурсів на підприємстві, що характеризується вкладенням коштів і їхнім перерозподілом, дозволяє виділити в потенціалі підприємства:
- реінвестиційну частину: потенціал, що виникає при вкладенні прибутку в розширення виробництва на основі існуючої структури факторів виробництва;
- структурну частину: потенціал, що виникає при зміні структури господарської діяльності.
Діяльність підприємства відбувається в умовах постійної зміни структури виробництва і реінвестування прибутку в ці зміни, тому у складі економічного потенціалу завжди присутні реінвестиційна і структурна частини. Функціонування системи управління потенціалом підприємства досить складне та багатогранне і повинне враховувати перелічені особливості.
РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА І РІВНЯ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ
2.1. Загальна характеристика підприємства
Повна назва підприємства, що є об’єктом дослідження – Відкрите акціонерне товариство “Поліссяхліб”. Розташоване за адресою 33010, м. Рівне, вул. Макарова, 14; тел (0362) 63-24-33, факс (0362) 62-83-48.
Форма власності підприємства характеризується як колективна. Засновником Товариства є держава в особі регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області. Акціонерами Товариства є: територіальна громада міста Рівного; юридичні особи різних форм власності та фізичні особи України і інших країн, які набули право власності на акції Товариства в процесі приватизації, випуску нових акцій та на вторинному ринку цінних паперів. Таким чином частка акцій ВАТ „Поліссяхліб” є в комунальній власності міста (територіальній громаді м. Рівне належить 25,99% акцій від їх загальної кількості), а працівники підприємства стали його співвласниками, ставши акціонерами підприємства. Кількість акціонерів (засновників) – фізичних осіб 342, яким належить 74,01% акцій від їх кількості.
Статутний фонд Товариства становить 758190 грн., поділений на 3032760 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна.
Рішення спорудити хлібозавод проектної потужності 63 т. продукції на добу було прийнято з метою зняття проблеми повного забезпечення хлібобулочними виробами мешканців м. Рівне, котра гостро постала в кінці 80-х років 20 століття. Таке підприємство побудоване й здане в експлуатацію 28 грудня 1990 р. В подальшому на базі державного Рівненського хлібозаводу № 3 шляхом перетворення засноване ВАТ “Поліссяхліб”.
Таким чином ВАТ “Поліссяхліб” засновано відповідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 14.03.97 №162 шляхом перетворення державного підприємства Рівненський хлібозавод №3 у відкрите акціонерне товариство "Поліссяхліб", відповідно до Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 10.07.1996 року №209/96 – ВР та Постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року №1099 “Про затвердження порядку перетворення державних підприємств і підприємств із змішаними формами власності у відкриті акціонерні товариства”.
ВАТ "Поліссяхліб" належить до харчового сектору економіки, хлібопекарної галузі, основний вид його економічної діяльності класифікується як виробництво хлібобулочних виробів. У Статуті Товариства визначено, що головними видами діяльності підприємства є виготовлення, реалізація та перевезення хлібобулочних, кондитерських, сухарних та інших продуктів харчування, а також оптова і роздрібна торгівля товарами народного споживання власного виробництва та інших виробників. Крім цього предметом діяльності є організація фірмових магазинів з продажу хлібобулочних, кондитерських, сухарних та інших продуктів харчування власного виробництва та інших виробників, надання транспортних послуг для централізованої доставки хлібобулочних та кондитерських виробів у торгівельну мережу тощо.
ВАТ “Поліссяхліб” діє у сформованій галузі з відносно стабільною технологією. Основною продукцією підприємства є хлібобулочні, кондитерські, сухарні вироби. З 2002 року поряд з іншими видами продукції освоєно виробництво води питної газованої та напоїв безалкогольних. Тому ВАТ “Поліссяхліб” можна вважати диверсифікованим підприємством.
Планова потужність підприємства становить 42 т. за добу, фактична завантаженість діючих потужностей - 48,4%. В даний час асортимент хліба та хлібобулочних виробів складає більше 50 найменувань. З 2002 року поряд з іншими видами продукції освоєно виробництво води питної газованої та напоїв безалкогольних, яких налічується більше 20 найменувань, з 2007р. підприємство освоїло виробництво квасу. Основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ “Поліссяхліб” наведені в табл.. 2.1.
Таблиця 2.1
Динаміка основних техніко-економічних показників ВАТ “Поліссяхліб”
Так помітно, що протягом 2003-2005років підприємство функціонувало більш-менш стабільно, спостерігалося певне зниження обсягів виробництва хлібобулочних виробів, що проте не впливало на загальне зростання обсягів виробництва продукції, що у 2004 році зріс порівняно з попереднім роком на 10,78%, а в 2005 – на 2,6%. В цей період зростала середньоспискова чисельність працівників, їх продуктивність праці та середньомісячна заробітна плата. Витрати на 1 грн. виробленої продукції зменшились. Але у 2006 році відбулося значне погіршення всіх техніко-економічних показників ВАТ “Поліссяхліб”. Обсяг виробленої продукції зменшився на 5%. Підприємство ледве покрило свої витрати і майже не отримало чистого прибутку (209,3 грн.).
Причиною такої негативної тенденції може бути вплив факторів як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, а також їх поєднання. Так негативний вплив на діяльність ВАТ “Поліссяхліб” може бути пов'язаний з дією не залежних від підприємства факторів:
1) підвищення конкуренції на ринку діяльності підприємства (зокрема активна рекламна діяльність ТзОВ “Хлібодар”, поява приватних пекарень);
2) збільшення рівня інфляції;
3) державне регулювання цін на види продукції, які виготовляються з сировини галузі сільського господарства (граничний рівень рентабельності для виробників 5%).
Проте підприємство має ряд переваг та сильних сторін. При випічці хлібобулочних виробів на ВАТ "Поліссяхліб" дотримуються п'яти принципів: натуральна сировина, старовинні рецепти, екологічно чиста вода із власної глибинної свердловини, традиційні технології і тепло людських рук. Продукція виготовляється з використанням натуральних харчових інгредієнтів без шкідливих для організму домішок за умови суворого дотримання санітарно-гігієнічних вимог. На підприємстві повернулися до старовинних рецептів приготування тіста на густих опарах. Крім того, ВАТ "Поліссяхліб" принципово працює тільки на вітчизняному обладнанні. Це дає змогу забезпечити збереження всіх смакових якостей справжнього хліба. З цього приводу існує навіть гасло - "Традиції збережено!".
Повний цикл виробництва становить 8 годин. У атестованій лабораторії підприємства 4-8 разів за зміну контролюють якість хлібобулочних виробів. Ведеться також суворий контроль сировини, що надходить на завод. На підприємстві діє система управління якістю ІSО - 9001.
За якість товарів і послуг підприємство неодноразово одержувало нагороди, зокрема з 2005р. ВАТ "Поліссяхліб" щороку є лауреатом Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) "100 кращих товарів України". Хлібобулочна продукція цього підприємства входить в сотню найкращих товарів України в номінації "Продовольчі товари".
Забезпечення відповідних темпів росту виробництва, підвищення економічного рівня виробництва в цілому стало можливим завдяки переоснащенню технологічних ліній, відтворенню відповідних технологічних режимів та вдалому підбору асортименту продукції, котрий завойовує ринок. ВАТ “Поліссяхліб” працює для того, щоб продукція була корисною, смачною та доступною для широкого кола споживачів. Основою його стратегічного розвитку є:
націленість на задоволення потреб споживачів (покращувати та стабілізувати якість продукції, вдосконалювати та розширяти асортимент за рахунок створення елітної продукції, розрахованої на відповідного покупця, освоєння випуску нової нетрадиційної продукції);
різносторонній розвиток маркетингової діяльності;
підтримка вітчизняного товаровиробника;
впровадження комплексної системи управління якістю ISO 9001.
Основними цілями підприємства та його планами щонайменше на рік є розширення асортименту та полiпшення якостi випущеної продукцiї, створення елiтної продукцiї, освоєння додаткових видiв продукцiї, в тому числi i нетрадицiйної, а також впровадження упаковки готової продукцiї в полiетиленову плiвку з власним логотипом та штрихкодом.
В Рівненській області діє 23 хлібозаводи, які виробляють близько 90% від всього виробництва хліба, решта 10% припадає на малі підприємства. Близько 60% хліба випікається безпосередньо у Рівному, де найбільші обсяги виробництва припадають на ВАТ “Поліссяхліб” та “Рівнехліб”. Усіх виробників хлібобулочної продукції м. Рівне можна розділити на 2 групи: великі підприємства (заводи) та невеликі пекарні. До першої групи відносяться: ВАТ „Поліссяхліб”-36%, ВАТ „Рівнехліб”-21%, ТзОВ „Хлібодар”-14% та КП Хлібокомбінат РРСС-9%. Таким чином можна зробити висновок, що змагання між виробниками хлібобулочних виробів відбувається на ринку досконалої конкуренції.
При цьому з 2003р. спостерігається щорічне зменшення частки ринку ВАТ “Поліссяхліб”. Це пов'язане значною мірою з діяльністю міні-пекарень, більшість яких працює в тіні (на ринку міста представлена значна частка хліба невідомого походження), а також з активізацією конкуренції з боку ТзОВ “Хлібодар”, частка ринку якого постійно зростає та інших хлібозаводів, які відновили свою діяльність в Рівненській області та сусідніх областях.
Підприємство ВАТ «Поліссяхліб» знаходиться на ринку досить давно і зайняло значну його частину. На даний момент споживачами продукції підприємства залишається близько 35% населення міста, тобто хлібобулочні вироби ВАТ «Поліссяхліб» є досить конкурентоздатним. Але як і в кожного підприємства, на заводі існує ряд проблем, які постають перед ним у сучасних умовах господарювання, та перешкоджають здійсненню ефективної маркетингової діяльності, особливо у сфері формування ринкової пропозиції.
Таким чином перед керівництвом ВАТ “Поліссяхліб” стоїть дуже важливе та досить непросте завдання в умовах посилення конкурентної боротьби на ринку підвищити свою конкурентоспроможність та досягти певних конкурентних переваг, зокрема перед ТзОВ “Хлібодар”, що на сучасному етапі виступає досить потужним конкурентом підприємства. Щоб забезпечити виконання цього завдання важливо проаналізувати сильні та слабкі сторони внутрішнього середовища ВАТ “Поліссяхліб” та відповідність його потенціалу тим вимогам та змінам зовнішнього середовища.
2.2. Оцінка вартості потенціалу підприємства та показники його використання
Використовуючи вітчизняні методичні підходи, розрахуємо вартість потенціалу підприємства та дамо оцінку рівня його використання в динаміці.
Вихідна інформація для оцінки вартості потенціалу підприємства і рівня його використання наведена в табл. 2.2.
Таблиця 2.2.
Вихідна інформація для розрахунку вартості потенціалу ВАТ “Поліссяхліб” і показників його використання
На основі методики вартісної оцінки розміру складових елементів потенціалу підприємства визначено розмір складових елементів потенціалу ВАТ “Поліссяхліб”:
Потенціал основних фондів (ФП) визначається за формулою:
ФП=Ф*Ен, (2.1)
де Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів;
Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.
ФП2003=4934,1*0,15=740,1 тис.грн.
ФП2004=5056,6*0,15=758,5 тис.грн.
ФП2005=5004,7*0,15=750,7 тис.грн.
ФП2006=4877,9*0,15= 731,7 тис.грн.
Потенціал оборотних фондів (ОП):
ОП=НОЗ*Кв, (2.2)
де НОЗ – річний обсяг матеріалів;
Кв – коефіцієнт витягу продукції із ресурсної маси, який визначається відношенням вартості матеріальних ресурсів, використаних на виробництво продукції, до загальної вартості матеріальних ресурсів, спожитих підприємством.
ОП2002 =1188,8*0,8=951,0 тис.грн.
ОП2003=1086,1*0,81=879,7 тис.грн.
ОП2004 =1199,5*0,82=983,6 тис.грн.
ОП2005 =1380,5*0,82=1132,0 тис.грн.
Потенціал нематеріальних активів (НП):
п
НП=? (На*Ен), (2.3)
і=1
де На – експертна оцінка вартості нематеріальних активів та вартість землі, яка вираховується згідно з методикою, прийнятою на державному рівні.
Так потенціал нематеріальних активів у 2003 р. становив:
НП2003=1,3*0,15=0,2 тис.грн.
Потенціал нематеріальних активів за 2004-2006рр. розраховується аналогічно.
Матеріально-технічний потенціал підприємства визначаємо за формулою:
МТП=ФП+ОП+НП (2.4)
МТП2003=740,1+ 951,0+0,2=1691,4тис.грн.
Матеріально-технічний потенціал підприємства за 2004-2006рр. розраховується аналогічно.
При розрахунку потенціалу технологічного персоналу спочатку проводиться оцінка живої праці (тобто одного середньоспискового працівника) встановленням його фондового аналога у вартісному обчисленні за формулою:
А=Пп.*(?Фо/?Пп), (2.5)
де А – оцінка одиниці живої праці;
Пп – продуктивність праці одного працівника;
?Фо – зміна фондоозброєнності праці одного працівника у базовому періоді;
?Пп – зміна продуктивності праці одного працівника у базовому періоді.
Так, оцінка одиниці живої праці на ВАТ “Поліссяхліб” у 2004 році становила:
А2004=58,92*((30,21-28,42)/(60,75-55,75)) = 2 тис.грн.
Величину потенціалу технологічного персоналу (ПТП) визначаємо за формулою:
ПТП=А*Ч*Нт, (2.6)
де Ч – середньорічна чисельність ПВП;
Нт – коефіцієнт реалізації потенціалу технологічного персоналу, що приймається на рівні нормативу ефективності капітальних вкладень.
Тобто,
ПТП2004 = 2*274*0,15= 90,0 тис.грн.
Аналогічно розраховуються оцінка одиниці живої праці та потенціал технологічного персоналу у 2005-2006рр.
Ресурсний потенціал розраховуємо як:
РП=МТП+ПТП (2.7)
Таким чином величина ресурсного потенціалу ВАТ “Поліссяхліб” у 2004 році становила:
РП2004 =1638,4+90,0=1728,3 тис.грн.
Ресурсний потенціал за 2004-2006рр. розраховується аналогічно.
Розмір виробничого потенціалу (ВП) вираховується як сума його складових частин:
ВП=РП+ІП (2.8)
де ІП – інноваційний потенціал.
Проте, так як ВАТ “Поліссяхліб” не проводить активної інноваційної діяльності, його інноваційні витрати можна вважати рівними нулю, то виробничий потенціал підприємства дорівнює його ресурному потенціалу.
Управлінський (УП), інноваційний (ІП), фінансовий (ФінП), маркетинговий (МП), науково-технічний (НТП), інформаційний (Пінф), інфраструктурний (Пінфр), потенціали та потенціал ОСУ (ПОСУ) визначаються часткою витрат на їх формування, яка припадає на рік, що обирається для аналізу.
Обсяг потенціалу підприємства (ПП) – це інтегральний показник:
ПП=ВП+ІП+ФінП+УП+МП+НТП+ПОСУ+Пінф+Пінфр (2.9)
де УП – управлінський потенціал;
ФінП – фінансовий потенціал;
МП – маркетинговий потенціал;
НТП – науково-технічний потенціал;
ПОСУ – потенціал організаційної системи управління;
Пінф – інформаційний потенціал;
Пінфр – інфраструктурний потенціал.
Вартість потенціалу ВАТ “Поліссяхліб” обчислено в табл. 2.3.
Таблиця 2.3.
Оцінка вартості потенціалу ВАТ “Поліссяхліб”
Оцінка вартості потенціалу ВАТ “Поліссяхліб” значно відрізняється по роках. Так у 2005 році спостерігається максимальна вартість потенціалу підприємства, що перевищує оцінку його вартості у попередньому та наступному роках майже в двічі і становить 5871,5 тис. грн.
Така ситуація склалася переважно за рахунок високого трудового потенціалу, що пояснюється тим, що при значному зменшенні фондоозброєності на одного працівника у 2005році (на 4,5%) продуктивність праці працівників знизилася лише на 1,3%. Така ситуація сприяла встановленню оцінки одиниці живої праці на рівні 65 тис. грн., що і в загальному підсумку спричинило високу оцінку трудового потенціалу та потенціалу підприємства вцілому.
У 2006 році ситуація на ВАТ “Поліссяхліб” різко змінилася. Не зважаючи на зростання фондоозброєності праці, її продуктивність зменшилася, що дає змогу визначити оцінку одиниці живої праці як -10 тис. грн. Таким чином трудовий потенціал підприємства теж характеризується відємним значенням: -414,7тис. грн., що значно зменшує потенціал підприємства вцілому.
Загалом, на ВАТ “Поліссяхліб” спостерігається зростання вартості матеріально-технічного потенціалу, зокрема завдяки збільшенню потенціалу оборотного капіталу, незважаючи на те, що потенціал основних виробничих фондів зменшується. Така зміна структури матеріально-технічного потенціалу, при якій зростає частка потенціалу оборотного капіталу і зменшується частка потенціалу основних фондів, може розглядатися як позитивна тенденція пожвавлення економічної діяльності.
Управлінський потенціал ВАТ “Поліссяхліб” протягом 2003-2006рр. не зазнав значних змін, помітна загальна тенденція його зростання, що в підсумку сприяє зростанню потенціалу підприємства, адже ефективне управління – важлива складова ефективного господарювання.
Для економічного аналізу ефективності використання потенціалу підприємства необхідно обчислити і проаналізувати систему показників ефективності використання потенціалу підприємства, а саме: показники фективності використання основних фондів та нематеріальних активів, оборотного капіталу, трудового потенціалу та підприємницького (табл.. 2.4).
Таблиця 2.4.
Показники використання потенціалу ВАТ “Поліссяхліб”
Проведений комплексний аналіз оцінки рівня використання потенціалу підприємства ВАТ “Поліссяхліб” на основі визначення системи показників ефективності використання основних фондів та нематеріальних активів, оборотного капіталу, трудового та підприємницького потенціалу дозволив встановити ряд як позитивних, так і негативних тенденцій використання потенціалу ВАТ “Поліссяхліб”.
Таким чином, результати аналізу показників ефективності використання основних виробничих фондів засвідчили, що на ВАТ “Поліссяхліб” спостерігається позитивна тенденція до зростання фондовіддачі, хоч її величина у 2006р. дещо зменшилася порівняно з 2005р. у якому на 1 грн вартості основних виробничих фондів вироблялося 3,4 грн. продукції.
Знижується ефективність використання ОВФ з 4% до 3%, що пов’язано передусім зі зменшенням прибутку підприємства.
Ефективність використання основних виробничих фондів підприємства тісно пов’язана з обсягами товарної продукції. Так, у 2004р. за рахунок збільшення фондовіддачі, товарна продукція ВАТ “Поліссяхліб” зросла на 1189,63 тис. грн., а за рахунок збільшення вартості ОВФ – на 403,07 тис. грн. У 2006р. спостерігається протилежна тенденція: обсяг товарної продукції зменшився на 888,1 тис. грн. (на 468,24 тис. грн. через зниження фондовіддачі і на 419,86 тис. грн. – основних виробничих фондів).
Тобто резервами зростання товарної продукції на сучасному етапі є збільшення як основних виробничих фондів, так і їх фондовіддачі.
Віддача нематеріальних активів та ефективність їх використання на ВАТ “Поліссяхліб” зменшуються зокрема через те, що темп зростання нематеріальних активів перевищує темп зростання товарної продукції та прибутку.
У зміні показників ефективності використання оборотного капіталу ВАТ “Поліссяхліб” з 2005р. також спостерігаються негативні тенденції зменшення ефективності їх використання та коефіцієнта оборотності, зростання тривалості одного оберту. Таким чином вивільнення оборотних коштів спостерігалося лише у 2004р. (228,49 тис. грн.), а з 2005р. йде їх додаткове залучення, що зменшує можливості підприємства використати їх на інші цілі. При цьому обсяг нормованих оборотних коштів ВАТ “Поліссяхліб” зростає, тому резервами збільшення товарної продукції є лише збільшення їх оборотності.
Аналіз показників, що характеризують ефективність використання трудового потенціалу, засвідчив існування на ВАТ “Поліссяхліб” ряду проблем, що стосуються трудового потенціалу. Протягом аналізованого періоду зменшуються прибуток на одного працівника та ефективність управлінських витрат, що пов’язано перш за все зі зменшенням прибутку підприємства. Резервами зростання товарної продукції на основі показників 2006р. можна вважати як чисельність промислово-виробничого персоналу (на 589,24 тис. грн.), так і його продуктивність праці (на 298,86 тис. грн.).
Хоч на ВАТ “Поліссяхліб” за період 2005-2006рр. спостерігається зниження продуктивності праці, її величина все ж лишається на рівні вищому за показник 2003р. і становить 58,92 тис. грн.
Показники, що характеризують ефективність використання підприємницького потенціалу, засвідчили, що незважаючи на зменшення рентабельності продукції потенціаловіддача у 2006р. значно перевищує значення попередніх років.
Тобто вцілому спостерігається підвищення ефективності використання потенціалу підприємства ВАТ “Поліссяхліб”. А виявлені негативні тенденції дозволяють встановити ВАТ “Поліссяхліб” має досить великий потенціал, який необхідно лише розкрити та ефективно використовувати. Потенціал ВАТ “Поліссяхліб” розрахований на виробництво більшого обсягу продукції, ніж на сучасному етапі. Виконання цієї умови стане ключем до розв’язання усіх існуючих на підприємстві проблем і спричинить значне покращення всіх техніко-економічних показників його діяльності, в тому числі прибутку та рентабельності.
Специфіка хлібопекарної галузі змушує ВАТ “Поліссяхліб” працювати за замовленнями своїх споживачів, які формуються на основі попиту на продукцію. Таким чином, якщо підприємство має всі можливості для виробництва більшого обсягу продукції, необхідно лише досягти збільшення обсягу її замовлень (попиту на неї). А це завдання лежить більшою мірою у площині маркетингу і передбачає дослідження умов ринку, потреб та смаків споживачів, стану конкуренції та конкурентоспроможності продукції ВАТ “Поліссяхліб”.
РОЗДІЛ 3
ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – це комплексна порівняльна характеристика, яка відображає ступінь переваги сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу по відношенню до сукупності аналогічних показників підприємств конкурентів. Аналіз конкурентоспроможності потенціалу підприємства дозволяє дати оцінку перспективам його розвитку в майбутньому.
Дослідимо конкурентоспроможність потенціалу ВАТ “Поліссяхліб” за використанням методу набору конкурентоспроможних елементів, що базується на твердженні, що конкурентоспроможність продукції підприємства є її головною складовою.
В даний час асортимент хліба та хлібобулочних виробів ВАТ “Поліссяхліб” складає більше 50 найменувань. Всю хлібобулочну продукцію можна розділити на три великі групи: вироби із суміші житнього та пшеничного борошна, вироби з пшеничного борошна першого та вищого ґатунку, а також булочні вироби, співвідношення між якими постійно змінюється відповідно до потреб ринку. Конкурентоспроможність ВАТ “Поліссяхліб” буде оцінено за названими групами товарів.
Сформуємо перелік індикаторів (INDj, де j = 1....m), які слугують базою оцінки конкурентоспроможності конкретного виду продукції, що оцінюється, до яких належать ціна, смак, товарний вигляд, упаковка та безпечність для здоров'я (відсутність шкідливих домішок, неякісної сировини, консервантів, розпушувачів тощо).
Експертним шляхом для кожного індикатору встановлюється його вага (Vagaj, де j=1…m) в загальній оцінці, при умові, що ? Vagaj = 1. Так прийнято, що вага ціни та смаку – по 0,25, товарного вигляду та упаковки – по 0,15, а безпечності 0,2.
За інформацією служби маркетингу про найближчих конкурентів будуємо матрицю визначення конкурентоспроможності одиниці продукції, що слугує об’єктом оцінки (табл.3.1 – табл. 3.3).
За допомогою абсолютних значень індикаторів визначаємо ранги одиниці продукції (Rij).
Знаходиться зважений на вагу індикатора загальний ранг одиниці продукції кожного підприємства:
Rang = ? Rij * Vaga j (3.1)
Після встановлення загальних рангів знаходиться підприємство-лідер (L) та підприємство-аутсайдер (А) за даною одиницею продукції, а також діапазон відстані А від L (Dv):
Dv = Rang A – Rang L (3.2)
Діапазон відстані аутсайдера від лідера дає уявлення про розмежування підприємств у конкурентному середовищі. Радіус кола лідерів (аутсайдерів) дорівнює чверті від діапазону відстані аутсайдера від лідера:
0 – ¼ Dv – коло лідерів
¼ Dv – ½ Dv – зона очікування нападу;
½ Dv – ¾ Dv – зона невикористаних можливостей;
¾ Dv – Dv – коло аутсайдерів.
Конкурентоспроможність одиниці продукції шукаємо за формулою:
KSop ia = (Rang A – Rang і) / Dv (3.3)
Для визначення конкурентного статусу підприємства за всією номенклатурою продукції проводимо аналогічні розрахунки для всіх видів продукції, а потім зводимо отримані результати в таблицю, яка також містить інформацію щодо структури виробництва продукції за потужністю та фактичними обсягами продажу (табл. 3.4).
Ранг конкурентоспроможності потенціалу підприємства визначаємо за формулою:
Rangкпп = KSop ia*(1 – RKS ia) (3.4)
RKS ia – резерв конкурентоспроможності.
Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства розраховується як середній ранг по конкурентоспроможності за всією номенклатурою продукції.
Таблиця 3.1.
Матриця визначення конкурентоспроможності виробів із суміші житнього та пшеничного борошна
Отже, лідером по конкурентоспроможності виробів із суміші житнього та пшеничного борошна є ТзОВ “Хлібодар”, аутсайдером – КП Хлібокомбінат РРСС. Діапазон відстані між підприємством лідером та аутсайдером становить: Dv = 3,2 – 2,15 = 1,05.
Зобразимо графічно місцеположення кожного з підприємств на графіку (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Конкурентоспроможність виробів із суміші житнього та пшеничного борошна
Де:
2,15 – 2,41 – зона лідерства;
2,41 – 2,68 – зона очікування нападу;
2,68 – 2,94 – зона невикористаних можливостей;
2,94 – 3,20 – зона аутсайдерів.
Отже, ТзОВ “Хлібодар” та ВАТ “Поліссяхліб” знаходяться у зоні лідерства на ринку по конкурентоспроможності виробів із суміші житнього та пшеничного борошна, ВАТ “Рівнехліб” – у зоні очікування нападу, а КП Хлібокомбінат РРСС в зоні аутсайдерства.
Таблиця 3.2.
Матриця визначення конкурентоспроможності виробів із пшеничного борошна першого та вищого ґатунку
Отже, лідером по конкурентоспроможності виробів із пшеничного борошна першого та вищого ґатунку є ТзОВ “Хлібодар”, аутсайдером – КП Хлібокомбінат РРСС. Діапазон відстані між підприємством лідером та аутсайдером становить: Dv = 3,55 – 1,15 = 2,4.
Зобразимо графічно місцеположення кожного з підприємств на графіку (рис. 3.2).

Рис.3.2. Конкурентоспроможність виробів із пшеничного борошна першого та вищого ґатунку
Де:
1,15 – 1,75 – зона лідерства;
1,75 – 2,35 – зона очікування нападу;
2,35 – 2,95 – зона невикористаних можливостей;
2,95 – 3,55 – зона аутсайдерів.
Отже, ВАТ “Поліссяхліб” знаходиться у зоні лідерства на ринку по конкурентоспроможності виробів із пшеничного борошна першого та вищого ґатунку, ВАТ “Рівнехліб” та ТзОВ “Хлібодар” – у зоні невикористаних можливостей, а КП Хлібокомбінат РРСС у зоні аутсайдерства.
Таблиця 3.3.
Матриця визначення конкурентоспроможності булочних виробів
Отже, лідером по конкурентоспроможності булочних виробів є ТзОВ “Хлібодар”, аутсайдером – КП Хлібокомбінат РРСС. Діапазон відстані між підприємством лідером та аутсайдером становить: Dv = 3 – 1,95 = 1,05.
Зобразимо графічно місцеположення кожного з підприємств на графіку (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Конкурентоспроможність булочних виробів
Де:
1,95 – 2,21 – зона лідерства;
2,21 – 2,48 – зона очікування нападу;
2,48 – 2,74 – зона невикористаних можливостей;
2,74 – 3,00 – зона аутсайдерів.
Отже, ВАТ “Поліссяхліб” знаходиться у зоні лідерства на ринку по конкурентоспроможності булочних виробів, ТзОВ “Хлібодар” – у зоні очікування нападу, ВАТ “Рівнехліб” – у зоні невикористаних можливостей, а КП Хлібокомбінат РРСС у зоні аутсайдерства.
Для визначення конкурентного статусу підприємства за всією номенклатурою продукції зведемо отримані результати для всіх видів продукції в таблицю 3.4, яка також містить інформацію щодо структури виробництва продукції за потужністю та фактичними обсягами продажу.
Таблиця 3.4.
Підсумкова таблиця для визначення конкурентоспроможності потенціалу ВАТ “Поліссяхліб”
Ранг конкурентоспроможності потенціалу підприємства визначаємо за формулою для всіх видів продукції:
Rangкпп = 0,95*(1 – (-0,0065)) = 0,9561
Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства розраховується як середній ранг конкурентоспроможності за всією номенклатурою продукції:
КПП = (0,9561 + 0,9842 + 1,0090) / 3 = 0,9831
Отже, конкурентоспроможність потенціалу ВАТ “Поліссяхліб” становить 0,9831, тобто максимально наближена до 1. Це свідчить про досить високу конкурентоспроможність потенціалу підприємства.
Таким чином проведені розрахунки підтвердили, що ВАТ “Поліссяхліб” займає досить міцні позиції на ринку, перебуваючи у зоні лідерства по конкурентоспроможності усіх видів продукції. Співвідношення ціна – якісні параметри продукції підприємства отримують найвищу оцінку споживачів серед виробників хлібобулочних виробів.
Проте варто пам’ятати, що у сучасних умовах ситуація на ринку дуже мінлива та нестабільна. Тому ВАТ “Поліссяхліб” потрібно прагнути утримати свої позиції, зміцнити та закріпити своє становище лідера. Адже існують певні проблеми, зокрема конкурентоспроможність найближчого конкурента підприємства ВАТ “Поліссяхліб” – ТзОВ “Хлібодар” обчислена для виробів із суміші житнього та пшеничного борошна дещо вища. ВАТ “Поліссяхліб” необхідно звернути додаткову увагу на упаковку та товарний вигляд своєї продукції, щоб закріпити своє становище лідера на ринку хлібобулочних виробів міста Рівне та області.
РОЗДІЛ 4
ВИЗНАЧЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ДОПОМОГОЮ ГРАФОАНАЛІТИЧНОГО МЕТОДУ "КВАДРАТ ПОТЕНЦІАЛУ"
Графоаналітичний метод аналізу “Квадрат потенціалу” дає змогу системно встановлювати кількісні та якісні зв’язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього своєчасно обґрунтовувати та реалізовувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства.
Проаналізуємо ситуацію, яка склалася на ВАТ “Поліссяхліб” за допомогою графоаналітичного методу “Квадрат потенціалу”. Для цього використаємо інформацію про підприємство та його головних конкурентів – ТзОВ «Хлібодар» та ВАТ “Рівнехліб” за 2006 рік (табл. 4.1.).
Алгоритм графоаналітичного методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу» передбачає ряд кроків:
Вихідні дані подаються у вигляді матриці – таблиці, де по строкам записані номера показників, а по стовпцях – назва підприємств, що розглядаються (табл. 4.1 – 4.4).
Таблиця 4.1.
Виробництво, розподіл та збут продукції
Таблиця 4.2.
Організаційна структура та менеджмент
Таблиця 4.3.
Маркетинг
Таблиця 4.4.
Фінанси
По кожному показнику знаходиться найкраще значення при урахуванні коефіцієнта чутливості і проводиться ранжування підприємств, з визначенням зайнятого місця.
Для кожного підприємства знаходимо суму місць (Рj), отриманих у ході ранжування.
Так, сума місць ВАТ “Поліссяхліб” за аналізом виробництва, розподілу та збуту продукції складає:
Pjв= 12,5
4. Трансформуємо отриману у ході ранжування суму місць (Рj) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства.
Отже, довжину вектора виробництва, розподілу та збуту продукції, що створює квадрат потенціалу підприємства, знаходимо за допомогою формули:
Bkв= 100 - (12,5-8) * (100 / (8*(3-1)))=71,88%
Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно розділам, які застосовані у розглянутій системі показників та чотири вектори (В), що створюють його: виробництва, розподілу та збуту продукції, організаційної структури та менеджменту, маркетингу та фінансів.
Визначимо довжину векторів організаційної структури та менеджменту, маркетингу та фінансів відповідно:
Pjо= 10,55
Bkо= 100 - (10,55-7) * (100 / (7*(3-1)))= 74,64%
Pjм= 11,45
Bkм= 100 - (11,45-7) * (100 / (7*(3-1)))=68,21%
Pjф= 20,55
Bkф= 100 - (20,55-13) * (100 / 13 *(3-1)))=70,96%
5. Визначивши довжину усіх векторів створюємо квадрат потенціалу ВАТ “Поліссяхліб” (рис.4.1).
SHAPE \* MERGEFORMAT Виробництво, розподіл та збут
Організаційна структура та менеджмент
Маркетинг
Фінанси
71,88
74,64
68,21
70,96

Рис.4.1. “Квадрат потенціалу” ВАТ “Поліссяхліб”
Отже, потенціал ВАТ “Поліссяхліб” можна охарактеризувати як великий, адже всі його вектори мають довжину більше 70 (вектор виробництва, розподілу та збуту продукції має довжину 71,88, вектор організаційної структури та менеджменту – 74,64, маркетингу – 68,21, а фінансів – 70,96).
Хоч потенціал ВАТ “Поліссяхліб” вцілому збалансований та врівноважений в межах 70%, проте форма квадрата дещо викривлена за рахунок того, що вектор організаційної структури та менеджменту розвинутий більше ніж маркетингу. Це свідчить про те, що підприємницький потенціал ВАТ “Поліссяхліб” потребує певних перетворень, зокрема велику увагу слід приділити сфері маркетингу, яка потребує подальшого аналізу та вивчення для виправлення ситуації, що склалася.
РОЗДІЛ 5
ОБГРУНТУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
5.1. Економічне обґрунтування можливостей фінансування оновлення асортименту продукції
Проведена у попередніх розділах оцінка вартості потенціалу ВАТ “Поліссяхліб”, рівня його використання та його конкурентоспроможності показали наявність певних проблем у діяльності підприємства, які потребують негайного вирішення.
Використання графоаналітичного методу “Квадрат потенціалу” дозволило визначити сферу діяльності ВАТ “Поліссяхліб”, яка потребує вдосконалення для збалансування потенціалу підприємства. Нею виявилася сфера маркетингу. Таким чином управлінські рішення щодо вдосконалення потенціалу ВАТ “Поліссяхліб” повинні перш за все стосуватися його маркетингової діяльності, що не можна вважати випадковістю.
Адже роль маркетингу в ефективній діяльності підприємства особливо посилюється в умовах ринкового середовища, коли конкуренція за споживача загострюється, що можна спостерігати на ринку хлібопродуктів міста Рівного та області на сучасному етапі. Завдання маркетингової діяльності полягає перш за все у аналізі змін, що сталися на ринку та в смаках споживачів продукції для забезпечення максимального задоволення їх потреб шляхом випуску конкурентоспроможної продукції. Ефективна робота відділу маркетингу має пряме відображення у збільшенні обсягів реалізації підприємства, що є першочерговою необхідністю у діяльності ВАТ “Поліссяхліб” для підвищення ефективності використання потенціалу підприємства, який за наявного обсягу виробництва продукції використовується неповно.
У жорсткій конкурентній боротьбі за споживача виробники змушені розширювати асортимент виробів, одночасно підвищуючи їх якість. На сучасному етапі на ринку хлібобулочних виробів скорочується випуск так званого масового хліба, але росте виробництво хліба дорожчого, преміум-сегменту. Середньостатистичний українець тепер частіше прагне купувати хліб класу „преміум”, обираючи з великого асортименту форм і смаків (іноді доволі нетрадиційних).
На ринку Рівненської області також відбувається формування попиту на хліб преміум-класу, при чому вказаний сегмент ринку є досить привабливим завдяки тому, що його обслуговує практично лише ТзОВ “Хлібодар” та деякі міні-пекарні, що не задовольняє в повній мірі попит на хліб класу “преміум”.
Тому першочерговим завданням для ВАТ “Поліссяхліб”, що дасть змогу збільшити обсяги реалізації, підвищити імідж підприємства серед споживачів, досягти перемоги у конкурентній боротьбі, отримати доступ до високоприбуткових верств населення та підвищити таким чином прибутковість підприємства, є вихід з продукцією власного виробництва на преміум-сегмент ринку. Розробка та реалізація вказаного управлінського рішення покладається на відділ маркетингу та дозволить підвищити ефективність сфери маркетингу підприємства, збалансувавши таким чином його потенціал.
Для реалізації рішення у ВАТ “Поліссяхліб” є всі можливості. Підприємство володіє значними потужностями, які використовуються менше ніж на половину. Зокрема у складі основних засобів ВАТ “Поліссяхліб” наявна піч БОКС-600, потужність якої дозволяє випікати 3т хлібобулочних виробів на добу. Але на сучасному етапі обсяг випікання хлібобулочних виробів на ній становить близько 300кг, тобто лише 10%.
БОКС-600 використовується в основному для випікання булочок, короваїв, сортів хліба, що випускаються у невеликих обсягах. Тобто проблема виробництва широкого асортименту хлібобулочних виробів невеликими порціями (до декількох сот кілограмів на добу), яка здавалося повинна була б гостро постати перед великим негнучким у плані переорієнтації діяльності підприємством, яким є ВАТ “Поліссяхліб”, вирішується сама по собі. Тому для розширення асортименту передбачається використати піч БОКС-600, підвищивши одночасно і коефіцієнт використання її потужності.
Крім того, якщо обсяг виробництва хлібобулочних виробів преміум-класу на ВАТ “Поліссяхліб” зросте значно більше, можливим буде використання лінії №3, на якій щодня випікається близько 4,5т батонів та хліба з висівками, і потужності якої дозволяють випікати до 8т хлібобулочних виробів.
При цьому варто відзначити, що витрати, пов'язані з освоєнням та впровадженням у виробництво нової продукції незначні. Маркетингові дослідження ринку та уподобань споживачів, орієнтуючись на результати яких, випускатимуться якісно нові продукти, здійснюватиме відділ маркетингу. Рецептуру для нових виробів розробляє головний технолог та працівники виробничо-технологічної лабораторії. На ВАТ “Поліссяхліб” використовується погодинна форма оплати праці, тому додаткових витрат на заробітну плату працівників, які таким чином виконуватимуть свої прямі обов'язки, не виникне.
Отже витрати на розширення асортименту продукції зводяться переважно лише до закупівлі сировини та інших витрат, що виникають у процесі виробництва, тобто повністю відносяться на собівартість виготовленої продукції і швидко відшкодовуються за рахунок отриманої виручки в процесі реалізації.
Таким чином пропонуються до впровадження у виробництво такі види хліба преміум-класу, які виходитимуть в межах нової асортиментної лінії “Смаки світу”:
житньо-пшеничний хліб “Десертний” із суміші житнього та пшеничного борошна з додаванням кураги, чорносливу, грецьких горіхів, родзинок;
хліб „Ситний” – виготовлений із пшеничного борошна з додаванням висівок, з твердим сиром та ковбасою;
хліб „Три зерна” – виготовлений за німецькою рецептурою з пшеничного борошна, пшона, висівок, та насіння льону, які сприятливо впливають на функції травного тракту і особливо рекомендовані при дієтичному харчуванні;
хліб „Галицький” – виготовлений з пшеничного борошна з додаванням насіння льону. Корисний для людей з підвищеною секреторною функцією шлунка, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, дієтичному харчуванні.
хліб „Медово-горіховий” – виготовляється із суміші житнього та пшеничного борошна, з додаванням родзинок, грецьких горіхів, цукру, солоду та меду, оздоблений насінням соняшника;
хліб „Шоколадний” – виготовлений з пшеничного борошна з додаванням какао та кусочків справжнього шоколаду;
хліб „Делікатесний” – виготовлений із суміші кількох видів борошна: житнього та пшеничного з додаванням висівок, вівсяних, житніх, пшеничних, ячмінних пластівців, меду, оздоблений зерновою або маковою посипкою;
хліб „Фруктовий сад” – виготовлений за унікальною технологією з додаванням молока, свіжих фруктів (яблук, лимонів, апельсинів), ягід або цукатів та соку відповідних фруктів та ягід. Має особливий смак та приємний аромат;
хліб „Овочевий” з додавання варених або сушених овочів (капусти, моркви, гарбуза, помідори тощо), має особливий та оригінальний смак.
Крім того передбачається налагодити виробництво тостового хліба традиційного та з різноманітними смаками (з додаванням часнику, цибулі, гірчиці, молока тощо) та лікувально-профілактичного (низькокалорійного, йодованого, гречаного, соєвого), для людей, якi потребують спецiального харчування – дiєтичних та дiабетичних виробів (хлiбцi з еламiном, вироби з харчовими волокнами, з додаванням сорбiту). Такі вироби користуватимуться значним попитом серед лікарень, санаторіїв відповідного профілю тощо, адже конкуренція на цьому сегменті ринку хлібобулочних виробів Рівненської області та й сусідніх областей практично відсутня.
Таким чином кожен, хто детальніше ознайомиться з асортиментом підприємства та якістю його продукції, неодмінно обере для себе цікаву пропозицію. Реалізація обраних змін дозволить підняти імідж ВАТ “Поліссяхліб” на найвищий рівень серед усіх виробників, що сприятиме формуванню постійного попиту на його продукцію та контингенту постійних покупців. Адже поява новинок обов'язково викличе інтерес споживачів і прагнення спробувати продукцію. Таким чином висока якість продукції змусить споживачів купувати або запропоновані новинки або традиційний хліб, але вже лише ВАТ “Поліссяхліб”, у якості продукції якого вони пересвідчились, тобто в будь-якому випадку відбудеться збільшення кількості споживання хлібобулочних виробів ВАТ “Поліссяхліб”.
ВАТ “Поліссяхліб” деякий час експериментуватиме із різними рецептурами та сортами, та все-таки, коли буде сформоване коло постійних споживачів, доведеться зупинитися лише на кількох сортах, які стануть «обличчям» і гордістю підприємства і знаходитимуть найбільший попит на ринку хлібобулочних виробів.
Організація оновлення асортименту продукції здійснюватиметься у кілька етапів і для досягнення максимальної ефективності поєднуватиметься з реалізацією іншої альтернативи – організацією рекламної кампанії. Таким чином на першому етапі планується випуск двох новинок – хліба “Десертного” та “Ситного” і максимальне привернення уваги споживачів до виходу нової асортиментної лінії від ВАТ “Поліссяхліб” – “Смаки світу”, в межах якої виходять і вказані новинки. Передбачається інформування споживачів ВАТ “Поліссяхліб” про появу великої кількості нових видів хліба з різноманітними добавками та удосконалення якості тих продуктів, які вже стали традиційними для ринку хлібопекарської галузі.
Реалізація обраних змін дозволить підняти імідж ВАТ “Поліссяхліб” на найвищий рівень серед усіх виробників, що сприятиме формуванню постійного попиту на його продукцію та контингенту постійних покупців. Поява новинок обов'язково викличе інтерес споживачів і прагнення спробувати продукцію. Таким чином висока якість продукції змусить споживачів купувати або запропоновані новинки або традиційний хліб, але вже лише ВАТ “Поліссяхліб”, у якості продукції якого вони пересвідчились, тобто в будь-якому випадку відбудеться збільшення кількості споживання хлібобулочних виробів ВАТ “Поліссяхліб”.
В ході маркетингового дослідження серед споживачів м. Рівне опитано 500 респондентів. На питання: “Чи купували б Ви хліб преміум-класу – високої якості з неповторним вишуканим смаком та оригінальними натуральними добавками (шоколад, мед, горіхи, сир, фрукти тощо)?” були отримані відповіді: купували б щодня замість звичайного хліба – 2%; купували б досить часто (кілька разів на тиждень) – 40%; купували б раз на тиждень – 37%; купували б лише в особливих випадках та на свята – 19%; не купували б взагалі – 2%.
100% опитаних відповіли, що обов'язково спробували таку продукцію хоча б один раз.
Спільно з головним технологом ВАТ “Поліссяхліб” та працівниками виробничо-технологічної лабораторії було розроблено рецептуру новинок, які передбачено запровадити на першому етапі. На її основі було складено планову калькуляцію (табл.. 5.1, 5.2).
Таблиця 5.1
Планова калькуляція на одну тону хлібу “Ситний” 0,5 кг (упакований)
Продовж. табл. 5.1
Таким чином упакований хліб “Ситний” вагою 0,5 кг передбачається відпускати за ціною 3,03 грн. за буханку.
Таблиця 5.2
Планова калькуляція на одну тону хлібу “Десертний” 0,5 кг (упакований)
Відпускна ціна упакованого хліба “Десертний” вагою 0,5 кг на основі планової калькуляції складає 3,50 грн. за буханку.
Таким чином рентабельність на новинки встановлена на рівні 10%, щоб зацікавити споживачів і щоб кожен міг дозволити собі купити нові види хліба.
Аналіз діяльності підприємств роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію хлібобулочних виробів, та обсягу їх замовлень продукції ВАТ “Поліссяхліб”, а також продукції, що належить до преміум-класу і випускається ТзОВ “Хлібодар”, дозволив встановити, що мінімальний обсяг попиту на новинки з огляду на дещо вищу ціну та нетрадиційність смаку становитиме:
15 найбільших магазинів та супермаркетів замовлятимуть по 6 буханок “Ситного” та 8 буханок “Десертного” раз на 2 дні;
150 дрібніших продуктових магазинів – по 2 буханки “Ситного” та 3 буханки “Десертного” раз на два дні (табл. 5.3).
Таблиця 5.3
Прогнозний обсяг попиту на хліб “Ситний” та “Десертний” на 2008р.
Тобто загалом при прогнозованому мінімальному попиті протягом року реалізація хліба “Ситний” складе 35,685 т, хліба “Десертний” – 52,155 т, що у вартісному виразі становитиме відповідно 216,2511 тис. грн. та 365,085 тис. грн. При цьому варто відзначити, що з огляду на те, що запропоновані до випуску сорти хліба не схожі на жоден з існуючих видів хліба ВАТ “Поліссяхліб”, то попит на них сформується незалежно від попиту на решту продукції, що передбачається стабілізувати на існуючому рівні. Споживачами впроваджених видів хліба будуть переважно люди, які задовольняють свої потреби у хлібобулочних виробах, споживаючи продукцію ТзОВ “Хлібодар”, яку можна віднести до преміум-класу.
Таким чином виробництво додатково двох нових видів хліба дозволить ВАТ “Поліссяхліб” підвищити ефективність діяльності, що відображено в табл. 5.4. При цьому вказані в таблиці показники відображають результати діяльності підприємства лише по виробництву хлібобулочних виробів (безалкогольні напої до уваги не бралися).
Таблиця 5.4
Визначення прибутку від впровадження нової продукції
Приріст показників діяльності ВАТ “Поліссяхліб” на основі оновлення асортименту розрахований у додатковій табл. 5.4 показав, що підприємство матиме змогу отримати прибуток у розмірі 44,097 тис. грн. Таким чином покращаться і решта показників діяльності ВАТ “Поліссяхліб” (табл. 5.5).
Помітно, що вже перші кроки по впровадженню у виробництво лише перших двох нових видів хліба дозволить ВАТ “Поліссяхліб” поліпшити головні показники своєї діяльності: збільшення обсягів виробництва на 87,8 т дозволить більш повно використовувати виробничі потужності, на 0,15% зменшаться витрати на 1 грн. виробленої продукції, на 0,15% зросте рентабельність.
Таблиця 5.5
Вплив запровадження нових видів хліба на результати діяльності підприємства
Таким самим чином вплине на ефективність ведення господарської діяльності ВАТ “Поліссяхліб” і впровадження у виробництво інших новинок, при чому масштаби цього впливу зростатимуть по мірі зменшення собівартості одиниці продукції завдяки зменшенню частки умовно-постійних витрат у процесі звикання споживачів до нової продукції і нового іміджу підприємства, що супроводжуватиметься зростанням обсягів реалізації. Тобто при повній реалізації оновлення асортименту будуть досягнуті значно кращі показники діяльності ВАТ “Поліссяхліб” ніж прогнозні.
Таким чином реалізація однієї альтернативи при вдалому її плануванні і впровадженні дозволить досягти ВАТ “Поліссяхліб” значно ширших цілей, а саме:
збільшити завантаження потужностей, які характеризуються низьким рівнем їх використання на сучасному етапі;
збільшити обсяг виробництва та реалізації продукції;
зменшити собівартість продукції за рахунок зменшення частки умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції;
підвищити рентабельність підприємства завдяки випуску елітних сортів хліба, ціни на які не підлягають державному регулюванню;
завоювати нових споживачів, зокрема високоприбуткових верств населення, яких традиційний хліб лишає байдужими;
підвищити імідж ВАТ “Поліссяхліб” та формування кола постійних споживачів;
посилити конкурентну позицію підприємства та досягти переваг перед конкурентами.
При цьому для максимізації ефекту від реалізації вказаного заходу необхідно поєднати його з проведенням активної рекламної кампанії, що також відноситься до компетенції відділу маркетингу та дозволить підвищити не лише конкурентоспроможність потенціалу підприємства загалом, але ї його маркетингової діяльності, що призведе до збалансування потенціалу підприємства.
Щоб досягнути успіху треба довести, що продукція саме ВАТ “Полісяхліб” є кращою, ніж у конкурентів. Навіть про якісний, оригінальний, конкурентноспроможний товар необхідно постійно нагадувати і знову і знову запевняти споживача у всіх перелічених якостях товару. Це засвідчує необхідність поєднання оновлення асортименту продукції з активною рекламною політикою.
ВАТ “Полісяхліб” використовує у своїй діяльності розміщення реклами у друкованих періодичних видання, на радіо та телебаченні, витрачаючи щороку на рекламну діяльність близько 10 тис. грн. Проте традиційні засоби реклами у місцевих ЗМІ часто проходять непоміченими, не забезпечуючи ефективність використання виділених коштів.
Тому для організації рекламної кампанії пропонується звернутися до рекламного агентства “Кентаур”, висококваліфіковані працівники якого є справжніми професіоналами у своїй галузі та допоможуть розробити рекламну кампанію, яка не просто інформуватиме споживачів про продукцію ВАТ “Полісяхліб”, а перетворить їх на учасників веселої акції.
Пропонується залучити до акції 10 рекламних агентів, які працюватимуть щодня по 5 годин з погодинною оплатою праці 7 грн./год. Так при тривалості акції 7 днів оплата їх праці становитиме 2450грн. Роботу рекламних агентів організовує і контролює супевайзер, оплата праці якого на 70% перевищує заробітну плату агентів і становить 4165 грн. Вартість послуг рекламного агентства по розробці рекламного проекту встановлюється в розмірі 200% від оплати праці задіяних в акції рекламних агентів (4900 грн.).
Для підвищення ефективності рекламної кампанії, вона проходитиме з дегустацією продукції ВАТ “Полісяхліб”: кожна пара агентів отримуватиме щодня хлібобулочні та кондитерські вироби кожного виду, щоб пригостити ними мешканців різних районів міста та прилеглих сіл. На ці цілі передбачається виділити продукції загальною вартістю 1750грн.
Таким чином затрати ВАТ “Полісяхліб” складуть 13265 грн. При реалізації проекту можлива поява непередбачуваних витрат, що становлять 10% обумовленої суми (загальні затрати складуть 14,6 тис. грн.).
Така рекламна кампанія стане надзвичайно потужним стимулом для споживачів придбати продукцію саме ВАТ “Полісяхліб”. Тому за аналізами та прогнозами фахівців обсяг реалізації продукції може збільшитися на 30% і навіть більше. Визначимо зростання додаткового обсягу виробництва продукції під впливом реалізації альтернативи:
Тд = Тс*П*Д / 100, (5.1)
де Тс – середньоденний товарообіг без впровадження альтернативи, грн/дн. Припустимо, що він стабілізується на рівні 2006р. : 16145,5 / 365 = 44,23 тис. грн;
Д – кількість днів обліку товарообігу в реалізації альтернативи, приймемо 14 днів;
П – відносний приріст товарообігу з альтернативою, порівняно з її відсутністю (30%).
Тд = 44,23 * 14 * 0,3 = 185,78 тис.грн
Економічний ефект становитиме:
Е=185,78 * 0,1 – 14,6 = 3,98 тис.грн
де 0,1 — торгівельна надбавка на товар, в % до ціни реалізації.
Тобто приблизні обчислення дозволили встановити, ефективність проведення заходу. Реальна вигода від реалізації рекламної кампанії буде набагато вища, а результати більш довготривалі. Перші результати будуть отримані вже з початку проведення акції і зберігатимуться після її закінчення. Дійсну ж вигоду рекламної кампанії можна буде точніше оцінити в довгостроковій перспективі. Успішну реалізацію даної альтернативи буде видно по обсягах продажу продукції ВАТ “Полісяхліб” в торгових точках нашого міста та області. Значне збільшення обсягів продажу перекриє витрати на рекламу, дозволить підприємству отримувати значні прибутки. Завдяки рекламній компанії значна частина споживачів спробує продукцію ВАТ “Полісяхліб”, належно оцінить її смакові властивості і почне регулярно її споживати, що дозволить захистити підприємство від можливості розвитку кризи.
Варто відмітити, що у разі нестачі власних фінансових ресурсів на реалізацію антикризових заходів ВАТ “Полісяхліб” має всі можливості для отримання позикового капіталу, адже характеризується стійким майновим станом, має довготривалі зв’язки з «Приватбанком» та «Укрсоцбанком», а термін реалізації заходів незначний. Вкладені кошти швидко повернуться внаслідок збільшення обсягу реалізації продукції.
Варто відмітити, що час впровадження нової продукції та реклами й отримання перших результатів, що полягають у зацікавленні нею споживачів, практично співпадають. Це є значною перевагою вказаних проектів, що поряд з простотою їх реалізації визначає високу привабливість для підприємства.
Виробництво хліба преміум-класу та реклама забезпечить формування позитивного іміджу ВАТ “Полісяхліб”, популярності його продукції, в тому числі і традиційної. Не менш важливим результатом є ознайомлення широкого кола споживачів з продукцією заводу, вихід на нові вікові групи, зокрема, молодь, і можливість виходу до високоприбуткових верств населення, можливість переходу до більш активної рекламної політики, що дасть змогу завоювати нові частки ринку, навіть ті, які належали конкурентами. Адже потенціал ВАТ “Полісяхліб”, співвідношення ціни та якості його продукції дозволяє це здійснити.
ВИСНОВКИ
1. Дослідження теми “Управління потенціалом підприємства” дозволило встановити, що основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такій спосіб корпоративні та суспільні інтереси.
2. Під управлінням потенціалом підприємства розуміється процес прийняття і здійснення управлінських рішень, спрямованих на раціональне використання, оптимізацію і нарощування економічного потенціалу підприємства з метою досягнення поставлених цілей і забезпечення стійкого функціонування і розвитку підприємства. Основними задачами управління економічним потенціалом підприємства є його формування, використання і відтворення.
3. Забезпечення ефективного управління потенціалом підприємств дасть змогу сформувати сучасні, інтегровані у світову промисловість макротехнологічні комплекси, здатних в умовах інтеграції та глобалізації розв'язувати завдання щодо забезпечення основних секторів реальної економіки інноваційно-ефективною продукцією власного виробництва, а також збільшення обсягу її експорту.
4. В процесі дослідження загальних особливостей діяльності ВАТ “Поліссяхліб” було встановлено, що підприємство успішно функціонує на ринку хлібобулочних виробів міста Рівного та області протягом 17 років, залишаючись лідером серед хлібопекарних підприємств. Ведення господарської діяльності ускладнилось з переходом до ринкових відносин та появою ряду негативних змін у економіко-політичному середовищі.
5. Оцінка вартості потенціалу ВАТ “Поліссяхліб” показала, що спостерігається зростання вартості матеріально-технічного потенціалу при зниженні вартості трудового. Потенціал підприємства у 2006 р. становив 2713,1 тис. грн.
6. Показники, що характеризують ефективність використання підприємницького потенціалу, засвідчили, що вцілому спостерігається підвищення ефективності використання потенціалу підприємства ВАТ “Поліссяхліб”: потенціаловіддача у 2006р. перевищує значення попередніх років. Виявлені негативні тенденції засвідчують, що ВАТ “Поліссяхліб” має досить великий потенціал, розрахований на виробництво більшого обсягу продукції, ніж на сучасному етапі, який необхідно лише ефективно використовувати.
7. Оцінка конкурентоспроможності потенціалу ВАТ “Поліссяхліб” становить 0,9831, тобто максимально наближена до 1. Це свідчить про досить високу конкурентоспроможність потенціалу підприємства. Тобто ВАТ “Поліссяхліб” займає досить міцні позиції на ринку, перебуваючи у зоні лідерства по конкурентоспроможності усіх видів продукції.
8. Використання графоаналітичного методу “Квадрат потенціалу” дозволило охарактеризувати потенціал ВАТ “Поліссяхліб” як великий (більше 70%), вцілому збалансований та врівноважений. Проте підприємницький потенціал ВАТ “Поліссяхліб” потребує певних перетворень, зокрема велику увагу слід приділити сфері маркетингу, яка потребує подальшого аналізу та розвитку для виправлення ситуації, що склалася.
9. Для підвищення ефективності використання потенціалу підприємства, його подальшого розвитку та вдосконалення пропонується провести розширення асортименту продукції паралельно з проведенням активної рекламної кампанії, що дозволить підвищити ефективність функціонування маркетингової складової потенціалу. Ефективна робота відділу маркетингу має пряме відображення у збільшенні обсягів реалізації підприємства, що є першочерговою необхідністю у діяльності ВАТ “Поліссяхліб” для підвищення ефективності використання потенціалу підприємства, який за наявного обсягу виробництва продукції використовується неповно.
10. Реалізація оновлення асортименту продукції поряд з активною рекламною політикою дозволить отримати ВАТ “Поліссяхліб” як негайні так і довгострокові результати. Перш за все буде досягнуто вирішення проблеми падіння обсягу виробництва за рахунок збільшення попиту на продукцію підприємства, що сприятиме підвищенню ефективності управління потенціалом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – К. ЦУЛ, 2003. – 504с.
Должанський І. З., Загорна Т. О. Конкурентоспроможність підприємства: Навч. посібн. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.
Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352с.
Фатхудинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. – М.: ИНФРА - М. – 2000. – 312 с.
Фатхудинов Р.А. Стратегический маркетинг: Учебник. – М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел-Синтез” – 2000. – 640 с.
Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексик О. І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 316с.