1.Історія розвитку грошового обігу. Концепції виникнення грошей. Виникнення грошей обумовлено розвитком товарного вироб. та появою відносин обміну. Існує дві концепції походження грошей. Згідно раціоналістичними концепції гроші виникли як результат угоди між людьми полегшення обміну. Згідно еволюційної концепції гроші виділяються із загальної товарної маси у результаті розвитку товарного вироб. й обміну, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Етапи виникнення грошей: товарні; металеві; паперові гроші. 2.сутність власності грошей. Гроші(Г) – це специфічний товар, здатний обмінюватись на будь-який товар, тобто товар який є загальним еквівалентом. Особл. Г як товару: 1. В грошах розв*язана суперечність між споживною та міновою вартістю, що робить їх здатними обмінюватись на будь-який товар. 2. Г виступають втіленням абстрактної праці, праці взагалі. 3.Г не просто товар, а носій певних суспільних відносин. 4. Як результат тривалого історичного розвитку, Г самі по собі не можуть бути застиглим явищем, а повинні постійно змінюватись як по суті, сак і за формою існування. 5. Г не можуть бут відмінені угодою людей чи держави. Властивості грошей: портативність; легкоподільність; довговічність; однорідність; загально визначеність; стабільність. 3.форми грошей в обігу. По формі існування розрізняють: готівкові Г та безготівкові Г. Готівкові Г – це виготовлені з паперу або іншого матеріалу неповноцінні знаки вартості. Виготовляються у вигляді паперових грошей та монет. Паперові гроші – нерозмінні на метал знак вартості, що випускається державою для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом. Ознаки паперових грошей:нерозмінність на золото; примусовість курсу;несталість їх вартості та поступове знецінення. Безготівкові гроші –неповноцінні знаки вартості, які не мають матеріального втілення і існують у вигляді певних сум на рахунках у банках. 4.Ф-ї Горшей(Г). Ф-я Г- це певна дія чи робота грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі відтворення. Осн. Ф-ї Г :міра вартості( ф-я, в якій гроші забезпечують вимірювання вартості товару, надають форму їй ціни. Ціна – грошовий вираз вартості товару.); засіб обігу (ф-я, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів); засіб платежу(ф-я, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов*язань); засіб нагромадження (ф-я, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в процесі розширеного відтворення); світові гроші (комплексна ф-я, що повторює всі ф-ї, властиві грошам на внутрішньому ринку. 5.сутність грошового обороту. Грошовий оборот і грошовий обіг з різних сторін х-ють один і той же об*єкт: рух вартості в процесі розширеного відтворення. На кожному етапі грошового обороту відбувається рух грошових потоків. Грошовий потік – це сукупність платежів, які обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення. Суб*єктами грошового обороту виступають: фірма, домашнє господарство, фінансові посередники. Моделі грошового обороту виділяють ринки: ринок продуктів, ринок ресурсів, грошовий ринок, світовий ринок. 6.структура грошового обороту. За економічним змістом в структурі грошового обороту виділяють: сектор грошового обігу та фінансово-кредитний сектор. Грошовий обіг – це рух грошей,що обслуговує сферу обміну,виконуючи ф-ї засобу обігу і платежу та безперервно переміщується від одного економічного суб*єкта до іншого. Характерним для руху грошей, що обслуговують ці відносини:еквівалентність, однобачність, прямолінійність. Фінансово кредитнтй сектор – характеризується не еквівалентним рухом товарів і грошей. Поділяються на: фіксально-бюджетний, кредитний. За формою платіжний засобів виділяють: готівковий оборот, безготівковий оборот, товарний і нетоварний. 7.грошова маса. Грошова маса(ГМ) – це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які знаходяться у розпорядженні суб*єктів грошового обороту в певний період часу. ГМ можна структуризувати за такими ознаками: за ступенем ліквідності, за формую існування грошових знаків, за територіальним розміщенням. За ступенем ліквідності ГМ поділяються на грошові агрегати. Грошові агрегати – це специфічний показник ГМ, що характеризує певний набір її елементів залежно від її ліквідності. Грошові агрегати Укр.: М0=готівкові гроші, М1=М0 +поточні, чекові, акредитивні та інші рахунки в банках + депозити, М2=М1+строкові вклади, М3=М2+цінні папери. 8.швидкість обігу. Швидкість обігу грошей – це частота переходу грошей від одного суб*єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій. З урахуванням додаткових факторів: Мн= QUOTE , де К – сума товарів і послуг, проданих в кредит; П – сума платежів, строк оплати яких настав; ВЗ – сума платежів, що здійснюються шляхом заліку взаємних вимог. 9. закон грошового обігу В певний момент часу для обігу потрібна лише певна, об*єктивно обумовлена грошова маса: Мф=Мн , де Мф – фактична грошова маса; Мн – необхідна грошова маса. В свою чергу: Мн = QUOTE де Р- середній рівень цін; Q – кількість вироблених товарів; V – швидкість обігу грошей. 10.поняття пропозиції грошей. Пропозиція грошей відповідає базовому визначенні грошей – це сукупність загальноприйнятих засобів загальноприйнятих засобів платежу в економіці. Пропозиція грошей М = М1 С +Д, де С – готівка, Д – депозити. Пропозицію визначає уряд країни. Фактичним провідником політики уряду НБУ. Він регулює пропозицію грошей за допомогою: встановлення нормативів діяльності комерційних банків та грошово-кредитної політики. Грошово-кредитної політика НБУ полягає в у впливі на обсяг та структуру грошової маси за допомогою таких засобів, як норма обов*язкового резервування, процентна ставка, операції відкритого ринку. Крім НБУ до процесу створення грошей причетні: вкладники, позичальники, фінансові посередники. Фінансові посередники – це установи, основна діяльність який полягає у передачі коштів від вкладників до позичальників. До них належать: комерційні банки, страхові компанії, інвестиції компанії та фонди, пенсійні фонди, кредитні спілки, фінансові компанії та ін. 11.банківські резерви. Кошти внесені на банківські рахунки і не видані в якості кредитів чи інших вкладень назив. банківськими резервами. Банківські системи банки формують, утримуючи гроші в касі банку та на корисподенському рахунку комерційного банку в НБУ. Сучасна банківська система побудовані на частковому резервуванні депозитів, завдяки чому банки створюють нові гроші. Фактичні резерви банку (TR) складаються із обов*язкових резервів (R) та надлишкових резервів Е. TR= R+Е. Обов*язкові резерви визначають в залежності від норми обов*яхкового резервування «ч» та величини депозитів Д. R=Ч*Д. Норма обов*язкового резервування встановлюється єдиною для всіх банківських установ у відсотках і і може змінюватись в залежності від стану грошового-кредитної політики. Сума на яку фактичні резерви банку перевищують його обов*язкові резерви назив. надлишковим резервом. Е= ТR- R – різниця між фактичними резервами і обов*язковими. 12.грошова база. Та грошовий мультиплікатор. Грошова база характеризує масу грошей з боку прояву на її балансі Центрального банку. Грошова база – це резервні гроші банківської системи, які являють собою суму готівки в обігу та банківських резервів. В=С+ТR, де С- готівка, ТR- банківські резерви; Ці гроші не збільшують масу грошей в обігу, а є базою для її зростання М=µ*В, де µ-Грошовий мультиплікатор – коефіцієнт, який показує як змінюється грошова маса при зміні грошової бази на одиницю. µ= QUOTE ,µ= QUOTE , cr-С/D- коефіцієнт депонування; показує співвідношення готівки та депозитів в грошовій масі. rr= норма фактичного резервування; показує співвідношення між фактичними резервами та депозитами. 13.грошовий ринок. Грошовий ринок виступає як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб*єктами економіки. Він є також механізмом збалансування окремих грошових потоків та грошового обороту в цілому. Грошовий потік – це сукупність платежів,які обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення. Ознака грошового ринку – купівля – продаж на ньому такого товару, як гроші. Інфраструктура грошового ринку забезпечення спрямування потоків грошових коштів від власників до позичальників. Головним елементом цієї інфраструктури є банківська система. Структура грошового ринку: поділяється на ринок грошей та ринок капіталістів. На ринку грошей купується і продаються короткострокові гроші і кошти. Він склад. з 2 секторів: міжбанківський ринок(на цьому ринку надаються короткострокові кредити для підтримання ліквідності банків та розширення їх кредитної діяльності) та відкритий ринок(на ринку відбувається купівля – продаж короткострокових цінних паперів Центральним банком). 14.попит на гроші. Попит на гроші – прагнення суб*єктів економічних відносин мити в своєму розпорядженні певну, заздалегідь визначену суму грошей. Попит на гроші слід розрізняти як попит на запас грошей на певний момент, а не як потік за певний період. Існує 3мотиви попиту:попит на гроші для транскрипції; попит на гроші, як на активи; спекулятивний мотив. Чинники впливу на попит:зміні ВВП – чим більший ВВП, тим більший обсяг операцій щодо його реалізацій і, відповідно, більший запас грошей для виконання цих операцій. Зміна швидкості грошей – чим вона вища, тим менший попит на гроші. Зміна відсоткової ставки – зростання відсоткової ставки на альтернативні грошам активи призводять до зменшення тривалості зберігання грошей; відповідно зростає швидкість обігу; відповідно попит падає. 15.процент як ціна грошей. Ціною грошей на грошовому ринку виступає процентна ставка. В залежності від способу купівлі – продажу грошей розрізняють процентні ставки: облігаційна – норма доходу, встановлена по цінним паперам. Депозитна – норма доходу, який виплачують банки своїм клієнтам за їх депозити. Вона повинна бути нижчою, ніж позичка. Позичкова – норма доходу, який стягує банк з позичальників за користування кредитами банку. Облікова – норма доходу, який стягує Центральний банк з комерційних банків за позички. Міжбанківська – норма доходу, який стягує один комерційний банк за позички, надані іншими банками. Розрізняють номінальну і реальну процентні ставки. Номінальна – рівень процентної ставки, що фактично склався на ринку. Реальна – номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. r = і-П, де r = реальна ставка, і- номінальна ставка, П – рівень інфляції. Нижнею межею процентної ставки є 0. Верхнею межею – норма прибутку. Норма прибутку – відношення прибутку до обсягу капіталу, який забезпечив одержання цього прибутку. 16.вартість грошей. В умовах паперово-кредитного обігу гроші позбавлені внутрішньої вартості. Вартість грошей в сучасних умовах визначається їх купівельною спроможністю. Купівельна спроможність – це к-сть товарів,робіт, послуг, яка може бути придбана в середньому на грошову одиницю. КС= 1/рівень цін. На купівельну спроможність грошей впливає фактор інфляції. У зв*язку з цим виділяють поняття номінального та реального доходу. Номінальний доход – це виражений в грошах доход без урахування їх купівельної спроможності. Реальний доход – це кількість товарів, робіт, послуг, яка може бути придбана в обмін на певну величину номінального доходу. Крім фактора інфляції на вартість грошей впливає фактор часу. Вартість грошей у часі визначає сьогоднішня дисконтована цінність. Сьогоднішня дисконтована цінність грошей(СДЦ) – це вартість потоків майбутніх платежів на сьогодні. СДЦ= 1/(с+1)n,де с- процентна ставка на ринку, n- число років. Згідно із критерієм сьогоднішньої дисконтованої цінності необхідно здійснити вкладення капіталів у проект, якщо СДЦ майбутніх потоків переважає вартість інвестування. 17.поняття та елементи грошової системи. Грошова система – форма організації грошового обороту в країні, становлена загально державними законами. В складі грошової системи виділяють підсистеми: систему безготівкових розрахунків, систему готівкового обігу, валютну систему. Елементи грошової системи: 1)грошова одиниця(встановлюється законодавством країни з урахуванням соц..-екон та історичних закономірностей), 2) валютний курс( співвідношення між валютами різних країн, тобто ціна однієї валюти виражена валюта в інших країн) 3) масштаб цін(вміст дрогоцінних металів в грошовій одиниці. Сучасних умовах під масштабом цін розуміють купівельну спроможність грошової одиниці), 4) види та купюрність готівкових грошових знаків(мають статус законно платіжного засобу. Ці види готівкових знаків визначає держава. До них відносяться банківські системи, казначейські білети, розмінна монета). 5) регламентація готівкового та безготівкового обігу( визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків, режим використання грошей на банківських рахунках, форми розрахунків та порядок платежів). 6) державні інститути, шо здійснюють регулювання грошового обороту(безпосереднє регулювання грошового обороту здійснює НБУ.) 18.типи грошових систем. Типи грошових систем визначаються змістом та взаємодію їх елементів. 1. В залежності від сукупності економічних відносин розр. такі грошові системи: неринковова грошова система (характеризує наявність значних обмежень щодо функціонування грошей, використання адміністративних методів регулювання грошового обігу, заборона певних операцій) грошова система ринкового типу характерне вільне функціонування грошей; регулювання грошового обігу проводиться через використання екон. методів впливу на обсяг,динаміку руху та структуру грошової маси. 2.за механізмом регулювання валютних відносин: відкрита грошова система(система, відсутні будь-які обмеження на проведення валютних операцій з юридичними та фізичними особами), грошова система закритого типу(в ній існують обмеження на проведення валютних операцій, що зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової). 3. За характером функ-ня грошової системи: а) саморегульована грошова система базується на використання в ролі грошей дорогоцінних металів б) регульована грошова система характеризується наступними рисами: в обігу перебувають металеві та паперові гроші, які не мають внутрішньої вартості; скасовано золотий паритет як основу валютного курсу; емісія грошей здійснюється виключно державою; формування валютного курсу здійснюється ринковими методами; держава приймає на себе зобов*язання забезпечити стабільність емітованих грошових знаків. 19.планування грошового обігу. Планування грошового обігу здійснюється шляхом складання балансу грошових доходів та витрат населення, та прогнозу касових оборотів. Баланс потрібен для прогнозу змін величини грошових доходів населення і структур витрат. Доходи населення включають обсяг нарахованих в грошовій та натуральній формі: заробітної плати, прибутку змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомог та інших поточних трансферів. Витрати та заощадження населення включають:витрати на придбання товарів та послуг, сплачені доходи від власності, поточні податки на доходи, майно та інші поточні трансферти. Якщо доходи дорівнюють витратам, то маса грошей не зміниться. Якщо доходи перевищують витрати, то грошова маса збільшиться і, навпаки. 20.грошово- кредитна політика,її засоби. Грошово-кредитна політика – це комплекс взаємопов*язаних заходів щодо регулювання грошового обороту, спрямованих на досягнення заздалегідь визначених цілей. Об*єкти грошово-кредитної політики: пропозиція грошей, швидкість обігу грошей, процентна ставка, валютний курс. Суб*єктами грошово-кредитної політики виступають НБУ, уряд, Верховна Рада. Цілі грошово-кредитної політики: стратегічні( забезпечення стабільності грошової одиниці Укр., сприяння зростання виробництва, повній занятості, стабілізації цін та збалансованості платіжного балансу), проміжні (пожвавлення чи стримування ринкової кон*юнктури за для досягнення стратегічних цілей), тактичні (зміна грошової маси та процентної ставки в напрямку,що забезпечує досягнення проміжних цілей).