ГРАФІЧНИЙ ДОДАТОК
Зона можливого зараження хмарою СДОР на картах і схемах обмежена колом, півколом або сектором, який має кутові розміри і радіус, рівний глибині зараження Гпі. Центр кола, півкола або сектора співпадає з джерелом зараження.
Зона фактичного зараження, що має форму еліпса включається у зону можливого зараження. Через те, що можливі переміщення хмари СДОР під дією вітру, фіксоване зображення зони фактичного зараження на карти і схеми не наноситься.
На топографічних картах і схемах зона можливого зараження має вигляд (рис. 1):
Рис. 1 Зони можливого зараження СДОР
а) при швидкості вітру за прогнозом < 0.5 м/с зона зараження має вигляд
кола:
- точка 0 відповідає джерелу зараження;
- ?=360°;
- радіус кола рівний Гпі.
Зображення еліпса відповідає зоні фактичного зараження на фіксований момент часу.
б) при швидкості за прогнозом від 0.6 до 1 м/с зона має вигляд півкола:
- точка 0 відповідає джерелу зараження;
-?=180°;
- радіус півкола рівний Гпі;
- бісектриса кола співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за напрямом вітру.
в) при швидкості вітру за прогнозом > 1м/с зона має вигляд сектора:
- точка 0 відповідає джерелу зараження;
г) ?=90° при швидкості вітру за прогнозом від 1.1 до 2 м/с (рис. 6.1), і ?=45 ° при швидкості вітру за прогнозом > 2 м/с;
- радіус сектора рівний Гпі;
- бісектриса сектора співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за напрямом вітру.
Порядок нанесення зон зараження на карту або схему наступний: (рис. 2)
1. Визначають площу розливу СДОР (Sp) а також радіус площі розливу (rp)
EMBED Equation.3
2. Знаючи площу зони фактичного зараження, визначають розміри еліпса.
Довжина еліпса рівна величині Гпі а максимальна ширина b
EMBED Equation.3
3. На координатах позначають центр аварії і наносять площу розливу Sp (суцільною лінією).
4. Біля кола роблять пояснюючий напис ( у чисельнику - вид СДОР і кількість, а у знаменнику - час, дата розливу).
5. Від центру аварії в орієнтованому напрямку вітру проводять вісь прогнозованих зон зараження (рис. 3).
6. Наносять глибину зон первинної і вторинної хмари Г1 і Г2 повну глибину зони зараження Гпі (пунктирними лініями) їх замальовують жовтим кольором.
7. Знаючи довжину і максимальну ширину (Гпі і b) еліпса зони фактичного зараження, будують його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховують.
8. На отриманій карті або схемі роблять пояснюючі написи.
9. У верхній лівій частині карти чи схеми вказують метеоумови.
10. Уся побудова ведеться чорним кольором, а отримане графічне зображення обстановки замальовується жовтим кольором.
Для прикладу на рис. 2 зображено нанесення зон хімічного зараження при швидкості вітру від 0.6 до 1 м/с, азимут вітру А=270°, ?=180°.
Рис. 2 Нанесення можливих зон хімічного зараження на карту або схему
Г1 - глибина зони можливого зараження первинною хмарою;
Г2 – глибина зони можливого зараження вторинною хмарою;
Гпі - повна глибина зони можливого зараження;
Sр - площа розливу СДОР;
Sф - площа зони фактичного зараження;
Sм - площа зони можливого зараження;
