Суб’єкти фінансового контролю
Серед суб'єктів фінансового контролю, слід виділити контролюючі суб'єкти, тобто уповноважені фінансовим законодавством на здійснення контролю за дотриманням приписів фінансового законодавства органи та підконтрольні суб'єкти, тобто особи, фінансова діяльність яких підлягає контролю.
Отже, фiнансовий контроль зводиться, у загальному розумінні, до спостереження фактичного стану показникiв фiнансової дiяльностi суб'єктiв фiнансових правовiдносин у порiвняннi iз заданими нормативними актами показниками.
Суб’єкти державного фінансового контролю – це самостійні контрольно-ревізійні підрозділи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які створені у межах загальної кількості працівників центрального апарату та апарату їх територіальних органів і коштів, виділених на утримання відповідних органів [1, 59].
Суб’єктом державного фінансового контролю є організації, що здійснюють фінансовий контроль.
Більш детально суб’єктів такого контролю визначає В.В.Бурцев: законодавчо (в нормативно-правовому порядку) наділені його функціями (насамперед, функціями зі здійснення контролю за державними фінансовими коштами) спеціалізовані (контрольні) державні організації, спеціалізовані структурні підрозділи органів державної влади й управління (контрольно-ревізійні відділи), органи внутрішнього контролю інших державних організацій (підприємств, установ). Водночас, як він вважає, суб’єктами державного фінансового контролю слід вважати й усіх наділених відповідними функціями посадових осіб органів державної влади й управління.
Повне та ефективне виконання функцій контролю може бути забезпечене за наявності у суб’єкта контролю владних повноважень. Але це не означає, що контроль має бути всеосяжним та всемогутнім. Достатність повноважень контролю має бути обґрунтованою, а також підкріпленою чітким формулюванням у законодавчих та інших нормативно-правових актах.
Досить часто в економічній літературі під суб’єктами контролю розглядають посадових осіб на підприємстві.
Наприклад, Стендер С.В. вважає суб’єктами внутрішньогосподарського контролю керівника (директора), головних спеціалістів та керівників підрозділів.
З таким визначенням суб’єктів внутрішньогосподарського контролю важко погодитися, адже внутрішньогосподарський контроль є необхідним не тільки в системі управління підприємством, а й у виробничому процесі на кожному робочому місці. Крім того, суб’єктами внутрішньогосподарського контролю можуть бути як окремі особи, так і групи осіб – спеціально створені служби, комісії, ради тощо [3, 14].
Зорій Н. вважає, що «контроль повинні здійснювати суб’єкти контролю, які повинні мати відповідні завдання». Але, на мою думку суб’єкти внутрішньогосподарського контролю повинні мати не тільки відповідні завдання, але й на них мають бути покладені певні права і обов’язки з контролю та які здійснюють контрольні заходи, що має бути передбачено в їх посадових інструкціях окремих осіб, положеннях про спеціальні служби, підрозділи, комісії ради тощо. Це і буде визначати їх приналежність до суб’єктів саме внутрішньогосподарського контролю.
Щодо суб’єктів фінансового контролю відповідно до видів фінансового контролю автор Базась М.Ф. [1] розрізняє такі як:
1)державний (позавідомчий):
- органи державної влади та управління: Рахункова палата Верховної Ради України; Державна податкова служба України; Міністерство фінансів України та його підрозділи (Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба України); Фонд державного майна України; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; Міністерство соціальної політики України; Державний служба статистики України; Антимонопольний комітет України; Національний банк України.
- спеціалізовані органи контролю: Державний комітет України із стандартизації, метрології та сертифікації; Державна митна служба України; Державна інспекція з питань захисту прав споживачів; Державна інспекція України з контролю за цінами; Державна автомобільна інспекція; Державна пожежна інспекція; Державна санітарна інспекція.
2)муніципальний (громадський): Ради народних депутатів різних рівнів та їхні комісії, незалежні профспілки, члени партій та рухів.
3)незалежний (аудит): незалежні спеціалізовані фірми (аудиторські фірми); окремі фізичні особи (аудитори).
4)контроль власника:
- відомчий: контрольно-ревізійні служби міністерств, відомств, концернів, асоціацій, акціонерних виробничих об’єднань.
- внутрішньогосподарський: утворені власником органи, бухгалтерська та фінансово-економічна служби, аудиторські фірми (аудитори) [1, 59].
Рахункова палата Верховної Ради України створена відповідно до Конституції України і є постійно діючим органом державного фінансово-економічного контролю. Основне завдання – організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, в тому числі здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності витрачання державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, соціального та національного розвитку. Діяльність Рахункової палати регламентується Законом України «Про Рахункову палату» від 14.12.98 №18119-ВР [1, 60].
Державна податкова служба та її органи контролюють додержання законодавства про податки, правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, а також вживають заходи щодо запобігання ухиленню від сплати податків фізичними та юридичними особами.
ДПС України у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, а також із відповідними органами іноземних держав [1, 70].
Діяльність Міністерства фінансів України регламентується «Положенням про Міністерство фінансів України», затверджене Указом Президента України від 26.08.99 №1081.
Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань:
у межах своєї компетенції виконує Державний бюджет України, складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету України;
бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо фінансового оздоровлення і структурної перебудови економіки, підготовці загальнодержавних національних програм, розробленні заходів, спрямованих на формування і реалізацію активної інвестиційної політики;
організовує в межах своїх повноважень виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань [1, 77].
Державна фінансова інспекція України та її органи контролюють використання коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів.
Органи державної фінансової інспекції розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань [1, 86].
Державна казначейська служба і його підрозділи контролюють витрачання коштів Державного бюджету установами і організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно в момент їх витрачання. Так, установи та організації, що фінансуються з бюджету, не можуть одержувати або переказувати кошти іншим суб’єктам із поточних рахунків без попереднього контролю органів Державного казначейства. Діяльність Державного казначейства регламентується Положенням про Державну казначейську службу.
Фонд державного майна України здійснює державну політику щодо приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. У своїй діяльності Фонд підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України [1, 101].
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України контролює виконання планів економічного і соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України, виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей народного господарства та вживає заходів щодо запобігання їм, тобто здійснює контроль економіки на макрорівні [1, 101].
Процес контролю - це діяльність об'єднаних у певну структуру суб'єктів контролю, спрямованих на досягнення найбільш ефективним способом поставлених цілей шляхом реалізації певних задач і застосування відповідних принципів, методів, технологічних засобів і технології контролю.
Автор Гуцаленко Л.В. [4] щодо суб’єктів фінансового контролю виділяє окремо зовнішніх та внутрішніх суб’єктів державного фінансового контролю.
Суб’єкти, які здійснюють зовнішній державний фінансовий контроль (Рахункова палата України, Верховна Рада України та Державну казначейську службу України):
Рахункова палата є вищим органом державного фінансового контролю України утворюється Верховною Радою України і підпорядковується їй [4, 24].
Автор наводить деякі функції Рахункової палати:
контроль за доходами і видатками Державного бюджету України;
визначення ефективності використання коштів Державного бюджету України органами державної виконавчої влади всіх рівнів, бюджетними та іншими установами;
оперативний контроль за виконанням Державного бюджету України у поточному році;
контроль за ефективністю діяльності Національного банку України [4, 24].
Верховна Рада України
Контрольні повноваження Верховної Ради України у сфері державного зовнішнього фінансового контролю реалізується:
безпосередньо Верховною Радою України;
через Рахункову палату;
через Комітет Верховної Ради України з питань бюджету [4, 27].
Суб’єкти, які здійснюють внутрішній державний фінансовий контроль (Міністерство фінансів України та Державна фінансова інспекція України):
Міністерство фінансів України
До основних функцій Міністерства фінансів України у сфері державного фінансового контролю належать:
координація, організація, нагляд і перевірка стану діяльності суб’єктів державного фінансового контролю, які мають специфічні функції внутрішнього державного фінансового контролю, та суб’єктів що здійснюють внутрішній контроль;
аналіз сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;
участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний рік та на перспективу [4, 30].
Суб’єкти й об’єкти контролю об’єднані інформаційними зв’язками, які виражаються в методах, формах і засобах його здійснення.
Об’єкти і суб’єкти є основними складовими системи контролю. Без наявності цих складових неможливе нормальне функціонування чи організація контролю, тому уточненню складу об’єктів і суб’єктів контролю потрібно приділяти достатню увагу.
Основними засадами діяльності суб’єктів фінансового контролю є:
здійснення об’єктивного контролю за фінансово-економічними операціями;
невтручання в оперативну фінансово-господарську діяльність, окрім випадків, передбачених законодавством;
незалежність і об’єктивність, прийняття рішень за результатами фінансового контролю;
відповідальність за достовірність результатів.
Отже, бачимо що внаслідок визначення суб’єктів контролю різні автори виділяють їх по іншому, один автор розглядає суб’єкти за видами контролю, інший виділяє зовнішніх і внутрішніх суб’єктів, але як спостерігається обидва автори виділяють одні і ті ж суб’єкти контролю.
ВИСНОВКИ
Отже, можна зробити висновок, що метою державного фінансового контролю є виявлення відхилень від прийнятих норм та стандартів, порушень принципів законності, ефективності і економії витрачання матеріальних ресурсів на найбільш ранній стадії для того, щоб мати можливість вжити коригувальних заходів, а в окремих випадках — притягти винних до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну шкоду або здійснити заходи щодо запобігання або скорочення подібних порушень у майбутньому.
У висновку щодо визначення сутності поняття фінансового контролю, різні автори визначають по іншому, одні розглядають це як важливу ланку державного контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту, використанням матеріальних і грошових засобів, що належать суспільству, інші як один із видів державного контролю, який здійснюється спеціально створеними для цього державними органами і службами, їх територіальними представництвами, органами виконавчої влади, контрольно-ревізійними службами підприємств, установ, організацій, суб'єктами незалежного фінансового контролю від імені державної влади або самостійно відповідно до їх статусу.
Для ефективного функціонування системи внутрішньогосподарського контролю, як однієї із функцій управління, необхідно чітко розуміти сутність об’єктів та суб’єктів внутрішньогосподарського контролю, що сприятиме належному розподілу обов’язків щодо здійснення контролю, підвищенню якості та достовірності інформації, ефективності управління підприємством, як основи для прийняття управлінських рішень.
Слід сказати що під суб’єктами внутрішньогосподарського контролю варто розуміти осіб, групи осіб, відділи, служби тощо, які здійснюють контрольні дії по відношенню до об’єктів внутрішньогосподарського контролю відповідно до прав та обов’язків, передбачених посадовими інструкціями та положеннями.
Тому, до суб'єктів контролю можна віднести:
1) державні відомчі органи (Рахункова палата Верховної Ради України; Державна податкова адміністрація України; Міністерство фінансів України та його підрозділи (Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України));
2)громадські організації (Ради народних депутатів різних рівнів та їхні комісії, незалежні профспілки, члени партій та рухів);
3)колективні та колегіальні органи управління;
4)лінійний та функціональний апарат управління підприємств.
Висновок щодо визначення суб’єктів контролю різні автори виділяють їх по іншому, один автор розглядає суб’єкти за видами контролю, інший виділяє зовнішніх і внутрішніх суб’єктів, але як спостерігається обидва автори сутність цих об’єктів наводять майже одну.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Базась М.Ф. Методика та організація фінансового контролю: підруч.для студ.вищ.навч.закл.-К.:МАУП, 2004.-440 с.:іл..-Бібліогр.с.: - 437 – 439;
Бодюк А.В., Ковальчук М.К., Богдан А.В., Пискун М.М., Яблочніков С.Л. Д75 Державний фінансовий контроль. Теорет. Положення й нормативно-правові акти. Навч.посіб.-К.: Кондор, 2009.-552 с.;
Вітвицька Н.С., Чумакова У.Ю., Коцупатрий М.М., Фетченко М.Г. Державний фінансовий контроль: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч.дисципліни – К.: КНЕУ, 2003.-408 с.;
Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль: навч.пос. [для студ.вищ.навч.закл.]/Л.В.Гуцаленко, В.А.Дерій, М.М.Коцупатрий – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 424 с. – ISBN 978-966-364-877-4;
Іванова І.М. Державний фінансовий контроль. Парадигми розвитку: монографія/І.М.Іванова. – К.:Академвидав, 2010.- 168 с. – (Монограф). – ISBN 978-966-8226-93-9;
Симоненко В.К. Основи єдиної системи державного фінансового контролю в Україні: (макроекономічний аспект)/ В.К.Симоненко, О.І.Барановський, П.С.Петренко. – К.: Знання України, 2006. – 279 с. – ISBN 966-316-114-0.