Історія Болонського процесу офіційно почалася з підписання Болонської декларації у 1999 році, проте її передісторія сягає 1954 року, коли було підписано HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/prehist/cultural_convention.rtf" Європейську культурну конвенцію, в якій наголошується на необхідності заохочення громадян усіх держав до вивчення мов, історії та культури інших країн і спільної для них культури.
Ідеї освітньо-культурного об'єднання європейських країн загалом та університетів зокрема отримали своє продовження у HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/prehist/mc_ukranian.pdf" Великій Хартії університетів (Magna Charta Universitatum), що стала фінальним результатом пропозиції, адресованої Болонським університетом у 1986 році усім найстаршим європейським університетам. Ідея Великої Хартії була сприйнята з ентузіазмом.
Протягом зустрічі у Болоні у 1987 році делегати 80 Європейських університетів обрали 8 членів правління, серед них: Президента Конференції Європейських Ректорів, професора Карміні Романци; ректора Болонского Університету Фабіо Роверси Монако; ректора Університету Парижу, професора Жака Соопелса; ректора Університету Лювен, професора Роджера Діллеманса; ректора Університету Утрехт, професора Ван Гінкель; ректора Університету Барселони, професора Джозефа Бріколя; професора Джузеппе Капуто; Президента університетської комісії Парламентської Асамблеї Ради Європи, професора Мануэля Нуньеса Енкабо.
Велика Хартія, проект якої був створений у січні 1988 року у Барселоні, була підписана всіма ректорами, що зібралися у Болоні 18 вересня 1988 року для відзначення 900-ї річниці Болонського університету, що вважається найстаршим університетом Європи. "Європа вже існує, її мешканці поділяли спільні інституції, до яких належать і університети, протягом століть. Університети є інтелектуальними центрами минулого та майбутнього, що мають спільні цілі та методологію здобуття знань - чи то практичних, чи теоретичних", - з такою промовою виступили представники Болонського університету на святкуванні.
Процес, що наштовхнув на ідею створення Великої Хартії, був особливо важливим. Хартія не була представлена політичною владою, а була розроблена у стінах Університетів. Вона спирається на фундаментальні цінності європейських університетських традицій, проте сприяє зміцненню зв'язків між вищими навчальними закладами в усьому світі, долучаючи до процесів, започаткованих у ній, неєвропейські університети.
На сьогодні до Великої Хартії приєдналося 515 університетів, серед яких 14 українських:
Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти (також у документах зустрічається аналогічне поняття: європейський простір вищої освіти) до 2010 року.
Незвичайність цього процесу полягає у тому, що він не є чітко структурованим і проводиться 46 країнами, що беруть у ньому участь, у співпраці з чисельними міжнародними організаціями, включаючи і Раду Європи.
Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи Європейських країн повинні бути реорганізовані таким чином, щоб:
учасникам освітнього процесу було легко переїжджати з однієї країну у іншу (у Зоні Європейської вищої освіти) - з метою подальшого навчання чи працевлаштування;
привабливість Європейської вищої освіти зросла настільки, щоб мешканці неєвропейських країн також приїжджали на навчання/роботу у Європу;
Зона Європейської вищої освіти сприяла розширенню Європи, а висока якість та значна база знань забезпечувала подальший розвиток Європи як стабільного, мирного, толерантного суспільства.
Мета доволі амбіційна і не пов'язана виключно із Болонським процесом. Проте в середині процесу розвиваються та застосовуються необхідні інструменти досягнення цих цілей.
БП заснований на міжурядовій угоді. Міністрами, відповідальними за вищу освіту у своїх країнах, було підписано декілька документів, проте ці документи не є офіційно об'єднувальними (якими є міжнародні угоди). Вибір, чи підтримувати принципи БП, є проявом волевиявлення кожної окремої країни, хоча ефект "взаємного міжнародного тиску" не можна недооцінювати.
БП не передбачає створення ідентичних систем вищої освіти у європейських країнах до 2010 року. Навпаки, одна із найбільш цінних рис Європи - баланс між несхожістю і єдністю. Скоріше БП намагається створити зв'язки, що направлені полегшити перехід людини з однієї освітньої системи до іншої. Тому при забезпеченні подібності систем дипломів, характерні особливості кожної окремої системи освіти повинні бути збережені. Якщо ж ні, то який же сенс у поїздці на навчання до іншої країни, якщо освіта там така ж сама? Розвиток всередені БП повинен слугувати полегшенню "трансляції" однієї системи освіти до іншої і, таким чином, збільшити мобільність студентів і викладачів та підвищити можливості працевлаштування по всій Європі.
Яким чином організований Болонський процес?
Існує декілька рівнів застосування БП: міжнародний, національний, інституційний.
Щодо міжнародного рівня, існує декілька видів співпраці і декілька структур, що розвивають БП. Серед структур, що спостерігають за розвитком БП можна зазначити такі:
Група по перевірці виконання БП ( HYPERLINK "http://www.bologna-bergen2005.no/EN/BASIC/BFUG.HTM" \t "_blank" Bologna follow-up group (BFUG)) складається із: - усіх країн-учасниць, - Європейської комісії (European Commission), - а також HYPERLINK "http://www.coe.int" \t "_blank" Ради Європи.
Асоціація Європейських університетів ( HYPERLINK "http://www.eua.be/eua/" \t "_blank" The European University Association (EUA)).
Національні спілки студентів Європи ( HYPERLINK "http://www.esib.org" \t "_blank" ESIB - The National Unions of Students in Europe).
Європейська асоціація закладів вищої освіти ( HYPERLINK "http://www.eurashe.be" \t "_blank" European Association of Institutions in Higher Education (EURASHE)).
Європейський центр вищої освіти ЮНЕСКО ( HYPERLINK "http://www.cepes.ro" \t "_blank" the European Centre for Higher Education (UNESCO-CEPES)).
Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти ( HYPERLINK "http://www.enqa.net/index.lasso" \t "_blank" the European Association for Quality Assurance in Higher Education (ENQA)).
Освітня Міжнародна Пан-Європейська структура ( HYPERLINK "http://www.ei-ie.org/en/index.htm" \t "_blank" Educational International Pan-European Structure).
та Союз конфедерацій промисловців та роботодавцій Європ ( HYPERLINK "http://www.unice.org" \t "_blank" UNICE) у якості консультативних членів.
До цього ж, організовуються чисельні семінари по всій території Європи, що проходять під офіційним знаком "Болонські семінари". На них обговорюються різноманітні документи щодо БП, перепони на шляху його впровадження, можливості для співпраці. Ви зможете знайти оновлений календар подій на веб-сайті Болонського Секретаріату у Бенелюксі ( HYPERLINK "http://www.ond.vlaanderen.be/hogeronderwijs/bologna/" \t "_blank" Benelux Bologna Secretariat). Результати Болонських семінарів та інших подій, що вже відбулися можна переглянути на HYPERLINK "http://www.bologna-bergen2005.no" \t "_blank" сайті Болонья-Берген (2003 - 2005), на сайті HYPERLINK "http://www.bologna-berlin2003.de" \t "_blank" Берлінської конференції міністрів (2001 - 2003) та веб-сайті Болонського Секретаріату у Великобританії ( HYPERLINK "http://www.dfes.gov.uk/bologna/" \t "_blank" UK Bologna Secretariat).
Кожні два роки організовується Конференція міністрів, де збираються міністри, відповідальні за вищу освіту в усіх країнах-учасницях, щоб оцінити прогрес та встановити керівні принципи та пріоритети наступного періоду. Наступна конференція буде відбуватися у Лондоні у 2007 році. Попередні конференції проводилися у Болоньї (1999), Празі (2001), Берліні (2003), Бергені (2005), Лондоні (2007).
На національному рівні здебільшого задіяний уряд, міністри, відповідальні за вищу освіту, ректори конференцій та університетських організацій, студентські спілки, а також, у деяких випадках страхові агенції, роботодавці. Багато Європейських країн вже змінило своє законодавство у відповідності з цілями БП, а інші готуються зробити це. В залежності від країни та ступеня розвитку її системи вищої освіти деякі країни вводять HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/vprov/ects/" Європейську кредитно-трансферну систему (ЕCTS), обговорюючи структуру своїх наукових ступенів та кваліфікацій, фінансування та управління вищою освітою, програми мобільності тощо.
На інституційному рівні задіяні заклади вищої освіти, їхні факультеті та відділення, студенти, викладацький склад та багато інших діячів. Пріоритети різняться в залежності від країни на закладу. Проте важливо відзначити, що без впровадження на інституційному рівні, мало чого можна досягти у БП.
Правова документація щодо Болонського процесу
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/prehist/cultural_convention.rtf" Європейська культурна конвенція
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/prehist/mc_ukranian.pdf" Велика Хартія Університетів, Болонья, 18 вересня 1988 року
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/stanov/pravo/LisbonConvention.pdf" Lisbon Convention on the Recognition of Qualifications concerning Higher Education in the European Region, Lisbon, April 11, 1997
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/stanov/pravo/Lisbon_Convention.doc" Countries that have ratified the convention
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/stanov/begin/SorbonneDeclaration.pdf" Sorbonne Joint Declaration on harmonisation of the architecture of the European higher education system by the four Ministers in charge for France, Germany, Italy and the United Kingdom, Paris, the Sorbonne, May 25, 1998
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/bologna/stanov/pravo/1999doc_sp.html" Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти" Болонья, 19 червня 1999 року
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/bologna/stanov/pravo/minist.html" Список Міністрів освіти, які підписали Болонську декларацію, Болонья, 19 червня 1999 року
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/stanov/praha2001/PRAGUE_COMMUNIQUE.PDF" Communique of the meeting of European Ministers in charge of Higher Education in Prague on May 19th 2001
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/stanov/berlin2003/process.doc" Комюніке конференції міністрів вищої освіти "Створюючи Зону вищої освіти Європи", Берлін, 19 вересня 2003 року
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/bologna/stanov/pravo/2005doc_kom.html" Комюніке Конференції Міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищої освіти "Загальноєвропейський простір вищої освіти - Досягнення цілей", м. Берген, 19-20 травня 2005 р. (Неофіційний переклад)
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/stanov/london2007/LondonCommuniquefinalwithLondonlogo.pdf" \o "Формат: PDF, розмір: 142Кб" Комюніке Конференції Міністрів країн Європи, повідальних за сферу вищої освіти, м. Лондон, 17-18 травня 2007 р.
HYPERLINK "http://www.osvita.org.ua/xfiles/bologna/stanov/london2007/6909-BolognaProcessST.pdf" \o "Формат: PDF, розмір: 439Кб" Аналіз Болонського процесу (Лондон, 2007)
3.2. Навчальний процес у вищих навчальних закладах України
Організація навчального процесу здійснюється навчальними підрозділами вищого навчального закладу: факультетами, кафедрами, відділеннями.
Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практична підготовка, контрольні заходи.
Основними видами навчальних занять є: лекція; лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; консультація.
Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні викладачем і можуть мати форму реферату, розрахункової, графічної, курсової та дипломної роботи.
Дипломні роботи (проекти) виконуються на завершальному етапі навчання студентів у вищому навчальному закладі і передбачають систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань із спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань.
Самостійна робота студента є основним способом оволодіння навчальним матеріалом з використанням підручників, навчальних посібників, наукової та фахової літератури, періодичних видань, комп’ютерних баз даних у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Така робота може виконуватися у бібліотеці, навчальних аудиторіях, комп’ютерних лабораторіях, а також в домашніх умовах. Час, відведений для самостійної роботи студента, повинен становити не менше 1/3 загального обсягу навчального часу, відведеного на вивчення конкретної дисципліни. Для студентів денної форми навчання він коливається в межах 30-70%, залежно від навчальної дисципліни. Для заочної форми – складає близько 90% часу, відведеного на вивчення дисципліни.
Практична підготовка має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь і здійснюється на передових сучасних підприємствах і в організаціях різних галузей економіки.
Контрольні заходи включають поточний та підсумковий контроль.
Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять з метою перевірки рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи.
Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певних завершених етапах: модуль, семестр, освітньо-кваліфікаційний рівень.
Модульний контроль проводиться після закінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних занять з певної дисципліни і його результати враховуються при виставленні підсумкової оцінки.
Семестровий контроль проводиться у формі семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку з конкретної дисципліни в терміни, встановлені навчальним планом.
Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної дисципліни, якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом з цієї дисципліни на семестр.
Результати складання екзаменів і диференційованих заліків у вітчизняній вищій освіті традиційно оцінюються за чотирибальною шкалою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”), а заліків – за двобальною шкалою (“зараховано”, “незараховано”) і вносяться в екзаменаційну відомість, індивідуальний навчальний план студента (залікову книжку), навчальну картку студента.
Модульний принцип навчання передбачає оцінку виконання певного виду робіт, які складають зміст модуля. Кожний вид навчальної діяльності студента в межах залікового кредиту (модуль) оцінюється (визначається рейтинг) і має частку в підсумковій оцінці з залікового кредиту.
Оцінювання успішності студента при освоєнні змістовного модуля (дисципліни) здійснюється за 100-бальною шкалою на основі  результатів поточного і підсумкового контролю. За підсумками атестації зі змістовного модулю або всієї дисципліни результати оцінювання перераховуються в шкалу оцінювання ECTS та національну шкалу за такою системою:

Поняття водогосподарської системи та  управління водними ресурсами
Раціональне використання природних ресурсів, охорона навколишнього середовища та взаємовідносини людини з природою сьогодні є найбільш актуальними проблемами, оскільки ці питання стосуються кожного жителя планети, від їх вирішення залежить майбутнє всього людства.
Водне господарство тісно пов’язане з усіма галузями економіки і впливає на розміщення продуктивних сил.
На сучасному етапі в системах водного господарства України при щорічному збільшенні кількості споживаної води та підвищенні вимог до її якості відбувається зниження запасів прісних вод та їх прогресуюче забруднення стічними водами.
Тому проблема збереження, відтворення та раціонального використання водних ресурсів сьогодні є надзвичайно актуальною.
Галузь водного господарства в Україні сформована як державна структура, що в національному масштабі виконує такі важливі функції:
- соціальну – життєзабезпечення населення;
-екологічну – підтримання водних ресурсів як невід’ємної складової природи;
- економічну – вода як продукт виробництва.
Водогосподарська система – це гідравлічно та організаційно пов’язана сукупність джерел водних ресурсів, водокористувачів, засобів управління водними ресурсами для їх раціонального використання, відтворення, збереження і охорони від забруднення. Водогосподарська система складається з множини елементів, призначених для задоволення господарських, соціально-екологічних, естетичних та інших потреб суспільства у воді потрібної кількості та якості.
Крім забезпечення потреб виробництва і суспільства водою в потрібному об’ємі, режимі та якості, водогосподарська система призначається також для підтримання екологічної рівноваги на території басейну і захисту навколишнього середовища від шкідливої дії вод.
Задача раціонального , тобто розумного використання водних ресурсів полягає в задоволенні господарських потреб споживачів при забезпеченні вимог їхньої охорони і відновлення.
Наш національний університет водного господарства та природокористування є одним із закладів, які не тільки готують фахівців для галузі водного господарства, а й виконує багато наукових розробок.
Водні ресурси України і створені на їх основі водогосподарські об’єкти (водноресурсний потенціал країни) – об’єкт управління, яке на верхньому рівні ієрархії здійснюється управляючою структурою – Державним комітетом України по водному господарству - суб’єктом управління.
Державний комітет України по водному господарству ( Держводгосп України) є спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Положення про Державний комітет України по водному господарству було затветверджене Указом Президента України від 14 липня 2000 року №898 (зі змінами, внесеними Указами від 26 квітня 2002 року №403, від 5 березня 2004 року №280 та від 31 грудня 2005 року №1898).
Основні завдання комітету:
- підготовка пропозицій щодо формування державної політики в галузі водного господарства та меліорації земель;
- встановлення режимів роботи водоймищ комплексного призначення і водогосподарських систем;
- регулювання і перерозподіл водних ресурсів;
- попередження та усунення шкідливого впливу вод;
- ведення радіологічного і гідрохімічного моніторингу водних об’єктів комплексного призначення;
- ведення державного обліку використання вод;
-проектування, будівництво і експлуатація водогосподарських систем та об’єктів;
- міжнародне співробітництво в галузі використання і охорони природних вод;
- здійснення контролю за раціональним використанням водних ресурсів і вирішення інших питань у галузі водного господарства.
Всі ці завдання комітет виконує з метою забезпечення потреб населення і галузей економіки країни у водних ресурсах за умови збереження навколишнього середовища.
Водний кодекс України встановив компетенцію Держводгоспу України в галузі управління і контролю за використанням і охороною та відтворенням водних ресурсів. Комітет здійснює єдину технічну політику у водному господарстві, впроваджує в галузі досягнення науки, техніки, нових технологій і передового досвіду, а також здійснює заходи щодо екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними.
Організація навчального процесу за кредитно-модульною системою
Для  того, щоб приєднатись до Болонського процесу, впровадити  ECTS, запровадити модель стандартизованого Європейського додатку до диплома у вищих навчальних закладах України, які мають III-IV рівень акредитації, має бути впроваджена кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) та система об’єктивного педагогічного контролю знань.
Підставами для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Україні є:
- інтеграція до Європейського простору вищої освіти;
- вступ до Світової організації торгівлі;
- входження до Болонського процесу;
- реалізація дистанційної форми вищої освіти.
Запровадження кредитно-модульної системи є важливим фактором для стимулювання ефективної роботи викладача і студента, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального спілкування в процесі навчання.
Кредитно-модульній системі, як невід’ємному атрибуту Болонської декларації, надаються дві основні функції.
Перша — сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого.
Друга — акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів визначає на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою.
Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.
Основою для впровадження  КМСОНП є державні стандарти вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти Університету.
Для впровадження КМСОНП в Університеті розробляються такі основні елементи ECTS:
-інформаційний пакет – документ, що містить загальну інформацію про університет, назви напрямів, спеціальностей, спеціалізацій, анотації змістових модулів із зазначенням обов'язкових та вибіркових курсів, методики і технології викладання, залікові кредити, форми та умови проведення контрольних заходів, опис системи оцінювання якості освіти тощо;
-договір про навчання між студентом і університетом (напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень, правила і джерела фінансування, система розрахунків);
-академічна довідка оцінювання знань, що засвідчує досягнення студента в системі накопичення кредитів і за шкалою успішності на національному рівні, і за системою ЕСТS.
Формами організації процесу в умовах КМСОНП є: лекції, практичні, семінарські, лабораторні та індивідуальні заняття, усі види практик, консультацій, виконання індивідуальних та інших завдань викладача, самостійна робота, усі форми і види контролю успішності студентів (окрім державної атестації) та інші форми і види навчальної діяльності. При цьому, залежно від характеру навчальної дисципліни та характеру діяльності студента, якість виконання студентом навчальних завдань оцінюється за рівнем виконання.
Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП)– модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).
Структурно-діяльнісними елементами системи є:
- кредит – одиниця обсягу та вимірювання результатів навчання, досягнутих на певний момент виконання програми навчання, – система змістових модулів, які з урахуванням засвоєння студентами окремих навчальних елементів можуть бути засвоєні за 36 годин навчального часу;
- заліковий кредит – одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів;
- змістовий модуль – система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові;
- модуль – задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу.
Графік навчального процесу – календарні терміни навчального процесу та вивчення окремих дисциплін протягом академічного року.
Заліковий курс – курс, після закінчення якого студент отримує академічні залікові одиниці з певної програми навчання.
За КМСОНП передбачено двох рівнева система освіти, тобто отримання рівня бакалавр і магістр.
Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти (кваліфікація), що присвоюється особі, яка засвоїла програму вищої освіти з терміном навчання три-чотири роки і успішно пройшла підсумкову атестацію. Дає право на продовження навчання з отриманням ступеня магістра, дозволяє працювати на первинних посадах на ринку праці.
Магістр - академічний ступінь (кваліфікація), що отримують бакалаври в результаті засвоєння основної освітньої програми вищої освіти з тривалістю навчання один – два роки; дає право на зайняття основних посад на ринку праці, продовження навчання в аспірантурі.
Нормативний термін навчання визначається галузевим стандартом вищої освіти і становить на денній формі навчання 4 – 4,5 роки для освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” і 1 – 1,5 роки для освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”.
Модулі у КМСОНП конструюються як системи навчальних елементів, об’єднаних ознакою відповідності визначеному об’єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру, зміст і що дозволяє оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента.
Для студента — майбутнього фахівця — важливо не лише осмислити й засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного застосування і прийняття рішень.
При кредитно-модульній системі організації навчального процесу в вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений.
Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля, як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни.
Суть європейської системи накопичення кредитів
Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.
Входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ECTS).
ECTS (European Credit Transfer System) - Європейська система накопичення і перезарахування кредитів була розроблена у 1989-1990 pp. у формі пілотного 5-ти річного проекту, в якому брали участь 145 європейських ВНЗ таких академічних напрямів: бізнес-адміністрування, історія, хімія, інженерна механіка і медицина [3]. Пізніше практика ECTS була рекомендована до пшрокого використання вищими навчальними закладами Конференції Ради Європи (Мальта, 1994 p.), Конвенцією Ради Європи ЮНЕСКО з визнанням кваліфікацій у вищій освіті в європейському регіоні, і підтримана низкою міжнародних професійних неурядових організацій, наприклад, Європейською Асоціацією Міжнародної освіти, до якої входять представники більше 50 країн.
З погляду на масове впровадження елементів ECTS в національні освітні системи, більшість дослідників приходять до висновку, що у недалекій перспективі ECTS може трансформуватись у міжнародний стандарт вищої освіти, який буде визнаний у Європі.
ECTS забезпечує інструментом, щоб гарантувати прозорість,  збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів.
Ця система запроваджується на інституціональному, регіональному, національному та Європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року.
Європейська система накопичення кредитів - це система, завданням якої є:
- полегшити розуміння студентами (громадянами, роботодавцями тощо) всього діапазону кваліфікацій, які можна отримати у національних, місцевих і регіональних європейських вищих навчальних закладах;
- доступ, мобільність, співробітництво, прозорість, визнання та інтеграція всередині європейських систем вищої освіти і між ними;
- захищати своєрідність змісту і форми викладання освітніх програм;
-покращити ефективність і конкурентоспроможність європейської вищої освіти.
Система кредитів - це система, яка полегшує оцінювання і порівняння результатів навчання в контексті різних кваліфікацій, програм і умов навчання.
Вона є стандартизованим засобом для порівняння навчання між різними навчальними програмами, секторами, регіонами і країнами. Необхідність постійного навчання разом із зростаючими темпами змін у сфері освіти, яким сприяє глобалізація, посилює необхідність створення зв'язків, що опираються на кредитах, які об'єднують різні системи освіти Європи.
Таким чином, європейська система накопичення кредитів покликана забезпечити прозорість і зв'язки між різними системами освіти.
Всеоб'єднуюча всеєвропейська система накопичення кредитів спеціально спрямована на створення такої системи кредитів, яка підходить до усіх програм освіти.
В системі накопичення кредитів всі навчальні програми виражені в кредитах.
Система ECTS базується на трьох ключових елементах: інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємної угоди (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів).
Більш за все ECTS використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід’ємною частиною освітнього досвіду.