Прибуток в торгівлі, резерви і шляхи його збільшення
в сучасних умовах
Процес здійснення господарської діяльності передбачає поєднання організаційних, трудових, фінансових й інших ресурсів. Ефективність їх використання відображають фінансові результати – прибуток або збиток.
Прибуток – це абсолютний показник ефективності підприємства, позитивна форма фінансових результатів у вигляді перевищення суми доходів над сумою витрат, які були понесені для отримання цих доходів, що в майбутньому формує фінансові ресурси підприємства та держави. В умовах становлення і розвитку ринкової економіки прибуток являється основним показником оцінки господарської діяльності підприємств, оскільки в ньому акумулюються всі доходи, витрати, втрати і збитки, узагальнюються результати їх функціонування. Фінансовим підсумком господарської діяльності будь-якого підприємства є його прибутковість, що характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютним показником прибутковості є сума прибутку. Відносний показник прибутковості – це рівень рентабельності.
Прибуток – це найбільш проста і, в той же момент, складна категорія ринкової економіки. Його простота визначається тим, що він є стрижнем і головною спонукальною силою економіки ринкового типу, основним заохочувальним стимулом діяльності підприємства. В той же час його складність визначається різноманітністю існуючих сторін, які він відображає, а також великою кількістю форм, в яких він виступає. В умовах ринкових відносин проблема максимізації прибутку і мінімізації збитків є головною в діяльності будь – якого підприємства.
Специфікою проведення діяльності підприємств в сучасних умовах господарювання є пошук можливостей зміцнення конкурентних позицій на ринку і забезпечення оптимального рівня прибутковості.
Все це зумовлює необхідність поглибленого дослідження теоретичних засад формування та розподілу прибутку. На сучасному етапі необхідний якісно новий підхід до теоретичного висвітлення і практичного обґрунтування рекомендацій щодо активізації ролі прибутку в економічній системі, зокрема, як основи розвитку суб’єктів підприємницької діяльності.
Метою даної роботи є комплексне теоретичне обґрунтування економічної природи й призначення прибутку, його місця у фінансовому забезпеченні розвитку торговельного підприємства, а також розробка практичних рекомендацій щодо пошуку резервів та шляхів збільшення прибутку в умовах ринкової економіки та розвитку кризових явищ в ній.
Прибуток відображає результати діяльності підприємства і зазнає впливу багатьох чинників. На формування прибутку впливає: сфера діяльності підприємства, галузі господарства, форма власності, розвиток ринкових відносин, фінансово-господарська діяльність підприємства, облік фінансових результатів. Схема формування прибутку торговельного підприємства відображена на рис.1.2.
В процесі управління прибутком торговельного підприємства використовують різні класифікації (рис. 1.4, табл. 1.1).
Чинники впливу на прибуток, на наш погляд доцільно виділити чотири групи: зовнішні; внутрішні; фактори життєвого циклу товару; фактори, які пов’язані з обраною обліковою політикою підприємства.
Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є рівень ціни закупівлі товарів, а також від рівня цін продажу товарів.
Аналіз фінансових результатів діяльності дозволяє визначити найбільш раціональні шляхи використання ресурсів і сформувати оптимальну структуру засобів підприємства. До основних показників, що характеризують фінансові результати підприємницької діяльності торговельних підприємств є валовий дохід, інші доходи, прибуток і рентабельність. У реальній практичній дійсності підприємства не завжди мають змогу отримати прибуток. Існує також така негативна форма фінансових результатів як збиток. Збиток – це певні втрати, шкоди, упущені вигоди підприємства у вигляді перевищення суми витрат, здійснених для отримання доходів над сумою цих доходів. Наявність збитку свідчить, що підприємство не враховує або ігнорує об’єктивні закони ринкової економіки. Іншими причинами появи збитку можуть бути порушення прав господарюючого суб’єкта, недоліки господарської діяльності, стихійні лиха тощо.
Згідно даних таблиці 2.1 в ТОВ „Зіко” обсяг товарообороту у 2008 році становив 5885 тис. грн. і порівняно із 2006 роком зменшився на 24%, що дорівнює 1852 тис.грн., але порівнюючи із 2007 роком товарооборот збільшився на 19% або на 940 тис.грн. Фінансовий результат від операційної діяльності у 2006, 2007 роках майже не змінився: 160 та 163 тис.грн. відповідно, тоді як у 2008 році сума збитку становила 316 тис.грн. Причиною цьому є збільшення суми витрат на збут продукції на 58,4% відносно 2006 року і на 30,2% щодо 2007 року, а також внаслідок підвищення орендної плати, у 24 рази порівняно із минулим роком збільшилися інші операційні витрати. Проте, у звітному 2008 році за рахунок отримання інших доходів на суму 1416 тис.грн. сума прибутку до оподаткування становила 153 тис.грн., тоді як у минулому році підприємство отримало збиток на суму 348 тис.грн.
Аналізуючи данні про доходи ТОВ „Зіко” за період 2006–2008 роки (див. табл. 2.5, рис. 2.4) очевидно, що найбільш оптимальна структура була у 2006 році: доходи від реалізації товарів займали 81,4%, інші операційні доходи – 17,5%, інші доходи – 1,1%. У 2007 році відбулися різкі зміни щодо суми отриманих валових доходів, яка зменшилася до 4046 тис.грн. проти 7767 тис.грн. у 2006 році, і джерел їх отримання (99, 9% припадає на доходи від основного виду діяльності – реалізації товарів).
Така обмеженість джерел формування доходів, стримує підприємство у зміцненні фінансового стану і рентабельності діяльності. У 2008 році керівництвом прийнято кардинальні зміни в стратегії управління доходами підприємства і, як наслідок, сума доходів від реалізації товарів порівняно з минулим роком збільшилася на 24,3% тобто на 984 тис.грн. і дорівнювала 5028 тис.грн., але їх частка скоротилася на 21,9 пунктів структури і становила лише 78,0%.
Позитивно на збільшення загальної суми валових доходів вплинуло отримання інших доходів у розмірі 1416 тис.грн., що в 17 разів перевищило суму у 2006 році, і на які припало 21,9%. Загалом, у 2008 році сума валових доходів відносно минулого року зросла на 59,3% тобто на 2401 тис.грн., і досягла 6447 тис.грн.
Не меншою мірою впливають на прибуток поряд із доходами і витрати підприємства, без управління якими неможливо здійснювати і управління прибутком.
Групування витрат за економічними елементами стосується лише операційної діяльності підприємства і дає змогу провести аналіз їх складу, структури та ефективності. Можна визначити залежність витрат від рівня розвитку та ефективності використання матеріальних, трудових ресурсів, визначити пріоритетні напрями їх раціоналізації та економії.
Загальна сума операційних витрат ТОВ «Зіко» у 2008 році досягла 1431 тис.грн., що на 102,7 тис.грн. більше витрат у 2007 році і на 197,9 тис.грн. – у 2006 році. Із чотирьох основних статей витрат, що належать до операційних, найбільша частка припадає на витрати на оплату праці: 38,9% при сумі 479,9 тис.грн. у 2006 році, 40,2% при сумі 534,5 тис.грн., 30,9% при сумі 433,0 тис.грн. Незважаючи на це, у 2008 році сума витрат на оплату праці зменшилася на 36,9 тис.грн. порівняно із 2006 роком, і на 91,5 тис.грн. відносно 2007 року, а питома вага скоротилася на 9,3 структурних пункти щодо минулого періоду. Це пояснюється різким скороченням чисельності працюючих, яка становила у 2006 році 41 особу, у 2007 році – 39 осіб, а у 2008 році – лише 29 осіб. Майже на половину у 2008 році зменшилася частка амортизаційних відрахувань (3,9% проти 6,8% у 2007 році), що пояснюється зменшенням вартості основних засобів. Протягом останніх двох років майже на змінилася частка матеріальних витрат (5,0%), проте сума збільшилася на 6,5 тис.грн. і дорівнювала у 2008 році 71,0 тис.грн. У звітному році різко зросла сума інших операційних витрат, які пов’язані із безпосереднім процесом реалізації продукції і досягла 699,0 тис.грн., що на 172,3 тис.грн. більше порівняно із 2006 роком і на 225,1 тис.грн. відносно 2007 року, а питома вага у 2008 році відносно 2006 року зросла на 6,1, а щодо 2007 року – на 13,1 пункти структури і досягла 48,9%.
Крім поділу витрат за економічними елементами, існують різноманітні підходи щодо оцінки і аналізу витрат і за іншими класифікаційними ознаками. Зокрема витрати торгівлі поділяють на поточні, валові, витрати обігу, умовно-постійні і умовно-змінні тощо.
Показники прибутку ТОВ „Зіко” за 2006 – 2008 роки.
Виходячи з наявних доходів та витрат, можна обчислити прибуток ТОВ „Зіко”, який відображений у таблиці 2.8, дані якої свідчать про те, що у 2008 році сума валового прибутку підприємства є найменшою (1112 тис.грн.) і порівняно з 2006 роком вона зменшилася на 298 тис. грн., а порівняно з 2007 роком – на 51 тис. грн.; динаміка зміни становила 95,6% та 78,9% відповідно. Як вже зазначалося, у 2008 році підприємство отримало незадовільний фінансовий результат від операційної діяльності (сума збитку становила 316 тис.грн.). Проте, завдяки іншим джерелам отримання доходів у звітному році суми прибутку до оподаткування і чистого прибутку були найбільшими і досягли 153 тис.грн. і 104 тис.грн. відповідно.
Отже, як бачимо, в цілому підприємство працює успішно, хоча виникає необхідність активізувати пошук резервів для покращення фінансово-господарської діяльності.
Рентабельність – це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами. Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.
З огляду на те, що протягом аналізує мого періоду підприємство займалося тільки основними видами діяльності, і фінансові показники від інших видів діяльності відсутні, то показники рентабельності розраховані виходячи із суми чистого прибутку (див. табл. 2.9, 2.10). Слід зазначити, що показники рентабельності не розраховуються за 2007 рік, адже підприємство в цей період отримало збиток на суму 364,9 тис.грн.
Аналіз витратних, доходних і ресурсних показників рентабельності Підприємства «Зіко» за 2006, 2008 роки показав, що у звітному 2008 році порівняно із 2006 роком ефективність діяльності підприємства підвищувалася (таблицях 2.9 і 2.10). Протягом аналізованого періоду спостерігається незначна тенденція до росту рентабельності товарообороту на 0,9%, і у 2008 році досягла 2,0% проти 1,1% у 2006 році.
Оцінити ефективність поточних витрат Підприємства «Зіко», їх окупність можна за допомогою показника рентабельності витрат (Рв). Слід зазначити, що для Підприємства «Зіко» характерна аналогічна тенденція до зміни і цього показника. Так, рентабельність витрат із 6,6% у 2006 році досягнула розміру 7,2% у 2008 році. Проаналізовані показники рентабельності мають суттєвий недолік: вони не враховують, при яких господарських ресурсах (активах), власному капіталі був досягнутий кінцевий фінансовий результат та на скільки ефективно вони використовувалися.
Саме тому, при аналізі прибутковості ТОВ «Зіко» слід окремо приділити увагу ресурсним показникам рентабельності. Згідно з даними таблиці 2.10, рис. 2.7 в ТОВ «Зіко» у 2008 році спостерігається підвищення всіх показників рентабельності. Зокрема у 2008 році найвищими показниками рентабельності є рентабельність основних фондів (від 7,6% у 2006 році до 8,6% у 2008 році), а також рентабельність власного капіталу (від 5,0% у 2006 році до 7,5% у 2008 році). Загалом, аналізуючи показники рентабельності протягом аналізуємого періоду, очевидно, що, незважаючи на досить низький загальний рівень, у 2006 і 2008 році вони є відносно стабільними: абсолютне відхилення показників рентабельності від 2,5% до 0,5%.
З огляду на те, що у 2007 році ТОВ «Зіко» отримало збитки, факторний аналіз прибутку нами буде проводитися за період 2008-2006 роки. Згідно даних фінансової звітності ТОВ „Зіко” у 2008 році отримано прибуток до оподаткування на суму 153 тис. грн., що на 43% більше порівняно із 2006 роком, а сума його зросла на 46 тис. грн. (див. табл. 2.11).
Результати проведеного факторного аналізу прибутку, методика якого розглянуто вище, показали, що зменшення обсягу товарообороту на 1852 тис. грн. сприяло зменшенню суми прибутку на 25 тис. грн. .
За рахунок підвищення рівня валових доходів на 3,7% сума прибутку зросла на 217 тис. грн. .
Третім фактором, який впливає на зміну суми прибутку є рівень валових витрат. У 2008 році відносно 2006 року цей показник зріс на 2,5%. Безумовно, підвищення рівня витрат вплинуло також негативно на зміну суми прибутку і, згідно проведених розрахунків, зменшило її на 147 тис. грн. .
Отже, перший і другий фактори вплинули негативно на зміну прибутку до оподаткування, причому підвищення рівня валових витрат спричинило більший ефект.
Сучасні умови розвитку економічних відносин вимагають від всіх господарюючих суб’єктів пошуку нових підходів щодо визначення і втілення в життя рішень, спрямованих на досягнення основних завдань, пов’язаних із вибором і закріпленням певної частини ринку (ринкової ніші), формуванням конкурентного статусу підприємства і його підтримкою в умовах загострення конкурентної боротьби. Вирішенню даних проблем сприяє розробка обґрунтованої стратегії розвитку підприємства.
Зовнішнє середовище підприємства велике і надзвичайно різноманітне. Саме тому визначення його елементів і способів реагування на вплив зовнішніх факторів є першорядним завданням кожного підприємства, особливо за ринкових відносин. Зовнішнє середовище, характеризується такими основними чотирма ознаками як взаємозв’язок чинників, складність, рухливість і невизначеність. Чинники зовнішнього середовища безпосередньо пов’язані з основними функціями управління підприємства і впливають один на одного. Елементами зовнішнього середовища торговельного підприємства є постачальники, споживачі, конкуренти, органи державного регулювання, які впливають на його операційну діяльність.
Для ТОВ „Зіко” можна визначити наступну сукупність чинників, яку слід застосувати для збільшення загальної суми прибутку: збільшення обсягу товарообороту підприємства, зниження закупівельної вартості товарів, оптимізація структури асортименту, недопущення позареалізаційних збитків, оптимізація витрат діяльності підприємства. Всі перелічені чинники перебувають у тісному взаємозв’язку і в кінцевому результаті призводять до збільшення (зменшення) загальної суми прибутку.
Аналіз факторів формування прибутку підприємства показав, що збільшення обсягу товарообороту підприємства (зміна обсягу реалізованої продукції) дозволило у звітному 2008 році досягнути прибутку від реалізації на суму 104 тис.грн. при тому, що в попередньому році підприємство отримало збитків в розмірі 365 тис.грн. На нашу думку доцільно здійснити ряд заходів для підвищення обсягу реалізації на перспективу. Для цього керівництву підприємства слід враховувати ряд як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, які впливають на обсяг та структуру товарообороту підприємства. Це, зокрема, обсяг та структура споживчого ринку, стан конкуренції на даному регіональному товарному ринку, загальна стратегія діяльності підприємства, забезпеченість товарообороту трудовими та товарними ресурсами, цінова та маркетингова діяльність підприємства та інше.
Підсумовуючи основні проблеми діяльності ТОВ «Зіко», особливу увагу необхідно приділити розробці маркетингової стратегії і стратегії менеджменту.
Зрозуміло, що одна з причин недостатнього обсягу товарообороту ТОВ «Зіко» є:
слабкі канали розподілу у порівнянні з основними конкурентами: слабка регіональна присутність;
відсутність обґрунтованої маркетингової стратегії з ясними стратегічними орієнтирами;
відсутність на підприємстві аналізу його конкурентоспроможності.
Головні завдання забезпечення конкурентоспроможності продукції ТОВ «Зіко» у сучасних умовах:
Підвищення якості продукції, що реалізується.
Поліпшення системи сервісного обслуговування.
Посилення мережі дилерів у регіонах України – засобами стимулювання збуту та особистим продажем.
Розробка маркетингової політики комунікацій; активізувати рекламну та маркетингову діяльність.
Вдосконалення ефективності менеджменту на підприємстві.
Отже, перед керівним складом ТОВ «Зіко» постало досить проблематичне питання, яке на сьогоднішній день є актуальним для багатьох сучасних підприємств - чи варто підвищувати рівень конкурентоспроможності підприємства, орієнтуючись на нові ринки збуту, та пошук нових потенційних клієнтів?, або обрати стратегію збереження старого ринку збуту та підвищення рівня обслуговування клієнтів?
Використовуючи динамічний ряд товарообороту ТОВ «Зіко» за 2006-2008 рр. (табл. 3.11), отримуємо лінійну модель тренду (рис. 3.11). Трендовий прогноз товарообороту на найближчий період, проведений на основі фактичних обсягів реалізації за 2006-2008 роки, свідчить про зниження обсягів реалізації. Отримана модель має вигляд y = -926х + 8041.
Лінійна модель тренду показує щорічне зниження обсягу реалізації на 926 тис.грн., а плановий товарооборот (ТО) становитиме:
Незважаючи на це, ТОВ «Зіко» є конкурентоспроможним і позитивно зарекомендувало себе на ринку. Сильною стороною підприємства є широкий асортимент промислових товарів вітчизняного товаровиробника та імпортних фірм, співвідношення ціни і якості, надання гарантійних зобов’язань. Зовнішніми можливостями для ТОВ „Зіко” виступає розширення ринку збуту продукції, підвищення конкурентного статусу серед аналогічних підприємств та залучення більшої аудиторії споживачів.
До стратегічних цілей ТОВ „Зіко” слід віднести розширення ринку збуту, залучення нових потенційних клієнтів, покращення обслуговування та можливості впровадження акцій для споживачів. Таким чином, узагальнюючи проведене нами дослідження, є очевидним, що в процесі управління прибутком важливу роль відіграють так звана фінансова складова в основі якої покладено удосконалення структури витрат, ефективніше використання активів, розширення можливості отримання доходів, і клієнтська складова, яка залежить від конкурентоспроможності підприємства на ринку. Їх взаємозалежність зображено на рис. 3.12.
Для забезпечення ефективності діяльності підприємства обов'язковим є такий процес як планування. Планування - це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення. Перехід до ринкової економіки зумовив господарюючих суб’єктів самостійно забезпечувати себе всім комплексом планової роботи. На відміну від жорсткого директивного планування в умовах командно-адміністративної економіки плани підприємств мають рекомендаційний характер, зорієнтовані на задоволення потреб споживачів в тих чи інших видах продукції. Підприємства можуть самостійно визначати шляхи розвитку виробництва, використовувати системи мотивації праці, встановлювати виробничу програму тощо. В основі розробки планів лежить співвідношення між попитом і пропозицією, конкретні договори на поставку продукції.
В рамках проведеного дослідження ТОВ «Зіко» можна запропонувати розширений варіант поточного плану, що складається із наступних розділів:
1. Економічна ефективність діяльності.
2. Планування обсягу реалізації продукції.
3. Матеріально-технічне забезпечення підприємства.
4. Персонал і оплата праці.
5. Планування витрат обігу.
6. Фінансовий план.
7. Соціальний розвиток колективу.
В сукупності використання всіх вище перелічених пропозицій дозволить в кінцевому результаті збільшити загальну суму прибутку і підвищення рентабельності. Цей висновок також підтверджує і прогноз суми прибутку, отриманий внаслідок застосування моделі лінійного тренду, що представлена на рис. 3.13.
Поведений аналіз роботи показав, що динаміка зміни основних показників діяльності ТОВ «Зіко» у звітному 2008 році роти минулого року - позитивна, хоча рівень рентабельності досить низький (1,8%). Але, порівняно з 2006 роком він дещо зріс (на 0,8%), тоді як 2007 рік взагалі був збитковим. А спричинене це тим, що темпи росту прибутку значно випередили темпи росту товарообороту (див. табл. 2.1). В результаті були виявлені численні резерви збільшення прибутковості, серед яких – зменшення собівартості продукції, зміна асортиментної структури реалізованої продукції, а також зниження рівня витрат на збут та інших операційних витрат.
Аналіз прибутків і рентабельності в торгівлі покликаний вивчати рівень виконання плану по фінансових показниках і встановлювати їх динаміку, виявляти і кількісно вимірювати фактори, які впливають на рівень рентабельності і їх динаміку, знаходити резерви підвищення прибутковості підприємства.
Робота підприємств торгівлі в умовах ринку, коли реалізація товарів проводиться за вільними цінами, передбачає оптимальне встановлення торговельної надбавки, яка має повністю відшкодувати витрати обігу і забезпечити необхідний рівень рентабельності підприємства. Разом з тим, враховуючи конкурентну боротьбу, встановлення торговельних надбавок має бути безпосередньо пов’язаним з економією витрат обігу, для того щоб не відбувалося зростання цін, яке відбивається на обсягах товарообороту, а отже і на кінцевому результаті – прибутку та показниках рентабельності.