УКООПСПІЛКА
Полтавський Кооперативний Інститут кафедра бухгалтерського обліку
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ: "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку"
з курсу: "Вступ до спеціальності"
Підготував: студент групи ОА-11 факультету фінансів та обліку
Корчан Андрій Валерійович
Науковий керівник: к. е. н. Деньга С. М.
ПОЛТАВА – 1998 р.
Зміст
| План |3 |
| Вступ |4 |
|1. Поняття про стандарти бухгалтерського обліку та | |
|необхідність їх використання в бухгалтерській праці |5 |
|2. Формування та розвиток міжнародних стандартів | |
|бухгалтерського обліку (МСБО) |6 |
|2.1. Розвиток міжнародного бізнесу і розвиток | |
|міжнародних стандартів бухгалтерського обліку | |
|(МСБО) |6 |
|2.2. Структура і основний зміст МСБО |7 |
|2.3. Використання МСБО у практиці бухгалтерського | |
|обліку підприємств України |10 |
|3. Перспективи і можливості переходу України на | |
|міжнародні стандарти бухгалтерського обліку |11 |
| Висновки |12 |
| Список використаної літератури |13 |
План
1. Поняття про стандарти бухгалтерського обліку та необхідність їх використання в бухгалтерській праці.
2. Формування та розвиток міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
(МСБО).
2.1. Розвиток міжнародного бізнесу і розвиток міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).
2.2. Структура і основний зміст МСБО.
2.3. Використання МСБО у практиці бухгалтерського обліку підприємств
України.
3. Перспективи і можливості переходу України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
Вступ
В умовах, коли Україна переходить до ринкових відносин, особливе значення має набуття професійних знань, навичок та вміння працівниками, зайнятими в найрізноманітніших сферах економіки та управління, в пошуках вірних и обгрунтованих управлінських підходів та решень з метою підвищення ефективності роботи підприємств, об‘єднаннь та інших господарських структур. Для нормального функціонування будь-якої структури в умовах ринкової економіки конче необхідно, щоб її учасники, приймаючи рішення, мали правдиву й об‘єктивную інформацію про його майно, грошовий та фінансовий стан, результати работи (прибуток, доход або збитки), а також про систему їх формування як на своєму підприємстві, так і у партнерів, на підставі попередніх даних. Таку інформацію надає система обліку, основу якої складає теорія подвійного відображення господарських операцій.
Ринкові відносини будуються на кругообізі суспільного продукту, капіталу й доходу, а система бухгалтерського обліку відображає цей кругообіг на мікроекономічному рівні.
Роль бухгалтерського обліку в ринковій економіці двояка: з одного боку, бухгалтерський облік дає можливість власнику чітко відокремити його підприємство з усім майном від усіх інших господарських суб‘єктів таким чином, щоб «моє» й ««твоє» в кожен момент могли бути чітко відділені один від одного. Виходячи з цього, стає можливий найсуворіший контроль за здійснюваними змінами форм та вартості усіх частин майна підприємства.
Одним з найважливіших принципів, установлених Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, є автономність підприємства, згідно якого в обліці і балансі відображається лише те майно, котре законодавчо визнається власністю конкретного підприємства. В ринковій економіці дотримання принципу автономності підприємства є правовою основою для визначення дійсного майна й фінансового стану того чи іншого господарюючого суб‘єкта.
1. Поняття про стандарти бухгалтерського обліку та необхідність їх використання в бухгалтерській праці.
Предметом бухгалтерського обліку є господарча діяльність підприємства, яка складається з окремих господарчих операцій, що змінюють майно підприємства та його джерела чи стан, та використання майна підприємства.
Сутність предмета бухгалтерського обліку розкривається через об‘єкти.
Об‘єктами є господарчі засоби, джерела господарчих засобів та господарчі процеси.
Бухгалтерський облік відбиває увесь процес виробництва, кошти підприємства, дає можливість прослідкувати за змінами, які потерпають його майнові засоби. Враховуючи сукупність затрат, підприємець визначає собівартість виробництва чи мінімум того; що він повинен виручити, якщо не бажає нести збитки. Для цього він постійно порівнює собівартість своєї продукції, робіт та послуг з ринковими цінами. Таким чином підприємець контролює продуктивність і прибутковість свого підприємства.
Бухгалтерський облік є, так би мовити, літописом діяльності будь-якого господарства, дає йому змогу поновити кожен господарський факт з усіма подробицями. Бухгалтерська інформація надає суцільну, без будь-яких пропусків, картину бізнесу і має найбільшу повноту. Такая повнота інформації забезпечує підприємцям достатню свободу в прийнятті управлінських рішень.
В умовах переходу до ринкових відносин головною та основною задачею бухгалтерського обліку визнано отримання точної та достовірної информації про господарчі процеси і результати діяльності підприємства, необхідної як для оперативного управління підприємством, так і для використання інвесторами, кредиторами, податковими, фінансовими та банківскими органами, а також іншими зацікавленими юридичними і фізичними особами.
У кожній країні місцеві положення регулюють більшою або меншою мірою випуск фінансових звітів. Такі місцеві регулюючі положення включають стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймаються регулюючими органами та/або професійними бухгалтерськими організаціями у кожній країні.
До утворення КМСБО часто існували відмінності у формі та змісті опублікованих стандартів бухгалтерського обліку більшості країн. КМСБО бере до уваги запропоновані проекти або прийняті стандарти бухгалтерського обліку з кожного питання і розробляє МСБО для прийняття у світовому масштабі. Однією з цілей КМСБО є максимально можлива гармонізація різних стандартів бухгалтерського обліку та облікових політик різних країн.
При виконанні завдання з адаптації існуючих стандартів і при формулюванні Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з нових тем
КМСБО концентрує увагу на суттєвих питаннях. Таким чином, вік докладає зусилля для уникнення ситуацій, у яких Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку будуть настільки складними, що їх ефективне широке міжнародне використання буде неможливим. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, які приймає КМСБО, постійно переглядаються з метою урахування поточних умов та потреб у внесенні змін.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймає КМСБО, не є домінуючими над місцевими положеннями, про які йдеться вище і які регулюють випуск фінансових звітів у певній країні. Зобов'язання, взяті членами
КМСБО, як пояснюється в цій Передмові, передбачають, що в разі дотримання
Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у всіх важливих аспектах цей факт має розкриватися. Там, де місцеві папоження вимаглоть відхилення від
Міжнародних ~ртів бухгалтерського обліку, місцеві члени КМСБО намагаються переконативідповідні органи у доцільності гармонізації з МСБО.
Бухгалтерські документи, за умови надзвичайної важливості бухгалтерської праці та бухгалтерського обліку, повинні бути дуже чіткі та зрозумілі. Якщо бухоблік буде у кожного підприємця та в кожній організіції довільним, то він втратить своє значеня. Отже бухгалтерський облік повинен бути весь стандартизований.
Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють його мету; сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті; порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об'єктів у фінансовій звітності. Маючи таку структуру, стандарти БО дещо спрощують роботу бухгалтера, та використання даних бухобліку.
2. Формування та розвиток міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
(МСБО).
2.1. Розвиток міжнародного бізнесу і розвиток міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).
В різних країнах світу створювалися різні підприємства, які поступово розвивалися, збільшувався обсяг їх послуг та продукції, з‘являлась необхідність торгівлі та співробітництва з підприємствами інших країн.
Наслідком цього було створеня спільних підприємств, відкриття іноземних філіалів, а отже і необхідність однакового розуміння та використання всіма учасниками фінінсової, зокрема бухгалтерської інформації. Але існувала різниця між поданням цієї інформації в різних країнах. Для формування стандартів, які були б найзручнішими і зрозумілими було створено спеціальну організацію – Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
(КМСБО). Цей комітет є незалежною організацією приватного сектора, яка має за мету досягнення єдності у принципах бухгалтерського обліку, що їх використовують підприємства та інші організації для складання фінансової звітності в різних країнах світу. Комітет був заснований у 1973 році на підставі угоди, укладеної між професійними бухгалтерськими організаціями
Австралії, Великобританії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини,
Мексики, Сполучених Штатів Америки, Франції та Японії. 3 1983 року КМСБО об'єднує всі професійні бухгалтерські організації, що входять до складу
Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ). За станом на січень 1997 року до
КМСБО входять 119 повних та 6 асоційованих членів з 88 країн світу. Нині багато різних організацій залучаються до роботи комітету, крім того, багато країн, які не є членами КМСБО, використовують Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
Діяльність КМСБО є можливою завдяки фінансовій підтримці професійних організацій бухгалтерів та інших організацій, що входять до складу Ради
Комітету, завдяки підтримці МФБ і різних компаній, фінансових установ, бухгалтерських фірм та інших. Одним із джерел отримання доходу є продаж публікацій Комітету в усьому світі.
Представники Ради, організації-члени, члени Консультативної групи, інші організації та окремі особи, а також працівники КМСБО заохочуються до надання пропозицій щодо розробки Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з нових тем.
Згідно з Конституцією КМСБО, мета організації:
а) формулювати і публікувати в інтересах громадськості стандарти бухгалтерського обліку, що їх мають дотримуватися при складанні фінансової звітності, а також сприяти їх прийняттю та дотриманню в усьому світі; б) спрямовувати зусилля на поліпшення та гармонізацію регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку і процедур, пов'язаних із поданням фінансових звітів.
Діяльністю КМСБО керує Рада, до складу якої входять представники бухгалтерських організацій 13 країн (або груп країн), що призначаються
Радою МФБ, і не більше 4 представників інших організацій, зацікавлених питаннями фінансової звітності. Кожен член Ради має право висунути не більше двох представників та одного технічного консультанта, які беруть участь у засіданнях Ради. Комітет заохочує кожного члена Ради вводити до складу своїх представників принаймні одну особу, яка працює в промисловості, і одну особу, яка безпосередньо бере участь у діяльності національного органу з розробки стандартів.
Належна організація роботи КМСБО забезпечує високу якість Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, які вимагають необхідної облікової практики за конкретних економічних обставин. Така організація праці, включаючи консультації з членами Консультативної групи, з організаціями- членами КМСБО, органами, що розробляють стандарти, та з іншими зацікавленими групами й особами в різних країнах світу, забезпечує також прийнятність Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для користувачів фінансових звітів і для тих, хто їх складає.
Процедура розробки Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку
(МСБО) така:
а) Рада формує Керівний комітет. Головою кожного Керівного комітету є Представник Ради. До складу Комітету, як правило, входять представники бухгалтерських організацій принаймні трьох інших країн. Керівні комітети також можуть включати представників інших організацій, які входять до Ради або Консультативної групи, чи експертів із певних питань; б) Керівний комітет визначає та переглядає всі питання бухгалтерського обліку, пов'язані з певною темою. Керівний комітет розглядає застосування Концептуальної основи КМСБО для підготовки та надання фінансових звітів щодо визначених питань бухгалтерського обліку.
Керівний комітет також вивчає регіональні та національні вимоги до бухгалтерського обліку і практику, в тому числі різні облікові підходи, які можуть бути доречними за різних обставин. Розглянувши всі необхідні питання, Керівний комітет може надати Раді Виклад мети; в) після отримання від Ради коментарів щодо Викладу мети, якщо вони надаються, Керівний комітет, як правило, готує і публікує Проектний виклад принципів або інший документ для обговорення. Метою цього Проектного викладу є визначення основоположних облікових принципів, які формуватимуть основу для підготовки Проекту для обговорення. Комітет також описує розглянуті альтернативні рішення і причини рекомендації щодо їх прийняття або відхилення. Протягом періоду обговорення, який, як правило, триває три місяці, всі зацікавлені сторони заохочуються до надання коментарів. Для перегляду ііснуючого МСБО Рада може дати вказівку Керівному комітетові підготувати Проект для обговорення без попередньої публікації Проектного викладу принципів; г) Керівний комітет переглядає коментарі щодо Проектного викладу принципів і узгоджує остаточний Виклад принципів, який подається Раді для ухвалення і використовується як основа для підготовки Проекту для обговорення МСБО, що пропонується. Остаточний Виклад принципів офіційно не публікується, але його можна отримати за запитом; д) Керівний комітет готує попередній варіант Проекту для обговорення, який має бути ухвалений Радою. Після перегляду й ухвалення принаймні 2/3 членів Ради Проект для обговорення публікується. Протягом періоду обговорення, що становить мінімум один місяць, а триває, як правило, щонайменше три місяці, всі зацікавлені сторони заохочуються до надання коментарів; е) Керівний комітет переглядає коментарі, готує проект МСБО для перегляду Радою. Після перегляду і за згодою принаймні 2/3 членів Ради стандарт публікується.
Протягом цього процесу Рада може вирішити, що питання, яке розглядається, вимагає додаткових консультацій або буде детально пророблене в разі випуску Документа для обговорення й отримання коментарів. Може виникнути необхідність у випускові кількох Проектів для обговорення перед початком розробки МСБО.
2.2. Структура і основний зміст МСБО.
Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють його мету, сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті, порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об'єктів у фінансовій звітності.
МСБО покликані забезпечувати єдність принципів бухобліку в різних країнах, зіставність показників фінансових звітів, поліпшення взаєморозуміння між користувачами фінансових звітів в усьому світі та тими, хто їх складає, забезпечення високої якості необхідної облікової практики за конкретних економічних обставин. Всього міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 33. Кожен з них розглядає певні питання і має відповідно певну назву.
МСБО 1 "Розкриття облікової політики" (переформатований у 1994 р.).
Даний стандарт слід застосовувати при розкритті всіх суттєвих складників облікової політики, які були прийняті при складанні та поданні фінансових звітів.
МСБО 2 "Запаси" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення підходу до обліку запасів, який базується на системі історичної собівартості. Головним питанням обліку запасів є визначення суми, яка повинна визнаватися як актив та залишатися такою до моменту визнання відповідних доходів. Цей стандарт забезпечує практичне керівництво для визначення собівартості.
МСБО 4 "Облік амортизації" (переформатований у 1994 р.).
Даний стандарт слід використовувати для обліку амортизації.
Амортизація – це розподіл суми активу, шо амортизується, протягом очікуваного строку його використання.
МСБО 5 "Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах"
(переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати при розкритті інформації у фінансових звітах, які включають баланс, звіт про прибутки та збитки, примітки до них, а також інші звіти і пояснювальні матеріали, що визначаються як частина фінансових звітів.
МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів" (переглянутий у 1992 р.).
Метою цього стандарту є вимоги до надання інформації про зміни грошових коштів підприємства та еквівалентів протягом певного часу за допомогою
Звіту про рух грошових коштів.
МСБО 8 "Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення класифікації, розкриття та облікового підходу до певних статей звіту про прибутки та збитки з тим, щоб всі підприємства складали та надавали звіт про прибутки та збитки на послідовній основі.
МСБО 9 "Витрати на дослідження та розробки" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до витрат на дослідження та розробки.
МСБО 10 "Непередбачені події та події, які відбуваються після дати балансу" (переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати для обліку та розкриття непередбачених подій і подій які відбуваються після дати балансу.
МСБО 11 "Будівельні контракти" (переглянутий у 1993 р.).
Мета даного стандарту – розкрити обліковий підхід до доходів та витрат пов‘язаних з будівельними контрактами.
МСБО 12 "Облік податків на прибуток" (переглянутий у 1996 р.)
Даний стандарт слід застосовувати для обліку податків на прибутки у фінансових звітах.
МСБО 13 "Подання поточних активів та поточних зобов'язань"
(переформатований у 1994 р).
Цей стандарт слід застосовувати при поданні поточних активів та поточних зобов‘язань у фінансових звітах.
МСБО 14 "Звітна фінансова інформація за сегментами" (переформатований у
1994 р.).
Мета подання інформації за сегментами – надати користувачам фінансових звітів інформацію про відносний розмір, внесок у прибуток та тенденції розвитку різних галузей і географічних зон, в яких функціонує диверсифіковане підприємство, з тим, шоб користувачі могли скласти власну інформаційно обгрунтовану думку про піприємство в цілому.
МСБО 15 "Інформація, що відображає вплив зміни цін" (переформатований у
1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати при відображенні впливу зміни цін на оцінки, що використовуються при визначенні результатів господарської діяльності та фінансового стану підприємства.
МСБО 16 "Основні засоби" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до основних засобів (матеріальних активів).
МСБО 17 "Облік оренди" (переформатований у 1994 р.).
Це стандарт слід застосовувати для обліку оренди (передання активів в тимчасове використання).
МСБО 18 "Дохід" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних операцій та подій.
МСБО 19 "Витрати на пенсійне забезпечення" (переглянутий у 1993 р.).
Метою цього стандарту є визначення, у якому випадку витрати на пенсійне забезпечення визнаються як витрати, а також яку сумму цих витрат слід визнати.
МСБО 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу" (переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати в обліку та при розкритті інформації про державні гранти, а також при розкритті інформації про інші форми державної допомоги.
МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" (переглянутий у 1993 р.).
Цей стандарт слід застосовувати в обліку операцій в іноземній валюті та при переведенні фінансових звітів закордонних господарских одиниць, які включаються до звітів підприємства.
МСБО 22 "Об'єднання компаній" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до об‘єднання компаній. Стандарт охоплює як придбання одного підприємства іншим, так і окремі випадки об‘єднаня інтересів, коли визначити покупця неможливо.
МСБО 23 "Витрати на позики" (переглянутий у 1993 р.).
Метою данного стандарту є визначення облікового підходу до витрат на позики.
МСБО 24 "Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін" (переформатований у
1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати, коли йдеться про зв‘язані сторони та операції підприємства, що звітує, та зв‘заними з ним сторонами.
МСБО 25 "Облік інвестицій" (переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати в обліку та розкритті інформації про інвестиції.
МСБО 26 "Облік та звітність щодо програм пенсійного забезпечення"
(переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати до звітів щодо програм пенсійного забезпечення при складанні таких звітів.
МСБО 27 "Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства" (переформатований у 1994 р.).
Даний стандарт слід застосовувати для складання та надання консолідованих звітів групи підприємств, які контролюються материнською компанією, та в обліку інвестицій в дочірні компанії.
МСБО 28 "Облік інвестицій в асоційовані компанії" (переформатований у
1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати інвестору в обліку інвестицій в асоційовані компанії.
МСБО 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції" (переформатований у
1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати до основних фінансових звітів будь-яких підприємств, що складають звітність у грошових одиницях країни з гіперінфляцією.
МСБО 30 "Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ" (переформатований у 1994 р.).
Даний стандарт слід застосовувати для фінансових звітів банків та подібних фінансових структур.
МСБО 31 "Фінансова звітність про частки у спільних підприємствах"
(переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати до обліку часток в спільних підприємствах.
МСБО 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання" .
Даний стандарт встановлює певні вимоги до подання інформації про балансові фінансові інструменти та визначає інформацію, яку слід розкривати як про балансові, так і позабалансові фінансові інструменти.
МСБО 33 "Прибуток на акцію".
Метою цього стандарту є опис принципів для визначення та подання прибутку на акцію, що покращить зіставність показників даяльності різних підприємств за один період чи одного підприємства в різних облікових періодах.
У деяких випадках, якщо МСБО дозволяє два облікових підходи до подібних операцій та подій, один підхід визначається як базовий, а другий – як дозволений альтернативний підхід.
Міжнародні стандарти носять рекомендаційний характер та торкаються окремих питань обліку активів, зобов‘язань, капіталу, доходів, витрат та різних господарських операцій. Наприклад, стандарт № 4 розглядає питання обліку зносу основних засобів, № 13 – представлення поточних (оборотних) активів та поточних (короткосрокових) зобов‘язань, № 18 – визнання доходів і т. д. За правилом, рекомендована ними практика обліку тих чи інших господарчих подій відрізняється багатоваріантістю. Це є характерною рисою стандартів обліку багатьох країн, наприклад США. Слід зазначити, що МС в цілому знаходяться під значним впливом американської облікової системи.
2.3. Використання МСБО у практиці бухгалтерського обліку підприємств
України.
Загальновідомо, що для досягнення Україною бажаного рівня розвитку необхідно реформувати різні сектори економіки і в першу чергу – фінансовий, в якому найважливіше місце відводиться банкам. Процесс реформування банківської ситеми повинен охопити всі елементи банківського сектора, включно із бухгалтеським обліком та звітністю. Причому їх реформування в першу чергу передбачає перехід до МСБО, що дозволяють реально відображати фінансовий стан банку та передбачати тенденції розвитку капиталу на ринку.
На даний момент 15 пілотних банків відпрацьовують на практиці нові форми обліку та звітності, проводять відповідну підготовку персоналу. Два банки –
Перший українськи міжнародний банк та "Сос‘єте Женераль Україна", працюють за МС з моменту їх створення. інші банки перейшли на бухгалтерську систему за міжнародними стандартами з початку 1998 року. Для реализації програми реформування бухобліку в Україні створені робочі групи в які входять керівники та спеціалісти основних департаментів НБУ та комерційних банків, вчені. Програму підтримують МВФ, Центральний банк Нідерландів, Британський фонд ноу-хау, Агенство міжнародного розвитку США, ТАСІС, ЕС.
Реалізація програми відбувається шляхом перегляду українських СБО з точки зору МСБО, виданням та розробкою нових планів рахунків НБУ та комерційними банками.
Також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджені форми фінансової звітності емітентів цінних паперів, що відповідають МСБО.
3. Перспективи і можливості переходу України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку
Україна інтегрується у світовий економічний простір. Тому перехід національної системи бухгалтерського обліку та складання звітності на міжнародні стандарти (МСБО) є вимогою часу.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку містять єдині методологічні підходи до оцінки та розкриття інформації, необхідної інвесторам та кредиторам. Концептуальні положення МСБО, як правило, стають основою для розробки тією чи іншою країною власних стандартів бухобліку, які конкретизують та доповнюють відповідні МСБО з урахуванням рівня соціально- економічного розвитку та національних традицій.
4 вересня 1996 року Міністерством юстиції України зареєстрована Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України. Згідно статуту федерація має статус громадської організації, та не переслідує коммерційних цілей. Метою
Федерації є підвищення значення бухгалтерської професії в процесі переходу до ринкової економіки, впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Федерація заснувала друкований орган "Вісник бухгалтера та аудитора
України". Видання покликане заповнити лробіли в нестачі інформації. Значне місце в ньому присвячується міжнародним та націонапьним стандартам обліку й коментарям до них провідних спеціалистів.
Також Федерацією було досягнуто домовленості про права на переклад та видання МСБО. В наслідок чого було видано книгу "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку", яка містить повний текст усіх (33) МСБО українською мовою, які були прийняті на 1 січня 1997 року.
Федерацією проводяться навчальні семінари по всій Україні з питання реформування бухобліку в Україні та впровадження МСБО.
У 1997 році Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ) розробила національні стандарти бухгалтерського обліку. Ця ініціатива була підтримана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, яка визнала ФПБАУ як організацію – розробника стандартів бухобліку для професійних учасників ринку цінних паперів.
На основі попереднього аналізу були визначені 23 стандарти, які підлягають першочерговій розробці. Ці стандарти охоплюють усі діючі МСБО
(крім тих, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів), але не копіюють їх. Деякі національні стандарти (наприклад, НСБО № 12
"Інвестиції", № 16 "Витрати" тощо) об'єднують положення кількох МСБО, а в деяких випадках передбачають національні стандарти, які не мають аналогічного міжнародного стандарту. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не протирічать їм.
При розробці проектів національних стандартів використовуються не лише діючі МСБО, а також їх проекти та інші матеріали, видані Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють його мету; сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті; порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об'єктів у фінансовій звітності.
Слід звернути увагу, що з урахуванням специфіки банків і бюджетних установ, не всі НСБО розповсюджуються на ці сфери діяльності. Але більшість стандартів містять методологічні підходи до обліку, які є загальними для всіх підприємств, організацій, установ незалежно від сфери діяльності та форми власності.
Також в Україні працює комісія ВР з питань економічної політики та управлінням народним господарством, яка проводить роботу з розробки НСБО з урахуванням МСБО, хоч поки-що спостерігаються деякі складнощі з виконанням цього проекту
Висновки
В умовах, коли Україна переходить до ринкових відносин, особливе значення має набуття професійних знань, навичок та вміння працівниками, зайнятими в найрізноманітніших сферах економіки та управління, в пошуках вірних и обгрунтованних управлінських підходів та рішень з метою підвищення ефективності роботи підприємства, об‘єднання та інших господарчих структур.
Для нормального функціонування в будь-якій структурі ринкової економіки конче необхідно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву й об‘єктивную інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи (прибуток, доход або збитки), а також про систему їх формування.
Таку інформацію надає система обліку. Але для того, щоб ця інформація була зрозумілою не лише тій людині, яка її зібрала, а й іншим: потенційним інвесторам та податковим органам. Для цього використовуються стандарти бухгалтерського обліку, а оскільки, як вже зазначалося, Україна виходить на світовий ринок, то вона буде мати зносини з закордонними інвесторами та партнерами, а отже є необхідність у тому, щоб вони теж могли "прочитати" цю інформацію. Ось чому є важливимим впровадження МСБО – щоб будь-яка людина, яка матиме з Вами спільний бізнес, могла визначити – чи варто...
Список використанної литература:
1. Вестник бухгалтера и аудитора Украины – инф. бюлл. №1 ноябрь 1996.
2. Зачем нужен переход на международные стандарты бухгалтерского учёта //
Плюс – минус.– 1997.– 21 ноября .– С. 6.
3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С.
Ф. Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України,
1998 – 736 с.
4. Соловьёва О. Что такое GAAP?: учёт за рубежом // Бухгалтерский учёт и аудит.– 1997.– №5.– С. 72 – 81
5. Чебанова Н. В., Котенко Л. Н. Бухгалтерский учёт (торговые и посреднические предприятия) – 2-е изд., перераб. и доп. – Харьков:
Интеллект – ЭКО, 1994.
6. Цінні папери України № 17 (17) від 13.08.1998.
10 лучших рефератов Закончив половой акт оргазмом, мужчина ни в коем случае не должен...
При каких условиях вреден онанизм?
Гигиена полового члена
Ноготь вросший
Дефлорация
Глисты
Когда можно начинать половую жизнь?
Чудо резинового века
Проблемы загрязнения окружающей среды. Загрязнение атмосферы
Отчёт по производственной практике по маркетингу
ПОЛОЖЕННЯ
ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Положення про організацію професійної орієнтації населення (надалі - Положення) розроблене відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, законів України "Про зайнятість населення", "Про освіту", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про охорону праці", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Основ законодавства України про охорону здоров'я з урахуванням внесених до них змін і доповнень, положення конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці, Концепції державної системи професійної орієнтації населення, схваленої постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1994 року N 48 та інших законодавчих, нормативних і методичних документів з питань професійної орієнтації населення, а також з урахуванням практичного досвіду цієї роботи розвинутих країн світу.
1.2. Положення має забезпечити на основі єдиного методологічного підходу скоординовану діяльність усіх суб'єктів професійної орієнтації населення з метою підвищення соціальної та економічної ефективності управління і організації профорієнтаційної роботи.
1.3. Положення є міжгалузевим та міжвідомчим документом і обов'язкове до виконання усіма установами, організаціями і підприємствами України, які займаються питаннями професійної орієнтації населення. На основі даного положення можуть розроблятися органами державної виконавчої влади відповідно до їх компетенції відповідні положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається, незайнятого і зайнятого населення, осіб з обмеженою працездатністю, а також інші нормативні документи з професійної орієнтації населення.
1.4. Професійна орієнтація населення - це комплексна науково обгрунтована система форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування професійно важливих особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці. Вона спрямована на досягнення збалансованості між професійними інтересами і можливостями людини та потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності. Професійна орієнтація населення є складовою частиною соціально-орієнтованої ринкової економіки, яка впливає на ринок праці, товарів, послуг та капіталу.
Профорієнтаційна робота сприяє цілеспрямованому розвитку здібностей людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров'я і виступає одним із важливих елементів державної політики в сфері соціального захисту та зайнятості населення, забезпечує ефективне використання трудового потенціалу особи, підвищення її соціальної та професійної мобільності, відіграє значну роль у профілактиці масового вимушеного безробіття. Профорієнтаційні заходи стимулюють пошук людиною найефективніших засобів підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток соціально-економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності.
Головною метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними для неї методами посиленню конкурентоспроможності працівника на ринку праці і досягнення продуктивної зайнятості населення.
1.5. Професійна орієнтація включає такі елементи: професійної інформації, професійної консультації, професійного добору, професійного відбору та професійної адаптації.
Професійна інформація забезпечує ознайомлення зі змістом і перспективами розвитку професій, формами та умовами їх здобуття, станом та потребами ринку праці в кадрах, вимогами професій до особистості, можливостями професійно-кваліфікаційного становлення.
Професійна консультація грунтується на науково організованій системі взаємодії психолога-профконсультанта і особи, що потребує допомоги у виборі або зміні професії чи виду діяльності, на основі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я особи та з урахуванням потреб ринку праці.
Професійний добір - система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення конкретних професій, найбільш придатних для оволодіння ними конкретною особою.
Професійний відбір здійснюється з метою визначення ступеню придатності особи до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативними вимогами. Професійний відбір громадян здійснюється відповідно Переліку професій та спеціальностей, що вимагають професійного відбору. Вказаний Перелік затверджується у встановленому порядку Кабінетом міністрів України.
Професійна адаптація покликана сприяти входженню особи у трудову діяльність, практичній перевірці правильності професійного вибору і успішному професійному становленню працівника.
1.6. Науково-методичними засобами, що використовуються у професійній орієнтації населення, є професіографія (інформаційна, діагностична, коригуюча, формуюча) і професійна діагностика (комплекс медичних, психофізіологічних, психологічних та інших методів вивчення особи).
1.7. Об'єктом професійної орієнтації населення є молодь, яка навчається, зайняте та незайняте населення, вивільнювані працівники і особи з обмеженою працездатністю.
1.8. В основу профорієнтаційної роботи з населенням покладено такі принципи:
комплексний характер надання населенню профорієнтаційних послуг;
узгодження інтересів особи та суспільства через ринок праці;
діяльнісний підхід до визначення професійної придатності;
рівні можливості отримання профорієнтаційних послуг громадянами України і громадянами іноземних держав, з якими Україна має відповідні угоди, незалежно від місця роботи чи навчання, віку, статі, національності, релігійних переконань;
доступність професійної та іншої інформації стосовно можливостей вибору чи зміни професії, форм навчання і працевлаштування;
добровільність і безкоштовність отримання профорієнтаційних послуг усіма групами населення на гарантованому державному рівні;
конфіденційність та рекомендуючий характер висновків профконсультацій і профвідбору, додержання працівниками профорієнтаційних служб норм професійної етики.
2. ЗАВДАННЯ І ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ
2.1. Основними завданнями в галузі організації системи професійної орієнтації населення є:
забезпечення гарантованих Конституцією та чинним законодавством України прав громадян на працю, конкурентоздатності особи на ринку праці, вільного вибору або роду занять, зміни виду трудової діяльності, професії та місця роботи у відповідності з професійними інтересами, нахилами, здібностями, загальноосвітньою та професійною підготовкою, станом здоров'я та з урахуванням потреб ринку праці;
підвищення соціальної та професійної мобільності особи, збереження її здоров'я і працездатності;
сприяння гармонійному розвитку особи, оптимізації процесу її соціально-професійного становлення;
стимулювання розвитку соціальної та економічної ініціативи особи, її інтелектуального та трудового потенціалу;
забезпечення комплексного підходу до роботи у сфері професійної орієнтації, посилення її соціально-економічної спрямованості;
формування правових, соціально-економічних, інформаційно-методичних, матеріально-технічних, кадрових і фінансових засад розвитку професійної орієнтації населення, організація науково-методичного та нормативного забезпечення її функціонування;
оновлення форм і методів профорієнтаційної роботи з населенням, визначення її нормативів та стандартів на рівні сучасних вимог;
розробка пакета відповідних нормативно-правових документів, необхідних для організації роботи з професійної орієнтації населення, та внесення змін до чинних законодавчих актів;
вдосконалення структури управління професійною орієнтацією молоді, яка навчається, незайнятого і зайнятого населення, осіб з обмеженою працездатністю;
створення, розширення та удосконалення існуючих профорієнтаційних підрозділів у системі освіти, соціальних службах для молоді, державній службі зайнятості, на підприємствах, організаціях, установах соціального захисту населення та охорони здоров'я;
створення сприятливих умов для розвитку мережі недержавних установ і об'єднань, що надають профорієнтаційні послуги;
підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері професійної орієнтації населення;
підвищення ефективності праці зайнятих професійною орієнтацією населення фахівців, запровадження дійових форм їх матеріального і морального заохочення;
організація міжнародного співробітництва в сфері професійної орієнтації населення з метою обміну досвідом роботи.
2.2. Система професійної орієнтації населення виконує функції у галузі профорієнтаційних послуг та психологічної підтримки громадян, інформаційно-методичної роботи, координаційної і науково-дослідної діяльності.
2.3. Основні функції у галузі профорієнтаційних послуг та психологічної підтримки населення:
забезпечення безкоштовного надання на гарантованому державою рівні обсягу профорієнтаційних послуг молоді, яка навчається, незайнятому і зайнятому населенню, особам з обмеженою працездатністю;
здійснення професійного інформування населення про професії та спеціальності, що мають попит на регіональному ринку праці;
надання населенню індивідуальних інформаційно-довідкових та професійних консультацій з використанням елементів психологічної підтримки;
ознайомлення населення з правилами вибору професії, виховання у громадян спрямування на самопізнання і особисту активність як основи професійного самовизначення;
формування у населення вміння співставляти свої індивідуальні особливості з вимогами професії до особи, складання на цій основі реального плану оволодіння професією;
організація та проведення групових професійних консультацій серед молоді, яка навчається, незайнятого і зайнятого населення, осіб з обмеженою працездатністю;
створення умов для розвитку професійно важливих якостей особистості;
забезпечення поглибленого профдіагностичного обстеження громадян з метою професійного добору і професійного відбору;
надання психологічної підтримки та здійснення корекції професійного самовизначення населення;
визначення професійної придатності осіб при комплектуванні навчальних груп загальноосвітніх шкіл, спеціальних шкіл, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладів, направленні незайнятого населення на професійне навчання, працевлаштування громадян тощо;
здійснення заходів щодо сприяння професійній адаптації осіб, направлених на професійне навчання, психологічного супроводження навчальних груп;
сприяння професійній адаптації працівників, які вперше працевлаштувались, та громадян, що змінили професію.
2.4. Основні функції суб'єктів профорієнтаційної діяльності у галузі інформаційно-методичної роботи з професійної орієнтації населення:
підготовка нормативних актів, що регулюють роботу з професійної орієнтації населення та забезпечення ними відповідних підрозділів професійної орієнтації, здійснення консультацій щодо їх використання;
розробка методичних матеріалів (рекомендацій, посібників, підручників) та забезпечення ними профорієнтаційних підрозділів установ, організацій, підприємств тощо;
створення банку професіографічних матеріалів з професійної орієнтації населення, стандартизованих психодіагностичних методик, пакетів прикладних програм і встановлення порядку їх використання;
здійснення апробації і адаптації методичних матеріалів профдіагностичного характеру, профінформаційних та інших розробок з професійної орієнтації населення, узагальнення результатів їх використання;
надання методичних консультацій з питань професійної орієнтації і психологічної підтримки населення фахівцям територіальної служби зайнятості, кадрових служб підприємств, педагогічним працівникам закладів освіти, практичним психологам, соціологам та іншим;
організація семінарів та конференцій з проблем професійної орієнтації населення;
розробка і впровадження у практику профорієнтаційної роботи з професійної орієнтації населення сучасних методів профдіагностики, в тому числі з використанням профдіагностичного обладнання та комп'ютерної техніки;
вивчення та поширення вітчизняного і зарубіжного досвіду профорієнтаційної роботи з населенням, організація обміну досвідом в межах держави і територіальних систем професійної орієнтації;
організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів, які працюють у галузі професійної орієнтації населення.
2.5. Основні функції у галузі координації і науково-дослідної діяльності з професійної орієнтації населення:
розробка із залученням установ та організацій, які належать до територіальної системи професійної орієнтації населення, поточних та перспективних заходів з розвитку професійної орієнтації на відповідній території, розгляд цих заходів територіальною міжгалузевою радою з питань профорієнтації та професійного навчання незайнятого населення;
визначення пріоритетних напрямів роботи з професійної орієнтації населення, обгрунтування пропозицій щодо забезпечення гарантованих обсягів профорієнтаційних послуг різним категоріям населення;
здійснення розробки розділів з професійної орієнтації населення регіональних програм зайнятості, соціальних програм, програм соціального становлення і розвитку молоді, охорони здоров'я, розвитку освіти, охорони праці та інших;
вивчення стану профорієнтаційної роботи з населенням у регіоні і розробка пропозицій щодо її удосконалення, підвищення соціальної та економічної ефективності;
забезпечення взаємодії з профорієнтаційної роботи з молоддю, яка навчається, незайнятим і зайнятим дорослим населенням, особами з обмеженою працездатністю;
створення сприятливих умов для розвитку розгалуженої мережі профорієнтаційних підрозділів, зокрема недержавних, діяльність яких не суперечить чинному законодавству;
підготовка єдиного плану профорієнтаційної діяльності територіальної міжгалузевої ради з питань профорієнтації та професійного навчання незайнятого населення відповідного регіону;
проведення координаційних нарад і семінарів з удосконалення спільної роботи щодо організації професійної орієнтації населення в регіоні територіальної служби зайнятості з професійними навчально-виховними та вищими навчальними закладами, соціальними службами для молоді, установами соціального захисту населення, військовими комісаріатами й охорони здоров'я, кадровими та іншими службами підприємств тощо;
атестація (у випадках, передбачених чинним законодавством) і допуск спеціалістів з професійної орієнтації населення до профдіагностичного обстеження та індивідуального професійного консультування з елементами психологічної підтримки громадян;
здійснення теоретичних і прикладних професіографічних досліджень у галузі професійної орієнтації населення;
проведення прикладних економічних, соціологічних та інших досліджень з питань професійної орієнтації населення;
організація впровадження результатів теоретичних та прикладних досліджень у практику роботи підрозділів і спеціалістів територіальної системи професійної орієнтації населення.
3. УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ
3.1. Управління системою професійної орієнтації населення на загальнодержавному і територіальному рівнях направлене на забезпечення цілі професійної орієнтації - надання профорієнтаційних послуг у повному обсязі усім групам громадян з метою вільного і свідомого вибору професії з урахуванням попиту ринку праці, професійних інтересів, нахилів, здібностей та стану здоров'я особи.
3.2. Управління професійною орієнтацією молоді, яка навчається, здійснюють Міністерство освіти, Міністерство праці, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство у справах молоді і спорту та Міністерство оборони України.
В апараті Міністерства освіти України, управліннях і відділах освіти на місцях, у соціально-психологічних службах системи освіти вводяться посади працівників, які виконують функціональні обов'язки по профорієнтації молоді, яка навчається.
Роботу по сприянню трудовому і професійному самовизначенню дітей дошкільного віку, підлітків, молоді, яка навчається, виконують соціально-психологічні служби в системі освіти.
У навчальних закладах освіти професійну орієнтацію молоді, яка навчається, здійснюють працівники соціально-психологічної служби, центрів зайнятості, профконсультанти, вчителі-предметники, класні керівники, викладачі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, бібліотекарі, методичні працівники тощо.
У штатних розкладах середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів, спеціальних шкіл, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладів вводяться посади психологів-профконсультантів або методистів з профорієнтації.
Профорієнтаційна робота з допризивною молоддю проводиться військовими комісаріатами та організаціями сприяння Збройним силам та іншим військовим формуванням України.
Професійному інформуванню молоді, що має певний професійний досвід або освіту, сприяють соціальні служби для молоді системи Міністерства у справах молоді і спорту України та Фонду соціальної адаптації молоді. В Українському державному центрі соціальних служб для молоді і територіальних центрах соціальних служб для молоді призначаються працівники, відповідальні за профорієнтаційну роботу.
Медичні аспекти професійної орієнтації громадян з тим чи іншим видом патології забезпечують лікарі районних та міських медичних закладів. У Міністерстві охорони здоров'я України визначаються працівники, відповідальні за медичні аспекти профорієнтаційної роботи.
3.3. Управління професійною орієнтацією вивільнюваних працівників, безробітних та інших груп незайнятого населення здійснює Міністерство праці України через Державний центр зайнятості, Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські центри зайнятості, до складу яких входять територіальні центри (відділи) професійної орієнтації населення, учбово-профорієнтаційні центри. У районних (міських) центрах зайнятості створюються відділи (сектори або вводяться посади фахівців) з професійної орієнтації населення.
3.4. Управління професійною орієнтацією зайнятого населення у галузі інформаційно-методичної координації і наукової роботи здійснює Міністерство праці України через Державний центр зайнятості. Безпосередню роботу з професійної орієнтації зайнятого населення на підприємствах різних форм власності рекомендується здійснювати службам соціального розвитку цих підприємств. Самостійні служби соціального розвитку можуть створюватись на великих підприємствах і підпорядковуватись безпосередньо керівникові по кадрах. На невеликих підприємствах цю роботу можуть виконувати працівники, які входять до складу служби управління персоналом.
3.5. Управління професійною орієнтацією громадян з обмеженою працездатністю здійснюють Міністерство соціального захисту населення та Міністерство охорони здоров'я України, у системі яких на всіх рівнях управління призначаються працівники, відповідальні за цю роботу. До професійної орієнтації осіб з обмеженою працездатністю також залучаються центри зайнятості і підприємства.
3.6. Координацію і аналіз роботи з професійної орієнтації населення, оцінку її соціальної та економічної ефективності здійснює Міжгалузева Рада з питань профорієнтації та професійного навчання незайнятого населення.
3.7. Науково-методичне забезпечення професійної орієнтації населення покладається на Міністерство праці, Міністерство освіти, Міністерство у справах молоді і спорту, Міністерство соціального захисту населення, Міністерство охорони здоров'я України, Національну академію наук та Академію педагогічних наук України.
4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ
4.1. Професійна орієнтація молоді, що навчається, здійснюється усіма закладами освіти на всіх ступенях навчання на допрофесійному і професійному періодах. Допрофесійний період професійної орієнтації включає такі етапи: початковий, пізнавально-пошуковий і визначальний.
Для проведення профорієнтаційної роботи з молоддю, яка навчається, в навчальних закладах використовуються навчально-методичні кабінети професійної орієнтації, кабінети інформатики, майстерні, бібліотеки, медичні кабінети тощо.
Професійна інформація, професійна консультація, професійний добір, професійний відбір та професійна адаптація молоді, яка навчається, вивчення ефективності працевлаштування випускників навчальних закладів здійснюються закладами освіти спільно з батьками учнів, підприємствами, установами і організаціями, центрами (відділами) професійної орієнтації територіальних центрів зайнятості, центрів соціальних служб для молоді.
4.2. Організація роботи з професійної орієнтації незайнятого населення здійснюється Державним центром зайнятості Міністерства праці України. Центри (відділи) професійної орієнтації населення, учбово-профорієнтаційні центри здійснюють у відповідних регіонах організаційно-методичне забезпечення роботи місцевих центрів зайнятості з профінформації, профконсультації, профдобору та профвідбору незайнятого населення з метою обгрунтування вибору професії, працевлаштування або вибору відповідного професійного навчально-виховного чи вищого навчального закладу, комплектування груп слухачів закладів освіти. В центрах і відділах профорієнтації, учбово-профорієнтаційних центрах проводиться профдобір та профвідбір незайнятих громадян з професій, за якими для визначення професійної придатності необхідне використання складних комп'ютерних версій профдіагностичного тестування і профдіагностичного обстеження.
Працівники профорієнтаційних підрозділів районних (міських) центрів зайнятості забезпечують відстеження та психологічне супроводження процесу професійного навчання незайнятого населення. Направлення на професійне навчання незайнятих громадян здійснюється місцевими центрами зайнятості тільки після проведення профконсультації, профдобору або профвідбору з урахуванням інтересів, нахилів, здібностей та стану здоров'я особи.
Профорієнтаційні підрозділи державної служби зайнятості надають послуги з профорієнтації учням загальноосвітніх та професіональних навчально-виховних закладів, студентам вищих і прирівнених до них навчальних закладів, особам у працездатному віці, які звертаються у профорієнтаційні підрозділи центрів зайнятості самостійно та іншим категоріям громадян.
4.3. Організацію роботи з професійної орієнтації зайнятого населення рекомендується здійснювати підприємствам незалежно від форм власності з таких основних напрямів:
проведення профінформації, профконсультації фіксуючого і формуючого профвідбору в процесі прийому громадян на роботу;
обстеження професійно непридатних (не виконуючих норми виробітку, тих, хто допускає виробничий брак) з метою надання їм допомоги у виборі професії, що відповідає їх професійним інтересам, нахилам, здібностям, сприянню у разі потреби професійній переорієнтації і перепідготовці;
організація виробничої адаптації молодих робітників і спеціалістів, професійно-кваліфікаційного просування персоналу;
проведення періодичних атестацій керівників і спеціалістів, тарифікації робітників, формування резерву керівних кадрів;
надання місцевим центрам зайнятості інформації про поточні та перспективні потреби підприємств у кадрах в професійному і кваліфікаційному розрізі для коригування профорієнтаційної роботи у регіоні, вимоги конкретних професій до психофізіологічних й соціально-психологічних особливостей людини.
Професійна орієнтація зайнятого населення здійснюється також у системі підвищення кваліфікації і професійної підготовки та перепідготовки працюючих на виробництві.
Підприємствам рекомендується укладати з регіональними центрами зайнятості договори згідно з чинним законодавством по наданню профорієнтаційних послуг зайнятому населенню. Центри зайнятості створюють сприятливі умови для доповнення державної системи професійної орієнтації різними комерційними бюро та агентствами, які надають платні профорієнтаційні послуги підприємствам і громадянам.
4.4. Організацію роботи з професійної орієнтації осіб з обмеженою працездатністю здійснюють органи та установи охорони здоров'я, соціального захисту населення, і служби зайнятості. Місцеві органи соціального захисту населення та охорони здоров'я направляють осіб з обмеженою працездатністю, які бажають працювати, у центри зайнятості. Особи з обмеженою працездатністю, які звернулися у центри зайнятості за направленням органів соціального захисту населення, медико-соціальної експертизи або самостійно реєструються як особи, бажаючі працювати, отримують необхідні послуги з професійної орієнтації.
Профорієнтаційні підрозділи служби зайнятості проводять профінформацію, поглиблену профконсультацію, профдобір або профвідбір, визначають професійну придатність особи з обмеженою працездатністю з урахуванням професійних інтересів, нахилів, здібностей, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. За висновками профорієнтаційних підрозділів центр зайнятості сприяє працевлаштуванню або направляє осіб з обмеженою працездатністю на професійне навчання.
Професійна адаптація осіб з обмеженою працездатністю на виробництві враховує такі аспекти: психофізіологічний - адаптацію до умов виробничого середовища, робочого місця, змісту, умов праці; професійний - задоволення працею, ступінь оволодіння професією, успішність професійної діяльності; соціально-психологічний - адаптація до членів робочої групи, керівництва і в цілому до виробничої атмосфери у трудовому колективі.
5. КАДРИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ
5.1. До профорієнтаційної роботи з населенням допускаються висококваліфіковані психологи-профконсультанти, психофізіологи, соціологи та інші фахівці закладів освіти, державної служби зайнятості, соціальної служби для молоді, організацій і установ соціального захисту населення, військових комісаріатів, охорони здоров'я та підприємств після проходження професійного відбору або атестації відповідно до чинного законодавства.
5.2. Психологи-профконсультанти, психофізіологи, соціологи, які залучаються до професійної орієнтації населення, повинні мати відповідну вищу освіту, кваліфікацію спеціаліста і необхідний досвід роботи у галузі професійної орієнтації. До профорієнтаційної роботи з населенням можуть бути допущені особи з вищою психологічною, педагогічною, медичною та біологічною освітою, які мають досвід діагностичної і профорієнтаційної діяльності не менше одного року.
5.3. Критерії, показники і методи оцінки роботи фахівців, які здійснюють професійну орієнтацію населення, терміни проведення атестації, форми професійного навчання, перепідготовки та періодичність підвищення кваліфікації (не рідше одного разу у 5 років), обміну досвідом профорієнтаційної роботи визначаються керівником установи, організації чи підприємства, що проводить професійну орієнтацію населення, на основі відповідних методичних рекомендацій.
5.4. Пріоритетною формою професійного навчання фахівців для системи професійної орієнтації населення є перепідготовка спеціалістів з визначеними термінами навчання і обов'язковим стажуванням під керівництвом досвідченого фахівця з професійної орієнтації. Професійна перепідготовка кадрів із числа вчителів, психологів, фізіологів, медиків та інших фахівців здійснюється на спеціальних факультетах вищих навчальних закладів, інститутів підвищення кваліфікації, що мають відповідні права за результатами державної акредитації.
6. ФІНАНСУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ
6.1. Фінансування професійної орієнтації населення здійснюється за рахунок таких джерел:
державного і місцевих фондів сприяння зайнятості населення;
коштів державного і місцевих бюджетів;
фонду соціальної адаптації молоді та інших молодіжних фондів;
фонду соціальної захищеності інвалідів;
громадських фондів;
коштів підприємств різних форм власності;
коштів інших державних та приватних фондів;
власних коштів громадян.
6.2. Розміри щорічних асигнувань із вказаних фондів визначаються кошторисами витрат на виконання конкретних заходів з професійної орієнтації населення щодо реалізації державної та регіональних програм зайнятості населення, цільової державної програми сприяння зайнятості молоді, програм соціального становлення і розвитку молоді, програм охорони здоров'я, програм розвитку освіти, програм охорони праці та інших.
Полтавський Кооперативний Інститут
кафедра бухгалтерського обліку
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ: "Міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку"
з курсу: "Вступ до спеціальності"
Підготував: студент групи ОА-11
факультету фінансів та обліку
Корчан Андрій Валерійович
Науковий керівник: к. е. н. Деньга С. М.
ПОЛТАВА – 1998 р.
Зміст
| План |3 |
| Вступ |4 |
|1. Поняття про стандарти бухгалтерського обліку та | |
|необхідність їх використання в бухгалтерській праці |5 |
|2. Формування та розвиток міжнародних стандартів | |
|бухгалтерського обліку (МСБО) |6 |
|2.1. Розвиток міжнародного бізнесу і розвиток | |
|міжнародних стандартів бухгалтерського обліку | |
|(МСБО) |6 |
|2.2. Структура і основний зміст МСБО |7 |
|2.3. Використання МСБО у практиці бухгалтерського | |
|обліку підприємств України |10 |
|3. Перспективи і можливості переходу України на | |
|міжнародні стандарти бухгалтерського обліку |11 |
| Висновки |12 |
| Список використаної літератури |13 |
План
1. Поняття про стандарти бухгалтерського обліку та необхідність їх
використання в бухгалтерській праці.
2. Формування та розвиток міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
(МСБО).
2.1. Розвиток міжнародного бізнесу і розвиток міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку (МСБО).
2.2. Структура і основний зміст МСБО.
2.3. Використання МСБО у практиці бухгалтерського обліку підприємств
України.
3. Перспективи і можливості переходу України на міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку.
Вступ
В умовах, коли Україна переходить до ринкових відносин, особливе
значення має набуття професійних знань, навичок та вміння працівниками,
зайнятими в найрізноманітніших сферах економіки та управління, в пошуках
вірних и обгрунтованих управлінських підходів та решень з метою підвищення
ефективності роботи підприємств, об‘єднаннь та інших господарських
структур. Для нормального функціонування будь-якої структури в умовах
ринкової економіки конче необхідно, щоб її учасники, приймаючи рішення,
мали правдиву й об‘єктивную інформацію про його майно, грошовий та
фінансовий стан, результати работи (прибуток, доход або збитки), а також
про систему їх формування як на своєму підприємстві, так і у партнерів, на
підставі попередніх даних. Таку інформацію надає система обліку, основу
якої складає теорія подвійного відображення господарських операцій.
Ринкові відносини будуються на кругообізі суспільного продукту, капіталу
й доходу, а система бухгалтерського обліку відображає цей кругообіг на
мікроекономічному рівні.
Роль бухгалтерського обліку в ринковій економіці двояка: з одного боку,
бухгалтерський облік дає можливість власнику чітко відокремити його
підприємство з усім майном від усіх інших господарських суб‘єктів таким
чином, щоб «моє» й ««твоє» в кожен момент могли бути чітко відділені один
від одного. Виходячи з цього, стає можливий найсуворіший контроль за
здійснюваними змінами форм та вартості усіх частин майна підприємства.
Одним з найважливіших принципів, установлених Міжнародними стандартами
бухгалтерського обліку, є автономність підприємства, згідно якого в обліці
і балансі відображається лише те майно, котре законодавчо визнається
власністю конкретного підприємства. В ринковій економіці дотримання
принципу автономності підприємства є правовою основою для визначення
дійсного майна й фінансового стану того чи іншого господарюючого суб‘єкта.
1. Поняття про стандарти бухгалтерського обліку та необхідність їх
використання в бухгалтерській праці.
Предметом бухгалтерського обліку є господарча діяльність підприємства,
яка складається з окремих господарчих операцій, що змінюють майно
підприємства та його джерела чи стан, та використання майна підприємства.
Сутність предмета бухгалтерського обліку розкривається через об‘єкти.
Об‘єктами є господарчі засоби, джерела господарчих засобів та господарчі
процеси.
Бухгалтерський облік відбиває увесь процес виробництва, кошти
підприємства, дає можливість прослідкувати за змінами, які потерпають його
майнові засоби. Враховуючи сукупність затрат, підприємець визначає
собівартість виробництва чи мінімум того; що він повинен виручити, якщо не
бажає нести збитки. Для цього він постійно порівнює собівартість своєї
продукції, робіт та послуг з ринковими цінами. Таким чином підприємець
контролює продуктивність і прибутковість свого підприємства.
Бухгалтерський облік є, так би мовити, літописом діяльності будь-якого
господарства, дає йому змогу поновити кожен господарський факт з усіма
подробицями. Бухгалтерська інформація надає суцільну, без будь-яких
пропусків, картину бізнесу і має найбільшу повноту. Такая повнота
інформації забезпечує підприємцям достатню свободу в прийнятті
управлінських рішень.
В умовах переходу до ринкових відносин головною та основною задачею
бухгалтерського обліку визнано отримання точної та достовірної информації
про господарчі процеси і результати діяльності підприємства, необхідної як
для оперативного управління підприємством, так і для використання
інвесторами, кредиторами, податковими, фінансовими та банківскими органами,
а також іншими зацікавленими юридичними і фізичними особами.
У кожній країні місцеві положення регулюють більшою або меншою мірою
випуск фінансових звітів. Такі місцеві регулюючі положення включають
стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймаються регулюючими органами
та/або професійними бухгалтерськими організаціями у кожній країні.
До утворення КМСБО часто існували відмінності у формі та змісті
опублікованих стандартів бухгалтерського обліку більшості країн. КМСБО бере
до уваги запропоновані проекти або прийняті стандарти бухгалтерського
обліку з кожного питання і розробляє МСБО для прийняття у світовому
масштабі. Однією з цілей КМСБО є максимально можлива гармонізація різних
стандартів бухгалтерського обліку та облікових політик різних країн.
При виконанні завдання з адаптації існуючих стандартів і при
формулюванні Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з нових тем
КМСБО концентрує увагу на суттєвих питаннях. Таким чином, вік докладає
зусилля для уникнення ситуацій, у яких Міжнародні стандарти бухгалтерського
обліку будуть настільки складними, що їх ефективне широке міжнародне
використання буде неможливим. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку,
які приймає КМСБО, постійно переглядаються з метою урахування поточних умов
та потреб у внесенні змін.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймає КМСБО, не є
домінуючими над місцевими положеннями, про які йдеться вище і які регулюють
випуск фінансових звітів у певній країні. Зобов'язання, взяті членами
КМСБО, як пояснюється в цій Передмові, передбачають, що в разі дотримання
Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у всіх важливих аспектах цей
факт має розкриватися. Там, де місцеві папоження вимаглоть відхилення від
Міжнародних ~ртів бухгалтерського обліку, місцеві члени КМСБО намагаються
переконативідповідні органи у доцільності гармонізації з МСБО.
Бухгалтерські документи, за умови надзвичайної важливості бухгалтерської
праці та бухгалтерського обліку, повинні бути дуже чіткі та зрозумілі. Якщо
бухоблік буде у кожного підприємця та в кожній організіції довільним, то
він втратить своє значеня. Отже бухгалтерський облік повинен бути весь
стандартизований.
Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він
розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють
його мету; сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів,
які використовуються в стандарті; порядок оцінки та деталізації інформації
відповідних об'єктів у фінансовій звітності. Маючи таку структуру,
стандарти БО дещо спрощують роботу бухгалтера, та використання даних
бухобліку.
2. Формування та розвиток міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
(МСБО).
2.1. Розвиток міжнародного бізнесу і розвиток міжнародних
стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).
В різних країнах світу створювалися різні підприємства, які поступово
розвивалися, збільшувався обсяг їх послуг та продукції, з‘являлась
необхідність торгівлі та співробітництва з підприємствами інших країн.
Наслідком цього було створеня спільних підприємств, відкриття іноземних
філіалів, а отже і необхідність однакового розуміння та використання всіма
учасниками фінінсової, зокрема бухгалтерської інформації. Але існувала
різниця між поданням цієї інформації в різних країнах. Для формування
стандартів, які були б найзручнішими і зрозумілими було створено спеціальну
організацію – Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
(КМСБО). Цей комітет є незалежною організацією приватного сектора, яка має
за мету досягнення єдності у принципах бухгалтерського обліку, що їх
використовують підприємства та інші організації для складання фінансової
звітності в різних країнах світу. Комітет був заснований у 1973 році на
підставі угоди, укладеної між професійними бухгалтерськими організаціями
Австралії, Великобританії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини,
Мексики, Сполучених Штатів Америки, Франції та Японії. 3 1983 року КМСБО
об'єднує всі професійні бухгалтерські організації, що входять до складу
Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ). За станом на січень 1997 року до
КМСБО входять 119 повних та 6 асоційованих членів з 88 країн світу. Нині
багато різних організацій залучаються до роботи комітету, крім того, багато
країн, які не є членами КМСБО, використовують Міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку.
Діяльність КМСБО є можливою завдяки фінансовій підтримці професійних
організацій бухгалтерів та інших організацій, що входять до складу Ради
Комітету, завдяки підтримці МФБ і різних компаній, фінансових установ,
бухгалтерських фірм та інших. Одним із джерел отримання доходу є продаж
публікацій Комітету в усьому світі.
Представники Ради, організації-члени, члени Консультативної групи, інші
організації та окремі особи, а також працівники КМСБО заохочуються до
надання пропозицій щодо розробки Міжнародних стандартів бухгалтерського
обліку з нових тем.
Згідно з Конституцією КМСБО, мета організації:
а) формулювати і публікувати в інтересах громадськості стандарти
бухгалтерського обліку, що їх мають дотримуватися при складанні фінансової
звітності, а також сприяти їх прийняттю та дотриманню в усьому світі;
б) спрямовувати зусилля на поліпшення та гармонізацію регулюючих
положень, стандартів бухгалтерського обліку і процедур, пов'язаних із
поданням фінансових звітів.
Діяльністю КМСБО керує Рада, до складу якої входять представники
бухгалтерських організацій 13 країн (або груп країн), що призначаються
Радою МФБ, і не більше 4 представників інших організацій, зацікавлених
питаннями фінансової звітності. Кожен член Ради має право висунути не
більше двох представників та одного технічного консультанта, які беруть
участь у засіданнях Ради. Комітет заохочує кожного члена Ради вводити до
складу своїх представників принаймні одну особу, яка працює в
промисловості, і одну особу, яка безпосередньо бере участь у діяльності
національного органу з розробки стандартів.
Належна організація роботи КМСБО забезпечує високу якість Міжнародних
стандартів бухгалтерського обліку, які вимагають необхідної облікової
практики за конкретних економічних обставин. Така організація праці,
включаючи консультації з членами Консультативної групи, з організаціями-
членами КМСБО, органами, що розробляють стандарти, та з іншими
зацікавленими групами й особами в різних країнах світу, забезпечує також
прийнятність Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для користувачів
фінансових звітів і для тих, хто їх складає.
Процедура розробки Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку
(МСБО) така:
а) Рада формує Керівний комітет. Головою кожного Керівного комітету
є Представник Ради. До складу Комітету, як правило, входять представники
бухгалтерських організацій принаймні трьох інших країн. Керівні комітети
також можуть включати представників інших організацій, які входять до Ради
або Консультативної групи, чи експертів із певних питань;
б) Керівний комітет визначає та переглядає всі питання
бухгалтерського обліку, пов'язані з певною темою. Керівний комітет
розглядає застосування Концептуальної основи КМСБО для підготовки та
надання фінансових звітів щодо визначених питань бухгалтерського обліку.
Керівний комітет також вивчає регіональні та національні вимоги до
бухгалтерського обліку і практику, в тому числі різні облікові підходи, які
можуть бути доречними за різних обставин. Розглянувши всі необхідні
питання, Керівний комітет може надати Раді Виклад мети;
в) після отримання від Ради коментарів щодо Викладу мети, якщо вони
надаються, Керівний комітет, як правило, готує і публікує Проектний виклад
принципів або інший документ для обговорення. Метою цього Проектного
викладу є визначення основоположних облікових принципів, які формуватимуть
основу для підготовки Проекту для обговорення. Комітет також описує
розглянуті альтернативні рішення і причини рекомендації щодо їх прийняття
або відхилення. Протягом періоду обговорення, який, як правило, триває три
місяці, всі зацікавлені сторони заохочуються до надання коментарів. Для
перегляду ііснуючого МСБО Рада може дати вказівку Керівному комітетові
підготувати Проект для обговорення без попередньої публікації Проектного
викладу принципів;
г) Керівний комітет переглядає коментарі щодо Проектного викладу
принципів і узгоджує остаточний Виклад принципів, який подається Раді для
ухвалення і використовується як основа для підготовки Проекту для
обговорення МСБО, що пропонується. Остаточний Виклад принципів офіційно не
публікується, але його можна отримати за запитом;
д) Керівний комітет готує попередній варіант Проекту для
обговорення, який має бути ухвалений Радою. Після перегляду й ухвалення
принаймні 2/3 членів Ради Проект для обговорення публікується. Протягом
періоду обговорення, що становить мінімум один місяць, а триває, як
правило, щонайменше три місяці, всі зацікавлені сторони заохочуються до
надання коментарів;
е) Керівний комітет переглядає коментарі, готує проект МСБО для
перегляду Радою. Після перегляду і за згодою принаймні 2/3 членів Ради
стандарт публікується.
Протягом цього процесу Рада може вирішити, що питання, яке
розглядається, вимагає додаткових консультацій або буде детально пророблене
в разі випуску Документа для обговорення й отримання коментарів. Може
виникнути необхідність у випускові кількох Проектів для обговорення перед
початком розробки МСБО.
2.2. Структура і основний зміст МСБО.
Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він
розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють
його мету, сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів,
які використовуються в стандарті, порядок оцінки та деталізації інформації
відповідних об'єктів у фінансовій звітності.
МСБО покликані забезпечувати єдність принципів бухобліку в різних
країнах, зіставність показників фінансових звітів, поліпшення
взаєморозуміння між користувачами фінансових звітів в усьому світі та тими,
хто їх складає, забезпечення високої якості необхідної облікової практики
за конкретних економічних обставин. Всього міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку 33. Кожен з них розглядає певні питання і має
відповідно певну назву.
МСБО 1 "Розкриття облікової політики" (переформатований у 1994 р.).
Даний стандарт слід застосовувати при розкритті всіх суттєвих складників
облікової політики, які були прийняті при складанні та поданні фінансових
звітів.
МСБО 2 "Запаси" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення підходу до обліку запасів, який
базується на системі історичної собівартості. Головним питанням обліку
запасів є визначення суми, яка повинна визнаватися як актив та залишатися
такою до моменту визнання відповідних доходів. Цей стандарт забезпечує
практичне керівництво для визначення собівартості.
МСБО 4 "Облік амортизації" (переформатований у 1994 р.).
Даний стандарт слід використовувати для обліку амортизації.
Амортизація – це розподіл суми активу, шо амортизується, протягом
очікуваного строку його використання.
МСБО 5 "Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах"
(переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати при розкритті інформації у фінансових
звітах, які включають баланс, звіт про прибутки та збитки, примітки до них,
а також інші звіти і пояснювальні матеріали, що визначаються як частина
фінансових звітів.
МСБО 7 "Звіт про рух грошових коштів" (переглянутий у 1992 р.).
Метою цього стандарту є вимоги до надання інформації про зміни грошових
коштів підприємства та еквівалентів протягом певного часу за допомогою
Звіту про рух грошових коштів.
МСБО 8 "Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в
обліковій політиці" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення класифікації, розкриття та
облікового підходу до певних статей звіту про прибутки та збитки з тим, щоб
всі підприємства складали та надавали звіт про прибутки та збитки на
послідовній основі.
МСБО 9 "Витрати на дослідження та розробки" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до витрат на
дослідження та розробки.
МСБО 10 "Непередбачені події та події, які відбуваються після дати
балансу" (переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати для обліку та розкриття непередбачених
подій і подій які відбуваються після дати балансу.
МСБО 11 "Будівельні контракти" (переглянутий у 1993 р.).
Мета даного стандарту – розкрити обліковий підхід до доходів та витрат
пов‘язаних з будівельними контрактами.
МСБО 12 "Облік податків на прибуток" (переглянутий у 1996 р.)
Даний стандарт слід застосовувати для обліку податків на прибутки у
фінансових звітах.
МСБО 13 "Подання поточних активів та поточних зобов'язань"
(переформатований у 1994 р).
Цей стандарт слід застосовувати при поданні поточних активів та поточних
зобов‘язань у фінансових звітах.
МСБО 14 "Звітна фінансова інформація за сегментами" (переформатований у
1994 р.).
Мета подання інформації за сегментами – надати користувачам фінансових
звітів інформацію про відносний розмір, внесок у прибуток та тенденції
розвитку різних галузей і географічних зон, в яких функціонує
диверсифіковане підприємство, з тим, шоб користувачі могли скласти власну
інформаційно обгрунтовану думку про піприємство в цілому.
МСБО 15 "Інформація, що відображає вплив зміни цін" (переформатований у
1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати при відображенні впливу зміни цін на
оцінки, що використовуються при визначенні результатів господарської
діяльності та фінансового стану підприємства.
МСБО 16 "Основні засоби" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до основних
засобів (матеріальних активів).
МСБО 17 "Облік оренди" (переформатований у 1994 р.).
Це стандарт слід застосовувати для обліку оренди (передання активів в
тимчасове використання).
МСБО 18 "Дохід" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до доходу, який
виникає в результаті певних операцій та подій.
МСБО 19 "Витрати на пенсійне забезпечення" (переглянутий у 1993 р.).
Метою цього стандарту є визначення, у якому випадку витрати на пенсійне
забезпечення визнаються як витрати, а також яку сумму цих витрат слід
визнати.
МСБО 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну
допомогу" (переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати в обліку та при розкритті інформації
про державні гранти, а також при розкритті інформації про інші форми
державної допомоги.
МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" (переглянутий у 1993 р.).
Цей стандарт слід застосовувати в обліку операцій в іноземній валюті та
при переведенні фінансових звітів закордонних господарских одиниць, які
включаються до звітів підприємства.
МСБО 22 "Об'єднання компаній" (переглянутий у 1993 р.).
Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до об‘єднання
компаній. Стандарт охоплює як придбання одного підприємства іншим, так і
окремі випадки об‘єднаня інтересів, коли визначити покупця неможливо.
МСБО 23 "Витрати на позики" (переглянутий у 1993 р.).
Метою данного стандарту є визначення облікового підходу до витрат на
позики.
МСБО 24 "Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін" (переформатований у
1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати, коли йдеться про зв‘язані сторони та
операції підприємства, що звітує, та зв‘заними з ним сторонами.
МСБО 25 "Облік інвестицій" (переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати в обліку та розкритті інформації про
інвестиції.
МСБО 26 "Облік та звітність щодо програм пенсійного забезпечення"
(переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати до звітів щодо програм пенсійного
забезпечення при складанні таких звітів.
МСБО 27 "Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні
підприємства" (переформатований у 1994 р.).
Даний стандарт слід застосовувати для складання та надання
консолідованих звітів групи підприємств, які контролюються материнською
компанією, та в обліку інвестицій в дочірні компанії.
МСБО 28 "Облік інвестицій в асоційовані компанії" (переформатований у
1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати інвестору в обліку інвестицій в
асоційовані компанії.
МСБО 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції" (переформатований у
1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати до основних фінансових звітів будь-яких
підприємств, що складають звітність у грошових одиницях країни з
гіперінфляцією.
МСБО 30 "Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних
фінансових установ" (переформатований у 1994 р.).
Даний стандарт слід застосовувати для фінансових звітів банків та
подібних фінансових структур.
МСБО 31 "Фінансова звітність про частки у спільних підприємствах"
(переформатований у 1994 р.).
Цей стандарт слід застосовувати до обліку часток в спільних
підприємствах.
МСБО 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання" .
Даний стандарт встановлює певні вимоги до подання інформації про
балансові фінансові інструменти та визначає інформацію, яку слід розкривати
як про балансові, так і позабалансові фінансові інструменти.
МСБО 33 "Прибуток на акцію".
Метою цього стандарту є опис принципів для визначення та подання
прибутку на акцію, що покращить зіставність показників даяльності різних
підприємств за один період чи одного підприємства в різних облікових
періодах.
У деяких випадках, якщо МСБО дозволяє два облікових підходи до подібних
операцій та подій, один підхід визначається як базовий, а другий – як
дозволений альтернативний підхід.
Міжнародні стандарти носять рекомендаційний характер та торкаються
окремих питань обліку активів, зобов‘язань, капіталу, доходів, витрат та
різних господарських операцій. Наприклад, стандарт № 4 розглядає питання
обліку зносу основних засобів, № 13 – представлення поточних (оборотних)
активів та поточних (короткосрокових) зобов‘язань, № 18 – визнання доходів
і т. д. За правилом, рекомендована ними практика обліку тих чи інших
господарчих подій відрізняється багатоваріантістю. Це є характерною рисою
стандартів обліку багатьох країн, наприклад США. Слід зазначити, що МС в
цілому знаходяться під значним впливом американської облікової системи.
2.3. Використання МСБО у практиці бухгалтерського обліку підприємств
України.
Загальновідомо, що для досягнення Україною бажаного рівня розвитку
необхідно реформувати різні сектори економіки і в першу чергу – фінансовий,
в якому найважливіше місце відводиться банкам. Процесс реформування
банківської ситеми повинен охопити всі елементи банківського сектора,
включно із бухгалтеським обліком та звітністю. Причому їх реформування в
першу чергу передбачає перехід до МСБО, що дозволяють реально відображати
фінансовий стан банку та передбачати тенденції розвитку капиталу на ринку.
На даний момент 15 пілотних банків відпрацьовують на практиці нові форми
обліку та звітності, проводять відповідну підготовку персоналу. Два банки –
Перший українськи міжнародний банк та "Сос‘єте Женераль Україна", працюють
за МС з моменту їх створення. інші банки перейшли на бухгалтерську систему
за міжнародними стандартами з початку 1998 року. Для реализації програми
реформування бухобліку в Україні створені робочі групи в які входять
керівники та спеціалісти основних департаментів НБУ та комерційних банків,
вчені. Програму підтримують МВФ, Центральний банк Нідерландів, Британський
фонд ноу-хау, Агенство міжнародного розвитку США, ТАСІС, ЕС.
Реалізація програми відбувається шляхом перегляду українських СБО з точки
зору МСБО, виданням та розробкою нових планів рахунків НБУ та комерційними
банками.
Також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджені
форми фінансової звітності емітентів цінних паперів, що відповідають МСБО.
3. Перспективи і можливості переходу України на міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку
Україна інтегрується у світовий економічний простір. Тому перехід
національної системи бухгалтерського обліку та складання звітності на
міжнародні стандарти (МСБО) є вимогою часу.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку містять єдині методологічні
підходи до оцінки та розкриття інформації, необхідної інвесторам та
кредиторам. Концептуальні положення МСБО, як правило, стають основою для
розробки тією чи іншою країною власних стандартів бухобліку, які
конкретизують та доповнюють відповідні МСБО з урахуванням рівня соціально-
економічного розвитку та національних традицій.
4 вересня 1996 року Міністерством юстиції України зареєстрована Федерація
професійних бухгалтерів та аудиторів України. Згідно статуту федерація має
статус громадської організації, та не переслідує коммерційних цілей. Метою
Федерації є підвищення значення бухгалтерської професії в процесі переходу
до ринкової економіки, впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського
обліку.
Федерація заснувала друкований орган "Вісник бухгалтера та аудитора
України". Видання покликане заповнити лробіли в нестачі інформації. Значне
місце в ньому присвячується міжнародним та націонапьним стандартам обліку й
коментарям до них провідних спеціалистів.
Також Федерацією було досягнуто домовленості про права на переклад та
видання МСБО. В наслідок чого було видано книгу "Міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку", яка містить повний текст усіх (33) МСБО
українською мовою, які були прийняті на 1 січня 1997 року.
Федерацією проводяться навчальні семінари по всій Україні з питання
реформування бухобліку в Україні та впровадження МСБО.
У 1997 році Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ)
розробила національні стандарти бухгалтерського обліку. Ця ініціатива була
підтримана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, яка
визнала ФПБАУ як організацію – розробника стандартів бухобліку для
професійних учасників ринку цінних паперів.
На основі попереднього аналізу були визначені 23 стандарти, які
підлягають першочерговій розробці. Ці стандарти охоплюють усі діючі МСБО
(крім тих, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів), але не
копіюють їх. Деякі національні стандарти (наприклад, НСБО № 12
"Інвестиції", № 16 "Витрати" тощо) об'єднують положення кількох МСБО, а в
деяких випадках передбачають національні стандарти, які не мають
аналогічного міжнародного стандарту. Але всі національні стандарти
базуються на МСБО та не протирічать їм.
При розробці проектів національних стандартів використовуються не лише
діючі МСБО, а також їх проекти та інші матеріали, видані Комітетом з
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він
розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють
його мету; сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів,
які використовуються в стандарті; порядок оцінки та деталізації інформації
відповідних об'єктів у фінансовій звітності.
Слід звернути увагу, що з урахуванням специфіки банків і бюджетних
установ, не всі НСБО розповсюджуються на ці сфери діяльності. Але більшість
стандартів містять методологічні підходи до обліку, які є загальними для
всіх підприємств, організацій, установ незалежно від сфери діяльності та
форми власності.
Також в Україні працює комісія ВР з питань економічної політики та
управлінням народним господарством, яка проводить роботу з розробки НСБО з
урахуванням МСБО, хоч поки-що спостерігаються деякі складнощі з виконанням
цього проекту
Висновки
В умовах, коли Україна переходить до ринкових відносин, особливе
значення має набуття професійних знань, навичок та вміння працівниками,
зайнятими в найрізноманітніших сферах економіки та управління, в пошуках
вірних и обгрунтованних управлінських підходів та рішень з метою підвищення
ефективності роботи підприємства, об‘єднання та інших господарчих структур.
Для нормального функціонування в будь-якій структурі ринкової економіки
конче необхідно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву й
об‘єктивную інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати
роботи (прибуток, доход або збитки), а також про систему їх формування.
Таку інформацію надає система обліку. Але для того, щоб ця інформація була
зрозумілою не лише тій людині, яка її зібрала, а й іншим: потенційним
інвесторам та податковим органам. Для цього використовуються стандарти
бухгалтерського обліку, а оскільки, як вже зазначалося, Україна виходить на
світовий ринок, то вона буде мати зносини з закордонними інвесторами та
партнерами, а отже є необхідність у тому, щоб вони теж могли "прочитати" цю
інформацію. Ось чому є важливимим впровадження МСБО – щоб будь-яка людина,
яка матиме з Вами спільний бізнес, могла визначити – чи варто...
Список використанної литература:
1. Вестник бухгалтера и аудитора Украины – инф. бюлл. №1 ноябрь 1996.
2. Зачем нужен переход на международные стандарты бухгалтерского учёта //
Плюс – минус.– 1997.– 21 ноября .– С. 6.
3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С.
Ф. Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України,
1998 – 736 с.
4. Соловьёва О. Что такое GAAP?: учёт за рубежом // Бухгалтерский учёт и
аудит.– 1997.– №5.– С. 72 – 81
5. Чебанова Н. В., Котенко Л. Н. Бухгалтерский учёт (торговые и
посреднические предприятия) – 2-е изд., перераб. и доп. – Харьков:
Интеллект – ЭКО, 1994.
6. Цінні папери України № 17 (17) від 13.08.1998.
