N6. 3 Планування собівартості окремих виробів у підрозділах
При планув. собів.слід розрізняти:
собів.окремих виробів (калькуляції);
собів.заг.обсягу кінцевої про-ції
планув.собів.окремих виробів займає особливе місце у си-мі планув.обчислень. калькуляції потрібні для обгрунтув. Ціни виробів, визначення їх рентабельності, оцінки екном ефективності, технічних і організаційних рішень, потреб внутрішнього аналізу і аудиту. Існують різні методи обчислення ви-т на окремі вироби, їх застосування залежить від цілого ряду обставин і перш за все від широти номенклатури виготовленої про-ції.
Планув собів окремих виробів по-рвзному здійснюються в однопродук і багатопродуктив ви-вах. За умов одно продуктивності ви-ва калькулювання є найпростішим і найточнішим, оскільки всі ви-ти розгляд як прямі.
Одно продуктивне ви-во має 2 різновиди:
однорідний весь продукт, однієї споживчої експлуатаційної якості і складності виготовлення
продукт має різні варіанти якості, властивості, що потребують різних втрат часу і ресурсів
У першому випадку калькулюв здійснюється методом прямої дії ви-т на обсяг про-ції в натур виразі. У другому випадку коли продукт має різні рівні якості чи властив., калькулюв здійснюється за коеф еквівалентності. Особл цього методу полягає в тому, що кожному варіанту продукту присвоюється певний коеф., який свідчить про його відносну відмінність за ви-ми від базового варіанту продукту, який =1. ін. коеф обчисл за даними досліду найчастіше порівнянням трудомісткості, виготовлення тривалості виробничого циклу.
Одно продуктове ви-во має обмежену сферу застосув., більш пошир є багато продуктове ви-во, коли одночасно або в одному періоді виготовл різні вироби. Собів окремих виробів в цьому випадку обчисл за статтями калькуляції .
Основна проблема калькулювання в багатопродук ви-ві полягає в розподілі непрямих ви-т до яких належать загально виробничі ви-ти.. загальновироб ви-ти включ ви-ти на утримання і експлуатацію машин і устаткув., і ви-ти на організац і управлінням ви-вом. Згідно з існуючою си-мою бух обліку, ці ви-ти об’єднані на першому рах., тому до їх розподілу слід підходити з урахуванням конкретних умов ви-ва.
Якщо прийнята перше база розподілу, то загально виробничі ви-ти розподіл на її основі у заг сумі. Коли одна база розподілу не забезпечує належної точності, доцільно розподіл окремо ви-ти на утрим і експлуат машин та устаткув і ви-ти на організац і управл ви-вомю
Існує декілька методик розподіл загвироб ви-т:
1)найбільш простим і пошир на практиці є метод розподілу загвиробничих ви-т пропорційно основній ЗРП виробничих робітників. Загвиробничі ви-ти на один виріб:
Соз=Сов*(Рв/100)
Соз – загвиробничі ви-ти на один виріб ;
Сов – основна ЗРП виробничих виробничих робітників на 1 виріб
Рв – віднош загвиробничих ви-т до основної ЗРП,%
Переваги цього методу в простоті, але він має недоліки передусім стосовно ви-т на утрим і експлуат машин і устаткув:
-Ви-ти на кожний виріб обчисл як середні по підрозділу незалежно від того наякому обладнанні він обробляється
2) за 2-гою методикою загвиробничі ви-ти розподіл пропорційно часу обробки виробів, тобто на основі середніх ви-т на одну маш-год їх роботи.
Зазначену методику доцільно використовувати в тому випадку коли трудо- і машиномісткість різних видів про-ції суттєво не відрізняються між собою.
найточнішим і найобгрунтов. є метод обчислення витрат на утримання і експлуатацію витрат машин і устаткування на 1 виріб залежно від часу його обробки і с-сті 1 машиногод роботи конкретного устаткування. Відмівність цього методу від попереднього полягає в тому, що береться не середня по всьому устаткування с-сть 1 машиногод роботи, а обчисл. її величина по кожній окремій групі однотипних машин. Порядок розрахунку за цією методикою наступний:
устаткування підрозділів розподіляється на групи технологічно взаємозамінних верстатів, приблизно з однаковими ви-ми на 1 машгод. роботи.











Т7. Контроль і оцінювання діяльності підрозділів
Т.7.1.Контроль як функція управління
У широкому розумінні слово контроль- перевірка відповідності фактичних характеристик встановленим вимогам. Контроль є обов’язковою функ-ю управління будь-якої складної системи. На підпр-ві контролю підлягають усі матеріальні та грошові потоки, вироб-чі процеси, діял-ть людей, витрати ресурсів і результати діял-ті. У процесі контролю збирається і аналізується необхідна інф-я, виявляється відхилення фактичних показників від установлених, та їх причини. Напрямки та форми контролю на підприємстві: 1. контролюються матеріали і продукція на усіх стадіях її обробки. Цей вид контролю тісно пов’язаний з технологічним процесом і в нашій країні він носить традиційну назву” технологічного контролю”.2. велике дисциплінуюче значення має контроль трудової дисципліни, отримання організаційного регламенту та якості виконання своїх функ-й працівниками.3. важливе значення в системі внутр-го контролю виконує контроль результатів вироб-ва і витрачених ресурсів. Результати вироб-ва і внутр-ні ресурси разом харак-ть ефек-ть вироб-ва. Ієрархічно контроль здійснюється у тому самому порядку, що планування, тобто починається з контролю окремих робочих місць. Контроль здійснюється у різних формах щодо методів збору необхідної інформації та частоти контрольних операцій. Стосовно певних об’єктів і операцій контроль може здійснюватись як візуально, так і інструментально. Економічні процеси контролюються документально. Часто контрольних операцій буває різною залежно від контрольованих показників, ступеня від календарного узагальнення і призначення результатів контролю. Розрізняють контроль: поточний, періодичний, разовий. Поточний здійснюється щоденно як систематичний моніторинг за рухом матеріальних цінностей незавершеного вироб-ва і готової продукції. Поточний контроль відіграє важливу профілактичну роль, оскільки дає змогу оперативно реагувати на небажані відхилення в ході вироб-ва. Періодичний здійсн-ся у формі встановленої регулярної звітності підрозділів підпр-ва. Разовий контроль не має чітко встановленого змісту і попередньо визначеної регулярності. Його мета діапазон контрольованих показників визначається в кожному окремому випадку керівництвом підприємства чи іншим органом. Разовий контроль має такі форми: інвентаризація, ревізія, аудиторська перевірка.
Т.7.2.Критерії оцінки діяльності
Оцінка діяльності здійснюється за допомогою певної системи показників, які неможуть бути однаковими для різних підрозділів, але існують заг-ні вимоги до їх змісту і формування: 1. показники підрозділів мають бути узгоджені з показниками роботи підпр-ва і водночас враховувати специфіку діял-ті підрозділу 2. кількість контрольованих показників має бути достатньою, щоб підпорядкувати діяльність структурних підрозділів тим завданням, які стоять перед підпр-вом вцілому. Разом з тим к-ть цих показників неповина обмежувати оперативну самостійність підрозділів. 3. показники за якими здійснюються контроль і оцінювання діяльності повинні мати кількісний вимір на основі даних оперативного і бухгалтер-го обліку. 4. показники мають бути порівняльними в межах планово-оцінюваних періодів. 5. при оцінці роботи підрозділів особливе значення має порівняльність такого показника як витрати. Згідно з розглянутими вимогами встановлюються система показників за якими планується, контролюється і оцін-ся робота підрозділів. Серед них виділяють основні показники, що відображають кінцевий результат діяльності та її ефективність. Для внутр. підрозділів кінцевий результат виражається у виготовлені продукції певної номенклатури,а ефек-ть- у сумі витрат на її обсяг. Для підроз. центрів прибутку основним показником діяль-ті є прибуток. Усі інші показники, які можуть застосовуватись у системі внутр. контролю є допоміжними і використовуються для деталізації контролю, його посилення в певних аспектах, стимулювання основних напрямків роботи, збору інформації для аналізу. До таких показників належить: ритмічність роботи, продук. праці, фондовіддача, рівень завантаження устаткування , трудомісткість продукції. Планування і оцінка роботи осн-х і допоміжних цехів в загальних рисах однакові, такіж показники. Але при виборі оцінювальних показ. для допоміжних підроз слід враховувати їх специфіку і особл.виготовлюваної прод-ї. Допоміжні цехи поділ. на 2 групи:1. цехи, що вигот. прод-ю внутрішнього призначення і яка обумовлює технічний рівень основного вироб-ва. Потреба у такій прод-ї досить висока і частина її може реалізуватись на зовн. ринку. До таких цехів належ. цехи нестандартного обладнання, інструментальний, ремонтний. Діяль-ть таких підроз. оцін-ся за показниками характерними для осн-х цехів. 2. цехи із суто обслуговуючими функціями. Їх основне завдання полягає у безперебійному обслуговуванні основного виробництва за мінімальних витрат. До таких цехів насамперед належ: транспортний підроз., енергетичні цехи. Обсяг прод-ї і послуг цих підроз-в незавжди харак-ть ефект-ть їхньої роботи. Для допом-х підроз. 2-ї групи основ-ми показ-ми, що х-ть ефект-ть їх діяль-ті є: безперебійне обслуговування підроз-в споживачів продукції та послуг встановленої номенклатури та дотримання витрат в межах кошторису. Діяль-ть вироб-х дільниць і бригад оцін-ся за тими показниками, які залежать від їх роботи та обліковуються по цих підроз-х. До таких показників належать 1.випуск прод-ї, 2.виконання робіт чи надання послуг у натур. виразі згідно із встановленим планом, графіком та елем. витрат, які залежать від роботи дільниці чи бригади та облік-ся на її рівні. Суттєвим недоліком внутр-цехового управління на більшості вітчиз-х підпр-в є те, що дільниця і бригада не встановлюють рівня витрат на підпр-во. Як наслідок послаб-ся мотивація до екон-го використання ресурсів. Осн-м методом оцінки роботи підроз-в за певними показниками є порівняння.





3. Оцінка виробничої діяльності
Ви-во п-ції контролюється і оцінюється за такими по-ми:
1). Загал обсяг пр-ції;
2) якість пр-ції:
3) ритмічність ви-ва;
4) виконання плану ви-ва з номенклатури
Загал обсяг ви-ва пр-ції визначається у прийнятому вимірнику і за результатами звітного періоду оцінюється відповідно до його факт рівня плановому.
Узагальнююча кількісна оцінка якості пр-ції підрозділу можлива лише в тому разі, кеоли вироби мають допустиму градацію якості , тобто діляться за сортами, категоріями, класами… В цьому випадку якість усієї випущеної продукції може бути виражена середньою сортністю, часткою пр-ції 1 або вищою категорією. На практиці для загальної оцінки якості пр-ції використ по-ки:
% бездефектного випуску пр-ції;
-% браку;
-% здачі пр-ції з першого подання.
В загальноприйнятому розумінні ритмічним вважають таке ви-во у якому в рівні проміжки часу виготовляється однакова кількість пр-ції. З практичної точки зору таке розуміння ритмічності прийняте лише в масовому та великосирійному виробництвах де є регулярна повторюваність виготовлення пр-ції. В інших типах ви-ва особливо з тривалим виробничим циклом ритмічність означає рівномірну роботу підрозділів згідно із встановленим планом-графіком.
Виконання плану ви-ва з номенклатури пр-ції обчисл наступним чином. На плановий обсяг про-ції ділиться факт його виличина але без врахування перерахування плану за окремими номенклатурними позиціями.
4.Оцінка ефективності роботи підрозділу за показником витрат.
Ефективність роботи підрозділів п-ва оцінюється за показником прибутку або витрат. В більшості випадків внутрішні підрозділи є місцями витрат а не центрами прибутку тому ефективність їх діяльності визнач за рівнем вират на певний обсяг в-ва. Економія витр у місцях їх формування веде до зменш собів пр-ї і збільшення приб п-ва як голов кінцевої мети цієї д-сті. З точки зору оцінки д-сті підрозділу його витрати можуть вираж як абсол так і відн показниками.
Відн показн витрат – це витр на одиницю п-ї або на одиницю виміру обсягу п-ї.
Показн у вигл собів одиниці пр-ї об’єктивно показує динаміку ви-т, спів їх факт і планової величини , на нього не вплив структ зрушення у номенк пр-ї. Осн недолік цього показн – це обмеж-ть однопрод- м вир-вом.
Показник витрат на одиницю виміру обсягу пр-ї досить просто обч на усіх рівнях упр-ня але він має у деякій мірі штучну побудову, значно реаг на зміну стр-р пр-ї тому на практиці рідко застос.
Універс-м і найб пошир для оцінки роботи підроз-лу є абсол показник витрат у формі кошторису.Він дає змогу порівняти факт витрати з плановими, виявити відхилення за окремими видами вит-т і в подальшому зяс причини цих відх-нь.Осн проблема, яка при цьому виник поляг в необхідносі перерах планові ви-ти на факт обсяг в-ва для забезп порівнянності факт і план суми витрат. Такі перерахунки непотр лише в тому вип., коли факт обся в-ва пр-ї точно співпадає з плановим.
Т8 4 Стимулювання через участь у прибутку.
Прибуток вираж осн мету і кінцевий рез-т д-сті п-ва. Стимулюв через участь у прибутку здійсн у формі виплат із прибутку, тобто певна частина прибутку розпад між прац-ми.
Виплати персоналу з прибутку поділ на 2 види:
виплати за участь у капіталі
2.виплати за рез-ми д-сті
виплати працівн за участь у капіталі стос-ся передусім аукціон під-в. Такі виплати здійсн у формі щорічн дивідендів тим прац які є власниками акцій п-ва. Джерелом виплат девід є прибуток п-ва. Інколи девід виплач не грошима, а акціями шляхом дод їх випуску.Таку форму розрахункув часто застос компанії які швидко розвив і потребують кошів на інвестування.Т ч п-во зберіг гроші а акц-ри дод одерж акції.При цьому треба мати на увазі що форма виплати девід пплив на ст.-ру балансу п-ва: у разі грош виплати девід на суму виплат зменш актив і пасив.При цьому зменш відпов частка власного капіталу.
Досить еф-м і поширеним є стимулювання працівн і прибутку не повяз з відносинами власності. Для підрозд центрів витрат виплати із прибутку працівн пі дрозд здіцсн централіз на основі певної системи оцінки рез-в роботи. Такі виплати можуть бути періодичними декілька разів на рік так звані бонуси. Можуть бути виплати за окремі рез роботи, виплати повяз з видатними датами і виплати у вигл матер допомоги.Для пі дрозд-центрів прибутку стимулюв здійсн децентралізовано і має форми індивід і колективного заохочення.