Тема 3. Економічне районування і територіальна організація продуктивних сил.
Актуальність вивчення теми. Загальноприйняте соціально-економічне районування на національному рівні дасть можливість проводити ефективну регіональну політику та удосконалити адміністративно-територіальний устрій України.
Провідна ідея лекції. Навколишній світ має системно-структурну організацію.
Головні завдання для студента. Ознайомитися з класичними та новітніми підходами до територіальної організації суспільства та економічного районування.
Терміни і поняття. Територіальна організація продуктивних сил, територіальна структура, районування, районоформування, економічний район, ієрархія економічних районів, таксономія економічних районів, економічний підрайон, економічна зона, економічний вузол, центр, пункт.
Зміст лекції.
Поняття про територіальну організацію суспільства та форми геопросторової організації суспільства.
Сучасні уявлення про економічний район. Проблеми розробки нової стратегії розвитку соціально-економічних районів.
Література
Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. – М., 1983.
Долішній М.І., Паламарчук М.М., Паламарчук О.М., Шевчук Л.Т. Соціально-економічне районування України. Препр НАН України, Інститут регіональних досліджень. – Львів, 1997. – 50 с.
Закон України Про Генеральну схему планування території України. // Відомості Верховної Ради. – 2002. - № 30. – С. 204
Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи). – К.: УФІМБ, 1997. – 98 с.
Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Вікар, 2002. – 374 с.
Сонько С.П., Кулішов В.В., Мустафін В.І. Ринок і регіоналістика: Навч. посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 380 с.
Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с.
Мезенцева Н.І., Мезенцев К.В. Суспільно-географічне районування України: Навчальний посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2000. – 228 с.
1. Поняття про територіальну організацію суспільства та форми геопросторової організації суспільства.
Вперше концепцію територіальної організації суспільства сформулював ________________________________________________
ТОС Складові Зв’язки При-родні Соці-альні Еконо-мічні Полі-тичні Опосеред-ковані Безпо-середні
Проаналізувати територіальну організацію суспільства означає розкрити такі питання:
Територіальна система (геосистема) –
Територіальна структура –
Типи територіальних структур за концепцією опорного каркаса (її розвинув московський вчений Георгій Лаппо у книзі «Города на пути в будущее», 1987.
а)_________________ б)_______________ в)____________________
Принципи раціональної господарської організації території:
Сучасні підходи до раціональної орагнізації простору викладені у таких концепціях:
Теорія каркасу екологічної стабільності території” (Low, 1982).
Концепція поляризованого ландшафту (Б.Б. Родоман, 1974 рік).
3. Концепція гнучкої територіальної організації виробництва (О.І. Шаблій, 1987).
Ієрархічна послідовність форм геопросторової організації суспільства характерна для України:
__________________________________________________________
Чим вищий таксономічний ранг району, тим _________ комплексність галузевої структури господарства, ________ різноманітна спеціалізація, ______ розгалужені економічні зв’язки, проте _________ виражена територіально-економічна єдність.
Сучасними формами просторової організації господарства є _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Науково-технічна зона –
Науково-технологічні парки (технопарки) –
Технополіс –
Єврорегіон – це
В Україні існують такі єврорегіони
Спеціальні вільні економічні зони (СВЕЗ) – це
В Україні є такі СВЕЗ -
Проблеми СВЕЗ в Україні –
2. Сучасні уявлення про економічний район. Проблеми розробки нової стратегії розвитку соціально-економічних районів.
Районоутворення – це
Районування – це
Районологія – це
Існує 3 підходи до виділення районів:
Економічний район –
За Алаєвим економічний район характеризується _____________________________________________________________
Сьогодні ці категорії слід розглядати в такому логічному зв’язку:
_____________________________________________________________
За О.І. Шаблієм (2000) “соціально-економічний район”, “антропогеографічний район”, „суспільно-географічний район” – це
М.І. Долішній, М.М. Паламарчук та О.М. Паламарчук (1997) виділяють наступні принципи соціально-економічного районування:
- змістовність соціально-економічного районування –
- перспективний аналіз районування –
– проблемність районування
- відповідність соціально-економічного районування і адміністративно-територіального устрою України –
Серед інших принципів соціально-економічного районування дослідники пропонують:
Кожен район формується під впливом певних факторів (див. фактори у лекції 2).
Основою формування економічного району є територіальні соціально-економічні системи – це
Стрижнем територіальної соціально-економічної системи є _____________________________________________________________
ТВК –
Передумовами розвитку ТВК є:
Компонентна структура ТВК.
- галузі спеціалізації,
- допоміжні галузі
- обслуговуючі галузі
Ще один підхід до функціонально-компонентної структури – підхід ієрархії розшарування.
Інфраструктура (“нижня” частина структури територіально-господарського комплексу) – це
“Ультраструктура” (“верхня” частина структури) – це
Для вивчення ТВК і розробки їх типології ефективний є метод енерго-виробничих циклів (ЕВЦ). Поняття „енерго-виробничий цикл” було введено М.М. Колосовським у 1947р. Ним же було виділено 8 ЕВЦ.
ЕВЦ – це
На сучасному етапі, виходячи із новітніх напрямків розвитку технологій, в економічній географії виділяють наступні ЕВЦ:
Пірометалургійний цикл чорних металів.
Пірометалургійний цикл кольорових металів.
Нафтоенергохімічний цикл.
Лісоенергохімічний.
Гідроенергопромисловий цикл.
Гідромеліоративний індустріально-аграрний цикл.
Індустріально-аграрні цикли.
Інші цикли переробної індустрії (гірничохімічний, машинбудівний, атомно-енергопромисловий та ін.).
металомістке машинобудування і виробництво метизів
виробн. хімво-локна виробн. пласт-мас виробн. вугле-воднів виробн. азотних добрив виробн. вогне-тривів рекуль-тивація гірничих виробок пило-, газо- і водо-очистка робота ТЕЦ перероб. смоли і кокс. газу отри-мання аміаку виробництво цементу з шлаку виробництво прокату виробництво сталі в мартенах, кисневих кон-верторах та електропечах виробництво чавуну в домнах вироб-ництво агломе-рату вироб-ництво коксу видобуток вапняку для флюсів видобуток коксівного вугілля видобуток залізної руди Пірометалургійний енерговиробничий цикл чорних металів. Значення символів схеми основних стадій енерговиробничого циклу: - початкова стадія або вихідна для основного виробництва
- стадія, що виникає у зв’зку з раціональним природокористуванням при функціонуванні основного виробництва;
- підготовчі стадії, які передують основному виробництву;
- стадія основного виробництва;
- завершальні стадії, використання продукції основного виробництва;
- стадії, які мають місце при використанні відходів основного виробництва;
- стадії, що мають місце під час процесу забезпечення основного виробництва допоміжними матеріалами і обладнанням. Для ТВК характерні наступні форми організації виробництва: концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування.
Концентрація –
Причинами концентрації можуть виступати:
Концентрація має найбільші переваги в таких галузях
Недоліки концентрації :
Спеціалізація –
Комбінування –
Розрізняють наступні форми комбінування:
Кооперування –
Стандартизація –
Типізація –
Уніфікація –
Таксономія економічних районів:
головний економічний район-генеральна основа територіальної організації ПС.
обласний економічний район;
низовий економічний район- адміністративний район в області;
економічний вузол:
