1. Предмет і мета фінансового аналізу.
Аналіз – логічний метод наукового дослідження який полягає в уявному або в практичному розчленуванні єдиного цілого на складові частини і вивчення їх у всій багатоманітності всіх їх зв’язків.Під предметом науки розуміють частину або сторону дійсності яку вивчають даною наукою. Хоча один і той же предмет може вивчатись різними науками, але із застуванням своєї методології. Предмет фінансового аналізу – фінансові ресурси підприємства і їх потоки.
Фінансовий аналіз – процес дослідження фінансового стану і основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою пошуку резервів подальшого підвищення його ринкової вартості і забезпечення його ефективного розвитку.Основна мета: одержання невеликого числа ключових параметрів які надають об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства і фінансових результатів його діяльності.Від мети аналізу залежать ступінь деталізації і глибина досліджень за окремими напрямками аналізу:аналіз майна і джерел їх формування;аналіз активів грошових потоків та вплив їх на прибутковість;аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства;аналіз фінансових результатів та показників рентабельності;аналіз внутрішньої і зовнішньої платоспроможності підприємства;аналіз впливу факторів на формування прибутку;рейтингове оцінювання підприємства.
Але не тільки напрямки визначають, але й цілі підприємства аналізу, тобто конкретних споживачів інформації (менеджери, власники, кредитори).
Методи фінансового аналізу:порівняння;горизонтальний аналіз (аналіз динаміки);вертикальний аналіз (дослідження по структурі);аналіз коефіцієнтів;прогнозний (трендовий) аналіз;факторний аналіз (в т.ч. за схемою Du Pont).В таблиці 1.1 наведена інформація про цілі основних користувачів фінансової інформаціїю
2. Методи фінансового аналізу. Види фінансового аналізу
За організаційними формами проведення фінансовий аналіз поділяється на:внутрішній;зовнішній.Внутрішній фінансовий аналіз проводиться менеджерами, власниками підприємства із залученням фінансової звітності та інших необхідних внутрішніх документів
Зовнішній фінансовий аналіз проводять аудиторські фірми, банки страхові компанії, інвестиційні компанії із залученням суто фінансової звітності.Слід зауважити, що внутрішній аналіз проводять з метою покращення виробничої діяльності і підвищення прибутковості, може являти собою комерційну таємницю.За обсягом дослідження:повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення усіх аспектів діяльності підприємства;тематичний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення використання окремих видів фінансових ресурсів(ефективність використання грошових коштів, активів і ін.).За об’єктом:аналіз фінансової діяльності об’єднані вцілому;аналіз фінансової діяльності окремих структурних підрозділів;аналіз окремих фінансових операцій (фінансування окремих проектів, короткострокові вкладення коштів тощо);По періоду проведення:попередній фінансовий аналіз пов’язується з вивченням умов фінансової діяльності вцілому чи окремих фінансових операцій коли необхідна попередня оцінка (отримання кредиту);поточний фінансовий аналіз проводиться в процесі окремих фінансових планів чи фінансових операцій;наступний фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період.
Крім того в залежності від способу проведення фінансового аналізу розрізняють:експрес-діагностику – дає миттєвий результат оцінки ситуації в компанії, призначений для виявлення найбільш важливих і складних проблем в оперативному управлінні фінансами і характеризується незначним втратами часу для його проведення. комплексна оцінка діяльності підприємства – більш широкий і глибокий підхід до аналізу із залученням факторного аналізу
підготовка обґрунтування для інвестицій - робиться акцент на дослідження ефективності використання позикових коштів та здатності підприємства повернути борги.
3. Етапи фінансового аналізу. Взаємозв’язок з іншими науками
Виділяють наступні основні етапи фінансового аналізу:1. Збір і підготовка вхідної інформації. Проводиться збір внутрішньої і зовнішньої інформації, оцінюється її достовірність перевіряється логічно і арифметично.2. Аналітична обробка. Здійснюється переведення типових форм фінансової звітності в аналітичні форми, які дозволяють проаналізувати зміни та структуру звіті, провести групування за основними напрямками аналізу.3. Аналіз, оцінка, інтеграція результатів. Проводиться аналіз структури і динаміки змін основних фінансових показників, досліджуються взаємозв’язки, проводиться інтерпретація результатів.4. Підготовка висновків і рекомендацій. Результати узагальнюють акцентують увагу на “вузьких місцях”, вказують резерви покращення виявлених недоліків.
Найбільш пов’язаний фінансовий аналіз з таким науками:фінансовий менеджмент;фінансипідприємства;економікапідприємства;економічнийаналіз;бухгалтерський облік.
4. Поняття майна та його види
Майно підприємства включає матеріальні і нематеріальні активи, які включаються в його господарській діяльності.Відповідно до законів України, статуту підприємства підприємство може володіти майном на правах власності або оперативного управління. Крім того, згідно договорів оренди підприємство може розпоряджатися майном інших суб’єктів господарювання.
Майно підприємства відокремлене від майна його засновників, акціонерів і працівників. Засновники відповідають по зобов’язаннях підприємства лише своїм майном внесений в статутний фонд. При визнані підприємства не платоспроможним його майно, відповідно до законних процедур, може використовуватися для задоволення (потреб) вимог кредиторів. Зазвичай в складі майна виділяють речові і нематеріальні активи. За основними класифікаційними ознаками можна виділити наступні види майна: форма функціонування:
матеріальні активи (основні засоби, незавершене будівництво, запаси, готова продукція інші матеріальні активи);нематеріальні активи – характеризують майнові цінності підприємства, що не мають речової форми, але беруть участь в господарській діяльності і генерують прибуток; за характером участі активів у господарському процесі: необоротні активи;оборотні активи;за характером участі активів в різних видах діяльності підприємства: операційні - сукупність майнових цінностей, які безпосередньо використовуються у виробничо-комерційній, операційній діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку: виробничі основні засоби;нематеріальні активи;оборотні активи, які обслуговують операційний цикл;
інвестиційні активи – характеризують сукупність майнових цінностей підприємства пов’язаних із здійсненням його інвестиційної діяльності: устаткування призначенні для монтажу; довгострокові та короткострокові фінансові вкладення;за характером володіння активами:
власні – знаходиться на правах власності, у постійному користуванні і відображенні в балансі;
активи, що орендуються – характеризують майнові цінності підприємства, які отриманні на правах оренди або оперативного лізингу і відображенні на забалансових рахунках обліку; безоплатно отримані активи, які використовуються тимчасово – зустрічається такий термін “передані іншим підприємством на відповідальне зберігання, які не відображаються в забалансових рахунках”; за характером фінансових джерел: валові – активи сформовані за допомогою власного і позикового капіталу;чисті (власні) – активи сформовані за рахунок власного капіталу;за ступенем агресивності активів як об’єкту управління: індивідуальні;окремі групи; сукупний комплекс.
5. Структурно-динамічний аналіз підприємства
Майно за видами відображено в активі підприємства. Динаміка валюти балансу характеризує динаміку майна, яким володіє підприємство. Для вивчення структури майна підприємства зазвичай формують аналітичний баланс, який відрізняється від звичайного балансу: групуванням показників (дуже малі за розміром активу, можна показати загальною статтею, в яку вони включаються, або в розділі “Інші активи”. Крім того, в розвинутих країнах при побудові балансу активи які складають більше 10% у балансі окремою позицією не показуються.в показники додаються коефіцієнти або відсотки, які характеризують зміну окремих статей балансу як в динаміці так і по структурі .для загальної характеристики структури майна розраховують коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів.Якщо оборотні активи збільшуються – на підприємстві відбувається тенденція прискорення оборотності майна і підприємство може виділити частину оборотних засобів для короткострокових вкладень. Розраховується коефіцієнт мобільності майна – відношення оборотних активів до загальної вартості майна.
6. Аналіз необоротних активів
До необоротних активів відносять: основні засоби, не завершені капіталовкладення, устаткування призначене до монтажу, довгострокові фінансові вкладення, інші необоротні активи. Основні засоби забезпечують виробничу діяльності підприємства і певним чином характеризують його виробничий потенціал. Для аналізу основних засобів розглядають наступні характеристики:наявність, динаміка і питома вага основних засобів у вартості майна підприємства;коефіцієнти, характеризують рух, стан і ефективність використання основних засобів.До нематеріальні активів відносять:придбані підприємством права на користування природними ресурсами;патентні права на використання винаходів;ноу-хау;сукупність технічних, технологічних, управлінських, комерційних і інших систем оформлених у вигляді технічної документації;права на промислові зразки, моделі;товарний знак;інформаційно - комп’ютерне забезпечення; гудвіл – різниця між ринковою вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу і його балансовою вартістю. Утворюється у зв’язку отримання вищого рівня прибутку порівняно із середньогалузевим.
Одним із способів оцінки за гудвілом є оцінка за середньогалузевою нормою прибуткової рентабельності.Г=(ЧОД-О*Rг)*Кк ;Rг – галузева рентабельність продукції;Кк – коефіцієнт капіталізації нематеріальних активів (прибуток / вартість нематеріальних активів);ЧОД – чистий операційний дохід (валові доходи – операційні витрати); О – вартість реалізованої продукції.
7. Аналіз оборотних активів
Оборотні активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну виробничо-комерційної діяльності підприємства і змінює свою матеріально-речову форму протягом одного операційного циклу. У складі оборотних поточних активів виділяють наступні елементи:- виробничі запаси;не завершене виробництво;- готова продукція;- товари; дебіторська заборгованість;грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення;витрати майбутніх періодів; інші необоротні активи. З метою аналізу оборотні активи класифікують: за характером фінансових джерел формуються: валові оборотні активи;чисті оборотні активи;власні оборотні активи;за видами за характером участі в операційному циклу: оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл;оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл;за періодом функціонування: постійна частина оборотних активів;змінна частина оборотних активів. Традиційно аналіз структури оборотних активів за видам виконують в таблиці наступного виду:
8. Показники ефективності використання активів
Після загальної оцінки стану підприємства необхідно розрахувати показники ефективності використання майна – рентабельність активів, поточних активів, інвестицій, власного капіталу, реалізованої продукції.В результаті аналізу майна підприємства аналітик повинен зробити наступні висновки і операції:визначення питомих складових майна на початок і кінець звітного періоду та їх порівняння з визначенням причин змін;доведення до керівництва інформації, яка буде сприяти прийняттю управлінських рішень про усунення причин неефективного використання майна підприємства.
9. Аналіз наявності складу і структури джерел засобів підприємства
Насамперед, аналізуючи структуру джерел засобів, необхідно показати в основному за рахунок яких коштів, власних чи позикових, функціонує підприємство.Для детального аналізу структури можна використати наступну класифікацію.
За переліченими видами пасивів складається традиційна таблиця структурно-динамічного аналізу в якій відображена питома вага кожної складової та структурні зрушення.Розраховується коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобі, який розраховується як відношення реального власного капіталу до загальної величини всіх джерел засобів.Детальний аналіз проводять по кожному виду пасиву. Крім того визначають структурні організації, щодо нагромадження капіталу визначають коефіцієнт нагромадження власного капіталу: Кн.в.к. =,
Цей показник показує питому вагу джерел власного капіталу спрямованих на розвиток основної діяльності.Позитивна динаміка свідчить про поступове нагромадження власного капіталу, а від’ємна при незмінному статутному фонді – про втрату власного капіталу в результаті отриманих збитків.
10. Аналіз власного капіталу підприємства.
Власний капітал підприємства формується за рахунок наступних складових:статутний капітал – внески засновників;пайовий капітал – внески членів спілок та інших підприємств;додатковий капітал – утворення до оцінки основних засобів або вартості отриманих безоплатно основних засобів від інших підприємств;резервний фонд – створюється для усунення в майбутньому фінансових труднощів;нерозподілений прибуток – сума чистого прибутку, яка залишилася в обороті підприємства після сплати податків;доходи майбутніх періодів – джерела коштів одержаних підприємством в поточному або попередньому звітних періодах, але належать до доходів наступних звітних періодів.Аналіз власного капіталу.Структура власного капіталу досліджується за допомогою вище перелічених показників. Одним із основних показників стійкості фінансового стану є різниця реального власного капіталу і статутного капіталу. Розглянемо алгоритм розрахунку цього показника:

Вилучений капітал – капітал, який утримують учасники після виходу.
Неоплачений капітал – частина статутного фонду, яка задекларована, але неоплачена.
Аналіз різниці власного і статутного капіталів наведений в таблиці:
Особливу увагу слід звернути на питому вагу нерозподіленого прибутку у загальній величині власного капіталу і джерел засобів взагалі. Оскільки щорічно спостерігається певний відсоток інфляції підприємство змушене щоразу витрачати на придбання сировини і матеріалів більшу суму.
11. Аналіз позикових засобів.
До позикових коштів належать:довгострокові зобов’язання;поточні зобов’язання.
Насамперед досліджують структуру позикових засобів окремо розглядають довгострокові і короткострокові заборгованості. Розраховують коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов’язань і перманентного капіталу.Структуру позикових засобів розглядають в таблиці.
На особливу увагу заслуговує аналіз поточних зобов’язань підприємства. В процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості. Треба звернути увагу на укладання договору терміни виконання вказуються на цих договорах і терміни оплати. Необхідно провести вивчення питань із залученням робітників, які мають інформацію при причини боргів, про особливості керівників з якими укладені договору. Наступним кроком є розрахунок структури кредитної заборгованості з детальним визначенням структурних зрушень і з’ясування причин негативних відхилень. На практиці часто причиною зростання кредитної заборгованості є взаємні не платежі, тому окремі показники кредитної заборгованості співставляються з відповідними показниками дебіторської заборгованості.
12. Поняття грошового потоку та його значення для фінансової діяльності підприємства
Серед найбільш важливих абсолютних показників фінансової діяльності виділяють:виручка від реалізації;прибуток;готова продукція.Розглянемо основні відмінності цих показників:Виручка від реалізації – дохід реалізації товарів, послуг за перехід який враховує як грошові так і не грошові форми доходів.Прибуток – різниця між звітними доходами і нарахування витратамиРух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності.Основна різниця між сумою отриманого прибутку і величиною грошових коштів в тому, що прибуток відображає облікові грошові і не грошові надходження, визначається після здійснення продаж, а не надходження грошових коштів і витрати визначаються після реалізації продукції, а не в момент її оплати.Грошовий потік враховує рух грошових коштів, які не враховують при розрахунку прибутку (всі податки, штрафи, боргові виплати)Отже, прибуток і грошові кошти, отримані підприємством протягом одного і того ж періоду, не одне і те саме.Дуже часто факт прибутковості не підприємства не свідчить про наявність вільних грошових коштів доступних для використання.Грошові кошти – готівка, кошти на рахунка у банках та депозитах.Рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.Грошовий потік – сукупність розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів, які генеруються його господарською діяльністю.Для визначення грошових потоків використовують прямий і непрямий методи, які протиставляються один одному наступним чином: прямий метод будується по прибутку зверху вниз, від виручки до грошового потоку, непрямий метод – знизу вверх від чистого прибутку до грошового потоку.Управління грошовим потоками важливе для підприємства з точки зору необхідності ефективного використання оборотним капіталом, розраховуються часовими параметрами капітальних витрат, управління витратами та їх оптимізація.
13. Аналіз грошових потоків від інвестиційної, операційної і фінансової діяльності.
Класифікація грошових коштів за видами діяльностіОпераційна:Надходження грошових коштів (dопр +):надходження від покупців;інші операційні надходження (гонорари, комісійні, страхові винагороди по контрактах)відтік грошових коштів(dопр -):платежі постачальникам;виплати робітникам;оплата інших операційних витрат.Інвестиційна:Надходження грошових коштів (dінв +):продаж необоротних активів;продаж фінансових інвестицій;надходження від позичильникаВідтік грошових коштів (dінв -):придбання необоротних активів;придбання фінансових інвестицій;надання позики.Фінансова: Надходження грошових коштів (dфін +):випуск власних акцій;продаж викуплений акцій власної емісії;одержання позикиНадходження грошових коштів (dфін - ):погашення позик;виплата дивідендів;викуп акцій
Різниця між позитивних і негативних грошовими потоками (між видатками і видатками) називають чистим грошовим потоком.Чистий грошовий потік розраховують по підприємству вцілому за окремими його підрозділами або центрами відповідальності, різними видами діяльності.Для характеристики зміни в кредитній позиції підприємства розраховується ліквідний грошовий потік, який є показником дефіцитного або надлишкового сальдо грошових коштів підприємства якщо воно покриває всі боргові зобов’язанняЛГП = (ДКк + ККк – ГКк) – (ДКп + ККп + ГКп) ДК – довгострокові кредитиКК – короткострокові кредитиГК – залишок грошових коштів Ліквідний грошовий потік характеризує величину грошових коштів які отримані від власної діяльності компанії тому тісно пов’язані з формуванням підприємства і є важливим для його власників і менеджерів.
14. Принципи управління грошовими потоками.
З метою ефективного управління Грошовими потоками доцільно розглянути зв’язок руху ГК із прибутком який отримує підприємство. Для цього запишемо загальну формулу яка фактично є формулоюбалансу.(НА-А)+З+ГК+ДЗ+КВФ=ВК+ДКЗ+ПЗ Для подальшого аналізу запишемо в лівій частині тількиГК=ВК+ДКЗ+ПЗ-З-ДЗ-КВФ-(НА-А)
Оскільки власний капітал підприємства збільшується за рахунок чистого не розподіленого прибутку звітного періоду і інших факторів то вище наведену рівність можна написати в наступному вигляді.?ГК=Пн+?ВК+?ДКЗ+?ПВ+?А-?З=?ДЗ-?КФВ-?НА
Дана формула характеризує взаємозв’язок між зміною ГК за досліджуваний період і нерозподіленим прибутком.Отже, щоб збільшити внутрішній капітал за рахунок ін. факторів (?ВК), збільшити довгострокові зобов’язання і поточних зобов’язань призводить до збільшення ?ГК і навпаки збільшення запасів, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень та необоротних активів призводить до зменшення залишку КГ.Причини дефіциту грошових коштівВнутрішніпадіння Q продажіввтрата 1-го або більше крупних споживачів продукціїнедоліки в управлінні асортиментом продукції. недоліки в системі управлінні фінансами. слабке фінансування відсутність управління обліку втрата контролю над витратами відсутність оптимальної структури фін. служб низька кваліфікація кадрів. Зовнішні Криза платежів:не грошові розрахунки з боку інших товаровиробниківконкуренція з боку інших товаровиробників.зростання цін на енергоносіївтрати від імпорту та рахунок заниженого обмінного курсуподатковий тиск
15. Поняття ліквідності
При аналізі підприємств на сучасному етапі часто виникають поняття ліквідності і неплатоспроможності.Деякі економісти ототожнюють ці поняття але найчастіше ліквідність як поточну платоспроможність або платоспроможність найблищих перспектив, тобто здатність підприємства забезпечувати свою діяльність. Найбільшими джерелами фін. перспектив і називають ще фінансовою стійкістю.Можна виділити і наступні категорії ліквідностіліквідність активівліквідність балансуліквідність підприємства.
Ці поняття пов’язані між собою але відрізняються щодо оцінки та значення діяльності підприємства.
16. Аналіз ліквідності активів.
Значна частина економістів трактує ліквідність активів як величину зворотну часу перетворення його у грошову форму, але можна не погодитися з тим визначенням оскільки за звичай будь-яку річ можна продати.Визначення ліквідності активу слід доповнити інформаційне збереження вартості активу, отже актив буде вважатися ліквідним, якщо його можна трансформувати у грошову форму, за короткий час із збереження вартості.
Всі активи підприємства відображаються у ф. 1 «Баланс підприємства» і розташовані в зростанні якості.З метою аналізу ліквідності активів їх групують за наступними групами:1-ша «А1» найбільш ліквідні активи, до них відносять статті грошових коштів та поточні фінансові інвестиції. (з р. 220 до р. 240)2-га «А2» швидко реалізовані активи, активи для перетворення яких у грошову форму потрібно більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі отримані (р130-р210)3-тя «А3» повільно реалізовані активи – вважають що значно більший термін потрібно для перетворення у грошову форму запасів, незавершене виробництво. Крім того до цієї групи активів буде відноситися інші необоротні активи які не ввійшли до перших 2-вох груп. (р.100+р.120+р.110+р.250+р.270)4-та «А4» важко реалізовані активи до цієї групи відносяться не оборотні активи вартість яких відображається у першому розділі активу балансу.
17. Аналіз ліквідності балансу.
З метою аналізу ліквідності балансу співставлення активу за групами, за принципом зменшення ліквідності, а пасиви групуються відповідно до термінів погашення в порядку зростання слід зазначити, що намагаючись уточнити внутрішню інформацію підприємства про заборгованість та терміни її сплати не можна з такою силою, точністю групувати активи, тому групуючи активи ми будемо використовувати загальноприйняті уявлення про терміновість погашення. П1– найбільш термінові пасиви, до ціє групи відносять кредиторську заборгованість за товари, роботу, послуги (р350)П2 - короткострокові пасиви, до цієї групи короткострокові позикові заходи і поточні зобов’язання, що розраховуються, а також частини до сплати протягом 12 місяців з розділів 2 «Забезпеченя майбутніх витрат і платежів» і 5 «Доходи майбутніх періодів» П2=р620-р530+рІІ 12міс+Vр 12міс П3 – довгострокові масиви представлена довгостроковими зобов’язаннями в ІІ розділі пасиву +2 і 5 розділ пасиву в частинах не врахованих в П2.П4 – постійні пасиви – статті 1-го розділу пасиву балансу (р380)Для визначення ліквідності балансу необхідно діставати відповідні групи активів і пасивів при чому баланс вважається абсолютно ліквідним якщо виконуються наступні співвідношення:А1>П1 А2>П2 А3 > П3 А4<П4 /А=ПОчевидно якщо перші 3 нерівності то автоматично справджується і 4-та. У випадку, якщо 1 чи кілька рівностей має знак протилежний від зафіксованому і оптимальному варіанті якість балансу в більшій чи меншій мірі відрізняється від абсолютної. При цьому очевидно що активи зменшують ліквідності будуть заміщати активи з більшою ліквідністю, що негативно відобразиться на платоспроможності підприємства.
18. Аналіз ліквідності підприємства.
Ліквідність підприємства визначають за допомогою наступних коефіцієнтівКоефіцієнт абсолютної ліквідності – розраховують як відношення грошових коштів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань і характеризує спроможність підприємства погасити свої зобов’язання одномоментно :kабс =
В міжнародній практиці вважається оптимальним значення коеф. 0,2-0,35Якщо коефіцієнт <0,2 – підприємство не може розраховуватися по поточним зобов’язанням. Якщо >0,35 – використовує грошові кошти не раціонально.Коефіцієнт проміжної ліквідності – відношення найбільш ліквідної частини оборотних активів до поточних зобов’язань.k пр.пок =
Характеризує спроможність підприємства свої поточні зобов’язання за умови своєчасних розрахунків дебіторів.В міжнародній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності практично не розраховується йому не надається значення оскільки механізм стягнення дебіторської заборгованості відлагоджений і цю роль відіграє коефіцієнт проміжного покриття.Коефіцієнт покриття - відношення оборотних активів до поточних зобов’язань і показує на скільки підприємство покриває свої поточні зобов’язання оборотними активами.k пок= Крім того кількість характеризує чистий оборотний капітал.
19. Ділова активність, як характеристика ефективності діяльності підприємства.
Метою діяльності будь-якого суб’єкта господарювання є отримання найвищого результату формування якого стає можливим за умови оптимального формування і ефективного використання всіх видів ресурсів. Аналіз ділової активності є вагомою складовою в розробці заходів щодо забезпечення результативної діяльності суб’єкта господарювання. Виділяють 3 рівні ділової активності:Високий (достатній)Середній (задовільний)Низький (не задовільний).
Кожному рівню ділової активності відповідає певна виробнича господарська ситуація.Нормальна ситуація – характеризується такою сукупністю економічних умов, коли створюються сприятливі умови для суб’єкта господарювання.Проблемна ситуація – характеризується сукупністю економічних умов з тенденціями до погіршення фінансового стану підприємства.Кризова ситуація – відповідає низькому рівню ділової активності і виникає в разу відсутності стратегічного реагування на ті економічні проблеми, які виникають на підприємстві.На рівень ділової активності впливає як внутрішні так і зовнішні фактори. Які в сукупності формують бізнес-середовище. До зовнішніх факторів відносять – Загальноекономічні чинники міжнародного рівня.Національність.Ринкові факториДо внутрішніх відносять – Маркетингову політику Фінансову політику.Організаційну структуру.Стиль управління.
20. Якісний аналіз ділової активності.
Аналіз ділової активності здійснюється на кількісному і якісному рівнях. Якісний рівень оцінки може бути отриманий в результаті порівняння діяльності даної компанії з однотипною за сферою застосування капіталу або галузі. Якісними критеріями є Широта ринків збуту продукції.Наявність продукції, що експортується.Наявність унікальної продукції, техніко-економічні параметри яких перевищують або відповідають світовим стандартам.Репутація підприємства, рівень я кість зв’язків з партнерами, клієнтами тощо.
Наступним етапом оцінки ділової активності є дослідження ланцюгової нерівності, яка є зіставлення темпів росту сукупного капіталу, виручки від реалізації і прибутку.100% < Тк < То < ТпрПерша нерівність показує, що відбулося зростання сукупного капіталу, що є необхідне для забезпечення попереднього рівня виробництва або збільшення. Наступна нерівність показує, що вкладення капіталу є ефективним тобто на кожну грошову одиницю сукупного капіталу отримується підприємством більший обсяг реалізації. Третя характеризує ефективність господарської діяльності і виробничою. Це означає, що фактичні витрати зменшилися при незмінному обсязі виробництва. Загальна схема буде виглядати наступним чином.
21. Аналіз оборотних активів.
Для детального аналізу змін ділової активності досліджується динаміка та структура
Оборотних активів. Для дослідження структури насамперед оборотні активи класифікують за різними класифікаційними ознаками.За характером джерел формування.валові оборотні активи (загальна сукупність активі)чисті оборотні активи (Поточні зобов’язання)власні оборотні активи – визначається як необоротні активи + власний капітал або не оборотні активи – позикові засоби або всі оборотні активи – поточні забов’язання.Власні оборотні – це та частина оборотних активів, яка придбана за рахунок власних засобів підприємства.За видами сировина, матеріали і напівфабрикати. Запаси готової продукціїГрошові кошти За характером участі в операційному процесі. оборотні активи, що обслуговують виробничий цик оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл. За періодом функціонуванняпостійна частина оборотних активів змінна частина оборотних активів
22. Аналіз ділової активності за допомогою системних коефіцієнтів.
Всі коефіцієнти які характеризують ділову активність можна поділити на 2 великі групиКоефіцієнти оборотності, які ділятьсяКоефіцієнти оборотності оборотних активівКоефіцієнт оборотності не оборотних активі або коефіцієнт віддачі
Коефіцієнт оборотності джерел засобів – безрозмірні величини які характеризують кількість оборотів певного ресурсу за досліджуваний період. Загальна формула для визначення коефіцієнта оборотності - це відношення обсягу реалізації до ресурсів або собівартості до ресурсів:Система показників які характеризують тривалість обороту ресурсів, визначається в днях обороту того чи іншого ресурсу. Основні коефіцієнти оборотності.
Коефіцієнт оборотності, сировини, матеріалів – визначається, як відношення собівартості продукції до середньорічного розміру матеріальних запасів і характеризує ефективність використання матеріальних запасів.Коефіцієнт оборотності готової продукції – відношення обсягу реалізації продукції до середньорічного розміру залишків готової продукції і характеризує ефективність господарської діяльності по виробництву продукції.Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – розраховується як відношення обсягу реалізації продукції до середньорічного розміру дебіторської заборгованості і характеризує збільшення чи зменшення комерційного кредиту, що надається підприємству.Коефіцієнт оборотності грошових коштів – розраховують як відношення обсягу до середньорічного розміру грошових коштів.Оскільки в балансі всі активи показані без ПДВ то з метою правильності розрахунку за обсяг реалізації береться чистий дохід (ф2 р035).Коефіцієнти віддачіРесурсовіддача – це відношення обсягу до середнього розміру активів.Фондовіддачі – відношення обсягу до середнього розміру основних засобів.Коефіцієнти оборотності джерел засобів.Коефіцієнт оборотності власного капіталу – відношення обсягу реалізації до власного капіталу.Коефіцієнт оборотності кредитної заборгованості – відношення обсягу реалізації до середнього розміру кредитної заборгованості і характеризує швидкість повернення позикових засобів підприємством.Тривалість обороту визначається діленням тривалості періоду в днях на коефіцієнт оборотності.
23. Операційні фінансові та виробничі цикли діяльності підприємства, як підсумок ділової активності.
Операційний цикл являє собою період повного обороту всіх оборотних активів підприємства. В складі операційного циклу виділяють фінансовий і виробничий цикл.ОЦ = Тоб(см) + Тоб(нв) + Тоб(гп) + Тоб(гк) + Дз Виробничий цикл характеризує тривалість обороту матеріальних складових оборотних засобів які використовуються для обслуговування виробничого процесу починаючи з надходження товарно-матеріальних цінностей на склад і закінчуючи відвантаженням готової продукції. ВЦдн = Тоб(см) + Тоб(нв) + Тоб(гп) Якщо підприємство займається торгівлею крім виробництва то включається тривалість обороту товарів.Фінансовий цикл характеризує період обороту грошових засобів інвестованих в оборотні активи, починаю з моменту погашення кредитної заборгованості за отриману сировину, матеріли, і напівфабрикати закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості.ФЦ = ОЦ – Тоб(дз)
24. Формування прибутку підприємства. Інформаційна база підприємства.
Прибуток – чистий дохід (в даному розумінні як різниця між доходами в витратами) на вкладений капітал, винагорода за підприємницький ризик. Необхідний рівень прибутку забезпечує:Основний внутрішній елемент функціонування.Індикатор кредистпорможності.
Запорука зростання ринкової вартості підприємства.Основний мотив власника.Показник конкурентноздатності Запорука викання забов’язань перед державою.Джерело соціального розвитку підприємства.Основна мета управління прибутком є його максимізація.Класифікація видів прибутку:Прибуток від операційної діяльності.Прибуток від інвестиційної діяльності.Прибуток від фінансової діяльності.Для забезпечення максимізації прибутку необхідно дотримуватись наступних вимог:Відповідність ресурсів підприємства і ринковій кон’юктурі.Оптимальне співвідношення між рівнем прибутку і допустимим ризиком дотримання необхідного рівня доходів для належного рівня виплат на інвестований капітал.Дотримання необхідного рівня інвестицій за рахунок прибутку у відповідності із задачами розвитку бізнесу.Зростання ринкової вартості підприємства з врахуванням ризику.Досягнення ефективної участі персоналу у розподілі прибутку.Вище названі вимоги визначають задачі аналізу фінансових результатів. Інформаційною базою аналізу фінансових результатів слугує Звіт про фінансові результати, де показані основні види доходів і витрат за видами діяльності.
25. Аналіз динаміки структури фінансових результатів.
Аналіз динаміки структури витрат здійснюється за даними звіту фінансових результатів за формою 2. за тими елементами, які мають цифрове значення за досліджуваний період тобто в переліку показників будуть всі ті дані і звіті про фінансові результати. Важливим елементом в цьому блоці аналізу є співставлення темпів росту доходів з темпом росту витрат розраховується коефіцієнт випередження, як частка виділення темпу росту доходів над темпом росту витрат.
26. Факторний аналіз прибутку.
Досліджується вплив факторів на прибуток підприємства. Доцільно згада вплив таких факторів як:Відпускні ціни на продукціюСтруктура і натуральний обсяг реалізації продукції.Економія від зменшення собівартості продукціїПолітика цін на матеріали, тарифи і послуги.
Оцінити вплив перших двох факторів досить складно на підприємствах які випускають досить різну кількість продукції, різних видів і сортів, вони використовують усереднений індекс цін, який подається статистичними органами. Отже підприємство працює ефективно, оскільки знижує кількість матеріалів хоча на ринку є так званий «диктат продавця».Наступним кроком аналізу є факторний аналіз прибутку методом ланцюгових підстановок, для цього сформуємо факторну модель. Факторна модель формується за звітом про фінансові результати і перш ніж здійснювати факторний аналіз необхідно перевірити або спів ставити результат отриманий за факторною моделлю з результатом ф2.
ЧП = ЧД – Св + ІОД – АВ ВЗ ОЗ +ІД –ФЗ –ІВ – Под Модель наведена не є універсально, а має біти дзеркальним відображенням звіту фінансових результатів.Результатом є узагальнююча таблиця впливу факторів, де враховуються індекси цін і зміна кількості.
27. Аналіз за допомогою системи коефіцієнтів рентабельності.
Рентабельність – це показник який характеризує ефективність.Економічна ефективність – це відносний показник отриманий шляхом порівняння ефекту з витратами чи ресурсами використаними для досягнення цього ефекту. Інакше кажучи всі показники рентабельності розраховуються шляхом співставлення прибутку з ресурсами чи витратами. В залежності від виду прибутку, який береться для розрахунку і називають рентабельністю (валова операційна рентабельність). В залежності від того з чим порівнюється обраний показник прибутку розраховують 3 групи коефіцієнтів: рентабельність інвестицій (капіталу), рентабельність продажів, рентабельність виробництва.Рентабельність інвестицій:рентабельність сукупного капіталу – відношення прибутку до оподаткування до всієї величини джерел засобів рентабельність власного капіталу – відношення чистого прибутку до власного капіталу Рентабельність продажів:валова рентабельність реалізації продукції – відношення валового прибутку до чистого доходуопераційна рентабельність реалізації продукції – відношення операційного прибутку до обсягу реалізації без ПДВ Ці показники показують здатність керівництва отримувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, які не відносяться до операційної діяльностічиста рентабельність реалізації продукції – відношення чистого прибутку до обсягу реалізації без ПДВ.Рентабельність виробничої діяльності:валова рентабельність виробничої діяльності - відношення валового прибутку до собівартостічиста рентабельність виробництва – відношення чистого прибутку до собівартості прибутку.Рентабельність виробничої діяльності є більш об’єктивною характеристикою порівняно з рентабельністю продажу.
28. Поняття кредитування та необхідності аналізу кредитоспроможності
Виникнення процесу кредитування має об’єктивний і закономірний характер. Введення інновацій або розширення виробництва тобто збільшення обсягу за рахунок існуючих потужностей вимагає від підприємства сукупності коштів для того щоб реалізувати свої плани.Джерела покриття, нестача в грошових коштах можуть бути різними за рахунок залучення додаткових емісій, залучення власників-компаньйонів або залучення позикових засобів у формі банківського кредиту.Залучення позикових засобів прийнятне для підприємства тим, не виникає зменшення частки власності у справі, але залучення позикових коштів зазвичай відбувається на платній основі.Для банку кредитування одна з найприбуткованіших і найризикованіших оперецій, тому банківські установи розробляють методику захисту від не повернення позик. Один із способів нівелювання ризику є дотримання банком політики надання кредитів тільки надійним і перевіреним позичальникам. Але повністю уникнути ризику в кредитній справі неможливо.На теперішній час не має уніфікованого підходу до оцінки кредитоспроможності позичальника. Одним із визначення кредитоспроможності є: кредитоспроможності – спроможність компанії або приватної особи залучати позикові кошти і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг.Види кредитів:в залежності від строків надання:короткострокові (до 1 року);середньострокові (від 1 до 3 років);довгострокові (більше 3 років);в залежності від строків погашення:термінові – строк погашення яких настає найближчим часом;відстроченні (пролонговані) - строк погашення яких з об’єктивних причин перенесено на пізніший час;прострочені - строк погашення яких пройшов;в залежності від забезпечення:забезпечені заставою;гарантовані;незабезпечені (бланкові);з іншим забезпеченням;в залежності від джерел погашення:погашені за рахунок власних коштів;погашені за рахунок нових кредитів;погашені за рахунок коштів гаранта;в залежності від порядку погашення:погашений відразу в повній мірі;погашенні в розстрочку, через певний період часу;за методом надання:подається в разовому порядку;подається відповідно до відкритої лінії.
29. Аналіз внутрішньої кредитоспроможності та ефективності кредитування
Насамперед підприємство повинне саме для себе визначитись із доцільністю і необхідністю залучення позикових коштів. На перших стадіях аналізу вивчається ринок кредитів, тобто менеджер вивчає суми та умови оплати і отримання кредитів запропоновані різними банківськими установами. Вивчається фінансовий стан кредитної установи та його рейтинг. Вивчаються кредитні послуги на банківському ринку. Доцільно розраховувати так званий грант-елемент. Примітивною оцінкою доцільності кредиту є порівняння рентабельності виробництва, враховується оборотність із запропонованою відсотковою ставкою за кредит.Для оцінки окупності кредиту можна використовувати наступний розрахунок:Припустимо, що підприємство запровадило новий проектt –час від прийняття рішень до завершення 1-го операційного циклу?t – час від залучення кредиту до завершення 1-го операційного циклу? – тривалість операційного циклу в рокахk – коефіцієнт оборотності або кількість операційних циклівНаприклад, якщо k = 4, то ? = ¼ або 0,25Очевидно, що прибуток дорівнює:Пр = Q – Вм – Воп – Вадм – Він Вм , Воп, Вадм, Він витрати на матеріали, оплату праці, адміністративні і інші, відповідноЧП = Пр – k % - Под ЧП- чистий прибуток;k % - плата за кредит;
30. Методика визначення кредитоспроможності позичальників банками (загальні підходи)
У світовій та вітчизняній практиці різні фінансові коефіцієнти для оцінки кредитоспроможності позичальника їх вибір визначається особливостями клієнтури банку, можливими причинами фінансових труднощів кредитною політикою банку.У світовій практиці при вирішенні питання про надання кредиту зазвичай керуються наступними критеріями:характеристика клієнта;здатність клієнта до розширення діяльності;доходність діяльності;сума кредиту;умови погашення кредиту;Найбільш відомі у світі методики - CAMPARI, PARSER. Орієнтатор для оцінки кредитоспроможності позичальника у вітчизняній практиці є Положення НБУ “Про формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку” №279 від 06.07.2000р., яке передбачає аналіз таких показників:обсягу реалізації;собівартості;рентабельності;платоспроможності;прибутків в збитків;фінансової стійкості;складу та динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості;ефективність управління підприємством;ринкова позиція і ділова репутація підприємства.На основі проведених досліджень визначається клас позичальника. Постановою передбачено 5 класів:Клас А – фінансовий стан дуже добрий, фактично для банку без ризиковий кредит.Клас Б – фінансова діяльність близька до ідеальної, але існують деякі відхилення, тобто виникає імовірність погіршення показників. Клас В – фінансова діяльність задовільна (рентабельність низька ніж середньо галузева).Клас Г – фінансова діяльність не задовільна, спостерігається не стабільність є високий ризик збитків відповідно висока імовірність на повернення кредиту.Клас Д – фінансова діяльність не задовільна є збитки практично не повернення кредиту з дуже високою ймовірністю.
31. Розвиток рейтингового аналізу в Україні та закордоном. Національна рейтингова шкала.
На сьогоднішній день рейтинг агентства відіграють важливу роль на ринку капіталу, сприяючи прозорості особливо для дрібних інвесторів які не можуть створити власне аналітичне бюро, яке б надавало б інформацію про стан на ринку капіталу.У грудні 2004 року міжнародні організації комісії з цінних паперів оприлюднено Кодекс поведінки кредитних рейтингових агентств, які стосуються трьох важливих складових його діяльності, а саме: Якість і цілісність процесу рейтингування..Незалежність рейтингових агентств, уникнення конфліктів інтересів.
Відповідальність рейтингових агентств перед емітентами.У нашій країні ведеться реєстр рейтингових агентстві затверджено національні показники. Всю діяльність рейтингових агентств контролює державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Крім вітчизняних рейтингових агентств допускаються іноземні без отримання ліцензії. На теперішній час допущено 3 американські рейтингові агентства.Мета створення агентства – узагальнення показників діяльності з метою отримання певного ранжованого матеріалу.
32. Методики комплексного фінансового аналізу.
Комплексний фінансовий аналіз виконується з метою формалізації, тобто вираження одним числом загального фінансового стану.Методологія комплексного фінансового аналізу полягає в:Виборі системи показників.Визначенні вагомості окремого показника чи групи показників.Створенні цільової функції або розрахунку інтегрованого показника.Цільова функція або інтегрований показник може визначатися способами:Метод сум місцьМетод відстаней – визначається скільки не вистачає до норми.Аранжування за допомогою шкали.за допомогою стандартизації або нормалізації показників.
ПЛАН.
1. Предмет і мета фінансового аналізу.
2. Методи фінансового аналізу. Види фінансового аналізу
3. Етапи фінансового аналізу. Взаємозв’язок з іншими науками
4. Поняття майна та його види
5. Структурно-динамічний аналіз підприємства
6. Аналіз необоротних активів
7. Аналіз оборотних активів
8. Показники ефективності використання активів
9. Аналіз наявності складу і структури джерел засобів підприємства
10. Аналіз власного капіталу підприємства.
11. Аналіз позикових засобів.
12. Поняття грошового потоку та його значення для фінансової діяльності підприємства
13. Аналіз грошових потоків від інвестиційної, операційної і фінансової діяльності.
14. Принципи управління грошовими потоками.
15. Поняття ліквідності
16. Аналіз ліквідності активів.
17. Аналіз ліквідності балансу.
18. Аналіз ліквідності підприємства.
19. Ділова активність, як характеристика ефективності діяльності підприємства.
20. Якісний аналіз ділової активності.
21. Аналіз оборотних активів.
22. Аналіз ділової активності за допомогою системних коефіцієнтів.
23. Операційні фінансові та виробничі цикли діяльності підприємства, як підсумок ділової активності.
24. Формування прибутку підприємства. Інформаційна база підприємства.
25. Аналіз динаміки структури фінансових результатів.
26. Факторний аналіз прибутку.
27. Аналіз за допомогою системи коефіцієнтів рентабельності.
28. Поняття кредитування та необхідності аналізу кредитоспроможності
29. Аналіз внутрішньої кредитоспроможності та ефективності кредитування
30. Методика визначення кредитоспроможності позичальників банками (загальні підходи)
31. Розвиток рейтингового аналізу в Україні та закордоном. Національна рейтингова шкала.
32. Методики комплексного фінансового аналізу.