Акціонерний капітал — власність компанії, що являє собою вартість випущених нею акцій, включаючи привілейовані і звичайні акції, первісний капітал акціонерного товариства. В акціонерний капітал входять: статутний капітал; підписний (мобілізований шляхом підписки); оплачений (внесений у момент підписки).
Акція — цінний папір, що свідчить про участь власника (утримувача акцій) у капіталі акціонерного товариства, яке її випустило, та дає йому право на отримання частини прибутку цього товариства у вигляді дивіденду. Акції мають свою номінальну та курсову (ринкову) ціну.
Алод (від аl — повне та od — володіння) — форма феодальної земельної власності в Західній Європі; земля, що вільно відчужується.
Анексія — примусове приєднання (захоплення) чужої території.
Банк депозитний — поширений вид банків, які здійснюють кредитно-розрахункові та довірчі операції, здебільшого за рахунок залучених депозитів.
Банк інвестиційний — спеціальна кредитно-фінансова інституція, що спеціалізується на операціях з цінними паперами з метою залучення грошових коштів, здійснення довгострокового кредитування та фінансування різних галузей господарства.
Банкноти — банківські білети — грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними банками. Банкноти пов'язані з функцією грошей як засобу платежу. Зараз банкноти є основним видом паперових грошей.
Бенефіцій — умовна не спадкова форма феодальної земельної власності в Західній Європі, що передбачає несення певної служби, найчастіше воєнної.
Біржа — форма організації торгівлі, постійно діючий ринок. Розрізняють біржі товарні (оптова торгівля за зразками та стандартами) та фондові (торгівля цінними паперами). Становлення біржової справи відносять до XII ст., коли в Голландії та Італії поширилася практика оплати поставок через міняйл, що видавали векселі та пересилали гроші за призначенням. Першою товарною біржею вважається біржа Антверпена (1460 p.). Торгівля цінними паперами вперше зафіксована на Амстердамській біржі (1608 p.).
Вексель — вид цінного паперу. Письмове боргове зобов'язання строго встановленої форми, що надає його власнику безперечне право у зазначений термін вимагати з боржника сплати зазначеної грошової суми.
Венчурна фірма — невелике підприємство, що займається інтенсивними прикладними науковими дослідженнями, інженерними розробками, проектно-конструкторською діяльністю, створенням і впровадженням інновацій, у тому числі за замовленням великих фірм і держави. Головна мета її діяльності полягає у створенні та впровадженні винаходів і нововведень у найсучасніших галузях (наприклад, комп'ютерне обладнання, біотехнологія, мікроелектроніка тощо).
Гіперінфляція — надзвичайно швидке зростання товарних цін та грошової маси в обігу, яке призводить до різкого знецінення грошової одиниці, розладу платіжного обороту та порушення нормальних господарських зв'язків.
Девальвація — зниження курсу національної валюти відносно іноземних валют або міжнародних рахункових одиниць, а раніше і до золота; зменшення реального золотого вмісту грошової одиниці.
Девізи (банківські) — міжнародні платіжні засоби (перекази, чеки, акредитиви, що виставлені на іноземні банки, платіжні вимоги, платіжні доручення та векселі), які мають бути оплачені за кордоном, а також іноземні банківські білети і монети.
Дефляція — вилучення з обігу частини надмірних грошових засобів, випущених у період інфляції, яке супроводжується загальним зниженням цін у країні. Дефляція — процес, протилежний інфляції, що здійснюється урядом країни з метою стримування знецінення грошей.
Диспропорція — порушення пропорцій у розвитку окремих галузей народного господарства, економічних підрозділів, макроекономічних параметрів, фаз відтворення, тощо. Виникає внаслідок неправильної економічної політики держави, порушень у функціонуванні господарського механізму, природних і технологічних аномалій.
Диференціація — розподіл цілого на окремі якісно різні частини. Диференціація селянських господарств — розшарування, поява господарств багатих та бідних.
Експансія — розширення сфер впливу окремих країн, монополістичних об'єднань, фірм тощо, шляхом боротьби за найвигідніші сфери капіталовкладень, джерела сировини і ринки збуту.
Експорт — вивіз за кордон для реалізації на зовнішніх ринках товарів, послуг, капіталу. Експорт включає також вивіз товарів для перероблення в інші країни, перевезення товарів транзитом через іншу країни, вивіз перевезених з іншої країни товарів для продажу їх в іншій країні (реекспорт) тощо.
Експропріація — примусове, без відшкодування або з відшкодуванням, відчуження майна, що проводиться державою. Експропріація з виплатою відшкодування називається реквізицією, а без виплати — конфіскацією.
Екстенсивне господарство — розвиток господарства шляхом розширення випуску продукції за рахунок залучення додаткових ресурсів, збільшення використання ресурсних джерел без підвищення ефективності їх використання, пов'язані з кількісними, а не якісними змінами. На відміну від інтенсивного господарства веде тільки до об'ємного збільшення випуску продукції при невисокій результативності.
Емісія — випуск в обіг грошових знаків та цінних паперів в усіх формах; зумовлює збільшення грошової маси в обігу.
Закуп — у Київській Русі раб борговий, тобто такий, що отримав від боярина позичку (купу) і до її повернення повинен працювати у господарстві кредитора. Згодом закуп стає феодально залежним.
Золотий стандарт — система грошового обігу, згідно з якою мірою вартості і повноцінності засобів обігу стає золото та існує вільний обмін паперових грошей на золото.
Інвестор — юридична чи фізична особа, що здійснює інвестиції, вкладаючи власні, запозичені чи інші залучені кошти в інвестиційні проекти. Інвестиційний капітал, що його вкладає інвестор, може бути у вигляді фінансових ресурсів, майна, інтелектуального продукту.
Індустріалізація — перехід економіки країни на промисловий шлях,значне збільшення частини промислового виробництва в економіці, створення великого машинного виробництва в усьому народному господарствічи в окремих його галузях.
Інновація: 1) вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну техніки і технології;
2) нова техніка, технологія, що є результатом досягнень науково-технічного прогресу. Істотним чинником інновації є розвиток винахідництва, раціоналізації, поява великих відкриттів.
Інтеграція — обумовлений розвиток і взаємне доповнення підприємств, галузей народного господарства, регіонів і держав в інтересах повнішого задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах та послугах.
Інтенсивне господарство — розвиток господарства, в якому зростання обсягів виробництва досягається більш повним використанням кожної одиниці ресурсного потенціалу. Забезпечується за рахунок зростання продуктивності праці, кращого використання матеріалів, підвищення віддачі основних фондів тощо.
Інфляція — знецінення паперових грошей унаслідок випуску їх в обіг урозмірах, що перевищують потреби товарообігу. Інфляція супроводжуєтьсяпідвищенням цін на товари, спадом реальної заробітної плати, зростаннямнезадоволеного попиту тощо.
Інфраструктура — комплекс галузей народного господарства, які обслуговують промисловість, сільське господарство. До такого комплексу входять виробнича та невиробнича (соціальна) інфраструктура. До виробничої інфраструктури належать дороги, канали, мости, порти, транспорт, зв'язок, енергопостачання та ін. До соціальної інфраструктури — житлове та комунальне господарство, підприємства побутового обслуговування, торгівлі, заклади освіти, охорони здоров'я тощо.
Імміграція — в'їзд у країну на тимчасове чи постійне проживання громадян інших країн.
Імпорт — ввезення з-за кордону товарів, технологій і капіталів для реалізації і використання на внутрішньому ринку країни-імпортера.
Інвестиція — сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень у різні галузі господарства національної (внутрішні І) або іноземної (закордонні І) економіки з метою отримання прибутку.
Іпотека — здача у заставу землі та іншого нерухомого майна (будинків, споруд тощо) з метою отримання грошової позики, так званого іпотечного кредиту. Іпотека — це такий вид застави, при якому майно, що заставляється, не передається в руки кредитора, а залишається у боржника.
Картель — об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюються патентами на нову техніку тощо. Підприємства зберігають свою юридичну, фінансову, виробничу та комерційну самостійність.
Колон — спочатку вільний землероб-орендар, якого фактично прикріплювали до землі, потім — раб-відпущеник, якому надавалася ділянка землі(парцела), за що він повинен був віддавати власнику землі частину виробленого продукту.