ЗМІСТ Розділ 1………………………………………………………………ст. 3-19; Розділ 2………………………………………………………………ст. 20-24; Список використаної літертури……………………………………ст. 25. РОЗДІЛ 1 Адміністративна відповідальність Адміністративне стягнення – це міра відповідальності, яка і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Види адміністративних стягнень 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: · предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; · грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові: права керування транспортними засобами, права полювання); 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт. Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень. Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Основні і додаткові адміністративні стягнення Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 КпАП, можуть застосовуватись тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Попередження Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом. Ознаки: · осуд правопорушника; · виховний характер; · не стосується майнових прав порушника Порядок виконання постанови про винесення попередження Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику. Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені статтею 285 КпАП. При винесенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення порушень, передбачених статтями 116, 116-2, 117, 125, частиною першою статті 127 КпАП, воно оформляється способом, встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством транспорту України. Штраф Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КпАП та іншими законами України. Ознаки: · найбільш поширений вид стягнення; · грошовий характер; · обчислюється у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян; · обмежує майнові права порушника; · може стягуватися на місці вчинення правопорушення; · стягується одноразово. Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу Ощадного банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Примусове виконання постанови про стягнення штрафу У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. Виконання постанови про накладення штрафу, який стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення При стягненні штрафу відповідно до статті 258 КпАП на місці вчинення адміністративного правопорушення порушникові видається квитанція встановленого зразка, яка є документом суворої фінансової звітності. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення провадження в справі, а потім виконання постанови здійснюється в порядку, передбаченому КпАП. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються КпАП та іншими законами України. Органи, що виконують постанови про оплатне вилучення предмета Постанова про оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виконується державним виконавцем. Предмет, вилучений на підставі постанови про його оплатне вилучення, здається державним виконавцем для реалізації в порядку, встановленому законом. Суми, виручені від реалізації оплатно вилученого предмета, відповідно до статті 28 КпАП передаються колишньому власникові з відрахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення Конфіскація - це примусова безоплатна передача предмета у власність держави. Конфіскація стосується предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення Конфіскація можлива лише за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються КпАП та іншими законами України. Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом. Виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього предмета у власність держави. Реалізація конфіскованих предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, провадиться в порядку, встановлюваному законами України. Постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про виконання повертається до суду, який виніс постанову. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові - права керування транспортними засобами, - права полювання, застосовується· на строк до трьох років · за грубе порушення порядку користування цим правом · за систематичне (три і більше) порушення порядку користування цим правом. Винятки: 1.Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. 2. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів внутрішніх справ, зазначеними у пункті 2 частини другої статті 222 КпАП. Постанова про позбавлення права керування річковими і маломірними суднами виконується начальником Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства та його заступниками, капітаном річкового порту. Постанова про позбавлення права полювання виконується зазначеними у частині другій статті 242 КпАП посадовими особами органів мисливського господарства. У разі винесення постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном вилучене відповідно до частини п'ятої статті 265 КпАП посвідчення водія (свідоцтво, диплом) особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, не повертається. Дія виданого замість вилученого посвідчення водія (свідоцтва, диплома) тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном продовжується до закінчення строку, встановленого для подання скарги, або до прийняття рішення по скарзі. Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи або про заміну позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном іншим заходом стягнення (пункти 3 і 4 частини першої статті 293 КпАП), вилучене посвідчення водія (свідоцтво, диплом) повертається особі, у якої його було вилучено. Порядок виконання постанови про позбавлення права полювання Виконання постанови про позбавлення права полювання провадиться шляхом вилучення посвідчення мисливця. У разі ухилення особи, позбавленої права полювання, від здачі посвідчення мисливця органи мисливського господарства вилучення посвідчення мисливця провадять у встановленому порядку. Порядок вилучення посвідчення мисливця встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі лісового господарства. Підстава і порядок скорочення строку позбавлення спеціального права При сумлінному ставленні до праці і зразковій поведінці особи, позбавленої на певний строк права керування транспортним засобом, річковим, маломірним судном або права полювання, орган (посадова особа), який наклав стягнення, може після закінчення не менш як половини призначеного строку скоротити за клопотанням громадської організації, трудового колективу строк позбавлення зазначеного права. Обчислення строків позбавлення спеціального права Водії транспортних засобів, судноводії і особи, що порушили правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа. Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, а також у разі його скорочення відповідно до статті 320 КпАП особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені у неї документи. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після проходження нею перевірки знань правил дорожнього руху у Державній автомобільній інспекції. Виправні роботи Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців; з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення; з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави; виправні роботи призначаються судом; застосовується до тих осіб, які мають постійне місце роботи, де працюють за трудовим договором; не застосовується до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; не надається відпустка; час відбування виправних робіт не зараховується у стаж; не допускається звільнення з роботи за власним бажанням; Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування виправних робіт надсилається органу Державного департаменту України з питань виконання покарань на виконання не пізніш як наступного дня після її винесення. Виправні роботи відповідно до статті 31 КпАП відбуваються за місцем постійної роботи порушника. На підставі постанови про виправні роботи із заробітку порушника провадяться відрахування в доход держави протягом строку відбування адміністративного стягнення в розмірі, визначеному постановою. Обчислення строку відбування виправних робіт Відбування виправних робіт обчислюється часом, протягом якого порушник працював і з його заробітку провадилось відрахування. Кількість днів, відпрацьованих порушником, має бути не менше кількості робочих днів, що припадають на встановлений районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) календарний строк стягнення. Якщо порушник не відпрацював зазначеної кількості робочих днів і відсутні підстави для зарахування невідпрацьованих днів у строк стягнення, відбування виправних робіт триває до повного відпрацювання порушником належної кількості робочих днів. У строк відбування стягнення зараховується час, протягом якого порушник не працював з поважних причин і йому відповідно до закону виплачувалась заробітна плата. До цього строку також зараховується час хвороби, час, наданий для догляду за хворим, і час, проведений у відпустці по вагітності і родах. Час хвороби, спричиненої сп'янінням або діями, зв'язаними з сп'янінням, до строку відбування виправних робіт не зараховується. На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування порушником виправних робіт покладається: правильне і своєчасне провадження відрахувань із заробітку порушника в доход держави і своєчасний переказ відрахованих сум у встановленому порядку; трудове виховання порушника; повідомлення органів, що відають виконанням даного виду стягнення, про ухилення порушника від відбування стягнення. Адміністративний арешт Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. · Адміністративний арешт призначається судом. · найбільш суворий вид покарання. · не застосовується до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. Адміністративний арешт не може застосовуватись · до вагітних жінок, · жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, · до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, · до інвалідів першої і другої груп. Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення. Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. При виконанні постанови про застосування адміністративного арешту арештовані піддаються особистому оглядові. Строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту. Відбування адміністративного арешту провадиться за правилами, встановленими законами України. Особам, підданим адміністративному арешту, за час перебування під арештом заробітна плата за місцем постійної роботи не виплачується. Видворення (Виселення) за межі України Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом. Іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України. Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення. За санкцією прокурора підлягають затриманню органами внутрішніх справ та органами охорони державного кордону і адміністративному видворенню у примусовому порядку іноземці та особи без громадянства, які ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду. Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців. Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України. Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку. Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв. Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави. Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства. НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються: 1. характер вчиненого правопорушення, 2. особа порушника, ступінь його вини, 3. майновий стан, 4. обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою. Накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Строки накладення адміністративного стягнення Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Має значення для повторності. Оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення копії постанови Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. В разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність: · Крайня необхідність · Необхідна оборона · Неосудність Крайня необхідність Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Необхідна оборона Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання. Неосудність Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
РОЗДІЛ 2 Проблеми аміністративної віповідальності в Україні Стрімка динаміка глибоких перемін в структурі державно-правового механізму, що в цілому закономірно для подібного перехідного періоду, вимагає постійного оновлення чинного українського законодавства, зумовлює його нестабільність. Особливо це стосується адміністративного права. Важливу роль в стабілізації правового регулювання суспільних відносин, забезпеченні необхідного правового режиму в державі відіграє інститут адміністративного примусу, важливою складовою ланкою якого є адміністративне стягнення. Останні ж, як відомо, застосовуються в межах інституту адміністративної відповідальності. Ця відповідальність настає за скоєння особою адміністративного правопорушення. Правові основи застосування адміністративної відповідальності містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Щороку мільйони українських громадян притягуються до адміністративної відповідальності і, здається, жодних ускладнень у застосуванні цього акту не повинно б бути. Так, згідно офіційних статистичних даних у 2003 р. до вказаного виду відповідальності всього притягнуто 7097,3 тис. осіб, а в 2004 – 7013,7 тис. осіб Органами внутрішніх справ в Тернопільській обл., у 2004 р. за вчинення адміністративних правопорушень затримано 113 813 осіб, з них прийнято рішення щодо 110 559 осіб, а в 2005 р. затримано – 107 812 осіб, прийнято рішення щодо 100 495 осіб. Однак Кодекс і досі містить багато норм, що потребують тлумачення, перевірки на відповідність Конституції, удосконалення, а інколи й цілковитої заміни.У даній статті автор ставить перед собою завдання проаналізувати окремі види адміністративних стягнень, виявити недоліки, суперечності норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуються накладення того чи іншого стягнення та шляхи покращення врегулювання проблемних ситуацій, що виникають у практичній правозастосовчій діяльності.Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення – це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка повинна відповісти за свій протиправний вчинок і понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу.При визначенні стягнення за порушення норм адміністративного права законодавець одним із перших видів стягнень визначив попередження. Воно, по своїй суті, є найм’якішим покаранням і застосовується за вчинення незначних адміністративних порушень, а також щодо осіб, які вперше вчинили проступок, за наявності пом’якшуючих відповідальність обставин, має виховний ефект і не зачіпає ні майнових, ні інших прав порушника, виноситься тільки у письмовій формі.На наш погляд, сьогодні така санкція, як попередження, морально застаріла, оскільки вона не забезпечує зрушення правосвідомості окремо взятого громадянина. Ми пропонуємо внести зміни в діючий КУпАП для того, щоб замість санкції моральної, тобто „ніякої” на погляд пересічного українського громадянина, ввести, хоч незначну, але істотну для доходів санкцію матеріального характеру. Слід звернути увагу, що найпоширенішим стягненням в адміністративній практиці є штраф. Саме він передбачається практично за будь-яке адміністративне правопорушення (встановлюється в розмірі від 0,1 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а також величиною до десятикратної вартості викраденого, втраченого, пошкодженого майна або розміру незаконного прибутку, отриманого в результаті адміністративного правопорушення). Це винятково грошове стягнення, в результаті якого у порушника вилучається певна сума, яка переходить у власність держави. Саме таким чином справляється вплив на майнові інтереси правопорушника. Варто звернути увагу на законодавчу неврегульованість встановлення розмірів штрафу. З цього приводу слід сказати, що за деякі адміністративні проступки штрафні санкції перевищують покарання у вигляді штрафу за злочини. Прикладом може служити стаття 1667 КУпАП , яка передбачає накладення штрафу від 300 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за створення перешкод будь-якою особою для доступу тимчасового адміністратора або ліквідатора до банку, його активів, книг, записів і документів. І, навпаки, санкції обох частин ст. 1664 КУпАП не передбачають нижньої межі накладення штрафу, а оскільки у ст. 27 КУпАП вона теж не встановлена, то за відповідні правопорушення може призначатися штраф навіть від однієї копійки. Іншим прикладом може бути стаття 1663 КУпАП. Вона забороняє створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємства в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції ... що тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п’ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Для осіб, які здійснюють вказану в диспозиції даної статті діяльність, стягнення зазначеної суми не завдає значної матеріальної шкоди, і тому порушники після сплати штрафу, як правило, продовжують займатися цією діяльністю. На думку науковців, доцільніше було б доповнити санкцію даної статті положенням про те, що на порушника не лише накладається штраф, але й обмежується його право займатися діяльністю, яка передбачена в ч.1 ст. 1663 КУпАП. При цьому правопорушник позбавлявся б можливості знову порушувати закон. Цілком недієвим покаранням є також застосування штрафу до безробітних громадян. У подібних випадках видається доцільним додати до значної кількості статей Кодексу адміністративне стягнення на кшталт виконання примусових громадських робіт. У зв’язку з цим багато науковців вважають, що дані питання слід якнайшвидше законодавчо врегулювати, враховуючи рівень економічного розвитку суспільства і матеріального добробуту громадян України. Невиправдано низьким розміром штрафу характеризуються санкції за такі адміністративні правопорушення як дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), порушення правил торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (ст. 156 КУпАП), порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159 КУпАП) і можна перелічити багато інших статей.Ще одним видом адміністративного стягнення є виправні роботи. Воно застосовується на термін від 15 днів до двох місяців із відбуванням за місцем постійної роботи винного і з відрахуванням до 20 відсотків його заробітку в дохід держави. Дана санкція може застосовуватися тільки до правопорушників, що мають постійну роботу та конкретне на даний час місце проживання. Виходячи з механізму його застосування є неможливим притягнення непрацездатних осіб (пенсіонерів за віком, інвалідів, неповнолітніх, до вагітних) хоча норма ст. 31 КУпАП про це не вказує (на відміну від ст. 32 КУпАП). Потрібно сказати, що виправні роботи на даний час не є ефективними засобами боротьби з адміністративними правопорушеннями. Причиною цього є ситуація в Україні: велика кількість безробітних, а також людей, що працюють в приватному секторі. Як наслідок, дане стягнення застосовується дуже рідко, є лише формальністю. Так, наприклад, ст. 1732 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису у вигляді штрафу або виправних робіт. Однак, як показала практика більшість чоловіків, які вчиняють сімейне насильство, не працюють і зловживають спиртними напоями, тому стягнути з них штраф чи застосувати виправні роботи просто неможливо. З приводу неможливості застосування виправних робіт у зв’язку з вищезазначеними причинами, вчені висловлюють думку про те, щоб дане стягнення доцільніше було б замінити штрафом і виключити дану норму з КУпАП. А що стосується адміністративного арешту як одного із видів стягнення, то він встановлюється за адміністративні правопорушення, що за ступенем громадської небезпеки наближаються до злочинів. Призначається адміністративний арешт тільки судом на термін до 15 діб. Він є найбільш суворим з усіх видів адміністративних стягнень. Тому законодавець прямо зазначає, що адміністративний арешт застосовується лише у виняткових випадках і лише за окремі види адміністративних правопорушень, що за своїм шкідливим характером наближаються до злочинів. Всім відомо, що громадяни-правопорушники, які перебувають в місцях позбавлення волі, утримуються за рахунок держави. Державним бюджетом передбачено витрати на утримання персоніфікованої системи 70 % від того, що вони потребують. Тобто виходячи із реалій сьогодення, утримання осіб, які перебувають під адміністративним арештом, знову ж таки лягає на плечі держави. У зв’язку із економічною ситуацією в країні доцільніше у даному випадку застосовувати штраф, що тим самим забезпечить, по-перше, неминучість покарання, а, по-друге, поповнення джерел надходження в державний бюджет. Отже, роль адміністративної відповідальності у боротьбі з правопорушеннями постійно зростає, більш суворими стають санкції за проступки, а також встановлюється відповідальність за дії, які раніше взагалі не належали до числа правопорушень (неповага до суду, корупція, недобросовісна конкуренція та інші). Адміністративні стягнення є каральними, „штрафними” санкціями, вони, як правило, наполягають в позбавленні або обмеженні певних прав і благ. Цим досягається мета покарання порушника. Але важливим є те, щоб накладені адміністративні стягнення були справедливими та дієвими, відповідали характеру проступку і особи правопорушника. При цьому, слід пам’ятати, що покарання не є самоціллю, вони – необхідний засіб виховання і попередження правопорушень.
Список використаних джерел: 1. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Парламентське видавництво, 1997. 2. Миронюк Р. Діяльність органів внутрішніх справ з виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу: порядок та особливості // Право України. – 2001. – № 11. – С. 60. 3. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А. Т. Комзюка. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. Справ, 2001. – 112 с. 4. Статистичний щорічник України за 2004 рік. – К.: В-во «Консультант», 2004. – 631 с.; Відділ інформаційних технологій УМВС України в Тернопільській обл. Офіційні статистичні дані за 2004-2005 рр., 2005-перше півріччя 2006 р.
