Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра фінансів та економіки природокористування


Реферат
з дисципліни “Фінанси підприємства”
на тему:
“ Мито. Акцизний збір. Податок на додану вартість .Збори і цільові відрахування, які сплачують підприємства. Місцеві податки і збори. ”


Виконав :
Студ. ФЕіП ЕП-33
Фейцер Микола
Перевірив :
Полінчук О.П.


Рівне - 2007
Зміст:
Вступ…………………………………………………………………………3
1. Мито………………………………………………………………………..5
2. Податок на додану вартість……………………………………………10
3. Збори і цільові відрахування, які сплачують підприємства…...…14
4. Місцеві податки і збори……………………………………………...…19
Висновоки…………………………………………………………………..25
Використана література…………………………………………………..27





Вступ
“Єдиним хорошим бюджетом є
збалансований бюджет”
Адам Сміт, 1776 р.
Фінанси підприємств функціонують у сфері суспільного виробництва в якій створюють національний дохід – основне джерело фінансових ресурсів. Значне місце по розрахунках між підприємствами та державою мають: мито, акцизний збір, податок на додану вартість ,збори і цільові відрахування, які сплачують підприємства, місцеві податки і збори.
Предметом вивчення в рефераті є форми розрахунків між підприємствами та державою - Мито. Акцизний збір. Податок на додану вартість .Збори і цільові відрахування, які сплачують підприємства. Місцеві податки і збори.
Виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких кошті поточний рахунок платника податку, або дата отримання відповідної компенсації будь - якому іншому виді , включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні; (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг), або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з довгострокових контрактів є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракт.
Попередня оплата (авансування) товарів, які згідно з договором підлягаю вивезенню (експортуванню) за межі митної території України або ввезенню на миті " територію України не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.
Податкова накладна по ПДВ є первинним звітним податковим документом одночасно розрахунковим документом, що підтверджує виникнення податкової "' зобов'язання у платника податку в зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) та прав на податковий кредит у покупця в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язання, продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцеві копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Метою моєї роботи є вивчення сутності та особливості застосування оподаткування в державі.
Об’єкт дослідження – вивчення всіх форм розрахунків між підприємствами та державою(оподакування).
Основне завдання роботи полягає в тому, щоб як найкраще показати як саме відбуваються дані розрахунки на практиці.












Мито.
Сплата державного мита :
1) позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники селянських (фермерських) господарств - за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю;
2) позивачі - за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника;
3)сторони - із спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а також пов'язаних з виплатою грошової компенсації, повернення майна або відшкодування   його  вартості  громадянам,   реабілітованим   відповідно  до  Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;
4) органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресивними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій;
5) позивачі - за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;
6)  інші державні і громадські органи, юридичні та фізичні особи.
Порядок сплати
Державне мито сплачується готівкою, митними марками і шляхом перерахування з рахунку платника у кредитній установі.
Порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.
Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:
1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;
2) повернення заяви (скарги) чи відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;
3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розгляду в суді чи в арбітражному суді, а також, коли позивачем не додержано встановленого для даної категорії справ порядку доарбітражного врегулювання спору або коли позов подано недієздатною особою;
4) скасування в установленому порядку рішення суду, припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в. судах, або якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового розв'язання спору і можливість застосування цього порядку втрачено, якщо при цьому державне мито було вже стягнено в доход бюджету;
5) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Повернення державного мита проводиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє державне мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.
Платники державного мита несуть відповідальність за правильність його стягнення, а також за своєчасність і повноту зарахування до бюджету, передбачену законодавством.
За несвоєчасне або неповне внесення державного мита до бюджету стягується пеня та штрафи відповідно до закону.
Міністерство фінансів України, Головна державна адміністрація України, місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції проводять ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також своєчасності й повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що його справляють.
 
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності
Законодавчо-нормативна база:
1. Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996 р. № 98/96 - ВР із змінами та доповненнями.
2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 10.02.1998р. №102/98 - ВР.
Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися визначеними законодавством видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право інтелектуальної власності. Платники
Платниками за торговий патент є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, — резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), що займаються підприємницькою діяльністю, яка є об'єктом сплати за торговий патент.
Об'єкт оподаткування
Патентуванню підлягає діяльність:
- роздрібна, оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування) за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток:
- діяльність з обміну готівкових валютних цінностей;
- діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу;
- діяльність з надання побутових послуг.
Не сплачують вартості торгового патенту:     
- підприємства та організації Укоопспілки, військової торгівлі, аптеки, що знаходяться в державній власності, торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання у селах, селищах і містах районного підпорядкування;
- суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, які:
- здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;
- сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;
- здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукцію рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;
- сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;
- сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;
- суб'єкти підприємницької діяльності, створені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно з чинним законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва і продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих.
Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності та надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку встановлюється в межах таких граничних рівнів (за календарний місяць):
- на території м. Києва, обласних центрів — від 60 до 320 гривень;
- на території м. Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів — від ЗО до 160 гривень;
- на території інших населених пунктів — до 80 гривень.
У разі, коли пункти продажу товарів розташовані в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення щодо збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць.
Вартість короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за один день встановлюється у фіксованому розмірі 10 гривень.
Вартість торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому розмірі 320 гривень (за календарний місяць).
У разі придбання пільгового торгового патенту суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.
Без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:
- хліб і хлібобулочні вироби;
- борошно пшеничне та житнє;
- сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;
- молоко та молочна продукція, крім молока та вершків згущених з добавками та без них;
- продукти дитячого харчування;
- безалкогольні напої;
- морозиво та інші.
Не потребує патентування: -
- реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта;
- діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);
- діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування) на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, з обслуговування виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних закладах.
Пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:
поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, що використовується для
поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв'язку України, і фурнітура до них;
- періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами - резидентами України;
-  проїзні квитки;
- товари народних промислів (крім антикварних і тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, що встановлюється Міністерством культури України);
- готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) і вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні пасти й порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження);
-вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, газ освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню;
- мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження);
- насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів і картоплі (незалежно від країни його походження).
У разі придбання пільгового торгового патенту суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 грн. за весь термін дії патенту.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють продаж періодичних видань друкованих засобів масової інформації, одержують пільговий торговий патент на торгівлю деякими видами супутньої продукції: ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів (незалежно від країни їх походження).
Суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують інвалідам товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торговельні установи, створені для цієї мети громадськими організаціями інвалідів, одержують пільговий торговий патент.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність на території військових частин і військових навчальних закладів виключно товарами військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців, одержують пільговий торговий патент.
Порядок обчислення та сплати
Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності й побутових послуг провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності.
Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями здійснюється щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. . .
Під час придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності й торгівлі валютними цінностями суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць, а в разі придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу — за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.
Суб'єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності, операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями та надання побутових послуг за весь термін його дії. Суб'єкт підприємницької діяльності має право придбати торгові патенти на здійснення торговельної діяльності та надання побутових послуг на наступні за поточним роки, але не більш ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність, надання побутових послуг та операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, звільняються від обов'язків до внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшено вартість торгового патенту.
Податок на прибуток суб'єкта: підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість придбаних торгових патентів.
Термін дії торгового патенту на здійснення:
- торговельної діяльності й надання побутових послуг становить  12 календарних місяців;
- операцій з торгівлі валютними цінностями — 36 календарних місяців;
- операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу — 60 календарних місяців.
Термін дії короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності й побутових послуг становить від 1 до 15 днів.
2. Податок на додану вартість.
Законодавчо-нормативна база:
1. Закон України "Про ПДВ" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами доповненнями.
2. Порядок заповнення податкової накладної. Затверджено наказом ДШ 30.05. 1997 р., № 165 із змінами та доповненнями.
3. Постанова КМУ від 02.04.1998 р. №417 "Про затвердження Порядку внесення ПДВ до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України (із змінами і доповненнями), внесеними Постановою КМУ від 13.12.2001р.№ 1648.
4. Закон України "Про Державний бюджет України на 2002 р. " №2905 20.12.2001р.
5. Постанова КМУ №21 від 10.01.2002р. "Про міри по забезпеченню Державного бюджету України в 1 кварталі 2002 р."
6. Наказ ДПАУ від 30.05.97р. №166 "Про затвердження форми подат1 декларації та порядку її заповнення і надання " із змінами і доповненнями.
7. Наказ ДПАУ від 08.10.1998р. №469 "Про затвердження змін до податкової накладної та змін і доповнень до порядків заповнення податі накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг)
Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок на споживаєш, і вилучає до бюджету частину доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва та обігу. Він включається у вигляді надбавки до ціни товарів, робіт, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів, робіт та послуг.
Платники
Платниками ПДВ є суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні чи фізичні особи, або громадяни, а саме:
- особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевис 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримуй від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митні к території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податі у разі, коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, І не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством;
-особи, що здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу за винятком фізичних осіб які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, установленої законодавством;
-особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитне пасажирів або вантажів через митну територію України;
-особи, які надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів; витрат, пов'язаних з наданням таких послуг і отриманих (понесених) іншими особами
Об'єкт оподаткування
Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:
- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з , вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця
- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України й отримання робіт,(послуг) що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операції по ввезенню (пересиланню) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України й надання послуг (.виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Не є об'єктом оподаткування наступні операції :
- випуск (емісія), розміщення в будь-які формі управління та продаж за кошти цінних паперів, що випущені в обіг суб'єктами підприємницької діяльності, НБУ, МФУ, органами місцевого самоврядування, включаючи приватизаційні та компенсаційні й, сертифікати; обмін зазначених цінних паперів на інші цінні папери; реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також і управлінням активами;
майна орендодавця (лізингодавця) - резидента у користування орендареві а (отримувачу) згідно з умовами договору оренди і його повернення орендодавцеві після закінчення дії такого договору;
- надання послуг із страхування і перестрахування передбачених ЗУ "Про страхування", соціального й пенсійного страхування;
- обіг валютних цінностей (в тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет НБУ та інші операції, пов'язані з випуском державних лотерей, виплатою грошових призів, продажем негашених поштових марок України, тощо;
- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, тощо;
- надання оплата державних платних послуг, які надаються органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, обов'язковість отримання (надання) яких встановлена законодавством;
- виплата заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій та інших грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів; виплата дивідендів (роялті) у грошовій формі або у формі цінних паперів;
- надання комісійних (брокерських) та дилерських послуг з торгівлі або управління цінними паперами на ринку цінних паперів України;
- передача основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу;
- продаж за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податку;
- безоплатна передача у державну власність (чи комунальну) об'єктів власності, якщо такі операції здійснюються за рішенням КМУ, органів виконавчої влади;
- надання позашкільним навчальним закладом слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;
- надання уповноваженими банками послуг з довірчого управління фондами банківського управління відповідно до Закону України "Про внесення змін до ЗУ "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдінгової компанії "Київміськбуд".
Під продажем товарів у цілях оподаткування ПДВ розуміють будь - які он що здійснюються згідно з договорами: купівлі - продажу; міни; поставки; цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу прав власності товари за компенсацію незалежно від строків її надання або операції з безоплатним надання товарів.
Операції з передачі товарів, які не передбачають передачу права власності І товари інший особі, не належать до продажу, наприклад, в межах договорів: і (консигнації); поруки; доручення; схову (відповідального збереження); довірчого управління; оренди (лізингу), тощо.
Продаж послуг (робіт) включає будь-які операції цивільно-правового характеру надання послуг (результатів робіт) надання права на користування або розпорядку товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операцій з безоплатного надання послуг (робіт). Крім того, продаж послуг (результатів робіт) включає права на користування (або розпорядження) активами в межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування, передачі права на патент, торговий знак, та інше.
База оподаткування
База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визнач; виходячи з їх договірної (контрактної) вартості з урахуванням акцизного ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) винятком ПДВ, що включається в ціну товарів (робіт, послуг). База оподаткування наведена на схемі 1:
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь - які суми коштів вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платником по, безпосередньо покупцем або через будь - яку третю особу у зв'язку з компенсації вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платні податку.
Особливості обчислення бази оподаткування залежать від того, які операції здійснюють господарські суб'єкти.
база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але нижчої за звичайні ціни, у разі:
- продажу товарів (робіт, послуг) без оплати коштами в межах бартерних операцій;
- натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, які знаходяться в трудових відносинах із платниками податків;
- передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для чого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат ;І (обігу) і не підлягають амортизації;
- продажу пов'язаній з продавцем особи чи суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрований як платник ПДВ;
1) база оподаткування визначається з договірної (контрактної) вартості для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками , але не меншої від митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, страхування до пункту митного кордону України, та інших винагород, пов'язаних з ввезенням і вивезенням) таких товарів, для робіт, послуг, які виконуються (надаються) ,..нерезидентами на митній території України; для робіт (послуг), які виконуються нерезидентами на митній території України;
2) якщо коли після продажу товарів (робіт, послуг) відбувається будь-яка зміна компенсації за продаж товарів (робіт, послуг) або випадок повернення проданих товарів, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується згідно до зміни бази оподаткування;
3) Вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається (крім випадку неповернення її відправнику протягом терміну позовної давності).
4) при продажі товарів, отриманих за договорами комісії (консигнації), поруки, доручення довірчого управління та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати продаж товарів без передання права власності на такі товари, то базою оподаткування є продажна вартість цих товарів як для комісіонера, так і для комітента;
5) при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), які не є об'єктом оподаткування, під забезпечення боргових зобов'язань, наданого у формі векселя, випущеного покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість товарів без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу векселя, (а за процентними векселями - збільшена на суму процентів);
6) при здійсненні ліквідації основних фондів за самостійним рішенням платника податку, безоплатної передачі особі не зареєстрованої платником ПДВ або переведення основних фондів до складу невиробничих, такі операції для цілей оподаткування розглядаються як продаж основних фондів за звичайними цінами, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше від їх балансової вартості.
3. Збори і цільові відрахування, які сплачують підприємства.
Закон України "Про систему оподаткування" встановлює участь суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначено окремими нормативними документами.Відрахування в цільові державні фонди нині становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такий спосіб.* По-перше, через формування валових витрат, які виключаються із суми скоригованого валового доходу. Відтак відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.* По-друге, через формування поточних витрат (собівартості). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити їхню вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.* По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.Отже, вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди є обмеженою. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначено законодавче і вони однакові для всіх суб'єктів господарювання. Кількість суб'єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, також обмежені. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб'єктів господарювання пов'язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції та ін.).Схему участі підприємств у формуванні цільових державних фондів показано на рис. 5.12.Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року та внесеними змінами до цього закону від 15 липня 1999 р.Платниками такого збору є:* суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;* філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншій території; * фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;* фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами;* юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;* суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) - виробники та імпортери тютюнових виробів;* суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платники, коштовних каменів; .* юридичні та фізичні особи за відчуження легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;* підприємства, організації, установи незалежно від форми власності, які придбавають нерухоме майно, крім державних підприємств, організацій, установ, які придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів;* підприємства, організації, установи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку.Є певні особливості визначення об'єкта оподаткування для обчислення суми збору щодо окремих суб'єктів підприємницької діяльності.Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), які використовують працю найманих працівників, для визначення суми збору беруть фактичні витрати на оплату праці, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок; премій, заохочень, у тім числі в натуральній формі.Платникам збору, які мають найманих працівників, але не здійснюють виплат на оплату їхньої праці, для визначення суми збору розрахунково визначається показник, як добуток мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати.Не беруть у розрахунок для обчислення збору витрати на виплату доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не враховуються за обчислення середньомісячної зарплати з метою призначення пенсій.Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують найманої праці, для обчислення збору беруть суму свого оподаткованого доходу (прибутку).Суб'єкти підприємницької діяльності - платники збору зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформацію про таку реєстрацію вимагають комерційні банки у разі відкриття банківських рахунків.Ставки збору встановлено і диференційовано за категоріями платників. Для суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, затверджено ставку 32% від згадуваного вище об'єкта оподаткування.На підприємствах, де працюють інваліди, ставку збору диференційовано. На заробітну плату та інші виплати інвалідам, що є об'єктом оподаткування, збір нараховується у розмірі 4%. Щодо інших працівників використовується ставка 32%.Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, що не користуються найманою працею, зобов'язані нараховувати 32% збору від суми оподаткованого доходу (прибутку).Слід звернути увагу на особливість визначення джерела сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, оплата праці найманих працівників суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється за рахунок двох джерел:- собівартість (основна й додаткова заробітна плата, інші види заохочень, виходячи з тарифних ставок);- прибуток (премії, заохочення).Тому сума збору на ту частину витрат на оплату праці, що віднесена на собівартість, також відноситься на собівартість. Сума збору на другу частину витрат на оплату праці, що здійснюється за рахунок прибутку, перераховується за рахунок прибутку.Отже, обсяг витрат на оплату праці і структура джерел указаних витрат впливатимуть на формування собівартості, а значить, і на прибуток суб'єктів господарювання.Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується у розмірі 2% якщо сукупний дохід є більшим за 150 грн., або 1%, якщо сукупний дохід є меншим. Цей збір здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальними за утримання цього збору є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні й фізичні особи), що використовують працю найманих працівників.Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.На рис. 5.13 приведена інформація, щодо платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, об'єктів оподаткування та розміру ставок збору згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"" від 15 липня 1999 року.Пенсійний фонд включається до державного бюджету. Забороняється використання коштів фонду не за цільовим призначенням, у тім числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок. Тимчасово вільні кошти фонду, за браком заборгованості у виплаті пенсій, можуть бути використані Пенсійним фондом на придбання державних цінних паперів.Збір на обов'язкове соціальне страхування. Порядок визначення збору встановлено Законом України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26 липня 1997 р.Особливість такого збору полягає в тім, що він включає і збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У зв'язку з цим скасовані відрахування підприємств у Фонд сприяння зайнятості населення, що здійснювались згідно із Законом України "Про систему оподаткування" від 2 лютого 1994 р. Для суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, ставку збору передбачено в розмірі 5,5% від об'єкта оподаткування, визначеного Законом. У складі загального нормативу 1,5% становить збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування встановлений окремо: 1% від об'єкта оподаткування для інвалідів, які працюють; 5,5% від об'єкта оподаткування для інших працівників підприємства. При цьому збір у розмірі 1% в повному обсязі зараховується у Фонд соціального захисту інвалідів.Суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, збір на обов'язкове соціальне страхування включають до складу валових витрат під час обчислення оподаткованого прибутку, а також відносять на собівартість.Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовим договором (контрактом) чи виконують роботи (послуги), згідно з цивільно-трудовими договорами, збір нараховується у розмірі 0,5% тільки на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У цьому разі утримання збору здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальність за утримання цього збору покладено на суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників.Збір на обов'язкове соціальне страхування (у тім числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) перераховується в державний бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей у банках на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки державного бюджету: обов'язкового соціального страхування, обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням.Для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, збір визначено у розмірі 0,5% від об'єкта оподаткування тільки на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.Внески в державний інноваційний фонд. Державний інноваційний фонд почав створюватися згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1992 р. № 77 "Про утворення державного інноваційного фонду".Для формування вказаного фонду підприємства, об'єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг). Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові організації, банки ці, відрахування здійснюють від обсягу валового доходу. Указані відрахування включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).Згідно з указаною постановою із загальної суми відрахувань 30% в обов'язковому порядку треба було перераховувати в Державний інноваційний фонд. Інші 70% перераховувалися підприємствами, об'єднаннями, організаціями в галузевий спеціальний фонд позабюджетних коштів, якщо такий фонд утворювався міністерством або відомством. Кошти відрахувань, віднесені на собівартість продукції (робіт, послуг), але не перераховані міністерствам, відомствам, мали вилучатися податковими органами в державний бюджет.В окремих випадках за письмової згоди керівного органу, який утворював галузевий спеціальний фонд позабюджетних коштів, державні підприємства, об'єднання, організації могли залишати у своєму розпорядженні частину коштів з відрахувань, що належали галузевому позабюджетному фонду.Підприємства, об'єднання, організації, котрі не мали галузевого спеціального фонду позабюджетних коштів для фінансування інноваційної діяльності, могли залишати у своєму розпорядженні 70% відрахувань. Це було можливо за умови, що вони вели науково-дослідні роботи і здійснювали заходи щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції. У такому разі залишені в підприємств кошти не можна було спрямовувати на фінансування капітальних вкладень (будівництво, придбання основних фондів, обладнання, приладів), не пов'язаних зі здійсненням науково-дослідних робіт, заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції.Кошти цих відрахувань залишались у розпорядженні підприємств. Якщо вони не були використані протягом року, то й далі перебували в розпорядженні підприємства і використовувались за цільовим призначенням наступного року.Якщо підприємство не проводило науково-дослідних робіт, не вживало заходів для освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, відрахування здійснювались тільки в Державний інноваційний фонд у розмірі 0,3%. Решта 0,7% не нараховувалась.Згідно із Законом "Про Державний бюджет України на 1998 рік" у бюджеті було сконцентровано всі відрахування підприємств на інноваційну діяльність. Таке саме рішення прийнято на 1999 і 2000 pp.
4. Місцеві податки і збори.
Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення досі визначає Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р. І хоч постанова Верховної Ради України "Про проект Закону України про місцеві податки і збори" була прийнята ще 17 червня 1999 р., відповідний закон і досі не прийнятий. Перелік місцевих податків і зборів міститься у Законі України "Про систему оподаткування" та у зазначеному Декреті.Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку та в межах встановлених граничних розмірів ставок. У межах своєї компетенції вони мають також право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати деякі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочення у сплаті місцевих податків та зборів. При цьому в обов'язковому порядку мають справлятися на території відповідної територіальної громади комунальний податок та збори за паркування автотранспорту, ринковий, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, з власників собак.Згідно зі ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" уповноваженими на встановлення місцевих податків і зборів є сільські, селищні та міські ради. Винятком є встановлення збору за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюють обласні ради.Законодавство встановлює загальні правові засади справляння місцевих податків і зборів.Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" від 3 липня 1996 р. реклама - це спеціальна інформація щодо осіб або продукції, яка поширюється у будь-якій формі або будь-яким способом з метою прямого або опосередкованого отримання прибутку.Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час.Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Відповідно до рішення Київської міської ради "Про введення податку з реклами в м. Києві" від 17 травня 1994 р. № 9Б та Положення (додаток до рішення № 9Б) об'єктом обкладання податком з реклами є вартість робіт та послуг з виготовлення та розповсюдження реклами. Зазначений податок отримується рекламними агентствами при розрахунках з рекламодавцями та при оформленні розрахункових документів включається до них окремим рядком.У Положенні про рекламу визначено, що рекламні агентства - це юридичні та фізичні особи, які виготовляють рекламу за заявками рекламодавців або розміщують зазначену рекламу на рекламних носіях.Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.Платниками місцевих зборів можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи залежно від об'єкта оподаткування.У 2003 р. Верховною Радою України був скасований готельний збір.Платниками збору за паркування автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору за паркування автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину паркування, її граничний розмір не повинен перевищувати 3% Неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1% - у відведених місцях. Збір за паркування автотранспорту сплачують водії на місці паркування. Джерело сплати збору - собівартість продукції (робіт, послуг) або особисті кошти платника.Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції. Джерело сплати - собівартість продукції або особисті кошти.Згідно зі ст. 3 Указу Президента України "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" від 28 червня 1999 р. № 761/99 ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ставка ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне місце.Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру. Цей збір сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку. Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла. Джерело сплати - особисті кошти отримувача ордера.Платниками збору з власників собак є громадяни - власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Збір з власників собак справляється за кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору. Цей збір стягують органи житлово-комунального господарства. Джерело сплати - особисті кошти платників.Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.Від сплати курортного збору звільняються: діти віком до 16 років; інваліди та особи, що їх супроводжують; учасники Великої Вітчизняної війни; воїни-інтернаціоналісти; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку; особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів; особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками; чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання. З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніш як у триденний термін від дня прибуття.Податковими агентами виступають: адміністрація готелю та інших установ готельного типу підчас реєстрації прибулих; квартирно-посередницькі організації при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на праві власності.З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб, які проживають у наметах, автомашинах тощо (крім тих, що здійснюють подорож за маршрутними книжками), курортний збір справляється у порядку, визначеному місцевими радами.Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Збір справляє адміністрація іподромів до початку змагань. Сплачується за рахунок прибутку (доходу) платників.Збір за виграш на бігах справляє адміністрація іподромів з осіб, які виграли у грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати 6% від суми виграшу. Сплачується за рахунок прибутку (доходу) платників.Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 5% від суми цієї надбавки. Суму збору справляє адміністрація іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі. Сплачується за рахунок прибутку (доходу) платників.Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видають відповідні органи місцевого самоврядування.Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки з юридичних осіб не повинен перевищувати 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки; з громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Граничний розмір цього збору не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів. Збір сплачується за рахунок прибутку кіно- і телеорганізацій.Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея. Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів .або від суми, на яку випускається лотерея.Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення. Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї. Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Джерело сплати - за рахунок прибутку (доходу), що залишається у розпорядженні юридичних осіб та громадян.Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту що прямує за кордон, справляється з юридичних осіб та громадян України у розмірі до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залежно від марки і потужності автомобілів, а з юридичних осіб та громадян інших держав, у тому числі і суб'єктів колишнього Союзу РСР, - у розмірі від 5 до 50 доларів США. Збір не справляється за проїзд автотранспорту, що здійснює перевезення за кордон: вантажів за державним замовленням і державним контрактом; громадян України, що направляються у службові відрядження; спортсменів, що від'їжджають на міжнародні змагання; громадян, що від'їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей) та за телеграмою на похорон близьких родичів. Сплата здійснюється за рахунок прибутку юридичних осіб.Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Збір справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції. Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день - за одноразову торгівлю. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляють уповноважені організації, яким надано таке право.Відповідно до чинного законодавства відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюють державні податкові інспекції. Сплачуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні юридичних осіб або особистих коштів громадян. У листі від 23 січня 2003 р. № 1-222/416 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва зазначає, що якщо суб'єкт підприємницької діяльності здійснює торгівлю постійно в одному і тому самому спеціально відведеному для цього місці, то він повинен сплатити збір та одержати дозвіл на весь час торгівлі у спеціально відведеному для цього місці до того часу, поки він буде вважати за потрібне здійснювати торгівлю в цьому місці або поки це місце не буде ліквідоване у встановленому законом порядку. Податковим кодексом планується зменшити кількість і запровадити 9 місцевих податків і зборів, зокрема, податок з реклами, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, податок за використання місцевої Державне мито
Законодавче - нормативна база:
1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93р. № 7-93 із змінами та доповненнями.
Державне мито - це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами.
Платники
Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. ,
Об'єкти
Державне мито стягується:
а) із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно до релігійних організацій, із касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів;
б) із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до арбітражних судів, та заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду, а також про їх перегляд за ново виявленими обставинами;
в) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;
г) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за реєстрацію національних паспортів іноземних громадян або документів, що їх замінюють; за видачу або продовження довідок на проживання; за видачу візи до національного паспорта іноземного громадянина або документа, що його замінює, на право виїзду з України та в'їзду в Україну, а також із заяв про прийняття до громадянства України і про вихід з громадянства України;
д) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів;
е) за операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
ж) за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду закордон або продовження строку його дії;
з) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;
й) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендера) об'єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
Державне мито має розгалужену систему ставок, що встановлюються в залежності від характеру дій і документів, за які воно справляється.



Висновки
Отже, опрацювавши певну літературу, як висновок можна сказати те, що податки використовуються для забезпечення бюджету України готівкових перерахувань з рахунку підприємця на рахунок держави.
Виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких кошті поточний рахунок платника податку, або дата отримання відповідної компенсації будь - якому іншому виді , включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні; (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг), або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з довгострокових контрактів є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракт.
Попередня оплата (авансування) товарів, які згідно з договором підлягаю вивезенню (експортуванню) за межі митної території України або ввезенню на миті " територію України не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.
Податкова накладна по ПДВ є первинним звітним податковим документом одночасно розрахунковим документом, що підтверджує виникнення податкової "' зобов'язання у платника податку в зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) та прав на податковий кредит у покупця в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язання, продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцеві копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).







Список використаної літератури
1. "Фінанси України" , №9, 10 за 1996р. №8-11 за 1998р.
2. "Економіка України", журнал 1999-2001 р.
3. Закон України "Про Державний бюджет".
4. Лаврук В.В. Фінансові розрахунки підприємств // Економіка.- 1998. –№11. – с. 64-68.
5. Лаврук В.В. Стан розрахунків підприємств з державним бюджетом // Економіка. -1999. -№8. – с. 58-60.
6. "Основи економічної теорії: політ економічний аспект" за редакцією Г.Н. Климка, В.П.Нестороненка.- Київ.: Вища школа — знання”, 1997р.