Національний університет водного господарства та природокористування
УДК 330.123.3:334.716
КП
№ державного реєстру
Юлія Жук
33022, м. Рівне, вул. Чорновола, 55а
Звіт
про науково-дослідну роботу
«Рівень використання ОВФ,
їх стан та ефективність виробництва»
(підпис) Ю.Жук
19 травня 2009
Рукопис закінчено 19 травня 2009
Рівне – 2009
РЕФЕРАТ
Звіт про науково – дослідну роботу: 41 c., 5 рис., 10 табл. 2 додатка, 10 джерел.
Об’єкт дослідження: вибірка 25 підприємств машинобудівної галузі на основі статистичного спостереження за останні 5 років.
Мета роботи: дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів їх стану на ефективність виробництва підприємства.
Метод дослідження: економіко-статистичний аналіз рівня використання основних виробничих фондів їх стану та його вплив на ефективність виробництва підприємства. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим чинником підвищення ефективності виробництва. Встановлено зв'язок між інтенсивністю використання основних виробничих фондів підприємства і результатами його діяльності, оскільки витрати на експлуатацію цих фондів у собівартості продукції становить більше 32 відсотки; показано вплив поліпшення використання основних виробничих фондів на збільшення обсягу виробництва продукції та зменшення частки витрат на експлуатацію основних фондів у собівартості одиниці продукції на 5-8 відсотка.
Упровадження запропонованих заходів забезпечить зниження собівартості продукції на 12 відсотків. Прогнозовані припущення щодо подальшого розвитку об’єкта передбачення впливу рівня використання та стану основних виробничих фондів на ефективність виробництва.
Звіт складається з двох частин:
- теоретичної- теоретичні основи підвищення ефективності ОВФ підприємства та його вплив на господарську діяльність;
- розрахункової - дослідження рівня використання ОВФ їх стану та їх впливу на ефективність виробництва.
А також містить статттю на тему: »Вплив стану ОВФ підприємства на його господарську діяльність» та рецензію до неї.
В даній науковій роботі досліджувались різні показники використання основних виробничих фондів, та їх впливу на ефективність виробництва.
ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ,ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ, ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА, РІЧНИЙ ЗНОС, ФОНДОВІДДАЧА, ПРИДАТНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ,ЗНОШЕНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ, ОНОВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА, ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВ.[1, ст. 218]
ЗМІСТ
РЕФЕРАТ
Вступ ……………………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання ОВФ підприємства.
1.1 Основні виробничі фонди пілприємства як економічна категорія….6
1.2 Механізм впливу використання ОВФ підприємства на його господарську діяльність…………………………………………………………8
1.3 Підвищення ефективності використання ОВФ підприємства і його вплив на ефективність виробництва……………………………………………9
РОЗДІЛ2. Дослідження впливу рівня використання ОВФ, їх стан та ефективність виробництва.
2.1 Методика наукового дослідженя …………………………………….11
2.2 Характеристика об'єкта дослідження і вихідної інформації………..12
2.3 Дослідження впливу рівня використання ОВФ та фондовіддача…..14
2.4 Дослідження впливу стану ОВФ на ефективність виробництва…...18
2.5 Дослідження впливу зношенності ОВФ на ефективність виробництва……………………………………………………………………...18
2.6Дослідження придатності ОВФ підприємства на ефективність виробництва……………………………………………………………………...19
Висновок ………………………………………………………………………...35
Перелік посилань ………………………………………………………………..37
Додаток А………………………………………………………………………...38
Стаття……………………………………………………………………………..40
ВСТУП
Науково-дослідна робота виконана на основа техніко-економічного обґрунтування, використовуючи при цьому таблицю випадкових чисел(додаток А).
Матеріальною основою і технічною базою кожного суспільного виробництва є, насамперед, засоби праці, які відіграють визначну роль у розвитку суспільства. Засоби праці, що використовуються в процесі виробництва як елемент продуктивних сил , самі по собі не є економічною категорією..
Насамперед слід сказати що, тема є актуальною, саме в умовах ринкової економіки абсолютної актуальності набуває підвищення рівня економічної ефективності використання ОВФ. Кожному підприємству важливо знати якою ціною виробляється валовий продукт, скільки авансованих засобів брало участь у його створені.
Задоволення потреб населення на ринку в тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від її пропозиції..[3, ст.63]
Мета мого дослідження заклечається у сформуванні економічного мислення, знань та практичних навичок щодо вирішення проблеми використання основних виробничих фондів, а саме поліпшення їх використання та значення як для підприємства так і для економіки в сучасних умовах.
Для досягнення мети написання роботи, необхідно вирішити такі завдання: - дослідити:
Вплив фондовіддачі на ефективність виробництва підприємства;
Вплив зношеності основних фондів на ефективність виробництва підприємства;
Вплив придатності основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприємства.
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи підвищення ефективності основних виробничих фондів підприємства та його вплив на господарську діяльність
Основні виробничі фонди як економічна категорія
Перш за все слід сказати що основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці. Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.
Рис. 1.1. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва та виробничих фондів.
Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму
Також до основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 98 % загальної вартості основних фондів підприємства. Їх структура зображена на рис. 1.2.


Рис. 1.2. Структура основних фондів підприємства.
Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв'язку з цим важливе значення має їх поділ на активну та пасивну частини. А тепер більш детальніше розглянемо цю класифікацію.[7, ст115-125]
До активної частини основних виробничих фондів (ОВФ) відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (будинки, споруди).
Відношення вартості окремих видів основних виробничих фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру.
Вона змінюється під впливом багатьох чинників:
- виробничо-технологічних особливостей підприємства;
- науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;
- ступеня розвитку різних форм організації виробництва;
- відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;
- вартості будівництва виробничих об’єктів і рівня цін на технологічне устаткування;
- територіальне розміщення підприємства.
Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази підприємства, має галузевий характер.
Загалом на промислових підприємствах України у структурі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у таких межах: будівель і споруд – 45-47%; машин і устаткування – 40-42%; транспортних засобів – 3-4%; силові та робочі машини і устаткування – 14-16%.
За принципом матеріально-натурального, складу і виробничого призначення основні фонди підрозділяються на:
1) будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, призначені для створення необхідних умов праці (виробничі корпуси цехів, гаражі, складські приміщення, виробничі лабораторії);
2) спорудження - інженерно-будівельні об'єкти, призначені для виконання тих чи інших технічних функцій, необхідних для процесу виробництва і не зв'язаних зі зміною предметів праці (насосні станції, тунелі, мости й очисні спорудження, резервуари і т.д.);
3) передаточні пристрої - пристрої, за допомогою яких передаються енергія різних видів, а також рідкі і газоподібної речовини (нафтопроводи, газопроводи і т.п.);
4) машини й устаткування в т.ч.:
а) силові машини й устаткування, призначені для вироблення і перетворення енергії (генератори,двигуни);
б) робочі машини й устаткування, які використовуються безпосередньо для впливу на предмет праці чи для його переміщення в процесі створення продукції чи надання послуг, тобто для особистої участі в технологічних процесах (верстати, преси, підйомно-транспорні механізми й ін.);
в) вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування і т.п.;
г) обчислювальна техніка;
д) інші машини й устаткування;
5) транспортні засоби, призначені для транспортування вантажів і людей у межах підприємства і поза ним;
6) інструменти усіх видів і пристосування, що прикріплюються до машин дляобробки виробу (затиски, тиски і т.д,);
7) виробничий інвентар, який використовують для проведення виробничих операцій (робочі столи), збереження рідких і сипучих тіл, охорони праці і т.п.;
8) господарський інвентар ( меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп’ютери для проведення звітності та обліку, розмножувальна техніка, протипожежні засоби).
9) Робоча і продуктивна худоба.
10) Багаторічні насадження.
11) Капітальні витрати на поліпшення та рекультивацію земель.
12) Інші основні виробничі фонди.
Для встановлення норм амортизаційних відрахувань із розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують групову класифікацію основних виробничих фондів згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка охоплює засоби праці аналогічного виробничо-технологічного призначення з приблизно однаковими строками експлуатації.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. Отож, проаналізувавши ОВФ як економічну категорію можна сказати, що жодне підприємство не може існувати без виробничого фонду, якою б діяльністю воно не займалося б ( чи то виробничою, чи ні).[3, ст..87]
1.2.Механізм впливу основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
ОВФ- основні складові підприємницького господарювання, задопомогою яких і здійснюється вся діяльність підприємства.
Оскільки кожне підприємство зацікавлене в збільшені продуктивності праці, а це досягається за допомогою ефективності використання ОВФ, то розглянемо саме ті показники, що разом становлять механізм впливу ОВФ, які сприяють цьому.
При зменшенні робочого часу основних виробничих фондів збільшується продуктивність праці та обсяг виробництва і зменшується собівартість продукції.
Продуктивність праці показує співвідношення між витратами робочого часу та кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або чим менше витрачається робочого часу на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці, тим праця є більш плодотворною і економічною.
Продуктивність живої праці на підприємстві вимірюється кількістю продукції, що виготовляється за одиницю часу, або величиною втрат праці, що витрачається на виготовлення одиниці продукції. Підвищення продуктивності праці має насамперед економічне значення, яке виражається у наступному:
- забезпечує збільшення виробництва продукції;
- забезпечує скорочення витрат живої праці на виробництво продукції та економію робочого часу;
- створює передумови для скорочення робочого дня;
- забезпечує скорочення витрат на оплату праці з розрахунку на одиницю продукції, а за умови випереджувальних темпів росту продуктивності праці у порівнянні і ростом середньої заробітної плати забезпечує здешевлення продукції;
- сприяє підвищенню ефективності використання та економії витрат матеріалізованої праці;
- виступає вирішальним мотивом поліпшення матеріального добробуту працівників підприємства.
Можна виділити кілька варіантів зростання продуктивності праці на підприємстві:
- збільшення виробництва продукції випереджає ріст витрат праці;
- виробництво продукції збільшується, а витрати праці зменшуються;
- виробництво продукції залишається незмінним, а витрати праці зменшуються;
- виробництво продукції зменшується, а витрати праці зменшуються ще більш високими темпами.
Соціальне значення росту продуктивності праці заключається в тому, що за рахунок підвищення продуктивності праці збільшується середня заробітна плата працівників, що призводить до поліпшення їх добробуту, до розширеного відтворення робочої сили.
Таким чином, чим вища продуктивність праці окремих працівників, окремого колективу або суспільства у цілому, тим більше виробляється матеріальних благ для особистого і виробничого споживання, тим більше є матеріальних можливостей для розширення виробництва.[10]
Грошовий вираз витрат на виробництво і продаж продукції називається собівартістю продукції.
Зниження собівартості вказує на економію витрат уречевленої і живої праці на одиницю продукції. Вона характеризує ефективність використання робочої сили, продуктивності праці, оскільки рівень собівартості продукції залежить від продуктивності праці працівників підприємства та величини заробітної плати. Підприємство зацікавлене у зниженні собівартості продукції, бо забезпечується зростання продуктивності праці. Працівник також зацікавлений у зниженні собівартості продукції, бо це повинно забезпечувати зростання заробітної плати. В собівартості відображається ефективність використання основних виробничих фондів, яка впливає на її величину в залежності від рівня фондовіддачі, їх використання і структури.
На кожному підприємстві собівартість продукції носить індивідуальний характер і її рівень залежить від конкретних умов (технічних, технологічних, економічних, організаційних, природних).
Зниження собівартості продукції на підприємстві відбувається за рахунок:
- зниження матеріальних витрат, за рахунок зменшення їх у натуральному виразі;
- зниження витрат у вартісному виразі;
- за рахунок поліпшення використання основних виробничих фондів;
- поліпшення використання персоналу підприємства (рівень продуктивності праці);
- зменшення витрат на організацію і управління підприємством.
Кількість продукції що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства ОВФ, але від того, на скільки повно використовуються. Саме переоснащення підприємства, модернізація, проведення капітальних ремонтів, покращують продуктивність праці, досягнення НТР, механізація і автоматизація виробничих процесів,заміна морально-застарілого, фізично-зношеного обладнання новим поліпшують використання ОВФ. А це в свою чергу відбивається на збільшені продуктивності праці, обсязі виробництва продукції, та на прибутковості та конкурентоспроможності підприємства.[9,ст .220]
Поліпшення використання ОВФ підприємства як фактор підвищення ефективності виробництва
Поліпшення використання ОВФ прямо впливає на ефективність виробництва, підвищує придатність основних фондів, збільшує фондовіддачу, зменшує термін корисного використання ОВФ, а це в свою чергу підвищує продуктивність праці та ефективність господарської діяльності підприємства.
Одним з найважливіших завдань підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне впровадження в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів впровадження в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів, прискорити їхній оберт і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому.
Практика промислових підприємств показує, що тут відбувається процес збільшення одиничної потужності устаткування:
- у верстатах, машинах і агрегатах зміцнюються найбільш відповідальні деталі і вузли;
- підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура);
- механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко стримують нормальний перебіг виробництва і використання устаткування;
- застарілі машини модернізуються і замінюються новими, більш досконалими.
Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття – відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.[8,ст.185]
Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів – екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.
Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).
Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об’єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:
коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
напруженість використання устаткування (виробничих площ) – випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв’язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0x0,6).[10]
Фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.
При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактории.Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати основні фонди і виробничі потужності.
Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.
Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують із діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька разів перевищують щорічно введені нові фонди і потужності. [5, ст.24]
Оскільки поліпшення використання ОВФ є одним безпосередньо впливає на підвищення ефективність то важливим є своєчасне впровадження в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння.
РОЗДІЛ 2. Дослідження рівня використання ОВФ їх стану та їх впливу на ефективність виробництва.
2.1 Методика проведення дослідження
Перш за все методика-це вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів. Методика є системною сукупністю прийомів дослідження, це система правил використання методів, прийомів і техніки дослідження. Вибір окремих методів дослідження диктується характером матеріалу, умовами й метою окремого дослідження. Методи – це впорядкована система, в якій визначається їх місце відповідного до конкретного етапу дослідження. Створення наукової методології та методики досліджень є великою перемогою людського розуму.
Тому для виконання науково-дослідної роботи я застосовую конкретні показники які наведені нижче, а також використовуватиму окремі коефіцієнти для визначення достовірних даних, а саме :
- коефіціент варіації;
- коефіціент кореляції;
- коефіціент придатності;
- коефіціент зносу ;
Відносною мірою варіації є коефіціент варіації. Він дозволяє порівнювати ступінь варіаційної ознаки у рядках варіації з різним рівнем середньої величини.
V=*100%, (2.0)
Для визначення форми і тісноти двох змінних величин використовують коефійіент лінійної кореляції. Коефіціент кореляції виражає напрямок та міру тісноти звязку між ознаками. Коливається в межах від ±0 до ±1. Плюс ознпчає прямий, а мінус- зворотній звязок.
, (2.1)
Для оцінки технічного стану основних фондів розраховується коефіцієнту зносу:
Кзн = ?Зн/ Бв перв , (2.2)
?З – сума нарахованого зносу;
Бв перв – первісна вартість основних фондів;
Та коефіцієнт придатності:
Кприд=Бвзал/Бвперв, (2.3)
Коефіцієнти зносу та придатності розраховуються для загальної величини основних фондів і для окремої групи.
2.2 Характеристика об’єкту дослідження і вихідної інформації
Залежність величини похибки вибірки від її абсолютної чисельності і від ступеню варіювання ознаки знаходять своє визначення у формулі середньої похибки вибірки.
Відхилення вибіркових характеристик від генеральних не перевищує деякої величини, яка називається граничною похибкою вибірки, які пов’язані із середньою похибкою таким рівнянням: [2, ст121]
, (2.4)
де - гранична похибка вибірки;
– коефіцієнт довіри який залежить від вірогідності.
, (2.5)
Формула (2.5) для визначення граничної похибки вибірки дає можливість не тільки визначити похибку вибірки, а й розрахувати чисельність вибірки,. Тоді чисельність безпоторотної вибірки буде становити:
де ? – квадратичне відхилення варіюючої ознаки;
?2 – дисперсія варіюючої ознаки;
– коефіцієнт довіри;
N – чисельність генеральної сукупності;
- гранична похибка вибірки.
Завдання:
- Значення ? прийняті на рівні 0,4
- стандартна похибка безповоротної вибірки ? 0,07
- значення критерію достовірності t =2
Тепер ми можемо провести розрахунок:
;
;
Отже, при проведені розрахунку зі застосуванням безповоротної вибірки ми отримали 25 підприємств. Відібрані одиниці сукупності необхідно звести у відповідну таблицю (табл. 2.1), які в подальшому будуть використовуватися у дослідженнях.
Таблиця 2.1
Таблиця з вихідними даними

Підприємство
Обсяг виробництва продукції
Балансова вартість ОФ;тис/грн
Витрати виробництва тис/грн
Річний знос ОВФ %
Постиційно нових ОВФ тис/грн



первісна
залишкова




12
2480
2010
1480
2140
7,2
30

36
1720
1420
780
1470
7,2
30

15
3420
2910
1780
2940
7,4
50

64
4810
4390
2910
4310
8,2
50

48
3980
3440
1980
3510
8,4
60

92
3840
3310
1990
3310
8,4
60

38
2020
1970
980
1680
7,9
40

66
4180
3510
2200
3420
8,2
50

58
4600
4200
2870
4210
8,3
50

61
4690
4300
2800
4220
8,2
50

7
4020
3350
2100
3720
8,4
80

69
4480
3790
2100
3840
8,1
50

5
3100
2610
1460
2940
8,4
60

94
3900
3440
2060
3360
8,3
60

80
3180
2720
1310
2520
7,7
50

17
3540
3010
1440
3200
7
60

96
3980
3460
2240
3720
8
50

13
2870
2120
1540
2670
7,6
60

41
2480
2040
990
1860
7,8
50

18
4020
3610
1940
3680
7,1
80

30
4400
3610
2060
3810
8
60

19
4280
3240
1910
3510
7,4
60

26
4540
3820
2010
3780
8,2
60

72
3630
3190
1900
3360
7,8
40

23
4400
3270
2200
3940
7,1
60

Продовження таблиці
Дослідження впливу рівня використання ОВФ та фондовіддача.
Потрібно дослідити вплив рівня фондовіддачі ОВФ на рівень виробництва.
Фондовіддача – це показник ефективності використання ОВФ.
Фвід=O\Бв
Обчислюється як відношення обсягу випущеної продукції до балансової вартості ОВФ (первісної).
Ефективність виробництва характеризується витратами виробництва на 1 грн. проданої продукції.
Таблиця 2.2
Розрахунок рівня фондовіддачі і витрат на 1 грн проданої продукції
Підприємство
Обсяг виробництва продукції
Балансова вартість ОФ;тис/грн
Витрати виробництва тис/грн
Фондовіддача
Грн./грн
Витрати на
1 грн/грн



первісна





12
2480
2010

2140
1,23
0,86

36
1720
1420

1470
1,21
0,85

15
3420
2910

2940
1,18
0,86

64
4810
4390

4310
1,09
0,89

48
3980
3440

3510
1,16
0,88

92
3840
3310

3310
1,16
0,86

38
2020
1970

1680
1,03
0,83

66
4180
3510

3420
1,19
0,82

58
4600
4200

4210
1,09
0,92

61
4690
4300

4220
1,09
0,89

7
4020
3350

3720
1,20
0,83

69
4480
3790

3840
1,18
0,86

5
3100
2610

2940
1,19
0,95

94
3900
3440

3360
1,13
0,86

80
3180
2720

2520
1,17
0,79

17
3540
3010

3200
1,18
0,90

96
3980
3460

3720
1,15
0,93

13
2870
2120

2670
1,42
0,93

41
2480
2040

1860
1,22
0,75

18
4020
3610

3680
1,11
0,92

30
4400
3610

3810
1,22
0,87

19
4280
3240

3510
1,32
0,82

26
4540
3820

3780
1,19
0,83

72
3630
3190

3360
1,14
0,93

23
4400
3270

3940
1,35
0,89


На основі розрахунків будуємо ранжирований ряд залежності ефективності виробництва від рівня фондовіддачі ОВФ.
Таблиця 2.3
Ранжируваний ряд залежності ефективності виробництва від фондовіддачі

Підприємство
Фондовіддача(грн/грн)
Витрати на 1грн

38
1,03
0,83

64
1,09
0,89

58
1,09
0,92

61
1,09
0,89

18
1,11
0,92

94
1,13
0,86

72
1,14
0,93

96
1,15
0,93

48
1,16
0,88

92
1,16
0,86

80
1,17
0,79

15
1,18
0,86

69
1,18
0,86

17
1,18
0,9

66
1,19
0,82

5
1,19
0,95

26
1,19
0,83

7
1,2
0,83

36
1,21
0,85

41
1,22
0,75

30
1,22
0,87

12
1,23
0,86

19
1,32
0,82

23
1,35
0,89

13
1,42
0,93


Висновок: у наведеному прикладі не спостерігається чіткої залежність між витратами на 1 грн. виробленої продукції і фондовіддачею ОВФ. Тому варто здійснити побудову відповідного графіка та визначити коефіцієнт лінійної кореляції, що дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність.
Для побудови точкової діаграми на полі графіка по осі Х наносяться значення фондовіддачі ОВФ, а на осі У – відповідні значення витрат на 1 грн. проданої продукції (Рис 2.1).

Рис.2.1 - Вплив фондовіддачі на ефективність виробництва
Точкова діаграма (Рис. 2.1) свідчить, що, дійсно, спостерігається певна залежність між витратами на 1 грн. проданої продукції та фондовіддачею ОВФ. Хоч на практиці спостерігається чітка обернена залежність. Для перевірки визначимо тісноту зв’язку між ознаками, розрахувавши коефіцієнт лінійної кореляції за формулою. Для цього складемо допоміжну таблицю для визначення коефіцієнта лінійної кореляції (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Підп-во
Х
У
Х-Х
У-У
(Х-Х)
(У-У)
(Х-Х)(У-У)

38
1,03
0,83
-0,14
-0,04
0,02
0,0016
0,0056

64
1,09
0,89
-0,08
0,02
0,0064
0,0004
-0,016

58
1,09
0,92
-0,08
0,05
0,0064
0,0025
-0,004

61
1,09
0,89
-0,08
0,02
0,0064
0,0004
-0,0016

18
1,11
0,92
-0,06
0,05
0,0036
0,0025
-0,003

94
1,13
0,86
-0,04
-0,01
0,0016
0,0001
0,0004

72
1,14
0,93
-0,03
0,06
0,0009
0,0036
-0,0018

96
1,15
0,93
-0,02
0,06
0,0004
0,0036
-0,0012

48
1,16
0,88
-0,01
0,01
0,0001
0,0001
-0,0001

92
1,16
0,86
-0,01
-0,01
0,0001
0,0001
0,0001

80
1,17
0,79
0
-0,08
0
0,0064
0

15
1,18
0,86
0,01
-0,01
0,0001
0,0001
-0,0001

69
1,18
0,86
0,01
-0,01
0,0001
0,0001
-0,0001

17
1,18
0,9
0,01
0,03
0,0001
0,0009
0,0003

66
1,19
0,82
0,02
-0,05
0,0004
0,0025
-0,001

5
1,19
0,95
0,02
0,08
0,0004
0,0064
0,0016

26
1,19
0,83
0,02
-0,04
0,0004
0,0016
-0,0008

7
1,2
0,93
0,03
0,06
0,0009
0,0036
0,0018

36
1,21
0,85
0,04
-0,02
0,0016
0,0004
-0,0008

41
1,22
0,75
0,05
-0,12
0,0025
0,0144
0,006

30
1,22
0,87
0,05
0
0,0025
0
0

12
1,23
0,86
0,06
-0,01
0,0036
0,0001
-0,0006

19
1,32
0,82
0,14
-0,05
0,0196
0,0025
-0,007

23
1,35
0,89
0,17
0,02
0,0289
0,0004
0,0034

13
1,42
0,93
0,24
0,06
0,0576
0,0036
0,0144

Разом
1,18
0,87


0,1646
0,0579
-0,0045


Для визначення тісноти зв’язку визначимо коефіцієнт кореляції – r.
Обчислимо лінійний коефіцієнт кореляції:
, (2.6)
де r – коефіцієнт кореляції;
х – фондовіддача;
у – обсяг виробництва продукії.
Підставляємо дані у формулу і отримуємо

r = -0,046
Визначимо похибку коефіцієнта кореляції за наступною формулою:

Висновок: в результаті проведених досліджень одержано певну залежність, яка виступає як доповнення, уточнення наукової новизни. З отриманих результатів дослідження можна зробити висновок, що із зростанням фондовіддачі ОВФ витрати на 1 грн. проданої продукції зменшуються, ця залежність є пряма, але носить обернений характер. Слід сказати, що на практиці ця залежність має більш виражений вигляд. [4, ст.48]
Таким чином, коефіцієнт кореляції буде коливатися від -0,2543 до 0,1623.
Оскільки коефіцієнт кореляції знаходиться в межах від -0,2543 до 0,1623 , то зв’язок помірний. Якщо коефіцієнт фондовіддачі збільшується то і ефективність виробництва теж збільшується.
2.4 Дослідження впливу стану ОВФ на ефективність виробництва
Стан основних виробничих фондів характеризується наступними показниками:
-коефіціент зносу;
- коефіцієнт придатності
Для оцінки технічного стану основних фондів розраховується коефіцієнту зносу і визначається як відношення величини їх зносу до балансової вартості цих фондів на початок року:
Кзн = ?Зн/ Бв перв,
?З – сума нарахованого зносу;
Із збільшенням коефіцієнта зносу відбувається зменшення продуктивності, а відповідно зменшується обсяг виробництва продукції що призводить до збільшення собівартості на одиницю продукції (збільшуються витрати на одиницю проданої продукції)
Кприд=Бвз/Бвп,
де Бвз - балансова вартість залишкова основних фондів;
Бвп - первісна балансова вартіст основних фондів.
Із збільшенням коефіціента придатності основних виробничих фондів, збільшується продуктивність і обсяг виробленої продукції і зменшується собівартість одиниці продукції(збільшуються витрати на одну грн. проданої продукції). Збільшується частка умовно постійних витрат на одиницю збільшується із збільшенням обсягу продукції.[5,ст.144]
За показник, який буде характеризувати ефективність виробництва візьмемо собівартість одиниці продукції, який характеризується грошовим виразом витрат на одиницю продукції.
, (2.9)
де С- витрати виробництва, тис. грн..;
- річний обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Ефективність виробництва визначається витратами на одну грн. проданої продукції.
Розрахунок ефективності стану основних виробничих фондів та ефективність виробництва наводяться в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Розрахунок показників стану основних виробничих фондів
Підприємство
Витрати
Виробництва
Тис/грн
Балансова вартість ОВФ ;тис/грн
Коефіцієнт зносу ОВФ
Коефіцієнт придатності
Витрати на 1 грн продукції



первісна
залишкова




38
1680
1970
980
2,01
0,5
0,83

64
4310
4390
2910
1,51
0,66
0,89

58
4210
4200
2870
1,46
0,68
0,92

61
4220
4300
2800
1,54
0,65
0,89

18
3680
3610
1940
1,86
0,54
0,92

94
3360
3440
2060
1,67
0,6
0,86

72
3360
3190
1900
1,68
0,6
0,93

96
3720
3460
2240
1,54
0,65
0,93

48
3510
3440
1980
1,74
0,58
0,88

92
3310
3310
1990
1,66
0,6
0,86

80
2520
2720
1310
2,08
0,48
0,79

15
2940
2910
1780
1,63
0,61
0,86

69
3840
3790
2100
1,80
0,55
0,86

17
3200
3010
1440
2,09
0,48
0,90

66
3420
3510
2200
1,60
0,63
0,82

05
2940
2610
1460
1,79
0,56
0,95

26
3780
3820
2010
1,90
0,53
0,83

07
3720
3350
2100
1,60
0,63
0,83

36
1470
1420
780
1,82
0,55
0,85

41
1860
2040
990
2,06
0,49
0,75

30
3810
3610
2060
1,75
0,57
0,87

12
2140
2010
1480
1,36
0,74
0,86

19
3510
3240
1910
1,7
0,59
0,82

23
3910
3270
2200
1,49
0,67
0,89

13
2670
2120
1540
1,38
0,73
0,93


На основі даних таблиці 2.5 будуємо ранжируваний ряд залежності коефіцієнта зносу і ефективності виробництва. Розрахунки подаємо у таблиці1. 2.6.
Таблиця 2.6
Ранжируваний ряд залежності ефективності виробництва від коефіцієнта зносу
Підприємства
Коефіцієнт зносу
Витрати на 1грн

12
1,36
0,86

13
1,38
0,93

58
1,46
0,92

23
1,49
0,89

64
1,51
0,89

61
1,54
0,89

96
1,54
0,93

66
1,6
0,82

7
1,6
0,83

15
1,63
0,86

92
1,66
0,86

94
1,67
0,86

72
1,68
0,93

19
1,7
0,82

48
1,74
0,88

30
1,75
0,87

5
1,79
0,95

69
1,8
0,86

36
1,82
0,85

18
1,86
0,92

26
1,9
0,83

38
2,01
0,83

41
2,06
0,75

80
2,08
0,79

17
2,09
0,9


Висновок: у наведеному прикладі не спостерігається чіткої залежність між витратами на 1 грн. виробленої продукції і зношеністю основних фондів. Тому варто здійснити побудову відповідного графіка та визначити коефіцієнт лінійної кореляції, що дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність.
Для побудови точкової діаграми на полі графіка по осі Х наносяться значення коефіцієнта зносу, а на осі У – відповідні значення витрат на 1 грн. проданої продукції (Рис. 2.2).

Рис.2.2 - Вплив коефіцієнта зносу на 1 грн. продукції
Висновок: в результаті проведених досліджень одержано цікаву інформацію. З отриманих результатів дослідження можна зробити висновок, що із зростанням зношеності основних фондів витрати на 1 грн. проданої продукції зменшуються.
Слід сказати, що, вплив зношеності основних фондів на ефективність виробництва підприємства вагомий. В процесі проведення досліджень було досліджено, що із зростанням зношеності основних фондів витрати на одиницю виробленої продукції перебувають в оберненій залежності, тобто із зростанням зношеності основних фондів вони зменшуються.
Далі проводимо групування залежності ефективності виробництва від зношеності основних виробничих фондів. Формуємо межі групування.
При розрахунку величини інтервалу ми будемо застосовувати таку формулу:

I = , (2.10)
де Хmax – найбільше значення ознаки;
Х min - найменше значення ознаки;
n – кількість груп;
І=(2,09-1,36)/3=0,24
Отже, тепер можна побудувати статистичне групування по 25 підприємствах, доцільно виділити 3 групи з рівними інтервалами.
Аналіз результатів дослідження проводимо на основі групування.
Таблиця 2.7.
Групування вибіркової сукупності (підприємств) за коефіцієнтом зношеності
Групи
Коефіцієнт зносу
Кількість підприємств
Кількість підприємств %
Витрати, грн./грн

1
1,36-1,60
9
36
0,90

2
1,61-1,85
10
40
0,88

3
1,86-2,10
6
24
0,85



25
100



Оскільки коефіцієнт кореляції r<0, то зв’язок між коефіцієнтом зношеності основних фондів і ефективністю виробництва - обернений. Оскільки коефіцієнт кореляції r<0.1, то зв’язок дуже слабкий. Чим більша буде зношеність ОВФ, тим меншою буде ефективність виробництва і навпаки.
2.4.1 Дослідження впливу придатності ОВФ на ефективність виробництва.
На основі таблиці 2.5 будуємо ранжируваний ряд по коефіцієнту придатності для того щоб побачити залежність між ефективністю виробництва і придатністю основних виробничих фондів.
Таблиця 2.8
Ранжируваний ряд залежності ефективності виробництва від коефіцієнта придатності
Підприємство
Коефіцієнт придатності
Витрати на 1 грн

80
0,48
0,79

17
0,48
0,9

41
0,49
0,75

38
0,5
0,83

26
0,53
0,83

18
0,54
0,92

69
0,55
0,86

36
0,55
0,85

5
0,56
0,95

30
0,57
0,87

48
0,58
0,88

19
0,59
0,82

94
0,6
0,86

72
0,6
0,93

92
0,6
0,86

15
0,61
0,86

66
0,63
0,82

7
0,63
0,83

61
0,65
0,89

96
0,65
0,93

64
0,66
0,89

23
0,67
0,89

58
0,68
0,92

13
0,73
0,93

12
0,74
0,86


Висновок: у наведеному прикладі не спостерігається чіткої залежність між витратами на 1 грн. виробленої продукції і придатністю основних фондів. Тому варто здійснити побудову відповідного графіка та визначити коефіцієнт лінійної кореляції, що дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність.
Для побудови точкової діаграми на полі графіка по осі Х наносяться значення коефіцієнта придатності, а на осі У – відповідні значення витрат на 1 грн. проданої продукції (Рис. 2.3).


Рис 2.3- Вплив коефіцієнта придатності на 1 грн. продукції
Точкова діаграма (рис. 2.3) свідчить, що, дійсно, спостерігається певна залежність між витратами на 1 грн. проданої продукції та коефіцієнтом придатності. Для перевірки визначимо тісноту зв’язку між ознаками, розрахувавши коефіцієнт лінійної кореляції за формулою . Для цього складемо допоміжну таблицю для визначення коефіцієнта лінійної кореляції (табл. 2.9). Оскільки коефіцієнт кореляції r>0, то зв’язок між коефіцієнтом придатності з основних фондів і ефективністю - прямий.

Таблиц2.9
Допоміжна таблиця зв’язку між коефіцієнтом придатності і ефективністю виробництва
П-ство
х
у
х-хс
у-ус
(х-хс)2
(у-ус)2
х2
х*у
(х-хс)*(у-ус)

38
0,480
0,900
-0,116
0,026
0,013
0,001
0,230
0,432
-0,003

61
0,480
0,930
-0,116
0,056
0,013
0,003
0,230
0,446
-0,007

64
0,490
0,750
-0,106
-0,124
0,011
0,015
0,240
0,368
0,013

58
0,500
0,830
-0,096
-0,044
0,009
0,002
0,250
0,415
0,004

18
0,530
0,830
-0,066
-0,044
0,004
0,002
0,281
0,440
0,003

94
0,540
0,920
-0,056
0,046
0,003
0,002
0,292
0,497
-0,003

72
0,540
0,700
-0,056
-0,174
0,003
0,030
0,292
0,378
0,010

96
0,550
0,860
-0,046
-0,014
0,002
0,000
0,303
0,473
0,001

48
0,560
0,950
-0,036
0,076
0,001
0,006
0,314
0,532
-0,003

92
0,570
0,870
-0,026
-0,004
0,001
0,000
0,325
0,496
0,000

80
0,580
0,880
-0,016
0,006
0,000
0,000
0,336
0,510
0,000

16
0,590
0,820
-0,006
-0,054
0,000
0,003
0,348
0,484
0,000

69
0,600
0,860
0,004
-0,014
0,000
0,000
0,360
0,516
0,000

17
0,600
0,860
0,004
-0,014
0,000
0,000
0,360
0,516
0,000

66
0,600
0,930
0,004
0,056
0,000
0,003
0,360
0,558
0,000

5
0,630
0,820
0,034
-0,054
0,001
0,003
0,397
0,517
-0,002

26
0,630
0,930
0,034
0,056
0,001
0,003
0,397
0,586
0,002

7
0,650
0,900
0,054
0,026
0,003
0,001
0,423
0,585
0,001

30
0,650
0,930
0,054
0,056
0,003
0,003
0,423
0,605
0,003

41
0,650
0,890
0,054
0,016
0,003
0,000
0,423
0,579
0,001

12
0,660
0,900
0,064
0,026
0,004
0,001
0,436
0,594
0,002

32
0,670
0,900
0,074
0,026
0,005
0,001
0,449
0,603
0,002

19
0,680
0,920
0,084
0,046
0,007
0,002
0,462
0,626
0,004

13
0,730
0,900
0,134
0,026
0,018
0,001
0,533
0,657
0,004

23
0,740
0,860
0,144
-0,014
0,021
0,000
0,548
0,636
-0,002

Разом
14,900
21,840
0,000
0,000
0,129
0,082
9,009
13,047
0,031

В середн
0,596
0,874
 
 
 
 
0,360
0,522
 


Для визначення тісноти зв’язку визначимо коефіцієнт кореляції – r.
Обчислимо лінійний коефіцієнт кореляції (за раніше відомою формулою 2.8):
Підставляємо дані у формулу і отримуємо:

Розрахунковий коефіцієнт кореляції є додатній, а це означає, що між показниками існує прямий зв'язок. Оскільки коефіцієнт кореляції знаходиться в межах 0,3- 0,7, то зв’язок між коефіцієнтом зносу і ефективністю виробництва – середній.
Dx = R2 = 0.096 значення коефіцієнта детермінації близьке до нуля, це свідчить про низький рівень адекватності оціненої моделі статистичним даним. Зміна придатності на 9,6% пояснюється зміною ефективності виробництві на 90,4% - іншими факторами.
Визначимо похибку коефіцієнта кореляції (за формулою 2.9):

Отже, значення коефіцієнта кореляції знаходиться в межах від 0,19 до 0,31.
Виконуємо перевірку статистичної значимості коефіцієнта кореляції, для цього використовуємо критерій Ст’юдента, розрахункове значення якого обчислюється (за формулою 2.10, відповідно):
Обраховуємо значення:
;
Визначаємо критичне значення, яке дорівнює 2,1 (Додаток1). Оскільки теоретичне значення менше за критичне tR < tкр ,1,64<2,1, то зв'язок буде несуттєвим. Шукаємо рівняння регресії.
Параметри і обчислюються (за формулами: 2.11, 2.12, 2.13)
;
;
Ух= 0,278 х-0,707- рівняння регресії.
Висновок: в результаті проведених досліджень одержано таку інформацію: з отриманих результатів дослідження можна зробити висновок, що із зростанням придатності основних фондів витрати на 1 грн. проданої продукції збільшуються.
В процесі проведення досліджень було досліджено, що із зростанням придатності основних фондів витрати на одиницю виробленої продукції перебувають в прямій залежності, тобто із зростанням придатності основних фондів вони збільшуються
Щоб детальніше визначити залежність між коефіцієнтом придатності і ефективністю виробництва проведемо групування за коефіцієнтом придатності. Формуємо межі групування.
I =
Отже, тепер можна побудувати статистичне групування по 25 підприємствах, виділивши 4 групи з рівними інтервалами.
Таблиця 2.10
Групування підприємств придатністю
Групи
Придатність
Кількість
підприємств
Витрати на 1 грн. проданої продукції
Зміна витрат виробництва залежно від збільшення або зменшення придатності



Всього
%
грн.
%
грн.

І
<0,54
5
20
0,85
24,21
>3,07
>4,61
> 0,0

ІІ
0,54-0,61
10
40
0,87
24,69


ІІІ
0,61-0,67
6
24
0,90
25,55


ІV
>0,74
4
16
0,90
25,55


Всього

28
100

100



Висновок: Таким чином, найбільша кількість підприємств входить до другої групи, де придатність становить від 0,54 до 0,61. Ця група складає 40% від загальної кількості підприємств у вибірці. В першій групі спостерігаються найменші витрати на 1 грн. проданої продукції, оскільки там найменша кількість підприємств.
ВИСНОВОК
Проробивши ряд певних обрахунків та операцій в даній науково-дослідній роботі було досягнуто поставленої мети, а саме дослідження рівня використання основних виробничих фондів, їх стану та економічної ефективності виробництва. Ефективність використання виробничих ресурсів має велике значення для підприємства, а тому запровадження даних заходів є вкрай необхідним.
Раціональне та економічне витрачання окремих елементів оборотних і основних фондів підприємства має неабияке економічне значення.
При найбільш економічному використанні оборотних коштів, при ресурсах, що вивільняються, необхідно зміцнити фінансовий стан підприємств і об'єднань, підвищити матеріальну зацікавленість робітників та службовців у підвищення ефективності виробництва. Ефективне управління оборотними коштами, метою якого є їх раціональне використання визначає в цілому розвиток підприємства, а формування і використання оборотного капіталу вимагають ретельного аналізу.
Всі вище перераховані розрахунки демонструють зв'язок між фондовіддачею, зношеністю ОВФ, придатністю ОВФ, та витратами на 1 грн. випущеної продукції і показують що хоч зв'язок слабкий, але він все ж таки існує.
Данні результати дають підґрунтя для наступних досліджень, а саме:
Впровадження отриманих результатів у виробництво
Дослідження інших показників які так само можуть впливати на ефективність виробництва.
В даній роботі було досліджено, що із зростанням фондовіддачі обсяг виробництва продукції теж збільшується, а витрати на одиницю виробленої продукції перебувають в оберненій залежності, тобто із зростанням фондовіддачі вони зменшуються.
Дослідження показали, що із зростанням зношеності основних фондів витрати на одиницю виробленої продукції перебувають в оберненій залежності, тобто із зростанням зношеності основних фондів вони зменшуються.
Оскільки придатність основних фондів є оберненою до зношеності ОВФ, то спостерігаємо, що із зростанням придатності основних фондів витрати на одиницю виробленої продукції збільшуються.
Проведені дослідження показали, що від рівня використання основних виробничих фондів та їх стану залежить ефективність виробництва підприємства.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
Гордійчук А.С, Стахів О.А Основи наукових досліджень,- Рівне, 2008.
Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства. -Рівне: РДТУ, 2000
Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: підручник.- К.: КНЕУ, 2001
Кулішов В. В, Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник,- ІС: Ніка-центр, 2002
5. Білуха М.Г. “Основи наукових досліджень” Підручник для студентів економічної спеціальності “ [текст] / М.Г. Білуха. – К: 1997– 271 с.
6. Примак Т. О. “Економіка підприємства” Навчальний посібник[текст] /Т.О.Примак; Вікар: Київ ,2001-208 c.
7. Бондар Н.М.” Економіка підприємства” Навчальний.посібник [текст] /Н.М. Бондар – К.: Видавництво А.С.К., 2004-356с.
8. Конспект лекцій зі статистики.
9. Шегда.А.В “Економіка підприємства” Навсальний посібник [текст] / А.В.Шегда; Знання-прес: K: 2003-3025с.
10. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного – Вид 2-ге. – К.: КНЕУ, 2000.
11. Швидененко. О.Г “Економіка підприємства” Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін [текст] / О.Г.Швиданенко К.: КНЕУ, 2000-245с.
ДОДАТОК А
Техніко-економічне обгрунтування теми науково-дослідної роботи „ Рівень використання ОВФ, їх стан та ефективність виробництва ”.
Актуальність теми. Рівень використання ОВФ, їх стан та ефективність виробництва
Мета дослідження – дослідити вплив рівня використання ОВФ, їх станів на ефективність виробництва підприємства.
Завдання дослідження
дослідити вплив рівня використання та ефективність виробництва;
дослідити вплив придатності ОВФ та ефективність виробництва;
Наукова гіпотеза – передбачає вплив рівня використання та стану ОВФ на ефективність виробництва.
Наукова новизна – буде встановлено конкретна залежність(модель), з рівнем використання ОВФ, їх станом та ефективністю виробництва.
Характеристика об'єкта дослідження.
Вихідна інформація
Методи збору вихідної інформації.
Методи опрацювання вихідної інформації: групування, визначити абсолютні величини, середні величини, відносні величини, дисперсний аналіз, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, індекси, кореляції(створення моделі).
Витрати на проведення науково-дослідної роботи.
Практичне значення роботи – впровадження результатів досліджень забезпечать умови для підвищення ефективності виробництва.
Оприлюднення результатів: наукова конференція, шляхом публікації, на семінарах.
Економічна ефективність – досягається за рахунок збільшення частки амортизаційних відрахувань з одиниці продукції.
Термін виконання роботи – 2011р.
Місце впровадження результатів дослідження.

УДК 336.226.142.4 :332.15
Жук Ю.О студентка ІІ курсу ФЕіП (Національний університет водного господарства та природокористування., м. Рівне)

«Вплив стану основних виробничих фондів
підприємства на його господарську діяльність»
Економіка як наука має справу з суттєвими ознаками, з показниками, які відображають суттєві сторони суспільного життя, суспільного виробництва.
У даній роботі я проводила такі розрахунки як: групування, середнє лінійне відхилення та інші.
Вплив стану ОВФ підприємства на його господарську діяльність використовує загальний метод пізнання, який вимагає розглядати явища і процеси в їх взаємозв”язку і розвитку, вивчати перехід від кількісних змін до якісних, вияснити внутрішні протиріччя як джерело розвитку і як процес боротьби нового зі старим.
Economic as science deal with substantial signs, with indexes, which represent the substantial sides of public life, public production.
In this work I conducted such calculations as: groupings, determined mound and median, average linear rejection and other.
The influence state of enterprise is a agriculture as socio- economic science use a general method piznannya which requires to examine the phenomena and processes in their interaction and to development, to study a transition vide quantitative changes to high- quality, to find out self-contradictions as source of development and as a process of fight of new with an old.
У статті висвітлюється питання впливу рівня фондовіддачі на ефективність виробництва
Фондовіддача є одним з основних показників, що характеризує використання основних виробничих фондів. Основні засоби є одним з видів виробничих ресурсів. Оцінка ефективності їх використання заснована на прийманні загальної для видів ресурсів технології оцінки, яка включає розрахунок і аналіз показників віддачі. Одним з найважливіших чинників, що впливають на ефективність використання основних фондів, є поліпшення використання виробничих потужностей підприємства і його підрозділів.
Метою дослідження є вплив фондовіддачі основних виробничих фондів на ефективність виробництва. Фондовіддача (від англійського output/capital ratio) - це показник ефективності використання основних засобів, зворотний фондомісткості, розраховується як відношення річного випуску продукції до вартості основних засобів, за допомогою яких вироблена ця продукція, в найбільш узагальненому вигляді фондовіддача характеризує рівень використання основних фондів (засобів). Фондовіддача визначається як відношення випуску продукції (валовою, товарною, чистою) до середньорічної вартості основних фондів:
(1.)
де Фв – фондовіддача основних фондів;
О – фактичні обсяги продукції (робіт);
Бв – балансова вартість основних виробничих фондів.

Рис. - Вплив фондовіддачі на ефективність виробництва
Показник фондовіддачі застосовується при аналізі рівня використання основних фондів, плановому обґрунтуванні обсягів виробництва і приросту нових потужностей. При обчисленні фондовіддачі слід враховувати наступне. По-перше, в чисельнику як обсяг випуску продукції може бути взята вартість товарної продукції в договірних цінах або виручка від об'єму продажу товарів (продукції, робіт, послуг, за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних платежів). При цьому об'єм продукції повинен обчислюватися в порівняльних цінах.
Найбільш поширеним на сьогодні є вартісний метод виміру, оскільки він дає можливість порівнювати обсяги продукції, випущеної в різних галузях і в різні періоди часу. Крім того, він є найбільш простим і наочним. Але разом з тим зазначений метод має недоліки. Вони пов’язані із знеособленістю, а також із постійною зміною цін. Тому, нарівні з вартісним, було б доцільно застосовувати і натуральний метод виміру фондовіддачі. Але цей спосіб має обмежений характер. Він може застосовуватися тільки для вимірювання однородної продукції, до того ж при цьому не враховується якість товарів. Тому цей метод має допоміжний характер.
Показник реалізованої продукції не завжди бажано застосовувати для визначення фондовіддачі, тому що на нього більше впливають процеси реалізації і значно менше економічні умови виробництва продукції. Застосування показника чистої продукції (вміщує прибуток і зарплатню) має свої недоліки, оскільки не характеризує цілком виробленої основними фондами вартості. Найбільш повно вимогам обліку вартості продукції, виробленої протягом певних періодів часу на різних рівнях виробництва, відповідає показник валової продукції. На практиці можна застосовувати і показник товарної продукції, оскільки в більшості виробництв він незначно відрізняється від валової продукції. Хоча, якщо бути точним, цей показник недостатньо об'єктивно характеризує якість використання основних фондів за календарний період, оскільки в складі товарної продукції враховується та частина продукції, яка вироблена, але не закінчена в минулих періодах
Я вважаю,що забезпечення певних темпів розвитку і підвищення виробництва, перш за все можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Основними факторами, що визначають ефективність виробництва в галузі, є:технічний прогрес, продуктивність праці, капіталовкладення, дослідження і розробки, кваліфікація робочої сили. Показник фондовіддачі є найбільш загальною характеристикою експлуатації основних виробничих фондів (ОВФ), що визначає ступінь використання діючих і таких, що вводяться на підприємстві, ОВФ. Фондовіддача залежить від структури і концентрації виробництва, ступеня кооперування і комбінування, асортименту виробленої продукції, ступеня механізації робіт, вартості ОВФ та інших факторів. Цим, зокрема,пояснюється різний рівень фондовіддачі навіть на підприємствах однієї галузі. Як правило, на показник фондовіддачі негативно впливає на підвищення вартості технологічного устаткування і будівельно-монтажних робіт. Зв’язку з цим темпи зростання ОВФ можуть обганяти темпи зростання випуску продукції. Тенденція зниження фондовіддачі зумовлюється також будівництвом споруд з охорони навколишнього середовища, тобто збільшенням неактивної частини основних фондів. Показник фондовіддачі залежно від поставленої мети аналізу може бути модифікований. Модифіковані показники фондовіддачі характеризують виробничо-комерційну діяльність підприємства з різних сторін. Існує низка інших показників,що відображають ефективність використання ОВФ. Ефективність виробництва виражається величиною товарної продукції, що припадає на одиницю ОВФ. Вимірювання динаміки обсягу товарної продукції можливе лише при використанні порівняльних цін. Бо інакше необхідно перераховувати ціни у порівнянний вигляд з урахуванням інфляції. Нині динаміку обсягу продукції доцільно оцінювати в постійних (порівнянних)цінах, наприклад, на 1 січня 2008 р.Для визначення ефективності використання активної частини ОВФ (ФВ2) у знаменнику береться середньорічна вартість активної частини. Показник фондовіддачі відображає ефективність використання виробничих фондів загалом. У знаменнику зазначеної формули беруться середньорічна вартість ОВФ і середньорічні залишки оборотних коштів.
Ефективність виробництва на підприємстві значною мірою визначається рівнем фондовіддачі, який характеризує рівень використання основних виробничих фондів. Від її рівня залежать витрати на 1 грн. виробленої продукції, обсяг виробництва. Таким чином зменшення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів виробництва в кінцевому підсумку впливає на результати господарської діяльності.
Враховуючи те, що основні виробничі фонди визначають рівень матеріально - технічної бази підприємства, від використання якої значною мірою, залежить рівень фондовіддачі. Фондовіддача характеризує обсяг продукції, що виготовляється на одну гривню основних виробничих фондів. При аналізі використання основних виробничих фондів враховується те, що чим більша фондовіддача, тим менші витрати на одиницю виробленої продукції, тим більший обсяг виробництва. Тому виходячи з цього для підприємства актуальною є тема визначення впливу рівня фондовіддачі основних виробничих фондів на кінцевий результат господарювання.
Важливим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача Фактична фондовіддача порівнюється в динаміці за декілька років, а якщо цей показник планується, то зіставляється з плановим значенням. Потім виявляються чинники, що викликали зміну цього показника, і виробляється розрахунок їх впливу.
Використання основних фондів визнається ефективним, якщо відносний приріст фізичного обсягу продукції чи прибутку перевищує відносний приріст вартості основних фондів за аналізований період.
Ріст фондовіддачі веде до відносної економії виробничих основних фондів і до збільшення обсягу продукції, що випускається. Розмір відносної економії ресурсів і частка приросту продукції в результаті росту фондовіддачі визначаються спеціальним розрахунком.
Так, відносна економія основних фондів визначається як різниця між величиною середньорічної вартості основних фондів звітного періоду і середньорічною вартістю основних фондів базового року (попереднього року), скоректованої на ріст обсягу виробництва продукції. Частка приросту продукції за рахунок росту фондовіддачі визначається по методу ланцюгових підстановок: приріст фондовіддачі за період, який аналізується, збільшується на середньорічну фактичну вартість основних виробничих фондів.
Підвищення фондовіддачі призводить за інших рівних умов до зниження суми амортизаційних відрахувань готовій продукції, що припадає на гривню, і відповідно сприяє підвищенню долі прибутку в ціні товару. Перевищення приросту випуску за рахунок фондовіддачі над долею приросту за рахунок збільшення ресурсів означає, що темп зростання випуску продукції вищий за темп зростання витрат ресурсів, що за інших рівних умов (незмінності показників використання інших видів ресурсів) приводить до збільшення рентабельності капіталу і продажів. [3]
В даний час на підприємствах велика увага приділяється проблемі збуту виробленої продукції. В умовах жорсткої конкуренції цінова ознака стає чи не найголовнішою при формуванні споживчого попиту. Проте постійно стримувати ціни і надавати покупцям знижки — шлях, який може довести підприємство до кризи, оскільки отримана виручка не покриватиме понесених витрат і зрештою підприємство стане стійке неплатоспроможним. Вихід бачиться один — в зниженні витрат. Багато керівників і фахівці підприємств вважають, що, постійно збільшуючи випуск продукції, за рахунок зниження умовно-постійних витрат можна понизити її собівартість.[2] Проблема збільшення випуску продукції, як правило, вирішується за рахунок придбання нового устаткування (в кредит або лізинг) і лише в малій мірі за рахунок пошуку внутрішніх резервів.
Один з напрямів пошуку — наявність необхідних основних засобів і підвищення ефективності їх використання. Важливим показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача (Фв), тенденція до зниження якої намітилася зараз на багатьох підприємствах. Одним з головних шляхів підвищення фондовіддачі є технічне вдосконалення і модернізація устаткування. Важливим резервом зростання фондовіддачі є збільшення кількості і питомої ваги устаткування, що діє, у складі всього устаткування, що є на підприємствах, і підвищення інтенсивності його роботи. Показником інтенсивності використання устаткування є кількість продукції або виконуваної роботи в одиницю часу (година, зміна, доба) на одиницю устаткування. Інтенсивніше використання устаткування в одиницю часу досягається шляхом:
а) вдосконалення технології і забезпечення безперервно-потокового виробництва;
б) збільшення разового завантаження устаткування (наприклад, ваги злитка, що прокатується на блюмінгу);
в) збільшення швидкості обробки матеріалу (наприклад, швидкості різання металу);
г) ретельної підготовки і забезпечення відповідності якості сировини, напівфабрикатів і матеріалів вимогам технологічного процесу і якості продукції, що виготовляється;
д) забезпечення стійкої і рівномірної роботи по графіку, без простоїв, ривків і штурмівщини, на високому рівні продуктивності.
Підвищенню фондовіддачі, поза сумнівом, сприяють підвищення кваліфікації працівників, а також матеріальне і моральне заохочення працюючих за дбайливе і ефективне використання техніки. У вирішенні проблем ефективного використання виробничих потужностей і підвищення фондовіддачі важлива роль належить вдосконаленню ціноутворення. Одна з причин зниження фондовіддачі в промисловості полягає в тому, що ціни на нову техніку останнім часом зростали швидше, ніж їх корисний ефект. Це привело до зростання фондомісткості виробництва, робило економічно вигідним використання старої техніки. На величину і динаміку фондовіддачі впливають багато факторів, що залежать і не залежні від підприємства. Разом з тим резерви підвищення фондовіддачі, кращого використання техніки є на кожному підприємстві, ділянці, робітничому місці. Інтенсивний шлях ведення господарства припускає систематичний ріст фондовіддачі за рахунок росту продуктивності машин, механізмів і устаткування, скорочення їхніх простоїв, оптимального завантаження техніки, технічного удосконалення виробничих основних фондів. Істотним підвищенням фондовіддачі, а отже і ефективності виробництва можна досягти завдяки: вдосконаленню структури основних виробничих фондів, збілшення вартості більш активних засобів на одиницю вартості менш масивних засобів до оптимального рівня підвищення ефективності використання знарядь праці, встановлення співідношення між силовими і робочими машинами, власне технічне переоснащення виробництва, впровадження прогресивних форм оплати првці, підвищення кваліфікації кадрів, власне використання основних виробничих фондів, проведення ремонтно- обслуговуючих робіт на основі об’єктивної оцінки технічного стану машин та їх вузлів.[3]
ВИСНОВКИ
В останні роки відмічається зниження рівня фондовіддачі, що викликано подорожчанням основних фондів, зміною їх структури, недостатнім рівнем організації виробництва та праці. Отже, можна дійти такого висновку, що фондовіддача основних виробничих фондів підприємства впливає на обсяги виробництва продукції та ефективність виробництва. Зі збільшенням фондовіддачі ОВФ обсяги виробництва продукції зростають, а витрати на 1 грн продукції знижуються, тобто зростає ефективність виробництва.
На мою думку, дана тема потребує подальшого вивчення, адже кожний дослідник висловлює свою думку про дану проблему. Необхідно проводити подальші дослідження в напрямку збільшення фондовіддачі основних виробничих фондів, шукати нові способи її збільшення, адже саме цим способом ми можемо покращити господарську діяльність підприємства.
Рецензія на наукову статтю Жук Ю.О. на тему: “Фондовіддача основних виробничих фондів підприємства та ефективність виробництва”
Дана стаття була написана з метою оцінити вплив стану основних виробничих фондів підприємства на його господарську діяльність.
Зі статті можна дізнатися, що за хорошого та правильного використання діючих ОВФ підприємства ми маємо змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Також в статті описується, якщо устаткування своєчасно не замінено, не модернізоване, фізично спрацьоване й технічно застаріле, то це погано може вплинути на продуктивність праці та обсяг виробництва. Призведе до збільшення витрат на одиницю продукції уречевленої і живої праці.

У статті також наведені основні проблеми сьогодення , що пов’язані з фондовіддачею та їх вирішення. Наведені фактори, що впливають на ефективність виробництва підприємства.
В даній статті було розкрито питання впливу фондовіддачі на ефективність виробництва. Теоритичні аспекти свідчать, що між фондовіддачею та ефективністю виробництва спостерігається обернений звязок, тобто чим більшою буде фондовіддача, тим меншими будуть витрати на одну гривню виготовленолї продукції. Практично цього автор недослідив, проте ми могли це спостерігати виконувавши розрахункм в звіті.
Автор прослідив певні методи обчислення фондовіддачі, та виявив найефективніший з них.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Економічна теорія у 2-х книгах. Кн. 1. Макроекономіка:навчальний посібник (За ред. З.Г.Ватаманюка та С.М.Панчішина) – К.:Заповіт, 2005р.
2. Т.О.Примак. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. – Київ,2004р
3. Економіка підприємства. Підручник. профессора С.Ф.Покропивного. – Київ, 2001 р.
4. Самуельсон П. Економіка. Львів.,Світ. 2005р.