Національний університет водного господарства і природокористування УДК 330.123.3:334.716 КП № держреєстрації інв. № Юлія Менько 33000, м. Рівне, вул..Кн. Романа 4, Кв. 51 Звіт Про науково-дослідну роботу «Рівень використання основних виробничих фондів підприємства, їх стан та ефективність виробництва» ЗМІСТ
ВСТУП Розділ 1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства та його вплив на господарську діяльність 1.1. Основні виробничі фонди підприємства як економічна категорія 1.2. Механізм впливу використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства 1.3. Поліпшення використання основних виробничих фондів як фактор поліпшення виробництва Розділ 2. Дослідження рівня використання їх стану та їх впливу на ефективність виробництва 2.1. Методика проведення дослідження 2.2. Характеристика об’єкта дослідження вихідної інформації (додаток В) 2.3. Дослідження впливу рівня використання ОВФ на ефективність виробництва 2.4. Дослідження впливу стану ОВФ на ефективність виробництва 2.4.1. Дослідження впливу зношеності ОВФ на ефективність виробництва 2.4.2. Дослідження впливу придатності ОВФ на рівень виробництва Висновки Стаття Список використаної літератури Додатки Вступ Основні виробничі фонди служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення й розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних фондів (екстенсивно), так і через підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). В умовах скорочення інвестицій і уповільнення економічного роз витку внаслідок світової кризи, оновлення матеріально-технічної бази, актуального значення набуває проблема підвищення ефективності рівня використання й відтворення наявних основних виробничих фондів. Ефективність - це категорія яка складається на підприємствах під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів: економічних, правових, соціальних та інших. Це обставина і той факт, що ефективність підприємства в різних видах (ефективність господарської діяльності підприємства, використання різних ресурсів, виробництва та інше) являється причинами використання для її кількісної оцінки множини показників. Велику роль у вирішенні задач ефективного господарського створення і введення ресурсозберігаючої техніки і технології відіграє наука. Їй належить активізувати фундаментальні і практичні дослідження по актуальних проблемах влаштування науково-технічного прогресу в цілях зниження трудомісткості виробництва. Посилення режиму економії і підвищення якості продукції. Розділ 1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства та його вплив на господарську діяльність 1.1. Основні виробничі фонди підприємства як економічна категорія Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість. Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів. Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання. Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг). Елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва. У зв’язку з цим важливе значення має їх поділ на активну і пасивну частини. До активної частини основних виробничих фондів відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвертар). До пасивної частини основних виробничих фондів належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (будинки, споруди). Відношення вартості окремих видів основних виробничих фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників: - виробничо-технологічних особливостей підприємства; - науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва; - ступеня розвитку різних форм організації виробництва; - відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів; - вартості будівництва виробничих об’єктів і рівня цін на технологічне устаткування; - територіальне розміщення підприємства. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази підприємства, має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60-70%; будівлі, споруди, передавальні пристрої – 20-25%, силові, робочі машини і устаткування – 3-5%, тоді як в інших галузях економіки питома вага транспортних засобів становить 2-4% від загальної вартості основних виробничих фондів. Загалом на промислових підприємствах України у структурі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась у таких межах: будівель і споруд – 45-47%; машин і устаткування – 40-42%; транспортних засобів – 3-4%; силові та робочі машини і устаткування – 14-16%. Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці. Соціальне значення полягає в тому, що вони створюють умови для відтворення робочої сили. За принципом матеріально-натурального, складу і виробничого призначення основні фонди підрозділяються на: 1) будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, призначені для створення необхідних умов праці (виробничі корпуси цехів, гаражі, складські приміщення, виробничі лабораторії); 2) спорудження - інженерно-будівельні об'єкти, призначені для виконання тих чи інших технічних функцій, необхідних для процесу виробництва і не зв'язаних зі зміною предметів праці (насосні станції, тунелі, мости й очисні спорудження, резервуари і т.д.); 3) передаточні пристрої - пристрої, за допомогою яких передаються енергія різних видів, а також рідкі і газоподібної речовини (нафтопроводи, газопроводи і т.п.); 4) машини й у статкування в т.ч.: а) силові машини й устаткування, призначені для вироблення і перетворення енергії (генератори,двигуни); б) робочі машини й устаткування, які використовуються безпосередньо для впливу на предмет праці чи для його переміщення в процесі створення продукції чи надання послуг, тобто для особистої участі в технологічних процесах (верстати, преси, підйомно-транспорні механізми й ін.); в) вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування і т.п.; г) обчислювальна техніка; д) інші машини й устаткування; 5) транспортні засоби, призначені для транспортування вантажів і людей у межах підприємства і поза ним; 6) інструменти усіх видів і пристосування, що прикріплюються до машин дляобробки виробу (затиски, тиски і т.д,); 7) виробничий інвентар, який використовують для проведення виробничих операцій (робочі столи), збереження рідких і сипучих тіл, охорони праці і т.п.; 8) господарський інвентар. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань із розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують групову класифікацію основних виробничих фондів згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка охоплює засоби праці аналогічного виробничо-технологічного призначення з приблизно однаковими строками експлуатації. 1.2. Механізм впливу використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства Основні виробничі фонди підприємства складають основу його матеріально-технічної бази, від рівня її використання залежать результати господарської діяльності підприємства. Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів. Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві. Одним з важливих завдань управління: основними фондами є визначення оптимальних термінів їх експлуатації. Скорочення термінів експлуатації дозволяє забезпечити прискорене оновлення основних фондів, зменшує рівень техніко-економічного старіння, підвищує технічний рівень підприємства, забезпечує зростання продуктивності праці та зниження ремонтно-експлуатаційних витрат. Проте негативним наслідком такої політики є зростання поточних витрат за рахунок амортизаційних відрахувань, зростання потреби в інвестиційних ресурсах, обтяження підприємства борговими зобов'язаннями. Подовження терміну експлуатації дозволяє зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих основних фондів, збільшити обсяги використання інвестиційних ресурсів для розширеного відтворення основних фондів, але обумовлює зниження продуктивності діючих основних фондів та зростання витрат на їх утримування та ремонт. Оптимальний (економічно доцільний) термін експлуатації може бути визначений як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів для відновлення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань з врахуванням обсягів їх використання на проведення ремонтних робіт 1.3. Поліпшення використання основних виробничих фондів як фактор поліпшення виробництва Одним з найважливіших завдань підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне впровадження в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів впровадження в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів, прискорити їхній оберт і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому. Забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати основні фонди і виробничі потужності. Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок: запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей. Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств. Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств, одночасно дозволяють краще використовувати наявний у промисловості виробничий апарат. Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують із діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька разів перевищують щорічно введені нові фонди і потужності. Практика промислових підприємств показує, що тут відбувається процес збільшення одиничної потужності устаткування: - у верстатах, машинах і агрегатах зміцнюються найбільш відповідальні деталі і вузли; - підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура); - застарілі машини модернізуються і замінюються новими, більш досконалими. - механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко стримують нормальний перебіг виробництва і використання устаткування; Розділ 2. Дослідження рівня використання їх стану та їх впливу на ефективність виробництва 2.1. Методика проведення дослідження Щоб здійснити економічну оцінку основних виробничих фондів підприємства та її вплив на господарську діяльність нам потрібно розрахувати кількість підприємств для нашого дослідження. Залежність величини похибки вибірки від її абсолютної чисельності і від ступеню варіювання ознаки знаходять своє визначення у формулі середньої похибки вибірки. Відхилення вибіркових характеристик від генеральних не перевищує деякої величини, яка називається граничною похибкою вибірки, які пов’язані із середньою похибкою таким рівнянням: , (1) де - гранична похибка вибірки; – коефіцієнт довіри який залежить від вірогідності. . (2) Формула (2) для визначення граничної похибки вибірки дає можливість не тільки визначити похибку вибірки, а й розрахувати чисельність вибірки,. Тоді чисельність безпоторотної вибірки буде становити: де ? – квадратичне відхилення варіюючої ознаки; ?2 – дисперсія варіюючої ознаки; – коефіцієнт довіри; N – чисельність генеральної сукупності; - гранична похибка вибірки. Завдання: - Значення ? прийняті на рівні 0,4 - стандартна похибка безповоротної вибірки ? 0,07 - значення критерію достовірності t =2 Тепер ми можемо провести розрахунок: ; ; Отже, при проведені розрахунку зі застосуванням безповоротної вибірки ми отримали 39 підприємств. Відібрані одиниці сукупності необхідно звести у відповідну таблицю (табл. 2.1), які в подальшому будуть використовуватися у дослідженнях. 2.2. Характеристика об’єкта дослідження вихідної інформації (додаток Б) Вихідна інформація Порядковий номер підприємства Підприємтсво Обсяг виробництва продукції, тис.грн. Балансова вартість основних виробничих фондів, тис.грн Витрати виробництва, тис.грн. Річний знос ОВФ, % Поступило нових ОВФ, тис.грн.
первісна залишкова
1 58 4600 4200 2870 4210 8,3 50
2 61 4690 4300 2800 4220 8,2 50
3 7 4020 3350 2100 3720 8,4 80
4 69 4480 3790 2100 3840 8,1 50
5 5 3100 2610 1460 2940 8,4 60
6 94 3900 3440 2060 3360 8,3 60
7 80 3180 2720 1310 2520 7,7 50
8 17 3540 3010 1440 3200 7 60
9 96 3980 3460 2240 3720 8 50
10 13 2870 2120 1540 2670 7,6 60
11 12 2480 2010 1480 2140 7,2 30
12 41 2480 2040 990 1860 7,8 50
13 18 4020 3610 1940 3680 7,1 80
14 30 4400 3610 2060 3810 8 60
15 19 4280 3240 1910 3510 7,4 60
16 26 4540 3820 2010 3780 8,2 60
17 72 3630 3190 1900 3360 7,8 40
18 23 4400 3270 2200 3940 7,1 60
19 32 4400 3520 1910 3740 8 40
20 64 4810 4390 2910 4310 8,2 50
21 6 4100 3400 1890 3620 8 70
22 42 2590 2120 1050 1980 7,7 55
23 86 3640 3090 1980 3200 8,1 40
24 70 3740 3240 1720 3300 8 40
25 31 4000 3420 1900 3480 8,2 60
Таблиця 2.1. 2.3. Дослідження впливу рівня використання ОВФ на ефективність виробництва Рівень використання основних виробничих фондів характеризується їх фондовіддачею. Фондовіддача характеризує величину обсягу виробництва продукції, яка отримана з одиниці основних виробничих фондів. Визначається як відношення обсягу виробленої продукції до середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів.
де Ов - обсяг виробленої продукції, Бв.овф - балансова вартість основних виробничихфондів. Для визначення ефективності виробництва обчислимо витрати на 1 грн виробленої продукції. Цей показник характеризує частку витрат в 1 гривні виготовленої продукції. Визначається як відношення витрат виробництва до річного обсягу виробництва продукції:
де Вв – витрати виробництва; Ов – річний обсяг виробництва продукції. Таблиця 2.2. Розрахунок рівня фондовіддачі і витрат на 1 грн. проданої продукції Порядковий номер підприємства Підприємтсво Обсяг виробництва продукції, тис.грн. Балансова(первісна)вартість ОВФ, тис.грн. Фондовіддача, тис.грн. Витрати виробництва, тис.грн. Витрати на 1грн.проданої продукції,грн.
1 58 4600 4200 1,10 4210 0,92
2 61 4690 4300 1,09 4220 0,90
3 7 4020 3350 1,20 3720 0,93
4 69 4480 3790 1,18 3840 0,86
5 5 3100 2610 1,19 2940 0,95
6 94 3900 3440 1,13 3360 0,86
7 80 3180 2720 1,17 2520 0,79
8 17 3540 3010 1,18 3200 0,90
9 96 3980 3460 1,15 3720 0,93
10 13 2870 2120 1,35 2670 0,93
11 12 2480 2010 1,23 2140 0,86
12 41 2480 2040 1,22 1860 0,75
13 18 4020 3610 1,11 3680 0,92
14 30 4400 3610 1,22 3810 0,87
15 19 4280 3240 1,32 3510 0,82
16 26 4540 3820 1,19 3780 0,83
17 72 3630 3190 1,14 3360 0,93
18 23 4400 3270 1,35 3940 0,90
19 32 4400 3520 1,25 3740 0,85
20 64 4810 4390 1,10 4310 0,90
21 6 4100 3400 1,21 3620 0,88
22 42 2590 2120 1,22 1980 0,76
23 86 3640 3090 1,18 3200 0,88
24 70 3740 3240 1,15 3300 0,88
25 31 4000 3420 1,17 3480 0,87
На основі даних таблиці будуємо ранжирований ряд в залежності ефективності виробництва від рівня фондовіддачі. Таблиця 2.3. Ранжирований ряд Підприємтсво Фондовіддача, тис.грн. Витрати на 1грн.проданої продукції,грн.
58 1,09 0,92
61 1,1 0,90
7 1,1 0,93
69 1,11 0,86
5 1,13 0,95
94 1,14 0,86
80 1,15 0,79
17 1,15 0,90
96 1,17 0,93
13 1,17 0,93
12 1,18 0,86
41 1,18 0,75
18 1,18 0,92
30 1,19 0,87
19 1,19 0,82
26 1,2 0,83
72 1,21 0,93
23 1,22 0,90
32 1,22 0,85
64 1,22 0,90
6 1,23 0,88
42 1,25 0,76
86 1,32 0,88
70 1,35 0,88
31 1,35 0,87
Щоб показати залежність між фондовіддачою і витратами на 1 грн. проданої продукції необхідно побудувати діаграму.
Точкова діаграма свідчить, що спостерігається певна залежність між витратами виробництва на одну гривню проданої продукції від рівня фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства. Ця залежність є пряма, але обернена, оскільки зростання рівня фондовіддачі призводить до зниження рівня витрат на одну гривню проданої продукції. Її можна описати рівнянням прямої: y = a – bx, де y – витрати виробництва на одну гривню проданої продукції, грн.; x – рівень фондовіддачі основних виробничих фондів, грн./грн.; а і b – коефіцієнти регресії. Слід зазначити, що вибір теоретичної форми зв’язку завжди пов’язаний з деякою умовністю, яка зумовлена тим, що необхідно знаходити форму функціональної залежності, тоді як в реальному житті залежність лише тією чи іншою мірою наближається до функціональної. Якщо ця залежність досить висока, тобто близько наближається до функціональної, то теоретична лінія зв’язку і її параметри набувають практичного значення, перетворивши теорію кореляції в доброго помічника дослідника. Якщо зв’язок високий, то є доцільність знаходити теоретичну лінію зв’язку на основі аналізу цього зв’язку. 3. Якщо встановлена залежність носить лінійний характер, то тісноту зв’язку між ознаками можна визначити, розрахувавши коефіцієнт лінійної кореляції за залежністю: , де r – коефіцієнт лінійної кореляції; x, y – значення ознак; - середні значення по кожній ознаці. Для визначення коефіцієнта лінійної кореляції необхідно скласти допоміжну таблицю (табл. 5.5). На основі даних таблиці 5.5 визначають коефіцієнт лінійної кореляції за відповідною формулою та обґрунтовують тісноту зв’язку, а також залежність зміни витрат виробництва (на 1 грн. проданої продукції) від рівня фондовіддачі основних виробничих фондів, використовуючи економіко-статистичні дослідження. Таблиця 2.4. Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції
Разом 29,8 21,87 0 0 0,1194 0,066824 -0,01814 26,0509 35,641
Середнє 1,192 0,8748
1,042036 1,42564
Наступним кроком є визначення похибки коефіцієнта лінійної кореляції та критерію значущості (за Стьюдентом). Похибка лінійного коефіцієнта кореляції визначається за залежністю: , де – похибка коефіцієнта лінійної кореляції; n – кількість пар ознак; n – 2 – ступінь свободи. , Критерій значущості визначається за залежністю: , tr – критерій значущості коефіцієнта лінійної кореляції. Одержаний (фактичний) критерій значущості порівнюють з теоретичним значенням цього критерію. Якщо trф > trт, то зв’язок є суттєвим при певному рівні значущості. , 2.4. Дослідження впливу стану ОВФ на ефективність виробництва Стан ефективності підприємства характеризується такими показниками: коефіціент зносу, коефіціент придатності. Із збільшенням коефіціенту зносу, зменшується їх продуктивність, а відповідно зменшується обсяг виробництва продукції, що призводить до збільшення собівартості одиниці продукції (зростають витрати на 1грн. проданої продукції). Із збільшенням коефіціенту придатності ОВФ, зростає продуктивність ОВФ, збільшується обсяг продукції, знижується собівартість проданої продукції. Ефективність виробництва визначається витратами на 1грн. проданої продукції. Розрахунок показників стану ОВФ та ефективності виробництва наводиться в таблиці 2.4. Коефіціент зносу визначається за формулою: Кзн. = Б.в.пер. – Б.в.зал. Б.в.пер. Коефіціент придатності визначається за формулою: Кпр. = Б.в.зал. Б.в.пер. Порядковий номер підприємства Підприємтсво Балансова вартість основних виробничих фондів, тис.грн Коефіціент зносу Коефіціент придатності Витрати виробництва, тис.грн. Витрати на 1грн.проданої продукції,грн.
первісна залишкова
1 58 4200 2870 0,32 0,68 4210 1,47
2 61 4300 2800 0,35 0,65 4220 1,51
3 7 3350 2100 0,37 0,63 3720 1,77
4 69 3790 2100 0,45 0,55 3840 1,83
5 5 2610 1460 0,44 0,56 2940 2,01
6 94 3440 2060 0,40 0,60 3360 1,63
7 80 2720 1310 0,52 0,48 2520 1,92
8 17 3010 1440 0,52 0,48 3200 2,22
9 96 3460 2240 0,35 0,65 3720 1,66
10 13 2120 1540 0,27 0,73 2670 1,73
11 12 2010 1480 0,26 0,74 2140 1,45
12 41 2040 990 0,51 0,49 1860 1,88
13 18 3610 1940 0,46 0,54 3680 1,90
14 30 3610 2060 0,43 0,57 3810 1,85
15 19 3240 1910 0,41 0,59 3510 1,84
16 26 3820 2010 0,47 0,53 3780 1,88
17 72 3190 1900 0,40 0,60 3360 1,77
18 23 3270 2200 0,33 0,67 3940 1,79
19 32 3520 1910 0,46 0,54 3740 1,96
20 64 4390 2910 0,34 0,66 4310 1,48
21 6 3400 1890 0,44 0,56 3620 1,92
22 42 2120 1050 0,50 0,50 1980 1,89
23 86 3090 1980 0,36 0,64 3200 1,62
24 70 3240 1720 0,47 0,53 3300 1,92
25 31 3420 1900 0,44 0,56 3480 1,83
Таблиця 2.5. Розрахунок показників стану ОВФ і ефективність виробництва Таблиця 2.6. Дослідження впливу зношеності ОВФ на ефективність виробництва Підприємтсва Коефіціент зносу Витрати на 1грн.проданої продукції,грн.
58 0,32 0,92
61 0,35 0,90
7 0,37 0,93
69 0,45 0,86
5 0,44 0,95
94 0,40 0,86
80 0,52 0,79
17 0,52 0,90
96 0,35 0,93
13 0,27 0,93
12 0,26 0,86
41 0,51 0,75
18 0,46 0,92
30 0,43 0,87
19 0,41 0,82
26 0,47 0,83
72 0,40 0,93
23 0,33 0,90
32 0,46 0,85
64 0,34 0,90
6 0,44 0,88
42 0,50 0,76
86 0,36 0,88
70 0,47 0,88
31 0,44 0,87
Щоб показати залежність між коефіцієнтом змінності і обсягом виробництва необхідно побудувати діаграму. Рис. 2.3.1. Оцінка впливу поліпшення викоритсання основних виробничих фондів на обсяги виробництва Як бачимо при зростанні коефіцієнта змінності витрати на 1 грн продукції спадають. Далі знаходимо рівняння, яке описує дану залежність, а також будуємо теоретичну криву і емпіричну і порівнюємо їх. Теоретична лінія має вигляд прямої, яка представлена рівнянням y=a+b*x. Параметри a i b знаходяться за формулою:
Підставимо розрахункові значення в формули і знайдемо параметри рівняння, якщо x – коефіцієнт зносу, а y – витрати на 1 грн продукції. Табл. 2.6.2. Кореляційна таблиця № п/п Х У X2 У2 ХУ Ух
1 0,32 0,92 0,10 0,84 0,29 0,71
2 0,35 0,90 0,12 0,81 0,31 0,76
3 0,37 0,93 0,14 0,86 0,35 0,81
4 0,45 0,86 0,20 0,73 0,38 0,93
5 0,44 0,95 0,19 0,90 0,42 0,92
6 0,40 0,86 0,16 0,74 0,35 0,85
7 0,52 0,79 0,27 0,63 0,41 1,06
8 0,52 0,90 0,27 0,82 0,47 1,06
9 0,35 0,93 0,12 0,87 0,33 0,77
10 0,27 0,93 0,07 0,87 0,25 0,63
11 0,26 0,86 0,07 0,74 0,23 0,62
12 0,51 0,75 0,26 0,56 0,39 1,05
13 0,46 0,92 0,21 0,84 0,42 0,96
14 0,43 0,87 0,18 0,75 0,37 0,90
15 0,41 0,82 0,17 0,67 0,34 0,87
16 0,47 0,83 0,22 0,69 0,39 0,98
17 0,40 0,93 0,16 0,86 0,37 0,86
18 0,33 0,90 0,11 0,80 0,29 0,73
19 0,46 0,85 0,21 0,72 0,39 0,95
20 0,34 0,90 0,11 0,80 0,30 0,74
21 0,44 0,88 0,20 0,78 0,39 0,93
22 0,50 0,76 0,25 0,58 0,39 1,03
23 0,36 0,88 0,13 0,77 0,32 0,78
24 0,47 0,88 0,22 0,78 0,41 0,97
25 0,44 0,87 0,20 0,76 0,39 0,93
Разом 10,29 21,86 4,37 19,18 8,95
Середнє 0,41 0,87 0,17 0,77 0,36
Отже, рівняння прямої матиме вигляд: y=0,1566+1,74х Для визначення тісноти зв’язку розраховуємо коефіцієнт кореляції за формулою:
Підставимо раніше розраховані дані в формули:
Наступним кроком є визначення похибки коефіцієнта лінійної кореляції та критерію значущості (за Стьюдентом). Похибка лінійного коефіцієнта кореляції визначається за залежністю: , де – похибка коефіцієнта лінійної кореляції; n – кількість пар ознак; n – 2 – ступінь свободи. , Критерій значущості визначається за залежністю: , tr – критерій значущості коефіцієнта лінійної кореляції. Одержаний (фактичний) критерій значущості порівнюють з теоретичним значенням цього критерію. Якщо trф > trт, то зв’язок є суттєвим при певному рівні значущості. ,
Таблиця 2.7. Групування вибіркової сукупності (підприємств) за коефіцієнтом зносу Групи Коефіціент зносу Кількість підприємств Витрати на 1грн.проданої продукції,грн. Зниження ефективності в-цтва на коеф.1% більше зносу
штук %
1 менше 0,36 8 32 0,9
2 0,37-0,45 9 36 0,89
3 більше 0,45 8 32 0,83
Таблиця2.8. Дослідження впливу придатності ОВФ на рівень виробництва
Підприємтсва Коефіціент придатності Витрати на 1грн.проданої продукції,грн.
58 0,68 0,92
61 0,65 0,90
7 0,63 0,93
69 0,55 0,86
5 0,56 0,95
94 0,60 0,86
80 0,48 0,79
17 0,48 0,90
96 0,65 0,93
13 0,73 0,93
12 0,74 0,86
41 0,49 0,75
18 0,54 0,92
30 0,57 0,87
19 0,59 0,82
26 0,53 0,83
72 0,60 0,93
23 0,67 0,90
32 0,54 0,85
64 0,66 0,90
6 0,56 0,88
42 0,50 0,76
86 0,64 0,88
70 0,53 0,88
31 0,56 0,87
Щоб показати залежність між коефіцієнтом змінності і обсягом виробництва необхідно побудувати діаграму. Рис. 2.3.1. Оцінка впливу поліпшення викоритсання основних виробничих фондів на обсяги виробництва Як бачимо при зростанні коефіцієнта змінності витрати на 1 грн продукції спадають. Далі знаходимо рівняння, яке описує дану залежність, а також будуємо теоретичну криву і емпіричну і порівнюємо їх. Теоретична лінія має вигляд прямої, яка представлена рівнянням y=a+b*x. Параметри a i b знаходяться за формулою:
Підставимо розрахункові значення в формули і знайдемо параметри рівняння, якщо x – коефіцієнт придатності, а y – витрати на 1 грн продукції. Табл. 2.6.2. Кореляційна таблиця № п/п Х У X2 У2 ХУ Ух
1 0,68 0,92 0,47 0,84 0,63 1,20
2 0,65 0,90 0,42 0,81 0,59 1,09
3 0,63 0,93 0,39 0,86 0,58 1,00
4 0,55 0,86 0,31 0,73 0,47 0,74
5 0,56 0,95 0,31 0,90 0,53 0,76
6 0,60 0,86 0,36 0,74 0,52 0,90
7 0,48 0,79 0,23 0,63 0,38 0,49
8 0,48 0,90 0,23 0,82 0,43 0,48
9 0,65 0,93 0,42 0,87 0,61 1,07
10 0,73 0,93 0,53 0,87 0,68 1,35
11 0,74 0,86 0,54 0,74 0,64 1,39
12 0,49 0,75 0,24 0,56 0,36 0,50
13 0,54 0,92 0,29 0,84 0,49 0,68
14 0,57 0,87 0,33 0,75 0,49 0,80
15 0,59 0,82 0,35 0,67 0,48 0,87
16 0,53 0,83 0,28 0,69 0,44 0,64
17 0,60 0,93 0,35 0,86 0,55 0,89
18 0,67 0,90 0,45 0,80 0,60 1,16
19 0,54 0,85 0,29 0,72 0,46 0,70
20 0,66 0,90 0,44 0,80 0,59 1,13
21 0,56 0,88 0,31 0,78 0,49 0,75
22 0,50 0,76 0,25 0,58 0,38 0,54
23 0,64 0,88 0,41 0,77 0,56 1,05
24 0,53 0,88 0,28 0,78 0,47 0,66
25 0,56 0,87 0,31 0,76 0,48 0,75
Разом 14,71 21,86 8,78 19,18 12,91
Середнє 0,59 0,87 0,35 0,77 0,52
Отже, рівняння прямої матиме вигляд: y=-1,2127+3,53х Для визначення тісноти зв’язку розраховуємо коефіцієнт кореляції за формулою:
Підставимо раніше розраховані дані в формули:
Наступним кроком є визначення похибки коефіцієнта лінійної кореляції та критерію значущості (за Стьюдентом). Похибка лінійного коефіцієнта кореляції визначається за залежністю: , де – похибка коефіцієнта лінійної кореляції; n – кількість пар ознак; n – 2 – ступінь свободи. , Критерій значущості визначається за залежністю: , tr – критерій значущості коефіцієнта лінійної кореляції. Одержаний (фактичний) критерій значущості порівнюють з теоретичним значенням цього критерію. Якщо trф > trт, то зв’язок є суттєвим при певному рівні значущості. , Таблиця 2.9. Групування вибіркової сукупності (підприємств) за коефіцієнтом придатності Групи Коефіціент придатності Кількість підприємств Витрати на 1грн.проданої продукції,грн. Зниження ефективності в-цтва на коеф.1% більше зносу
штук %
1 менше 0,57 12 48 0,85 0,04
2 0,58-0,66 9 36 0,89 0,01
3 більше 0,66 4 16 0,9
Висновки: Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на підприємстві є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві. Провівши деякі заходи на підприємстві для підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, можна сказати, що отримано позитивний результат такої діяльності. При збільшенні обсягу виробленої продукції її собівартість зменшилася, що є важливо, оскільки підприємство в такому випадку збільшує свій прибуток, який в даному випадку зріс майже у два рази. Зросла фондовіддача, що забезпечує підвищення ефективності виробництва за рахунок зменшення частки амортизаційних відрахувань в собівартості одиниці продукції. Збільшення коефіцієнту віддачі спожитих фондів свідчить про те, що основні фонди використовуються з більшою ефективністю. Підвищилася продуктивність праці робітників, що має вагомий вплив на обсяг виготовлення продукції, а відповідно і на прибутковість підприємства. Зменшилися витрати на одну гривню реалізованої продукції, що в свою чергу призводить до збільшення обсягів виробництва та збільшення отриманого прибутку підприємством. Підвищення ефективності використання ресурсів здійснюється за рахунок більш швидкого освоєння нових потужностей, підвищення змінності роботи машин і устаткування, удосконалювання організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення кваліфікації робітників, технічного переозброєння підприємств, модернізації і проведення організаційно-технічних заходів. При найбільш економічному використанні оборотних коштів, при ресурсах, що вивільняються, необхідно зміцнити фінансовий стан підприємств і об'єднань, підвищити матеріальну зацікавленість робітників та службовців у підвищення ефективності виробництва.Ефективне управління оборотними коштами, метою якого є їх раціональне використання визначає в цілому розвиток підприємства, а формування і використання оборотного капіталу вимагають ретельного аналізу. В умовах ринкової економіки підприємство повинне приділяти велику увагу не тільки маркетинговим дослідженням, вивченню ринку, але й ефективному використанню наявних внутрішніх ресурсів. Важливий показник економічного аналізу - собівартість. Вона багато в чому залежить від методів керування запасами. УДК 336.226.142.4:332.15 Стаття на тему: „Вплив стану ОВФ підприємства на його господарську діяльність” Анотація У даній статті розкривається вплив стану основних виробничих фондів підприємства на його господарську діяльність. Ефективність виробництва, ліпше використання діючих основних виробничих фондів все це впливає на стан господарської діяльності. А також своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій знарядь праці. На мою думку, потрібно бережно відноситись до знарядь праці, підтримувати в належному вигляді виробничі будівлі, машини, спорудження, інструменти, устаткування. Переклад англійською мовою This article reveals the impact of major state assets on its business. Production efficiency, better use of existing basic production funds all affect the state of economic activity. As well as the timely replacement and upgrading worn physically and technically outdated equipment. To maintain the relatively high technical level of production at enterprises need replacing every year 4-6% and 6-8% upgrade existing fleet equipment and form tools. In my opinion, you need to careful to apply tools to maintain proper form in the production buildings, machinery, construction tools and equipment. Стаття Вплив стану ОВФ підприємства на його господарську діяльність Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу й засоби виробництва, - поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих ОВФ підприємства. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а, з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання ОВФ того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання ОВФ підприємства можна умовно побілити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження. Однак треба наголосити на двох важливих обставинах. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту. Відношення вартості окремих видів (груп) ОВФ, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає їх видову (технологічну) структуру. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох чинників: - виробничо-технологічних особливостей підприємства; - науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва; - ступеня розвитку різних форм організації виробництва; - відтворювальної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів; - вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування; - територіального розміщення підприємства та ін. Звичайно, для суспільства не байдуже, яким є співвідношення між різноманітними видами ОВФів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, чи у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. Здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічного оснащення, тим більше можливостей мають підприємства щодо збільшення випуску продукції при однаковому обсязі ОВФів. Але, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини оновлених фондів негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання ОВФів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура ОВФів, як структура матеріально-технічної бази підприємства, має галузевий характер. Так, наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60-70%; будівлі, споруди та передавальні пристрої – 20-25%; силові, робочі машини та устаткування – 3-5%, тоді як в інших галузях економіки питома вага транспортних засобів становить 2-4% від загальної вартості ОВФів. Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення ОВФ підприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, згідно з якою всі ОВФ за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види. У практиці господарювання з метою спрощення обліку ОВФ до оборотних фондів відносять інструменти та інвентар за строком експлуатації до одного року і вартістю до сто одиниць національних грошей, а також усі спеціальні інструменти та пристрої, спеціальний одяг та взуття незалежно від строки використання й вартості. Видова класифікація ОВФ використовується чинними системами бухгалтерського обліку та статистики. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію, виокремлюючи три групи основних фондів: Перша – будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й передавальні пристрої; Друга – автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, телефони, інше офісне обладнання; Третя – основні фонди, не включені до першої та другої груп. Соціальне значення росту продуктивності праці заключається в тому, що за рахунок підвищення продуктивності праці збільшується середня заробітна плата працівників, що призводить до поліпшення їх добробуту, до розшереного відтворення робочої сили. Продуктивність праці показує співвідношення між витратами робочого часу та кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або чим менше витрачається робочого часу на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці, тим праця є більш плодотворною і економічною. Продуктивність живої праці на підприємстві вимірюється кількістю подукції, що виготовляється за одиницю часу, або величиною втрат праці, що витрачається на виготовлення одиниці продукції. В цьому випадку чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або менше витрачається робочого часу на виготовлення одиниці продукції, тим вища продуктивність живої праці. Для підприємств ряду галузей індустрії, і передусім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7 – 1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30 відсотків. Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання ОВФ має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій знарядь праці. При зменшенні робочого часу основних виробничих фондів збільшується продуктивність праці та обсяг виробництва і зменшується собівартість продукції. Зниження витрат виробництва є важливою умовою підвищення ефективності виробництва, тобто його прибутковості. Тому у зниженні собівартості повинні бути зацікавленя всі. За своєю економічною природою собівартість виражає поточні витрати на виробництво продукції, а відповідно, характеризує ефективність виробництва. Зниження собівартості вказує на економію витрат уречевленої і живої праці на одиницю продукції. Вона характеризує ефективність використання робочої сили, продуктивності праці, оскільки рівень собівартості продукції залежить від продуктивності праці працівників підприємства та величини заробітної плати. У зниженні собівартості продукції має бути зацікавлена держава, оскільки зниження собівартості продукції забезпечує зниження витрат ресурсів, зниження ціни. Зекономлені ресурси створюють умови для збільшення обсягу виробництва продукції. Підприємство зацікавлене у зниженні собівартості продукції, бо забезпечується зростання продуктивності праці. Працівник також зацікавлений у зниженні собівартості продукції, бо це повинно забезпечувати зростання заробітної плати. В собівартості відображається ефективність використання основних виробничих фондів, яка впливає на її величину в залежності від рівня фондовіддачі, їх використання і структури. У собівартості продукції відоьражаються ступінь використання оборотних матеріальних ресурсів, яке вимірюється матеріало- та енергоємністю продукції. Рецензія на статтю Дана стаття була написана з метою оцінити вплив стану основних виробничих фондів підприємства на його господарську діяльність. Зі статті можна дізнатися, що за хорошого та правильного використання діючих ОВФ підприємства ми маємо змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Також в статті описується, якщо устаткування своєчасно не замінено, не модернізоване, фізично спрацьоване й технічно застаріле, то це погано може вплинути на продуктивність праці та обсяг виробництва. Призведе до збільшення витрат на одиницю продукції уречевленої і живої праці. Список використаної літератури: 1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів: В-во «Сполом». – С. 64 2. Бойчук М.І. Економіка підприємства: Н/пос.- Київ, 2001-C.15 3.Василенко В.О Антикризове управління підприємством. Навч. Посібник. – К.: ЦУЛ, 2003-C.101 4.Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підр.- Київ: КНЕУ, 2000-C.105 5. Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства. Рівне: РДТУ, 2000 Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. – Навч. посіб..- 3тє вид., перероб. і доп.К: ”Знання-Прес”, 2002.- 190 с. 6. Добров В.Н., Крышенинников В.И., “Финансирование и кредитирование в промышленности”, М, 1991-C.87 7. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. акад.. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.- C. 54 . 8.Економіка виробничого підприємства: Навч.посібник/ За ред.. Й.М.Петровича. - К., 2001. – C 405 . 9. www.br.com.ua/referats/Economica_pidpriemstva/15495-15.html 10. www.ukrreferat.com Додаток А Техніко-економічне обгрунтуваня Поняття "ефективність" широко використовується в багатьох сферах практичної і наукової діяльності. В економіці ефективність означає результат або віддачу в зіставленні з витратами сил і засобів, спрямованих на досягнення певної мети. Результативність функціонування основних засобів підприємства у процесі їх відтворення є однією з основ ефективної економіки. Це обумовило актуальність дослідження ефективності використання основних виробничих засобів підприємства. Ці проблеми знаходяться в центрі уваги науковців і практиків, проте деякі їх аспекти потребують подальшого дослідження у зв’язку зі змінами сучасних умов господарювання. Сучасна економічна теорія розглядає ефективність діяльності підприємства на двох рівнях. Це, по-перше, ефективність у процесі виробництва і, по-друге, - в обміні, тобто при реалізації продукції на ринку. У першому випадку ставиться завдання робити "краще, дешевше, швидше", у другому – продати з можливо більшою вигодою. При цьому між ефективністю виробництва і реалізацією існують безпосередній зв'язок і субординація. Без ефективного виробництва не може бути й ефективної реалізації. Обидві ці сторони ефективності в їх єдності становлять загальну ефективність відтворювальної діяльності підприємства. Для характеристики стану і динаміки ефективності виробничогосподарської діяльності недостатньо однієї її загальної оцінки. Цій меті покликана служити система спеціальних критеріїв і показників. В умовах скорочення інвестицій і уповільнення економічного роз витку внаслідок світової кризи, оновлення матеріально-технічної бази, актуального значення набуває проблема підвищення ефективності використання й відтворення наявних основних виробничих фондів. Для визначення рівня використання основних фондів застосовуються показники, виражені в натуральних і вартісних (грошових) одиницях що випускається продукції, а також в одиницях часу. Для загального аналізу господарської діяльності, введення в дію основних фондів і виробничих потужностей усіх ланок промисловості усе більше значення набуває такий показник ефективності виробництва, як випуск продукції на 1 гр. основних фондів, що звичайно називають показником фондовіддачі. Застосовується також показник, зворотний фондовіддачі, - фондоємність. При визначенні показника фондовіддачі застосовуються як вартісні, так і натуральні одиниці виміру. Показник фондовіддачі (як вартісний показник використання усієї сукупності основних фондів підприємства) визначається шляхом розподілу продукції на середньорічну вартість виробничих фондів. Особливе місце серед критеріїв оцінки ефективності виробничих фондів займає ступінь зносу устаткування і розміри амортизаційних відрахувань. Значення цього критерію обумовлюється тим, що він відбиває умови реновації устаткування та рівень її ефективності. Безпосередньо це виражається в кореляції ступеня та швидкості зносу устаткування і розмірів (норм) амортизаційних відрахувань. Узагальнюючим критерієм оцінки ефективності господарської системи в цілому і її структурних підрозділів для будь-якого типу економіки є продуктивність праці. Узагальнюючим економічним чинником і критерієм ефективності функціонування і відтворення основних засобів є рівень і динаміка рентабельності (прибутковості) підприємства, який в умовах переходу до ринку набуває нового значення. З одного з допоміжних, значною мірою розрахункових він перетворюється в основний стимул і показник результативності роботи суб'єкта економічних відносин. Підвищення ефективності прівня використання основних виробничих фондів по підприємству має як економічне, так і соціальне значення, оскільки підприємство – це, перш за все, «виробник» необхідної продукції і «роботодавець», що забезпечує суспільство роботою. Тому в результаті проведення заходів по підвищенню ефективності використання виробничих ресурсів підприємства можна покращити його діяльність, і це на сьогодні є досить актуальною проблемою. Додаток Б Таблиця Б. Таблиця випадкових чисел І ІІ ІІІ IV V VI VII VIII IX X
5354 9142 0847 5393 5416 6505 7156 5634 9703 6221
0905 6986 9396 3975 9255 0537 2479 4589 0562 5345
1420 0470 8679 2328 3939 1292 0406 5428 3789 2882
3218 9080 6604 1813 8209 7039 2086 3369 4437 3798
9697 8431 4387 0622 6893 8788 2320 9358 5904 9539
0912 4964 0502 9683 4636 2861 2876 1273 7870 2030
4636 7072 4868 0601 3894 7182 8417 2367 7032 1003
2515 4734 9878 6761 5636 2949 3979 8650 3430 0635
5964 0412 5012 2369 6461 0678 3693 2928 3740 8047
7848 1523 7904 1521 1455 7089 8094 9872 0898 7174
5192 2571 3643 0707 3434 6818 5729 8614 2498 4129
8438 8325 9886 1805 0226 2310 3675 5058 2515 2388
8166 8325 0319 5436 6838 2460 6433 0644 7428 8556
9158 8263 6504 2562 1160 1526 1816 9690 1215 9590
6061 3525 4048 0382 4224 7148 8259 6526 5340 4064
5407 2818 0520 5941 1740 5149 9844 2847 1502 0763
0469 0435 2858 7116 3297 8454 5146 9803 1694 7949
7805 8428 5745 8141 8465 4795 1895 4487 2323 1068
7294 1214 0170 9643 7891 7304 8278 2315 7139 5594
5480 2843 9803 3828 1717 6312 0384 6252 1200 7264
1017 0106 1414 9736 3886 4753 3589 3864 0073 3626
0858 1727 3020 1831 2878 2838 1319 2199 6457 5798
8396 8903 2156 1031 6182 5094 1931 9188 1672 1510
7813 4209 5295 0605 9080 6940 9657 3423 2191 3636
2712 2516 0968 7526 2176 4057 9023 2327 4311 0281
7141 7871 2878 2990 3907 8375 6005 9452 7702 9468
2418 9661 0436 1223 9708 9354 0707 4238 0756 2190
5230 6208 2742 1087 9639 6813 1063 2620 8913 7777
3517 1376 7866 6584 6381 0218 1101 3192 5965 5250
0319 0951 3976 6372 3518 1859 9038 3474 5150 3621
7526 7460 5644 8640 0643 0916 3238 0177 2592 0264
5172 1898 6030 6677 8827 7821 9933 9523 4563 7391
2023 0950 1896 4729 1789 1111 1157 0266 0438 7535
3632 3816 4575 0738 4923 4131 0819 3361 3992 6702
0761 2838 6166 8534 5353 5737 1204 2325 2036 4714
7016 8946 5601 8984 2419 2783 8590 3063 5848 9072
8805 6267 4375 4632 7808 8335 3880 4311 8913 3182
2064 9558 0364 3464 2736 3804 0474 6169 4134 7038
4213 4917 8188 2680 9255 2981 9758 0123 2914 1370
0806 1435 4151 6129 3524 1766 0515 2039 4041 9498
ДОДАТОК В Таблиця В. Стандартне значення критерію t (критерій Сьюдента) Число ступенів свободи Рівень вірогідності (значущості) Число ступенів свободи Рівень вірогідності (значущості)
