4. Теоретико-методичні основи оцінки економічного потенціалу підприємства

Оцінка діяльності господарюючого суб'єкта є одним з найдієвіших методів управління, основним елементом обгрунтування управлінських рішень. В умовах становлення ринкових відносин метою такого обгрунтування, що включає різні напрями – правове, економічне, виробниче, фінансове і ін., є забезпечення стійкого розвитку прибуткового, конкурентоздатного вироб-ництва. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства дозволяють здійснити вивчення організаційно-технічного рівня виробництва, якості і конкурентоспроможності продукції, що випускається, забезпеченості виробництва матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами і ефективності їх використання. Вони засновані на системному підході, комплексному обліку різноманітних чинників, якісному підборі достовірної інформації і є важливою функцією управління.
Проблема оцінки економічного потенціалу виявляє недостатньо опрацьвана на галузевому рівні, особливо на рівні окремого підприємства. В деяких публікаціях лише констатується, що питання оцінки економічного потенціалу окремих підприємств залишилися в стороні від уваги дослідників. Разом з тим вказана проблема є надзвичайно важливою, оскільки економічний потенціал суспільства характеризує лише його загальний стан, виявляє лише загальні закономірності розвитку, не розкриваючи при цьому характеру процесів, що протікають безпосередньо на окремих підприємствах.
Для побудови прогнозів, складання планів, ухвалення ефективних рішень необхідно мати у своєму розпорядженні об'єктивну інформацію про можливості підприємства в досягненні певної мети в різних напрямах діяльності. Найважливішим є отримання сукупної, інтегральної оцінки, яка враховувала б всі можливості і всі обмеження. Така оцінка, на погляд Є. В. Лапіна [22], може бути отримана на основі використання економічної категорії „потенціал”, яка відображає сукупні силові можливості в досягненні різних цілей, в різних областях. При цьому необхідно, щоб така оцінка відображала характер соціально-економічних відносин на сучасному етапі і містила в собі інтегральні оцінні характеристики всіх аспектів діяльності підприємства. Даний показник характеризує максимально можливу віддачу виробничої системи [22].
Для оцінки потенціалу підприємства необхідна система показників, яка враховує фактичну динаміку і теоретичні передумови потенціалу підприємства. У широкому розумінні оцінка - це результат визначення основних якісних і кількісних характеристик об’єкта, а також процес управління ним.
На практиці оцінити конкретний потенціал підприємства складно через те, що необхідний детальний аналіз теперішнього стану підприємства і його майбутніх можливостей.
Оцінка потенціалу підприємства представляє собою цілеспрямований процес визначення у грошовому виразі вартості об’єкта з урахуванням потенційного доходу, який має місце в певний проміжок часу в умовах конкурентного ринку.
Оцінка вартості потенціалу підприємства застосовується у випадках:
Продаж певної частки нерухомості.
Отримання кредиту під заставу частини нерухомості.
Страхування майна.
Передачі майна в оренду.
Оформлення частини нерухомості в якості вкладу в статутний фонд підприємства, що створюється.
Оцінка нерухомого майна для прийняття управлінських рішень за критеріями вартості потенціалу підприємства в умовах реалізації [11, с. 35-36].
Формуючи загальний показник вартості потенціалу підприємства, необхідно враховувати об’єктивну структуру елементів, що формують виробничо-комерційну систему (рис. 1.4) [5, с. 88].
EMBED Word.Picture.8

Рис. 1.4. Структурно-логічна схема формування вартості потенціалу підприємства та його складових
Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. виділяють наступні принципи оцінки потенціалу підприємства (рис. 1.5) [5].
EMBED Word.Picture.8
Рис. 1.5. Класифікація принципів оцінки потенціалу підприємства
До групи принципів, в основу яких покладено уявлення користувача, належать: корисність, заміщення та очікування.
Принцип корисності базується на засновку, що будь-яке підприємство має вартість, якщо воно корисне потенційному власнику для реалізації певної економічної функції протягом даного періоду часу.
Принцип заміщення передбачає, що максимальна ринкова вартість підприємства визначається найменшою вартістю іншого підприємства з еквівалентною корисністю. Інакше кажучи, покупець не сплатить за підприємство (нерухоме майно) суму більшу, ніж мінімальна ціна іншого об’єкта з адекватною корисністю.
Принцип очікування полягає в тому, що вартість підприємства, визначається розміром чистого доходу, який очікується покупцем від володіння ним з урахуванням можливого чистого доходу від його перепродажу.
До групи принципів, пов’язаних із землею, будинками і спорудами, належать: залишкова продуктивність; внесок; віддача; збалансованість; оптимальний розмір; поділ і поєднання пакета прав власності.
Залишкова продуктивність. Згідно з економічною теорією земля має вартість або якусь цінність тільки тоді, коли є залишок чистого доходу після компенсації всіх інших факторів виробництва. Цей механізм розподілу доходу пов’язаний з тим, що земля фізично нерухома і щоб розпочати будь-яку економічну діяльність, до неї слід докласти працю, капітал і підприємницький менеджмент. Саме ці доходоутворюючі фактори компенсуються першочергово, а залишок доходу виплачується власнику землі як рента (податок, оренда).
Внесок. Сутність цього принципу полягає в тому, що додаткові вкладення капіталу в будь-яку складову потенціалу підприємства ефективні лише тоді, коли вони підвищують його ринкову вартість. Величина вкладу визначається як різниця між зміненою вартістю й витратами, які викликали цю зміну. Вклад, який не забезпечує приросту вартості потенціалу підприємства, є зайвим „поліпшенням”.
Віддача. Даний принцип означає, що по мірі залучення ресурсів до основних складових потенціалу підприємства, чистий прибуток має тенденцію до зростання, але до певного моменту (межі). Після чого темпи росту дохідності починають уповільнюватися до тих пір, поки приріст результативності не стане меншим за приріст витрат на додаткові ресурси.
Збалансованість (пропорційність). Відповідно до цього принципу всі елементи ресурсо-виробничого та управлінського потенціалу підприємства повинні мати збалансовану внутрішню та загальну структуру. Постійна підтримка необхідної пропорційності між розвитком складових потенціалу забезпечує максимальну прибутковість функціонування підприємства та найвищу його вартість.
Оптимальний розмір (величина). Вимоги даного принципу відносяться до кожного фактора виробництва — ділянки землі, будівель і споруд, технічного оснащення, персоналу, які разом дають можливість створити економічно обґрунтований (оптимальний) розмір потенціалу підприємства та отримувати від нього максимальний прибуток відповідно до ринкової кон’юнктури у даному районі.
Поділ і поєднання прав власності. Система майнових прав України, що передбачена Цивільним кодексом, дозволяє поділяти та продавати відокремлено майнові права на власність. Останні згідно з теорією пакета (пучка) прав розглядаються як складові елементи, які разом уособлюють усі визнані законом майнові права.
Сутність принципу економічного розділення полягає в тому, що майнові права слід поділяти та поєднувати таким чином, щоб збільшувати загальну вартість об’єкта власності.
До групи принципів, пов’язаних з ринковим середовищем, входять: залежність, відповідність, попит і пропонування, конкуренція, змінюваність.
Залежність. Вартість потенціалу підприємства формується під впливом безлічі різноманітних факторів, серед яких особливу роль відіграє його місцезнаходження. Якість останнього, насамперед, визначається відповідністю фізичних параметрів земельної ділянки підприємства регіональній системі землекористування та його близькістю до економічного середовища. Разом ці дві важливі характеристики складають сітус, або економічне місцеположення підприємства.
Зміни в системі землекористування або в економічному середовищі підприємства у відповідності із принципом залежності можуть спричинити як позитивний, так і негативний вплив на його вартість. У свою чергу, вартість підприємства, чи іншого об’єкта нерухомості сама впливає на величину вартості об’єктів нерухомості та підприємств, що знаходяться в даному регіоні.
Відповідність. За інших однакових умов потенціал підприємства, яке найвищою мірою відповідає містобудівним, екологічним, ринковим та іншим стандартним нормам і загальноприйнятим тенденціям землекористування, має найбільш високу вартість.
Попит і пропонування. На вартість потенціалу підприємства значний вплив має співвідношення між попитом і пропонуванням. Коли останні збалансовані, а потенціал підприємства використовується найкращим і найефективнішим чином, ринкова ціна підприємства, як правило, відбиває вартість (витрати) його створення. Якщо на ринку існує надлишок пропонування чи брак попиту, то рівень цін на підприємства знижується. Більш високий рівень ринкових цін порівняно з вартістю будівництва стимулює введення в дію нових виробничих об’єктів доти, поки не настає цінова рівновага.
Конкуренція. Сутність даного принципу полягає в тому, що ціни на об’єкти оцінювання складаються під впливом постійного суперництва між суб’єктами ринку, які прагнуть отримувати максимальні прибутки. Це вирівнює дохідність інвестицій на різних сегментах конкурентного ринку і дає можливість об’єктивно визначити ринкову вартість підприємств. Принцип конкуренції також застерігає, що урахування надприбутків при оцінці підприємств-монополістів спотворює їх ринкову вартість.
Змінюваність. Цей принцип передбачає при оцінці вартості потенціалу підприємства та його складових урахування можливих змін у їх функціонуванні внаслідок трансформації економічних, соціальних і юридичних умов, а також впливу регіональних і локальних факторів. Динамізм зовнішнього середовища і внутрішньовиробничих змін вимагає, щоб кожна оцінка вартості потенціалу підприємства відзначалася датою її проведення. Фіксована дата оцінки відображає макроекономічну ситуацію, особливості місцевого ринку нерухомості, а також стан об’єкта оцінки, що склалися на даний момент і зумовили саме таку його ринкову вартість.
Принцип найліпшого й найефективнішого використання є синтезуючим принципом оцінки вартості потенціалу підприємства. Як системоутворюючий елемент, він інтегрує загальний вплив усіх раніше названих принципів і означає, що із можливих варіантів використання потенціалу підприємства обирається той, при якому найповніше реалізуються функціональні можливості всіх складових потенціалу і забезпечується від них максимальний дохід.
Найліпше та найефективніше використання дає вихідну концепту-альну модель для аналізу різних факторів, які впливають на вартість об’єкта оцінювання, і визначається як використання, яке: законодавче не заборонене; фізично здійснюване; фінансово обґрунтоване і забезпечує найбільшу вартість (дохідність) об’єкта оцінки.
Є. В. Лапін виділяє наступну типологію принципів, концепцій та методів оцінки економічного потенціалу підприємства (табл. 1.2) [6, с. 65-66].
Таблиця 1.2
„Принципи, концепції та методи оцінки економічного потенціалу підприємства”
Спектр застосування методів оцінки вартості бізнесу (економічного потенціалу підприємства) можна згрупувати відповідно до описаних вище підходів (табл. 1.3) [11, с. 40-41]. Кожен із указаних методів має багато модифікацій. Обраний підхід до оцінки вартості бізнесу і його конкретний метод повинні спиратися на достовірну інформаційну базу та бути обґрунтованим з огляду на специфіку об’єкта й умови його функціонування.
Таблиця 1.3
„Методи оцінки вартості бізнесу”
Оцінка економічного потенціалу дозволяє:
оцінити ступінь залучення економічних ресурсів в господарський оборот шляхом порівняння оцінок загальної величини економічного потенціалу і його активної частини;
оцінити ступінь використання активної частини економічного потенціалу шляхом зіставлення показників реалізації економічного потенціалу і його економічної оцінки;
оцінити ефективність засобів, вкладених у формування і розвиток економічного потенціалу, шляхом співставлення його економічної оцінки (річної або сумарної) із загальним об'ємом економічних ресурсів, виражених у вартісних одиницях вимірювання.
Під оцінкою економічного потенціалу підприємства розуміється визначення величини економічних ресурсів, якими володіє і розпоряджається підприємство, і економічного результату їх ефективного використання. Оцінка економічного потенціалу підприємства може проводитися в натуральному і вартісному виразах.
Оцінка економічного потенціалу підприємства в натуральному виразі припускає визначення кількості економічних ресурсів, якими володіє підприємство, і кількості продукції, робіт і послуг, які можуть бути виготовлені підприємством при якнайповнішому і ефективному використанні цих ресурсів. При цьому оцінка потенціалу підприємства проводиться з використанням натуральних вимірників.
Оцінка економічного потенціалу підприємства у вартісному виразі припускає визначення вартості активів підприємства і величини економічних вигод, які воно може отримати в майбутньому. Оцінка економічних ресурсів підприємства і економічних вигод проводиться з використанням вартісних показників і вимірників.
Вартісній оцінці підлягають наступні види активів підприємства, що формують його економічний потенціал і задіяних у виробничій сфері:
нематеріальні активи;
капітальні інвестиції;
основні засоби;
довгострокові фінансові інвестиції;
виробничі запаси;
незавершене виробництво;
людський капітал, залучений на підприємство для здійснення виробничої і управлінської діяльності.
Вартісною оцінкою економічного потенціалу є сукупність доходів, одержуваних підприємством від використання його активів по всіх напрямах виробничо-фінансової діяльності.
Критерієм вартісної оцінки потенціалу підприємства є величина ново- створеної вартості і її складові елементи.
До складу доходів і надходжень грошових коштів, що визначають економічну оцінку потенціалу підприємства по результату його реалізації, входять:
прибуток від операційної діяльності;
доходи за вирахуванням витрат від фінансової діяльності;
амортизаційні відрахування від вартості нематеріальних активів і основних засобів підприємства;
доходи від залученого підприємством людського капіталу, отримані у формі основної і додаткової заробітної платні виробничого персоналу з урахуванням відрахувань на соціальні потреби (відрахування до Пенсійного фонду, соціального страхування, страхових внесків на випадок безробіття і т.д.).
Економічний потенціал підприємства оцінюється у вартісному виразі:
а) як сума доходів підприємства, одержаних протягом терміну корисного використання відповідних видів економічних ресурсів з урахуванням чинника часу. Чинник часу враховується за допомогою дисконтування прогнозованих по роках розрахункового періоду доходів підприємства, що є результатом реалізації економічного потенціалу;
б) як середньорічна величина економічної оцінки потенціалу підприємства – диференційований по окремих його елементах.
Як розрахунковий період оцінки економічного потенціалу приймається період часу між роком, на момент якого проводиться оцінка економічного потенціалу, і роком закінчення терміну використання відповідних видів економічних ресурсів.
В оцінку економічного потенціалу підприємства включається сума очікуваного відшкодування вартості необоротного активу у формі ліквідаційної вартості.
Величину сумарного економічного потенціалу пропонується виміряти як суму локальних потенціалів по формулі:
EMBED Equation.3 (1.10)
де ЕП – локальний i-й потенціал, що входить в систему економічного потенціалу; n – кількість локальних потенціалів.
Розглянемо особливості проведення економічної оцінки локальних потенціалів, що входять в систему економічного потенціалу підприємства, на прикладі оцінки виробничого потенціалу [22].
Виробничий потенціал підприємства характеризується кількістю і якісним складом матеріальних і нематеріальних ресурсів, що забезпечують отримання максимальної економічної вигоди при якнайповнішому їх використанні за часом і продуктивністю.
Під економічною оцінкою виробничого потенціалу розуміється визначення сумарних економічних вигод, одержаних підприємством від повного використання необоротних і матеріальних оборотних його активів протягом терміну їх корисної дії.
Економічній оцінці підлягає виробничий потенціал наступних активів підприємства:
а) нематеріальні активи, у тому числі: права користування природними ресурсами; права користування майном підприємства; права на об'єкти промислової власності; авторські і суміжні з ними права; права на знаки товарів і послуг;
б) капітальні інвестиції, у тому числі: незавершене капітальне будівництво; придбання основних засобів; придбання нематеріальних активів;
в) основні засоби виробництва, у тому числі: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будівлі, споруди, передавальні пристрої; машини і устаткування; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар; малоцінні необоротні матеріальні активи; природні ресурси;
г) виробничі запаси, у тому числі: сировина і матеріали; куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби; паливо; тара і тарні матеріали; запасні частини; малоцінні і швидкозношувані предмети;
д) незавершене виробництво;
е) витрати майбутніх періодів;
ж) довгострокові фінансові інвестиції, у тому числі: фінансові інвестиції, визначені по методу участі в асоційованих, дочірніх підприємствах і в спільній діяльності; фінансові інвестиції в статутному капіталі інших підприємств, акції, облігації і інші цінні папери.
Критерієм економічної оцінки виробничого потенціалу підприємства є фінансовий результат від звичайної діяльності, включаючий:
валовий прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг;
доходи за вирахуванням витрат на операційну оренду активів підприємства;
доходи за вирахуванням витрат, одержаних підприємством від фінансової оренди його активів у формі дивідендів і відсотків;
амортизаційні відрахування від вартості нематеріальних активів і основних засобів виробничого призначення.
Економічна оцінка виробничого потенціалу підприємства проводиться:
а) за весь період корисного використання виробничих ресурсів підприємства (необоротних і матеріальних оборотних активів);
б) як середньорічна величина протягом періоду корисного використання.
Період корисного використання – це період часу, протягом якого необоротні активи використовуватимуться підприємством або з їх використанням очікується отримання певного об'єму продукції, робіт і послуг. Термін корисного використання встановлюється по кожному виду активів.
При оцінці виробничого потенціалу групи активів (активна, пасивна частини основних виробничих фондів і т.д.) розрахунковий період оцінки встановлюється по періоду корисного використання провідного активу. Провідним є актив, що визначає максимальний об'єм виробництва продукції, робіт і послуг на даному підприємстві. По групі основних засобів провідним активом є машини і устаткування. Економічна оцінка виробничого потенціалу проводиться диференційовано по групі активів, що визначають отримання економічних вигод (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
„Співвідношення активів і економічних вигод”
Нематеріальні активи і основні засоби враховуються в розрахунках економічного потенціалу даної групи активів по залишковій їх вартості на кінець року, в якому проводиться оцінка. Виробничі запаси, незавершене виробництво враховуються по балансовій вартості на кінець року, в якому проводиться оцінка потенціалу. Економічна оцінка виробничого потенціалу основних засобів проводиться роздільно по їх активній і пасивній частинах.
Економічна оцінка виробничого потенціалу групи активів, що визначають дохід від реалізації продукції, робіт і послуг, розраховується по формулі:
EMBED Equation.3 (1.11)
де EMBED Equation.3 – прибуток від реалізації продукції, отриманий від використання в t-м році відповідно активної, пасивної частин основних виробничих фондів, оборотних фондів і нематеріальних активів;
EMBED Equation.3 – амортизаційні відрахування від залишкової вартості відповідно активної, пасивної частин основних виробничих фондів і нематеріальних активів, вироблені в t-м році розрахункового періоду;
Tпр – період оцінки економічного потенціалу даної групи активів підприємства, приймається рівним періоду корисного їх використання.
Економічна оцінка виробничого потенціалу довгострокових фінансових активів (інвестицій) визначається величиною доходів (за вирахуванням відповідних витрат), які підприємство може отримати в періоді Тф, і розраховується по формулі:
EMBED Equation.3 (1.12)
де Di – прогнозовані доходи від довгострокових фінансових інвестицій підприємства i-го напряму; m – число можливих напрямів вкладення фінансових інвестицій (участь в капіталі асоційованих, дочірніх, сумісних підприємств, придбання цінних паперів, фінансова оренда).
Мінімально можливі доходи від фінансових інвестицій i-го напряму визначаються на підставі реальної процентної ставки за довгостроковими банківськими кредитами g і розраховуються по формулі:

EMBED Equation.3 (1.13)

де EMBED Equation.3 – довгострокові фінансові інвестиції, підприємства по i-му напряму використання на кінець базового року; Тф – період оцінки виробничого потенціалу фінансових інвестицій i-го виду, визначається виходячи з передбачуваного терміну використання фінансових інвестицій i-го виду.
Дисконтована економічна оцінка виробничого потенціалу, отримана в t-м році розрахункового періоду, визначається по формулі:

EMBED Equation.3 (1.14)
де r – ставка дисконту, в частках одиниці. В розрахунках може прийматися рівній 0,08.